CC BY
28
Summary
ROLE OF MICROBIAL FACTOR AND TOLL- LIKE RECEPTORS IN PATHOGENESIS OF ATOPIC
DERMATITIS
Levchenko L.Yu.
Key words: atopic dermatitis, immune, toll-like receptors.
Atopic dermatitis (AD) is a widespread multifactor disease. S. aureus is one of the most important risk factors in development and in maintenance of AD. TLR's are the first contact points with pathogens. Numerous researches suggest presence of defects in TLR 2-9 in AD patients. The improvements in understanding of TLR's mechanisms regulating will help to solve therapeutic tasks in treatment of various diseases, and AD in particular.
УДК 616.89-008.1-053.9 Невойт Г. В.
ЗНАЧЕНИЯ СПЕЦИФ1КИ ПСИХОСОМАТИЧНИХ Р03ЛАД1В У 0С1Б П0ХИЛ0Г0 ТА СТАРЕЧ0Г0 ЕЛКУ В ПРАКТИЦ1 Л1-КАРЯ-1НТЕРН1СТА
ВДНЗУ «Украшська медична стоматолопчна академ1я», м. Полтава, Украша
«Нехтувати факт стар/ння - це те ж саме, що виявити повне нерозум/ння самоУ сут'1 життя»
Томас Ханна, «Искуство не стареть», 1996
В статт{ описат психосоматичт розлади у оЫб похилого г старечого вшу, об^рунтована необ-х{дтстъ д{агностики та лшування психосоматичних розлад{в у ос{б похилого г старечого вшу.
Ключов1 слова: психосоматичний розлад, особи похилого та старечого вку.
Структура складу населения Украши змшю-еться у бк збтьшення чисельносп людей похилого вку. Перед сучасною наукою постае глобальна проблема психосоматичного здоров'я лю-дини, що перебувае на етат життя, наближеного до межового бюлопчного вку [6, 7]. Для надання адекватно'!' професшноТ допомоги лкарю-¡нтернюту необхщно розум1ти людей похилого \ старечого вку у всш складносп Тх взаемин у су-сшльств1, змшах Тх ф1зичного \ по-шчного стану, погляд1в \ фактор1в, як1 впливають на старшня й на вщношення сусптьства до цього явища. Знания лкарем-штернютом специфики перебку процесу старшня, можливостей професшноТ д1я-льносп, ступеня й характеру рол1 людей похилого вку в сусптьних вщносинах, р1вня можливостей Тх адаптаци до свого стану, положения й мн сця в сусптьств1 надзвичайно важливо для грамотно'!' тактики ведения пац1етчв даноТ вшовоТ категори \ забезпечення бтьш легкого пристосу-вання оаб похилого в1ку до своТх вкових змш, до «соц1альних втрат», пошуку нових можливостей [1,4].
Со^альна, медична профтактична робота з людьми похилого вку розглядаеться як наслщок соц1ально-економ1чноТ пол1тики держави, спря-мованоТ на пщтримку життевого р1вня й створен-ня умов для переходу л1тньоТ людини в суб'ект ¡ндивщуального пщходу в со^альному обслуго-вуванш з метою надання йому допомоги в рн шенш його життево важливих проблем. Лп~нш в1к - значимий етап онтогенезу людини. Без його докладного дослщження неможлива побудова концепци по-шчного розвитку й вщповщно фор-
мування образу «позитивного старшня» [4, 6, 8]. Психолопчы мехаызми старшня й способи ней-трал1заци негативних прояв1в цього процесу продовжують залишатись поки що недостатньо вивченими [3, 5, 9]. Вщсутнють розробленоТ ка-тегор1Т" психосоматичного здоров'я \ и структурно'!' оргашзаци в тзньому онтогенез! представ-ляе самостшний теоретичний ¡нтерес, вщкривае нов1 можливосп комплексного вивчення питань збереження здоров'я людини в шзнш дорослосп й оздоровления людини за допомогою корегую-чих вплив1в. Лкарю-штернюту варто враховува-ти, що не юнуе р1вном1рносп процеав ¡нволюци. Гетерохроннють змши стану ¡ндивща як вщбиття внутршых протир1ч розвитку мютять р1зн1 мож-ливосп життя - вщ передчасного старшня в одних випадках до довгол1ття в ¡нших [11-13].
Перюд геронтогенезу згщно м1жнародноГ кпа-сифшацм починаеться з 60 рош у чоловтв \ з 55 рош - у жшок \ мае три градацм: л1тн1й, старечий \ довгожителк ЛИ"ш й стар1 люди не становлять монолп"но'Г групи; вони р1знорщы й склады, як \ люди в отроцтв1, юносп, молодосп, дорослосп, зртосп. Подалыш психосоматичт змши в перн од геронтогенезу залежать в1д ступеня зртосп конкретно'!' людини як особистосп й суб'екта д1я-льносп. Можливо збереження високоТ життезда-тносп й працездатносп людини не т1льки в лп--ньому, але й у старечому вщк Позитивну роль вщ1грають фактори: р1вень осв1ти, рщ занять, зртють особистост1, творча д1яльн1сть особис-тост1 як фактор, що протистоТть ¡нволюц1Т людини в цтому, тощо [14, 15, 17]. В цтому для оаб похилого вку характерне псих1чне стар1ння -
Актуальт проблемы сучасно!' медицины
процес вшовоТ змши вищих псих1чних функцш, що характеризуе заключний перюд людського життя. Псих1чне старшня представляе, по суп, змют самого життя в старост! з и новими формами ставлення до самого себе й до свого ото-чення. Псих1чний занепад природний \ обов'яз-ковий у старост! так само, як природы й обов'яз-ков1 вкове зниження сили, обмеження ф1зичних можливостей. Первинними ознаками псих1чного занепаду являються загальне зниження псих1ч-но'Г енерги, ослабления вп"ального й псих1чного тонусу. Кгншчш прояви цього знаходять вира-ження у звуженш кола ¡нтереав, пасивносп, псих1чнш млявосп, зм1н1 сили й рухпивосп психн чних процеав при якюнш незмшносп самих про-цеав. При переход! до лп"нього й похилого в1ку людина поступово упокорюеться з т1ею роллю й положениям, яких вона досягла у процеа життя, нацтюеться на гщне завершения життя, ор1ен-туеться на власне здоров'я й загальнолюдськ1 цшносп [16, 17]. В робот1 ¡з патентами похилого в1ку необхщно враховувати наявнють у них ме-жових розлад1в, що пов'язаы ¡з псих1чним ста-ршням: 1) в1ков1 змши ¡ндивщуальних особистю-них особливостей, вкова динамка психопатич-них рис характеру й невроз1в, що сформувалися в ранш перюди життя; 2) первинне виникнення в старост! аномалш характеру, як1 можна вщнести до психопатичних; 3) меж1 м1ж психотичними, психопатичними \ невротичними проявами сти-раються, стають нечпжими, тому неврози шзньо-го в1ку проткають атипово, довгостроково й од-номаштно; 4) переважання афективноТ патологи, що проявляеться у р1зних за шшчною структурою та ступенем виразносп депресивних станах; (38,2%); 5) поеднання астеычних розлад1в з1 зниженням ф1зичного тонусу й ттесними сенса-ц1ями; 6) виражена соматизац1я псих1чних вщ-чутпв [18-20].
Внаслщок зниження реактивносп й адаптацП' до стресових фактор1в часом навпъ незначш фн зичш й псих1чы впливи можуть привести до де-компенсацП' псих1чного стану. Вщм1чаеться нечн ткють меж м1ж психогенними й соматогенними впливами, чаете Тхне переплетения в кгнычнш структур! невротичних сташв. При неврозах шз-нього в1ку до психолопчних фактор1в ставляться зоров1 враження, що залишилися у пам'ятк Тхня актуал1зац1я й ступшь негативного впливу на хворих ¡з невротичними розладами залежать вщ р1зних соц1ально-психолопчних фактор1в у рамках дано'Г ¡ндивщуальносп, особливостей характеру, амейного статусу, задоволеносп життям \ т.п. Типова умова машфестацп депресивного неврозу в шзньому вщ1 - вщеутнють грубих, що досягають ступеня психопати, змш особистосп [5, 16, 21]. Депресивний невроз розвиваеться на фош р1зномаштних психолопчних особливостей складу або до акцентуацш характеру. Характерна невелика глибина властиво вкових, цереб-рально-судинних, соматичних розлад1в. Йзш фактори астешзаци (лабтьнють вегетативно-
вюцеральноТ системи, залучення в патогенетич-ний процес нейровегетативних, нейрогумораль-них \ нейроендокринних фактор1в) сприяють по-силенню стресових вплив1в \ емоцшноТ декомпенсаций Особливо часто спостер1гаються страхи, тривога, занепокоення, розгубленють. Фактори середовища (несприятлив1 внутр1шн1 амейш, м1жособистюн1, виробнич1 взаемини) вщ1грають ¡стотну роль у виникненш психогенних депресш, у психопатолопчному Тхньому оформлены й особливостях переб1гу захворювання. У оаб похилого в1ку невроз розвиваеться поступово. Для депресивного неврозу старост! характерним яв-ляеться млявий, розтягнутий початок, блщють прояв1в, ще бтьша рудиментарнють, стереотип-нють \ монотоннють симптоматики, вегетативний компонент «губиться» серед прояв1в вкових фн зичних захворювань. Психолопчний змют неврозу вщр1зняеться елементарнютю й одномаытню-тю внаслщок под1бних у р1зних хворих подань про негативш аспекти старечого життя й смерт1, що наближаеться. Кгнычнш картиш депресивного неврозу властив1 аморфнють \ одночасно не-завершенють, парц1альн1сть прояв1в. Значною у структур! депресивного неврозу являеться пито-ма вага астешчних \ ¡похондричних розлад1в. Дифуз1йн1 ¡похондричы побоювання можуть спо-лучатися ¡з сущидальними думками, як правило, недиференцшованими й без тенденцП' до ТхньоТ реал1зац1'|'. Часто спостер1гаються тривожн1 побоювання ¡похондричного зм1сту або переважа-ють р1зн1 соматичн1 скарги з явною ф1ксац1ею на них [4, 14].
Астешчы розлади з майже постшною частотою спостер1гаються в структур! депресш у ви-гляд1 псих1чно'|' й ф1зично'|' виснаженост1, елемен-т1в г1перестез1'|', драт1вливо'|' слабост1, схильносп до дисфоричних \ гн1вливих реакцш, легкодухос-т1, нест1йкост1 настрою [16, 17].
Ананкастно-депресивний синдром у оаб похилого вку част1ше розвиваеться на оргашчному фон1, що обумовлюе його своерщне фарбування рядом додаткових симптом1в: легкодух1стю, пла-ксив1стю, вираженою в'язюстю. Найбтьше ¡стот-на вщмшысть вщ ендогенноТ депресП' - значна перевага тривожного афекту в пор1вняны з туж-ливим \ апатичним. При вщносно неглибокому р1вн1 тривоги бтьшою виразн1стю характеризу-ються явища щеаторного й рухового тривожного порушення, яю виступають у форм1 парц1альних включень або фона, на якому етзодично вини-кають бтьше виразш прояви мовного й рухового занепокоення. Складнють взаемин елемент1в порушення й гальмування в депресивнш тр1ад1 дозволяе в бтьшосп спостережень оц1нювати и як дисгармон1йну й розглядати цю особливють у якост1 одн1е'|' з ¡стотних характеристик депреай п1знього в1ку [15, 18].
Психогенний патолопчний розвиток особисто-ст1 - пор1вняно частий результат невроз1в п1зньо-го в1ку. Для неврастенП' п1знього в1ку характеры комбшоваш, зм1шан1 багато ланцюгов1 й одно-
манггнм юНнмчнН симптоми й синдроми: астешч-ний, депресивночпохондричний, тривожно-астешчний, розлади сну, соматичш компоненти, дра"пвливють ¡з елементами легкодухосп, вегетативна лабтьнють, сенесто-тохондричы переживания. Депресивш стани при неврастени не пов'язаш ¡з часом доби, а коливання настрою протягом дня залежать вщ соматичного стану й психолопчних фактор1в (соц1альний статус хворого, родина, спткування, середовище й т.п.). Неврастешя тзнього вку проткае без колишшх барвистих, р1зноманп"них \ динам1чних симптом1в - зникають широкий д1апазон \ багатограннють суб'ективних переживань хворих \ Тхня перероб-ка, скарги стають бтьше односкпадовими, не-динам1чними, застиглими по сут1, зливаються ¡з загальними компонентами астени [12, 16, 17].
Особливосп реактивних сташв, що первинно виникають у тзньому вщ1, визначаються в першу чергу бюлопчно - вковим фоном, на якому вони виникають, а також характером самого псих1чно-го фактора. Клш1чш вщмшносп цих реакцш шз-нього вку виражаються у фоновому зниженш псих1чного тонусу, уповтьнены швидкосп психн чних реакцш, малому обсяз1 клш1чних прояв1в. У кшычнш картиш соматизованих псих1чних роз-лад1в в оаб лп"нього вку розр1зняють властиво псих1чш розлади (астешю, депреаю, ¡похондрш) \ розладу «ттесного почуття» - вщчуття у вигля-д1 вегетативно-судинних порушень. Розлади <п> лесного почуття», виявляють патогенетичний зв'язок ¡з астешчними, депресивними й ¡похонд-ричними порушеннями, маскують депресивний розлад, ¡мп"уючи хвороби р1зних оргашв \ систем. Сукупнють цих вщчутпв визначае ¡ндивщуальне оформления кгншчноТ картини захворювання. У оаб лп"нього вку виявляються досить обкресле-ш соматизоваш по-шчш розлади, що ¡мп"ують захворювання багатьох оргашв \ систем. На вщ-мшу вщ ¡стинних соматичних захворювань, вщ-значеш феномени проявляються в структур! афективних \ невротичних (неврозопод1бних) розлад1в, що вказуе на Тхню психопатолопчну природу. Особливютю цих розлад1в являються IX переважно вп"альний характер, невщповщнють м1ж соматичними проявами \ Тхшми психопато-лопчними ешвалентами, м1ж патолопчними вщ-чуттями й периферичною ¡ннервац1ею, а також пол1морфнють картини, своерщш особливосп особистосп хворих, що проявляються у немож-ливосп або труднощах опису сво'Гх соматичних переживань (алекатим1я). У хворих тзнього вку майже не спостеркаеться яскрава обсесивна симптоматика ¡з численними нав'язливими станами, рщше спостеркаються ютеричш розлади. Вони вит1сняються астешчною, неврастешчною симптоматикою, що поеднуеться ¡з тривожно-фоб1чною, депресивною, ¡похондричною. Езопо-в1 установки, астешчш й ¡похондричш радикали займають дуже велике м1сце в структур! неврозу, тод1 як ютеричш й обсесивно-фоб1чш вклю-
чения рщк1 й рудиментарш. При неврозах шзньо-го вку виявляються зм1шаш й навпъ множинш синдроми, складеш з елеметчв астени, тривоги, страх1в, нав'язливосп, ¡похондричносп, депре-сивних компоненте, тривожно-недов1рливих \ ¡нших комбшацш. Характерш затяжна динамка невроз1в, що поступово можуть трансформува-тись у залишков1 невротичш стани, при яких сти-раються розходження м1ж окремими формами захворювання. Традицшно видтяють ктька ва-р1ант1в результату неврозу: 1) видужання; 2) ре-зидуальш невротичш порушення; 3) стабтьний невротичний стан; 4) невротичний розвиток осо-бистосп; 5) поглинання невротичноТ симптоматики псих1чними розладами церебрально-оргашчного, соматичного й тздньовкового г'ене-за [16, 17].
Лкар-штернют повинен враховувати, що: пе-рюд ухвалення р1шення завершити сусптьну й трудову д1яльнють \ сам вихщ на пенаю виявля-еться найбтьш важким пер1одом для стар1ючо'|' людини, як би подтяючою рисою м1ж в1ком ак-тивних д1й, здоров'я й бадьоросп й пер1одом старостк Коли вихщ на пенаю мае змушений для л1тньоТ людини характер \ вщбуваеться всу-переч його особиспсним установкам можуть розвиватись невротичш стани - «пенсшш невро-зи» [8, 9, 14].
Серед основних фактор1в, що обумовлюють т1 або ¡нш1 особливост1 соц1олопчного статусу лп--ньоТ людини, одне з перших м1сць займае фактор ф1зичного здоров'я, ф1зично'|' активност1. Його значения тим вище, чим бтьше вк. Прийнято вважати, що старост! властив1 хвороби, так само як молодосп - здоров'я. Старшня й старють сам1 по соб1 не являються патолопею, хворобою, од-нак при цьому вщбуваються складн1 змши в бу-дов1 й функц1ях вах систем орган1зму. Перева-жають регресивш явища, що попршують присто-сувальн1 можливост1 людини. Найважлив1ш1 з вщмп"них рис старост! - множиннють метабол1ч-них \ регуляторних розлад1в, зниження адаптацП' й пол1морбщн1сть як наслщку ц1е'|' множинност1. Мають м1сце виражен1 зм1ни загальноТ реактив-носп орган1зму, окремих його орган1в \ систем; зниження д1апазону лаб1льностей гомеостатич-них систем, Ух структурне й функцюнальне зниження, зменшення здатностей подолання шкщ-ливих вплив1в зовшшнього й внутр1шнього сере-довища [4, 17].
Для вах людей похилого \ старечого в1ку в бн льшому/меншому ступен1 характерн1 деяка екс-центричн1сть, пов1льн1сть у прийнятт1 р1шень, що ведуть за собою серйозш зм1ни в житт1, особлива недов1рливють, драт1влив1сть, збудлив1сть, гн1влив1сть, похмурють, емоц1йна нест1йк1сть, коливання настрою, зменшення з вком таких якос-тей, як честолюбство й марнославство при од-ночасному зниженн1 товариськосп й людино-любства. Саме на цьому фош виявляються не-р1шучють, помислив1сть, непевн1сть, тривожн1сть
Лктуи.п.н i проблеми сучасно!" медицини
[4, 16, 17].
У псих1чному й психолопчному плат основною проблемою старост! являеться самп"нють \ внаслщок цього - втрата необхщних \ бажаних контакте, беззахиснють перед оточенням, що несе, як здаеться лп"ым, лише погрозу Тхньому добробуту й здоров'ю [17].
Особливе м1сце займае проблема тривожних сташв у лп"шх оаб. В1ков1 змши псих1чноТ сфери характеризуються попршенням образного мис-лення, зниженням сили, ур1вноваженосп, конце-нтраци й рухпивосп основних нервових проце-ав, змшою темпу психомоторних реакцш. Вщ-значаеться значна поширенють псих1чних роз-лад1в непсихотичного р1вня серед населения старших вкових груп. На Тх частку доводиться, не менш одше'Г третини випадш обумовлених стресом сташв. ГНтнш в1к розглядаеться в психо-гер1атричнш л1тератур1 як фактор пщвищеного ризику розвитку обумовлених стресом псих1чних розлад1в. До хрошчних психотравмуючих факто-р1в у похилому вщ1 вщносяться: вщсутнють ч1тко-го життевого ритму; звуження сфери спткуван-ня; вщхщ вщ активно'!' трудовоТ д1яльносп; синдром «спустошення гшзда»; вщхщ людини в себе (¡золяц1я, само1золяц1я); вщчуття дискомфорту вщ замкнутого простору; самп"нють у старост! (немае родич1в, однолп"к1в, друз1в; окреме проживаниям вщ молодих члешв родини). Ранжиру-вання психотравмуючих життевих подш показало, що в груп1 лп"шх пац1ент1в перше м1сце за ступенем значения займае смерть або хвороба близьких родич1в, друге - гострий початок або попршення соматичного захворювання самих пац1ент1в, трете - ¡нтерперсональш вщносини в родиш з вщчуттям соц1ального вщторгнення, по-чуттям сам1тносп серед близьких. 1стотну роль у формуванш тривоги у ж1нок похилого в1ку вщ1-грае кл1мактер1й. Люди похилого в1ку стражда-ють на псих1чы захворювання значно част1ше, шж молодь \ особи середнього в1ку. При цьому люди похилого в1ку звертаються до псих1атр1в \ психотерапевте у два рази рщше, ыж населения в ц1лому. Люди у вщ1 понад 60 рош часто не зважають на сво'Г псих1чн1 розлади або розгля-дають Тх як неминучий результат старшня. Характерною рисою психопатолопчних розлад1в у оаб похилого й старечого в1ку являеться феномен соматизаци - ттесного вираження псих1чних розлад1в. Так1 хвор1 звертаються по допомогу до л1кар1в загального профтю, як1 не завжди мо-жуть розшзнати псих1чн1 порушення в л1тн1х па-ц1ент1в, особливо якщо це стосуеться депресив-них еп1зод1в, легких розлад1в пам'ят1 й мислення [14-17].
Враховуючи вищевикладене лкарчнтернют повинен пам'ятати, що бтьшють ¡з зазначених стресорних фактор1в в житт1 оаб похилого та старечого в1ку можна попередити за рахунок змши вщношення хворого до поняття «старють» \ до самого процесу старшня, як ф1зюлопчного. В межах профтактики «пенайних невроз1в» по-
тр1бно за можливост1 моделювати бтьшою Mi-рою особист1сн1 установки патента щодо влаш-тування життя пюля уходу на пенаю. Л1кар-¡нтернют повинен обов'язково включати у комплекс лкування таких oci6 психокорекцшш ме-тоди, за можливост1 сприяти реал1заци соц1аль-них фактор1в компенсаци (оптим1зацП' амейних вщносин, створення оптимального середовища сшлкування ¡з позаамейним оточенням (для са-мотн1х це основне завдання), використання за-лишковоТ працездатносп, перемикання, якщо це можливо, на iHLui види зайнятост1, у тому числ1 на участь у сусшльнш робот1, заняттях у гуртках i клубах «за ¡нтересами», колекц1онування й т.п.). Важливе психопрофтактичне значения мае моральна атмосфера, що оточуе старих людей у сусптьствк Ti оздоровления - завдання, що ви-ходить за меж1 психосоматично'1 медицини й на-лежить до духовних аспект1в ¡снування всього украшського сусптьства [2, 16, 21].
Таким чином, знания специфки психосомати-чних розлад1в у oci6 похилого та старечого боку може забезпечити комплексыснють i профеай-н1сть визначено'1 л1кувально'|' тактики з боку л1ка-ря-1нтерн1ста, сприяти пщвищенню ефективност1 л1кування наявних соматичних захворювань та покращенню якосп життя зазначеноТ категорй' хворих. Перспективними залишаються питания розробки i кл1н1чно'|' апробаци адекватних, без-печних, пол1фармакодинам1чних фармаколопч-них комплекав i комб1нац1й лкарських засоб1в для фармакотерапП' наявних у oci6 похилого в1ку психосоматичних розлад1в з урахуванням пол1-морбщност1.
Л1тсратура
1. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства / Александровский Ю.А.- М.: Медицина, 2000. - 496 с.
2. Александровский Ю.А. Психофармакология пограничных психических расстройств/ Ю.А.Александровский, Л.М.Барденштейн, А.С.Аведисова. - М.: Гэотар-медицина, 2000 - 250 с.
3. Арушанян Э.Б. Взаимосвязь психоэмоционального состояния и иммунной системы / Э.Б.Арушанян, Э.В.Бейер // Успехи физиологических наук. - 2004. - Т. 35, №4. - С. 49-64.
4. Белялов Ф.И. Психические расстройства в практике терапевта / Белялов Ф.И. - М.: Медпресс-информ, 2005. - 256 с.
5. Березин Ф.Б. Психологические механизмы психосоматических заболеваний / Ф.Б.Березин, Е.Б.Безносюк, Е.Д.Соколова // Российский медицинский журнал. - 1998. - № 2. - С. 43-49.
6. Коваленко Б.М. Проблема здоров'я та оптим1заци медичноТ до-помоги населению Укра'ши / В.М.Коваленко, Б.П.Криштопа, Б.М.Корнацький - К., 2002. - 202 с.
7. Концепц1я Державно!' цтьовоТ комплексно!' Програми розвитку охорони псих1чного здоров'я в Укра'1'Hi на 2006-2010 роки // на веб-сайт1 МОЗ Укра'ши [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.moz.gov.ua/ua/main/?doclD=5561
8. Личность пациента и болезнь / [Б.Т. Волков, А.К.Стрелис, Е.В.Караваева, Ф.Ф.Тетенев]. - Томск: : Сибирский медицинский университет, 1995. - 328 с.
9. Любан-Плоцца Б. Психосоматический больной на приеме у врача ; пер. с нем. / Б.Любан-Плоцца, Б.Пельдингер, Ф.Крегер -СПб., 1996.-256 с.
10. Мазаева H.A. Психологические формы преодоления стресса пожилыми пациентами / H.A.Мазаева, Т.М.Сиряченко, Л.И.Пекарская, В.Ю.Зорин // Сб. ММА им. И. М. Сеченова. М., 2000. - С. 94-96.
11. Маколкин Б.И. Актуальные проблемы междисциплинарного сотрудничества при лечении психосоматических расстройств / В.И.Маколкин, Л.В.Ромасенко // Терапевтический архив. -2003.-Т. 75, №12.-С. 5-8.
12. Малкина-Пых И.Г. Психосоматика: новейший справочник / Мал-кина-Пых И.Г.- М.: Изд-во Эксмо, 2003. - 928 с.
13. Психосоматические заболевания / [Ю.Ю.Елисеев, 18. Е.В.Бочанова; Д.А.Гейслер и др. ]; Под ред. Ю.Ю.Елисеева -М.: ACT, 2003.-311 с.
14. Смулевич А.Б. Депрессии в общей медицине / Смулевич А.Б,- 19. М.: Медицинское информационное агентство, 2001 - 253 с.
15. Смулевич А.Б. Органные неврозы: клинический подход к анализу проблемы / А.Б.Смулевич, С.И.Рапопорт, А.Л.Сыркин // Ж. неврологии и психиатрии. -2002. - Т. 102, № 1. - С. 15-21. 20.
16. Смулевич А.Б. Пограничная психическая патология в общемедицинской практике // Под ред. А.Б.Смулевича. - М.: ИД «Русский врач», 2000. - 160 с. 21.
17. Смулевич А.Б. Психосоматические расстройства (клиника, эпидемиология, терапия, модели медицинской помощи) / А.Б.Смулевич, А.Л.Сыркин, В.Н.Козырев // Ж. неврологии и психиатрии. - 1999. - Т. 99, № 4. - С. 4-16.
Реферат
ЗНАЧЕНИЕ СПЕЦИФИКИ ПСИХОСОМАТИЧЕСКИХ РАССТРОЙСТВ У ЛИЦ ПОЖИЛОГО И СТАРЧЕСКОГО ВОЗРАСТА В ПРАКТИКЕ ВРАЧА-ИНТЕРНИСТА Невойт А.В.
Ключевые слова: психосоматическое расстройство, лица пожилого и старческого возраста.
В статье описаны психосоматические расстройства у лиц пожилого и старческого возраста, обоснована необходимость диагностики и лечения психосоматических расстройств у лиц пожилого и старческого возраста.
Summary
VALUE OF PSYCHOSOMATIC DISORDERS SPECIFICITY IN PERSONS OF ELDERLY AND SENILE AGE IN PRACTICE OF INTERNIST Nevoit G.V.
Key words: psychosomatic disorder, persons of elderly and senile age.
This article describes psychosomatic disorders in elderly and senile persons. There has been substantiated the necessity of diagnosis and treatment of psychosomatic disorders in these persons.
Тополянский Б.Д. Психосоматические расстройства / Б.Д.Тополянский, М.Б.Струковская - М.: Медицина, 1986. - 384 с.
Aiarzaguena J.M. Somatisation in Primary Care: Experiences of Primary Care Physicians Involved in a Training Program and in a Randomised Controlled Trial / J.M.Aiarzaguena, I.Gaminde, G.Grandes, [et al.] // BMC Family Practice. - 2009. - V. 10. - P. 73. Kroenke K. Anxiety disorders in primary care: prevalence, impairment, comorbidity, and detection / K.Kroenke, R.L.Spitzer, J.B.Williams // Ann. Intern. Med. - 2007. - V. 146. - P. 317-325. Rentsch D. Prevalence and treatment of depression in a hospital department of internal medicine / D.Rentsch, P.Dumont, S.Borgacci // Gen. Hosp. Psychiatry. - 2007. - V. 29. - P. 25-31.
УДК 617.55-056.5-001 -089.168-0.84
Ocinoe О.С., Малик C.B., Безручко М.В.
СУЧАСНИЙ СТАН ПР0БЛЕМИ ШСЛЯОПЕРАЦШНИХ РАН0ВИХ УСКЛАДНЕНЬ У ХВ0РИХ 13 СУПУТН1М 0ЖИР1ННЯМ
ВДНЗУ «Украшська медична стоматолопчна академ1я», м. Полтава, Украша
Ожиршня представляе беспрецедентну проблему охорони здоров'я, у крашах Свропи eid пробле-ми надлишковог ваги страждаютъ 30-80% дорослих. Шсляоперацшна леталътстъ у хворих гз супутнгм ожиргнням у 3 рази вища тж у пац{ент{в з нормальною масою тша ( 4.3-9.2 % проти 2.7%), частота тсляоперацшних ускладненъ вища в 3-4 рази i складае 42-66%. Проблема прогно-зування та профшактики ранових ускладненъ у içieï категорп хворих залишаетъея на съогодт мало вивченою та досить суперечливою. Сдиного алгоритму щодо обстеження, передоперацшног тдготовки, особливостей оперативного втручання (вибору оперативного доступу, закриття, дренування рани та шш.), ведения тсляоперацшного nepiody цих nau/ieumie не вироблено. Отже, проанал{зоват дат л1тератури св{дчатъ про актуальтсть та маловивчетстъ питания ранових тсляоперацшних ускладненъ у хворих з ожиргнням, що i е темою подалъших досл{дженъ.
Ключов1 слова: пюляоперацшш paHOBi уекпаднення, ожиршня.
Останнжм часом спостеркаеться тенден^я обмшу речовин - ожиршня. Провщним чинни-до збтьшення ктькосп оперативних втручань на органах черевно'Г порожнини. Не зважаючи на значш yenixn медично'Г науки, появу hoboï fliar-ностично-лкувально'Г апаратури, лкарських за-co6iB, розробку принципово нових niflXOfliB до д1агностики та лкування, нових метод1в профн лактики раново'| ¡нфекци' ктькють ранових ускладнень суттево не зменшуеться [1,3].
Незважаючи на pi3Hy ктькють фактор1в ризику та прогностичну значимють, yci автори вказують на такий з них як надлишкова вага патента. За даними лп"ератури, бтьш ыжу 13-48 % хворих з ожиршням розвиваються paHOBi уекпаднення [8,12,13]. Надлишковий розвиток жирово'Г ткани-ни евщчить про наявшеть хроычного розладу
ком, що визначае небезпеку виникнення ранових ускладнень, е метабол1чний синдром, а точшше змши в систем! гомеостазу, яю вш викликае [11,19].
На сьогодшшнш час, зпдно з визначенням ВОЗ, яке було прийняте в 1997 роц1, ожиршня -це хрошчне захворювання обмшу речовин, про-явами якого е надлишковий розвиток жировоТ тканини, що прогресуе за природнього перебку, мае визначене коло ускладнень \ високу вироп-днють рецидиву пюля закшчення курсу лкуван-ня. Ожиршня - це окрема нозолопчна форма, що зафксована в МКБ-10 ( Е66.0., Е66.1., Е66.2., Е66.8., Е66.9.), \ з якою причинно пов'я-зано пщвищення ризику \ частоти розвитку арте-
