CC BY
20
7. Ministère de l'Education nationale, DPD, Les élèves en début de CE2, évaluation de septembre 1999,
Note d'information 00.01.
8. Ministère de l'Education nationale, DPD, Les réponses des élèves de sixième à l'évaluation de septembre
2001, Note d'information 01.59.
9. Le Figaro. http: // www.figaro.fr
Наталш ЛЕВЧИК
ЗМ1СТ I СТРУКТУРА ШК1ЛЬНИХ ПРОГРАМ З П1ДГОТОВКИ МОЛОД1 ДО БАТЬК1ВСТВА У ВЕЛИК1Й БРИТАНИ
У cmammi розглядаються новтт тенденцИ' в сучасному 6ambKiecmei у Великобритани. Показано, що змти у репертуарi батьювських ролей безпосередньо пов'язат i3 моделлю державноï стейног полiтики. Аналiзуються змкт i структура програми для учнiв 10-11 кла^в «Батьювська розмова. Штльний курс». Поданий опис ттерактивних методiв та форм з niдготовки учнiвськоï молодi до батьювства.
Провщш тенденци сучасно1 гумаштарно1 осв^и початку ХХ1 столотя, визнаного епдою ООН «сторiччям батьювства», у свгговш стльноп, в тому чи^ i в Украш, актуалiзують проблему готовносп молодi до виконання батькiвських обов'язкiв. Високоiндустрiальнi краши, як-от, США, Великобриташя, Канада, Швецiя, Шмеччина тощо, мають значний досвiд у шдготовщ шкiльноï молодi до батьювства, проте такий напрямок виховання ще не задiяний в достатньому обсязi у навчальному процесi нацiональноï школи. Крос-культурне дослiдження зарубiжного досвiду, зокрема порiвняльний аналiз шкiльних програм з ща проблеми дасть змогу виявити спшьне та вiдмiнне у англомовних крашах, знайти найбiльш ефективнi шляхи ïï впровадження у соцiокультурний осв^нш простiр Украïни.
Феномен батькiвства належить до найбiльш складних та малодослщжених галузей сучасно1' психолого-педагогiчноï науки. Необхщшсть дослiджень в цiй сферi, з одного боку, пов'язана зi зростанням демографiчних проблем (зниженням потреби в дгах, зростанням девiантного батькiвства/материнства, числа неповних шмей), з iншого боку, подiбний iнтерес зумовлений увагою до структурно-динамiчних характеристик особистостi доросло1' людини, проблем особистiсного розвитку, пов'язаних з виконанням батькiвськоï ролi.
Вважаеться, що шдготовка до батькiвства взагалi починасться з народження дитини, яка самостшно вивчае ази батькiвства через власний досвщ життя в сiм'ï, iнтерналiзуючи стилi виховання батькiвськоï сiм'ï. Проте ri дiти, якi позбавленi адекватно1' батькiвськоï турботи, з неповних чи девiантних сiмей, не мають позитивних зразюв батькiвсько-дитячих стосункiв i в майбутньому можуть не стати вщповщальними батьками.
Ставлення до особистостi в осв^нш практицi, i, насамперед, у шдготовщ до батьювства, вiдповiдае пашвнш у суспiльствi парадигмi. Репертуар батьювських ролей i сама специфша батьювства безпосередньо пов'язанi з моделлю шмейно1' полiтики, яка проводиться в англомовних крашах, зокрема Великобритани. Феномен батьювства також розглядаеться у бiльш широкому контекст гендерно1' культури англiйського суспшьства, що визначае гендерний розподiл пращ у сферi батькiвства i можливосп його змiни. Серед основних аспекпв змiни батькiвства у Великiй Британи можна вiдмiтити, по-перше, «другий демографiчний перехiд», змiни в гендернiй культур^ економiчну емансипацiю жiнок, що призвело до плюралiзацiï сiмейних вiдносин, коли традищйна модель нуклеарно1' сiмï перестала розглядатись нормативним зразком, а iншi типи шмейних вiдносин — вщхиленням вiд норми. Вiдбулося вiдмежування подружжя вiд батькiвства, батькiвство набуло бшьш рiзноманiтних форм, вiд акцентування на бюлопчних зв'язках мiж батьками та дтми до питань якостi батьювсько-дитячих взаемовiдносин, соцiальноï турботи про дггей. По-друге, батькiвство перебувае у взаемозв'язку зi свiдомим вибором партнерiв (свщоме батькiвство), iз життевими планами чоловшв та жiнок пiд час обрання ними продовження освiти/ працi чи батьювства (вiдстрочене батькiвство), iз збшьшенням потреби у пiдтримцi з боку шших соцiальних факторiв, ув першу чергу, держави з метою поеднання професшних та батькiвських обов'язкiв. Зпдно з виокремленими вченою Дж. Льюю (Lewis) [1] трьома типами шмейно!' полiтики, якi
корелюють з моделями им'1 з чоловшом-годувальником, Велика Британiя належить до першого типу, згiдно з яким — це краша з юторично вкорiненою «сильною» моделлю ciM'i' з чоловiком-годувальником («strong» male-breadwinner model). Це пояснюе специфiку професшно1 зайнятосп жiнок (переважання неповно1 зайнятостi), нерозвинутють системи державних дитячих дошкiльних закладiв i правового захисту жiнок-матерiв. Цим же, на l! думку, пояснюеться гендерна нерiвнiсть як в публiчнiй, так i в приватнiй сферь Тому у Великобританп iснуе ч^ке розмежування «зон вщповщальносп» держави i им1. Функцiя соцiального контролю за дотриманням патрiархатних норм («патрiархатний контроль») виконуеться тут iнститутами публiчноl сфери. Модель «чоловш-годувальник/ жшка-домогосподарка» стала нормативною моделлю гендерних вiдносин для захщного суспiльства. Дихотомiя гендерних ролей чоловша i жiнки вiдповiдае публiчнiй i приватнiй сферам у суспшьств^ де чоловiковi належить займатись професшною дiяльнiстю i матерiально забезпечувати шм'ю, а жiнцi виховувати дiтей i виконувати функцiю турботи про них i про iнших залежних члешв родини (похилого вiку, хворих тощо). В умовах сучасних змiн, вщходу вiд тоталiтарного суспiльства пiдвищуеться роль им'1 та школи у сощатзаци особистостi, особливо, за словами Т. Парсонса, у «протосоцiалiзацil» молодого поколшня [2].
Трансформацiйнi змiни в шституп им'1 призводять до того, що молодi батьки все частiше звертаються до пошуку шформаци про тклування та виховання дiтей. Збiльшення числа шформацшних центрiв для молодих батьюв, оргашзаци психологiчних служб i т.п., не виршуе зазначено1 проблеми, що актуалiзуе пiдготовку молодi до статусу батьювства, усвiдомленого виконання батькiвських функцш у стiнах школи, оскiльки школярi е «полоненою аудиторiею» [3].
Зупинимось бшьш детально на описi впровадження програм з пiдготовки до батьювства у англiйських школах. Так, програма «Батькiвська розмова. Шкiльний курс» (The Parentalk Schools Pack), яку розробили та апробували квалiфiкованi вчителi i соцiальнi працiвники Джилл Роув (Jill Rowe), Рейчел Тернер (Rachel Turner) i Ханна Дженкшс (Hannah Jenkins), побудована поурочно, зпдно з вимогами навчального плану PHSE для учшв 10-11 класiв Ключово1 Стадп 4. Основною метою ще1 програми е тдвищення поiнформованостi учнiв про щншсть та вiдповiдальнiсть батькiвства, його функцш i ролей, забезпечення молодо1 людини навичками i вмiннями догляду та тклування про дитину, набуття досвщу дiалогiчного спiлкування з дiтьми у майбутньому батьювста. Автори вважають, що батьювство е освiтнiм процесом, що тривае впродовж усього життя. Головним завданням програми е допомога учшвськш молодi у свiй час стати усшшними батьками — татом чи мамою [4].
Ця програма складаеться з восьми роздiлiв: 1. «Будь собою — ти неповторний(а)»; 2. «Люби д^ей, i нехай вони про це знають»; 3. «Дивись та слухай»; 4. «Пам'ятай, що з дтми необхiдно спiлкуватись»; 5. « Захищай межi дозволеного»; 6. «Обери свiй стиль спiлкування»; 7. «Д^и i батьки: дилема прив'язаносп»; 8. «Спогади дитинства — крок з минулого у майбутне.»
Кожен роздш подано у виглядi урокiв i завдань. Кожний урок включае мету; шструктаж для вчителя; необхiдне обладнання; види дiяльностi та завдання; роздатковий матерiал для копiювання. Автори пропонують використовувати рiзнi iнтерактивнi методи та форми, яю допомагають розгорнути суб'ект-субектну взаемодда мiж учасниками освiтньоl програми, а саме, групову дискусiю, роботу в малих групах, рольову гру, творчi завдання, мозковий штурм, метод колажу, рефлексивш коментарi, наративи ^mr^i iсторil, яскравi метафори), психогiмнастичнi, ^ров^ тренувальнi вправи тощо).
У першому роздiлi передбачаеться виконати сiм завдань, метою яких е показ людського життя як найвищо1 щнносп та найбшьшо1 вiдповiдальностi батькiв за безпеку i турботу про дiтей та !х духовний розвиток. У завданнях старшокласникам пропонуеться, вiдповiдно до подано1 загально1 характеристики батькiвства, досягти розумшня взаемозв'язку майбутнього батькiвства iз тепершшм особистим життям. Зокрема, даеться завдання визначити образи «хорошого» i «поганого» батьювства у мiкрогрупах (2-3 учшв). Для рефлексивного коментування пропонуються вислови вщомих людей свiту про 1хне ставлення до батькiвства, як-от, наприклад «Здаеться, кожен сьогодш кудись жахливо постшае; кожен прагне все быьшого i быьшогорозвитку, быьших бажань i т.д.; таким чином, у д1тей дуже мало часу для
батькгв; у батькгв дуже мало часу один для одного; г саме вдома бере початок розколина св1тового миру»(Мати Тереза); «Це чудове в1дчуття, коли тв1й батько стае не Богом, а людиною для тебе — коли в1н спускаеться з гори 7 ти бачиш: в1н — людина з! свогми слабостями. I ти любиш його, бо вгн — живий, вгн — не монумент» (Робш Вшьямс, актор); «Все мое життя набуло нового значення з народженням нашого першого сина.» (Девщ Бекхем, футболют); «Мет подобаеться акторська справа, але набагато веселше повести д1тей в зоопарк.» (Ншоль Кщман, актриса).
Змютом наступного творчого завдання «Що я хочу мати до народження дитини?» е вибiр речей/цшностей, важливих для виконання батьювських обов'язюв, зпдно з власними уподобаннями учшв, наприклад, мати роботу, супутника життя, шм'ю, автомобшь, безпеку, доступ до дитсадка, хорошу няню, кохання, грош^ ТУ, подорожi, власнi заощадження, самостшшсть, вiльний час, хороших подруг/друзiв, вщчуття щастя тощо. Учням пропонуеться обговорити з партнером, чим вони керувались при нумеруванш цього списку: «Чи погоджуетесь з кожним пунктом? Чому ви обрали №1? Чи можете ви це пояснити партнеру? Чи е ще щось, не вказане у перелшу, що ви б хотши мати до появи дитини?» тощо. У тдсумку заняття важливо домогтись переконаност учнiв в тому, що не юнуе досконалого батьювства, розумiння того, що батькiвство — це тривалий i важкий, упродовж усього життя, процес; що батьки повинш себе сприймати такими, якими вони е, i вiдчувати тдтримку вiд близьких та друзiв.
З метою тдкреслення вiдповiдальностi батькiв за дтей, вчитель проводить iнтерактивну мшьлекщю, зокрема ознайомлюе учнiв iз офщйною статистикою шдлгтково! вагiтностi (данi Нацюнально! служби охорони здоров'я): «Зафiксовано 7 981 ваптшсть у дiвчат до 16 роюв у 2001 рощ (сшввщношення 8 до 1000 дiвчат у вiцi 13-15 рокiв); Рiвень шдл^ково! вагiтностi в Об'еднаному Королiвствi — найвищий у захiднiй Сврош. Мамою кожно! десято! дитини, народжено! в Англп, е пiдлiток; Молодi жiнки, якi мали першi стат^ зносини до 16-рiчного вiку, найменше схильнi використовувати засоби контрацепцп: Чому дiвчата вперше займаються сексом; чому не були прийнят засоби застереження; Дiти, у яких батьки розлучеш, вдвiчi частiше мають дiтей до 20^чного вiку тощо». Пiсля цього пропонуеться здшснити мозковий штурм щей на класнш дошцi чи дiапроекторi: «Ми в ролi батьюв» за навщними питаннями: «Наша особистiсть; Час, грошi та обставини; Власний приклад та вплив; що варто робити батькам, щоб впоратись зi стилем життя, який змiнюеться? Коли ви — батьки, необидно знати, що вам по^бно; Радште сво!м позитивним сторонам i не зупиняйтесь на цьому».
Учитель пропонуе учням застосувати рефлексивний коментар до значення цитати апостола Павла: «Коли я був дитиною, я говорив як дитина, я думав як дитина, я сперечався як дитина. Коли я став дорослим, я перестав чинити по-дитячому».
Для тдведення тдсумюв, зворотного зв'язку i контролю знань першого роздшу пропонуеться тест iз шести незакiнчених речень, яю потрiбно доповнити власними вщповщями, як-от: «Якби я став(ла) татом/мамою сьогоднi, найбiльш приемно менi буде ...; я б боровся з...; я б потребував...; я б спитав поради у.; я вважаю, що меш подобаються дiти ..^чного вiку». Цi наративи, що стосуються виконання батьювських функцiй у майбутньому, спонукають школярiв до всебiчного розгляду ще! проблеми.
Метою другого роздшу «Люби дгтей i нехай вони про це знають» е акцент на важливост безумовно! любовi як основи батьювства на формуваннi почуття власно! гiдностi i впевненостi в дитини шляхом заохочення, схвалення, тдтримки, щнувант !х за те, ким вони е, а також на виявленш вiдмiнностей мiж позитивним i негативним ставленням до дiтей та !х критикою. Учням пропонуеться скласти наратив: аналiз речень i тверджень, яю дiти чують вiд сво!х батькiв у повсякденному життi, i у власному ставленнi до менших братiв чи сестер, чи до старших — бабуав/дщушв. Важливим моментом у цьому роздш е вивчення особливостей конструктивно! i деструктивно! критики у батьювсько-дитячому спiлкуваннi. Вчитель наголошуе, що якщо конструктивне вирiшення конфлiктiв вiдбуваеться за допомогою асертивностi та толерантносп i супроводжуеться позитивними емощями, то деструктивне вирiшення конфлiктiв супроводжуеться негативними емоцiями i приниженням пдносп людини. У груповiй дискусi! розробляеться основне правило ЧДН для батьюв: час, дотик та нiжнiсть.
Завдання «Як ми любимо» побудоване iз врахуванням вшових особливостей розвитку дитини i проявiв любовi до не! (учнi повиннi заповнити лист i написати шляхи вираження почуттiв, коли дитинi 1рiк, 5 i 15 рокiв (фiзично, вербально i через дiю). Поеднання теоретичних знань iз практичними завданнями сприяе кращому засвоенню учнями цiнностi та ушкальносп дитячо! особистостi, сприятиме И емоцшнш захищеностi i розумiнню правил безумовно! любовi до дiтей.
Метою третього роздшу «Дивись та слухай» е розгляд важливостi ефективного спшкування за допомогою емпатiйного слухання за принципом «Якщо ми, майбутнi батьки, навчимося слухати, то нашi д^и будуть слухати нас.» У практичних завданнях пiдкреслюеться життева необхiднiсть набуття навичок слухання i правильного розумшня батьками того, про що !м кажуть дiти. Непорозумiння часто призводить до зайвих суперечок. В основi спiлкування повинно лежати твердження про ствпадання батькiвських дiй iз словами. Учитель акцентуе на компонентах емпатшного, уважного слухання. Розшруються невеличкi сценарп (iгровi вправи) щодо розумiння ств мiж старшим i молодшим поколшням, вiдмiнностей у смаках, iнтересах та уподобаннях у ЗМ1, музицi тощо.
У четвертому роздiлi «Пам'ятай,що з дтми необхвдно спiлкуватись» автори пропонують навчитися слухати сво!х дiтей та не забувати спшкуватись з ними, щнувати логiчнiсть та правдивiсть висловiв, вмiння визначати силу вибачення та прощення, зiставляти дп та слова, враховувати труднощ^ пов'язанi з вшовими особливостями дiтей. Майбутнiм батькам потрiбно усвiдомити, що слова е могутшм стимулятором до заохочення, любовi, емоцшно! близькостi та прощення. Учнi працюють у мiкрогрупах, виробляючи правила спшкування з дтми, якi обговорюють i записують на дошцi пiд назвою «Пам'ятай, що потрiбно говорити з дтми»: 1. Батьки повинн спочатку слухати, а пот1м говорити. 2.Батьки повинн пам'ятати, що посл1довтсть життево необх1дна. 3. Якщо батьки кажуть «м», вони повинш пояснити «чому». 4. Батьки повинм бути готовими визнати свою неправоту. 5. Батьки повинм вчитись прощати. 6. Батькам сл1д дивитись у в1ч1 д1тей, коли вони кажуть «вибач» 7 просити д1тей дивитись на них, коли вони просять вибачення. 7. Батьки повинн заохочувати д1тей бути чесними та правдивими, тюструючи це власним прикладом. 8. Батьки повинн висловлювати свог почуття за допомогою дотиюв та емоцтног прихильност1.
Для кращого усвщомлення ролi батьювства у завданнях пропонуються справжш життевi юторп, вiршi, метафори, наративи, на прикладi яких школярi мають самостшно зробити певш висновки i виробити власну життеву позищю.
Метою п'ятого роздшу «Захищай межi дозволеного у батьювсько-дитячому конфлштЬ> е усвщомлення учнями вщмшностей мiж дисциплiною i покаранням, вироблення умшь визначати вагомiсть реалiстичних сподiвань батькiв щодо дiтей тощо. Для цього учням у статусi майбутнього батьювства необхiдно оволодiти знаннями вщносно того, як i чому д^и переходять межi дозволеного. У процес занять учнi мають усвiдомити, що дисциплiнування дитячо! поведiнки полягае у безумовнш любовi, i лише за тако! умови норми поведiнки будуть справедливими та зрозумiлими для дгтей. Батьки повиннi чiтко пояснювати дгам, як вони будуть дiяти у рiзних випадках. Учитель наголошуе, що покарання батьками дiтей е проявом !хньо! любовi. Суть практичних занять полягае у дозволi учням зрозум^и межi дозволеного (наприклад, дитячий манеж i його функцi!, дорожнi знаки, правила вуличного руху, шкiльнi правила тощо). У шдсумку, учнi повинш зробити висновок, що любов е фундаментом дисциплши, а батьювсью, домашш, правила без належних обгрунтувань призводять до дитячого протесту. Дисциплша повинна ототожнюватись не з покаранням, а з любов'ю та встановленням вщповщних меж, як сприятимуть безпечнiй поведшщ та повноцiнному розвитку дiтей. У штерактивнш взаемодi! учнi самостiйно пропонують правила та межi дозволеного для рiзних вiкових груп дiтей, зокрема для 2^чно!, 10-рiчно! дитини та шдл^ка. У пiдсумку до цього роздшу наведеш загальнi батькiвськi принципи щодо покарання дiтей, на зразок покарання повинно бути справедливим, прозорим, чiтким, зрозумiлим, твердим; пам'ятати про прощення i чекання, але найголовшше — це бути друзями дгам.
У шостому роздiлi «Обери свш стиль спiлкування» автори програми пропонують опанувати навички позитивного вирiшення конфлiктiв у майбутньому батькiвствi, методи контролю за власними емоцiями та реакщею на життевi поди. Для кращого засвоення проблеми вирiшення
конфлiктiв пропонуетъся розгляд неконструктивних випадюв вирiшення конфлiктiв, зокрема в момент гтву, непослуху, емоцiйного зриву. У завданнi «Конфлiкт i Я» на наочному матерiалi пропонуетъся визначити години щоденних конфлiктiв, зокрема заштрихувати сегменти годинника пiд час найбшьших суперечок з батьками. На заняттях учням пропонуютъся iлюструвати типи конфлiктiв чи негативних емоцiй. У процеа розiгрування ситуацiй (iгрова вправа) учт починаютъ розумiти, що конфлiкти е частиною життя, а шлях до 1х подолання — це ключ до розв'язання проблеми. У цьому роздiлi автори пропонують шiстъ основних причин виникнення конфлiктiв i шляхи 1х розв'язання, зокрема: 1. Запитай: «Чи варто через це сперечатись?» 2. Подумай перед тим, як почати сперечатись i не дозволяй co6i гшватись. 3.1ди на конфлтт, не ¡гноруй його. 4. Стримуй гшв — ceiü i свогх дтей. 5. Кричати — це, звичайно, голоснше, але не означае, що ефективно. 6. Дiзнайся про значення прощення, чекання. Iрухайся вперед.
У роздш съомому «Д^и i батьки: дилема прив'язаностЬ» автори поставили за мету допомогти учням усвщомити, як можна навчитисъ вщпустити на власний життевий шлях вже дорослих д^ей, заохочувати ix до самостшност ще з раннъого дитинства, а також оволод^и вщповщними навичками та умшнями справлятися з «великими проблемами» великих дгтей. Робота ведетъся з класом i шдивщуально. В уявних сюжетах i ролъових шрах програютъся почуття батьюв з приводу залишення дитиною отчого дому; вщбуваеться пошук причин (видшено 6 найголовшших факторiв — силъний вплив найближчого оточення; молодiжна субкультура; вживання наркотикiв/алкоголю; медiа i музика; секс; грош^ та орiентирiв на допомогу батькам щодо виршення проблем з шдл^ками: 1. Знати оточення свогх дтей, ïxrnx друзiв i розумти, як воно може на них впливати. 2. Залишати можливiсть для спшкування. 3. Бути обiзнаним про життя дитини без втручання в ïï приватне життя з урахуванням особистого простору, приватностi. 4. Встановлювати з дитиною чтку межу спшкування. 5. Продовжувати формувати самоповагу дитини i таким чином впевнетсть в œ6i. 6. Бути там, бути самим собою i чекати.
У процес групово! дискусн розглядаються питання про довiру до дгтей i заохочення ix до самостшносп, вщповщальносп i взаемотдтримки; тдготовка д^ей до кращо1 адаптацн в дорослому життi та суспшьствц надавання батьками свободи для здшснення дiтъми помилок; почуття батьюв пiд час дозволу дiтям самостшних вчинкiв тощо.
Метою восьмого роздiлу «Спогади дитинства — крок з минулого у майбутне» е усвщомлення учнями яскравих спогадiв свого дитинства та ix ролi для майбутнього батъкiвства: подiлитисъ спогадами свого дитинства зi власними дiтъми для формування 1хньо1 самоповаги, формування теплих i близьких взаемостосункiв, важливостi позитивних емоцш i дотримання сiмейниx звича1в i традицш. Особливе значення надаеться позитивним спогадам з далекого дитинства i шдл^кового вшу. Пропонуються орiентири, зпдно з якими слiд будувати сво1 спогади, щоб покращити розумiння учнями взаемозв'язку мiж батъкiвсъкою сiм'ею та сво1м майбутнiм батъкiвством. Учням рекомендуеться скласти акровiрш, використовуючи слово «батько/мати», наприклад,
Батьки виховуютьу дтях почуття власног гiдностi, значимостi та безпеки. Активно слугують прикладом для на^дування
намагаюТься зрозумти свт дитини вiдпускаютЬ дтей, тодi, коли приходить час плеКають свогх дiтей тдтрИмують дтей
На заключному занятп автори пропонують кожному учневi написати «Декларащю батьюв», почавши ïï такими словами: «Коли я стану мамою/татом, я общяю....» Зокрема: мати час i тертння, щоб вислухати свою дитину; проводити дозвiлля i вiлъний час з дитиною; бути впевненим, що у моеï дитини залишаться гарт спогади про дитинство. У тдсумку роздiлу учням подаеться тест на виявлення придатностi до батъкiвства. Наприклад, якщо я стану мамою/татом, я посттно буду ставити œ6i наступн запитання стосовно кожног моег дитини:
1) Як пройшов цей рт для моег дитини i як були мог стосунки з нею?
2) Яш були негаразди у вiдносинах з дитиною? Як ми гх подолали?
3) Що нам подобалось робити разом? Як проводити разом бшьше часу за цим заняттям?
4) ЯК умгння i досягнення слгд заохочувати у дитини?
5) З чим моя дитини бореться? Як я можу допомогти?
6) ЯК бар 'ери стоять перед дитиною? Як я можу допомогти?
7) Як дитина ладнаез тшими членами ам'г'? Друзями?
8) ЯК три речi «Яповинен(на) зробити» для дитини наступного мюяця чи року?
9) Якими е, на мою думку, мрИ'моеï дитини на наступний рiк?
10) Як б я хотiв(ла) мати стосунки з дитиною наступного року?
Отже, змютовтсть та динамiчmстъ ща освггаьо! програми, imepaKraBrn взаeмодiя вчителя з учнями на «piBH^ правах», iHHOBa^räi форми навчання (ipynoBi дискусп, мозковий штурм, створення наративiв), використання власного життевого досвщу, врахування особистюного потенцiалy yчнiв сприятиме ефективнiй пiдI0T0вцi yчнiвсъкоï молодi до батьювства.
Л1ТЕРАТУРА
1. Lewis, J. «Models of equality: the case of state support for children in twentieth-century Britain» in eds.
Gisela Bock and Pat Thane,1992. —. Р. 125.
2. Parsons T., Bales R. Family socialization and Interaction Process. — London, 1956. — Р. 265.
3. Pringle, Mia Liny Kellmer «A fairer future for children: Towards better parental a professional care»
London; Basingstoke: Macmillan Press, 1980. — P.110.
4. http: www.parentalk.myzen.co.uk
5. http:www.curriculumonline.gov.uk
6. http:www.parenthood.org.uk
Мирослав СОРОКА
РОСШСЬКА МОДЕЛЬ ДЕЦЕНТРАЛ1ЗАЦИ n04ATK0B0Ï ПРОФЕСIЙНОÏ ОСВ1ТИ
У порiвняльно-педагогiчному аспектi проаналгзовано досвiд Росшсько'1' Федераци (РФ) щодо регiоналiзацiï та децентралгзаци системи тдготовки квалiфiкованих робтниКв з метою використання цього досвiду для вирiшення органiзацiйно-педагогiчних проблем структурно'1' перебудови освiтньоï системи Укра'ши.
В умовах Iлобалiзацiйних та штеграцшних процешв на початку ХХ1 ст. у багатъох державах вщбуваеться переощнка стратеги розвитку професiйноï осв^и i навчання, 1'хне оновлення з урахуванням глобалiзащï та шформатизаци свгтового сшвтовариства, економiчних реалш, можливостей ефективного використання ресуршв, а також нащональних сощально-кулътурних традицш. Спшьна для розвинених краïн тенденщя — це постiйний розвиток та ускладнення професiйноï освiти, створення нових ïï моделей i пiдсистем, вщмова вiд надто «вузьких» професiй i пщготовка людини водночас до групи спецiалъностей, а також до навчання впродовж усього життя.
Модернiзацiя систем освгти пострадянських краш набувае особливо1' актyалъностi у зв'язку з: демократизащею сyспiлъства; посиленням ролi людського кашталу; структурними змiнами у сферi зайнятосп, що потребують постiйного пiдвищення кватфшацп та професiйноï мобiлъностi кадрiв; тривалою соцiалъно-економiчною кризою, що спричинила негативш демографiчнi явища; становленням ринково1' економши, посиленням конкуренци на ринку пращ; швидкими темпами виробництва та сфери обслуговування, якi потребують пiдготовки людей до професшно1' дiялъностi в умовах динамiчних змiн тощо.
Мета статт полягае у виявленнi особливостей системи пiдготовки квалiфiкованих робiтникiв у РФ та обгрунтуванш можливостi використання передових щей цього досвщу в структурнш перебyдовi освiтнъоï системи Украши.
Одним iз прiоритетних шляхiв розвитку осв^и е ïï регiоналiзацiя та децентралiзацiя. Регiоналiзацiя полягае в концентрацiï, конкретизаци i наповненнi навчання варiативним змютом, що вщповщае локальним умовам освiтньоï системи регiонy, до якого входять змют, структура, органiзацiйнi форми та iншi важливi компоненти освiти. Репональне yправлiння освiтою розглядаеться як «щяльшсть регiоналъних органiв державного yправлiння освгтою й органiв мiсцевого самоврядування, що спрямована на загальнонащональне формування
