CC BY
22
1. Л1СОВЕ ТА САДОВО-ПАРКОВЕ ГОСПОДАРСТВО
УДК[599.735.3+599.749.1]:591.526(477) Проф. В.1. Доммч, д-р бюл. наук;
acnip. 1.О. Смирнова; студ. А.В. Домтч -3anopi3bKuü НУ; доц. А.Н. Шадура, канд. бюл. наук - НУ 6iopecypcie i природокористування, м. Кшв; доц. 1.В. Делеган, канд. с.-г. наук - НЛТУ Украти, м. Rbeie
ЗМ1НА ЧИСЕЛЬНОСТ1 ТА АНТРОПОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА ОЛЕНЯЧИХ I ПСОВИХ ТВАРИН В УКРА1Н1
Мисливсью тварини зазнають впливу вщ навколишнього середовища i вщ стану людського суспiльства, з яким пов'язаний тиск на !хш популяци, який може íctot-но рiзнитися. Найбiльш поширенi чинники, що впливають на ведення мисливського господарства - це офщшне полювання i браконьерство. Не меншу роль у цьому вь дiграють вiдмiнностi мiж угiддями за вiдкритiстю ландшафту та рельефом мюцевос-tí. Наведено результати порiвняльного аналiзу основних чинникiв, що впливають на динамшу змiни чисельносп оленячих та псових в Укра!ш.
Ключовi слова: чисельнiсть, добування, браконьерство, олень, козуля, лось, вовк, лисиця.
Популяци видíв (лось европейський Alces alces Linnaeus, 1758; олень [благородний, шляхетний] люовий Cervus elaphus, Linnaeus, 1758; сарна [козуля] европейська Capreolus capreolus Linnaeus, 1758) родини Оленячí (Cervi-dae Goldfuss, 1820), а також видíв (вовк Canis lupus Linnaeus, 1758; лис [лисиця] звичайний Vulpes vulpes Linnaeus, 1758) родини Псовí [Собач^ (Canidae Fischer, 1817) е традицшними об'ектами полювання i ведення мисливського господарства [1, 3].
Сощально-економíчш трансформаци сусшльства не можуть не вщби-ватися на динамщ поголíв,я видíв мисливських тварин, що особливо позна-чаеться на великих ссавцях, родин Оленячí та Псовь У цш робот ми нама-гаемось вщстежити вплив розпаду тоталитарно! системи, велико! державно! структури - колишнього СРСР та пов'язаних íз цим соцíально-економíчних змш на чисельшсть популяцш окремих видíв мисливсько! фауни. Змша сус-шльного ладу веде до зниження чи посилення контролю за процесом добування мисливських тварин, тому нашстотшшого впливу зазнае тиск на популяци, що вщбуваеться шляхом антропогенного вилучення особин [1, 5, 14].
Дослщження здшснювали загально прийнятими методами порíвняль-ного аналíзу з використанням даних державно! статистично! звгтносп, зокре-ма форми 2-ТП, матерíалíв люовпорядкування í мисливського впорядкуван-ня, а також результат польових спостережень i експериментальних облтв мисливських тварин [4, 5, 14].
Територíя Укра!ни представлена рíзними за сво!ми природно-юторич-ними особливостями регюнами, до яких належать люов^ люостепов^ степовí та прсью ландшафти. Вщповщно до люомисливського районування [4, 9] в Укра!ш видшяють 7 люомисливських областей, котр^ на основí аналíзу чи-
Науковий вкник НЛТУ Украши. - 2G1G. - Вип. 2G.5
сельного складу дослщжуваних мисливських видiв, було об'еднано в 5 основ-них одиниць (Kapпaтськa, Полiськa, Лiсостеповa, Степова i ^имська). Ана-лiз чисельного складу оленячих i псових, як мешкають на теpитоpiï Укpaïни, здiйснений за пеpiод 1973-2007 pp. Офiцiйне 1'хне добування дослiджувaли за 1983-2007 pp., а обсяги бpaконьеpствa - за 1995-2007 pp. У ^оцес анашзу впливу офiцiйного добування на поголiв,я дослiджувaних видiв оленячих i псових обчислено обсяги вилучення, вмажет у вщсотках.
Mисливське господapство Укpaïни мае давню iстоpiю, яка тiсно по-в'язана з поступом цивiлiзaцiï, зi змiнaми у соцiaльно-економiчних вщноси-нах i aдмiнiстpaтивно-теpитоpiaльному устpоï деpжaви [1, 5]. У часи ко-лишнього СРСР в Укpaïнi головним коpистувaчем мисливських угiдь були Укpaïнське товapиство мисливцiв i pибaлок (УТMР), близько 80 % упдь, Деpжaвний комггет лiсового господapствa - 1б %, pештa - Товapиство вшсь-кових мисливщв i pибaлок (TBMP) та "Динамо". З пеpших pокiв незалежнос-тi pозпочaлaся демонополiзaцiя, а за нею - оpендa, пpиховaнa i piдше вщ^и-та пpивaтизaцiя мисливських упдь. Тепеp мисливське господapство в У^аш ведуть 915 юpидичних оЫб на площi 47,2 млн га, з них на 35 млн га (74 %) господapюють 429 оpгaнiзaцiй У^а^^кого товapиствa мисливцiв i pибaлок (УТMР), на 0,8б млн га (1,8 %) - 30 господapств Товapиствa вiйськових мисливщв i pибaлок (TBMP), на 5,1 млн га (10,9 %) - 230 шших коpистувaчiв (пеpевaжно гpомaдськi мисливськi оpгaнiзaцiï i пpивaтнi пiдпpиемствa) i на б,3 млн га (13,3 %) - 22б шд^иемств Деpжкомлiсгоспу. Площа наданих у ко-pистувaння лiсових угiдь становить 8,7 млн га, з них 3,4 млн га (39 %) надаш шд^иемствам Деpжкомлiсгоспу, 3,3 млн га (38,1 %) - УTMP, 218 тис. га (2,5 %) - TBMP, 1,б5 млн га (20,3 %) - iншим коpистувaчaм. Усю pеоpгaнiзa-цiю здiйснюють з метою по^ащен^ piвня ведення мисливського господap-ства, пpоте належних pезультaтiв, ймовipно, потpiбно ще чекати. Для поpiв-няння, у сусiднiй Польщi (312,7 тис. км2) частка упдь, наданих у коpистувaн-ня гpомaдськiй оpгaнiзaцiï мисливцiв, становить 2б млн га, тобто 90 % уЫх упдь ^аши. Незважаючи на схожi з У^ашою соцiaльно-економiчнi тpaн-сфоpмaцiï, ця частка у^одовж остaннiх 20-40 pокiв iстотно не змiнилaся. Деpжaвнi люи у Польщi займають 7 % мисливських упдь, бшьшу половину яких становлять сiльськогосподapськi землi [5-7, 11-14].
Tепеp у мисливському господapствi У^аши пpaцюе 5,8 тис. людей, з них б08 мисливствознaвцiв (кpiм того, 470 оЫб пpaцюе paйонними мислив-ствознавцями) та 4080 егеpiв. Пеpесiчно один штатний егеp обслуговуе 11,б тис. га мисливських угiдь (у Деpжкомлiсгоспу - 7,4 тис. га, в TBMP -8,9 тис. га, в УTMP - 14,9 тис. га, в шших - б,б тис. га). ^и цьому у 25 % ко-pистувaчiв мисливських упдь чисельшсть егеpськоï служби не вщповщае ви-могам Закону. До ^икладу, у Пологiвськiй paйоннiй paдi УTMP Зaпоpiжсь-ко1' област на одного штатного егеpя ^ипадае 73,8 тис. га. У деpжaвних тд-пpиемствaх "Одеське ЛГ", "Сapaтське ЛГ" та "Котовське ЛГ" Одеського об-ласного упpaвлiння лiсового i мисливського господapствa у штaтi вщсутш егеpi. З 494 aдмiнiстpaтивних paйонiв Укpaïни на посaдi деpжaвних paйонних мисливствознaвцiв пpaцюе 417 осiб, з них 144 - за сумюництвом. Понад це, в Полтавському обласному у^авлшш люового i мисливського господapствa
yci районш мисливствознавцi працюють за сумiсництвом. Вщ 60 % до 90 % за сумюництвом працюють в 1вано-Франювському, Харювському, Черкась-кому та шших обласних управлiннях лiсового i мисливського господарств. В Одеському обласному управлшш люового i мисливського господарств на 26 адмшютративних районiв всього працюе 8 державних районних мислив-ствознавщв, з них 5 - за сумюництвом. Для порiвняння, у мисливському гос-подарствi Австри (6,6 млн га угщь) зайнято 19,5 тис. фахiвцiв, зокрема 1098 провiдних спещалю^в, решта - 18,4 тис., егерi та iншi квалiфiкованi пращв-ники, а на одного егеря припадае близько 400 га упдь [5, 6].
Загальш затрати на ведення мисливського господарства в Укршт за 2006 р. становили 70,4 млн грн, а прибутки - 35,2 млн грн. Збитковють мисливського господарства в громадських оргашзащях компенсуеться, головним чином, за рахунок членських внесюв, а в держаних - за рахунок бюджету та власних коштв. Для порiвняння, в Угорщиш (4,7 млн га упдь) доходи вщ ведення мисливського господарства становлять 60-80 млн дол., а у Великобри-тани створено понад 70 тис. робочих мюць саме завдяки розвитку мислив-ства, частка якого в економщ краши перевищуе 1,6 млрд фунлв стерлшпв. Грошовi надходження товариства мисливцiв Польщi щорiчно зростають головним чином (60-70 %) внаслщок господарсько! дiяльностi. К^м того, в крашах, якi долучилися до Свросоюзу, мисливському господарству надають значну фiнансову допомогу. Безпосереднi доплати передбачено для вирощу-вання сшьськогосподарських культур на спецiальних кормових полях, для тривалого утримання зелених дшянок тощо. Доплати можливi навiть в тих випадках, коли мисливщ для вирощування кормових i захисних рослин орен-дують рiллю [5-7, 11-14].
Протягом перших 17-ти роюв, з 1973 р. по 1990 р., коли Украша входила до складу колишнього СРСР, зростала чисельшсть оленя люового i сар-ни европейсько!. Зазначимо, що до розпаду Радянського Союзу для шфрас-труктури мисливського господарства була характерна своерщна, до певно! мiри чiтка, налагоджена система охорони угiдь, що позитивно впливало на популяци мисливських тварин. Ймовiрно тому цей перiод, до 1991 р. включ-но, характеризуеться найбшьш стабiльними показниками росту поголiв,я сар-ни (15 %) та оленя (31,6 %). Для цих двох видiв найбiльшi значення юльюс-ного складу популяцiй зареестрованi саме до 1991 р., коли 1хня максимальна юльюсть становила 172348 та 24925 ос., вщповщно. Спiввiдношення чисель-ностi поголiв,я оленячих тривалий час залишалося стабiльним: у 1979 р. -81,5 % сарна, 11,7 % олень i 6,8 % лось; у 1991 р. - 81,3 % сарна, 11,7 % олень, 7,0 лось
Для лося динамжа змши чисельност мае неоднозначний характер. Так, найбшьша чисельшсть поголiв,я цього виду була в 1973 р., коли нараховувало-ся 17998 ос. лося, шсля чого настав перюд значного зниження, який тривав 13 роюв, внаслщок чого поголiв,я зменшилося до 10979 ос., у 1985 р. (табл. 1). Пострадянський перюд негативно позначився на загальнш чисельност Cervi-dae в Украшь За перюд 1991-2007 рр. поголiв,я оленя зменшилося на 26,7 %, до 14799 ос., сарни - на 23,2 %, до 131831 ос., лося - на 65,8 %, до 4730 ос.. Найбшьш штенсивне зменшення чисельност популяцш вщбулося до 2001 р.
Табл. 1. Покатики чисельного складу популяцШ Сегхчйае / Сатйае на т ер и тори л ¡сом и сл ивськ их областей Укршни (особин\
Види Роки Л ¡сомисливськ1 облает! УкраУна
Карпатська Пол1ська Л{состепова Степова Кримська
М 1лт М Ыт М Ыт М ит М ит М 1лт
олень 1973-1990 9958 9220-10950 1114 329-2013 2587 924-4353 2838 1871-4007 2150 1870-2630 18657 15590-22715
1991-2007 6822 4866-10946 1989 1808-2254 3134 2708-4571 2629 1746-4450 1547 1096-2704 16121 12698-24925
сарна 1973-1990 25047 21659-29610 25018 21780-29449 47137 41550-55500 38073 32780-48919 2966 2040-3520 138241 125850-158614
1991-2007 22948 17154-28990 30749 28137-35673 48451 42320-55548 31565 20592-51716 3929 3261-4452 137642 118740-172348
лось 1973-1990 395 77-640 5913 4650-7780 5058 3829-7407 1733 1007-2906 - - 13099 10979-17998
1991- 2007 239 59-641 4213 2748-8134 2359 1162-4885 380 78-1323 - - 7191 4238-14796
вовк 1973-1990 268 159-359 495 165-777 320 89-571 140 9-316 - - 1228 431-1758
1991-2007 381 297-645 549 440-720 399 307-480 894 227-1407 3 1-5* 2223 1450-2825
лис 1973-1990 10519 7960-14030 13213 9980-17710 33599 22777-56670 31343 17206-58560 5282 1947-13600 93956 67937-152110
1991-2007 11966 8631-15171 16583 11979-22111 30378 23849-43973 33172 23430-45647 2134 13423053- 94233 77122-126998
* Поодинок1 заходи вовюв спостер1гали в Криму тшьки в 1952, 1960 \ 1975-х рр., 1 останнього "мюцевого" вовка добуто у 1914 р. [4]. Останш 3-5 рок!в вовк регулярно з'являеться в Криму, а в степовж частиш спостер1гаготься зграа. Процес появи вовка в Криму необхщно тримати пщ ч1тким контролем, щоб не вщбулося, приросту чисельност1, який описала Ц. Керол та ш. [10], коли к1лька пар вовк1в у 1995 р. було ¡нтродуковано у Иеллоустоунський Нац1ональний Парк, а в 2006 р. хижаки займали 49% територ1У заходу США.
Аналiз чисельност популяцiй оленячих у розрiзi люомисливських областей свiдчить, що в Карпатськш, Полiськiй, Лiсостеповiй i Степовш областях виявлено схожi тенденци в динамiцi чисельностi популяцiй оленя i сарни. Для популяци оленя характеры незначш флуктуаци чисельностi з перевагою росту юльюсного складу протягом 1973-1991 рр. Максимальну чисельнiсть поголiв,я зареестровано в 1991 р. у Карпатськш, Полюьюй, Лiсостеповiй, Степовiй областях (табл. 1). У Криму вщбувалися стрибкоподiбнi змiни пого-лiв,я, i загалом на початку 90-х роюв чисельшсть популяци знижуеться до 2009 ос. Для пострадянського перюду характерне зниження юлькост оленя у вЫх люомисливських областях. Проте, стабiлiзацiя чисельност виду вщбу-ваеться в рiзнi роки. Порiвняно з 1991 р., у Карпатах i Криму до 2002 р. пого-лiв,я оленя зменшуеться в 2 рази, у Полюся до 1994 р. - в 1,2 раза, у Люосте-пу до 2001 р. - в 1,7 раза, у Степу до 2001 р. - у 2,5 раза. Зазначимо, що найбiльшi значення чисельност поголiв,я оленя характерш для Кримсько! та Карпатсько! люомисливських областей, де середня щiльнiсть за перюд 19732007 рр. становить 2,5 та 2,1 ос./1000 га, вщповщно (рис. 1, а).
Для популяци сарни характерна значна ампл^уда змш, з перiодами спадiв i пiдйомiв чисельностi протягом усього дослщжуваного перiоду: у Карпатськiй областi поголiв,я зменшилося до 1985 р., у 1,4 раза; у Полюьюй до 1979 р. зменшуеться в 1,3 раза i досягае максимуму в 1991 р., коли було облжовано 33174 ос.; у Люостеповий до 1983 р. - зниження в 1,2 раза i по-дальший рют до 1992 р. У Степовш люомисливсьюй област переважае збшь-шення чисельност протягом 1973-1992 р. (в 1,5 раза), а в Криму максимальне значення зареестроване у 1985 р. (табл. 1).
Наступний перюд, шсля розпаду Радянського Союзу, характеризуеться зниженням чисельност сарни в 90-х рр. У Карпатськш i Степовш люомис-ливських областях ïï поголiв,я зменшуеться з 1993 р., а стабшзащя настае тшь-ки на початку ХХ1 ст. У Полюьюй i Кримсьюй областях зниження поголiв,я виду починаеться в 1992 р., а певна стабшзащя була вже в 1994 р. Спад чи-сельност сарни в Люостеповш област починаеться тiльки в 1996 р. i тривае протягом 9 роюв, до 2005 р., коли настае фаза стабшзаци на рiвнi 43161 ос. Поголiв,я сарни на територи Украïни розподiлено бiльш рiвномiрно, нiж оленя. Найбiльшi значення показника щшьност також притаманнi Карпатськш та Кримсьюй люомисливським областям i становлять 6,1 та 4,7 ос./1000 га, вщпо-вiдно. Найменшi значення - для Степу, 1,5 ос./1000 га (рис. 1, б).
Загалом чисельшсть оленеподiбних у 2006 р. в Украш (197 тис. голiв) зросла на 13 % порiвняно з 2001 р. Щкаво, що нашстотшше (у 2,2 раза) збшь-шення поголiв,я вiдбуваеться в упддях приватних користувачiв, де чисельшсть оленеподiбних зросла з 21,9 до 48,2 тис. ос., а також на шдприемствах Держкомлюгоспу - з 70,5 по 76,3 тис. ос. (8,3 %). С^мке зменшення (на 16 %) чисельност оленеподiбних сталося в угiддях органiзацiй УТМР (з 78,3 по 66,2 тис. ос). Серед причин цього - недостатнш штат квалiфiкованоï егерсь^' служби, слабке ïï техшчне забезпечення i, як наслщок, неналежний рiвень охорони упдь i низький рiвень ведення господарства. 1стотним е також вплив перерозподшу мисливських угiдь, унаслiдок чого найкращд угiддя вщ-
Науковий вкник НЛТУ УкраТни. - 2010. - Вип. 20.5
бирають у громадських органiзацiй i передають приватним господарям. По-рiвняно з 2001 р., чисельшсть мисливських видiв оленеподiбних збiльшилася у 18, а зменшилася у 8 адмiнiстративних областях: у Вшницькш - на 3000 ос., Дншропетровськш - на 900 ос., Микола1вськш - на 600 ос., Харювськш - на 1100 ос., Черкаськш - на 1000 ос. Загалом поголiв,я оленячих в 2006 р. стано-вило 151600 ос. (зокрема УТМР: лось - 1229, олеш - 1264, сарна - 49325).
олень козуля
е Карпатська пПалюька □ Л^остепава ©Степава вКримська
Рис. 1. Середня щтьшсть населення популяцШ окремих виЫвродин Сггг1йаг та Сатйаву розрт лкомисливських областей за 1973-2007рр., (ос./1000 га)
Чисельшсть лося на територи Карпатсько! i Полюько! областей збшь-шуеться до початку 90-х роюв i якщо в першiй областi цей процес продов-жуеться протягом практично 1973-1992 рр. (у 8,3 раза, 641 ос.), то в другому випадку, рют починаеться шсля зниження у 1977 р. (табл. 1). У Люостепу i Степу спостершають спад чисельност лося протягом усього аналiзу. Проте, до 1991-1992 р. в окремi роки були фази росту чисельност^ а надалi змен-шення поголiв,я лося вiдбуваеться дуже швидко. У Карпатах зменшення по-голiв,я лося починаеться у 1992 р. i до 2007 р. зменшуеться в 9,4 раза, а в По-лiссi, з 1992 р. до 2002 р., у 2,6 раза. Зазначимо, що саме на Полюс зосере-джена найбiльш чисельна популящя лося в Укршт, середня шдльшсть стано-вить 0,5 ос./1000 га. Друге мiсце за шдльшстю населення лося посiдае Люос-тепова люомисливська область, де на 1000 га упдь приходиться 0,24 лося.
Нaйнижчi показники щшьносл населення лося зареестроваш у Карпатах та в Степу, де середш значення за перюд 1973-2007 рр. становлять лише 0,0S та 0,05 ос./1000 га, вiдповiдно (рис. 1, в).
Чисельшсть лося в упддях Украши в 200б р. становила 4,4 тис. ос. Поpiвняно з 2001 р. вона зменшилася на 94 ос., зокрема: в Держкомлюгосш -на 3S ос., УТМР - на 445 ос., а в упддях приватних господарств його пого-лiв,я зросло на 5S2 ос.
У процес анашзу впливу офщшного добування на поголiв,я мис-ливських видiв було видшено 3 piвновеликих за тpивaлiстю перюди. Перший пеpiод, 19S3-1991 pp., належить до епохи колишнього СРСР. У цей час спос-теpiгaються нaйбiльшi обсяги вилучення оленя, як для областей, так i для Украши загалом (табл. 2). Винятком у цьому випадку була Люостепова область, де бшьшють особин було впольовано у пострадянський пеpiод 1992-1999 pp., що в середньому становило 3 % вщ загально1' чисельност поголiв,я. Сарни, подiбно як i оленя, на бшьшосл теpитоpiй i в УкраАт загалом, нaйбiльше ви-лучили з популяци в перший перюд aнaлiзу 19S3-1991 pp. (табл. 2). Проте Полюька i Люостепова облaстi характеризувалися бiльшими сеpеднiми обся-гами вилучення в 1992-1999 pp., 2,б % i 4,3 %, вщповщно. Обсяги добування лося зменшувалися упродовж всього дослiдження (табл. 2).
Для поpiвняння, чисельнiсть оленя у Польшд перевищуе 100 тис. ос., щшьшсть його населення становить 13,7 ос. на 1000 га люових упдь. За сезон 200б/2007 pp. добуто близько 32 тис. олешв. Щоpiчно плани вiдстpiлу збшь-шуються на 500-1000 ос. [7, 11-14]. Поголiв,я сарни в Польщi сягае б00 тис. ос., а обсяг добування коливаеться у межах 120-1б0 тис. ос. Упродовж 2005/200б pp. в Австри добули 2S0,5 тис. ос. сарни та 49,б тис. ос. оленя [5, б]. У Шмеччиш щоpiчнi обсяги добування сарни перевищують 2 млн ос. У цих крашах, упродовж останшх 35 pокiв, склалася стiйкa тенденщя до збшь-шення чисельностi й обсяпв добування оленя i сарни [5-7, 11-14].
Наведеш дaнi свщчать, що незважаючи на значно меншу (в 1,7 раза) площу упдь, схожi з Украшою пpиpоднi умови i соцiaльно-економiчнi змiни у Польщд чисельнiсть i обсяги добування оленячих значно вищд (в 5-17 paзiв) та мають тенденцiю до збшьшення, за винятком лося, поголiв,я якого змь нюеться у межах 2 тис. ос., хоча в 90-х роках минулого столггтя сягала 5 тис., а добування становило майже 2 тис. ос. З 2001 р. у Польщд полювання на лося заборонено, проте piзкого зростання чисельност не спостер^ають, а заги-бель тварин iз piзних причин значно зросла [7, 11-14].
Динамжу змiни чисельностi поголiв,я псових характеризуе вщсутшсть схожих до оленячих тенденцш у пеpшi роки перюду 1973-1990 pp. Протягом S роюв, вiд 1973 до 19S1 pp., включно, чисельнiсть вовка збiльшуеться на 75,5 % (175S ос.), а лиса зменшуеться до 19S6 р. на 55,3 % (б7937 ос.). Але основний прирют поголiв,я псових вщбуваеться з 19S9 по 1999-2000 pp., коли чисельшсть вовка досягае максимального значення - 2S25 ос., а лиса 12699s ос. (табл. 1). Чисельшсть вовка збшьшуеться упродовж 70-х - на початку SO-х роюв на територп вЫх люомисливських областей: у Карпатськш до 1979 р., в 2,3 раза, у Полюьюй до 19S0 р., в 4,7 раза, у Люостеповий до 19S2 р., у 5,8 раза.
Науковий вкник НЛТУ Украши. - 2G1G. - Вип. 2G.5
Певний виняток становить Степова область, де цей процес спостерь гаеться, до 1991 р. i чисельнiсть вовка зростае в 27 разiв. Другий перюд збшьшення чисельност хижакiв розпочинаеться неоднаково: у Карпатах i Люосте-пу - вщразу пiсля розпаду СРСР, з 1991 р., в Полюс i Степовш областi - з 1993 р. Максимальш значення чисельност вовка було зареестровано в Полюсу у 1999 р. (720 ос.), в Люостеповий i Степовий люомисливських областях, в 2000 р., шсля чого почалися коливання юльюсного складу виду (табл. 1). На особливу увагу, у цьому плат, заслуговуе Карпатська область, де чисельшсть вовка упродовж одного 2007 р. збшьшилася на 48 % i досягла 645 ос. Найбшьша середня щшьшсть вовка за 35 роюв зареестрована в Карпатсьюй (0,09 ос./1000 га) та Полюьюй люомисливських областях (0,07 ос./1000 га). Для Люостепу та Степу характеры однаковi показники, 0,02 ос./1000 га i вщ-повiдно найменшi значення середньо1 щiльностi спостерiгаються у Криму, де вид зовЫм недавно почав освоювати територiю (рис. 1.в). Найбшьший обсяг вилучення особин з популяци вовка, подiбно, як i в оленячих, був упродовж першого перюду (1983-1991 рр.), за винятком Степово1 областi, де макси-мальнi значення обсяпв вилучення - 57,9 % зареестровано в 20002007 рр. Загалом, за останш 35 роюв чисельшсть вовка збшьшилася у 8 разiв. Ця тенденщя, незважаючи на щорiчний вiдстрiл близько 50 % поголiв,я, збе-рiгаеться й надаль У низцi областей - Запорiзькiй, Луганськiй, Харкiвськiй, Херсонськiй, Чернiгiвськiй та АР Крим зареестровано випадки нападу вовюв на людей. За таких обставин штенсившсть вщстршу цього хижака повинно бути переглянуто, осюльки збитки вщ нього стають iстотними. За наближе-ними обчисленнями, пересiчно один вовк за рш може добути 15-25 ос. олене-подiбних, тобто вовки упродовж року можуть взяти близько 35 тис. голiв. Водночас мисливщ добули в 2006 р. близько 8 тис. ос., а в 2007 р. -12 тис. ос. оленеподiбних.
Для порiвняння, вовк на теренах Польшд, починаючи з 1995 р. тдля-гае охорот. Чисельшсть його становить 500-900 ос. Упродовж року документально засвщчено, що знищення вовками 700-1000 голiв мисливських тварин (олень, сарна, свиня дика), а також близько 500 голiв свшських тварин ^вщ, корови, кош, кози, собаки). Збитки, заподiянi вовками, вщшкодовуе держава. Чисельшсть лиса в Польшд за останш 15-20 роюв зросла вщ 50 тис. до 180 тис., а вщстрш сягнув 120-140 тис. ос. на рж [7, 11-14].
На вщмшу вщ вовка, чисельшсть лиса зменшуеться на початку перь оду аналiзу: в Карпатсьюй област до 1981 р., в 1,6 раза, у Полюькш до 1980 р., в 1,8 раза, в Люостеповий до 1986 р., в 2,3 раза, у Степовий до 1985 р., в 3,4 раза, у Кримськш до 1991 р., в 8,2 раза. Шсля перюду вщносно1 стабшзаци чисельност^ починають вимальовуватися тенденци до збшьшення поголiв,я виду, максимум якого досягаеться: у Карпатсьюй област в 2000 р., у Полюс i Люостепу - у 1999 р., в Степу - у 1998 р. (табл. 1). Надал^ до 2007 р. на територи бшьшост люомисливських областей спостершаеться зниження чисельност лиса. У Криму, починаючи з 1991 р., чисельшсть лиса змшювалася в значних межах - вщ 1342 ос. до 13600 ос. В останш роки висо-ка щшьшсть населення лиса спостершаеться в Закарпатсьюй (5,6 ос./тис. га),
Науковий iticiiiiK НЛТУ Украши. - 2010. - Вип. 20.5
Кшвсьюй (4,5 ос./тис. га), Тернопшьсьюй (3,8 ос./тис. га), Житомирсьюй i Чернiвецькiй (3,1 ос./тис. га) та деяких шших адмшютративних областях.
У Криму також висока чисельшсть i щшьшсть населення виду, 5 ос./1000 га. Дещо нижчою е щшьшсть населення лиса в Карпатсьюй, Полюькш та Люостеповш люомисливських областях, а найменшою - в Степу -1,4 ос./1000 га (рис. д). Найвищд обсяги добування лиса, на вщмшу вщ шших дослщжуваних видiв, зареестроваш в перiод з 2000 р. по 2007 р., коли серед-нш вiдсоток вилучення сягав максимального значення (табл. 2). Максимального значення частка вилучення особин лиса була в Люостепу - 97,7 %).
Шдсумовуючи викладене, зазначимо, що основний прирют поголiв,я оленя i козулi на територи бiльшостi люомисливських областей Украши пе-реважав до розпаду колишнього СРСР. Збiльшення чисельност лося спосте-рiгали тiльки на територи Карпатсько1 i Полiськоï областей. Нестшка тенден-цiя до стабшьност у динамiцi змiни чисельностi оленячих сталася тiльки наприкiнцi 90-х рр. минулого столггтя.
Соцiально-економiчнi змiни в Укрш'ш неоднозначно вплинули на чисельшсть хижаюв. Поголiв,я вовка збшьшувалося на територiï всiх люомис-ливських областей. У Степовш люомисливсьюй област зареестроване збшь-шення чисельностi вовка здебшьшого внаслiдок мiгруючих особин, що узго-джуеться з лiтературними даними [2, 8]. Чисельшсть лиса зменшувалася до 80-х рр., а шзшше (у 90-х роках) ïï поголiв,я зростало. Виняток становить Крим, де з 1985 року не було значних змш чисельност виду.
Упродовж дослщжуваного перiоду обсяги добування оленячих у бшь-шостi лiсомисливських областей знижувалися, добування вовка змiнювалося у значних межах, а частка вилучення лиса збшьшувалася.
За даними державноï статистичноï звiтностi, рiвень браконьерства в Укра1'ш за 1995-2007 рр. знижуеться тшьки в першi 2 роки, а протягом нас-тупних 11 роюв поступово збшьшуеться, на 56 %. Незважаючи на збшьшення обсяпв незаконного полювання, поголiв,я оленячих зменшуеться тiльки до 2001 р., шсля чого спостершаеться поступове його збшьшення. Ймовiрно, збiльшення поголiв,я Cervidae, певною мiрою, спричинене появою приватних мисливських господарств. Динамжа змiни чисельностi вовка i лиса, з початку 2000 р., набувае тенденци до зменшення поголiв,я, що може бути наслщком посилення заходiв щодо регулювання 1'хньо1' чисельностi.
Загалом, ресурси оленячих в Укра1'ш протягом останнiх 35 роюв ма-ють тенденцiю до виснаження, а псових - до збшьшення чисельность У роки державно1' незалежносл ця тенденцiя iстотно не змшилася, супроводжуеться вона недостатньо ефективною мисливськогосподарською дiяльнiстю, браком регiональних програм вщтворення ресурсiв тваринного свiту. Свою негатив-ну роль вiдiграе споживацько-екстенсивне ставлення до мисливських ресур-сiв, яке особливо проявляеться в перюди економiчного занепаду.
Зарубiжний досвiд свiдчить, що незважаючи на ютотш соцiально-еко-номiчнi змiни, завдяки дотриманню традицiй, своечасному вдосконаленню нормативно-правничих актiв, пiклуванню про мисливщв i мисливський фонд можна забезпечити значний прирют чисельност та обсяпв добування оленя-
чих. Природна монополiя товариства мисливцiв, як основного користувача мисливських угщь, не е перешкодою, а навпаки сприяе розвитку мисливсько-го господарства в нових соцiально-економiчних умовах окремих краУн.
Лггература
1. Волох О.М. Великi ссавщ твденноУ УкраУни в XX ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра бюл. наук. - К., 2004. - 35 с.
2. Гурский И.Г. Численность и особенности образа жизни по регионам: Украина, Молдавия / отв. ред. Д.И. Бибиков // Волк. - М. : Изд-во "Наука". - 1985. - С. 487-492.
3. Данилкин А. А. Дикие копытные в охотничьем хозяйстве. "Основы управления ресурсами" / А. А. Данилкин. - М. : Изд-во ГЕОС, 2006. - 366 с.
4. Делеган 1.В. Мисливсью угщдя // УкраУнська енциклопед1я лю1вництва / 1.В. Делеган. - Льв1в : Вид-во НВФ "УкраУнсью технологи", 2007. - Т. 2. - С. 30.
5. Делеган 1.В. Перспективи розвитку мисливського господарства в Закарпатт / 1.В. Делеган, М.В. Чернявський, В.С. Феннич. - 1вано-Франювськ : Вид-во "Фол1ант", 2007. - 160 с.
6. Делеган 1.В. Особливосп ведення мисливського господарства в Австрп / 1.В. Делеган, М.Б. Шпшьчак // Науковий вюник НЛТУ УкраУни : зб. наук.-техн. праць. - Льв1в : РВВ НЛТУ УкраУни. - 2008. - Вип. 18.7. - С. 16-22.
7. Делеган 1.В. Особливосп ведення мисливського господарства в Польщ1 / 1.В. Делеган, М.Б. Шпшьчак // Науковий вюник НЛТУ УкраУни : зб. наук.-техн. праць. - Льв1в : РВВ НЛТУ УкраУни. - 2008. - Вип. 18.9. - С. 42-48.
8. Дулицкий А. А. Ссавщ: 1стор1я, стан, охорона, перспективи. - Омферополь : Вид-во СОНАТ, 2001. - 208 с.
9. Чернявський М.В. Люомисливське районування / М.В. Чернявський // Мисливствоз-навство. - К. : Вид-во РНМК ВО, 1993. - С. 34-43.
10. Carroll C. Defining Recovery Goals and Strategies for Endangered Species: The Wolf as a Case Study / C. Carroll, M.K. Phillips, C.A. Lopez-Gonzales, N.H. Schumaker // Bioscience 56. -2006. - № 1. - P. 25-37.
11. Drozd L. Biologia i ekologia gatunków a okresy polowan / L. Drozd // Brae Lowiecka, 2009. - № 1. - S. 44-45.
12. Kwiatek U.L. Mysliwstwo po zawale. Rozmowa z dr. Jackiem Janczakiem / U.L. Kwi-atek // Brae Lowiecka, 2009. - № 9. - S. 50-51.
13. Janiszewski P. Pozyskanie zwierzyny plowiej / P. Janiszewski // Brae Lowiecka, 2009. -№ 3. - S. 32-33.
14. Okarma H. The trophie ecology of wolwes and their predatory role in ungulate communities of forest ecosystems in Europe / H. Okarma // Akta Theriologica, 1995. - 40 (4). - P. 335-386.
Домнич В.И., Смирнова И.О., Домнич А.В., Шадура А.Н., Делеган И.В. Изменение численности и антропогенная нагрузка на оленьих и псовых в Украине
Охотничьи животные испытывают влияние окружающей среды и состояния человеческого общества, с которым связано давление на их популяции, которое может существенно отличаться. Наиболее распространены факторы, которые влияют на ведение охотничьего хозяйства, это официальная охота и браконьерство. Не меньшую роль в этом играют отличия между угодьями за открытостью ландшафта и рельефом местности. Приведены результаты сравнительного анализа основных факторов, которые влияют на динамику изменения численности оленьих и псовых в Украине.
Ключевые слова: численность, добывание, браконьерство, олень, косуля, лось, волк, лиса.
Domnich V.I., SmirnovaI.A., Domnich A.V., Shadura A.N., Dele-han I.V. Change of number and anthropogenic loading on Cervidae and Cani-dae in Ukraine
The hunting animals will experience influence and depending on a condition of a human society and pressure upon populations can differ considerably. The most widespread factors which are under authority the hunting facilities, it is official hunting and poaching.
Науковий тсник НЛТУ Украши. - 2010. - Вип. 20.5
Not the smaller role in it is played with distinctions different land on a degree of an openness of a landscape and a relief of districts. Except for the analysis of the most widespread factors there were also listed degrees of influence in comparative aspect. Keywords: number, catch, poaching, deer, roe deer, elk, wolf, fox.
УДК 630*15:630*6 Acnip. 1.Г. Гуль1 - НЛТУ Украти, м. ЛьвЬв
КЛАСИФ1КАЦ1Я 1НСТРУМЕНТ1В МИСЛИВСЬКШ ПОЛ1ТИКИ УКРАШИ
Окреслено передумови формування ефективно'1 системи шструмеш!в мис-ливсько'1 пол^ики. На основi наукових праць з еколопчно'1, економiчноï, люово'1 та шших полггик здшснено класифшащю шструмеш!в мисливсько'1 пол^ики Украши. Встановлено, що в практищ промислово розвинених краш свiту використовуеться близько 150 шструмешив еколопчнох полггики (80 iз них становлять податки та пла-тежi), частину з яких потрiбно спрямувати для забезпечення рацюнального викорис-тання, охорони та вщтворення ресурсiв мисливського господарства.
Ключовi слова: мисливське господарство, мисливська полынка, шструменти мисливсько'1 полiтики.
Негативнi тенденци, якi склалися на сучасному еташ розвитку свгто-воï економiки i супроводжуються нерацюнальним використанням природних ресурсв, деградацiею навколишнього природного середовища, глобальним потеплiнням планети приводять до кардинального переосмислення свгговою спiльнотою свохх дш та пошуку шляхiв вирiшення цих проблем. Для ефек-тивного провадження мисливсько! полiтики, а також виршення завдань що-до сталого природокористування, принципи якого було проголошено на МГж-народнш конференцiï ООН в Рю-де-Жанейро (1992) i пiдтримано на конфе-ренцiях мiнiстрiв европейських краш, що вщбулися в Гельсiнкi (1995), Люа-бонi (1998), Йоганнесбурзi (2002), Вщш (2003), а також конференци ООН зi змiни клiмату (Копенгаген, 2009), потрiбно насамперед здiйснити структурну перебудову економiчного механiзму держави, спираючись на ефективну систему принцишв та шструменпв, якi б сприяли розвитку ринкових вщносин та еколопчно збалансованого природокористування.
Для формування ефективно! системи iнструментiв мисливськоï полi-тики, враховуючи ïï тiсний взаемозв'язок з еколопчною, економiчною, лiсо-вою та шшими полiтиками, ми виконали класифжащю iнструментiв мис-ливськоï полiтики (табл.). Шд iнструментами мисливськоï полiтики розу-мiемо сукупнiсть екологiчних, економiчних, правових, адмшютративних, со-цiальних та шших важелiв, якi спрямованi на ефективне використання, охо-рону та вщтворення ресурсв мисливського господарства. В основу ще! кла-сифiкацiï закладено досвщ застосування iнструментiв з екологiчноï, еконо-мiчноï та лiсовоï полiтики. Потрiбно зазначити, що в практицi промислово розвинених краш свггу використовуеться близько 150 шструменпв екологiч-ноï полггики (80 iз них становлять податки та платеж^ [1, 2], частину з яких потрiбно спрямувати для забезпечення рацюнального використання, охорони та вщтворення ресурсв мисливського господарства.
1 Наук. кер1вник: проф. 1.М. Синякевич, д-р екон. наук - НЛТУ Украши, м. Льв1в
