CC BY
33
пiшностi природного поновлення ялищ кавказько!, то вона дещо завищена, оскiльки данi насадження тшьки вступили в перiод насшеношення.
Табл. 3. Ощнка ycnimHocmi природного поновлення ялищ у Нащональному _дендропарку "СофИ'вка " НАН Украгни_
Кшьшсть сход1в на 1 м2, шт. Кшькшть тдросту на 1 м2, шт. Ощнка природно-
середня найбшьша середня найбшьша го поновлення
ялиця бша
18 35 11 30 добра
ялиця кавказька
15 30 4 8 добра
Отже, штродуковаш в умови Правобережного Люостепу Укра!ни яли-ця бша та ялиця кавказька добре розвиваються, здатнi утворювати якiсне на-сiння та густий життездатний самоЫв, пiдрiст.
Л1тература
1. Каппер В.Г. Об организации ежегодных систематических наблюдений над плодоношением древесных пород// Труды по лесному опыт. делу, ГНИИЛХ. - 1930, вып. VIII. -С. 79-82.
2. Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и Молдавии. -К.: Урожай, 1987. - 560 с.
3. Тереля 1.П. Ялиця бша (Abies alba Mill.) у люах Украшських Карпат: стан, вщтворен-ня та господарське використання: Автореф. дис. ... канд. с.-г. наук: 06.03.03/ УкрДЛТУ. -Льв1в, 2004. - 19 с. _
УДК 599. 735.31:591. 526 (477) Доц. В.1. Доммч, канд. бюл. наук;
доц. М.О. Малеванова, канд. бюл. наук -Запорiзький НУ1; доц. 1.В. Делеган, канд. с.-х. наук - НЛТУ Украгни2, м. Rbeie
ДЕЯК1 ПРИЧИНИ ЗМ1НИ ЧИСЕЛЬНОСТ1 ЛОСЯ В УКРА1Н1 У СИСТЕМ1 "ХИЖАК-ЖЕРТВА"
Показано, що за перюд з 1990 до 2002 р. чисельшсть лося на територи Украши pi3KO зменшилася незважаючи на те, що добування його у процес полювання зведе-не до мш1муму. Встановлено, що одшею з iстотних причин зменшення чисельносп популяцп лося е хижацтво вовк1в. Пропонуються пiдходи до розроблення стратеги регулювання чисельностi вовка i тдвищення чисельностi популяцп лося.
Ключов1 слова: лось, вовк, природна зона, динам1ка чисельносп.
Assist. prof. V.I. Domnich, assist. prof. M.A. Malevanova - The Zaporozhye national university; assist. prof. I.V. Delehan - NUFWT of Ukraine, L'viv
Some reasons of change of number of an elk in Ukraine in system
"predator-victim"
For the investigated period with 1990 for 2002 in territory of Ukraine sharp reduction in number of a population of an elk is noted. Thus extraction of this kind has been shown to a minimum practically in all natural zones. Carried out researches have shown, that an important role in reduction in number of this kind influence of the wolf is. Proceeding from
1 malevanova@rambler.ru
2 jagt@ukr.net
the above-stated, there was a necessity of development of strategy of regulation of number of predators and development of alternative decisions of increase of number of an elk.
Keywords: an elk, the wolf, a natural zone, dynamics of number.
Вступ. Лось (Alces alces Linnaeus, 1758) e одним з важливих видiв мисливсько!' фауни Укра'ни [1, 13, 14]. У систематичному плаш цей вид нале-жить до однойменного роду Лось (Alces Gray, 1821), родини Олен^ (Cervi-dae Goldfuss, 1820), ряду Оленеподiбнi [Парнокопитш, Ратичш] (Cerviformes seu Artiodactyla Owen, 1848), пiдряду Жуйнi (Ruminantia Scopoli, 1777), над-ряду Унгулята (Ungulata) [2].
Динамжа змши чисельностi лося, як i шших оленеподiбних, визна-чаеться багатьма абютичними, бiотичними та антропогенними чинниками, особливо кшматичними i трофiчними [7, 8, 10-11]. Упродовж останшх сто-лггь чисельнiсть цього виду значною мiрою залежить вiд антропогенного впливу й пресу великих хижаюв. Так, у другш половинi XVIII ст. лось став зникати навггь у люових районах Чернiгiвщини й Волинi. У Прикарпатп ос-таннiй аборигенний лось добутий у 1760 р. До кшця XVIII ст. лоЫв не зали-шилося на Кшвщиш i Полтавщинi. Зменшення чисельностi тривало упродовж майже вЫе!' першо!' половини XIX ст. Однак, невдовзi почалося збшь-шення поголiв,я. Розселення i збiльшення чисельностi лося вiдбувалося не-рiвномiрно. На Волинi вже в юнщ 30-х рокiв XIX ст., зустрiчалися лосi, якi мiгрували з БшоруЫ, а в другiй половит сформувалися цiлi череди. На Чер-нiгiвщинi багато лосiв вiдзначено в юнщ 50-х рр. XIX ст., у 80-т рр. зростае !хня юльюсть на Рiвненських болотах (тут зустрiчалися череди до 100 осо-бин). В окремих районах Житомирсько! областi щiльнiсть населення лося пе-ревищувала 4 особини на 1000 га. У цей час лос постшно зустрiчалися в око-лицях Киева. Але до 20-х роюв минулого столггтя збереглося лише декшька лосиних черiд, якi жили в найглухших лiсових масивах Полiсся. Полювання на лося було заборонено. Для вщновлення ареалу й чисельностi лося в Укра-mi потрiбно було декшька десятирiч. Першi одиночнi заходження лося iз По-лiсся в лiсостеповi райони вiдзначенi в 1938 р. До кшця 1948 р. в УкраА'ш було облiковано близько 20 особин лося [2-6, 24, 25]. До 1958 р. лось заселяв схщний люостеп, став освоювати пiвденнi регiони Украши [2-6]. За даними щорiчних облiкiв лосиного поголiв,я максимум його чисельностi спостерь гаеться в 1972-1974 рр., а по^м простежуеться тенденцiя li рiзкого зменшення до 1982 р. [2, 24, 25]. За перюд штенсивного зростання поголiв,я i досяг-нення популяцieю свое!' максимально!' чисельност ii щорiчний природнiй прирiст коливався у межах 13-40 %. Упродовж 1982-1986 рр. поголiв,я лося в УкраА'ш змiнювалася у незначних межах, при цьому мало мюце певне збшь-шення його чисельностi завдяки природного приросту i мiграцii, головним чином з БшоруЫ, а у люостепових i степових областях - завдяки м^раци з полiських областей [2-6, 24, 25]. Проте, в перюд з 1991 р. до 2001 р., тенден-щя зменшення чисельност лося значно посилилася [2-6].
Методика. Незважаючи на актуальшсть проблем динамжи змiни чи-сельност поголiв,я лося, причини, що !х зумовлюють в умовах Украши вив-ченi недостатньо [1-9,12-14].
Мета нашо! роботи - простежити вплив деяких чинниюв, зокрема великих хижаюв (вовка) i добування у процес полювання на закономiрностi динамiки змши чисельностi популяци лося в мисливських упддях Укра1ни.
Дослiдження проводилися загальноприйнятими методами упродовж 1990-2007 рр. У процес дослiджень зiбраний фактичний матерiал щодо чи-сельностi, умов перебування i добування тварин (лось, вовк). Проведет об-стеження мисливських упдь, виявленi бiотопи придатнi для проживання лося й вовка (оптимальну чисельшсть зазначених видiв визначали у межах упдь окремих мисливських господарств), проаналiзованi вiдомчi матерiали мис-ливсько! статистики у тому чи^ й Державного комггету лiсового господар-ства Укра1ни.
Результати дослiджень. Результати проведених дослщжень свiдчать, що чисельнiсть популяци лося в мисливських упддях Укра1ни упродовж 37 -рiчного перiоду, з 1966 до 2002 рр. коливалася у значних межах (рис. 1). З рис. 1 видно, що максимально! чисельност популящя лося в Укра1ш досягла в 1973-1974 рр., коли було облжовано 18010 особин виду. В щ роки у рядi господарств щшьшсть населення популяци лося перевищувала оптимальну. Проте у наступш роки, зокрема у 1979-1989 рр. середнш прирiст чисельностi не перевищував 5 %, що вщповщае вiдносно низькому рiвневi продуктивнос-т популяци лося. Однак у тих областях де була зосереджена основна частина по-голiв,я популяци, спостериався стiйкий прирiст 11 чисельностi на рiвнi 15-20 %. 20000
1 80 10
4512 15430 1 47 96
1387 0 1 ?4?
1 - ЯП
) 7Í 555
г' 67 У
10 42
—я— чисельшсть лося 1
18000 16000 14000 12000 10000 8000 6000 4000 2000
38
1966 1968 1970 1972 1974 1976 1978 1980 1982 1984 1986 1988 1990 1992 1994 1996 1998 2000 2002
гола
Рис. 1. Динамша змши чисельностi популяци лося на територи Украти у перюд
з 1966р. до 2002 р.
Починаючи з 1991 р. чисельшсть лося на Укра1ш значно скоротилася (рис. 1). Протягом 30 - лггнього перюду, з 1966 до 1995 р., кожне десятилггтя характеризуемся сво1ми максимумами чисельность Так, у перюд з 1966 р. до 1976 р. це був 1973 р.; з 1976 р. до 1986 р. - 1979 р.; з 1986 р. до 1995 р. -1992 р. У перюд з 1991 р. до 2000 р. спостер^алося ютотне зниження чисель-ност популяци лося, i тшьки в 2002 р. почали вимальовуватися ознаки мож-ливо! стабшзаци чисельност популяци лося.
Офщшно дозволене полювання на лося почалося з 1965 р., в перший рш було добуто 63 тварини - 1,07 % загально! чисельност поголiв,я. Спочат-
ку вщстршювали тшьки сaмцiв, пiзнiше до вiдстрiлу дозволялося включати до 25 % самиць. У першi 10 рокiв полювання вщстршювалося значно менше тварин, шж давали змогу ресурси, - 0,3-4,3 % загально!" чисельностi.
У 1973 р. iз популяцiï було вилучено 2S4S особин. До середини 80-x роюв добування знизилось бiльш як у 3,б раз порiвняно з 1973 р. i становило в 19S5 р. 7S3 особини. Офщшний вщстрш за перюд з 19S0 р. до 1990 р. коли-вався в межax вiд 5,9 % до 9,2 %. З 199б р. добування лося в Укрш'ш було повшстю припинено (за винятком селекцшного вiдстрiлу), що, аж шяк не призвело до очжувано1' стaбiлiзaцiï й росту чисельностi, навпаки - тенденщя зменшення чисельностi популяци виду збереглася.
В межax Украши видiляeться п'ять основниx природниx зон: Полюь-ка, Лiсостеповa, Степова, Карпатська й Кримська - яю вiдрiзняються, як за екологiчними умовами, так i за люистютю, що значною мiрою визначае по-ширення й динамжу змiни чисельностi поголiв,я лося [б, 24, 25].
Так, на теренax Полюся в перiод з 1990 р. до 2002 р. мало мюце значне скорочення чисельност популяци i обсяпв добування лося (табл. 1). Як видно з табл. 1 чисельшсть виду знизилася в Полюс в 2,8 рази з 9б34 в 1991 р. до 3407 в 2002 р. Щорiчний вщсоток зниження за 5 роюв, починаючи з 19901994 рр., коливався у межax вiд 9,4 % до 12,8 %, а за 3 роки, з 2000 р. до 2002 р. склав 4,3-4,9 %.
Табл. 1. Чисeльнiсmь i добування лося в Пола у nepюд з 1990 p. до 2002 p.
Роки 1990 1991 1992 1993 1994 1995 199б 1997 1998 1999 2000 2001 2002
Чисельшсть 8б2б 9б34 8б14 7б37 708б 5834 5225 4377 4172 38б8 3б74 321б 3407
лося, ос./% 11,4 12,8 11,5 10,1 9,4 7,7 б,9 5,8 5,5 5,1 4,9 4,3 4,5
Добування 887 918 б92 435 159 153 53 11 8 12 2 4 3
лося, ос./% 10,3 9,5 8,0 5,7 2,2 2,б 1,0 0,3 0,2 0,3 0,05 0,0б 0,05
Зниження до мшмуму обсяпв добування лоЫв з 918 особин в 1991 р. до 3-x особин в 2002 р., тобто бшьш шж у 300 рaзiв, не дало позитивного ефекту. Останне дае змогу припустити, що динамжа змши чисельност лося на теренax Полюся визначаеться не стшьки обсягом добування, як впливом шшж чинниюв. Хоча вiдомо, що нaдмiрне добування мисливськж тварин у перiод зменшення ïx чисельностi може негативно позначатися на сташ ïx по-пуляцш [13-30].
Зменшення чисельностi поголiв,я лося спостер^алося i в iншиx при-родниx зонax Украши. У Люостеповш зонi чисельнiсть лося скоротилася в 5 рaзiв, з 398б особин в 1990 р. до 792 в 2002 р. З 1990 р. до 1994 р. чисельшсть лося щорiчно знижувалася вщ 4,9 % до 14,4 %, а за 2000-2002 рр. - вщ 2,8 % до 3,б % (табл. 2). При цьому вщсоток вилучення лося в перюд з 1990 р. до 1995 р. в Люостеповш зош коливався у межак вщ 2,1 % до 10,2 %. Як видно з табл. 2 на теренax Люостепово1' зони навггь повне припинення полювання на лося не призвело до стабшзаци й росту чисельносп популяцй' виду.
У Степовш зонi, де поголiв,я лося значною мiрою пiдтримувaлaся за рaxунок м^рацш з пiвнiчниx областей (Полiсся, Люостеп), у перiод з 1990 р. до 2002 р. чисельшсть популяци виду зменшилася в 11,3 рази, з 1075 особин
3. Teхнoлoгiя тa ycтaткyвaння лicoвирoбничoгo кoмплeкcy
73
до 95 особин (табл. 3). У перюд з 1990 до 1994 р. чисельшсть лося знижува-лася вщ 5,6 % до 10,2 %, а за трьох рiчний перюд з 2000 р. до 2002 р. piBeHb зменшення поголiв,я виду становив всього 0,7-0,8 % щорiчно, що зумовлено його низькою чисельнютю. На зменшення чисельностi лося у Степовш зонi iстотний вплив мала низька кшькють лося в Полюс i Лiсостепу.
Табл. 2. Чисельшсть i добування лося в Лшостеповш зон _у перюд з 1990 р. до 2002 р._
Роки 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002
Чисельшсть лося, ос./% 3986 14,4 3372 12,2 3546 12,8 3178 11,5 2604 9,4 2256 8,1 1980 7,1 1635 5,9 1374 4,9 1162 4,2 1002 3,6 863 3,1 792 2,8
Добування лося, ос./% 406 10,2 335 9,9 261 7,4 194 6,1 55 2,1 47 2,1 17 0,9 3 0,2 5 0,3 10 0,7 0 0 1 0,00 1 0 0
Табл. 3. Чисе гьшсть i добування лося в Степовш зош у перюд з 1990 р. до 2002 р.
Роки 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002
Чисельшсть лося, ос./% 1075 9,7 1198 10,2 1088 9,2 784 6,6 660 5,6 567 4,8 386 3,3 277 2,3 163 1,4 125 1,1 89 0,8 83 0,7 95 0,8
Добування лося, ос./% 119 11,1 93 7,8 46 4,2 23 2,9 0 0 5 0,9 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
Шдтвердженням цьому може служити усне повщомлення мисливоз-навця Словенського люгоспу в Донецькш областi, А.А. Макогона, який спос-терiгав на територи шдприемства мiграцiю лося iз угiдь сумiжного мисливсь-кого господарства "Гай". Вш з'ясував, що за рахунок мшраци чисельнiсть лося в упддях лiсгоспу в окремi сезони (лiтньо-осiннiй) шдвишуеться в се-редньому на 5-8 особин. До прикладу, у 2006/2007 роках в упддях люгоспу постшно трималися 2$ i 3$, а в перiод мiграцiй кiлькiсть лосiв зростала бшьш нiж у два рази, до 10-12 особин.
На територи Карпатсько! зони, незважаючи на значну и лiсистiсть, чи-сельнiсть лося у вс перiоди залишалася незначною. В.1. Крижановський, припускае, що таке явище зумовлене тим, що лосi в основному вщдають перевагу рiвнинному рельефу й тiльки за високо! щiльностi розселяються в гiрськi люи Карпат [20]. Пiдтвердженням цьому може служити й те, що лось - бореальний вид терюфауни, який сформувався в умовах високих широт i добре адаптований до заболочених ландшаф^в з дрiбнолiссям [17,18].
Очевидно у Карпатськш зонi стабшзащя чисельностi лося у перiод з 1990 р. до 1994 р. обумовлена передуЫм мшращею з шших регiонiв. Зменшення чисельностi лося в Карпатському регюш в 6,9 рази, з 564 особин до 81 особини зумовлене, значною мiрою, загальним скороченням його пого-лiв,я у всiй УкраАт. Упродовж зазначеного перюду добували лося в Карпатському регюш не регулярно, а його обсяги змшювалися вщ 1,2 % (2000) до 7,3 % (1990) вщ наявно! чисельностi (табл. 4).
Табл. 4. Чисельшсть i добування лося в Карпатськш зон _у перюд з 1990 р. до 2002 р._
Роки 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002
Чисельшсть лося, ос./% 564 13,9 592 14,6 597 14,7 595 14,7 489 12,0 411 10,1 264 6,5 120 2,9 114 2,8 77 1,9 81 2,0 76 1,9 81 2,0
Добування лося, ос./% 41 7,3 34 5,7 30 5,0 17 2,9 0 0 6 1,5 0 0 0 0 0 0 2 2,6 1 1,2 0 0 0 0
Багато вчених стверджують, що немае причин для хвилювання з приводу рiзкого зменшення чисельност лося, оскiльки саме на кшець 20 столiття припадае початок скорочення поголiв,я цього виду, пов'язаного iз глобальним циклом його динамiки й, отже, чисельшсть буде зменшуватися за будь-яких обставин [7-9, 21]. У зв'язку з цим вже, як аксюма подаеться гшотеза провщ-ного сшвробггника контрольно-iнформацiйно-аналiтичного центру мисливсь-ких тварин i середовища 1хнього перебування Мисливського департаменту Мшсшьгоспу Роси 1.К. Ломанова, який зробив спробу з'ясувати закономiр-ностi динамiки чисельностi й розмщення лося в европейськiй частиш його ареалу [21]. Як стверджуе зазначений фахiвець, гiпотеза про цикшчтсть ди-намiки чисельностi i поширення лося формуеться в такий споЫб: чисельнiсть лося визначаеться переважно трофiчним фактором - щорiчною кiлькiстю втрачених найбшьш якiсних кормiв, прирiст яких залежить вiд кiлькостi опа-дiв, запасу вологи в грунт й температурного режиму кв^ня-червня. Цi мете-орологiчнi параметри коливаються з перюдами 3-5, 14-18, 30-35 i 90-100 ро-кiв. Синхронно з ними коливаеться i запас найцiннiших кормiв. Цi змiни i спричинюють цикли в динамщ змiни чисельностi лося з такою ж перюдич-шстю [21]. Однак переконливi докази, що шдтверджують чiтку циклiчнiсть динамiки змши чисельностi i поширення лося, чи вказують на 11 пряму залеж-нiсть вiд трофiчного фактора, не наводяться. Очевидно справа в тому, що промiжок часу, упродовж якого отримана приблизна чисельнiсть лося е дуже коротким, а крiм того з помiж багатьох взаемозалежних мiж собою факторiв складно вичленити вплив саме трофiчного чинника [7-9].
Аналiз динамiки змiни чисельностi i з'ясування причин зменшення по-пуляци лося в Укра1ш будуть неповними, якщо залишити поза увагою роль вовка у процесах регулювання чисельност оленеподiбних. Спектр живлення цього великого хижака досить рiзноманiтний i нерщко мае сезонний характер. Проте перевага лося у ращош живлення вовка на теренах Полюся очевидна. Серед 46 проаналiзованих шлунюв вовка, у 34,7 % випадках було ви-явлено останки лося [24, 25]. Про значний вплив вовка на оленеподiбних в Полюькому заповщнику свiдчить мала частка молодняку в популяци лося (4,8 %) [7-9]. Лггературш данi свiдчать, що динамiчна рiвновага в системi "хижак-жертва" досягаеться, якщо спiввiдношення вовка й лося близько 1:30 [7]. У зв'язку з цим нижче наводяться даш, що вщображають динамжу змши чисельнос^ вовка i лося на територil Полiсся (рис. 2).
Шсля зменшення поголiв'я лося в Полюс^ в iнших природних зонах Укра1ни у перiод з 1990 р. до 1994 р., чисельшсть вовка також скоротилася.
Наведенi кривi змiн чисельностi лося й вовка у рiзних природних зонах Укра-!ни добре iлюструють класичну зашзншу реакцiю хижака на змiну чисель-ностi жертви (рис. 2-5).
12000 10000 8000 6000 4000 2000 О
9634 728 749 ж 756 791 —нчч - ^ -
862£. "ЙВ ^8614 «А 594 * - ▼ "?34 752\ * 627
607 0,39
5833 _522 5 4^172 3674 340'
4377
1
- -
900 800 700 600 500 400 300 200 100 0
1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 Р^ки Рис. 2. Динамша змши чисельностi лося й вовка на територи Полкся у перюд з
1990р. до 2002 р.
Анашзуючи динамiчнi змши популяцш хижака i жертви у рiзних природних зонах Укра!ни зауважимо, що у вех зонах при збшьшенш чисельнос-т вовка спостершаеться зменшення лосино! популяцп. При цьому коефщент кореляцп у всiх випадках мае вщ'емне значення i коливаеться у межах вщ -0,13 (Карпатська зона) до -0,92 (Степова зона). Як шдкреслюе П.1. Кочетков (2002) шд час зменшення чисельностi диких копитних вщбуваеться й зни-ження впливу хижака на !хню чисельнiсть [19]. Ймовiрно, виявлена нами вiд,емна корелящя мiж чисельнiстю лося й вовка в Укра!ш (рис. 2-5) i е своерiдним пiдтвердженням зазначено! закономiрностi.
Так, на територii Полiськоi зони при збшьшенш кшькост вовкiв на 57 % (за рш) спостерiгаеться зменшення поголiв,я лося на 10-12 % (див. рис. 2). Водночас сшввщношення чисельност (лось/вовк) скоротилося з 14,2:1 в 1990 рощ до 5,4:1 в 2002 рощ. За цей перюд (13 роюв) чисельнють вовка на територи Полюся зросла на 7 %, а чисельнють лося зменшилася на 60,5 %. Вщомо, що тшьки за сшввщношення чисельност лось/вовк як 20:1, вовк не може впливати на чисельнють популяцп лося [17, 18]. 4500 4000
3500 3000 2500 2000 1500 1000 500 О
398С 441
354^ I 360 -
/ 38( - ж. .. * —Ш/Г
у * Ж* о — 0,8
* 28
1374
сельшсть лося - - чисельшсть вовка
1 1 1 1 1
500 450 400 350 300 250 200 150 100 50 0
1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 роки Рис. 3. Динамша змши чисельностi вовка й лося на територи Л^остеповог зони
у перюд з 1990р. до 2002 р.
На територи Люостепово!' зони у перiод з 1990 р. до 2002 р. чисельшсть вовка зросла майже в 2 рази, з 228 до 417 особин (рис. 3). Водночас по-голiв,я лося зменшилося практично в 5 разiв, з 3986 до 792 особин. Сшввщ-ношення чисельностi лось/вовк в 1990 р. становило 17,5:1, а в 2002 р. змши-лося до 1,9:1.
У Степовш зош Украши з 1990 р. до 2002 р. чисельшсть вовка зросла в середньому в 5,3 рази, з 196 до 1043 особин. Водночас поголiв,я лося зменшилося в 11,3 рази, з 1075 до 95 особин. Сшввщношення чисельност лось/вовк в 1990 р. становило 5,5:1, а в 2002 р. - 0,09:1 (рис. 4).
1400
1200 1000 800 600 400 200 0
119Í Î * 1333 - _ V
* \
.i1-1 - - ♦* Э,92
- 4З81 ï
*9Б "?ЗС —125
—
1990 1991 1992 1993 1994 1995 f 996 1997 1998 1999 2000 2001 2002
1400 , 1200 'юоо 800 600 400 200 0
■ чисельшсть лося
- чисельшсть вовка
Рис. 4. Динамша змши чисeльностiлося й вовка на територи Степово1'зони
Украти у перюд з 1990р. до 2002р.
На теренах Карпатсько!' зони з 1990 р. до 2002 р. чисельшсть вовка зросла в середньому в 1,4 рази, до 81 особини (рис. 5). Сшввщношення чи-сельност лось/вовк у Карпатах в 1990 р. становило 2,7:1 i рiзко знизилося у 2002 р. до рiвня 0,3:1,0.
700 600 500 400 300 200 100 0
564 595 376 385
* * * *38Ц - - * 4 * , * V / > * \ - 302
i * * ♦ - - ^
/ ♦ 209 41Г\ R=- ),13
SJ20
— — чисельшсть лося -♦- - чиселыисть вовка —•— —•— —• 81
----- - - -
450
400
350
300
250
200
150
100
50
0
1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 роки Рис. S. Динамжа змши чисeльностi вовка й лося на територи Карпатсько'1' зони у
перюд з 1990р. до 2002 р.
В цшому, на територи Украши показники чисельност популяци лося закономiрно збшьшуються в напрямку з швдня на швшч. У фазi високо!" чи-сельност для Украши (1990-1993 рр.) поголiв,я лося у рiзних зонах становило: 9634 особин (Полюся), 3986 особин (Люостеп), 1198 особин (Степ) i 595 особин (Карпати). У фазi депреси (у перюд з 1999 р. до 2002 р.), коли у
всiх зонах Украши популяцiя лося характеризувалася гранично низьким приростом або його повною вщсутнютю, И чисельнiсть становила 3407 особин в Полюькш зош, 792 особини в Лiсостеповiй зош, 95 особин в Степовiй зош i 81 особина в Карпатськш зонi. В обох фазах динамши популяцii лося чiтко простежуеться подiбна географiчна закономiрнiсть змiни показникiв чисель-ностi виду. В Полiссi чисельшсть лося у перiод з 1990 р. до 1999 р. знизилася на 20,1 % у Люостепу - на 19,8 %, у Степовш зош - на 19,3 %, у Карпатськш зош - на 11,1 %. Синхроннють змш у рiзних фазах динамiки популяцп лося може свiдчити про стабшьнють впливу основних чинникiв, що визначають и чисельнiсть.
Стандартнi спроби пояснити й виправдати зниження чисельност оле-неподiбних у тiй або шшш областi, регiонi або в цшому в Украiнi природною циклiчнiстю й трофiчним фактором поки що, за нашим даними, не знаходять переконливого шдтвердження, хоча й не дають достатшх пiдстав для iх абсолютного заперечення. Чергове ютотне зменшення чисельностi лося й iнших видiв оленеподiбних з 90-х рр., безсумшвно е результатом нерацiонального використання iх ресурсiв у сукупностi зi збшьшенням кiлькостi вовкiв i впливу шших не менш важливих, антропогенних чинниюв.
У перiод з 1990 р. до 2002 р. чисельшсть лося на територи Украши скоротилася з 14251 особини до 4375 особин (рис. 6). За дослщжуваний перь од поголiв,я лося зменшилося в 3,3 рази, при чому обсяги добування, у цей перюд, не перевищували 10 %, а в окремих регюнах Украши офщшно лося не добували взагалi.
Рис. 6. Змша спiввiдношення поголiв'я лося, обсягiв його добування i чисельностi
вовка в УкраШ у перюд з 1990р. до 2002р.
Чисельшсть вовка на Укрш'ш за дослщжуваний перюд зросла з 1240 особин в 1990 р. до 2825 в 2000 р., тобто збшьшилася в 2,3 рази. У 2002 р. чисельшсть вовка сягнула 2389 особи. При цьому сшввщношення лось/вовк, що в 1990 р. становило 11,5:1, до 2002 р. зменшилося в 9 разiв i досягло ка-тастрофiчно низько!" величини 1,8:1. Заходи, що вживаються з метою уточ-нення чисельност й зниження обсяпв добування лося, не дали очшуваних
результат i не змогли зупинити зменшення поголiв,я виду, яке почалося в 1990 р. Донедавна управлшсью рiшення з регулювання чисельност й добу-вання лося приймалися на основi аналiзу тiльки одного параметра - чисель-ностi його популяци [7-9, 15, 17, 18]. Однак, дослщження свiдчать, що цього недостатньо для ефективного керування популящею лося - одного з важли-вих мисливських видiв [22-30]. Зважаючи на iснуючу тенденцiю зменшення чисельност лося в Украïнi, ця проблема потребуе подальшого всебiчного вивчення.
Висновки
1. Чисельшсть i поширення лося в мисливських угщдях Украïни не рiвно-мiрнi. Найбiльша кшьюсть лося нараховуеться у швтчних i центральних областях (Полюся, Лiсостеп) - 87 %, toaî як в упддях твденних областей зосереджено 10 %, а на теренах Карпатськоï зони - лише 3 % всього поголiв,я виду.
2. Обсяг офщшного добування лося упродовж 13-ти лгтнього перiоду змь нювався в Полюькш зонi вiд 0,05 % до 10,3 % i переЫчно становив 6,7 %, у Люостеповш зот - вiд 0 % до 10,2 %, в середньому 5,5 %, у Степовш зот - вщ 0 % до 11,1 %, в середньому 6,8 %, у Карпатськш зот -вщ 0 % до 7,3 %, в середньому 3,2 %.
3. Починаючи з 1996 р. офщшт полювання на лося в Укра'т припинет, вилучалися тшьки окремi особини у процесi селекцiйного вiдстрiлу, однак це не дало очiкуваних результатiв, чисельнiсть лося й далi продовжу-вала зменшуватися.
4. Найвищою чисельтстю i приростом популящя вовка характеризуемся в Степовiй зот, де його кшьюсть збiльшилася з 196 особин до 1333 особин, а середнш прирют становить 52 %; у Полюькш зот його чисельшсть збшьшилася з 607 особин до 833 особин при середньому прирост! 25 %; у Люостеповш зот чисельшсть вовка збшьшилася з 228 особини до 441 особини, в середньому на 15 %, у Карпатськш зот - з 209 особин до 404 особин, у середньому на 13 %.
5. Встановлено, що сшввщношення лось/вовк становить 0,3:1, у Карпатськш зот, 0,09:1 у Степовш зот, 1,9:1 у Люостеповш зот i 5,4:1 в Полюь-кш зот; переЫчно в Укра'т - 2,2:1, що перевищуе оптимальне стввщ-ношення цих видiв: у Карпатськш зот в 66,7 разiв, у Степовш зот в 222,2 разiв, Люостеповш зот в 10,5 разiв, у Полюькш зот в 3,7 разiв i в середньому в Укра'т цей показник становить 9,1 рази.
Лггература
1. Болденков С.В. Охотничье хозяйство в лесах Украины// Лесное хозяйство. - 1972, № 5 - С. 57-60.
2. Бондаренко В.Д., Делеган 1.В., Татаринов К. А. та îh.// Мисливствознавство. - К.: НМК ВО. 1993. - 200 с.
3. Ведмщь М.М. Збшьшення площ1 лшв в Укрш'ш: ютор1я, стан та перспективи.// Люо-вий i мисливський журнал № 1 2006 С. 6-7.
4. Волох А.М. Велик! ссавщ Швденно'' Украïни в ХХ ст.(динам1ка ареал1в, чисельносп, охорона та управлшня)/ Автореферат дисертаци доктора наук. - К 2004-35 с.
5. Галака Б.А. Расширение ареала лося на Украине// Биология и промысел лося// Сб. трудов. - М., 1964. - С. 35-43.
6. Генсерук С.А. Бондар В.С. Лiсовi ресурси Украши, i'x охорона i використання. - К Наук. думка, 1973. - 526 с.
7. Данилкин А.А. Дикие копытные в охотничьих хозяйствах (основы управления ресурсами). - М.: Геос. - 2006. - 365 с.
8. Данилкин А. А. Лось в России: использование ресурсов// Охота и охотничье хозяйство. - 1997, № 9. - С. 9-11.
9. Данилкин А.А. О цикличности в динамике численности лося// Охота и охотничье хозяйство. - 1997, № 6. - С. 12-16.
10. Делеган 1.В. Олень благородний. Планування структури популяци// Люовий i мис-ливсський журнал. - 1999, № 2-3. - С. 42-43.
11. Делеган 1.В. Концепщя еколопчно збалансованого ведення мисливського господар-ства в умовах Укра'нських Карпат// Вюник Запорiзьк. держ. ун-ту: Бюлопчш науки. - Запо-ржжя. - 2000, № 2. - С. 196-204.
12. Делеган 1.В., Делеган I.I., Делеган I.I. Бюлопя люових птаив i звiрiв. - Львiв. Пол-лг 2005. - 600 с.
13. Евтушевский И.Н. Ресурсы и использование охотничьих животных Украины// Ресурсы охотничье - промыслового хозяйства и прогноз их использования. - М., 1985. -С. 24-29.
14. Свтушевський М. Врятуемо щнних тварин// Люовий i мисливський журнал № 6-2005 С. 28-29.
15. Жила С.М. Особливост просторово'' структури популяци вовка (Canis lupus) в Ук-ра'ш// Вiсник Луган. Держ. пед. ун-ту. - 2002, № 1. - С. 164-166.
16. К1стяк1вський О.Б., Корнеев О.П., Пащенко Ю.Й. Хребетш тварини Полюся// На-риси про природу i сшьське господарство Укра'нського Полiсся. - К., 1955. - С. 321-335.
17. Козло П.Г. Современное состояние и прогноз использования ресурсов животного мира.// Ресурсные виды млекопитающих// Прогноз изменения окружающей среды Беларуси на 2010-2020 гг. - Минск, 2004. - С. 114-117.
18. Козло П.Г. Эколого-морфологический анализ популяции лося. - Минск. 1983. -215 с.
19. Кочетков В.В. Мониторинг популяционной группировки волка// Состояние популяций крупных хищных млекопитающих в заповедниках России. - М., 2002. - С. 68-83.
20. Крыжановский В.И., Горлинский В.А. Состояние популяции лося в Северных областях Украины// Копытные фауны СССР/ Под ред. В.Е. Соколова. - М.: Наука, 1975. -С. 107-108.
21. Ломанов И.К. Пространственно - временная динамика и регулирование использования ресурсов лося// Вестник охотоведения. - М., 2002. - С. 154-158.
22. Филонов К.П. Лось. - М.: Лесн. пром-сть, 1983. - 348 с.
23. Чернявский Ф.Б., Домнич В.И. Лось на Северо-Востоке Сибири. - М.: Наука. -127 с. "
24. Шейгас И.Н., Ткаченко А.А. Турчак Ф.Н. Особенности учёта копытных в Украинском Полесье// Тез. докл. Всесоюзного совещания по проблемам кадастра и учёта животного мира - Ч. 1 - Уфа, 1989 - С. 350-351.
25. Шейгас И.Н., Ткаченко А.А., Турчак Ф.Н. Состояние и динамика сосновых мо-лодняков в условиях заповедности под влиянием кормовой деятельности лося// Проблемы изучения и охраны заповедных экосистем: Тез. докл. науч.-практ. конф., посвящ. 20-летию Карпатского госзаповедника, 13-15 октября 1988 г. - Рахов, 1988 - С. 144-145.
26. Юргенсон П.Б. Лось и его промысел. - М.: Лесн. пром-сть, 1935. - 236 с.
27. Hell P., Slamecka J., Gasparík J. Vlk v slovenskych Karpatoch a vo svete. - Bratislava: PaRPRESS, 2001. - 182 s.
28. Jamrozy G., Tomek A. Zoologia dla lesnikow. - Krakow, 1990. - 240 s.
29. Jgdrzejewski W., Nowak S., Kurek R., Myslaek R.W., Stachura K. Zwierz^ta a drogi. Metody ograniczania negatywnego wplywu dróg na populacje dzikich zwierz^t. Zaklad Badania Ssaków Polskiej Akademii Nauk. Bialowieza 2004. - 83 s.
30. Jgdrzejewska B., Jgdrzejewski W. Ekologia zwierz^t drapieznych Puszczy Bialowieski-ej. Wydawnictwo Naukowe PWN. - Warszawa, 2001. - 461 s.
