CC BY
20
4. Букша И.Ф., Русс Р., Мешкова Т.С., Пастернак В.П., Черны М. Инвентаризация и картографирование зеленых насаждений с помощью полевой ГИС Field-Map// Ландшафт плюс. - 2006, № 1. - С. 48-51. _
УДК 599. 735.31:591. 526 (477) Доц. В.1. Доммч, канд. бюл. наук;
доц. М.О. Малеванова, канд. бюл. наук -Запорiзький НУ; доц. 1.В. Делеган, канд. с.-г. наук - НЛТУ Украши, м. Rbeie
ДЕЯК1 ПРИЧИНИ ЗМ1НИ ЧИСЕЛЬНОСТ1 ЛОСЯ В УКРА1Н1 У СИСТЕМ1 "ХИЖАК-ЖЕРТВА"
Показано, що за перюд з 1990 до 2002 р. чисельшсть лося на територп Украши рiзко зменшилася незважаючи на те, що добування його у процес полювання зведе-не до мшмуму. Встановлено, що однieю з ютотних причин зменшення чисельностi популяцп лося е хижацтво вовкiв. Пропонуються пiдходи до розроблення стратеги регулювання чисельностi вовка i пiдвищення чисельносп популяци лося.
Ключов1 слова: лось, вовк, природна зона, динамша чисельносп.
Assist. prof. V.I. Domnich; assist. prof. M.A. Malevanova - Zaporozhye national university; assist. prof. I. V. Delehan - NUFWT of Ukraine, L'viv
Some reasons of change of number of an elk in Ukraine in system
"predator-victim"
For the investigated period with 1990 for 2002 in territory of Ukraine sharp reduction in number of a population of an elk is noted. Thus extraction of this kind has been shown to a minimum practically in all natural zones. Carried out researches have shown, that an important role in reduction in number of this kind influence of the wolf is. Proceeding from the above-stated, there was a necessity of development of strategy of regulation of number of predators and development of alternative decisions of increase of number of an elk.
Keywords: an elk, the wolf, a natural zone, dynamics of number.
Вступ. Лось (Alces alces Linnaeus, 1758) е одним з важливих видiв мисливсь^' фауни Украши [1, 13, 14]. У систематичному плаш цей вид нале-жить до однойменного роду Лось (Alces Gray, 1821), родини Оленячi (Cervi-dae Goldfuss, 1820), ряду Оленеподiбнi [Парнокопитш, Ратичш] (Cerviformes seu Artiodactyla Owen, 1848), шдряду Жуйш (Ruminantia Scopoli, 1777), над-ряду Унгулята (Ungulata) [2].
Динамжа змши чисельносп лося, як i шших оленеподiбних, визна-чаеться багатьма абютичними, бютичними та антропогенними чинниками, особливо кшматичними i трофiчними [7, 8, 10-11]. Упродовж останшх сто-лггь чисельшсть цього виду значною мiрою залежить вщ антропогенного впливу й пресу великих хижаюв. Так, у другш половит XVIII ст. лось став зникати навггь у люових районах Чершпвщини й Волиш. У Прикарпатл ос-таннш аборигенний лось добутий у 1760 р. До кшця XVIII ст. лоЫв не зали-шилося на Кшвщиш i Полтавщиш. Зменшення чисельносп тривало упродовж майже всiеi першоi половини XIX ст. Однак, невдовзi почалося збшь-шення поголiв,я. Розселення i збiльшення чисельностi лося вщбувалося не-рiвномiрно. На Волинi вже в кшщ 30-х рокiв XIX ст., зус^чалися лосi, якi мшрували з Бiлорусi, а в другш половит сформувалися цiлi череди.
На Чернтвщиш багато лосiв вiдзначено в кшщ 50-х р. р. XIX ст., у 80-т р. р. зростае !хня кiлькiсть на Рiвненських болотах (тут зус^чалися че-реди до 100 особин). В окремих районах Житомирсько! област щiльнiсть на-селення лося перевищувала 4 особини на 1000 га. Тодi лосi постшно зустрь чалися в околицях Киева. Але до 20-х роюв минулого столггтя збереглося лише декшька лосиних черiд, якi жили в найглухших лiсових масивах Полiсся. Полювання на лося було заборонено. Для вщновлення ареалу й чисельностi лося в Укра!ш потрiбно було декшька десятирiч. Першi одиночнi заходження лося iз Полiсся в лiсостеповi райони вщзначеш в 1938 р. До кшця 1948 р. в Укра!ш було облiковано близько 20 особин лося [2-6, 24, 25]. До 1958 р. лось заселяв схщний люостеп, став освоювати пiвденнi регюни Укра!ни [2-6]. За даними щорiчних облiкiв лосиного поголiв,я максимум його чисельност спостерiгаеться в 1972-1974 р. р., а по^м простежуеться тенденщя 11 рiзкого зменшення до 1982 р [2, 24, 25]. За перюд штенсивного зростання поголiв,я i досягнення популяцiею свое! максимально! чисельност 11 щорiчний природ-нiй прирют коливався у межах 13-40 %. Упродовж 1982-1986 р. р. поголiв,я лося в Укра!ш змiнювалася у незначних межах, при цьому траплялося певне збшьшення його чисельностi завдяки природного приросту i м^аци, голов-ним чином з Бiлорусi, а у люостепових i степових областях - завдяки м^раци з полюьких областей [2-6, 24, 25]. Проте, в перюд з 1991 р. до 2001 р., тенденщя зменшення чисельност лося значно посилилася [2-6].
Методика. Незважаючи на актуальшсть проблем динамжи змши чи-сельност поголiв,я лося, причини, що !х зумовлюють в умовах Укра!ни вив-ченi недостатньо [1-9, 12-14].
Мета нашо! роботи - простежити вплив деяких чинниюв, зокрема великих хижаюв (вовка) i добування у процес полювання на закономiрностi динамжи змiни чисельностi популяци лося в мисливських упддях Укра!ни.
Дослiдження проводилися загальноприйнятими методами упродовж 1990-2007 р. р. У процес дослiджень зiбрано фактичний матерiал щодо чи-сельност^ умов перебування i добування тварин (лось, вовк). Проведет об-стеження мисливських угiдь, виявлено бiотопи, придатш для проживання лося й вовка (оптимальну чисельнiсть зазначених видiв визначали у межах угiдь окремих мисливських господарств), проаналiзованi вiдомчi матерiали мисливсько! статистики у тому чи^ й Державного комiтету лiсового госпо-дарства Укра1ни.
Результати дослвджень. Результати проведених дослщжень свiдчать, що чисельнiсть популяци лося в мисливських упддях Укра!ни упродовж 37 -рiчного перiоду, з1966 до 2002 р. коливалася у значних межах (рис. 1). З рис. 1 видно, що максимально! чисельност популящя лося в Укра!ш досягла в 1973/1974 роках, коли було облшовано 18010 особин виду. Тодi ж у рядi господарств щшьшсть населення популяцi! лося перевищувала оптимальну. Проте у наступш роки, зокрема у 1979-1989 р. р. середнш прирют чисельностi не пере-вищував 5 %, що вщповщае вiдносно низькому рiвневi продуктивност популя-цi! лося. Однак у тих областях де була зосереджена основна частина поголiв,я популяцй, спостер^ався стiйкий прирiст !! чисельностi на рiвнi 15-20 %.
Починаючи з 1991 р. чисельнiсть лося в Укра!ш значно скоротилася (рис. 1). Протягом 30 -лггнього перюду, з 1966 до 1995 р., кожне десятилггтя характеризуеться сво!ми максимумами чисельность Так, у перiод з 1966 р. до 1976 р. це був 1973 р.; з 1976 р. до 1986 р. - 1979 р.; з 1986 р. до 1995 р. -1992 р. У перюд з 1991 р. до 2000 р. спостер^алося ютотне зниження чисель-ност популяци лося, i тшьки в 2002 р. почали вимальовуватися ознаки мож-ливо! стабшзаци чисельностi популяци лося.
1966 1963 1970 1972 1974 1976 197В 1980 1982 1984 1986 1988 1990 1992 1994 1996 1998 2000 2002
Рис. 1. Динамка змши 4uc^bHocmî популяци лося на територи Украти
у nepiod з 1966р. до 2002 р.
Офщшно дозволене полювання на лося почалося з 1965 р., в перший рш було добуто 63 тварини - 1,07 % загально! чисельност поголiв,я. Спочат-ку вщстршювали тшьки самщв, тзшше до вщстршу дозволялося включати до 25 % самиць. У пеpшi 10 роюв полювання вщстршювалося значно менше тварин, шж давали змогу ресурси, - 0,3-4,3 % загально! чисельность
У 1973 р. iз популяци було вилучено 2848 особин. До середини 80-х роюв добування знизилось бшьш як у 3,6 раза поpiвняно з 1973 р. i становило в 1985 р. 783 особини. Офщшний вщстрш за перюд з 1980 р. до 1990 р. коли-вався в межах вщ 5,9 % до 9,2 %.
З 1996 р. добування лося в Укра1ш було повшстю припинено (за ви-нятком селекцшного вщстршу), що, аж шяк не призвело до очжувано! стабь лiзацiï й росту чисельност^ навпаки - тенденцiя зменшення чисельност популяци виду збереглася.
У межах Украши видшяеться п'ять основних природних зон: Полюь-ка, Люостепова, Степова, Карпатська й Кримська, - яю вiдpiзняються, як за еколопчними умовами, так i за люистютю, що значною мipою визначае по-ширення й динамiку змiни чисельност поголiв,я лося [6,24,25].
Так, на теренах Полюся в пеpiод з 1990 р. до 2002 р. траплялося знач-не скорочення чисельност популяцiï i обсягiв добування лося (табл. 1). Як видно з табл. 1 чисельшсть виду знизилася в Полюс в 2,8 рази з 9634 в 1991 р. до 3407 в 2002 р. Щоpiчний вщсоток зниження за 5 роюв, починаючи з 1990-1994 pp., коливався у межах вщ 9,4 % до 12,8 %, а за 3 роки, з 2000 р. до 2002 р. становив 4,3-4,9 %.
Табл. 1. Чисельшсть I добування лося в Пол1сс1 у перюд з 1990 р. до 2002 р.
Роки 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002
Чисельшсть лося, ос./% 8626 11,4 9634 12,8 8614 11,5 7637 10,1 7086 9,4 5834 7,7 5225 6,9 4377 5,8 4172 5,5 3868 5,1 3674 4,9 3216 4,3 3407 4,5
Добування лося, ос./% 887 10,3 918 9,5 692 8,0 435 5,7 159 2,2 153 2,6 53 1,0 11 0,3 8 0,2 12 0,3 2 0,05 4 0,06 3 0,05
Зниження до мшмуму обсяпв добування лошв з 918 особин в 1991 р. до 3-х особин в 2002 р., тобто бшьш шж у 300 разiв, не дало позитивного ефекту. Останне дае змогу припустити, що динамiка змiни чисельност лося на теренах Полiсся визначаеться не стшьки обсягом добування, як впливом шших чинни-кiв. Хоча вщомо, що надмiрне добування мисливських тварин у перiод змен-шення 1х чисельностi може негативно позначатися на сташ 1х популяцiй [13-30].
Зменшення чисельностi поголiв,я лося спостершалося i в iнших при-родних зонах Украши. У Лiсостеповiй зош чисельнiсть лося скоротилася в 5 разiв, з 3986 особин в 1990 р. до 792 в 2002 р. З 1990 р. до 1994 р. чисельшсть лося щорiчно знижувалася вщ 4,9 % до 14,4 %, а за 2000-2002 р. р. - вщ 2,8 % до 3,6 % (табл. 2). При цьому вщсоток вилучення лося в перюд з 1990 р. до 1995 р. в Люостеповш зош коливався у межах вщ 2,1 % до 10,2 %. Як видно з табл. 2 на теренах Люостепово! зони навггь повне припинення полювання на лося не призвело до стабшзаци й росту чисельност популяци виду.
Табл. 2. Чисельшсть i добування лося в Л^остеповш зош _у перюд з 1990 р. до 2002 р._
Роки 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002
Чисельшсть 3986 3372 3546 3178 2604 2256 1980 1635 1374 1162 1002 863 792
лося, ос./% 14,4 12,2 12,8 11,5 9,4 8,1 7,1 5,9 4,9 4,2 3,6 3,1 2,8
Добування 406 335 261 194 55 47 17 3 5 10 0 1 0
лося, ос./% 10,2 9,9 7,4 6,1 2,1 2,1 0,9 0,2 0,3 0,7 0 0,001 0
У Степовш зош, де поголiв,я лося значною мiрою шдтримувалася за рахунок мшрацш з швшчних областей (Полюся, Лiсостеп), у перюд з 1990 р. до 2002 р. чисельшсть популяци виду зменшилася в 11,3 рази, з 1075 особин до 95 особин (табл. 3). У перюд з 1990 до 1994 р. чисельшсть лося знижувалася вщ 5,6 % до 10,2 %, а за трирiчний перюд з 2000 р. до 2002 р. рiвень зменшення поголiв,я виду становив всього 0,7-0,8 % щорiчно, що зумовлено його низькою чисельшстю. На зменшення чисельност лося у Степовш зош ютотний вплив мала низька кшьюсть лося в Полюс i Люостепу.
Табл. 3. Чисельшсть i добування лося в Степовш зон у перюд _з 1990 р. до 2002 р._
Роки 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002
Чисельшсть 1075 1198 1088 784 660 567 386 277 163 125 89 83 95
лося, ос./% 9,7 10,2 9,2 6,6 5,6 4,8 3,3 2,3 1,4 1,1 0,8 0,7 0,8
Добування 119 93 46 23 0 5 0 0 0 0 0 0 0
лося, ос./% 11,1 7,8 4,2 2,9 0 0,9 0 0 0 0 0 0 0
Шдтвердженням цьому може служити усне повщомлення мисливоз-навця Словенського люгоспу в Донецькш област^ А.А. Макогона, який спос-
терзав на територп шдприемства мiграцiю лося iз угiдь сумiжного мисливсь-кого господарства "Гай". Вш з'ясував, що за рахунок м^раци чисельнiсть лося в упддях лiсгоспу в окремi сезони (лiтньо-осiннiй) шдвишуеться в се-редньому на 5-8 особин. До прикладу, у 2006/2007 роках в упддях люгоспу постшно трималися 2$ i 3$, а в перюд мiграцiй кiлькiсть лосiв зростала бiльш нiж у два рази, до 10-12 особин.
На територй Карпатсько! зони, незважаючи на значну И люистють, чи-сельнiсть лося у вс перiоди залишалася незначною. Крижановський В.1., припускае, що таке явище зумовлене тим, що лос здебiльшого вiддають перевагу рiвнинному рельефу й тiльки за високо! щiльностi розселяються в гiрськi люи Карпат [20]. Пiдтвердженням цьому може служити й те, що лось - бореальний вид терюфауни, який сформувався в умовах високих широт i добре адаптований до заболочених ландшаф^в з дрiбнолiссям [17, 18].
Очевидно у Карпатськш зош стабiлiзацiя чисельностi лося у перюд з 1990 р. до 1994 р. обумовлена передуЫм мшращею з шших регiонiв. Змен-шення чисельност лося в Карпатському регiонi в 6,9 раза, з 564 особин до 81 особини зумовлене, значною мiрою, загальним скороченням його пого-лiв,я у всiй Укрш'ш. Упродовж зазначеного перюду добували лося в Карпатському регюш не регулярно, а його обсяги змшювалися вщ 1,2 % (2000) до 7,3 % (1990) вщ наявно! чисельност (табл. 4).
Табл. 4. Чисельшсть i добування лося в Карпатськш зон _у перюд з 1990 р. до 2002 р._
Роки 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002
Чисельшсть лося, ос./% 564 13,9 592 14,6 597 14,7 595 14,7 489 12,0 411 10,1 264 6,5 120 2,9 114 2,8 77 1,9 81 2,0 76 1,9 81 2,0
Добування лося, ос./% 41 7,3 34 5,7 30 5,0 17 2,9 0 0 6 1,5 0 0 0 0 0 0 2 2,6 1 1,2 0 0 0 0
Багато вчених стверджують, що немае причин для хвилювання з приводу рiзкого зменшення чисельност лося, оскшьки саме на кшець 20 столгття припадае початок скорочення поголiв,я цього виду, пов'язаного iз глобальним циклом його динамiки й, отже, чисельшсть буде зменшуватися за будь-яких обставин [7-9,21]. Власне через це, як аксюма подаеться гшотеза провщного спiвробiтника контрольно-iнформацiйно-аналiтичного центру мисливських тварин i середовища !хнього перебування Мисливського департаменту Мш-сiльгоспу Росй 1.К. Ломанова, який зробив спробу з'ясувати закономiрностi динамiки чисельностi й розмщення лося в европейськiй частит його ареалу [21]. Як стверджуе зазначений фахiвець, гiпотеза про цикшчнють динамiки чисельностi i поширення лося формуеться в такий споЫб: чисельшсть лося визначаеться переважно трофiчним чинником - щорiчною кiлькiстю втраче-них найбшьш якiсних кормiв, прирiст яких залежить вiд кiлькостi опадiв, запасу вологи в Грунт й температурного режиму квгтня-червня. Ц метеороло-гiчнi параметри коливаються з перюдами 3-5, 14-18, 30-35 i 90-100 роюв. Синхронно з ними коливаеться i запас найцiннiших кормiв. Ц змiни i спри-чинюють цикли в динамщ змiни чисельностi лося з такою ж перюдичнютю
[21]. Однак переконливi докази, що пiдтверджують чггку циклiчнiсть динамь ки змiни чисельност i поширення лося, чи вказують на 11 пряму залежнiсть вщ трофiчного чинника, не наводяться. Очевидно справа в тому, що промь жок часу, упродовж якого отримана приблизна чисельшсть лося е дуже коротким, а крiм цього з-помiж багатьох взаемозалежних мiж собою факторiв складно вичленити вплив саме трофiчного чинника [7-9].
Аналiз динамжи змiни чисельностi i з'ясування причин зменшення популяцп лося в Укра1ш будуть неповними, якщо залишити поза увагою роль вовка у процесах регулювання чисельностi оленеподiбних. Спектр живлення цього великого хижака досить рiзноманiтний i нерiдко мае сезонний характер. Проте перевага лося у ращош живлення вовка на теренах Полюся очевидна. Серед 46 проаналiзованих шлунюв вовка, у 34,7 % випадках було ви-явлено останки лося [24, 25]. Про значний вплив вовка на оленеподiбних в Полюькому заповщнику свiдчить мала частка молодняку в популяцп лося (4,8 %) [7-9]. Лггературш данi свiдчать, що динамiчна рiвновага в системi "хижак-жертва" досягаеться, якщо сшввщношення вовка й лося близько 1:30 [7]. У зв'язку з цим нижче наводяться дат, що вщображають динамшу змiни чисельностi вовка i лося на територп Полюся (рис. 2).
Пiсля зменшення поголiв,я лося в Полiссi, в шших природних зонах Укра1ни у перюд з 1990 р. до 1994 р., чисельшсть вовка також скоротилася. Наведет кривi змш чисельностi лося й вовка у рiзних природних зонах Укра-1ни добре шюструють класичну запiзнiлу реакцiю хижака на змшу чисель-ностi жертви (рис. 2-5).
12000
юооо 8000 6000 4000 2000 о
900 800 700 600 500 400 300 200 100 0
1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 роки —чисельшсть лося - -♦- - чисельшсть вовка
9634 728 749 756 * 791 - —833 • . »А 0.39
862^, ^861^ И4- 734 75?\ \ 627
607 £¡6 ^7 763?
583? 522 5 _4172 3674
4377
Рис 2. ДинамЫа змти чисельностi лося й вовка на територи Пол^ся
у перюд з 1990р. до 2002 р.
Аналiзуючи динамiчнi змши популяцш хижака i жертви у рiзних природних зонах Укра1ни зауважимо, що у вЫх зонах при збшьшенш чисельнос-т вовка спостершаеться зменшення лосино! популяцп. При цьому коефщент кореляцп у вЫх випадках мае вщ'емне значення i коливаеться у межах вщ -0,13 (Карпатська зона) до -0,92 (Степова зона). Як шдкреслюе П.1. Кочетков (2002) шд час зменшення чисельностi диких копитних вщбуваеться й зни-ження впливу хижака на 1хню чисельшсть [19]. Ймовiрно, вiд,емна кореляцiя, яку ми виявили мiж чисельнiстю лося й вовка в Укра1ш (рис. 2-5) i е своерщ-ним шдтвердженням зазначено! закономiрностi.
Рис. 3. Динамша змши чисельностi вовка й лося на територи Лшостеповог зони
у перюд з 1990р. до 2002 р.
1400 т---г-------- А -г 1400
1198 ,%1333 1200 -----------*-Ч--— 1200
1000 800 600 400 200 0
1198 \ 333
1Т>7! # \ . ^
I ■ - я=о. 92
^ * - ^ 38 »
л. _ .4 - *
230
1000 800 600 400 200 О
1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 Р°ки —•— чисельшсть лося - - чисельжсть вовка
Рис. 4. Динамка змши чисельностiлося й вовка на територи Степово'1 зони
Украгни у перюд з 1990р. до 2002р.
700
450
350 300 250 200
50 0
1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 роки —9—чисельжсть лося - -ф- - чисельжсть вовка
Рис. 5. Динамка змши чисельностi вовка й лося на територи КарпатськоИзони
у перюд з 1990р. до 2002 р.
Так, на територи Полюько! зони при збшьшенш кшькосп вовюв на 57 % (за рш) спостер^аеться зменшення поголiв,я лося на 10-12 % (див. рис. 2). Водночас сшввщношення чисельност (лось/вовк) скоротилося з 14,2:1 в 1990 рощ до 5,4:1 в 2002 рощ. За цей перюд (13 роюв) чисельшсть вовка на територи Полюся зросла на 7 %, а чисельшсть лося зменшилася на
600
500
400
300
200
100
564 595 376 385 404
• и Ф * - * » г •а / -~- > " ч 7П9
* * ♦
✓ ♦ 2( 19 41тЧ -0. 13
4 —
—•— ■ • ■ -• 81
60,5 %. Вщомо, що тiльки за сшввщношення чисельностi лось/вовк як 20:1, вовк не може впливати на чисельшсть популяцп лося [17,18].
На територп Люостепово1 зони у перюд з 1990 р. до 2002 р. чисельшсть вовка зросла майже в 2 рази, з 228 до 417 особин (рис. 3). Водночас поголiв,я лося зменшилося практично в 5 разiв, з 3986 до 792 особин. Сшввщношення чисельност лось/вовк в 1990 р. склало 17,5:1, а в 2002 р. змшилося до 1,9:1.
У Степовш зош Украши з 1990 р. до 2002 р. чисельшсть вовка зросла в середньому в 5,3 раза, з 196 до 1043 особин. Водночас поголiв,я лося зменшилося в 11,3 рази, з 1075 до 95 особин. Сшввщношення чисельност лось/вовк в 1990 р склало 5,5:1, а в 2002 р. - 0,09:1 (рис. 4).
На теренах Карпатсько1 зони з 1990 р. до 2002 р. чисельшсть вовка зросла в середньому в 1,4 раза, до 81 особини (рис. 5). Сшввщношення чи-сельност лось/вовк у Карпатах в 1990 р. становило 2,7:1 i рiзко знизилося у 2002 р. до рiвня 0,3:1,0.
Загалом, на територп Украши показники чисельност популяцп лося за-кономiрно збшьшуються в напрямку з швдня на швшч. У фазi високо1 чисель-ност для Украши (1990-1993 р. р.) поголiв,я лося у рiзних зонах складало: 9634 особин (Полюся), 3986 особин (Люостеп), 1198 особин (Степ) i 595 особин (Карпати). У фазi депресп (у перюд з 1999 р. до 2002 р.), коли у вшх зонах Украши популящя лося характеризувалася гранично низьким приростом або його повною вщсутшстю, ïï чисельнiсть становила 3407 особин в Полюькш зо-нi, 792 особини в Люостеповш зонi, 95 особин в Степовш зош i 81 особина в Карпатськш зош. В обох фазах динам^ популяцп лося ч^ко простежуеться подiбна географiчна закономiрнiсть змiни показникiв чисельностi виду. В По-лiссi чисельнiсть лося у перюд з 1990 р. до 1999 р. знизилася на 20,1 % у Люос-тепу - на 19,8 %, у Степовш зош - на 19,3 %, у Карпатськш зош - на 11,1 %. Синхроншсть змш у рiзних фазах динам^ популяцп лося може св^ити про стабшьшсть впливу основних чинникiв, що визначають ïï чисельнiсть.
Стандартнi спроби пояснити й виправдати зниження чисельност оле-неподiбних у тiй або шшш областi, регiонi або загалом в Укра].ш природною циклiчнiстю й трофiчним чинником тим часом , за нашим даними, не знахо-дять переконливого шдтвердження, хоча й не дають достатшх пiдстав для ïx абсолютного заперечення. Чергове iстотне зменшення чисельностi лося й ш-ших видiв оленеподiбниx з 90-х р. р., безсумшвно е наслiдком нерацюналь-ного використання ïx ресурсiв сукупно зi збiльшенням кiлькостi вовкiв i впливу шших не менш важливих, антропогенних чинникiв.
У перiод з 1990 р. до 2002 р. чисельшсть лося на територп Украши скоротилася з 14251 особини до 4375 особин (рис. 6). За дослщжуваний перь од поголiв,я лося зменшилося в 3,3 раза, до того ж обсяги добування, у цей перюд, не перевищували 10 %, а в окремих регюнах Украши офщшно лося не добували взагаль
Чисельшсть вовка в Украш за дослщжуваний перюд зросла з 1240 особин в 1990 р. до 2825 в 2000 рощ, тобто збшьшилася в 2,3 раза. У 2002 р. чисельшсть вовка сягнула 2389 особи. При цьому сшввщношення лось/вовк, що в 1990 р. становило 11,5:1, до 2002 р. зменшилося в 9 разiв i досягло катастро-
фiчно низько! величини 1,8:1. Заходи, що вживаються з метою уточнення чи-сельностi й зниження обсягiв добування лося, не дали очжуваних результат i не змогли зупинити зменшення поголiв,я виду, яке почалося в 1990 р. Доне-давна управлiнськi ршення з регулювання чисельностi й добування лося приймалися на основi аналiзу тiльки одного параметра - чисельност його по-пуляци [7-9, 15, 17,18]. Однак, дослщження свiдчать, що цього недостатньо для ефективного керування популящею лося - одного з важливих мисливсь-ких видiв [22-30]. Зважаючи на iснуючу тенденцiю зменшення чисельност лося в Украш, ця проблема потребуе подальшого всебiчного вивчення.
1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 роки ¥222221 чисельтсть лося добування лося - -♦- - чисельнють вовка
Рис. 6. Змта спiввiдношення поголiв'я лося, обсягiв його добування i чисельностi
вовка в Укралш у перюд з 1990р. до 2002 р.
Висновки
1. Чисельтсть \ поширення лося в мисливських угщдях Украши не р1вно-м1рт. Найбшьша кшьюсть лося нараховуеться у твтчних \ центральних областях (Полюся, Люостеп) - 87 %, тод1 як в угщдях твденних областей зосереджено 10 %, а на теренах Карпатсько! зони - лише 3 % вщ усього погол1в'я виду.
2. Обсяг офщшного добування лося упродовж 13-ти лгтнього перюду змь нювався в Полюькш зот вщ 0,05 % до 10,3 % 1 перес1чно складав 6,7 %, у Люостеповш зот - вщ 0 % до 10,2 %, в середньому 5,5 %, у Степовш зот - вщ 0 % до 11,1 %, в середньому 6,8 %, у Карпатськш зот - вщ 0 % до 7,3 %, в середньому 3,2 %.
3. Починаючи з 1996 р., офщшт полювання на лося в Укра1т припинет, вилучали тшьки окрем1 особини у процес селекцшного вщстршу, однак це не дало оч1куваних результата, чисельтсть лося й дал1 продовжувала зменшуватися.
4. Найвищою чисельтстю I приростом поиулятя вовка характеризуемся в Степовш зот, де його кшьюсть збшьшилася з1 196 особин до 1333 осо-бин, а середнш прирют становить 52 %; у Полюькш зот його чисельтсть збшьшилася з 607 особин до 833 особини при середньому прирост! 25 %; у Люостеповш зот чисельтсть вовка збшьшилася з 228 особин до 441 особини, в середньому на 15 %, у Карпатськш зот - з 209 особин до 404 особини, у середньому на 13 %.
5. Встановлено, що стввщношення лось/вовк становить 0,3:1, у Карпатськш 30HÍ, 0,09:1 у Степовш зош, 1,9:1 у Люостеповш зош i 5,4:1 в Пол1сь-кш зош; перес1чно в УкраИт - 2,2:1, що перевишуе оптимальне стввщ-ношення цих видiв: у Карпатськiй зош в 66,7 раза, у Степовш зош в 222,2 раза, Люостеповш зош в 10,5 раза, у Полюькш зош в 3,7 раза i в середньому в Укршт цей показник становить 9,1 раза.
Лггература
1. Болденков С.В. Охотничье хозяйство в лесах Украины// Лесное хозяйство. - 1972, № 5 - С. 57-60.
2. Бондаренко В.Д., Делеган 1.В., Татаринов К.А. та ш. Мисливствознавство. - К.: НМК ВО. 1993. - 200 с.
3. Ведмщь М.М. Збшьшення площ! лю1в в Укра!ш: ютор1я, стан та перспективи// Люовий i мисливський журнал. - 2006, № 1. - С. 6-7.
4. Волох А.М. Велик ссавщ Швденно! Украши в ХХ ст.(динамша ареалiв, чисельностi, охорона та управлшня)/ Автореф. дис. ... д-ра наук. - К., 2004. - 35 с.
5. Галака Б.А. Расширение ареала лося на Украине// Биология и промысел лося: Сб. трудов. - М., 1964. - С. 35-43.
6. Генсерук С.А. Бондар В.С. Лiсовi ресурси Украши, ix охорона i використання. - К.: Наук. думка, 1973. - 526 с.
7. Данилкин А.А. Дикие копытные в охотничьих хозяйствах (основы управления ресурсами). - М.: Геос. - 2006. - 365 с.
8. Данилкин А.А. Лось в России: использование ресурсов// Охота и охотничье хозяйство. - 1997, № 9. - С. 9-11.
9. Данилкин А.А. О цикличности в динамике численности лося// Охота и охотничье хозяйство. - 1997, № 6. - С. 12-16.
10. Делеган 1.В. Олень благородний. Планування структури популяцп// Люовий i мисливсський журнал. -1999, № 2-3. - С. 42-43.
11. Делеган 1.В. Концепщя екологгчно збалансованого ведення мисливського господарства в умовах Украшських Карпат// Вюник Запор1зьк. держ. ун-ту.: Бюлоггчш науки. - Запор1жжя, 2000, № 2. - С. 196-204.
12. Делеган 1.В., Делеган 1.1., Делеган I.I. Бюлоггя люових птаив i зв1р1в. - Льв1в. Шлш. 2005. - 600 с.
13. Евтушевский И. Н, Ресурсы и использование охотничьих животных Украины// Ресурсы охотничье-промыслового хозяйства и прогноз их использования. - М., 1985. -С. 24-29.
14. Свтушевський М. Врятуемо цшних тварин// Люовий i мисливський журнал. - 2005, № 6. - С. 28-29.
15. Жила С.М. Особливост просторово! структури популяцп вовка (Canis lupus) в УкраНш// Вюник Луган. держ. пед. ун-ту. - 2002, № 1. - С. 164-166.
16. К1стяк1вський О.Б., Корнеев О.П., Пащенко Ю.Й. Хребетнi тварини Полюся// Нариси про природу i сшьське господарство Украшського Полiсся. - К.: 1955. - С. 321-335.
17. Козло П.Г. Современное состояние и прогноз использования ресурсов животного мира// Ресурсные виды млекопитающих// Прогноз изменения окружающей среды Беларуси на 2010-2020гг. - Минск, 2004. - С. 114-117.
18. Козло П.Г. Эколого-морфологический анализ популяции лося. - Минск. 1983. -
215 с.
19. Кочетков В.В. Мониторинг популяционной группировки волка// Состояние популяций крупных хищных млекопитающих в заповедниках России. - М., 2002. - С. 68-83.
20. Крыжановский В.И., Горлинский В.А. Состояние популяции лося в Северных областях Украины// Копытные фауны СССР/ Под ред. В.Е. Соколова. - М.: Наука, 1975. -С. 107-108.
21. Ломанов И.К. Пространственно-временная динамика и регулирование использования ресурсов лося// Вестник охотоведения. - М., 2002. - С. 154-158.
22. Филонов К.П. Лось. - М.: Лесн. пром-сть, 1983. - 348 с.
23. Чернявский Ф.Б., Домнич В.И. Лось на Северо-Востоке Сибири. - М.: Наука. -
127 с.
24. Шейгас И.Н., Ткаченко А.А. Турчак Ф.Н. Особенности учёта копытных в Украинском Полесье// Тез. докл. Всесоюзного совещания по проблемам кадастра и учёта животного мира. - Уфа, 1989, ч. 1. - С. 350-351.
25. Шейгас И.Н., Ткаченко А.А., Турчак Ф.Н. Состояние и динамика сосновых молодняков в условиях заповедности под влиянием кормовой деятельности лося// Проблемы изучения и охраны заповедных экосистем: Тез. докл. науч.-практ. конф., посвящ. 20-летию Карпатского госзаповедника, 13-15 октября 1988 г. Рахов, 1988 - С. 144-145.
26. Юргенсон П.Б. Лось и его промысел. - М.: Лесн. пром-сть, 1935. - 236 с.
27. Hell P., Slamecka J., Gasparik J. Vlk v slovenskych Karpatoch a vo svete. - Bratislava: PaRPRESS, 2001. - 182 s.
28. Jamrozy G., Tomek A. Zoologia dla lesnikow. - Krakow, 1990. - 240 s.
29. Jgdrzejewski W., Nowak S., Kurek R., Myslaek R.W., Stachura K. Zwierz^ta a drogi. Metody ograniczania negatywnego wplywu drog na populacje dzikich zwierz^t. Zaklad Badania Ssakow Polskiej Akademii Nauk. Bialowieza. - 2004. - 83 s.
30. Jgdrzejewska B., Jgdrzejewski W. Ekologia zwierz^t drapieznych Puszczy Bialowieskiej. Wydawnictwo Naukowe PWN. - Warszawa, 2001. - 461 s.
УДК 630*5 Доц. М.М. Король, канд. с.-г. наук;
мол. наук. ствроб. В.В. Костишин - НЛТУ Украти, м. Rbeie
ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА ДУБОВИХ ДЕРЕВОСТАН1В
ПРИКАРПАТТЯ
Вивчено просторову структуру зм1шаного дубового насадження, встановлено тип розмщення дерев, використано метод Клафама та Кокса.
Ключов1 слова: просторове розмщення дерев, змшане дубове насадження, тип розмщення дерев, шдекс Кокса.
Assoc. prof. M.M. Korol; junior research officer V. V. Kostyshyn -
NUFWT of Ukraine, L 'viv
The spatial structure of oak's tree in Prukarpattja
The spatial structure of mix oak's forest was learned. The type of trees location was established and was used Cox and Clapham methods.
Keywords: spatial tree location, mix oak's forest, the type of tree location, Cox's index.
Вступ. Pier потреб народного господарства в деревиш обумовлюе не-обхщшсть шдвищення ефективност ведення люового господарства. Для за-безпечення тдвищення продуктивност лiсiв важливе значення мае розмь щення дерев у насадженш, що впливае на прирют та бюлопчну стшюсть де-ревостану.
Розглядаючи розмщення дерев у деревостанi, важливо з'ясувати, який тип може мати це розмщення (випадкове, чи зумовлене певним чинником) у природних i штучних люонасадженнях на рiзних етапах !х формування: вiд виникнення до розпаду [15].
Випадковий характер розмiщення дерев мае бути притаманний уЫм деревостанам, як виникли природнiм, або були створеш штучним шляхом, зокрема, хаотичним поЫвом. Але це можливо тшьки за умов однорiдностi екологiчних умов середовища. Говорити про випадковий характер розмщення дерев у деревостанах можна лише умовно. З проявами взаемовщносин мiж рослинами у люовому угрупуванш, зокрема при симбюз^ паразитизм^ кон-
