CC BY
23
(^торока®
K^jLviребёнка
КлУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616-053.2+616-003.826/615.08+616.288 DOI: 10.22141/2224-0551.12.3.2017.104226
Завгородня Н.Ю., Лук'яненко О.Ю., Коненко 1.С., Петшко О.П., Кудрявцева В.С. ДУ «1нститутгастроэнтерологи НАМН Укра'/ни», м. Дн!про, Укра/на
Жировий ¡ндекс — неЫвазивний маркер стеатозу печЫки та iнсулiнорезистентностi в дггей
For cite: Zdorov'ye Rebenka. 2017;12:352-9. DOI: 10.22141/2224-0551.12.3.2017.104226
Резюме. Актуальтсть. ШдвищенийpieeHb всцерального жиру вважаеться факторомризикурозвитку неалкогольног жирово'1 хвороби печнки в дтей. Нетвазивт способи оцнки типурозподлу жирово'1 тка-нини дозволяють отримати корист бшмаркери для стратифжаци ризику формування стеатозу печтки в дтей, динамiчного монторингу й оцнки ефективностi терапи. Мета. До^дити антропометричн та сонографiчнi параметри розподыу жирово'1 тканини та визначити можливсть i'x використання як дiагностичних маркерiв стеатозу печнки в дтей; доЫдити ix взаемозв'язок 1з показниками вуглевод-ного обмну. Матерiали та методи. Обстежен 56 пацiентiв вком вгд 5 до 17 рошв, як перебували на стацонарному лжуванш у вiддiленнi дитячог гастроентерологпДУ«Институт гастроентерологп НАМН Украти». Визначення наявностi стеатозу печшки проводилось за допомогою апарата «FibroScan® 502 Touch» 1з до^дженням контрольованого параметра ультразвукового затухания. Характер розподиу жирово'1 тканини оцнювали на пiдставi вимiрювання товщини тдшшрного жиру (ПЖ), надчеревного жиру (НЧЖ) та розрахунку жирового ндексу черевно'1 стнки (Ж1): Ж1 = НЧЖтах/ПЖтт. Також вимiрювалася товщина всцерального жиру вдстань мiж блою лiнiею та передньою стнкою аорти). Проводили до^дження рiвня нсулну за допомогою iмуноферментного методу з подальшим розрахунком ндексу НОМА. За наявнстю стеатозу й показником ндексу маси тла пащенти були розподiленi на 3 групи: 1-ша група — 33 пащенти зi стеатозом печнки й надмiрною вагою та ожирнням, 2-га група — 18 пацiентiв 1з надмiрною вагою та ожирнням без стеатозу, 3-тя група (контрольна) — 5 пацiентiв 1з нормальною вагою без стеатозу. Результати. Ожирння було дiагностовано у 87,9 % хворих групи зi стеатозом, у 2-й груш дти з ожирнням становили 65 %. Товщина надчеревного жиру в дтей 1-iгрупи в 1,4раза перевищувала цей показник 2-i групи та у 2рази — 3-i групи. Товщина тдшшрного жиру в дтей 1-i групи була в 1,18раза бльшою за аналогiчний показник 2-i групи та в 2,1 раза бльшою за показник 3-i групи. Середн значення товщини всцерального жиру були максимальними у представни^в 1-i групи, вiрогiдно вiдрiзняючись вiд аналогiчного показника дтей 3-i групи (р < 0,05), значущкть вiдмiнностей мiж показниками 1-i та 2-i групи не була достатньою (p = 0,1). Середнш рiвень Ж1 був вiрогiдно вищим у дтей 1з стеатозом печнки порiвняно з дтьми з ожирнням та нормальною вагою (0,49 ± 0,24 — у 1-й грут, 0,30 ± 0,10 — у 2-й, 0,24 ± 0,08у 3-й, p < 0,05). Рiвень ндексу НОМА в дтей 1-i групи був в 1,7раза бльшим за аналогiчний показник 2-i групи (p < 0,05). При проведенн кореляцйного аналЬзу виявлено, що Ж1 мав позитивний кореляцтний зв'язок середньоi сили зрiвнем ндексу НОМА (r = 0,540, p < 0,05) та позитивний кореляцтний зв'язок висоmi сили з рiвнем С-пептиду (r = 0,99, p < 0,05). Рiвень С-пептиду був асоцйований 1з зростанням спiввiдношення ВЖ/ПЖ (r = 0,78, p < 0,05) та виявив нега-тивну кореляцтз товщиною тдшшрного жиру (r = 0,42, p < 0,05) в до^джуваних пацiентiв. Висновки. Продемонстровано, що жировий ндекс характеризуе тип розподиу жировоi тканини та може вико-ристовуватися як ненвазивний маркер розвитку стеатогепатозу та шсулiнорезистентностi в дтей. Визначено, що перевищення Ж1 порогового значення 0,35 з чутливктю 88,9 % свiдчить про наявнсть стеатозу печнки в дтей.
Ключовi слова: ожирння; жировий ндекс; стеатоз печнки; шсулiнорезистентнiсть; дти
© «Здоров'я дитини», 2017 © «Child's Health», 2017 © Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017 Для кореспонденци: Завгородня Наталя Юривна, кандидат медичних наук, завщувач вщдшу дитячоТ гастроентерологи, ДУ «1нститут гастроентерологи НАМН УкраТни», пр. Слобожанський, 96, м. Днтро, 49074, УкраТна; e-mail: nzavgorodni75@gmail.com
For correspondence: Zavhorodnia Natalia, PhD, Head of the Department of pediatrics gastroenterology, State Institution "Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine', Slobozhanskii Avenue, 96, Dnipro, 49074, Ukraine; e-mail: nzavgorodni75@gmail.com
Вступ
Ожирiння визнано провiдним конститущональ-ним фактором ризику розвитку неалкогольно! жирово! хвороби печiнки в дгтей [1]. Оцiнка вщповщ-ностi шдексу маси тгла (1МТ) вiковим та гендерним нормативним значениям рекомендована ВсесвГт-ньою органiзацieю охорони здоров'я як загально-прийнятий й найбiльш важливий критерiй дГагнос-тики надмГрно! ваги тша та ожирiния в дорослих i дiтей у клiнiчнiй практищ [2]. На сьогоднi доведено, що переважно абдомiнальний тип ожирiния асощ-йований iз iнсулiнорезистентнiстю, порушеннями лшщного обмiну (гiпертриглiцеридемieю та зни-женням рiвия лшопротещв високо! щiльностi), ар-терiальною гiпертензieю i ростом серцево-судинно-го ризику [3]. Проте за допомогою показника 1МТ не можна адекватно оцiнити характер розподiлу жирово! тканини. Неiнвазивнi способи оцiнки типу розподГлу жирово! тканини дозволяють отримати кориснi бiомаркери для стратифГкаци ризику фор-мування стеатозу печiнки в дггей, динамiчного мо-нiторингу й ощнки ефективностi терапп.
Мета: дослгдити антропометричнi та соногра-фГчш параметри розподГлу жирово! тканини та ви-значити можливють !х використання як дГагностич-них маркерiв стеатозу печшки в дiтей та дослгдити !х взаемозв'язок з показниками вуглеводного обмшу.
Матерiали та методи
Обстеженi 56 пащентГв вжом вгд 5 до 17 роюв, якг перебували на стащонарному лiкуваннi у вГддгленш дитячо! гастроентерологп ДУ «1нститут гастроентерологп НАМН Укра!ни». Середнiй вж пащентГв становив 11,80 ± 2,79 року. Визначення наявносп стеатозу печiнки проводилося за допомогою апа-рата «FibroScan® 502 Touch» Гз дослiджениям конт-рольованого параметра ультразвукового затухання. Ощнку стану трофжи проводили за рекомендацГя-ми ВООЗ зпдно з центильними таблицями значень 1МТ вщповщно до вГку й статГ [2]. При перевищенш нормативних значень показника 1МТ у межах вГд 1 до 2 стандартних вгдхилень дГагностували надлиш-
кову вагу. При збГльшенш 1МТ понад 2 стандартш вщхилення дГагностували ожиршня. Вивчення со-нографГчних параметрГв вюцерального жиру проводили за допомогою ультразвукового сканера «Toshiba Xario SSA660-A2» (ЯпонГя) конвексним 3,5—7,0 МГц та лшшним 7,0—12,0 МГц датчиками в реальному масштабГ часу. Характер розподГлу жирово! тканини ощнювали на пщставГ вимГрювання товщини пишюрного жиру (ПЖ), надчеревного жиру (НЧЖ) та розрахунку жирового шдексу черев-но! стшки (Ж1): Ж1 = НЧЖmax/ПЖmin.
ВимГрювання товщини шдшюрного та надчеревного жиру здшснювалось за допомогою лшш-ного трансд'юсера в поздовжньому скануванш за такими орГентирами (рис. 1):
— тдшюрний жир — вгдстань вГд шюри до бГло! лшп на гемГгрудиннш лшп на 1 см вище вГд пупкового рубця (рис. 1А);
— надчеревний жир — вщстань вГд бГло! лшп до парГетально! очеревини на гемГгрудиннш лшп на 1 см вище вщ пупкового рубця (рис. 1Б).
ВимГрювання внутрГшньочеревного жиру (ВЧЖ) виконувалось у трьох позицГях (рис. 2):
а) ВЧЖ I — вщстань мГж передньою парГетальною очеревиною i передньою стшкою аорти (рис. 2А);
б) ВЧЖ II — вщстань мГж передньою парГе-тальною очеревиною та задньою стшкою аорти (рис. 2Б);
в) ВЧЖ III — вщстань м1ж задньою поверхнею лГво! частки печшки й передньою стшкою аорти (рис. 2В).
Товщина вюцерального жиру (ВЖ) вимГрюва-лась як вГдстань мГж: бГлою лтею та передньою стшкою аорти.
Умют шсулшу, С-пептиду в сироватщ кровГ ви-значали Гмуноферментним методом тест-набором фГрми «DRG International, Inc.» (Шмеччина). Iндекс НОМА розраховували за формулою: НОМА-IR = = (G х I)/22,5, де G — ршень глжеми натще (ммоль/л), I — рГвень ГнсулГну натще (мклОд/мл).
За наявнГстю стеатозу й показником шдексу маси тгла пацГенти були розподглеш на 3 групи: 1-ша група —
Рисунок 1. Демонстраця вим1рювання товщини пщшюрного (А) та надчеревного (Б) жиру
33 пащенти 3i стеатозом печiнки й надмрною вагою та ожиршням, 2-га група — 18 пацiенгiв i3 надмiрною вагою га ожирiнням без стеатозу, 3-тя група (контрольна) — 5 пащентш i3 нормальною вагою без стеатозу.
Для статистичного аналiзу даних використовува-ли дескриптивну статистику; порiвняння середнiх значень здшснювали непараметричним методом (U-кригерiй Манна — У!тш). Вiдповiднiсгь виду розподiлу ознак закону нормального розподшения перевiряли за допомогою методу Шатро — Утка. Кореляцшний аналiз виконували за Сшрменом. Рiзниця вважалася вiрогiдною, якщо досягнутий рь вень значущосгi (р) був нижчим за 0,05.
Результати
За даними антропометричних дослщжень ожи-ршня було дiагностовано у 87,9 % хворих групи зi стеатозом, 12,1 % становили дгти з надмiрною ва-
гою, у 2-й груш дгги з ожирiнням становили 65 %, 35 % — iз надмiрною вагою.
Середнi значення показника 1МТ були вiрогiдно вищими в дггей iз надмiрною вагою порiвняно з дь тьми, якi мали нормальну вагу (табл. 1). Дгги зi стеатозом печiнки вiрогiдно вiдрiзнялися вiд хворих iз зайвою вагою саме за середнiми значениями 1МТ. Крiм того, дiти зi стеатозом вiдрiзнялися вщ дiтей iз надмiрною вагою типом розподiлу жирово! тканини: так, середш значення окружност тали (ОТ) та вщношення окружиiсть талп/окружшсть стегон (ОС) були вiрогiдно вищими в дiтей iз стеатозом, що свiдчило про центральний (абдомiнальний) тип розподiлу жиру.
Характер розподшу жирово! тканини в обсте-жених дiтей оцiнено УЗ-методом iз вимiрюваниям товщини вiсцерального жиру, отримаш данi наведе-нi в табл. 2.
А Б В
Рисунок 2. Демонстрац1я вим'рювання внутршньочеревного жиру в трьох позицях: А) ВЧЖI; Б) ВЧЖ II; В) ВЧЖ Ill
Таблиця 1. Характеристика антропометричних даних досл'!джуваних хворих
Показник 1-ша група, n = 33 2-га група, n = 18 3-тя група, n = 5
1МТ, кг/м2 26,65 ± 3,80** 22,89 ± 1,95* 19,54 ± 3,54
ОТ, см 87,68 ± 9,84** 74,14 ± 8,30* 67,30 ± 11,79
ОТ/ОС 1,48 ± 0,12** 1,33 ± 0,36 1,32 ± 0,08
Примтки: р < 0,05 — значущсть вщмнностей м1ж показниками за U-критерieм Манна — УУтм: * — пор1вняно з 3-ю групою; # — пор1вняно з 2-ю групою.
Таблиця 2. Сонограф1чна характеристика розподлу жирово/ тканини залежно вд наявност стеатозу
та надмiрноï ваги (М ± m)
Показник 1-ша група 2-га група 3-тя група
ПЖ, мм 26,62 ± 6,40* 22,63 ± 4,54* 12,40 ± 3,52
НЧЖ, мм 8,08 ± 3,07* 5,80 ± 1,15* 3,80 ± 0,39
Ж1 0,49 ± 0,24** 0,30 ± 0,10 0,24 ± 0,08
ВЧЖ1, мм 55,84 ± 18,49* 46,85 ± 19,74* 23,80 ± 7,60
ВЧЖ2, мм 68,04 ± 19,03* 57,86 ± 18,64* 29,60 ± 3,32
ВЧЖ3, мм 21,36 ± 5,57* 19,96 ± 6,41* 12,83 ± 2,04
ВЖ, мм 62,07 ± 18,26* 52,60 ± 20,3 27,80 ± 6,89
ВЖ/ПЖ 2,54 ± 0,99 2,13 ± 0,94 2,04 ± 0,97
Примтка: р < 0,05 — значущсть вщмнностей м'ж показниками за U-критерieм Манна — Утм: * — пор1вняно з 2-ю групою; # — пор1вняно з 3-ю групою.
Аналiзуючи наведенi данi, слщ вiдзначити, що формування стеатозу печiнки супроводжуеться зростанням товщини як надчеревного, так i пщ-шкiрного жиру: товщина надчеревного жиру в дггей 1-ï групи в 1,4 раза перевищувала цей показник дь тей 2-ï групи та у 2 раза — 3-ï групи. Товщина пщ-шюрного жиру в дiтей 1-ï групи була в 1,18 раза бГль-шою за аналогiчний показник 2-ï групи та в 2,1 раза бГльшою — за показник 3-ï групи. Середш значення товщини вюцерального жиру були максимальними у представниюв 1-ï групи, вiрогiдно вiдрiзняючись в1д аналопчного показника дiтей 3-ï групи (р < 0,05), значущють вщмшностей мiж показниками 1-ï та 2-ï групи не була достатньою (p = 0,1).
Середнш рiвень Ж1 був вiрогiдно вищим у дггей iз стеатозом печiнки порГвняно з диъми з ожирш-ням та нормальною вагою (p < 0,05).
Мгжгруповий розподгл медГани показника Ж1 поданий на рис. 3.
Проведений ROC-аналГз показника Ж1 з метою визначення граничного значення. За даними ROC-аналГзу, перевищення Ж1 значення 0,35 свгд-чило про наявнють стеатозу печшки (чутливють — 88,9 %, специфГчнють — 85,0 %) (рис. 4).
При аналГзГ показниюв вуглеводного обмшу до-слгджуваних дней виявлено, що середш значення рГвшв шсулшу, С-пептиду та HOMA-IR у групГ з надмГрною вагою та стеатозом були вГрогщно тдви-щеними порГвняно з контролем (табл. 3).
Середнш рГвень шсулшу в дней зГ стеатозом печшки майже в 2 рази перевищував цей показник у
груп дней без стеатозу та з ожиршням(р < 0,05). У свою чергу, середнш рГвень шдексу НОМА в дней 1-ï групи був в 1,7 раза бГльшим за аналопчний показник 2-ï групи (p < 0,05) та майже втричГ вищим за вщповщний показник у 3-й груш.
При проведенш кореляцшного аналГзу виявлено, що Ж1 мав позитивний кореляцшний зв'язок середньоï сили з рГвнем шдексу НОМА (r = 0,54, p < 0,05) та позитивний кореляцгйний зв'язок висо^ сили з рГвнем С-пептиду(г = 0,99, p < 0,05) (табл. 4).
Також виявлено корелящю мгж рГвнем шдексу НОМА та окружшстю талИ (r = 0,55, p < 0,05) та ш-дексом маси тгла (r = 0,53, p < 0,05).
РГвень С-пептиду позитивно корелював Гз ств-вщношенням ВЖ/ПЖ (r = 0,42, p < 0,05) та виявив негативну корелящю з товщиною шдшюрного жиру (r = —0,79, p < 0,05) у дослгджуваних пащенпв.
Обговорення
Тип розподглу жирово'ï тканини вважаеться важ-ливим фактором при ощнщ метаболчного ризику. J. Vague в 1947 рощ описав двГ закономГрност розпо-дглу жирово'ï тканини — андропнний (верхньо'ï части-ни тгла) i гшощний (нижня частина тла) — i припустив, що андропнне ожиршня пов'язано з цукровим дГабетом, шемГчною хворобою серця, подагрою та сечокам'яною хворобою [4]. Даш багатьох епщемю-лопчних дослгджень з ощнки репонального ожирш-ня з використанням вгдношення окружносп талИ до окружносп стегон пiдгверджують, що збгльшення сшввщношення ОТ/ОС пов'язане з гшершсулшемь
Рисунок 3. Розподл мед'ани показника жирового ндексу дтей дослщжуваних груп
Рисунок 4. Результати ROC-анал'зу показника Ж1
Таблиця 3. Характеристика середшх р1вн1в показникв вуглеводного обмну залежно вщ наявност стеатозу та надмiрноï ваги
Показник 1-ша група (n = 26) 2-га група (n = 18) 3-тя група (n = 5)
1нсулш, мкОд/мл 20,90 ± 11,04*# 10,55 ± 4,14 6,90 ± 4,40
HOMA-IR 4,74 ± 2,77*# 2,74 ± 1,22 1,59 ± 1,20
С-пептид 1,99 ± 0,30* 1,69 ± 0,54 1,10 ± 0,92
Глюкоза 5,10 ± 0,37 5,24 ± 0,60 5,07 ± 0,84
Примтки: * — значущсть вщмшностей м1ж показниками 1-ï та 2-ï груп, р < 0,05; # вщмшностей м'ж показниками 1-ï та 3-ï груп, р < 0,05.
- значущ/сть
ею, порушенням толерантностi до глюкози, цукровим дiабетом 2-го типу, гiпертриглiцеридемiею, гшерхо-лестеринемiею, гiперурикемiею й атеросклеротичним ураженням судин [5]. У нашому дослщженш сшввщ-ношення ОТ/ОС було вГрогщно вищим у пацiентiв Í3 стеатозом печшки у порiвняннi як Í3 дтьми, якi мають ожиршня, так i з диъми з нормальною вагою. Проте пщвищення окружностi тали не е маркером виключно вюцерального ожирiння, але також може вказувати на збшьшений вмiст пщшюрно! жирово! тканини.
Жирова тканина функцiонуе як активний ендо-кринний та iмунний орган, що продукуе розчиннi медiатори — адипоцитокiни (адипонектин, лептин та ш); так, концентрацiя лептину прямо пропор-цiйно корелюе зi ступенем ожиршня, асоцiюеться з прогресуванням НАЖХП i розвитком шсулшоре-зистентностi [6, 7]. Вюцеральний жир порiвняно з шшими жировими депо мае тдвищену метаболiчну активнiсть (лiпогенез i лiполiз). Вiльнi жирнi кисло-ти, що являють собою продукт лiполiзу, можуть бути безпосередньо транспортованi до печшки через портальну вену i приводити до збшьшення синтезу лшщв, глюконеогенезу i формування резистент-ностi до шсулшу, що призводить до гшерлшщемп, порушення толерантностi до глюкози, гшертензп, розвитку атеросклерозу [6, 8]. Надлишок вшьних жирних кислот може викликати периферичну ре-зистентнiсть до iнсулiну шляхом пригшчення по-глинання глюкози скелетними м'язами [5, 7].
ВГдтодГ як F. Armellini i спiвавт. у 1990 рощ впер-ше обГрунтували можливiсть використання ультразвуку для вимiрювання жиру в черевнiй порожниш [9], дослiдниками розроблено ряд сонолопчних критерпв вiсцерального ожирiння й несприятливо-го метаболiчного профшю.
Так, у робот Fernando F. Ribeiro-Filho як крите-рiй вiсцерального ожирiння запропоновано використання сшввщношення вмiсту вюцерального та шдшюрного жиру, а саме значения даного шдексу вище за 2,50 [10]. Наше дослщження продемонстру-вало пiдвищения спiввiдношения вiсцерального та
пишюрного жиру в дiтей зi стеатозом, проте значу-щiсть вщмшностей не була достатньою.
Роль пщшюрного жиру в розвитку шсулшорезис-тентносп та стеатозу печiнки залишаеться дискута-бельною. У роботi Sung Hyun Lee та спiвавт. (2015) показано, що товщина черевного пiдшкiрного жиру в дггей корелюе зi ступенем стеатозу печшки. Автори дшшли висновку, що збiльшення товщини черевного пщшюрного жиру е фактором ризику розвитку стеа-тогепатиту в дiтей, особливо в пщлггковому вiцi [11]. Проте D. Kim та ствавт. (2016) отримали протилежнi данi: пщвищений умют пщшюрно! жирово! тканини був асоцшований iз регресом стеатозу печiнки [12]. У дослщжуваних нами дiтей умют надчеревного та пiдшкiрного жиру у пащенпв iз нормальною вагою був вiрогiдно нижчим порiвияно як з пащентами зi стеатозом печiнки, так i пащентами з ожиршням без стеатозу. Вiрогiдних вiдмiнностей м1ж даними параметрами в дггей з ожиршням залежно вiд наявностi стеатозу печшки виявлено не було.
Щодо використання сонографiчних маркерiв вю-церального ожиршня як предикторiв НАЖХП, за-пропонованi рГзш пщходи. Так, у робот Jae Hwa Jung та ствавт. (2016) товщина ВЖ бшьше за 34,3 мм роз-глядаеться як предиктор високого ризику НАЖХП (чутливють 84,6 %; специфiчнiсть 71,2 % вщповщно) [3]. У дослiдженнi Kazuto Fukuda та спiвавт. (2015) виявлено, що Ж1 асоцiйований Гз наявнютю НАЖХП i/або прогресуючого фГброзу печшки в пащенпв Гз цукровим дГабетом [14]. Наведет в нашш роботГ дат також свГдчать про високу прогностичну значимють Ж1 в дГагностищ стеатозу печшки в дггей.
За даними дослщжень останшх роив, у пашен™ Гз пщвищеним умютом абдомшального пщ-шюрного жиру спостерГгаються бгльш низью значена HOMA-IR, що свщчить про захисний ефект пишюрного жиру [4, 5]. У нашому дослщженш не виявлено вщповщного зв'язку товщини ПЖ та НЧЖ, однак встановлено негативний кореляцш-ний зв'язок м1ж рГвнем С-пептиду та товщиною пишюрного жиру й доведена наявнють позитив-
Таблиця4. Характеристика кореля^йного зв'язку мiжантропометричними, сонограф1чними параметрами розподлу жировоí тканини та показниками вуглеводного обмну
Показник HOMA-IR, r С-пептид, r
1МТ 0,53* 0,47
ОТ 0,55* 0,39
ОТ/ОС 0,13 0,30
Ж1 0,54* 0,99*
ПЖ -0,08 -0,79*
НЧЖ 0,16 0,50
ВЖТ1 0,27 0,04
ВЖТ2 0,39 0,04
ВЖТ3 -0,02 -0,04
ВЖ/ПЖ 0,15 0,42*
Примтки: * — значущсть вщмшностей мж показниками, р < 0,05.
roï кореляцИ мгж шдексами НОМА та Ж1. Також виявлено позитивну корелящю рГвня С-пептиду ¡з сшввщношенням ВЖ/ПЖ. Таким чином, за нашим даними, товщина пщшюрного жиру не пов'язана з шсулшорезистентшстю, у той час як зростання сшввщношення мгж надчеревним (й вюцеральним) та пщшюрним жиром може бути фактором ризику порушення вуглеводного обмшу.
Ryouichi Suzuki та ствавт. показано, що Ж1 в до-рослих пащенпв позитивно корелюе з базальним рГвнем шсулшу у представниюв обох статей. Автори висловили припущення, що Ж1 може використову-ватись як показник вюцерального вщкладення жиру i може вщображати порушення вуглеводного обмшу [15], що збГгаеться з даними, отриманими нами при вивченш вщповщних показниюв у дггей.
У робот бразильських дослщниюв вивчалася можливють сонолопчних вимГрГв жировоï тканини для дГагностики вюцерального ожиршня й наявнос-т неалкогольноï жировоï хвороби печшки в дггей з ожиршням, автори дшшли висновку, що вимГр над-черевноï жировоï тканини та Ж1 можуть використо-вуватись для дГагностики НАЖХП у дггей [16].
Наше дослГдження показало, що жировий щдекс характеризуе розподгл жировоï тканини в дггей та е предиктором стеатогепатозу та шсулшорезистентнос-тг в дггей. Розраховано, що перевищення Ж1 порогового значення 0,35 у дггей ¡з чутливютю 88,9 % свщчить про наявшсть стеатозу печшки. Слщ зауважити, що в ПЖ та НЧЖ (¡з подальшим розрахунком Ж1) е легко вщтворюваними параметрами порГвняно з вюцераль-ною жировою тканиною, оскгльки не пов'язаш з аортою, що е найбгльш сприйнятливою до змгни тиску трансд'юсера пщ час проведення дослщження [17].
Таким чином, отримаш даш свщчать про зна-чний внесок типу розподГлу жировоï тканини в розвиток шсулшорезистентностГ та НАЖХП у дг-тей. Зростання сшввщношення мгж надчеревним та пщшюрним жиром може свщчити про шсулшоре-зистентшсть та ризик розвитку стеатозу печшки. У свою чергу, НАЖХП у дггей супроводжуеться пере-важно вюцеральним типом ожиршня та шсулшорезистентшстю.
Висновки
1. Дии з НАЖХП характеризуються наявшстю ожиршня й надмiрноï ваги з абдомшальним типом розподГлу жировоï тканини та зростанням товщини надчеревного жиру й вюцерального жиру.
2. Товщина пщшюрного жиру негативно корелюе з рГвнем С-пептиду й може виявляти протективний ефект щодо розвитку шсулшорезистентносп та стеатозу печшки, але бгльш доцгльним для характеристики ризику е використання вщношення товщини надчеревного жиру до товщини пщшюрного жиру.
3. Антропометричш та сонографГчш параметри типу розподГлу жировоï тканини (окружшсть талïï, шдекс маси тгла, жировий шдекс, сшввщношення вюцерального та пщшюрного жиру) позитивно ко-релюють з маркерами шсулшорезистентносп.
4. Сонографiчна ощнка napaMeTpiB розподiлу жирово! тканини з розрахунком жирового шдексу е ефективним способом стратифжацп ризику та неш-вазивно! дiагностики стеатозу печшки в дггей.
Конфлiкт iHTepeciB. Автори заявляють про вщсут-нiсть конфлжту iнтересiв при пiдготовцi дано! статп.
References
1. Park BJ, Kim YJ, Kim DH, Kim W, Jung YJ, Yoon JH, et al. Visceral adipose tissue area is an independent risk factor for hepatic steatosis. J Gastroenterol Hepatol. 2008 Jun;23(6):900-7. doi: 10.1111/j.1440-1746.2007.05212.x.
2. World Health Organization. Obesity:preventing and managing the global epidemic. Report of a WHO consultation on obesity. World Health Organization: Geneva, 1998. Available from: http://www.who. int/nutrition/publications/obesity/WHO_TRS_894/en/
3. Jung JH, Jung MK, Kim KE, Kwon AR, Chae HW, Yoon CS. Ultrasound measurement of pediatric visceral fat thickness: correlations with metabolic and liver profiles. Annals of Pediatric Endocrinology & Metabolism. 2016; 21(2): 75-80. doi: 10.6065/apem.2016.2L2.75.
4. Garg A. Regional adiposity and insulin resistance. Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism. 2004;89(9):4206-10. doi: 10.1210/jc.2004-0631.
5. Abate N. Role of subcutaneous adipose tissue in the pathogenesis of insulin resistance. Journal of Obesity.2013; 2013. doi:10.1155/2013/489187.
6. Stepanov YM, Abaturov OE, Zavgorodnyaya NY, Skyrda IY. Non-alcoholic fatty liver disease in children: current view on diagnostics and treatment (Part I). Hastroenterolohiya. 2015;2(56):99-107. doi: 10.22141/2308-2097.2.56.2015.81504.
7. Meigs JB, Wilson PWF, Fox CS, Vasan RS, Nathan DM, et al. Body mass index, metabolic syndrome, and risk of type 2 diabetes or cardiovascular disease. Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism. 2006;91(8):2906-12. doi: 10.1210/jc.2006-0594.
8. Garg A, Misra A. Hepatic steatosis, insulin resistance, and adipose tissue disorders. J Clin Endocrinol Metab. 2002;87:3019-22. doi: 10.1210/jcem.87.7.8736.
9. Armellini F, Zamboni M, Rigo L, Todesco T, Bergamo-Andreis IA, Procacci C, Bosello O. The contribution of sonography to the measurement of intra-abdominal fat. JClin Ultrasound. 1990;18:563-7. PMID:2170455.
10. Fernando F. Ribeiro Filho, Lydia S. Mariosa; Sandra R.G. Ferreira; Maria Teresa Zanella. Visceral fat and metabolic syndrome: more than a simple association. Arquivos Brasileiros de Endocrinología & Metabologia. 2006;50(2):230-8. doi.org/10.1590/S0004-27302006000200009.
11. Sung Hyun Lee, Dongwan Kim, Min Young Baek, Hann Tchah, Yeon Sun Kim, Eell Ryoo, et al. Abdominal Subcutaneous Fat Thickness Measured by Ultrasonography Correlates with Hyperlipidemia and Ste-atohepatitis in Obese. Pediatric gastroenterology, hepatology & nutrition. 2015;18(2):108-14. doi: 10.5223%2Fpghn.2015.18.2.108.
12. Kim D, Chung GE, Kwak MS. Body fat distribution and risk of incident and regressed nonalcoholic fatty liver disease. Clinical Gastroenterology and Hepatology. 2016;14(1):132-8. doi: 10.1016/j. cgh.2015.07.024.
13. Kim JY, Tfayli H, Michaliszyn SF. Distinguishing characteristics of metabolically healthy versus metabolically unhealthy obese adolescent girls with polycystic ovary syndrome. Fertility and sterility. 2016;105(6):1603-11. doi: 10.1016/j.fertnstert.2016.02.004.
14. Fukuda K, Seki Y, Ichihi M, Okada T, Hirata A, Kogita S, et al. Usefulness of ultrasonographic estimation of preperitoneal and subcutaneous fat thickness in the diagnosis of nonalcoholic fatty liver disease in diabetic patients. Journal of Medical Ultrasonics. 2015;42(3):357-63. doi: 10.1007/s10396-015-0615-7.
15. Suzuki R, Watanabe S, Hirai Y, Akiyama K, Nishide T, Matsu-shima Y, et al. Abdominal wallfat index, estimated by ultrasonography, for assessment of the ratio of visceral fat to subcutaneous fat in the abdomen. The American journal ofmedicine. 1993;95(3):309-14. PMID: 8368228.
16. Telma Sakuno, Leticia Mary Tomita, Carolina Mywa Tomita, Isabela de Carlos Back Giuliano, Amanda Ibagy, Nilza Maria Medeiros Perin, et al. Sonographic evaluation of visceral and subcutaneous fat in obese children. Radiologia brasileira: 2014;47(3):149-53. doi: 10.1590%2F0100-3984.2013.1828.
Отримано 11.05.2017 ■
Завгородняя Н.Ю., Лукьяненко О.Ю., Коненко И.С., Петишко А.П., Кудрявцева В.Е. ГУ «Институт гастроэнтерологии НАМН Украины», г. Днепр, Украина
Жировой индекс брюшной стенки — неинвазивный маркер стеатоза печени и инсулинорезистентности у детей
Резюме. Актуальность. Увеличение толщины висцерального жира рассматривается в качестве фактора риска развития неалкогольной жировой болезни печени (НАЖБП) у детей. Неинвазивные способы оценки типа распределения жировой ткани позволяют получить полезные биомаркеры для стратификации риска формирования стеатоза печени у детей, динамического мониторинга и оценки эффективности терапии. Цель. Исследовать антропометрические и соногра-фические параметры распределения жировой ткани и определить возможность их использования в качестве диагностических маркеров стеатоза печени у детей; исследовать их взаимосвязь с показателями углеводного обмена. Материалы и методы. Обследованы 56 пациентов в возрасте от 5 до 17 лет, находившихся на стационарном лечении в отделении детской гастроэнтерологии ГУ «Институт гастроэнтерологии НАМН Украины». Определение наличия стеатоза печени проводилось с помощью аппарата «FibroScan® 502 Touch» с исследованием контролируемого параметра ультразвукового затухания. Характер распределения жировой ткани оценивали на основании измерения толщины подкожного жира (ПЖ), надчревного жира (НЧЖ) и расчета жирового индекса брюшной стенки (ЖИ): ЖИ = НЧЖmax/ПЖmin. Также измерялась толщина висцерального жира (расстояние между белой линией и передней стенкой аорты). Проводили исследование уровня инсулина с помощью иммуноферментного метода с последующим расчетом индекса НОМА. Согласно наличию стеатоза и показателю индекса массы тела пациенты были разделены на 3 группы: 1-я группа — 33 пациента со стеатозом печени и избыточным весом и ожирением, 2-я группа — 18 пациентов с избыточным весом и ожирением без стеатоза, 3-я группа (контрольная) — 5 пациентов с нормальным весом без стеатоза. Результаты. Ожирение было диагностировано у 87,9 % больных группы со стеатозом, во 2-й группе дети с ожирением составили 65 %. Анализируя приведенные дан-
ные, следует отметить, что формирование стеатоза печени сопровождается ростом толщины как надчревного, так и подкожного жира: толщина надчревного жира у детей 1-й группы в 1,4 раза превышала этот показатель у детей 2-й группы и в 2 раза — 3-й группы. Толщина подкожного жира у детей 1-й группы была в 1,18 раза больше аналогичного показателя 2-й группы и в 2,1 раза больше показателя 3-й группы. Средние значения толщины висцерального жира были максимальными у представителей 1-й группы, достоверно отличаясь от аналогичного показателя детей 3-й группы (р < 0,05), однако значимость различий между показателями 1-й и 2-й группы не была достаточной (р = 0,1). Средний уровень ЖИ был достоверно более высоким у детей со стеатозом печени по сравнению с детьми с ожирением и детьми с нормальным весом (0,49 ± 0,24 — в 1-й группе, 0,30 ± 0,10 — во 2-й группе и 0,24 ± 0,08 — в 3-й группе, р < 0,05). Уровень индекса НОМА у детей 1-й группы был в 1,7 раза выше аналогичного показателя 2-й группы (р < 0,05). При проведении корреляционного анализа выявлено, что ЖИ имел положительную корреляционную связь средней силы с уровнем индекса НОМА (г = 0,540, р < 0,05) и положительную корреляционную связь высокой силы с уровнем С-пептида (г = 0,99, р < 0,05). Уровень С-пептида был ассоциирован с ростом соотношения ВЖ/ПЖ (г = 0,78, р < 0,05) и обнаружил отрицательную корреляцию с толщиной подкожного жира (г = 0,42, р < 0,05) у исследуемых пациентов. Выводы. В исследовании продемонстрировано, что жировой индекс характеризует тип распределения жировой ткани у детей и может использоваться как неинвазивный маркер развития стеатогепатоза и инсулинорезистентности у детей. Определено, что превышение ЖИ порогового значения 0,35 у детей с чувствительностью 88,9 % свидетельствует о наличии стеатоза печени.
Ключевые слова: ожирение; жировой индекс; стеатоз печени; инсулинорезистентность; дети
N.Yu. Zavhorodnia, O.Yu. Lukyanenko, I.S. Konenko, O.P. Petishko, V.E. Kudryavtseva
State Institution "Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Dnipro, Ukraine
Abdominal fat index — a non-invasive marker of hepatic steatosis and insulin resistance in children
Abstract. Background. Elevation of visceral fat (VF) thickness is considered as a risk factor for non-alcoholic fatty liver disease in children. Non-invasive methods for evaluating the type of fat distribution allow to obtain useful markers for stratifying the risk of liver steatosis in children, dynamic monitoring and evaluation of therapy effectiveness. Aim of our study was to investigate anthropometric and sonographic parameters of the adipose tissue distribution and to determine the possibility of their usage as diagnostic mark-
ers of hepatic steatosis in children; to explore their relationship with carbohydrate metabolism. Materials and methods. The study involved 56 patients aged 5 to 17 years. Diagnostics of hepatic steatosis was conducted using FibroScan® 502 Touch with determination of controlled attenuation parameter. The distribution of adipose tissue was evaluated on the basis of measuring the thickness of subcutaneous (SF), preperitoneal fat (PPF) and calculating abdominal fat index (AFI): AFI = SFmax/PPFhmin. Also, we measured
the thickness of visceral fat (the distance between linea alba and the front wall of the aorta). The insulin level was determined using enzyme-linked immunosorbent assay that followed by calculation of the homeostasis model assessment index (HOMA). According to the presence of steatosis and body mass index, patients were divided into 3 groups: group 1 — 33 children with liver steatosis and overweight or obesity, group 2 — 18 persons with overweight or obesity without liver steatosis, group 3 (control) — 5 patients with normal weight without liver steatosis. Results. Obesity was diagnosed in 87.9 % of children in group 1 and 65 % — in group 2. We found that formation of steatosis was accompanied by an increase in preperitoneal fat thickness, in group 1 it was 1.4 times higher than in group 2 and 2 times — in group 3. The thickness of subcutaneous fat in children in group 1 was 1.18 times higher than in group 2 and 2.1 times higher than in group 3. Average value of visceral fat thickness was the highest among patients of group 1 and differed significantly from that of in children of group 3 (p < 0.05), but the significance of differences between groups 1 and 2 was not sufficient (p = 0.1).
AFI was significantly higher in persons with hepatic steato-sis, as compared to children with normal weight and obese children (0.49 ± 0.24 — in group 1, 0.30 ± 0.10 — in group 2 and 0.24 ± 0.08 — in group 3; p < 0.05). The level of HOMA index in children of group 1 was 1.7 times higher than that of in group 2 (p < 0.05). Providing correlation analysis, we revealed that AFI had a positive correlation with the level of HOMA index (r = 0.540. p < 0.05) and a positive correlation with C-peptide levels (r = 0.99, p < 0.05). C-peptide level was associated with growth of the VF/SF ratio (r = 0.78, p < 0.05) and showed a negative correlation with the thickness of subcutaneous fat (r = 0.42, p < 0.05). Conclusion. Our study showed that abdominal fat index characterizes the distribution of adipose tissue in children and can be used as a non-invasive marker of steatohepatosis and insulin resistance. It was determined that AFI level above 0.35 with sensitivity of 88.9 % indicates the presence of hepatic steatosis in children.
Keywords: obesity; fat index; hepatic steatosis; insulin resistance; children
