CC BY
42
УДК 343.123.12 О. М. Гумш
Навчально-науковий шститут права i психологii Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка", завiдувач кафедри кримшального права та процесу,
д-р юрид. наук, проф.
I. М. Зубач
Навчально-науковий шститут права i психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка", доцент кафедри кримiнального права та процесу
канд. юрид. наук, доц.
ЖЕРТВА КРИМШАЛЬНО1 НАСИЛЬНИЦЬКО1 ПОВЕД1НКИ: В1КТИМОЛОГ1ЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИ
© Гумт О. М., Зубач I. М., 2015
Висвгглено проблеми, пов'язаш i3 розкриттям елементiв кримшолопчно! характеристики жертви насильницько! поведшки та в1дсл1дковуеться ii взаемозв'язок i3 злочинцем визначенням окремих характеристик жертви, що впливають на таку поведшку. До того ж розглядаються та зiставляються поняття "жертви" та "потер-шлого" в контекст сучасних пiдходiв вчених кримшалк™ до вказано! проблематики.
Ключовi слова: жертва, насильницьк злочини, насильницька поведшка, вжтимнкть, кримiнологiчна характеристика.
А. М. Гумин, И. М. Зубач
ЖЕРТВА УГОЛОВНОГО НАСИЛЬСТВЕННОГО ПОВЕДЕНИЯ: ВИКТИМОЛОГИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКА ЛИЦА
Рассмотрены проблемы, связанные с разкрытием элементов криминологической характеристики жертвы насильственного поведения и отслеживается взаимосвязь с преступником путем определения отдельных характеристик жертвы, которые, в свою очередь, влияют на такое преступное поведение. К тому же рассматриваются и сравниваются ключевые понятия криминологии - понятие "жертва" и понятие "потерпевший", в контексте современных воззрений на эту проблематику ученных-криминологов.
Ключевые слова: жертва, насильственные преступления, насильственное поведение, виктимность, криминологическая характеристика.
O. M. Gymin, I. M. Zybach
VICTIM OF VIOLENT CRIMINAL BEHAVIOR: INDIVIDUAL CHARACTERISTICS VICTIMOLOGICAL
The article highlights the idea that carries a scientific society about the notion of latent crimes, definition of latency. Besides, the examination of concealing factors of such crimes is upheld based on the sample of crimes on sex rimes. And finally, the author affirms the necessity to apply victimological preventive measures against violent crimes considering a high level of their latency.
Key words: latency, violent crimes, victimological preventive measures, crimes against person, sex crimes.
Постановка проблеми. Украша, на сучасному етат свого розвитку, переживае глибоку сощальну та полiтичну кризу, а в й межах i стан все бшьшо!' кримiналiзацii багатьох сфер життедмльносп, i на рiвнi масових явищ, i на iндивiдуальному рiвнi. Наслвдком такоi негативноi ситуацii е попршення контролю з боку держави над злочиншстю (вiд й iндивiдуальних проявiв до терористичних), зниження життевого рiвня багатьох сiмей, пiдвищена чутливiсть сощуму до психологiчно подразнювальних факторiв, правовий шгшзм i як результат сплеск насильства. Це потребуе ввд практиюв та науковцiв продовження вивчення цього явища та вироблення адекватних профшактичних, кримiнологiчних, кримiнально-правових тощо заходiв для нейтралiзацii загроз та взагалi можливосп його спричинення. Вивчення насильства неможливе без вивчення його наслвдюв та передумов , а також об'екта такого насильства.
Стан дослщження. Вивчення зв'язку мiж жертвою насильства злочинцем завжди привертало увагу багатьох вчених-кримшолопв. Серед них можна видшити пращ С. Бафм, Б.С. Братуся, Д. В. Ольшанського, I. Г. МалкшоьПих, Л. Хейя, А. Фройда. С. В. Землюкова, Д. В. Ривмана та ш.
Мета досл1дження. Враховуючи викладене вище, метою нашого дослвдження обрано розгляд закономiрностей зв'язку злочинноi насильницькоi поведiнки суб'екта злочину та його жертвою та надання кримшолопчно!' характеристики жертви насильницько!' поведiнки.
Виклад основних положень. Аналiзуючи рiзнi ролi жертв насильницьких злочинiв, ми повинш визначати мiру 'хньо!' кримiнологiчноi значущосл. Як вiдзначае Д.В. Рiвман, "жертва" -елемент передкримшально!' i власне кримшально!' ситуацii. Вiд не!' нервдко залежить, в якiй ситуацii опиниться злочинець, - такш, що сприяе, або такш, що перешкоджае вчиненню злочину. Нервдко жертва виступае ствавтором, а подекуди навiть автором ситуацй, яка провокуе насильника [1, с. 94]. На нашу думку, штерес до потерпшого, власне, i обумовлений тим, що вiн виступае необхвдним елементом кримiногенного конфлiкту - одного зi складових, поряд iз особою злочинця, кримiнально-насильницькоi поведiнки. Та й кримшолопчна характеристика особи, що вчиняе насильницьк дii, буде цiнною та повною лише за умови доповнення й вiктимологiчними характеристиками. У такому разi матимемо змогу уникнути однобiчностi кримiнологiчних дослiджень, де особа i поведiнка злочинця не доповнюються характеристиками жертви злочину, а розглядаються окремо, без зв'язку одна з одною.
Безперечно, поведшка потерпшого i все, чим вш керувався пiд час й здiйснення, нерозривно пов'язанi з його особислсними характеристиками: установкою особи, статтю, вiком, професiею, суспшьним, посадовим i родинним становищем, а тому чггке визначення кримiнологiчно важливих характеристик жертв кримшального насильства е необхвдними передумовами для побудови системи заходiв протидii кримiнально-насильницькiй поведiнцi. Злочинець у багатьох ситуацмх вступае у взаемодто з конкретною жертвою, на яку, як i на злочинця, повинна бути спрямована шдиввдуально позитивна дм [2, с. 40-48]. Крiм того, як ввдзначае В. Е. Христенко, маючи в арсеналi образ жертви з яюсними i кiлькiсними характеристиками, можна уявити i психологiчний портрет злочинця, який здшснюе безпосереднiй контакт iз жертвою свого злочину [3, с. 84].
Аксюматичним е твердження про те, що повнощнне дослвдження 6удь-яко!' проблеми неможливе без попереднього осмислення загального змюту основних вихвдних понять, що вiдображають дослiджуванi процеси i явища [4, с.5]. Тому спробуемо навести лад в термшологй понять, якими будемо оперувати. Так, багато думок видатних науковщв-кримшолопв е з приводу розумшня поняття "жертва". Наприклад, Д. В. Рiвман наводить двi позицii щодо розумiння поняття "жертва" у вiктимологiчному значеннi. Перша - це людина (спшьшсть людей), якш прямо чи побiчно заподмно шкоду злочином. Друга - це фiзична особа, людина, якiй безпосередньо заподмно фiзичну, моральну i матерiальну шкоду. Ми, як i автор положень, пвдтримуемо другу позицiю, адже, з погляду вштимолопчних дослiджень, вона е прийнятшшою.
У вiктимологiчнiй лггерат^ тривалий час поряд iз термшом "жертва" використовуеться поняття "потерп1лий". В. Франкл вiдзначав, що вiктимологiчне розумшня жертви об'емшше, нiж
"потерпший", бо воно охоплюе не тшьки безпосередтх жертв, а й жертв ввд замах1в на злочини, близьких родич1в жертв, як загинули, 1 "винних" потерпших [5, с. 40-41].
На нашу думку, таке твердження е не зовшм виправданим. Кр1м того, доцшьно обгрунтувати визначення, едине 1 для кримшологй, 1 для кримшального права, й для кримшального процесу, а не застосовувати певне поняття, додаючи при цьому уточнення, яке б яюсно змшювало зм1ст визначення ввдповвдно для кожно! галуз1 знань.
В. Е. Христенко, поклавши в основу принцип дихотомй 1 математичного обгрунтування термша "жертва", вдало ввдзначае, що "жертва - це людина (сторона взаемодй), яка втратила варт1ст для нього цшносл у результат! впливу на нього шшо! людини (сторони взаемодй)" [6, с. 50]. 1з викладеного простежуеться, що у поняття "жертва" входить юнування безпосередньо! взаемодй м1ж сторонами, без наявносп яко! визнання особи власне жертвою злочину е неможливим. Наводячи ж поняття "потерпший ввд злочину", можна розумгги 1 саму особу, що особисто потерпша ввд злочину, 1 шших ошб, яким злочином опосередковано заподмно шкоду. Тому пвд поняттям "жертва" ми розушемо винятково ос1б, яким безпосередньо заподмно шкоду злочином.
А. А. Нштна пвд поняттям "жертва" розуше людину, що постраждала ввд неправом1рних дш шших ос1б, власного поводження, негативних життевих обставин або нещасного випадку [7, с. 18]. О. Н. Мойсюк визначае жертву злочину як людину, якш в результат! суб'ективного бажання злочинця чи за об'ективно складеними обставинами заподтоеться ф1зична, моральна чи майнова шкода [8, с. 7].
Щкаво, що у США не 1снуе такого учасника кримшального судочинства, як потерпший, а в законодавстш використовуеться термш "жертва" злочину для позначення особи, надшено! широкими правами, спрямованих переважно на забезпечення й безпеки [9, с. 94]. 1нш1 особи, яким опосередковано заподмно шкоду, захищають сво! штереси у порядку цившьного судочинства 1 аж нмк не 1менуються жертвами злочину.
Отже, на нашу думку, 1з наведеного випливае, що потерпший набирае свого правового статусу з ушма можливими наслвдками у процесуальному порядку. Поняття "жертва" характеризуе певний сощальний зм1ст особи, що постраждала ввд злочину, незалежно ввд юридичного оформлення. I, як висновок, поняття "жертва" не охоплюе поняття "потерпшого", а навпаки. У загальносощолопчному сенс фактичний зм1ст поняття "потерпший" дещо ширший ввд поняття "жертва". Слушно з цього приводу ввдзначае Р. Д. Саб1ров, що кожна жертва е потенцшним потерпшим, проте не кожен потерпший визнаеться жертвою (у цьому випадку йдеться про "жертву" як про особу, що постраждала ввд кримшально караних дмнь) [10, с. 12-15].
Наступне поняття, на яке слвд звернути увагу в межах виршення поставлених в робот завдань, е поняття "вштимносп". Цей термш вв1в у науковий об1г Л. В. Франк 1 сьогодт його широко застосовують у наущ. Феномен вштимносп дослвджують багато сучасних кримшолопв. Ми визнаемо, що вштимшсть у кримшолопчному аспект! - це сукупшсть якостей особи, яка обумовлюе або може обумовити й неправильну, неоптимальну поведшку у кримшогеннш ситуацй. У результат! у ще! особи зростае в1рогвдшсть стати жертвою злочину [11, с. 77].
На нашу думку, вштимшсть особи - поняття динам1чне: вона може видозмшюватися упродовж усього життя й залежить ввд р1зних чинниюв, але насамперед - ввд й ношя.
Не вдаючись в наукову дискусто з цього приводу за умов шших завдань та обмеженого обсягу ще! роботи, пвдсумуемо, що, вштимшсть особи можна визначити як сощально набуту сукупшсть бюф1зичних, психолопчних, сощальних рис особистост1, як1 пвд час взаемодй 1з зовшшшми умовами пвдвищують 1мов1ршсть стати жертвою злочину. Щ властивосп привертають увагу злочинця, формують у нього злочинний нам1р. Люди, надшеш вштимними властивостями й рисами, як правило, стають жертвами р1зних вид1в злочишв. За таких умов доцшьно говорити про видову вштимшсть, яка ввдображаеться у ввдноснш "схильносп" через низку обставин окремих людей ставати жертвами певних вид1в злочишв, наприклад, крад1жок, шахрайства, тяжких тшесних ушкоджень, убивств. З цього приводу О. С. Михайлов робить обгрунтований висновок, що у реальному житп зазначет р1зновиди вштимносп нервдко супроводжують один одного або "накладаються" (зб1гаються) [12, с. 13].
Надал^ пвд час aHanÎ3y кримiнологiчноï характеристики, спробуемо виокремити риси особи, як е найбшьш вiктимними.
Зауважимо, що з огляду на те, що змютовна сторона поведшки кожно'' людини, зокрема i жертви насильницького злочину, визначаеться його особислсною структурою, то власне з'ясування кримiнологiчноï характеристики особи, яка е жертвою насильницьких дш, дозволить у сукупностi з шшими даними в подальшому встановити основш причини та умови вчинення кримшально-насильницько'' поведiнки, ïx основнi детермшанти.
Вiдомо, що жертва злочину характеризуеться такими особислсними якостями, як: стать; вш; професiя; суспшьний, професiйний, амейний стан; псиxологiчнi ознаки тощо.
Однак це не повний перелш ознак, що становлять кримшолопчну характеристику жертви насильницьких дш. Слiд також наголосити на iснувaннi морaльно-псиxологiчниx та кримшально-правових характеристик, якi визначатимуть налаштування жертви до насильника, притaмaннiсть певних негативних особислсних рис потерпшого, як нерiдко е безумовним рушiем вчинення насильницького делшту.
Отже, до основних компонента, так званих подсистем кримшолопчно'' характеристики особи, яка е жертвою насильницьких дш, слiд зарахувати тaкi:
1) соцiaльно-демогрaфiчнi якостi (стать, вш, освiтa, сiмейний стан, соцiaльнi зв'язки);
2) морально-психолопчна характеристика, що ввдображае сприймання особою соцiaльниx цiнностей i сощальних функцiй, якi вона виконуе. Проявляеться у ставленш до держави, суспшьства, громадських обов'язкiв, колективу, шших людей, себе тощо.
Вивчення комплексу соцiaльно-демогрaфiчниx та морaльно-псиxологiчниx якостей жертви насильницьких дш е необxiдною умовою для розум1ння природи та мехашзму вчинення насильницьких злочинiв.
Анaлiзуючи особислсш риси характеру особи, яка е жертвою насильницьких дш, необxiдно пiдкреслити, що сaмi собою нi соцiaльно-демогрaфiчнi, aнi морaльно-псиxологiчнi ознаки особистостi не мають кримшогенного чи вiктимогенного характеру, але пов'язат з умовами формування iндивiдa, його життедiяльностi. Характеристика цих якостей е ютотним компонентом узагальненого уявлення про жертву насильницьких дш.
Пiд час розкриття соцiaльно-демогрaфiчниx якостей передусiм звернемо увагу на стать жертв насильницьких злочишв. Серед жертв, що постраждали ввд прояву кримшально-насильницько'' поведшки, жшки становлять 18 %, з них 89 % сприяли злочинному посяганню через свою вштимну поведшку. Що стосуеться чоловiкiв, постраждалих ввд кримшального насильства, то 'хня кшьюсть становить 82 %, причому поведшка, що сприяла вчиненню насильницького злочину, спостершалась у 90 % випадюв. Вiдтaк, вiдповiдно тшьки у 11 % жшок i 10 % чоловiкiв, постраждалих ввд фiзичного насильства, було встановлено нейтральну поведiнку [13, с. 107].
1з чим пов'язaнi тaкi результати? Адже вiдомо, що жiнки вразлив™ до злочинних посягань, зокрема насильницьких.
Як правило, чоловши нaдiленi бшьшими можливостями до опору, тж жiнки, проте вони схильт вступати в ширшi контакти, зазвичай короткочаст, а вiдтaк 1'хня поведiнкa чaстiше набувае агресивного характеру, i, ввдповвдно, створюе обстановку, що сприяе можливосп запод1яння ними шкоди пвд час здiйснення опору. Власне щею особливiстю можна пояснити спiврозмiрнiсть жертв чоловiчоï та жiночоï стат1
Дозвшля жiнок здебшьшого пов'язане з дпъми, хатньою роботою i, ввдповвдно, вiрогiднiсть стати жертвою насильницькою злочину в них менша.
Зокрема, за даними Департамерту юстици США, чоловiки з вiрогiднiстю у 1,5-2 рази бшьше, шж жiнки, можуть стати жертвою тяжкого злочину, проте жшки найбшьш вiрогiдно стають жертвами насильства. За даними статистики, в Шмеччит у 1990 р. серед утзнаних жертв вбивства 48 % становили особи жшочо'' стат^ тодi як при вчинент розбою 37 % жертв припадало на жшок та дiвчaт, а при злочинах, вчинених на сексуальному грунту жертвами були вже 91 % жшок i дiвчaт. Iншi сучаст кримiнологiчнi дaнi свiдчaть, що у 10-15 % злочишв, вчинених проти особи, одну iз восьми жшок у США було згвалтовано щонайменше один раз у житп. Отже, у США було
згвалтовано понад 12 мшьйотв жшок. Сексуальне насильство може ввдбутись i3 будь-якою жшкою, незалежно вiд мiсця та часу. Ншому не гарантовано не стати жертвою цього насильства.
Однак, пропорцшне сшвввдношення кiлькостi чоловiкiв i жшок серед жертв змшюеться залежно ввд виду злочину i мкця його вчинення.
Звичайно, не можна однозначно пвдтвердити, хто часпше стае жертвами насильства. Це залежить ввд багатьох чинниюв - виду об'екта насильницького посягання, типу насильника або жертви тощо. Проте тенденщя тяжiе до збшьшення кiлькостi жертв-жiнок. За нашими даними, отриманими пвд час вивчення усiх видiв кримiнально-насильницькоï поведшки (фiзичного, економiчного, сексуального та психiчного насильства), встановлено, що вiд усiх видiв насильства здебшьшого страждають жшки - понад 70 %.
Як зазначае С. Б. Калшша, жертви домашнього насильства можуть перебувати в iзоляцiï внаслiдок здiйснення партнером контролю за ïхнiм життям, зустрiчами з друзями, родичами тощо. Такий контроль значною мiрою визначае деякi з моделей поведшки жертви. За допомогою дедалi повнiшоï iзоляцiï жертви партнери можуть психолопчний контроль над жертвою доводити до такого рiвня, що вони у буквальному розумшш починають визначати реальнiсть для неï. Ввдтак без будь-яких зовнiшнiх контактiв жертвi стае дедалi важче уникати психолопчного контролю з боку партнера. Деяк з них починають вiрити у слова партнера, що поодинщ вони не виживуть, тодi як iншi чинять опiр таким спотворенням дшсносп, зазнаючи емоцiйного стресу [14, с. 29].
Цшком зрозумшо, що жшки мають значно меншi можливостi до опору. З шшого боку, поведшка жiнки частiше мае агресивний характер, створюе передумови для запод1яння ш шкоди. Особи жiночоï статi переважно часто перебувають пiд впливом гендерних стереотитв, нерiдко вважають саме себе винними у тому, що над ними вчинено насильство, можуть розглядати його як заслужене покарання за реальт або уявнi помилки, не усввдомлюють порушень сво!'х прав, схильш все вибачати насильнику, нерiдко соромляться оприлюднювати факти насильства та звертатись по допомогу до мшщи чи сощальних служб, що е характерним, здебшьшого, для сексуального насильства.
Отже, враховуючи наведене, можемо стверджувати, що для жшок властивий вищий стутнь вiктимiзацiï, нiж для чоловiкiв.
1ншою важливою кримшолопчною ознакою, що характеризуе потерпшу особу, е вiк. За даними А. Л. Репецько!', бшьше шж половина потерпших (51 %) становлять особи вшом 25-45 рокiв. О. Ю. Юрченко, пiдтримуючи позицiю А. Л. Репецько!', вiдзначае, що найчаспше зазнають шкоди вiд злочинних дш чоловiки вiком вiд 26 до 46 роюв - 67 % [15, с. 158]. Показовим е порiвняльний аналiз вiкових i гендерних параметрiв вiктимностi осiб стосовно насильницьких злочишв, здшснений I. В. 1чманською. Пiд час пiдведення пiдсумкiв вчет врахували не тшьки розподш постраждалих ввд насильницьких злочишв, а й даш демографiчноï статистики та продемонстрували, що найб1льший iндекс вiктимiзацiï - 2,5 - припадае на вшову групу "30-40 рокiв", тодi як у групах "вiд 25 до 30 роюв" i "вiд 40 до 50 роюв" цi шдекси становлять вiдповiдно 2,2 i 2,4. З огляду на зазначет положення, можна вивести певну закономiрнiсть, що вш жертви насильницького посягання залежить ввд обраного особою виду кримшально-насильницько!' поведшки.
Отже, сам собою вш не мае кримшогенносл, але в характеристик особи вiн набувае певних ознак вштимносп у зв'язку зi специфiчними властивостями людини визначеного вшу та обраним насильником видом кримшального насильства.
Наступною соцiально-демографiчною ознакою, на якш слiд зосередити свою увагу, е освптай рiвень жертв кримшально-насильницько!' поведiнки.
Дивно, але i для насильниюв, i для жертв кримшального насильства властивий достатньо низький освптай рiвень. За результатами дослвдження, проведеного А. Л. Репецькою, можна припустити, що здебшьшого (59 %) потерпЫ ввд тяжких насильницьких злочишв мали середню чи середню спещальну освпу.
Згвдно iз порiвняльним aнaлiзом наведених даних та за результатами нашого дослвдження виявлено певну закономiрнiсть : серед загально'' кшькосп постраждалих бшьшють жертв становлять особи, як мають середню та середню спещальну освiту.
Отже, ми стверджуемо, що низький освггаш рiвень жертв насильницьких злочинiв не тшьки належить до кримшогенних ознак особистостг а й, безумовно, пвдвищуе ïï вiктимнiсть.
Важливим елементом соцiaльно-демогрaфiчноï характеристики, на наш погляд, е сощальний рiвень жертви, адже, анашзуючи становище особи на соцiaльниx щаблях, можна судити про вштимшсть окремоï кaтегорiï громадян.
О. Ю. Юрченко вiдзнaчaе, що понад 40 % потерпших нiде не працюють або не навчаються, решта зайнята, переважно, у виробничш або сшьськогосподарськш сферах.
Дослвджуючи осiб, що стали жертвами насильницьких дш, ми виявили дещо сxожi тенденцiï. Якщо врахувати, що значна частина жертв насильницьких злочишв - це особи працездатного вшу, то кшьюсть серед них тих, хто не працюе, викликае певне занепокоення.
Як правило, особи, як постраждали ввд фiзичного насильства, були безробгтними (61,8 %) або такими, що тимчасово не працюють (22,5 %), серед яких наявш i пращвники села (19,6 %) та робгтники (16,3 %).
Вiдтaк, низький сощальний рiвень жертв насильницьких злочишв пов'язаний насамперед iз ïxнiм родом занять, що в сукупносп зумовлюе появу кaтегорiï' осiб, яким притаманна ознака вштимностг Це передусiм малозабезпечет, безробiтнi люди. До цiеï категори, зокрема, слiд зарахувати прaцiвникiв села, представниюв студентства. Саме цi категори осiб необxiдно врахувати пiд час розроблення профшактичних зaxодiв, спрямованих на запобшання нaсильницькiй злочинностi.
Слiд зауважити, що вiдсутнiсть сiм'ï та дгтей дае людинi певну свободу дш, знижуе вiдчуття вiдповiдaльностi за свою поведшку, що стае передумовою не тшьки для вчинення насильницького злочину, а й вштимГзаци. Власне наявшсть дггей i стабшьних сiмейниx стосунюв е стримувальним чинником i для кримшогенних, i вштимних проявГв.
Отже, для послвдовного встановлення покaзникiв вiктимiзaцiï та повноï картини кримiнологiчноï характеристики потерпших ввд насильницьких дш необхвдний aнaлiз сiмейного статусу жертви кримiнaльно-нaсильницькоï поведiнки.
Як свiдчaть результати дослвдження, шм'я не лише не виступае важливою перешкодою для кримшального насильства, а навпаки, здебшьшого кримшально-насильницька поведшка проявляеться саме щодо одружених. Це пвдтверджують i результати проведеного анкетування, ввдповвдно до яких 70,4 % респондента стверджують, що насильство, зазвичай, проявляеться у шмейному колг
Вживання алкоголю зумовлюе примггавне спшкування та сприяе через поведшку рГзних осГб (зокрема й потерпших) загостренню конфлшлв або вчиненню злочинГв Гз застосуванням насильства [16, с. 207].
Отже, життя жертви створюе вГдповГднГ передумови для вiктимiзaцiï ïï влaсноï' поведшки.
Ввдтак, поряд Гз аналГзом даних про шдиввдуальш особливостГ особистостГ учасниюв кримГнально-насильницького конфлГкту, необхГдно розглянути особливосл взаемодГй та взаемостосункГв мГж жертвою та злочинцем, у ходГ яких ввдбуваеться реалГзац1я потенцiйноï вразливостГ жертви.
Дослвдження нами матерГалГв особових справ, з погляду взаемин мГж злочинцем та жертвою, дозволило виокремити шкть видГв соцГальних зв'язкГв мГж учасниками насильницького конфлГкту: шлюбнГ стосунки (зокрема проживання у громадянському шлюбГ), родинш зв'язки, сусГдськГ взаемини, службовГ стосунки, випадковГ знайомства, а також ввдсутшсть будь-яких зв'язкГв мГж жертвою та злочинцем, тобто сторонш особи.
Зокрема, особами, яю постраждали вГд фГзичного насильства, здебГльшого були: чоловГк -32,6 %, дружина - 51,7 %, син - 39,3 %, донька - 50,6 %, бабуся - 36 %, мати - 49,4 %, онук (онучка) - 40,4 %, рГдна сестра - 34,8 %.
У психГчному насильстш дещо шшГ показники: дружина - 64,1 %, син - 34,6 %, донька -61,5 %, двдусь - 37,2 %, бабуся - 35,9 %, батько - 34,6 %, мати - 47,4 %, онук (онучка) - 37,2 %, рвдна сестра - 43,6 %, тика - 35,9 %, колеги по роботГ - 56,4 %, сусвди - 41 %, сторонш особи -50 %, друзГ - 50 %, знайомГ - 51,3 %, шш1 - 48,7 %.
Жертвами сексуального насильства здебшьшого стають: дружина - 80,6 %, донька - 75 %, батько - 50 %, мати - 69,4 %, онук (онучка) - 55,5 %, рвдна сестра - 30,5 %, колеги по роботГ -
44.4 %, сусвди - 30,5 %, сторонш особи - 47,2 %, друзГ - 38,9 %, знайомГ - 52,8 %, шшГ - 52,8 %.
Особи, що постраждали ввд економГчного насильства, як правило, перебувають у таких стосунках з кривдником: чоловш - 63,6 %, дружина - 76,7 %, син - 44,1 %, донька - 50,6 %, бабуся -64,9 %, рвдна сестра - 59,7 %, дядько - 63,6 %, двоюрвдний брат - 62,3 %, двоюрвдна сестра -61 %, колеги по роботГ - 66,2 %, сусвди - 62,5 %, сторонш особи - 63,6 %, друзГ - 75,3 %, знайомГ -
67.5 %, шшГ - 74 %.
Дослвджуючи зв'язок злочинець - жертва, ïxню природу i значення у розвитку конфлiктноï взaемодiï, що призвела до вчинення насильницького злочину, доходимо висновку, що у структурГ насильни^^ поведшки переважае група потерпших, яка перебувала зГ злочинцем у певних сощальних зв'язках.
Отже, за змктовною характеристикою ус взаемозв'язки мГж злочинцем та жертвою у результат кримшального насильства можна подшити на зв'язки родинно-побутового, професшно-випадкового характеру та вчинення насильницьких злочишв за ввдсутносп будь-яких сощальних зв'язюв. АналГз цих елеменлв, що взаемод1ють Гз особливостями особистосп учасниюв насильницького дмння, е необхвдним для визначення ролГ поведшки потерпшого у генезис кримшально-нaсильницькоï поведшки.
Враховуючи сощально-демографГчш ознаки, морально-психолопчш властивосп, взаемосто-сунки потерпшого та злочинця, а також поведшку жертв насильницьких злочишв, можна провести певну типолопзащю осГб, як е жертвами насильницьких злочишв:
1) за формою взаемостосунюв мГж учасниками кримшогенного конфлшту:
а) жертви родинно-побутових стосунюв. Це особи, що постраждали ввд насильницьких дш члена родини чи близького родича, а також сусдав;
б) жертви професшно-випадкових стосунюв. Особи, як потерпши ввд кримшального насильства знайомих, колег по робот та випадкових знайомств;
в) жертви за ввдсутносл будь-яких сощальних зв'язюв. Зазвичай, це особи, що постраждали ввд кримiнaльно-нaсильницькоï повед1нки сторонньоï особи;
2) за типом поведшки:
а) жертви, що перешкоджають поведшщ насильника. Це, зазвичай, особи, схильш до опору насильнику;
б) нейтральш жертви. Поведшка таких ввдзначаеться стримашстю та зайняттям нейтрaльноï позицiï у розвитку кримшогенного конфлшту;
в) жертви з аморальною поведшкою. Так особи, як правило, провокують насильника на вчинення злочину своею активною чи пасивною поведшкою, яка переважно зводиться до порушень норм моралГ та етикету;
г) жертви з агресивною чи протиправною поведшкою. Для таких ошб властива поведшка, яка провокуе насильника на вчинення злочину через поводження, яке мае агресивний характер чи порушуе правовГ норми, та однозначно спрямована на насильника;
3) за формою кримшального насильства (за результатами дослвдження особових справ засуджених за насильницьк злочини):
а) жертви фГзичного насильства. Це, як правило, неодружеш особи вшом ввд 20 до 28 роив, здебшьшого чоловiчоï' статГ, хоча останшм часом зростае тенденцм до вчинення фГзичного насильства щодо жшок. Низький освггаш рГвень зумовлюе незайнятГсть працею цiеï категори потерпших. Серед них переважно безробпт, тимчасово непрацюючг робгтники та пращвники, що також сввдчить про достатньо низький статус на "сощальних щаблях" суспшьства. ПесимГзм, почуття невдало налагодженого життя, нещасного життя супроводжуеться алкоголГзмом та
психолопчною конфлштшстю. Здебшьшого перебувають у близьких стосунках i3 кривдником. Для них характерними е неврiвноваженiсть (22,4 %) попри позитивну характеристику (64,2 %).
Висновки. Пiдсумовуючи наведене, можемо констатувати: особистiсть жертви кримiнального насильства характеризуеться комплексом достатньо стабшьних типових сощально-демографiчних та морально-психологiчних ознак, як за взаемодiï i3 зовнiшнiми чинниками обумовлюють пiдвищену можливiсть iндивiда стати жертвою кримшально-насильницько!' поведiнки, оскшьки бшьшють iз них мають вiктимний характер та схожi iз характерними ознаками злочинця. Бшьше того, аналiз взаемостосунюв злочинця i потерпшого дозволив встановити основш сфери профилактики насильницьких злочишв, а доповнюючи дослщження iнформацiею про поведшку потерпшого, ми визначили основш вштимш форми поведiнки особи, яка е жертвою насильницьких дш.
Отже, жертвами кримшального насильства стають чимало осiб рiзного вiку та стат^ надiленi певними вiктимологiчними характеристиками, що витжають iз особливих мiжособистiсних стосунюв та притаманних якостей. Вiктимологiчнi ознаки жертви насильницького злочину виконують важливу роль у виршенш низки правових питань, пов'язаних iз притягненням винного до кримшально! вiдповiдальностi, у виборi засобiв вiдновлення порушених прав та законних iнтересiв потерпших, а також у профшактищ 1'х повторно!' вiктимiзацiï.
1. Ривман Д. В. Криминальная виктимология /Д. В. Ривман. - СПб.: Питер, 2002. - 304 с. 2. Ривман Д. В. Виктимологические факторы и профилактика преступлений / Д. В. Ривман. - ВПУ МВД СРСР, 1975. - 108 с. 3. Христенко В. Е. Психология поведения жертвы / В. Е. Христенко. -Ростов-на-Дону: Феникс, 2004. -416 с.4. Удалова Л. Д. Теоргя та практика отримання вербальноХ ¡нформаци у криминальному процесг Укрспни: Монография. - К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2005. -324 с. 5. Франкл В. Человек в поисках смысла / В. Франкл; пер. с англ. - М.: Прогресс, 1990. - 367 с. 6. Христенко В. Е. Психология поведения жертвы / В. Е. Христенко. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2004. -416 с. 7. Никитина А. А. Криминологическая характеристика и предупреждение бытового насилия в отношении несовершеннолетних: дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 / А. А. Никитина. - Ростов-на-Дону, 2005. - 200 с. 8. Мойсюк О. М. Вктимологгчна профилактика порушень безпеки дорожнього руху (ст. 215 КК Укрални): автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / О. М. Мойсюк. - К., 1999. - 18 с. 9. Махов В. Становление института потерпевшего в уголовном процессе США / В. Махов, К. Кухта // Уголовное право. - 2003. - № 3. -С. 94. 10 Сабиров Р. Д. Уголовно-правовая борьба с насильственными групповыми посягательствами: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Р. Д. Сабиров. - Свердловск, 1981. - 14 с. 11. Косенко С. С. Вгктимологгчна профилактика статевих злочитв щодо неповнолгттх: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / С. С. Косенко. - К., 2004. - 213 с. 12. Михайлов А. Е. Виктимологические аспекты профилактики некорыстных насильственных преступлений / А. Е. Михайлов. - К.; НВТ "Правник" - НАВСУ, 1998. - 44 с. 13. Репецкая А. Л. Виновное поведение потерпевшего и принцип справедливости в уголовной политике / А. Л. Репецкая. - М., 1992. - 184 с. 14. Калинина С. Б. Профессиональная деятельность консультанта кризисного центра по оказанию психологической помощи женщинам в ситуациях насилия: дисс. на соискание уч. степени канд. псих. наук: спец. 19.00.13. / С. Б. Калинина. - Тверь, 2002. - 177 с. 15. Юрченко О. Ю. Роль вгктимног поведтки потертлих при вчинент тяжких насильницьких злочитв проти життя та здоров 'я особи в Укралнг: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / О. Ю. Юрченко. - Х., 2004. - 188 с. 16. Курс советской криминологии. Предупреждение преступности. - М., 1968. -318 с.
