CC BY
26
УДК 343.9
О. М. Гумш
1нститут права та психологи, докт. юрид. наук, проф., проф. кафедри кримшального права i процесу
ХАРАКТЕРИСТИКА ОС1Б, ЯК1 ВЧИНЯЮТЬ НАСИЛЬСТВО В CIM'Ï
© Гумт О. М., 2014
Визначено "насильницький злочин, вчинений у сфер1 амейних вщносин", як мiжособистiсний амейний конфлiкт, що вирiшуeться i3 застосуванням кримшально-протиправного енергетичного або шформацшного впливу на члена ciM'ï, що несе загрозу заподшння особн ф1зично'| та (або) пcихiчноï шкоди. Видовою ознакою, що вiдрiзняe цей ргзновнд вщ шших насильницьких злочишв, зазначена наявн1сть мгж членами ciM'ï конфлiктни\, важко вирiшуваних суперечностей, яга гснують об'ективно чи уявно та у |\ньому внрнненш призводить до застосування насильницьких засонИв впливу.
Ключовi слова: особа злочинця, жертва, ам'я, оcобиcтicть, вiктимнicть.
О. М. Гумин
ХАРАКТЕРИСТИКА ЛИЦ, СОВЕРШАЮЩИХ НАСИЛИЕ В СЕМЬЕ
Определено "насильственное преступление, совершенное в сфере семейных отношений", как межличностный семейный конфликт решается с применением уголовно-противоправного энергетического или информационного воздействия на члена семьи, несет в себе угрозу причинения лицу физического и (или) психического вреда. Видовым признаком, что отличает этот вид от других насильственных преступлений, автор отмечает наличие между членами семьи конфликтных, трудно решаемых противоречий, которые существуют объективно или мысленно и в их решении приводят к применению насильственных средств воздействия.
Ключевые слова: личность преступника, жертва, семья, личность, виктимность.
О. М. Gumin
CHARACTERISTICS OF PERSONS WHO COMMIT DOMESTIC VIOLENCE
The article defines "violent crime committed in the area of family relations" as interpersonal family conflict to be solved with the use of criminal and illegal power or influence of information to a family member that is a threat to the person causing physical and (or) mental harm . Species characteristics that distinguish this kind of other violent crimes, the author notes the presence of conflict between family members, it is difficult solved the contradictions that exist objectively or imaginary, and in their resolution lead to the use of violent means of influence.
Key words: оffender, victim, family, personality, viktymnist.
Постановка проблеми. Тривалий час в украшському суспшьстш проблема шмейного насильства щодо неповнолггшх широко не обговорювалася та не дослвджувалася. Наслвдком цього е ввдсутшсть дiевого мехашзму попередження насильства, недостатня ефектившсть виявлення та реестраци випадюв жорстоко!' поведшки з неповнолггшми, ввдсутшсть дiевого мехашзму надання
допомоги постраждалим ввд насильницьких дш та iхнiм сiм'ям. Це констатуеться i у результатах дослiдження спшьного проекту €С та Програмах розвитку ООН "Ршт можливостi та права жшок в УкрашГ' "Оцшка украiнськоi нацiональноi системи запобiгання та протидii насильству в сш'Г'.
Аналiз останнiх дослщжень та публiкацiй. Теоретичним дослiдженням насильницьких злочишв проти особи займалися видатш украшсью та росiйськi кримiнологи i кримiналiсти: С. М. Абельцев, Ю. М. Антонян, В. О. Василевич, I. Н. Даньшин, А. I. Долгова, А. П. Закалюк,
A. Ф. Зелшський, О. М. Костенко, Н. К. Кудрявцев, Ф. А. Лопушанський, В. Г. Лихолоб,
B. Т. Маляренко, П. П. Михайленко, Е. П. Побтайло, Л. В. Сердюк, Л. В. Франк та ш.
Формулювання цШ статть З'ясувати змiст та обсяг поняття насильства в шмЧ' щодо неповнолiтнiх, визначити основш поняття, ознаки та характер цього явища.
Виклад основного матерiалу. Однiею з основних i стшких форм побутово!' спшьноти е шм'я. Вона виступае носiем предметних i особистiсних елементiв соцiально-побутового середовища i являе собою один iз й типiв. Сiмейне середовище характеризуеться насамперед складом й членiв -за вшом, заняттям, родинними вiдносинами. 1стотне мiсце в життi родини займають й матерiально-економiчнi умови: бюджет, житло, харчування, одяг - усе те, що становить й предметне оточення.
Дгги - це окрема, самостшна частина суспшьства, якiй притаманш особливi правила поведiнки, своерiднi життевi стереотипи, що забезпечують й розвиток i становлення та перетворення в дорослу (основну) частину суспшьства [1]. Народження, зростання i розвиток дитини - представника нового поколшня людства, ввдбуваеться в системi певних суспшьних вiдносин, спрямованих на збереження нового життя, захисту його вiд рiзних небезпек, надання всебiчноi пiдтримки, турботи, нагляду i догляду. У процеш належного виконання (функцiонування) цих суспшьних ввдносин дитина одержуе насамперед життево важливi i необхiднi матерiальнi блага, створити (придбати) як вона самостшно не може через вiковi особливосп. Тому е всi пiдстави стверджувати, що насильство над дiтьми в шм'!' заслуговуе на окремий розгляд, оскшьки дiти, особливо у молодшому вщ, е дуже уразливими i беззахисними i вимагають для свого повноцшного розвитку спецiальноi уваги i пiклування.
Пiд час вчинення насильства в шм% з одного боку, !'х вчиняе особа злочинця над особою.
Для того, щоб правильно визначити, хто може виступати цими особами, ми наведемо !'х характеристику.
Перед тим, як скласти кримiнологiчну характеристику осiб, якi вчиняють насильство в шм'!', потрiбно визначитися з вихвдними поняттями.
Пiдтримуемо думку, що особа злочинця - це насамперед й сощальш характеристики, а не юридична конструкцм, що визначае на законодавчому рiвнi конкретнi ознаки iндивiда, особа злочинця - це сукупшсть сощально значущих властивостей, ознак, зв'язкiв i вiдносин, якi характеризують людину, винну у порушенш кримiнального закону, в поеднанш з iншими (неособистими) умовами та обставинами, що впливають на й злочинну поведiнку [2, с. 94].
В украшськш кримiнологii традицшно особистiсть злочинця розглядаеться як сукупшсть сощально-психолопчних властивостей, якi утворилися в процесi соцiалiзацii людини, i ситуацш, що зумовлюе й злочинну поведшку [3, с. 234; 2, с. 94].
Особиспсть, як стiйка система сощально значущих рис людини, проявляеться тд час дмльносп та спшкування. Людина стае особистiстю в процесi соцiалiзацii, тобто в процесi виховання i освоення соцiальних функцiй. 1деалом е всебiчно розвинена, гармонiйна особислсть. I' антиподом е вiдчужена, одностороння, духовно бвдна, деформована особистiсть. У крайньому своему вираженш ця деформацм призводить до кримiнальноi активностi.
На думку В. В. Голша, особислсть злочинця - це сукупнiсть природжених i соцiально надбаних рис, якостей, властивостей, пороюв, що тiею чи шшою мiрою типово притаманнi людям, яю вчинили злочини i в яких щ властивостi, якостi, риси чи пороки виявилися [4, с. 96].
Пвд час аналiзу злочинно!' поведшки людини, поняття "особистiсть" е вдалшим, тому що розкривае й внутрiшнiй свiт.
Кримшолопя вивчае такi особистостi, якi скоюють злочини, i е для ще1 науки об'ектом дослiдження. Однак вивчаючи зазначених осiб, кримiнологiя користуеться досягненнями шших галузей знання. Береться до уваги те, що проблема особистосп злочинця - це проблема комплексна.
Особиспсть злочинця, як i людина загалом, оцiнюеться як дiяльна ютота, спосiб життя яко1 вiдображаеться на й зовнiшностi. Людина, що не здатна здшснювати усвiдомленi дii, ввдповвдати за сво1 вчинки, позбавлена необхщних властивостей, що характеризують ii' як особислсть. В осо-бистостi будь-якого типу, зокрема i в особистосл злочинця, складаються взаемини з оточуючими людьми. Завдяки дiяльнiй натурi людини навколо неi складаються суспiльнi ввдносини, мiж особистiстю i суспшьством завжди юнуе зв'язок. У системi цих суспшьних вiдносин треба бачити i вiдносини, характернi для особистостi злочинця.
Багато науковцв розглядають особистiсть злочинця як складний комплекс негативних властивостей, якостей, сташв, !'х структуру i спiввiдношення, соцiальнi i психологiчнi характеристики, як в сполученнi з конкретними об'ективними обставинами зумовлюють вибiр злочинного варiанта поведiнки [5, с. 20; 6, с. 161]. Загальна властивють, що характерна усiм злочинцям, - суспшьна небезпека [7, с. 113]. Представники цього напрямку розглядають особиспсть злочинця виключно в умисних злочинах.
Пвд особислстю сiмейного насильницького злочинця необхвдно розумiти сукупнiсть специфiчних соцiально-демографiчних, моральних та соцiально значущих бюпсихолопчних характеристик i станiв, що проявилися у вчинент насильницького злочину проти життя й здоров'я особи у шмейнш сферi.
Соцiально-демографiчна характеристика особистост злочинця охоплюе данi про: стать, вш, сiмейний стан, освiтнiй рiвень, соцiальне становище, рiд занять тощо. Аналiз зазначених вiдомостей на статистичному рiвнi дозволить встановити особливостi демографiчних показникiв, соцiального походження й статусу, освггнього i культурного рiвня злочинця та визначити iх вплив на спрямованiсть злочинноi поведiнки.
Крим1нально-правова характеристика особистосп злочинця iстотно доповнюе соцiально-де-мографiчну. До не!' входить комплекс ведомостей про характер спiвучастi, мотиви злочинних посягань, основнi форми дозлочинно!' повед1нки, данi про рецидив, психiчний стан у момент вчинення злочину, окремi аспекти повед1нки засуджених в установах виконання покарання. Враховуючи кримшально-правову характеристику, ми можемо робити висновки про генезис злочинного посягання, глибину i стiйкiсть антисуспiльноi спрямованосп злочинця, його сусшльну небезпечнiсть [8, с. 280].
Важливим елементом соцiально-демографiчноi характеристики особи злочинця виступае й вiк. Вiкова характеристика особи злочинця, сввдчить, по-перше, про особливостi злочинно!' поведiнки представникiв тих чи шших вшових категорiй, по-друге, дае змогу встановити найкримiногеннiшу вiкову групу серед злочинцв того чи iншого виду злочину, по-трете, допомагае розкрити сута^ть ц^нкних орiентирiв, потреб, цшей, планв злочинцiв рiзного вiку тощо.
На основi узагальнених даних встановлено, що найчастше злочини цього виду вчиняються особами у ввд 36-40 роюв (37,5 %), у вiцi 31-35 рокв вчиняеться 26 % злочинв. Доволi високою е злочинна активн^ть серед осiб у вiцi понад 40 рокв (17,5 %) i 22-30 рокiв (19 %) випадкв.
Як уявляеться, достатньо висока кримшальна активнiсть злочинцiв вiком 22-30 рокв певною мiрою пояснюеться тим, що у цьому вшд, як правило, виршуються найважливiшi питання: кар'ера, створення сшЧ, придбання житла, самореалiзацiя, побудова життевих планiв на майбутне тощо. Проте реалй сьогодення не виршують безпроблемно такi доленоснi питання, а тому у молодих людей виникають значн складнощ^ непорозумiння, безвихiднi ситуацй, на грунтi яких з'являються почуття озлобленостi, постiйного незадоволення, обдурених сподiвань, вiдсутнiсть життевих перспектив. Як бачимо, подiбнi настроi виливаються у численн конфлiкти, у внутрiшнiй протест проти такого становища, агресивнсть, пошук винних, якими переважно виявляються члени родини, як завжди поруч. А тому насильницьк посягання проти життя й здоров'я особи, що здшснюються злочинцями цiеi вiковоi групи, здебшьшого носять зухвалий i агресивний характер, забарвлений високою iмпульсивнiстю [9, с. 63].
У кримшолопчнш лiтературi звертаеться увага на той факт, що кримшальне насильство корелюе з низькою культурою i проблемами в iнтелектуальному розвитку [10, с. 219]. У зв'язку з цим важливе кримшолопчне значення мае шформацм про рiвень освгги сiмейних злочинцiв.
За даними Б. М. Головкша, переважно сшейш злочинщ не займалися суспшьно-корисною працею -70 % [11, с. 189].
Як слушно зазначае Б.М. Головин, незайнятють у виробництвi веде до розширення меж бездмльного перюду, що використовуеться для задоволення примггивних потреб у випивцi, розвагах, бешкетуванш тощо. Крiм того, бездiяльнiсть формуе звичку до шертно-споживацького способу життя у колi собi подiбних, з виплескуванням час вiд часу негативних емоцш на близьких i рвдних осiб, якi виступають противниками тако!' поведiнки [11, с. 192].
Серед працюючих злочинцв переважають робiтники (зокрема, сiльськi) низько!' квашфжацй державних, колективних i приватних пвдприемств, установ, оргатзацш - 24,5 %. Непрестижна важка фiзична праця, й одноманiтнiсть i виснажливiсть лiквiдуе потяг у людей до творчосп, забирае багато фiзичних i психiчних зусиль, вимагае певних умов для ввдновлення фiзiологiчних можливостей. Вiдсутнiсть таких умов компенсуеться систематичним вживанням спиртних напо!в з метою "зняття напруги" пiсля роботи, що стае майже непорушною традицiею. У таких колективах складаеться специфiчний мжрокл]мат, в якому панують грубiсть, безтакттсть, аморальнiсть, алкогольнi традицй, спотворена система цшностей, звичок, схвалюеться примат насильницького вирiшення будь-яких непорозум1нь. А тому на таких роботах, як правило, "освдають" деморашзоват особи, якi можуть максимально легко адаптуватися у подiбному середовищi [12, с. 61].
У характеристик суспшьно!' небезпеки винних важливу роль вiдiграють мотиви !'х злочинних дш. Контингент злочинцiв, що розглядаеться, характеризуеться своервдною обмеженiстю духовного свггу, що виявляеться пiд час вчинення злочину. Приводом до вчинення ними злочишв здебшьшого е мотиви особистого характеру, пов'язаш з особливостями шмейного спшкування злочинця i неповнолiтнiх потерпших. У мотивацiйнi сферi переважають емоцшш компоненти свiдомостi над iнтелектуально-оцiнковими, що визначае iмпульсивний характер процесу прийняття рiшення про скоення злочину.
Серед соцiально-психологiчних властивостей особистосл злочинцiв зазначено!' категорii важливу роль (у продукуванш злочинiв) ввдкрае така антигромадська установка, як готовшсть особи за вiдповiдних умов мшросередовища дмти суспшьно небезпечним способом.
Дослвдження кримiнальних справ, у яких жертвою шмейних злочинiв був неповнолiтний, засввдчило, що серед встановлених мотивiв, бшьшу половину становлять "неприязнi стосунки" -55,5 %. Етимологiчне походження слова "неприязнь" означае недружелюбне, недоброзичливе ставлення до когось [13, с. 636].
Друге мюце серед встановлених мотивiв посвдають помста та корист мотиви - 22 i 18,5 %, ввдповвдно. Такий результат не випадковий, оскшьки винних нервдко штовхае на вчинення злочину прагнення помститися за колишш приниження, побиття, знущання, дiйснi чи уявш зради, що актуалiзуються пвд час запеклих мiжособистiсних зiткнень. Iншi мотиви становлять близько 4 %.
Певний iнтерес становлять данi про судимють винних. У кримiнологii тд рецидивом розумiють вчинення нового злочину особою, рашше засудженою за вчинення злочину, незалежно ввд наявносп або ввдсутноси у не!' судимостi [14, с. 10].
Своервдним каталiзатором злочинного посягання виступае стан алкогольного сп'яншня винних. Так, за нашими даними, 73,2 % засуджених, на момент вчинення злочину перебували у нетверезому сташ. Для порiвняння, як вiдмiчаеться в окремих лiтературних джерелах, ввд 50 до 70 % умисних вбивств вчиняються у сташ алкогольного сп'яншня [15, с. 94].
Так, наприклад, Н., нвде не працюе, хротчний алкоголiк, систематично знущався над дружиною i сином, бив !'х, виганяв iз дому, влаштовував погроми у квартирг У день злочину Н. повернувся додому близько 22 год у сташ алкогольного сп'яншня (у цей час дружина уже ввдпочивала) i почав з'ясовувати з неповнолггшм О. стосунки, який почав заспокоювати батька. Винний зчинив погром у квартир^ почав завдавати численних ударiв О. руками i ногами, в результат яких наступила смерть останнього [16]. Найбшьший вплив на формування морально-психологiчних якостей особистосп надають сiм'я i найближче оточення. У реальному житп негативнi i позитивнi фактори формування особистостi не iзольованi один вiд одного. Джерела морального формування незалежш вiд шдиввда, але його роль не пасивна. Моральне формування особистосп е результатом взаемодй дiйсностi та особистостi.
Неввд'емним елементом аналiзу латентно!' жертви насильницьких злочинв, вчинених у сферi шмейних вiдносин, е кримiнологiчна характеристика особистосл жертви, оскшьки змiстовна сторона поведшки будь-яко1' людини здебшьшого визначаеться ïï особистiсною структурою. Ïï дослiдження дасть можливють виявити тi суб'ективно-вiктимнi властивосп особистостi, якi визначають вчинки.
Якщо особистiсть злочинця достатньо розроблена i вивчена, то особиспсть жертви, особливо тiеï, яка зазнае насильство в сшЧ, на емтричному рiвнi дослiджена недостатньо. У наущ сьогоднi висловлюеться припущення про схожкть особистiсних характеристик злочинцiв, як скоюють насильницькi злочини, i 1'х жертв, причому ця однотипнiсть обгрунтовуеться 1'х взаемовiдносинами, що грунтуються на спшьносл iнтересiв, нахилiв, прагнень, рiвня освiти, розвитку, захоплень. Враховуючи висловлену думку, вважаемо дослвдження особистостi латентно! неповнолiтньоï жертви буде корисним i з метою виявлення злочинщв з посиланням на дат про жертв, оскшьки шзнання 1'х особливостей е необхвдною умовою пiд час розроблення рекомендащй про профилактику насильства в сшЧ щодо неповнолiтнiх, а також розумшня механiзму сiмейного злочину та вiктимiзащï неповнолiтнiх членiв сiм'ï.
Особиспсть жертви злочину необхiдно розглядати в едносл ïï властивостей i якостей, як за взаемоди з ситуащею, формують ïï вiктимнiсть. На наш погляд, ïï також можна розглядати як сощально-правове явище, оскшьки основою щег' категори е сукупнiсть не тшьки загальносоцiальних i психофiзiологiчних, але й кримшально-правових характеристик. Особистiсть жертви злочину з'являеться в результат вчинення злочину i пов'язана iз запод1янням ш рiзноï шкоди. З цiеï позищй' особистiсть жертви злочину являе собою щисне утворення, що мае певну структуру, тобто складаеться iз взаемопов'язаних та взаемодiючих мiж собою елеменпв, прояв яких в кримшогенних ситуащмх формують жертовнiсть i зумовлюють ïï вiктимну поведiнку.
Важко пов^стю оцiнити масштаби i рiвень насильства по ввдношенню до дiтей у нашш краïнi, оскшьки про переважну бшьшють таких випадкiв не поввдомляеться взагалi. Справжнi щифри набагато вищ^ нiж тi, якi вiдображаються в офщшнш статистицi, що дае змогу говорити про високу латентнсть дггей - жертв насильства в сшЧ. Так зване "виховне насильство" мае особливо масовий характер, його межi величезн - вiд ляпасiв та образ до вбивств.
Слвд погодитись iз вченими, якi жертвою злочину вважають людину (спшьноту людей у будь-якiй формi 1'х штегращ1'), якiй злочином заподiяно фiзичноï, майново1' або морально1' шкоди, незалежно ввд того, визнано ïï у встановленому законом порядку потерпшим чи таким вона сама себе вважае. Звичайно, таке широке тлумачення жертви злочину, як справедливо зазначають його автори, може бути конкретизоване залежно ввд предмета i завдань дослвдження, а також у прощесуальнш дiяльностi слiдчих та судових органв [17, с. 99]. Видаеться, що зазначене визначення жертви злочину повною мiрою може бути розповсюджене i на неповнолiтнiх потерпших, як стали об'ектом сiмейного насильства.
Потерпшими вiд насильнищьких дмнь в сшЧ фактично однаковою мiрою е неповнолггш жiночоï (56,5 %) i чоловiчоï статi (43,5 %). У вшовому вiдношеннi найчастiше насильнищького впливу зазнають не^вноли^ вiком вiд 10 до 14 роив (36,3 %); порiвняно однаковою мiрою вiд насильнищького впливу потерпають не^вноли^ вiкових груп ввд 7 до 10 рокв (23,8 %) та вiд 14 до 16 рокв (24,2 %)% i найменш чисельною е вiкова група вiд народження до 7 рокв (5,7 %), що пояснюеться потребою постшного догляду, з одного боку, i ввдповвдно власною безпораднiстю (через вiковi особливостi), - з шшого.
З наведен ого бачимо, що великий ввдсоток (60,1 %) становлять неповнолiтнi потерпiлi вiком до 14 рокв - найвразливiша група дiтей. Це не випадково, i доводить, що смейний злочинещь вчиняе злочин, користуючись безпораднiстю, наïвнiстю, довiрливiстю дитини, а отже, усвь домлюючи при щьому фiзичну та розумову "неповнощннiсть" неповнолiтнiх.
Значно бшьша кiлькiсть потерпших проживае у мютах (71 %), нж у сiльськiй мiсцевостi (29 %). Доволi значна частка з них не навчаеться (24,2 %). Здебшьшого ще стосуеться неповнолiтнiх, якi проживають у сшьськш мiсцевостi.
Крiм поняття "жертва", кримiнологiя оперуе також i поняттям "вiктимнiсть". Вiктимнiсть окремо1' особи (шдиввдуальна вiктимнiсть) - ще об'ективно притаманна людин (реалiзована злочинним актом або така, що залишилася у потенщй'), але аж нмк не фатальна здатнсть,
схильшсть стати за певних обставин жертвою злочину. Залежно ввд особислсних якостей та поведшки конкретного шдиввда стутнь його уразливостi, тобто ступiнь вжтимносп, може бути вищим вiд певно1 "середньоГ (це пiдвищена вiктимнiсть), але може бути i нижчою (це знижена, мiнiмiзована вiктимнiсть) [18, с. 140].
Поведшка неповнолпшх потершлих ввд сшейних насильницьких злочитв, так само, як i повед1нка злочинцв, ввдрiзняетъся розматстю. Резюмуючи, можна зробити висновок, що злочини в сшейнш сферi, зокрема вчиненi щодо неповнолiтнiх, характеризуютъся пвдвищеною латентнiстю. Неповнолiтнi, незалежно ввд вжу, е чинником, що пвдвищуе вжтимтсть особи через вiковi i фiзичнi особливостi, недостатнiстъ життевого досввду, нездаттсть правильно оц1нити характер i сощальну небезпеку дш, усввдомити 1х протиправтсть, при цьому малолiтство пвдвищуе вжтимтсть дитини в сшЧ.
Висновок. Викладене дае змогу скласти кримiнологiчний портрет неповнолгтньо1 жертви сiмейного насильства: це неповнолгтня особа здебiлъшого жiночоi стаи (56,5 %) вiком вiд 10 до 14 роюв (36,3 %), що проживае у мiстi (71 %), зазвичай перебувае у конфлжтних стосунках зi злочинцем, характеризуеться пвдвищеною вжтимшстю.
Виклад характеристики кримiнологii сiмейного насильства щодо неповнолiтнiх, його причин i наслiдкiв дае змогу перейти до проблем попередження цього типу насильниць^' злочинноi поведiнки i захисту прав неповнолпшх потерпших.
1. Ковна У. Ювенальна юстиця: ¡сторичний досвгд / У. Ковна // Вгсник Льв1в. ун-ту. Сергя юридична. - 2004. - Вип. 40. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.lawyer.org.ua/?d= 604&i...r. 2. Джужа О. М. Курс кримтологи: Загальна частина: у 2 кн. / О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та 1н. - К.: Юртком 1нтер, 2001. — 352 с. 3. Филонов В. П. Состояние, причины преступности в Украине и ее предупреждение: монография / В. П. Филонов. -Донецк: Издательство "Донеччина", 1999. - С. 234 4. Голта В В. Кримтологгчт та кримтально-правовг проблеми боротьби з бандитизмом. Соцгально-правове та кримтологгчне дослгдження / В. В. Голта. - Х.: Регюн-тформ, 2004. -210 с. 5. Игошев К. Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения / К. Е. Игошев. - Горький: Горьковская высш. шк. МВД СССР, 1974. -168 с. 6. Блувштейн Ю. Д. Проблема личности преступника / Ю. Д. Блувштейн // Вопросы борьбы с преступностью. - М.: Юрид. лит., 1978. - Вып. 28. - С. 159-166. 7. Сахаров А. Б. Об антиобщественных черт личности преступника / А. Б. Сахаров // Сов. государство и право. -1970. - № 10. - С. 110-116. 8. Бурлаков В. Н. Криминология: учеб. для юрид. вузов / В. Н. Бурлаков,
B. П. Сальников, С. В. Степашина. - СПб.: С.-Петербург. ун-т МВД России, 1999. - 608 с. 9. Гитин В. Анатомия криминала. Убийство. Изнасилование / В. Гитин, Б. Хигер. - Харьков: Паритет, 1996. -416 с. 10. Кон И. Ребенок и общество: историко-этнографическая перспектива / И. Кон. - М.: Наука, 1988. - 224 с. 11. Головкт Б. М. Соцгально-психологгчний портрет особи сгмейно-побутового злочинця / Б. М. Головкт // В1сн. ЗапорЬзького юрид. т-ту. - 2001. - № 1. -
C. 189-198. 12. Шумилкин В. А. Криминологическая характеристика деморализованных лиц и их социальной среды / В. А. Шумилкин // Опыт криминологического изучения личности преступника: сб. науч. тр. - М.: Всесоюз. ин-т по изуч. причин и разр. мер предуп. прес-ти., 1981. - С. 57-72. 13. Даль Н. Толковый словарь живого великорусского язика: в 4 т. /Н. Даль. - М.: Рус. яз. - 1981. -Т. 2. - 798 с. 14. Зелинский А. Ф. Рецидив преступлений (Структура, связи, прогнозирование) / А. Ф. Зелинский. - Харьков: Выща шк., 1980. - 152 с. 15. Янович Р.М. Некоторые аспекты предупреждения насильственной преступности / Р. М. Янович // Проблеми боротьби з насиль-ницькою злочинтстю: зб. мат. наук.-практ. конф. (Харкгв) / В. I. Борисов та 1н. - Харкгв: ПФ Книжкове видавництво "Лествиця Мар1Х", 2001. - С. 93-97. 16. Архивна криминальна справа Уманського районного суду Черкаськог областг № 1-68, 2005 р. 17. Джужа О.М. Криминология / О. М. Джужа, А. Й. Мгллер. - К.: Юртком 1нтер, 2002. - 414 с. 18. Бурлаков В Н. Криминология: учеб. / В. Н. Бурлаков, Н.М. Кропачев. - СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, Питер, 2002 - 432 с.
