CC BY
116
perspectives of approaching. It is the reconstruction of the personal past which opens the opportunity to articulate integrative story of the self. The work with one's past is strictly connected with the process of reinterpretation and recomposition of signify memories. In this context reconfigured personal history is seen as carries of cultural and personal values. Analysis of text's semantic structure allows to state that the main modeling mechanism of this reality is mythologization. The pivotal aim of the mythologization proses is possibility of parents' world «eternal presence» in the space of autobiographical narrative.
Key words: narrative, myth, modeling, reinterpretation, reconstruction.
УДК 821.111(73) - 31 Керуак. 09
Д. В. Дюрба
ЖАНРОВ1 ОСОБЛИВОСТ1 РОМАН1В ДЖЕКА КЕРУАКА
Романи Дж. Керуака циклу «Легенда Дулуоза» е окремими творами, що складаються в один етчний meip, який метить eci формально-змiстовi ознаки жанру автобюграфи, видшет Ф. Леженом, о^м «автобiографiчного пакту». Також в романах письменника присутш i риси, що спонукають нас до розширення меж жанру автобюграфи - фрагментартсть, поеднання ознак рiзних лтературних родiв, e^ie мистецтва, багатовимiрнiсть просторово-часовог структури - та визначення форми роматстики письменника як «метажанр автобюграфи».
Клю^о^^ слова: жанр автобюграфи, метажанр, метажанр автобюграфи, бт-лтература.
Жанровi особливосп творчосп письменника е важливим елементом, що впливае на можливють розкодування духу епохи, бо свщчать про внутршш спрямування автора i створюють певш меж для читача. Украшська дослщниця Т. Бовсушвська зауважуе, що категорiя жанру в сучасному л^ературознавста знаходиться у вкрай важкому сташ, оскшьки «<...> бшьшють дослщниюв вважають категор^ "жанру" настшьки старомодною, що зовам ïï не вживають, а решта пропонуе власне ïï тлумачення, яке настшьки рiзниться вщ традицшного з чайв Аристотеля, що швидше заважае розумшню i сприйняттю л^ературного твору, шж допомагае прояснити його художню природу та родо-видо-жанрову класифшацшну приналежнiсть. <...> Доба постмодершзму похитнула всевладнiсть "жанру" та спрямувала критиюв на видобуття альтернативних критерив художносп» [2, с. 64].
Аналiз художнiх творiв бiографiчно-документального змюту у ХХ - ХХ1 ст. свщчить про те, що л^ературш бiографiчнi жанри мають надзвичайно розмит межi. Однiею з найбiльш дискусшних тем сучасного лiтературознавства е тема автора i його вщсутносп/присутносп у текст художнього твору. Так, з одного боку, особа автора i його шдивщуальна творчють допомагае збагнути, розкрити дух доби, що через не'1 реалiзуеться, а з шшого - лише за умови, коли «я» автора усунуте з художньо'1' творчосп, аналiз може бути вичерпним.
Елементи автобiографiчних жанрiв трансформують рiзнi лiтературнi жанри в рiзнi часи, проте в ХХ ст. автобiографiя набувае найбшьшо'1 художностi внаслiдок защкавлення автентичними формами спiлкування суспiльства, посилення уваги сощуму до самощентифшаци людини, руху вiд масовостi до шдивщуальносп i поширення ознак фшцп, що мае на мет самопiзнання автора.
«У сучасному захiдному лiтературознавствi вивчення документально--художшх жанрiв у цшому, i автобюграфп зокрема, давно усвщомлюеться як актуальний i перспективний напрям. <...> 1нтерес до автобюграфп обумовлений, головним чином, лопкою теоретико-лiтературного процесу ХХ ст. i специфГкою самого жанру» [2, с. 179-180]. Жанру автобюграфп присвятили своï працi таю зарубiжнi вченi, як: Ж. Гюсдорф, Ф. Лежен, Г. Мiш, Дж. Олш, Р. Паскаль, Ж. Старобшськи, Б. Фiннi та iн.
Бшьша частина творiв американського письменника, одного з найяскравГших представникiв лiтератури «розбитого поколшня», Дж. Керуака - прозовГ, 1хнш жанр заявлено як «роман», вони умовно об'еднаш у цикл «Легенда Дулуоза». Всi романи -складовi циклу - е цшком самостiйними творами, якi водночас шби доповнюють одне одного, складаючись разом у великий пазл, що охоплюе життя i еволюцiю творчостi та свГтогляду письменника вiд дитинства i до останшх рокiв життя. Сюжети творiв, що входять у цей цикл, тюно переплетенi мiж собою. Бшьшють образiв лiтературних геро1в переходять iз роману в роман тд рiзними iменами й подекуди виконуючи рiзнi функцГï. Основна частина цих образiв мае реальних прототипГв, яких доволГ легко iдентифiкувати серед найближчого оточення Дж. Керуака. ОкрГм того, з роману в роман переходять рГзномаштш поди - етзод, що в одному ромаш окреслюеться побГжно, в Гншому може описуватися дуже детально або навГть бути в основГ головного сюжету.
Проте серед дослщниюв творчостГ письменника немае единоï думки щодо визначення конкретного жанру для його ромашв. БГльшГсть керуакознавцГв, що спещалГзуються на бюграфп письменника, називають його романи «автобГографГчними» (Б. Пффорд, Л. ЛГ, Г. НГкосГя, Е. Чартерс), що, очевидно, е надто узагальнено з точки зору лГтературознавства. Вчеш ж, що працюють над художньою творчютю Дж. Керуака, окреслюють жанр ромашв циклу «Легенда Дулуоза» по-рГзному, часто стверджуючи тези, що суперечать одна однш.
Отож, актуальшсть даноï розвГдки зумовлена вщсутшстю робГт у вГтчизняному лГтературознавствГ, що присвячеш творчостГ Дж. Керуака, наявнютю дискусГйних питань щодо жанрових аспектГв його творГв та необхГднГстю розширення меж методологГчних пГдходГв до творчостГ письменника i розширення у зв'язку з цим уявлень про роль жанру в його романах.
Метою нашого дослщження е вивчення жанрово'1' специфГки ромашстики Дж. Керуака. Досягнення поставлено'1' мети потребуе вирГшення таких завдань: окреслити та тдсумувати результати розробок сучасних дослГдникГв жанру автобюграфп творчостГ Дж. Керуака та дослщити жанровГ особливосп творГв письменника.
Так, Дж. Джонс здебшьшого називае романи письменника автобГографГями, жанр роману «На дорозЬ» дослГдник визначае як «елегшний пригодницький роман» (elegiac romance), роман «Доктор Сакс» вш називае фГкшном (fiction), але жанр роману окреслюе як роман подорожГ [10]. А. Куо визначае жанр циклу «Легенда Дулуоза» як роман з ключем (roman clef): «Меш здаеться "roman à clef' (тобто, "роман з ключем" ) -це термш, який своею сутшстю окреслюе проблему взаемозв'язку мГж фактом i вигадкою в романних творах» [15, с. 11]. Т. Хант характеризуе жанр ромашв письменника як «сповщальний», вш пише, що Дж. Керуак «<...> став передвюником ново'1' сповГдально'1' лГтератури, вГльно'1' вГд колишшх скутостГ форми та завданостГ теми, як було прийнято в минулому» [9, с. 306]. О. Шварц визначае жанр роману «На дорозЬ» як «вигадка, фГкшн» (fiction), проте зазначае, що: «Керуак робить спробу приховати свое'1' "фГкщГ', додавши у твГр ["На дорозГ" - Д. Д.] чимало автобюграфГчних фактГв» [17, с. 61]. I. Львова також зазначае, що романи Дж. Керуака «становлять собою сплав
декГлькох жанрГв, у тому числГ сповГдГ та жанру подорожей, що мае глибоке коршня в американськш лГтературГ» [3, с. 144].
Сам письменник окреслював жанр сво1х ромашв здебГльшого як «сповщь», про що вГн неодноразово згадуе в листах. Так, наприклад, в лисп до А. Пнзберга Дж. Керуак пише: «"На дорозГ' мав бути сповГдальним шахрайським романом спогадГв (confessional picaresque memoir) про пригоди Гз КесГдГ» [7, с. 86], у лисп до Дж. К. Холмса письменник «також наголошуе, що дГалоги у його романах мають стати сповщдю, зГзнанням» [3, с. 137]. За словами Дж. Керуака при написанш роману «Пщземш» вш орГентувався на творчГсть Ф. М. Достоевського i цей роман е: «<...> правдивим свГдченням, що викликае бшь, як у Достоевського в "Записках Гз пщтлля", повним зГзнань в наймерзеннГших i найпотаемшших стражданнях, яких зазнае людина тсля того, як закГнчуються будь-якГ стосунки» [7, с. 127]. В одному з штерв'ю письменник стверджуе, що винайшов свою спонтанну технГку писання (з якою, безумовно, пов'язаш жанровГ особливостГ його творчостГ) пГсля того, як отримав листа вщ Нта КесГдГ, що «<...> писав листи вщ першоï особи, нестримнГ, шалеш, сповГдальнГ, абсолютно серйознГ, де все детально, з реальними Гменами» [18, с. 326-327].
У зв'язку з тим, що бшьшють дослГдникГв схиляються до означення жанру творГв Дж. Керуака як «автобюграфГя» чи «автофГкщя», варто окреслити риси жанру автобюграфп в романах письменника.
Ф. Лежен (з яким погоджуеться бшьшють сучасних дослщниюв) видГляе такГ формально-змГстовГ ознаки жанру автобюграфп:
1) В текстГ мае ствпадати образ автора, художнього героя та оповщача.
2) АвтобюграфГя - це в першу чергу оповщь про приватне життя того, хто ïï написав.
3) ТвГр мае бути прозовим.
4) Мае простежуватись ретроспектившсть зображення подГй.
5) Послщовнють викладу - хронологГчна.
6) АвтобюграфГя мае мГстити звернення автора до рецитента «автобГографГчну угоду», в якш автор наголошуе на фактуальносп викладеного ним матерГалу та зазначае його мету (дидактичну, полемГчну, тзнавальну тощо).
7) ВнаслГдок акцентованостГ автобюграфп на подГях особистого життя автора, мае бути прочитуваним набГр стандартних другорядних геро1в (батьки, родичГ автора, його близью, кохаш i друзГ).
8) НаявнГсть глибинноï внутрГшньо1' Где1, яка вГдображае погляд автора на самого
себе.
9) Компенсаторна функщя самовщтворення щодо автора.
Так, в усГх без винятку романах Дж. Керуака образ автора, художнього героя та оповщача збГгаються (Штер МартГн в ромаш «МГсто i мГстечко», Сал Парадайз в ромаш «На дорозЬ» Лео Перспье в романГ «Пщземш», Рей СмГт в романГ «Бродяги Дхарми», Джек Дулуоз в шших творах), оповГдь ведеться вГд першоï особи.
Дж. Керуак описуе подп власного життя, реалГстично зображуючи себе та оточуючих. ПГд образами головних геро1в романГв письменника легко щентифшуються образи ключових постатей бГтницького руху, а також близьких та рщних людей письменника (його мати, батько, сестра Гз чоловшом, брат, що помер в дитинствГ тощо).
Романи написаш поетичною прозою. Дотримуючись вигаданоï на основГ спонтанного стилю лиспв НГла КесГдГ технГки написання та «орГентуючись на художнГй досвГд модершстгв» [3, с. 51], Дж. Керуак використовував рГзш прийоми для ритмГзаци та стилiзацiï своеï прози. Згщно з Гдеею автора, потрГбно писати так, як говориш, вш прагнув передати безперервний потГк свГдомостГ через розмовну мову. ВГн пише: «<...>
я винайшов новий спосiб описання життя - жодно'1' лiтератури. Жодно'1' художностi, жодного опрацювання власних думок, лише щира вiдданiсть цьому своему випробуванню iстинним вогнем, коли ти не можеш зупинитися, але маеш зберiгати обiтницю "сказати зараз чи замовкнути назавжди", зберiгати цю безперервну сповщальшсть, вiдданiсть, що перетворюе розум на служителя мов^ при повнш неможливостi брехнi чи допрацювання того, що вже написано» [12, с. 249]. Також письменник орiентувався на вшьш форми джазових iмпровiзацiй, навт для зображення буденних подiй вш часто вживае музичний сленг. Т. Хант зазначае з цього приводу, що «У спонтаннш прозi Керуака о^м синтаксичних прийомiв, музичних вставок, метрики i окремих слiв <...>, також використовуеться i вiдтворюються паралельно в рiзних контекстах лексика джазових музикантв, що i робить манеру вщтворення Керуака втзнаваною» [9, с. 146].
В романах наявна i ретроспектившсть зображення подiй. Дж. Керуак переважно дотримуеться хронологи у змалюванш подш основно'1 сюжетно'1' лшп, але повсякчас вводить у не'1' додатковi сюжети - спогади про минуле, пояснення певних вчинкiв, що зрештою переходять у спогади, розповiдi про те, де i за яких умов познайомився iз другорядними героями ромашв тощо.
Згiдно теорп Ф. Лежена, автобiографiчний твiр мае мютити «автобiографiчну угоду», яку автор укладае з читачем. В романах Дж. Керуака тако'1' угоди немае. Хоча письменник детально описуе поди, що трапилися з ним та його друзями, пояснюе все, що може бути незрозумшим для сторонньо'1' людини, але прямо вш шде не звертаеться до читача.
Цикл «Легенда Дулуоза» мютить ряд внутрiшнiх щей, що 1'х об'еднуе. Погляди дослщниюв на цi ще можна умовно роздшити на двi частини. Перша, бшьш поверхнева, на нашу думку, це погляди тих л^ературознавщв, що вважають романiстику Дж. Керуака самозаглибленням заради самозаглиблення. Сюди ми вщносимо критику М. Аскью, що патетично пише про «руйнування та занепад загальнолюдських цiнностей» [6, с. 277] в лiтературi бiт загалом та у творчосп Дж. Керуака зокрема, називаючи бiтникiв нiгiлiстами («Я не вiрю, що у творчостi б^ниюв, i особливо у Керуака, е внутршня притаманна система цiнностей, лггературних та людських» [6, с. 395-396]), Н. Подгорця («Солшсизм - ось слово, що найточшше може охарактеризувати художню творчiсть Керуака. Романи «На дорозГ' та «Пщземш" настiльки автобiографiчнi за змiстом, що 1'х дуже умовно можна обговорювати як художш твори» [4, с. 249]), Г. Голда, Д. Тршлшг та бшьшосп радянських дослiдникiв (А. Слютратово'1', С. Завадсько'1', В. Кожинова, Т. Морозово'1', А. Мулярчика). Друга, глибша частина, репрезентуе рiзноманiтнi погляди дослiдникiв. Так, Д. Фшер наголошуе, що дослщники неправильно iнтерпретують романи Дж. Керуака i що основна iдея циклу «Легенда Дулуоза» - тднесення духовних цiнностей, пов'язаних iз католицтвом [8, с. 265]. Г. Стефенсон вважае домшуючою щеею творчост! Дж. Керуака щею пошуку i втрати, бо через деструктивний досвщ, на думку вченого, вщбуваеться процес усвiдомлення внутршнього знання, духовного просвiтлення [16, с. 43]. А. Шварц вважае основною щеею ромашв письменника щею нонконформютських щнностей (Дж. Керуак «<...> сфокусував увагу громадськосп на питаннi щнностей» [17, с. 29]). На нашу думку, основну щею циклу можна охарактеризувати як, з одного боку, прагнення повернення до духовних (у тому чи^ релЫйних) щнностей в Америщ друго'1' половини ХХ ст., боротьби людини iз самою собою, з шшого - намагання звшьнити л^ературу вщ штампiв та форм, яю не можуть вiдображати реальну дшсшсть, прагнення до вольностi та вщкритосп.
Компенсаторна ж функцiя, наступна риса автобюграфiчноi прози, за Ф. Леженом, проявляеться в романах Дж. Керуака через постшш використання одних i тих же образiв геро'1'в, особливо образу Нша Кесiдi. Хоча письменник часто прагнув самотносп, опиняючись на самот!, вiн страждав i нудився, що видно завдяки щоденниковим записам письменника; повсякчас звертався до спогадiв, у яких вiдтворював образи сво'1'х рiдних i друзiв. Автор також неодноразово звертав увагу на те, що метою його творiв е збереження шформацп про себе, вш хотсв видавати твори зi реальними iменами геро'1'в, чи хоча би з однаковими iменами в межах циклу, проте видавщ не дозволяли цього, побоюючись, що через це твори письменника перестали би розкуповуватися.
Таким чином, можна зауважити, що романи Дж. Керуака мають вс ознаки жанру автобюграфп, з тих, що видшеш Ф. Леженом, о^м «автобюграфiчного пакту».
Зазначимо також, що «спонтанний» спосiб викладення матерiалу вплинув i на форму творiв письменника. Для американсько'1 лiтератури «розбитого поколiння» взагалi був характерний пошук нових форм, змютив i методiв писання. Цей пошук реалiзувався переважно шляхом оновлення традицшних жанрiв i технiк. Отож, о^м жанрових рис автобюграфп, романи циклу «Легенда Дулуоза» мiстять й iншi риси: багатовимiрнiсть просторово-часово'1 структури, фрагментаршсть, поеднання ознак рiзних л^ературних родiв тощо.
На нашу думку, це дозволяе розширити трактування автобiографiчних аспектiв до меж метажанру. У зв'язку з тим, що наразi цей термiн е досить суперечливим та розмитим, окреслимо його суть.
Ю. Подлубнова зазначае, що в сучасному л^ературознавсга е три основш визначення термшу «метажанр». «Перший належить Р. С. Ствак. Дослiдниця розглядае з точки зору метаюторп: метажанр, на й думку, - це «структурно виражений, нейтральний вiдносно л^ературного роду, стiйкий iнварiант багатьох юторично конкретних способiв художнього моделювання св^у, об'еднаних спiльним предметом художнього зображення". <...> Дещо iнакше визначае метажанр Н. Л. Лейдерман. Дослщник особливо наголошуе на зв'язку свое'1 концепцп iз iдеею Ю. М. Тинянова щодо iснування "старших жанрiв". Метажанр у такому уявленш - це певний "провщний жанр", "певна принципова направлешсть змстово'1 форми <...>, яка притаманна цшй групi жанрiв, i яка окреслюе 1хню семантичну спорщнешсть". Метажанр - це структурний принцип побудови образу свгту, що виникае в межах литературного напрямку чи течп i "стае ядром" побутуючо'1 жанрово'1 системи. <...> Дослiдник особливо тдкреслюе, що використовуе поняття "метажанр л^ературного напрямку". <.. .> Трете визначення метажанру дае С. Я. Бурлша. <...> Вона визначае його [метажанр - Д. Д.] як "завершений просторово-часовий тип закшчення твору, що виражае визначену конкретно-юторичну концепщю". При цьому С. Я. Бурлша постшно тдкреслюе спаяшсть метажанру з культурою часу, його функщю вiдтворення дано'1 культури, домiнантнiшу, нiж у простих жанрiв, оскiльки метажанр, на п думку, iснуе одночасно i в рiзних сферах певно'1 культури: в л^ератур^ музицi, живописi, скульптурi i т.д.» [5]. Таким чином, розглядаемо метажанр автобюграфп як наджанрове поняття, що актуальне для л^ератури поколшня бiт та творчостi Дж. Керуака.
Т. Бовсушвська в монографп «Теорiя лiтературних жанрiв» [2, с. 11] наводить вщмшносп поняття «метажанр» вщ поняття жанру:
1. Метажанр бшьше жанру за обсягом, вiн перевищуе жанр за кшьюстю охоплених лгтературних явищ.
2. Мае позародову спрямовашсть, може поеднувати в собi жанри шших видiв мистецтва.
3. Порушуе часопросторовi закономiрностi.
4. 1снуе на кордонi видiв мистецтв.
5. Тяжiе до синкретичностi, мiждисциплiнарностi.
6. Внаслiдок укорiнення в конкретний тип культури юнуе менше жанру, бо занепадае разом iз занепадом ще! культури.
7. Мае вщмшну вiд жанру структурно-семантичну природу.
Романи циклу «Легенда Дулуоза» мiстять у собi наведенi вище ознаки метажанру. В ромашстищ письменника поеднуються рiзнi лiтературнi роди. Так, в ромаш «Доктор Сакс» змiшуеться епос iз драмою - автор вводить сцену гри в покер, де розписуе реплши по ролям: «<...> повернувшись до Бьютту, звщки насправдi веде походження Доктор Сакс, вш зайв на всi ночi аби рiзатися в покер iз Старим Биком Баллоном, найшалешшим гравцем всього мютечка <...>. Сакс iз Биком влаштували <...> найнеймовiрнiший матч в пул <...>.
САКС (виграв жеребкуванням право розбивати, розбивае) (трюк) (кулi котяться всюди).
УСМ1ХНЕНИИ БИК БАЛЛОН (кутом рота, шби сигара та жовтий зуб): Ану скажи, Реймонд-О, чи не задалеко зайшов цей романчик?» [13, с. 62]. Роман «Б^ Сур» закшчуеться вiршами (Керуак називае 1'х поемою), що присвячеш морю, в ромаш «Бродяги Дхарми» головш геро'1 складають хайку, у текст роману «Пiдземнi» наводяться листи, роман «Янголи спустошення» також мiстить хайку, численш поезп та поетичнi утворення доволi вшьно! форми, в один iз роздiлiв роману навiть додано зображення п'яти трикутникiв i графiчнi знаки, що iмiтують нерозбiрливий почерк.
Твори Дж. Керуака поеднують в собi i рiзнi види мистецтва. Так, роман «Доктор Сакс» мютить у структурi кiносценарiй, для якого вщведено окрему частину «Похмурий книгофшьм». В романi «Видiння Кодi» е етзод, що вiдображае дзвiнок на радю, де на зразок драми розписаш реплiки. Також, у зв'язку з технiкою писання Дж. Керуака, можна стверджувати, що його твори мютять елементи джазово'1 iмпровiзацii. Отже, внаслщок перетину в його межах рiзних лiтературних родiв та рiзних видiв мистецтв, метажанр автобюграфп тяжiе до синкретичностi.
В романах письменника порушуються закономiрностi автобiографiчного хронотопу (ретроспектившсть). Оповiдач повсякчас вiдхиляеться вiд основного сюжету, накладае одш сюжети на шш^ вводить описання другорядних геро'1'в, образи яких подекуди зустрiчаються в тексп лише раз, часто тд час оповiдi про поди, що вже вщбулися, герой описуе поди майбутнього: «Хоча тiтка застерiгала мене, що Дш зажене мене в бщу, я вiдчув новий поклик i побачив новi горизонти, i повiрив у це в своему молодому вщц i нiякi неприемносп чи Дiнова майбутня зрада, яка принизила мене, - це сталося тзшше, на голодних тротуарах i лiкарняних лiжках, - що меш до того? Я був молодим письменником i хотiв зiрватись у дорогу» [2, с. 12]. «Моторошно було навгть на iншому мирному кра'1 Ретон-Каньону, на схiднiй його частит, де Альф, домашнiй мул мюцевих жителiв <...> - тзшше я назву його Альф Священний Вш» [11, с. 7]. «Я збуджений i радий через присуттсть всього цього натовпу, але у цьому е i прихований сум, тзшше про це скаже Монсанто: "В таких мюцях краще бувати на самот, чи не так?"» [11, с. 37].
Внаслщок порушення закономiрностей хронотопу, посилюеться фрагментаршсть ромашв Дж. Керуака. Письменник використовуе складш синтаксичнi конструкцii пiд час опису подш, часто його розповiдь е потоком свщомосп, коли внаслiдок того, що думки стрiмко змiнюють одна одну, оповщач вiдходить вiд основно'1 теми надто далеко, iнодi не повертаючись до п розкриття, а продовжуючи потш свiдомостi. При цьому в деяких романах циклу («Янголи спустошення», «Доктор Сакс», «Видшня КодЬ> тощо)
i3 роздiлових знаюв автор активно використовуе лише тире, ^норуючи коми та крапки. Це пов'язано з тим, що письменник ставив co6i за мету iмiтувати стиль джазово'1' iмпровiзащi, його твори розраховаш на читання в оригiналi вголос - в такому випадку багатство тире виправдане i доречне. У своему машфесп «Суть спонтанно'1' прози» («Essentials of Spontaneous Prose») письменник писав: «Жодних крапок для роздшення речень. 1м i так вже дюталося - вони 6езпiдставно пронизан хибними двокрапками та нерiшучими, i до того ж, непотрi6ними комами. Повнощнне право на iснування мае лише енергшне довге тире, що вщдшяе риторичне дихання (так вдихае джазист перед тим, як знову припасти до труби)» [14].
Зпдно принципам, яю описала Т. Бовсушвська, метажанр iснуе менше, нiж жанр. Так, метажанр автобюграфп зразка б^ниюв (до нього можна вiднести не лише твори Дж. Керуака, а i романи В. Берроуза, поезп А. Пнзберга, листи Нiла Кесвд тощо) вiдiйшов на заднiй план разом iз занепадом бггницько'1' культури, вш переродився у новi форми сучасно'1' американсько'1' постмодершстсько'1' лiтератури.
Таким чином, враховуючи наведенi вище особливосп, можна зазначити, що жанровi особливосп романно'1' творчостi Дж. Керуака знаходяться в межах метажанру автобюграфп.
Список використано1 л1тератури
1. Бовсунiвська Т. В. Теорiя лiтературних жанрiв : Жанрова парадигма сучасного зарубiжного роману : Пщручник / Т. В. Бовсушвська. - К.: Видавничо-полiграфiчний центр «Кшвський унiверситет», 2009. - 519 с.
2. Керуак Дж. На дорозi / Джек Керуак; пер. з англ. Б. Павличко. - К.: Вид-во Соломп Павличко «Основи», 2010. - 304 с.
3. Львова И. В. Ф. М. Достоевский и американский роман 1940-1960-х годов / И. В. Львова. - Петрозаводск: Издательство ПетрГу , 2008. - 309 с.
4. Подгорец Н. Богемные невежды / Норман Подгорец // Антология поэзии битников. - М.: Ультра. Культура, 2004. - С. 621-637.
5. Подлубнова Ю. Жанр и метажанр: к проблеме разграничения [Електронний ресурс] // Доклад на международной научной конференции «Литературные жанры: теоретические подходы в прошлом и настоящем. VII Поспеловские чтения» (Москва, МГУ им. М.В. Ломоносова, 22-23 декабря 2005 г.) / Ю. Подлубнова. - Режим доступу: http://www.netslova.ru/podlubnova/meta.html.
6. Askew M. Critical Commentary / M. Askew // J. Kerouac. On the Road. N. Y., 1976. - 307 p.
7. Clark T. Jack Kerouac: a Biography / Т. Clark. - N. Y., 1984.
8. Fisher J. Т. The Catholic Counterculture in America, 1933-1962 (Studies in Religion) / James Terence Fisher. - N. C, 2001. - 324 p.
9. Hunt T. Kerouac's Crooked Road: The Development of a Fiction / Tim Hunt. - SIU Press, 2010. - 308 p.
10. Jones J. T. Jack Kerouac's Duluoz Legend: The Mythic Form of an Autobiographical Fiction / James T. Jones. - SIU Press, 1999. - 278 p.
11. Kerouac J. Big Sur / Jack Kerouac. - N. Y.: Penguin Books, 1992. - 97 p.
12. Kerouac J. Desolation Angels / Jack Kerouac. - N. Y.: Penguin Books, 2012. -
374 p.
13. Kerouac J. Doctor Sax. Faust Part Three / Jack Kerouac. - N. Y.: Grove Press, 1959. - 490 p.
14. Kerouac J. Belief & Technique for Modern Prose [Електронний ресурс] / Jack Kerouac. - Simon Fraser University, 2011. - Режим доступу: http://www.sfu.ca/ ~hayward/ UnspeakableVisions/misc/ kerouacessentials.html.
15. Kuo А. A Comparative Study of Jack Kerouac & Ernest Hemingway as Representatives of Their Respective Generations [Електронний ресурс] / А. Kuo. - Oslo: University of Oslo, 2012. Режим доступу: https://www.duo.uio.no/ bitstream/ handle/ 10852/25312/kuo-thesis.pdf? sequence=1
16. Stephenson G. Circular Journey: Jack Kerouac's Duluoz Legend / G. Stephenson // The Daybreak Boys. Essays on the Literature of Beat Generation: Southern Illinois University Press, 2009. - Р. 17-50.
17. Swartz O. The View from On the Road: The Rhetorical Vision of Jack Kerouac / Omar Swartz. - SIU Press, 1999. - 130 p.
18. Tytell J. The Broken Circuit / John Tytell // J. Kerouac. On the Road. - N. Y.: The Viking Press, 1979. - 539 p.
Дата надходження до редакцп: 30.10.2014.
D. V. Dyurba
GENRE SPECIFICS OF NOVELS BY JACK KEROUAC
In the 1950-1960s the US social regulations became more rigid, the censorship was strengthened and the cult of material values was rising. As a result, a great number of new forms and techniques opposing to the formal and conventional literary mainstream emerged in fiction. Novels by Jack Kerouac may serve as a striking example.
All the novels from the series of Duluoz Legend series are separate works published in different times, but making up the whole epic work with the same plot lines as in the series novels, with main heroes who easily resemble real prototypes, toposes, which may be recognized and with similar ideas. In all the novels of the series the narrator is identified with the author and the main hero.
The series of Duluoz Legend contain all the formal and content features of the autobiography genre, which is marked out by F. Lejeune, except the «autobiographicalpact», substituted by the novel pact», since J. Kerouac repeatedly emphasized autobiographic features of his works in his correspondence and interviews.
However, besides evident autobiographic traits, these novels provide an attempt to expand the autobiography genre. There are such features as the fragmentary nature, combining the attributes of different literary genres and engaging the features of other arts, the multi-dimension space and time structure etc.
The texts of the novels by this writer include film scripts, radio interviews, drama features. The typical laws of the time and space autobiography organization are violated due to the use of spontaneous methods of writing which are used by J. Kerouac and the associative principle of the plot making. The literary chronotopos is continuously changing, thus intensifying the fragmentation effect. Apparently, it shows the expansion of the autobiography genre in the writer's novels to the level of the autobiography meta-genre.
Key words: the autobiography genre, meta-genre, the autobiography meta-genre,bit-literature.
