CC BY
1410. Bues M. Zum Begriff «Sportsprache» / M. Bues // Muttersprache. -Berlin : Walter de Gruyter Verlag, 1953 - S. 22-24.
11. Haubrich W. Metaphoric des Sports in der deutschen Gegenwartssrache // W. Haubrich. - Köln Universität, 1963. - 296 s.
12. Maronek P. Die Sportsprache im Deutsche - Fussballsprache / P. Maronek. - Brünn, 2008. - 33 s.
13. Möhn D. Fachsprachen // D. Möhn, R. Pelka. - Tübinger : Germanistishe Arbeitshefte, 1984. - 30 s.
14. Jamie J. Andy Murray's Wimbledon Adventure Provokes Admiration in World Media / J. Jamie // The Guardian [Елекгронний ресурс] - 1 елект-рон. опт. диск (CD-ROM) ; 12 см. - Систем. вимоги: Pentium ; 32 Mb RAM ; Windows 95, 98, 2000, XP ; MS Word 97-2000. - http:// www. guardian. co.uk/sport/2012/jul/09/andy-murray-wimbledon-media 1
15. Jamie J. Manchester United and Nani Charged by Uefa after Stormy European Exit / J. Jamie // The Guardian [Електронний ресурс] - 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) ; 12 см. - Систем. вимоги: Pentium ; 32 Mb RAM ; Windows 95, 98, 2000, XP ; MS Word 97-2000. -http://www.guardian.co.uk/ sport/2012/jul/09/manchester
16. Raish D. Bayern Eliminate Dortmund from the German Cup / D. Raish // DW [Електронний ресурс] - 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) ; 12 см. - Систем. вимоги: Pentium ; 32 Mb RAM ; Windows 95, 98, 2000, XP ; MS Word 972000. - http://www.dw.de/bayern-eliminate-dortmund-from-the-german-cup-in.
УДК 821.111-21 Марло.09
В.В. ГеорНевська (Харкав),
викладач кафедри зарубiжноi лператури та класично! фшологл Харшвського национального ушверситету iменi В.Н. Каразша.
Жанрова своерщшсть п'еси К. Марло «Едуард II»
Аналiз творчосп Крктофера Марло привертае увагу до невивчено! в укра!нському лгтературознавстта спадщини творчосп англшського драматурга, що сприяе кращому розумшню доби Вщродження в цшому. У статп порушуеться проблема жанрово! своерщносп п'еси англшського письменника доби Вщродження Кр^офера Марло. Дослщжуються соцю культурш поди доби та !х вплив на драматурпю письменника.
Дослщники А. Т. Парфьонов [6], Н. Е. Мжеладзе [5], Е. Бартел [10], Д. Коле [11], В. Гордон [12], Л. Хопкинс [13], яш займалися вивченням творчосп письменника, одностайно вiдносять за жанром п'есу Крютофера Марло «Едуард II» до трагедп. Вiдзначаючи фшософш Н. Макiавеллi, як рушiйну силу, яка вплинула на зображення юторичних подiй у творi.
Е. Уейр [8], яка займаеться дослiдженням бюграфш англiйських вшце-носцiв, переважно королев, у своему дослщженш «Французька вовчиця -
© Георпевська В. В.
королева Англл Ьабелла» акцентуе увагу на далекоглядносп К. Марло. Рiч у пм, що багато рок1в бiографiя 1забелли розглядалась дослiдниками стереотипно. Вщдати належну шану Icоролевi i менш суб'ективно дослщжува-ти И життя почали нещодавно. Початком ново! штерпретацп життя Ьабел-ли була п'еса саме К. Марло. У характернш для нього лакошчнш формi (лише к1лька рядк1в у п'еа) вiн змалював реальний портрет королеви, вщдав-ши шану И розуму та стiйкостi.
Слiд зосередитись на дослвдженш жанрово! своерiдностi п'еси К. Марло «Едуард II», з'ясувати чим защкавив письменника образ Едуарда II та часи його правлшня.
«Театр е нi що шше - як життя» - саме такий середньовiчний постулат доречно використати при описанш свiтогляду англшсько! королеви Слизавети. У п'есах того перюду була невловима магiя, кожна людина, не зважаючи на сощальне походження, могла не тiльки прийти на виставу, але й вшзнати себе чи знайомих серед дшових оаб п'ес. Слизаветинсьш драматурги звертаються з пiдмосткiв театрiв до ушверсально! аудиторп, яка уособлюе все сусшльство без виняткiв, всi класи, людей з рiзним рiвнем освiти i забезпеченостi, рiзних професiй i нацюнальностей. [5, с. 442-443].
Театр XVI ст., як про те сввдчить творчють його кращих представ-нишв, породив явище, яке понятiйно оформиться лише через три сто-рiччя. У надрах драматурги i театру доби Вщродження була створена справжня драма iдей, що розглядае питания, яш викликають великий резонанс. При цьому драма вдей включала в себе рiзнi елементи шших жанрiв i була розрахована на найширшi верстви населення. А оскшьки людина ле! доби ще не розучилася ввдчувати себе невiд'емною частиною макрокосмосу, цшого, то питання сустльно! значимостi сприймалися як особиспс-на справа кожного [5, с. 448].
Загальнодоступний англiйський театр доби Крютофера Марло винiс на тдмостки п'еси, в яких обговорювалися питання тднесення i падiния королiв i царств, методи сучасно! полiтики, вшни, тиранп, ате!зм i вiра в Бога, способи досягнення багатства тощо.
Творчiсть англiйського драматурга Крiстофера Марло (1564-1593 рр.) е яскравим прикладом ренесансно! драматурги. Хоча доробок письменника налiчуе лише ам п'ес, ва вони е творчим експериментом драматурга та уособленням тенденцш доби. Всi твори можна подшити на чотири групи. П'еса «Едуард II» входить до групи «Трагедш De casibus» разом iз шшою п'есою «Паризька рiзанина». Обидвi вони написаш 1593 р. та ма-ють спiльнi жанровi особливостi.
De Casibus - це енциклопедя юторичних бiографiй та частина класич-но! традици юторюграфи. Йдеться про долю i лиха ввдомих людей, почина-ючи з бiблiйного Адама, узагальнений образ стародавтх людей та людей чайв Дж. Бокаччо. Робота письменника виявилась настшьки усшшною, вона породила явище, яке згодом почали називати De Casibus традици, що вплинули на багатьох iнших письменниюв: Дж. Чосера, К. Марло та ш.
Цей тип трагедп пов'язаний з традицiею лiтературних творiв про вщо-мих людей, як1 не тшьки розповiдають бiографiчнi вiдомостi, але аналь
зують 1х моральнi чесноти. Класичнi традицл поеднуються у Дж. Боккаччо iз iдеями трагедiй Л. Сенеки. Дж. Боккаччо розповщае про бюграфп ввдо-мих людей, як1 були на тку щастя i раптово стали нещасними, коли вони менше всього цього оч^вали. Такий тип сюжету, тсля Дж. Боккаччо, визначають як <Юе casibus трагедiя». Крiстофер Марло створив п'еси, зас-нованi на цьому творчому прийомi.
Дж. Чосер охарактеризував цей тип трагедп як «падшня великих людей». А. Н. Веселовський трактуе «De Casibus Улогит lilustrium» як «про фатальну долю великих людей». А. Н. Веселовський писав: «£ й дшсно заслужена доля, коли люди перевищили сво1 вимоги до життя, захопилися гонитвою за щастям, вони платяться за це, в таких випадках чим бшьше бувае щастя, тим ближче падiння, слiпою виявляеться не фортуна, а люди, яш не шдкорилися свош долi...» [10, с. 120].
Щоб бiльш детально розкрити суть трагедп De casibus спочатку слiд дати визначення жанру трагедп. За О. Галичем: «Трагедiя - це драматич-ний твiр, що грунтуеться на гострому, непримиренному конфлiктi особи-стостi, яка прагне максимально втшити сво! творчi потенцп, i об'ективною неможливiстю !х реалiзацil» [2, 304].
De Casibus Упогит ШшМит (про долi ввдомих людей) - це твiр, який складаеться iз 56 бiографiй. Написаний флорентiйським поетщь Джованнi Боккаччо, латиною, у виглядi моральних iсторiй падiнь вiдомих людей.
1сторична постать короля Едуарда II чудово пiдходить для розкриття суп трагедп De casibus, оск1льки вш як людина надiлена владою, грошима та можливостями не змiг боротися iз плотськими спокусами i врешп решт став !х заручником.
Конфлжт короля iз усiею знаттю тривае протягом вае1 п'еси. Таке де-тальне описування пад1ння короля зумовлено потребами глядача - можливiсгь спостери-ати за деградацiею та жахливою смертю правителя Англи над1ляла людей уявною владою та могуттстю.
Художнiй образ короля та шших д1йових оаб - це результат суб'ектив-них висновк1в К. Марло. 1з самого початку п'еси драматург невщступно слщуе поставленiй мет та розкривае риси героя трагедп De casibus.
Король Едуард II зображений у п'еа як загроза для держави, який ладен абсолютно на все про що попросить Гевестон: «Вас злить, що Гевестон поряд зi мною? / Але так завгодно нам. То наша воля». « .. .Як тдкоритись ми- король попу? / Пихатий Рим, ти наплодив ось цих / Халотв забобонних i зухвалих! / Вони блишать, залит1 свiтлом / Свiчок твок антихристових храм1в. / Спалю я ва тво! буцвп, / I в прах падуть твердит папських замкiв, / I вщ попiвських трупiв распухне ^бр, / I берег виросте ввд 1хтх трун. / А що до перiв, як1 ладнають iз попами, / Не буду я королем, якщо тальки / Вах до останнього не знищу!» [4, с. 9, 11-12] (Переклад iз ашлшсько1 тут i дал В.В. Георпевсько1).
Iсторичним фактом е шлюб м1ж Едуардом II та Ьабеллою, який був укладе-ний для тимчасового миру м1ж ворогуючими крашами Англiею та Франщею. Результатом цього шлюбу став хиткий мир м1ж кранами та народження май-бутнього короля Англи Едуарда III. Таким чином, обираючи часи правлiння Едуарда II письменник, по-перше, дае ощнку iсторичним под1ям того часу та детально описуе обставини та атмосферу, у яких зростав майбутнш король.
Драматург не гае часу: починае розкривати художнш образ короля та його падiння iз першо! сцени, коли повертаеться iз вигнання його фаворит Гевестон. Едуард II погрожуе Морпмеру Молодшому через те, що той погано ставиться до його фаворита: « Ну, Морпмер, тебе примушу я / Розкаятися в тво!х словах. Ти смiеш / Суперечити королю? Погрожувати менi / Сладом за Ланкастером? На лобi твоему / Мш меч розгладить складки i зiгне / Колша, що згинатися розучилися. / Хочу я Гевестона! Знайте ж ва - / Небезпечно повставати на короля!» [4, с. 3-4].
Показовим е те, що король стае таким хоробрим лише в присутносп сво-го фаворита та тшьки на словах. Вш поводиться, як йому заманеться, тому що iз дитячою наiвнiстю вважае, що вш непереможний: « Вас злить, що Гевестон зi мною поруч? / Але так завгодно нам. То наша воля.» [4, с. 9].
1нтереси краши байдуж1 Едуарду II, забаганки коханця для нього на першому мiсцi: «Якщо вш був би селюком, вiн мш улюбленець! / I я схи-литися перед ним змушу / Зарозумшо з усiх вас.» « Так ось що, пери зухвалi, вам потрiбно? / Але перш, тж мiй милий Гевестон / Зi мною роз-лучиться, цей ост^в / Спливе над океаном ^ блукаючи, / До невщомим материках пристане» [4, с. 10].
У п'есi досить оригiнально драматург зображуе розумiння королiвсь-коi влади Едуардом II. Вiн поводиться як мала дитина, улюбленою ^аш-кою якого е Гевестон. Заради фаворита вш ладен передати нуднi державш повноваження iншим, а собi залишити тшьки багатство, свободу та коханця: « Я ладен тдкоритись папському легату / I канцлером його я при-значаю, / Ланкастера - великим адмiралом / Над нашим флотом, обидва Морпмера / Отримають графський сан. Лорд Уорш Пiвнiч / Отримае в управлшня. / (Звертаючись до одному з бунпвних лордiв.) / Ти ж - Уельс. / Але якщо навиъ цього всього / Вам мало, королiвство роздшть / Мiж собою на багато королiвств, / I менi лише куточок або закуток / Залиште, щоб в ньому вiльно мiг / Я жити щасливо з милим Гевестоном» [4, с. 11]. Наiвнiсть короля приголомшуе та дае зрозумгти глядачу, що королi ма-ють так1 ж слабкосп як i звичайнi люди.
Iнфантилiзм короля при дворi сприймають досить агресивно. Едуард II наiвно думае, що тдтримки Гевестона йому вистачить, щоб протис-тояти цiлому свiту. Вш навiть свариться iз Кентом (своiм братом), чи не единим своiм прибiчником: «Я бачу, государ, пристрасть до Гевестона / Для держави i для вас - смерть. / Дворяни злюш тепер вшною / Загрожу-ють вам. Брат мш, краще назавжди / Звщси вижене Гевестона» «Чи не диво, що своiх ти перiв знехтував, / Коли я, брат твш, так тобою вiдкину-тий» [4, с. 27].
Слабшсть та необдумаш вчинки короля, як коршун, тдраховуе i ко-ханець королеви Морпмер Молодший: «Ти з прапором розпущеним лиш раз / Був у пол! I твоi солдати йшли, / Нiби актори в блискучих обладунках, / Без лат, а сам ти, золотом залитий, / Верхи, смшчись над уйма, про-iжджав. / Киваючи i трясучи султаном яскравим, / I з шолома жжш звиса-ли с^чки» [4, с. 27].
Вчинки Едуарда II виглядають кумедно та несерйозно, навпъ для змо-ви проти свого ворога Мортiмера Молодшого, який збирае союзников проти
нього, у стльники вiн обирае знову ж таки свого коханця Гевестона: «Таким став хоробрим Морт1мер, що менi / Загрожуе в обличчя вiйною м1жу-собною» [4, с. 28].
Крютофер Марло рщко залучае жiночi образи до сво1х п'ес. У творi «Еду-ард II» единим жшочим образом е королева 1забелла. Щодо зображення И образу на сьогодт склалися вже певнi традици: вона жорстока, зла, непохит-на, амбiтна, прагнула влади та саме вона керувала державою i винна у всiх невдачах краши часiв правл1ння Едуарда II. Слад зазначити, що 11 особиспст позитивнi якосп iгноруються. Англiйська дослвдниця Е. Уейр [9] у сво1й книзi «Французька вовчиця - королева Англи Ьабелла» руйнуе вiками складений образ королеви, зазначаючи, що ще в XVI ст. саме К. Марло виявив та зобра-зив у п'есi «Едуард II» справжню сутнiсть ще! ж1нки: « О, горе бвднш, жалю-пдною королев^ / О, якби в ту годину, що на корабель / Зшшла я, iз милою Франщею розлучившись, / Богиня, що йде по хвилях, / Цирцея б мш образ пiдмiнила, / Або в день весшля, кубок Пменея / Наповнений був би отрутою, або руки, / Що обняли, мене б задушили, / I я би не жила, щоб не бачити, / Як милий мш король мене кидае! / Я, як божевшьна Юнона, землю / Наповнюю рокотом стогоном та криком. / Адже нiколи Юттер не любив / Так скажено Ганiмеда, як нинi / Проклятого вш любить Гевестона. / Але цей гшв його ще посилить ... / Повинна я благати його, бути шжним, / Стати засобом до по-вернення Гевестона. / На жаль, наик його вш полюбив, / На жаль, навж нещасною я буцу» [4, с. 13-14].
Падшня Едуарда II е центральною подiею, навколо яко! обертаеться все у творi. Самовпевнешсть короля у сво!й владi та могутносп, удавана пiдтримка коханця та розумна королева поруч грають злий жарт iз ним. Смерть приходить до Едуарда II разом iз катом та у виглядi середньовiч-них тортур.
Смерть Едуарда II е наслвдком його тиранiчноl гордосп, що провокуе противник1в i призводить до страшно! загибелi короля. В остант хвилини свого життя король розуше, що програв. Це зрозумшо iз iронiчноl промови Едуарда II: «Подумай, Лестер, як меш важко / Втрачати безвинно i вшець i владу / I честолюбию Морпмеру право / Свое ввддати, яке було / Вершиною блаженства мого. / Туга за ним меш душу вбивае. / Ну ось, вiзьми вшець, з ним - життя мое. / (Зшмае з себе корону) / Одночасно в Англи не можуть / Панувати два короля. але почекайте / I дайте меш бути королем до жга, / Щоб ми- намилуватися я вiнцем / Сво1м блискучим. [4, с. 51]. Передсмер-тна промова короля довга, вш то погоджуеться добровшьно вiддати корону, то знову забирае 11 як улюблену iграшку. В решп решт, йому вже не сила витримувати тортури i вш зрiкаегься престолу та помирае.
!рошчним, як насмiшка, е той факт, що Морпмер Молодший вiдправ-ляе ката до Едуарда у день коронаци його сина, який, донавшись про смерть батька, наказуе вбити Морпмера та заточити у в'язнищ Iзабеллу.
П1сля правлiння слабкого короля, який погрожував т1льки словами приходить мщь меча - правлшня Едуарда III. Достеменно не ввдомо, як1 саме стосунки були у нього iз батьком, чи щкавився Едуард II сином. У п'еа К. Марло зображуе реакц1ю Едуарда III на звютку про смерть батька так: «... Коли пробачити не можу я. / ...Геть голову його! / Птд суд вшськовий!» [4, с. 61].
Помета сина за батька може здатися дивною, але таким розумним вчинком молодого короля К. Марло щдкреслюе рiзницю мiж батьком та сином. Адже правлiння Едуарда Ш яюсно вiдрiзнялось ввд правлiння Едуарда П.
Таким чином, трагедшний конфлiкт, який лежить в основi самого жанру трагеди, драматург вмiло розкривае протягом вае1 п'еси, кульмiнацieю стае кривавий опис смерп Едуарда II. Катування короля нагадують шкызи-цш, це не просто вбивство, це помста жшки (королеви 1забелли), якш вiн завдав стiльки болю, принижень та страждань.
У XVI ст. життя можновладцiв та звичайного люду вiдрiзнялось. Короля чи королеву вважали богорiвними. П'еса К. Марло дае можливють англшцям зрозумiти об'ективну картину iз життя короля.
Доба Ввдродження вiдрiзняегься ввд попереднъо! доби початком критики церкви та релш1, прискшливого аналiзу Бiблil. За чаав Середньовiччя людей карали, лякали, вбивали за релiгiю. За допомогою художнього образу Едуарда II К. Марло розкривае та пояснюе глядачу ставлення до решги ко-ролiв: «.. .Як шдкоритися мiг король попу? / Пихатий Рим, ти наплодив ось цих / ХХолотв забобонних i гордовитих! / Вони блишать, залип свiтлом / Свiчок тво1х антихристових храмiв. / Спалю будiвлi я тво! старi, / I в прах впадуть твердинi папських замков, / I ввд потвських трупiв Тiбр розпухне, / I берег виросте вiд 1хшх трун. / А шо до перiв, яш ладнають iз попами, / Не буду королем я, якщо тшьки / Всiх до останнього не знишу!» [4, с. 11- 12].
Обравши для свое! п'еси часи правлшня Едуарда II письменник шби пояснюе вчинки, яш тсля смертi батька, вжив його син. Саме Едуард III наказав заточити Ьабеллу у Тауерi, розпочав Столгтню вiйну, розiрвавши цим хиткий мир мiж Англiею та Францiею, який двi кра!ни досягли шлю-бом Едуарда та Ьабелли. 1х син видав першi статути про робгтнишв i узаконив практику скликання парламенту. Активно просував використання англшсько1 мови у робоп парламенту та судiв. При Едуарда III, завдяки вiйськовим талантам його сина принца Уельського (Чорного принца), Ангдал одержала ряд перемог над Франщею, i як король вш був досить популярний, а нащадки (особливо у роки вiйни Червоно1 та Бшо1 троянди) взагалi схильш були iдеалiзувати його.
Драматург додавши до звичного для доби Вщродження жанру трагеди елементи трагеди De casibus створив неповторний драматичний твiр, який цiкаво не тшьки дивитися, а й читати. Також захоплюе вмшня пись-менника - стисло, iнодi форсуючи iсторичнi поди, вшображаючи клю-човi моменти доби, описувати iсторичнi факти, яш вшбувались протягом дешлькох столiть.
Подальше дослщженщя може вiдбуватися у вивченнi проблематики творiв письменника.
Список використаноТ л^ератури
1. Галич О. Теорiя лгтератури : [Пiдручник] / О. Галич, В. Назарець, £. Васильев - К. : Либадь, 2008. - 488 с.
2. Лтературознача енциклопедая / [авт.-уклад. Ковалiв Ю.I.]. Т. 1. - К. : ВЦ «Академiя», 2007. - 608с.
3. Лгтературознача енциклопедiя / [авт.-уклад. Ковалiв Ю.1.]. Т. 2. - К. : ВЦ «A^eMi®», 2007. - 624с.
4. Марло К. Эдуард II: [Электронный ресурс] / К. Марло. - Режим доступа : http://adelanta.info/library/poetry/541.html
5. Микеладзе Н. Э. Шекспир и Макиавелли : тема «макиавеллизма» в шекспировской драме / Н. Э. Микеладзе. - М. : Изд-во «ВК», 2005. - 492 с.
6. Парфенов А. Т. Кристофер Марло / А. Т. Парфенов. - М. : Художественная литература, 1964. - 221 с.
7. Парфенов А. Т. К проблеме маньеризма в английской драматургии эпохи Возрождения. Т. 41, №№ 5 / А. Т. Парфенов. - М. : Изд-во АН СССР. Сер. лит. и яз., 1982. - С. 442-453.
8. Уэйр Э. Французская волчица - королева Англии Изабелла / Уэйр Элисон. - М. : АСТ : Астрель, 2010. - 629 с.
9. Baker G. P. Dramatic Technique in Marlowe. - E & S, 1913.
10. Bartel E. Critical Essays on Christopher Marlow / Emily Bartel. - N.Y. : Twayne Press, 1997, 240 p.
11. Cole D. Christopher Marlowe and the Renaissance Tragedy / Douglas Cole. - London : Cambridge University Press, 1995. - 119 p.
12. Gordon W. British Theatre / W. Gordon. - London : Continuum, 2003. -305 p.
13. Hopkins L. Drama and the succession to the crown 1561-1633 / Lisa Hopkins. - Portland : Ashgate Publishing Co., 2011. - 178 p.
14. Marlowe C. Edward the Second : [Электронный ресурс] / Christopher Marlowe. - Режим доступа : http://adelanta.info/library/poetry/ 547.html?lan=for
УДК 82.09
В.С. Гривина (Харьков),
аспирант кафедры зарубежной литературы и классической филологии, Харьковского национального университета имени В.Н. Каразина
Акт трансгрессии и повторения в Трилогии Нова и «Голом завтраке» Уильяма С. Берроуза
«Моя основная теория заключается в том, что слово в буквальном смысле - вирус. Слово не признавалось вирусом, поскольку достигло стабильного симбиоза с носителем» [14, с 99]. Высказывание Уильяма С. Берроуза совпадает с общим тоном мысли XX в., и тем, что Мишель Фуко называет «культурой подозрения». Говоря о главных идеологах века, Марксе, Ницше и Фрейде, Фуко замечает, как три теории сходятся на подозрении в том, что от субъекта нечто скрывают, будь это продукт производства, ресентимент или подсознание. Зарождающееся подозрение связано не только с появлением философии языка, но также своеобразной «лите
© Гривина В. С.
