CC BY
63Учет записки ТаврШського нацгонального университету \м. В. I. Вернадського Сер1я «Фыолог^я. Сощальт комумкацИ». Том 24 (63), №1 Ч.2. 2011 р. С. 178 -190.
УДК 821.161.2-09
ЖАНРОВА СПЕЦИФ1КА КРИМСЬКОШРИКИ ЛЕС1 УКРА1НКИ
Вишняк М. Я.
Тавршський нащональний ушверситет 1м. В.1. Вернадського, Смферополь, Украта
Стаття присвячена дослщженню жанрово! специфки поетичних творiв Леи Укра!нки, написаних тд враженням И перебування в Криму, розгляду !х тематичного спрямування та окремих елемен™ поетики.
Ключовi слова: жанрова специфка, жанровi рiзновиди, кримський "текст", iндивiдуальний стиль.
Досить мютку частину поетично! спадщини Леш Украшки (не за кшьюстю написаного, а за художньою значимютю) займае кримський "текст", тобто в1рш1, створеш тд час перебування поетеси в Криму чи тд враженням його вщвщин. Ц твори характерш своею оригшальшстю 1 жанровою специфшою, позначен яскравими ознаками 1ндивщуального стилю !х авторки.
В данш статп робиться спроба характеристики кримського поетичного доробку Леш Украшки якраз тд кутом зору !х жанрово! специфши, що ще не було предметом окремого дослщження в лесезнавств1.
Взагат питання жанрового анатзу литературного твору е досить важливим, оскшьки, кр1м ус1х чинниюв, та чи шша жанрова форма, до яко! вдаеться автор, в певнш м1р1 сприяе визначенню 1 характерних рис ¡ндивщуальносп, творчого обличчя автора. Хоч, як зазначае Н. Копистянська, "штерес до проблематики жанру змшний: вш то сильно зростае, то зменшуеться; жанрове визначення твору то вважаеться першорядним, то необов'язковим, або взагат неважливим" [4, с. 6]. Однак хоч, можливо, "жанрове визначення твору" 1 справд1 не е першорядним, все ж е досить суттевим елементом з'ясування природи художнього твору 1 творчо! шдивщуальносп його автора.
Простежуючи весь л1ричний доробок Лес Укра!нки, можна прийти до висновку, що саме поетичний цикл, починаючи вщ "Подорож1 до моря" (1888 р.) та "Семи струн" (1890 р.) { юнчаючи в1ршами "З подорожньо! книжки" (1911 р.), стае одним ¡з найбшьш частих 1, вочевидь, улюблених в1ршових форм поетеси. Саме в ньому вона найбшьш повно виражае свое св1тобачення, оскшьки цикл, як правило, складаеться з кшькох (вщ трьох { бшьше) в1рш1в, об'еднаних якоюсь одшею стрижневою думкою чи образом, що дае змогу для ширшого поетичного мислення, шж в окремому в1рш1, до розлогост поетичних узагальнень, врешт до бшьш повного самовираження свого творчого "я" { передач! своерщно! авторсько! аури.
Все це 1 простежуеться в наступному поетичному цикл1 Лес Укра!нки "Кримсью спогади", створеному шсля !! друго! по!здки до Криму в 1891 рощ. Як { "Подорож до моря", цей цикл набувае в поетеси жанру поетичного щоденника. Щоправди не вс в1рш1, що ввшшли до нього, написаш в 1891 рощ. Частина з них створена вже шсля першого перебування Лес Укра!нки в Криму (1890), зокрема, в1рш1 "Грай, моя тсне!", "Мердвен", "Байдари", "Бахчисарайський дворець", "Бахчисарайська гробниця" та "Надсонова дом1вка в ЯлтГ'. 1х написанню
послужила подорож поетеси в Ялту через Байдари та вщвщування Бахчисараю тд час першо! по!здки до Криму. I тому, мабуть, не випадково в саму назву циклу включено слово "спогади".
Першим вiршем циклу, що складасться з 11-ти поезш, е заглавний твiр "Заспiв", написаний уже тсля повернення авторки з тавршсько! землi. I якщо вiршi "Подорож до моря" мають бшьший композицiйно-сюжетний взаемозв'язок, то складовi "Кримських спогадiв" в цьому вiдношеннi значно автономшшь Взагалi ж скомпонованi твори циклу не за часового послщовшстю !х написання (про що свщчать зазначенi самою авторкою дати !х створення - 1891-й, 1890-й, по^м знову 1891-й роки), а за !х змiстовно-емоцiйною i тематичною зближешстю. Отже, як уже пiдкреслювалось, "Кримсью спогади" - це своерiдний подорожнш зошит, який вiдбивае враження лiричного героя, в якому легко шзнаеться сама авторка, вiд побаченого i пережитого. Саме це i зумовлюе всю композицiйну структуру циклу, вiршi якого, як зауважуе Н. Вишневська, - це "единий художнiй оргашзм, об'еднаний внутрiшньою настроевою еднiстю" [3,с. 84].
Незалежно вiд об'екту зображення майже у всiх вiршах циклу (навт, здавалась би в чисто пейзажних) вiдчутний перегук iз сучасшстю поетеси. А настрiй, мотив того чи шшого твору, що спричиняють вiдповiдну його тональнiсть диктують i конкретнi жанровi форми. Вони ж досить рiзноманiтнi. Це i вiрш-спогад, яким е заглавний вiрш циклу "Засшв", i пейзажно-маринiстичний малюнок ("Тиша морська"), i вiрш-заклик ("Грай, моя тсне!"), i лiричний роздум ("Безсонна нiч"), i лiричний портрет ("Татарочка"), i вiрш-посвята ("Бахчисарай").
Попри деяку тематичну подiбнiсть "Кримських спогадiв" Леш Украшки з "Кримськими сонетами" А. Мщкевича та поезiями О. Пушкша, якi теж бували в Криму, вiршi украшсько! поетеси рiзняться самобутшстю i оригiнальнiстю. I не дивно, що I. Франко, який був досить суворим в оцшщ творчосп сво!х лiтературних побратимiв, вiдзначив неабиякий талант Леш Украшки, що засяяв, за його словами, зршстю i "повним блиском" [7, с. 248]. То мабуть, тсля тако! високо! оцiнки не варто вести мову про якесь наслщування поетесою названих вище класикiв. У цих творах, подiбних до вiршiв Мiцкевича i Пушкiна лише за об'ектами зображення, вона "розвивала новi 1де!, вщповщш до нових умов" [2, с. 16], виявивши в усiй повнот свою оригiнальнiсть, свою поетичну фiзiономiю, заявивши про себе як про неперевершеного лiрика.
Отже, "Кримськi спогади" засвщчили якiсне зростання поези Леш Украшки як на рiвнi !х жанрово-стильових ознак, так i на рiвнi змiстовностi та художньо-виражальних засобiв. А дослiдниця творчостi поетеси Леонша Мiщенко цiлком слушно висловила думку про те, що вiршi циклу е подальшим "кроком на шляху зростання Леш Украшки - "пейзажиста" [5, с. 171]. То правда, що переважна бшьшють вiршiв циклу, в тому чи^ й уже згадуваний "Засшв", або е пейзажними картинами, або ж включають в себе пейзажш описи чи деталь Однак здебшьшого пейзага в них служать засобом вираження думок i почуттiв самого автора. Це дае змогу, дослщжуючи жанрову природу таких вiршiв, вiднести окремi з них до лiричних медитацiй. Як цшком вiрно зазначае Г. Аврахов, "загальний !х характер (вiршiв "Кримських спогадiв" - М.В.) медитативний. Пейзаж^ картини, описи...
юнують не самi по соб^ а як збудники думки, предмети глибоких авторських розмiрковувань" [1, с. 46].
Загалом же вiршi "Кримських спогадiв" - це своерщний поетичний калейдоскоп, що художньо вiддзеркалюе стан душi лiричного героя, в якому оригшально переплетено особисте й загальнолюдське, де "з журбою радють обнялись". Це поетичний цикл, в якому на найвищих чуттевих регiстрах звучать переможнi i життествердш, оптимiстичнi мотиви i тимчасовi мотиви розпачу та зневiри, однак першi з них е превалюючими. А природа стае в цих вiршах тим i духовним, i матерiальним каталiзатором, вiд спiлкування з якою поетеса набираеться снаги та стшкост в протистояннi i власнiй недузi та тiй несправедливостi, яка дiеться в суспiльствi. Тому, попри все, домiнуючим в усьому циклi стае настрш лiричноl геро1ш, виражений у словах: "Геть всi темни думи сумш!" (вiрш "На човнi").
Кожен з творiв цього циклу, будучи його художньо-естетичною складовою, водночас сприймаеться як окремий i цiлком самостшний вiрш зi своею темою, образнютю, ритмiкою та тональнiстю, жанровою специфшою.
Своерiдним вiршем-мiстерiею е поезiя "Негода", що побудована на глибоких асощащях. Поетесу глибоко тривожить те, що "так чудовий сей край богоданний у неволi в чужих пропадае". Морська стихiя - буря, що шднялась на мор^ стае символом очищення. Звертачись до моря, поетеса закликае:
Сильне море! зберися по сит!
Ти потужне. Нема тобi спину.
Розжени сво! буйнп хвит,
Затопи сю нещасну кра!ну! [6, с. 92].
В "Кримських спогадах" Леся Укра!нка виявила себе i як майстер лiричного портрета, яким е 11 вiрш "Татарочка", де зображено привабливий образ татарсько! юнки. Видаючись до виразних художнiх деталей ("А очищ, наче блискавицi, так i грають з-попiд брiвок темних!", "вид смуглявий") та пестливих отав ('^вча молоденьке", "чорнiй головцi", "личко", "очицi"), поетеса передае 11 красу, силу i молодiсть.
Завершуються "Кримсью спогади" вiршами-присвятами, написаними ще шсля першо1 по1'здки поетеси до Криму - "Мердвен", "Байдари", "Бахчисарай", "Бахчисарайський дворець" та "Бахчисарайська гробниця" (три останш твори мають форму сонета) та "Надсонова домiвка в ЯлтГ'. Кримська природа полонила поетесу. "Щоб тута жити, треба мати крила"! - захоплено вигукуе 11 лiричний герой у вiршi "Байдари", який, як i iнший твiр "Мердвен", сто1ть дещо осторонь вiд шших вiршiв-посвят, зважаючи на об' ект зображення.
В "Мердвенi" поетеса, вдаючись до засобiв ститзацп пiд стародавш перекази i легенди, змальовуе казкову красу "бескидiв сивих" i "червоних скель", що зависають над морем, та круту мiж них стежину - сходину аж до самого моря.
Читача полонить i краса дико1 прсько1 природи Криму, так чарiвно зображена в вiршi "Байдари". "Це натури дивш, красни дари", казковий краевид, що постае
пoмiж двox беcкидiв-cкель. Вpaження вщ цieï неземнoï чapiвнo-фaнтacтичнoï величi пpиpoди cпoнyкae лipичнy геpoïню дo зaxoпленoгo i цiлкoм лoгiчнoгo питання:
Чи œ тoй cвiт зaгyблений, таемний,
Забутий, незaбyтнiй paй наземний,
Шр так дaвнo шyкaють нaшi мpiï?.. [б, c. 90].
Так, тшьки на вoлi, cеpед земнoï ^аот мае жити людина - такий ocнoвний лейтмoтив цьoгo твopy.
У вж iншиx вipшax-пocвятax пoдopoжнi вpaження i певна oпиcoвicть пеpеxoдять y poздyми вiд пoбaченoгo, а чеpез ниx дo пoетичниx yзaгaльнень. Та як би не пoлoнилa ^aca пpиpoди лipичнoгo геpoя, pеaльнicть дае ^o cебе знати i звдву пoвеpтae читача дo людей, дo тиx минyлиx чaciв, кoли в щм чyдoвiм кpaю, де ниш "гов^я дише чapiвним cпoкoeм", твopилocя злo i нacилля над людьми. Однак пoетеca не вдaeтьcя дo poзгopнyтиx i кoнкpетниx oпиciв минyлoгo зла, а дае лише oкpемi детaлi, штpиxи, якi гoвopять caмi за cебе, пеpедaють жopcтoкy i гштючу aтмocфеpy минyлoгo ("...мicтo, мoв заклятий ^ай", "xoч не зpyйнoвaнa - pyi^a ця ^ama", "тут пустка вигляда", "невoля й дoci пpaвить в ciй ^airn!", "витае ж тута iншa тiнь, Rprnaba"). Це oбpaзи нacтyпниx вipшiв-пocвят, яю yмoвнo мoжнa вiднеcти дo циклу в ци^ aбo дo бaxчиcapaйcькoгo тpиптиxy - "Бaxчиcapaй", "Бaxчиcapaйcький двopець" та "Бaxчиcapaйcькa гpoбниця". Вoни включеш aвтopoм дo циклу в такш же пocлiдoвнocтi. Рoзглядaючи цi твopи Л. Мiщенкo зapaxyвaлa ïx дo "чyдoвиx пейзaжниx зapиcoвoк,.. де у тдтекст!, а iнoдi i безпocеpедньo, виcлoвленi гадки лipичнoгo геpoя ^o минуле кpaю" [5, c. 173]. С^авд^ як i у вcix iншиx вipшax циклу, в цьoмy yмoвнoмy бaxчиcapaйcькoмy тpиптиci-coнетapiï чимaлo яcкpaвиx пейзaжкиx oбpaзiв чи цiлиx rapra^ але вci вoни включають oкpемi детaлi чи штpиxи, вiд якж цi пейзaжi набувають iншoгo cмиcлoвoгo пiдтекcтy. Дocить взяти для ^икладу xoч би пеpшy cтpoфy вipшa "Бaxчиcapaй", щoб в цьoмy пеpекoнaтиcь:
Мoв зaчapoвaний, cтoïть Бaxчиcapaй, Шле мicяць з неба пpoменi злoтиcтi, Блищать, мoв cpiбнi, бiлi стши в мicтi. Спить цiле мюто, мoв заклятий кpaй [б, c. 94].
В ycix циx тpьox твopax opгaнiчнo пoeднyютьcя poзпoвiдi гоетеот пpo минyлi чacи лиxoлiття, щo твopилocя на бaxчиcapaйcькiй землi за юнування там кpимcькoгo xaнcтвa, з ïï cyчacнicтю, кoли в цьoмy блaгoдaтнoмy кpaeвi, як i в усй кpaïнi, i нинi немае cпpaведливocтi, ocкiльки "невoля й дoci пpaвить в цiй кpaïнi".
I шби пiдтвеpдженням цieï невoлi, наотлля над людинoю i неcпpaведливicть, щo панують "у тiй caмiй xoлoднiй кpaïнi", звучить заключний вipш циклу "Haдcoнoвa мoгилa в Ялтi", який фopмaльнo е теж вipшем-пocвятoю толдаь мoднoмy pociйcькoмy пoетy, кoтpий, всма забутий, в злидняx i неcтaткax дoживaв cвoï ocтaннi днi в Ялть За жaнpoвoю же пpиpoдoю це вipш-poздyм пpo людcькy дoлю в неcпpaведливoмy cycпiльcтвi. Kopиcтyючиcь заотбами антитези i кoнтpacтy ("Смутна ocеля! В веcелiй кpaïнi, в ropax зелениx, в poзкiшнiй дoлинi мюця веcелoгo
ти не знайшов, смутний сшвець!") та нагштанням порiвняльно-метафоричноl тропiки ("Лаври - неначе зсушила журба, тихо, журливо хита головою вотям плакучим верба", "вшна тьмяни, мов очi слабого"), поетеса створюе проникливо-вражаючу картину скорботи, що панують в осел^ в якш жив поет. Цьому ж сприяе i композицiйна канва вiрша, побудованого на все наростаючому нагромадженш поетично1 лексики на означення журби, безвиход^ а також кшьцеве обрамлення всього вiрша лексичними парами "Смутна оселя!"... в першiй строфi i "Смутная муза" в останнш.
Таким чином, цикл "Кримськi спогади", що став справжньою окрасою майбутньо1 збiрки поезiй Лесi Укра1нки "На крилах тсень", по праву належить до 11 значних поетичних здобутюв. Вiн позначений органiчною еднiстю вiршовоl форми i змiсту, рiзноманiтнiстю жанрових рiзновидiв, якi здебiльшого хоч i е класичними, однак в них помггш ознаки, що виявляють неповторне поетичне письмо автора, пройняте глибоким лiризмом поетично1 оповiдi та образною вишукашстю. Попри окремi мотиви розпачу i зневiри, якi деiнде трапляються в вiршах циклу, 1х загальне спрямування життествердне i свiдчить про загальний iдейно-художнiй поступ поетеси. Мотиви "Кримських спогадiв" знайшли свое продовження i розвиток в творах, поза циклом, таких, як: "Сон", "Мюячна легенда", "Давня казка".
Погiршення стану здоров'я змушуе Лесю Украшку знову в 1897 рощ при1хати до Криму, де вона не була вже шють роюв. Прогресуюча хвороба завадила активнiй творчiй дiяльностi поетеси. Однак, силуючи себе, виявляючи велику волю, вона не полишае творчосп. II "кримський" творчий ужинок за рш перебування в Ялтi був невеликим. Вона береться за переклад творiв Байрона та Шекстра, однак не завершила цю роботу. А вiршi, що написаш в 1897 рощ, увшшли до нового циклу поезш "Кримськi вiдгуки". Сюда ж поетеса включила i драматичну сцену '1ф^ешя в Тавридi", перероблену iз розпочато1, але не заюнчено1' драматично1 поеми пiд цiею ж назвою. Отже, до "Кримських вщгуюв" входить шють поетичних творiв та одна драматична сцена.
Зачинаеться цикл твором "Iмпровiзацiя" - яскравим зразком штимно1' поези, написано1 бiлим вiршем iз своерiдною будовою. Композицшно вiн обiймае чотири восьмирядковi строфи з рефреном "Спи, мое серце!" в кожнiй з них. "I цей рефрен вщграе важливу роль в його композицшно-змютовнш структура Останнiй рядок кожно1 iз строф повторюеться або ж мае дещо змшений варiант (як в другш, третiй та четвертiй строфi). Саме на щ заключнi рядки лягае основне змютовно-смислове навантаження всiх строф, кожна з яких - це досить виразний образний малюнок розкв^лого гранату, запашних лаврiв, магнолп з кипарисом, морсько1 хвилi з прибережним каменем. Це невеличкi поетичнi шкщи - замальовки. При читаннi вiрша перед читачем постають зримо-виразнi своерщш мiзансцени, де "кв^и граната палю розквгають, мов поцiлунки палкi на вустах", де "вiтри пiвнiчнi тремтять, затихаючи, мiж запашними кущами лавровими, наче з^хання жаги", де "до кипариса магнолiя пишная чолом заквтаним нiжно схилилася, як молода до свого нареченого", де "з темного моря бшявая хвиленька до прибережного каменя горнеться". Разом цi замальовки складають натхненний гiмн-хвалу весняному буянню кримсько1 природи, на фонi яко1 i бруняться першi прояви закоханосп
лiрично! геро!ш. Бо xi6a може в нш самiй, що так замилувано i закохано бачить KBÍTy4y кримську землю, не пробудитись вщповщне почуття?!
В "Iмпровiзащ!" Леся Укра!нка виявила себе неперевершеним майстром штимно! лiрики. Обрана нею жанрова формi вiрша органiчно злилася в ньому з його змютом.
Любовнiй темi присвячена i "Схщна мелодiя", що е своeрiдною пiснею -чеканням, сповiддю закохано! дiвчини. В !! основi - палка i непереможна любов лiрично! геро!ш до свого милого. Вдаючись до образностi, поетичними атрибутами яко! е кримський пейзаж ("гори багрянцем кривавим спалахнули", "геть понад морем над хвилями сишми в'ються, не спиняться чаечки бши", "по морю дорiженька", "кипарисова гiлочка"), а також вживаючи деякi елементи народно-пiсенного паралелiзмy, Леся Украшка створюе глибоко емоцiйний лiричний твiр, весь пройнятий невимовною тугою геро!ш за сво!м коханим, який вертаеться до не! з чужини. Рштшка вiрша та протяжна дактилiчна рима з перехресним римуванням надають йому особливо! тональносп, i вiн справдi звучить мелодiйно, як сама тсня.
Майстернiсть Лесi Укра!нки в жанрах штимно! лiрики незаперечна. I все ж домшуючими в "Кримських вщгуках", як i в yсiй подальшш !! творчостi, стали iншi мотиви. А визначила !х сильна, непримиренна дiяльна натура поетеси, яка не могла змиритися з будь-яким злом, неправдою i несправедливою. Протистояння всьому цьому i визначення мiсця поета в такому двоборствi знайшло художне втiлення в бiльшостi вiршiв циклу "Кримсью вiдгyки" - i в "Мрй", i в "Зимовш ночi на чyжинi", i в "Уривках з листа" - в творах, кожен з яких мае свою жанрово-композицiйнy структуру.
Так "Уривки з листа", написанi верлiбром, звучать як поетичне звертання-оповiдь, адресоване безiменномy поету, який надiслав поетес свiй "дужий, неначе у крицю закований, мщно узброений вiрш". В першш частинi твору Леся Укра!нка, спираючись на власний лiтератyрний досвщ, веде мову про природу поетично! творчостi, про злети i спади в робот над словом. Поезiя, як те море, що то грае -шумить, то лапдне й тихе "до берега шле сво! хвилi". Друга ж частина твору - це вщповщь поетеси на надюлаш !й вiршi. В нш Леся Укра!нка розповiдае про свою подорож на Ай-Петр^ коли буйна, кв^уча природа, чим вище пiдiймалися мандрiвники, поступово тьмянiла, - зникали i лаври, i кипариси, i магноли, а за ними i явори, i дуби, а далi не стало ш терну, ш бyдякiв, нi навiть полину. Природа наче закам'янiла: "Сухо, шде нi билини, усе задавило камшня, наче довiчна тюрма". I раптом - о диво! "На гострому срому каменi блиснуло щось, наче пломшь". Це, пробивши вiковiчне камшня, проросла червона квгтка, що дютала в науковому свiтi назву Saxífraga, а в народi - Ломикамшь. Ця квiтка символiзyе в Лес Укра!нки поетичне слово, що здатне здолати вс перешкоди i стати на службу народов^
Своею арх1тектошкою "Уривки з листа" близькi до рашше написаних "Досвiтнiх огнiв". Обидва твори побудоваш на контрастах. Тшьки в першому з них контрастують мертвотна кам'яна пустеля i кв^ка Ломикамiнь - символ нездоланностi, утвердження життя, а в другому - морок чорно! ночi i переможш досвiтнi огнi як символ торжества св^ла над темрявою, символ боротьби i перемоги.
Будучи вщ природи активною i дiяльною натурою, Леся Укра1нка важко переживала змушену iз-за частих нападiв хвороби свою бездiяльнiсть. Iнший на 11 мющ змирився б з таким положенням, але тiльки не вона. Поетеса докоряла собi за таю дш, за те, що шчого не написала. Роздуми над вшм цим i знайшли свое вщображення в вiршi "МрiI", що е своерщним вiршем-спогадом поетеси про 11 дитинство. Одночасно автор прагне в ньому визначити свое мюце в житп. Згадки про дитячi лга повертають уяву Лесi Укра1нки в далею часи лицарiв, навiть подоланих в двобо1, але завжди непереможних, з гордим кличем: "Убий, не здамся!" Згадуе вона i дитячi вiче в стародавньому Луцькому замку з запальними промовами про волю, вселюдську рiвнiсть. I ниш 11 пам'ять береже шсш про волю, яю тодi спiвали юнi подруги. Знову i знову в 11 уявi постае борня, борня до знемоги - чи погибель, чи перемога. Ышого не може бути! Тому шякого розслаблення, шяко1" зневiри. Це лейтмотив всього твору. Звщси й таке його афористичне заюнчення:
Будь проклята кров ледача,
Не за чесний стяг пролита [6, с. 206].
Отже, поет за Лесею Укра1нкою i сам борець, що подае приклад шшим, i натхненник ще1 боротьби, 11 полум'яний сурмач i поводир. Обрана поетесою форма спогаду органiчно поеднала часи дитячих лiт лiричноI геро1ш iз 11 зрiлими роками, з минулим i сучасним, дала змогу простежити генезис формування чшьно1 i дiяльноI особистостi авторки, для яко1, як вона писала в одному з лиспв до сестри, "чуже горе нiколи не здаеться... пустим, невартим уваги".
Проблема митця i призначення його слова покладена i в основу п'ятого твору циклу "Зимова нiч на чужинi", що являе собою вiршований дiалог, побудований у формi розмови поетеси зi своею музою, яка радить 1й спiвати тiльки про буяння природи, и красу i кохання. На заперечення поетеси муза пропонуе шсш про героя-прапороносця, який до останку тримав червоний стяг. Але й ця тсня не вдовольняе 11, оскiльки позначена трагiчним юнцем героя. А гасло майстринi - це борня шд свiтанковими зорями. Червона зоря стае в Леш Укра1нки символом боротьби i перемоги. Отже, призначення митця - сво1м полум'яним словом служити людям, допомагати 1м в боротьбi за свое визволення. I тому заключна строфа вiрша пройнята оптимiзмом, впевненiстю в торжество правди i справедливостi, приходу яких сприятиме i палка поетова тсня.
Нехай мо1 спiви й садочки квтат
Заснули, окованi сном зимовим, -
Весною й тсш, i квiтки на гранатi
Вогнем загоряться новим! [6, с. 209].
Побудована в формi гострого i напруженого драматичного дiалогу мiж автором i музою, "Зимова нiч на чужит" засвiдчила все бiльший потяг Леш Укра1нки до розлогих лтературних форм, що врештi i виявило себе в 11 наступних драматичних поемах.
Зaвеpшyeтьcя цикл "^им^ю вщгуки" твopoм, нaпиcaним бiлим вipшем, "Веcнa зимoвa". Йoгo пеpшa чacтинa - це яcкpaвий пейзажний мaлюнoк кpимcькoгo мюта в нaдвечip'я, oчевиднo Ялти.
^xo i теплo, так наче i cпpaвдi веcнa.
Hебo неначе cпaлaxye чacoм вiд мicяця яcнoгo cвiтлa,
Мiнятьcя бiлi xмapинки тo cpiблoм, тo злoтoм.
Ледве на мюяць наглине пpoзopaя xмapa,
Koлo на нш зaciяe, мoв oдcвiт далекий веялки.
Лaвpи cтoять зaчapoвaнi, жoден лиcтoк не тpемтить.
Тиxo в caдкy, тиxo в мicтi, 6o шзня гoдинa [б, c. 215].
Цей пейзаж напжаний в cвiтлиx фapбax, з виpaзними пoетичними деталями, пoбyдoвaниx на piзкиx кoнтpacтax тшей i cвiтлa, в якиx ^евалюе cpiбнa, вiд якoï, не дивлячжь на пiзнiй вечipнiй чac, вте нaвкoлo нiби ocяяне нею i мoвби cвiтитьcя. Спocтеpiгaючи з балтона квapтиpи за цieю чapiвнoю гpoю cвiтлa, щo наче пoлoнить i зaчapoвye вcе нaвкpyг, пoетеca пеpенocить cвoю уяву в "cтopoнy pi^y", згадуе:
.... велику, cyвopy бyдoвy, Бpaмy з важкими замками, cтopoжy й виcoкy oгpaдy, А за oгpaдoю - вac, мiй тoвapишy, у клiтцi тюpемнiй [б, c. 21б].
Пicля циx cлiв i тональшсть вipшa, i нacтpiй лipичнoï геpoïнi piзкo змiнюютьcя. Вже немае тишi, тoгo тепла i cвiтлa, щo oгopтaли ïï, як бyлo cпеpшy. Свiтлo вpaз стае "xoлoдним i жacким", a '^opi чoгocь зaтpемтiли, i небo cтемнiлo". I знoвy, як i в уже вище aнaлiзoвaниx вipшax, пoетеca пpoтиcтaвляe cвiтлi i темнi фapби, зacтocoвye кoнтpacти, щo cлyжaть бшьш пoвнoмy poзкpиттю пcиxiчнoгo cтaнy reporni. Лейтмoтивoм твopy, як i вcьoгo циклу "Kpимcькi вiдгyки" е думка ^o пocтiйнy гoтoвнicть. дo активш1' ди, пpoтиcтoяння, дo бopoтьби, го^и вci пеpешкoди, фiзичнy cлaбкicть чи тимчашву зневipy.
Оцiнюючи в цiлoмy "Kpимcькi вiдгyки", вapтo вiдзнaчити ïx жaнpoвy cпецифiкy, piзнoмaнiтнicть пoетичниx фopм, лipичнy нaпpyгy, шиpoкий тематичний oбшиp, велику гаму пoчyттiв i piзнy тoнaльнicть - вiд бaдьopoï зaкличнoï дo чacoм пеcимicтичнoï, нaвiть тpaгiчнoï, гoлoвнa пpичинa якoï в сташ здopoв'я , caмoпoчyттi пoетеcи. Однак в цiлoмy цей цикл, як i "Kpимcькi cпoгaди", cпpaвляe oптимicтичне вpaження.
Hacтyпний пpиïзд Леci У^ашки дo Kpимy cтaвcя майже чеpез дев'ять poкiв i дaтyeтьcя 1907 poкoм. Пpaвдa, кpимcькими беpегaми вoнa милyвaлacя i paнiше, в 1904 po^, кoли пoвеpтaлacя з ^вказу, де пеpебyвaлa за пopaдoю лiкapiв на лiкyвaннi. Тoдi 1и пpигaдaлocя життя в Kpимy, в €впaтopiï i гocтини в неï вже пoкiйнoгo бpaтa. Спoгaд пpo moro i cyм за тяжкoю втpaтoю cпoнyкaли пoетеcy дo нaпиcaння вipшa-згaдки "Спoгaд з Gвпaтopiï". Вipш неpiвний за cтpoфiчнoю пoбyдoвoю та змшшю pитмiкoю, нiби пеpедae cмyтoк i мшливють нacтpoю пoетеcи. Веcь твip, який мoжкa пoдiлити на тpи емoцiйнo-нacтpoeвi чacтини, пoзнaчений cyмними мoтивaми, виpaженими в пoxмypиx фapбax ("мopе cтелитьcя чopним, важким oкcaмитoм, ra6o чopне i xмapне тяжie вгopi...", "невидимками
крадуться чорш ворожи хвилi", "тiльки море зосталось, а в ньому щось чорне i зле"), серед яких превалюе чорна. Вдаючись до ремшюценцш двох строф, з власного вiрша "На човнi", вмiщеного в цикл "Кримськi спогади", який оповiдае про плавання з братом Михайлом у вщкрите море, поетеса передае глибоку скорботу з приводу мрш, як вони разом виношували i як так i не здiйснилися. Хоч твiр можна назвати i дуже особистюним, однак вiн свiдчить про творчi шукання поетесою свого шляху, свого мюця в суспiльному житп.
Прибувши до Криму в березш 1907-го року, Леся Укра1нка разом iз сво1м майбутнiм чоловiком К. Кв^кою зупиняеться в Севастополi. Звщти в пошуках бiльш теплого ктмату подорожуе до Алупки, але в люту зимну погоду, яка того року була в Криму, не могла i там лишитися i пере1жджае до вже обжито1 нею рашше Ялти. На цей час припадае робота письменницi над драмою "Руфш i Прiсцiлла", вона пише драматичний дiалог "Айша та Моххамед", а поезiею майже не займаеться. З-тд пера Лесi Укра1нки в 11 останнш при1зд до Криму з'явилося тшьки чотири вiрша - "За горою блискавищ", "Народ до пророка", "Полярна нiч" i "Хвиля".
Вiрш "За горою блискавицi" можна традицшно вiднести до пейзажно1 лiрики, оскiльки вiн написаний за вшма правилами цього жанру. Композицiйно твiр подiляеться на двi частини. Першi двi строфи в ньому - це власне пейзаж, який створений безпосередньо шд враженням баченого поетесою - блискавки в балаклавськш затощ:
За горою блискавищ, А в долиш нашш темно. У затощ чорш води Плещуться таемно [6, с. 424].
Лiричний сюжет всього твору побудований на ^ тьми i свггла, темних i свгглих фарб, на 1х протиборствi. I св^ло мае перемогти темiнь, але лише тод^ коли яскрава блискавка осяе всю затоку аж до само1 глибини:
Аж тодi на св^ло свiтлом Вiдповiсть оця затока, Як висока блискавиця Стане ще й глибока [6, с. 424].
Це вже друга композицшна частина твору з алегоричним змютом, з вщповщною символiкою i фiлософськими роздумами, з безперечною проекщею на соцiальнi катаклiзми. А коли зважити на те, що вiрш написаний в 1907 рощ шсля недавшх революцiйних змагань, то, мабуть, ота "буря ясноока" - i е лею силою, шсля яко1 тьма в затощ буде подолана. Це провщна думка всього твору. Образи червоно1 зор^ яснооко1 бур^ розквiтлих вогнiв стають для поетеси все традицшшшими. До них вона вдаеться в багатьох сво1х творах.
В тому ж 1907 рощ вона пише ще один вiрш "Народ пророковГ' (шша назва "Народ до пророка"), що мае форму поетичного звертання. В його основi -розв^ування одного iз удаваних борцiв за народ - надлюдини-пророка, який
звинувачуе людей в незаслуженш неповазi до нього, хоч сам вш шчого доброго для них i не зробив. Користуючись засобом безпосереднього звертання до цього лжепророка в формi 2-1 особи однини i вдаючись до гостро1 iрони та сарказму, Леся Укра1нка посилюе викривальне спрямування поези i створюе яскравий образ "народного" пророка, який насправдi зневажае народ i дбае лише про свою власну персону. Особливо виразно справжня "любов" пророка до народу та його лицемiрство розкрите в заключнш строфi вiрша:
Та чи був би ти радий, щоб ми Раптом стали, як ти всевидющi? Ох, либонь, ти б сконати волiв, Як вигнанець-пророк серед пущi [6, с. 426].
Отже, цей "борець" за народ готовий лшше сконати, "як вигнанець-пророк серед пущГ', анiж побачити свш народ прозрiлим. Як i в вiршi "Напис в ру1ш", написаному трьома роками ранiше, поетеса проводить тут думку про нищсть i скороминучiсть в ютори пам'ят про людей, якi прагнуть самi себе увiчнити, й одночасно тдносить iдею безсмертя народу:
Хоч блиснеш, мов летюча зоря, Се для твого безсмертя довол^ Ми ж, неначе Молочная Путь, Мусим довго свггити поволi... [6, с. 425].
Близьким до цього твору е вiрш Леш Укра1нки "Полярна шч", який вона сама за жанром визначае як фантазда. Написаний в оповщнш манерi, вiн мае чггкий сюжетно-композицiйний малюнок. Реплiки геро1в твору межують в ньому з ремарками й авторськими коментарями до 1х висловлювань i суджень. Сидячи в хат^ люди спостерiгають за згасаючим багаттям, а коли воно остаточно згасло i настала темрява, починають турбуватись, коли ж знову на змшу темрявi полярно1 ночi настане день i чи настане взагалi ("Коли ж той день? Чи довго ще ся шч?"). Люди в зневiрi i тiльки один юнак, вступивши в полемшу з дщом, доводячи, що "вiдомо вшм, що нiч бува по днев^ а день по ночi", розбудив в них надда i на 1х запитання: "Чи довго ще ся шч?" впевнено вiдповiдае: "Недовго, нi!" I в його голос "озвалась перемога". Люди починають йому вiрити.
Отже "Полярна нiч" утверджуе ту ж вiру поетеси в перемогу сонце i свiтла над темрявою, яка набувае все бшьшого звучання в 11 творчостi. Написаний бшим вiршем цей гостродинамiчний твiр нагадуе собою коротку драматичну дда. Можна вважати, що все часпша поява в творчостi поетеси засобiв драми зумовлена пошуками нею нових засобiв художнього вираження, прагненням вдосконалення лiричних жанрiв. I звичайно, не треба забувати, що в цей час Леся Укра1нка була в полош жанру драматично1 поеми, активно працювала над розробкою драматичних сюжепв, що не могло не позначитись i на 11 лiрицi, в яку вона вводить елементи драми. Основш ознаки драми, що вщбилися i в "Полярнiй ночi" i в "Зимовiй ночi на чужиш", i в iнших творах - це i авторськi ремарки, i сама композицiйна будова, i конфлштшсть сюжетних колiзiй та 1х динамiзм, i дiалогiзацiя оповiдi тощо.
Останнш гоетичний твip Леci Укpaïнки, напжаний в Kpимy в липнi 1908 po^ в Gвпaтopiï, - вipш "Хвиля", нaдpyкoвaний лише чеpез чoтиpи poки, ocкiльки aвтopкa cyмнiвaлacя в того дocкoнaлocтi i знaчимocтi. За cлoвaми О. Бaбишкiнa, який пocилaeтьcя на лиcт пoетеcи дo мaтеpi, Леcя Укpaïнкa вважала "Хвилi" гоетичтою вiдпoвiддю на пycтoпopoжню веpcифiкaцiю y^a^^mx декaдентcькиx пoетiв" [2, c. 7б].
З фopмaльнoгo бoкy "Хвилi" - це ма^чний зpaзoк мapинicтичнoï лipики. Однак в ньoмy, як i в бaгaтьox пoпеpеднix пoезiяx, пoетеca вдaeтьcя дo вельми пoшиpенoгo xyдoжньoгo пpийoмy - aлегopiï. Цiкaвi i cвoepiднi cтpoфiкa та pитмiкa вipшa, щo виявляють неабияку веpcифiкaцiйнy май^^н^ть aвтopa. Твip cклaдaeтьcя з чoтиpьox cтpoф - деcятиpядкoвиx пеpшoï та четвеpтoï i двaнaдцятиpядкoвиx дpyгoï та тpетьoï. Пpи цьoмy чеpгyвaння кopoткиx та пoдoвжениx pядкiв у вж чoтиpьox cтpoфax i тoчнa pимa cтвopюють дocить вiдчyтне вpaження cпеpшy нapocтaння вoднoï cтиxiï-xвилi, а гоим ïï пocтyпoве зaтyxaння i вpештi згacaння:
Хвиля йде, -вал гуде -
бший, cмiлий, cpiбний, дpiбний, нападе
на cyxе бaгoвиння,
на poзcипaне кaмiння,
бшим плoменем метнетьcя,
cтpепенетьcя,
cкине з тебе вcе, щo яcне,
й гаете... [б, c. 430].
Вipш, щo зacвiдчye фiлiгpaннy poбoтy гоетеет над cлoвoм, вiдзнaчaeтьcя i opигiнaльнoю кoмпoзицiйнoю cтpyктypoю з пiдпopядкyвaнням ïï oкpемиx елементiв внyтpiшнiй пpиpoдi твopy.
Пеpшa cтpoфa вipшa, яка нaвoдилacь вище, - це пpекpacнo випжана динaмiчнa мapинicтичнa кapтинa - плин мopcькoï xвилi дo yзбеpежжя. Це cвoepiдний зачин -кoмпoзицiйнa етегози^я. А вже дaлi дiють aco^aujï з пpoекцieю на pеaльний люд^кий cвiт. Яка дoля цieï xвилi? Шo з нею cтaнетьcя: чи ocтaтoчнo вoнa згacне, пiде дo дна i там yпoкopитьcя, мoв paбиня: "I cлyгoю пiд вагою там вoнa дoвiкy cтaне й не пoвcтaне?". Вдaючиcь дo антитези, чеpез зaпеpечення пoетеca пpиxoдить дo cтвеpдження (xoч i звучить вoнo в pитopичнoмy зaпитaннi) тoгo, щo xвиля з'eднaeтьcя зi cвoïми мopcькими cеcтpaми i
poзтечетьcя, poзпливетьcя, зшву cили нaбеpетьcя, пoтiм зpине i гучна, i бучна,
пеpемoжнo вгopy cплеcне
1 воскресне?[6, 431]. Такий фшал в!рша сприймасться як цшком законом!рний. Вш засвщчуе оптимютичне спрямування { цього конкретного твору Лес Укра!нки, як загалом { все! И творчосп, в1ру в перемогу здорових сил, що символ!зують собою свгтло, правду I людський прогрес.
В певнш м1р1 погоджуючись ¿з загального оцшкою О. Бабишкшим в1рш1в Лес Украшки, написаних в И останнш при!зд до Криму, треба все ж вказати на заполгтизованють ще! оцшки. Можливо, вш мав ращю, коли зазначав, що на цих поез1ях ("За горою блискавищ", "Народ до пророка", "Полярна шч" та "Хвиля" -М.В.) "лежить вщбиття щойно пережито! револющ!", однак прямо пов'язувати появу цих твор1в з "революцшним досвщом" (маеться на уваз1 револющя 1905-1907 роюв), "з тднесенням { спадом революцшно! хвилГ' [6, с. 22], мабуть, недоречно. Такий зв'язок здаеться дещо штучним, оскшьки щ поезп мають бшьш узагальнений характер, бшьш ширшу змютовшсть { фшософ!чшсть.
Таким чином, останш чотири в1рш1 Лес Укра!нки, написан! нею в Криму в 1907-1908 роках, хоч цього разу й не об'еднаш в окремий поетичний цикл ! е р!зними за тематикою, поетичною тональшстю та строф!ко-структурними особливостями, близью м!ж собою тими загальнолюдськими морально-естетичними ц!нностями, як! притаманн! всш поетичн!й творчост! Лес! Укра!нки, а також гумашстичною концепц!ею та препаращею !х мотив!в як на сучасшсть поетеси, так ! на майбутне. Все це робить !! л!рику актуальною як тод!, так ! нин!. I про що б не йшла в них мова, вс ц! в!рш! зближуе оптимютичне, життествердне начало.
Досл!джуючи кримський поетичний "текст" Лес! Укра!нки, який включае як ц!л! цикли, так ! окрем! в!рш! поза ними, можна прийти до висновку, що вони засвщчують !! неперевершений талант як поета-л!рика, якому були п!двладн! вс! без виключення жанров! утворення як великих, так ! малих поетичних форм, до яких вона вдавалася в сво!й поетичн!й практиц!. Поетеса виявила себе справжшм метром в цариш ! громадсько-пол!тично!, ! фшософсько-медитативно!, ! !нтимно-особисто!, ! пейзажно-марин!стично! л!рики. I хоч Леся Укра!нка й не була реформатором поетичних форм, а в основному використовувала традицшш жанри л!рики, !! "кримськ!" в!рш! позначен! глибокою ориг!нальн!стю, орган!чною еднютю зм!сту ! форми ! мають свою шдивщуальну неповторн!сть, яка вщр!зняе !х з-пом!ж !нших визначних майстр!в поетичного слова.
Список лiтератури
1. Аврахов Г. Художня майстершсть Лес Укра!нки-л1рика. - К., 1964.
2. Бабишюн О. Леся Укра!нка в Криму. - К., 1964.
3. Вишневська Н. Л1рика Лес Укра!нки: текстолопчне дослщження. - К., 1976.
4. Копистянська Н. Жанр, жанрова система у простор! л1тературознавства. - Льв1в: ППУС, 2005.
5. Мщенко Л. Леся Укра!нка. - К., 1986.
6. Укра!нка Леся. Твори: У 4 т. - К.: Дншро, 1981. - Т. 1.
7. Франко I. З1брання твор1в: У 20 т. - К., 1955. - Т. 17.
Вишняк М.Я. Проблема жанра в крымском поэтическом "тексте" Леси Украинки / М.Я. Вишняк // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2011. - Т. 24 (63), №1 Ч.2. - С. 180-192
Статья посвящена исследованию жанровой специфики поэтических произведений Леси Украинки, написанных в Крыму, рассмотрению их тематического направления и отдельных элементов поэтики. Ключевые слова:жанровая специфика, жанровые разновидности, крымский "текст", индивидуальный стиль.
Vishnyak M.Ya.The peculiarities of Lessia Ukrainka's Crimean's lyric poetry / M.Ya. Vishnyak// Scientific Notes of Taurida National V.I.Vernadsky University. - Series: Phylology. Social communications.- 2011. - V.24 (63), №1 P.2. - P. 180-192
The article is devoted to the investigation of genre peculiarities of LessiаUkrainka's poems created under the impression of her staying in the Crimea, to the scrutinizing of their topical tendency of some elements of poetics.
Key words: genre, specific character, genre varieties, the Crimean "text", individual stile.
Стаття надШшла до редакци 5 листопада 2010року
