CC BY
18Учет записки ТаврШського нацгонального университету \м. В. I. Вернадського Сер1я «Фыолог^я. Сощальт комумкацИ». Том 24 (63), №1 Ч.2. 2011 р. С. 214 - 218.
УДК 821.161.2-09
МУЗИКАЛЬН1СТЬ ЯК ПРИКМЕТНА ОЗНАКА МОДЕРНО1 ПОЕТИКИ Л1РИКИ ЛЕС1 УКРА1НКИ
Гуменюк О. М.
Кримський iндустрiально-педагогiчний ушверситет, Смферополь, Украгна
У статп на прикладi циклу "Мелодй" розкриваеться близьюсть поетично! мови Лесi Укра!нки до музики. 1деться зокрема про засоби досягнення ефекту музичного симфонiзму. Ключовi слова: лiрика, музика, синкретизм мистецтв.
Розширення можливостей художнього слова, посилення його безпосереднього впливу на читача за рахунок апеляци до експресивних засоб1в шших мистецтв, насамперед музики - ця ще романтична тенденщя з особливою виразшстю оприявнилася в добу модершзму, означення чого знайшло своерщну концентращю у славетному гасл1 Поля Верлена «Музика - понад усе!» На музикальшсть як на прикметну ознаку новгтнього художнього письма вказуе 1ван Франко, шдкреслюючи, що ця музикальшсть аж шяк не е тут якимсь орнаментальним доважком, якоюсь самодостатньою красивютю, вона виступае як сутшсна ознака мистецько! мови { пов'язана з прилученням того, хто сприймае л1тературний тв1р, до д1ткливого вщчуття найтонших порух1в душ1 персонажа, кр1зь призму яко! подаються поди та явища зовшшнього свгту. У статп «Старе й нове в сучаснш украшськш л1тератур1» I. Франко зазначае: «Коли старш1 письменники виходять вщ малювання зверхнього св1ту - природи, економ1чних та громадських обставин, { тшьки при помоч1 !х силкуються зробити зрозумшими даних людей, !х дша, слова й думки, то новш1 йдуть зовшм противною дорогою: вони, так сказати, вщразу засщають у душ1 сво!х геро!в { нею, мов мапчною лампою, осв1чують усе окруження» [1]. I. Франко веде мову про пов'язану з вищим р1внем психолопзму музикальшсть нов1тньо! прози, але зрозумшо, що в поези ця ознака виявляеться ще виразшше.
Розвиваючи вщповщш традици романтично! й шзшшо! поези (а вони плщно даються взнаки у творчосп Вштора Забши, Михайла Петренка, Тараса Шевченка, Степана Руданського, шших автор1в), украшсью письменники доби раннього модершзму шднесли на новий р1вень настроеву сугестивнють, пристрасну експресившсть, штонацшну вишукашсть { розматсть та шш1 спорщнеш з музикою властивосп поетичного слова. Своерщною апелящею до музики характеризуються жанрово-стильов1 пошуки та осягнення Володимира Самшленка, Олександра Олеся, Миколи Вороного, Богдана Лепкого та шших поет1в ще! доби. Однак шд таким кутом зору !хня творчють ще майже не розглядалася.
Це можна сказати й про поезда Лес Укра!нки. Тему зв'язюв творчосп поетеси з музикою розглядали окрем1 дослщники, зокрема Свген Кротевич [2], Л.В. Мелех
[3], Г. Л. Кисельов [4], Любомира Яросевич [5]. Однак музикальнють як прикметна ознака модерно! поетики творiв Леш Украшки, зокрема И лiрики, ще не була предметом грунтовного вивчення. Таю назви поетичних збiрок, циктв та окремих творiв як «На крилах тсень», «Сiм струн», «Ритми», «Вщгуки», «LiedohneKlang» тощо знаменують насамперед глибинну музикальнiсть художньо! мови авторки. Аби переконатися в цьому, пригляньмося детальшше до циклу «Мелоди», яким вщкриваеться поетична збiрка «Думи i мри» (1899).
Означена заголовком мелодшшсть виступае тут суттевою ознакою поетично! мови. Тож цiлком можна погодитися з Олекшем Ставицьким, який з приводу цього циклу зазначае, що кожна його поезiя «немов ошбна мелодiя бiльшого музичного твору, який передае всю широку гаму глибоко штимних переживань поетеси - вщ тихого суму до пекучо! туги зранено! людськими i власними болями душ^ вiд усмiху крiзь сльози, несмших мрiй про зрадливе щастя до свiтлих, мажорних гiмнiв всеперемагаючому весняному оновленню в життi природи i людини» [6].
Поезiя «Кчка тиха i темна була...», що нею вщкриваеться цикл, пойнята мршливою елегiйнiстю, сумовитою лагiднiстю, яка увиразнюеться зокрема тотожнiстю першого й четвертого рядюв кожного з трьох катрешв при перехресному римуваннi (таким чином утворюеться своерщний ефект рондо):
№чка тиха i темна була.
Я стояла, мш друже, з тобою;
Я дивилась на тебе з журбою, №чка тиха i темна була... [7].
Кожен з рядюв, який окiльцьовуе ту чи шшу строфу («Нiчка тиха i темна була.», «Вггер сумно зiтхав у саду.», «Спалахнула далека зiрниця...»), шби творить широкий унiверсальний контекст глибоких переживань лiричноl геро!ш. Тут маемо вельми своерщне застосування засобу поетичного паралелiзму, за якого явища довкшля служать i контрастним фоном щодо емоцiйного стану персонажа, i водночас вщгомоном душевних переливiв, якi означаються у внутршшх рядках перехресно сконструйованих катрешв.
У цих внутршшх рядках виразними, але ненав'язливими штрихами подаеться дещо таемничий, не до кшця розкритий лiричний сюжет, ймовiрно пов'язаний з передчуттям близько! розлуки лiричноl героlнi з коханим другом. Затаеш тривоги, означенi в цьому сюжет^ з раптовою силою зринають у прикшцевих рядках - «Ох, яка мене туга взяла! Серце гострим ножем пройняла...» (це шби попередження неповторного Сосюриного - «Лиш любов, як у серщ багнет»). Але цей емоцшний сплеск, по-своему спровокований спалахом далеко1 зiрницi, одразу вуалюеться загальною елегiйною монотоннiстю вiрша, яка значною мiрою досягаеться згаданим ефектом рондо, а до того ж i посилюеться лише жiночим римуванням усiеl завершально! строфи (у двох попередшх катренах поеднувались чоловiчi й жiночi рими):
Спалахнула далека зiрниця.
Ох, яка ж мене туга взяла!
Серце гострим ножем пройняла... Спалахнула далека зiрниця...
У наступнш лiричнiй мiнiатюрi («Не сшвайте менi се! шсш...») авторка вдаеться до чiткiших контрастних протиставлень - шсня, що спiваеться кимось, лунае зовш, нагадуе невисловлену, невисшвану таку ж печальну пiсню, що проймае И серце:
.в мене в серщ глибоко
Сяя шсня сумная рида!
Тут уже дещо виразшше, ашж у попередньому вiршi, проступае затаена експресiя. Наростаючи за принципом крещендо, ця експрешя з особливою силою зринае в наступнш поези - «Горить мое серце...»
Геро!ня нiби лишаеться зовш незворушною, що пiдкреслюеться констатацiею вщсутност в не! слiз:
. сльози не ринуть потоком буйним, Менi до очей не доходять т сльози.
Але вона безпосередньо вводить читача у вражаюче збурений св^ свое! зранено! душi, потерпання яко! таю незмiрнi, що сягають космiчних масштабiв, адже !х могли б i «зорi почути». Патетична пiднесенiсть, експресивна звихренiсть i зворушлива проникливiсть ще! багато! на обертони поези сягають особливо! злютованосп та впливово! сили.
Драматична тема опоетизовано! незмiрностi людських страждань, поступово наростаючи й сягаючи апогею в поези «Горить мое серце.», раптово змшюеться лапдно-грайливими лiричними переливами поезiй «Знов весна i знов нади...», «Дивлюсь я на ясни зорь..», «Стояла я i слухала весну.» Розважлива медитативна зажура вiрша «Дивлюсь я на ясни зорь..», яка даеться взнаки i в сусiднiх з ним поезiях, вишукано вiдтiняе все-таки провiдну тут свгглу, мажорно-оптимiстичну тональнiсть, яка невщдшьна вiд теми неодмiнного весняного пробудження, що проймае й природу, й людське ество, окриляе геро!ню вабливим блиском мрш та сподiвань, вщвертае вiд тривожно! гiркоти. «Знов весна.», «весна. знов таемно, тихо шепотша...», «весна. перествала знов.» - ключовий образ весни як символу нездоланного вщродження творчих сил природи й людського духу зумовлюе радюну шднесенють наступних пiсля «Горить мое серце...» трьох вiршiв циклу. Тема радюно! пiднесеностi попри згаданi лагiдно-грайливi переливи й сумовитi вiдтiнки тут вишукано розвиваеться за принципом крещендо, так само як на початку циклу розвивалася тема стражденно!, спопеляючо! душу пркоти. I так само, як у вiршi «Горить мое серце.», тепер уже контрастна стосовно провiдно! в ньому тональшсть досягае свого апогею у вiршi «Хотiла б я пiснею стати.», де також душевш вiдчуття й поривання лiрично! геро!нi сягають високо!, тiльки вже мажорно! патетики, також набувають космiчних масштабiв, якi при им не перекреслюють зворушливо! проникливосп:
Лунали б тод1 мо! мри I щастя мое таемне, Ясшш!, шж зор1 яснп,
Гучшш!, шж море гучне.
Наступний в1рш («Перемога») можна вважати кульмшащею циклу. Тут обидв! попередньо заявлен! теми (безм1рного страждання й весняних надш), обидв! тональносп (розпачливо-журлива й мршно-шднесена), обидва лади (мшорний та мажорний) зливаються воедино, точшше вступають у напружену взаемодда, окреслюючи перипетп драматично! боротьби в душ! л!рично! геро!н!. Символ!ка св!тла й п!тьми, характерна для поетики Лес! Укра!нки, набувае в цьому в!рш! особливо! вишуканост! й виразность Темний гай, темна хмара, темна земля - все проймаеться владним творчим сяйвом весни, а врешт>решт ! заворожене тим сяйвом темне (згорьоване) серце л!рично! геро!н!, яка так натерпшась ! знев!рилась у сво!х безм!рних стражданнях, що сприймала спершу те сяйво як чуже !, може, нав!ть вороже, «не хотша коритись весш».
В наступних в!ршах - «До музи», «То була тиха шч чар!вниця...», «Давня весна» - тематично розма!тих, сповнених неповторно! лаг!дно! задушевност!, зворушливо! настроевосп, пров!дним, об'еднуючим е мотив фшософ!чного самозаглиблення, мудрого примирення з об'ектившстю й нев!дворотн!стю одв!чного змагання св!тлих ! темних стих!й. I вже втрете тут поступово й ненав'язливо, але неухильно наростае нова емоцшна хвиля - поруч !з вщчуттям неосяжност! буттевих суперечностей оживае й посилюеться мотив жаги життя й творення, характерного для поетеси виклику нав!ть найскрутшшим обставинам, ладним заполонити людське ество. Апофеозом ще! ново! теми ! водночас владним завершальним акордом усього циклу звучить поез!я «У чорную хмару з!бралася туга моя...». I! уроча значущють, ешчна п!днесен!сть п!дкреслюються тим, що тут единий раз протягом циклу з'являеться бший в!рш, який сво!м поважним плином дещо нагадуе гекзаметр, щоправда сповнений особливо! емоц!йно! напруги, яка увиразнюеться зокрема характерним для укра!нських народних дум поеднанням довших ! коротших рядк!в, певною уривчаст!стю ритму.
Пркота безм!рно! розпуки, розкрита у в!рш! «Горить мое серце...», передчуття св!тло! п'янко! вт!хи, характерне для в!рша «Хот!ла б я тснею стати.», зм!нюеться в!дважним усвщомленням причетност! до буттевих протир!ч ! поринанням у !х урочий вир. Промовистим е розвиток у цикл! мотиву сл!з, одного з прикметних у поетичнш творчост! авторки. У в!рш! «У чорную хмару з!бралася туга моя.» геро!ня вже не по той бш страждань, коли «сльози не ринуть потоком буйним», «до очей не доходять». Цього разу !! сльози «рясним дощем полились», а в!дтак «оч!, омш! сльозами, .поглядають ясн!ше». Геро!чна вщкритють тривогам буття дае впевнен!сть у !х подоланн!.
Цикл «Мелод!!» справд! надзвичайно мелод!йний, вишукано подае широку градащю емоц!йних стан!в, в!д шжно-грайливих лаг!дних перелив!в, що в!дтворюють найменш! порухи, найтонш! нюанси людсько! душ!, до звихрено! експрес!! й високо! патетики, як! за вс!е! виразносп не втрачають характерно! для всього циклу зворушливо-л!рично! проникливост!. Глибинна музикальнють поез!й
циклу невщдшьна вщ 1х iнтонацiйного багатства, ршчшчно! вибагливосп, своерщно! мальовничостi. Як i в шших поетичних творах Лесi Украшки, тут важливi образнi лейтмотиви - поруч з образом mem (музи) розвиваються й iншi ключовi образи: весни й темноти, ^з та зiр. Вельми cвоeрiдна й попри позiрну мозашнють драматургiчно продумана арх1тектошка циклу, яка наближае поетичну мову авторки до музичного cимфонiзму.
Список лггератури
1. Франко I. З1брання твор1в: У 50 т. - К.: Наукова думка, 1976-1986. - Т. 35. - С. 108.
2. Кротевич £. Пюня i музика в жита Лес Украшки // Ллтературна газета. - 1953. - 30 липня.
3. Мелех Л.В. Музика в творчост Леа Украшки // Науков1 записки Льв1всько1 консерватор^. -1957. - Випуск 1. - С. 100-116.
4. Кисельов Г. Л. С1м струн серця: Музика в жита i творчост Лес Украшки. - К.: Музична Украша,
1968. - 86 с.
5. Яросевич Л. Леся Украшка i музика. - К.: Музична Украша, 1978. - 126 с.
6. Ставицький О. Леся Украшка // 1стор1я укра'шсько! л1тератури: У 8 т. - К.: Наукова думка, 1967-
1971. - Т. 5. - С. 363-364.
7. Украшка Леся. З1брання твор1в: У 12 т. - К.: Наукова думка, 1975-1979. - Т. 1. - С. 117. Надал1 в1рш1 циклу цитуються за цим виданням, с. 117-122.
Гуменюк О.М. Музыкальность как характерный признак модерной поэтики лирики Леси Укра'шки /О.М.Гуменюк// Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2011. - Т. 24 (63), №1 Ч.2. - С. 216-220
В статье на примере цикла "Мелодии" раскрывается близость поэтического языка Леси Украинки музыке. В том числе, речь идет способах достижения эффекта музыкального симфонизма. Ключевые слова: лирика, музыка, синкретизм искусств.
Humeniuk O.M. To the question of the musical features of Lessia Ukrainka's poetry (the lyric cycle "Melodies")/ O.M. Humeniuk// Scientific Notes of Taurida National V.I.Vernadsky University. - Series: Phylology. Social communications.- 2011. - V.24 (63), №1 P.2. - P. 216-220
The author of the article basing on the cycle "Melodies" investigates the nearness of Lessia Ukrainka'spoetry style to music. The criticess writes particularly about the ways of the effect of the musical symphonism. Key words: lyric, music, art syncretism.
Стаття надшшла доредакцп 7 жовтня 2010року
