CC BY
12Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 1. С.363-366.
УДК 811.161.2
ВЗАеМОЗВ'ЯЗОК ЕТНОКУЛЬТУРНИХ НОМЕН1В-СИМВОЛ1В «СЛОВО» ТА «П1СНЯ» У ПОЕТИЧН1Й ТВОРЧОСТ1 ЛЕС1 УКРА1НКИ
Лебеденко Ю. М.
Харквський нацональний педагог1чний ун1верситет ¡м. Г. С. Сковороди,
м. Харкв, Украна
У стaттi проведено аналiз етнокультурних номенiв-символiв «слово» та «тсня», з 'ясовано Ихнш взаемозв 'язок, а також функцпу поези Лес Укратки.
Ключовi слова: номен-символ, вербальний символ, етнокультурний символ.
Рiзнi за своею природою типи символiв знаходять концентроване выражения у вербальних символах, адекватне сприйняття яких едино можливе за умови знання та освоення духовних цшностей нацюнально! культури. Актуальшсть. Упродовж вшв украшська мова виробила свш символiчний код, у силовому полi якого перебувають рiзиi шари И лексичного складу - кольороназви, топошми, хроиоиiми, назви реалш рослинного та тваринного св^ тощо. Синтетичний характер вiдповiдиих вербальних символiв виявляеться у впливi на рiзнi складники внутрiшнього життя людини: вольовi, емоцiйнi, естетичнi, моральнi та ш.
Мета - аналiз етнокультурних номенiв-символiв «слово» та «тсня», з'ясування !х взаемозв'язку, а також функци у поези Лесi Укра1нки.
Символ, як писав О. Ф. Лосев, - модель. Тобто це таке сшввщношення первинного та похщного значень слова, яке далi моделюеться, котюеться в семантичнiй структурi слiв, пов'язаних з опорним символом спiльнiстю мшроконтексту. У цьому полягае джерело символiзацil не тiльки основних, опорних об'екпв художнього твору, а й численних деталей [2].
Вербальнi символи в !х культурнiй значущостi, зв'язку з концептуальною картиною свггу, поетичними щюлектами привертають увагу вiтчизняних дослiдникiв А. Мойаенка, Ю. Лазебника, В. Кононенка, М. Фшона, Н. Варич, як продовжують традици вивчення цих трошв, започаткованi М. Костомаровим, М. Максимовичем та О. Потебнею. Попри пильну увагу дослiдникiв до означено! проблеми, окремi важливi теоретичнi та практичш питання досi з'ясованi ще недостатньо.
Щд поняттям «номен» ми розумiемо формально утворену структуру, яка мае номшативне значення, а глибинна семантична структура мiстить певну етнокультурну або мiфологiчну символiку. Так, В. В. Жайворонок на позначення ще! одинищ послуговуеться поняттям «знак», нам же бшьш прийнятним видаеться поняття «номен».
Задля детального лшгвютичного аналiзу TBopiB Лесi Укра!нки нами було розглянуто 150 етнокультурних номенiв-символiв, уживаних у творчост автора, яю використовуються до 370 разiв. Номени-символи, яю е найбiльш активними у творчост Лесi Укра!нки, становлять кольоропозначення; часопростiр; назви реалiй рослинного та тваринного св^у; символи на позначення частин тiла людини або тварини; назви житла та члешв родини; обрядово-релтйш символи; номени, що позначають емоци (позитивнi та негативнi) тощо.
Нашим завданням е дослiдження авторського вживання слiв-символiв. Аналiзуючи символи у творчост Лесi Укра!нки, ми спирались на тлумачення етнокультурних символiв, поданих у словнику Вiталiя Жайворонка «Знаки укра!нсько1 етнокультури», щоб з'ясувати, в яких випадках смисл, покладений у номен Лесею Укра!нкою, вiдповiдае загальновизначеному, а де вона надае 1м iншого, ширшого, власного значення.
Надзвичайно виразними у творчому доробку Леш Укра!нки е шформативш символи, зокрема номени «слово» та «тсня». Поетеса надае вагомого значення слову, як основному джерелу шформаци, як засобу впливу на маси (як позитивного, так i негативного). Пюня - це синтез слова й мелоди, вона мiстить згу сток емоцiй, думок, переживань тощо. Через шсенш мотиви виявляеться свiдчення високих моральних, етичних iдеалiв укра!нського народу. Мистецька глибина мислення в тандемi з мелодiйним поеднанням, пiдкреслюють гешальний творчий вияв, який вражае сво!м поетичним почуттям i колоритнiстю: У кожного люду, у кожнт краЫ Живе такий спогад, що в його в давним Були золотИ' вши, Як тсня i слово були у шаноб1 В мщних сього свiту; не ттьки на гробi Складались поетам втки («На стол^нш ювшей украшсько! лтератури»).
За В. Жайворонком, слово (зменшено-пестливi - ^вце, словце, словечко, словечечко, словонько) - мовна одиниця як вираження поняття про ту чи шшу реалда об'ективного св^у; також мова, мовлення або висловлення, фраза; споконвшу людина вiрила в чудодiйну силу слова (звщси поважання всiляких волхвiв, ворожбитiв, гадалок i т. ш.) [1, с. 465]. У цшющу силу слова вiрить i лiричний герой поезп «Одно слово»: А вт сказав: «Язнаю, я вiд того вмираю, що у вас мяк не зветься, хоч есть його без мiри в вашiм краю, а те, вiд чого мiг би я ожити, не зветься теж мяк, немае слова, але й його самого в вас нема... якби було хоч слово, може б, я ще й жив би з вами... » («Одно слово»).
Давня людина не вщдшяла слова вщ речей, i тому за словом, за назвою речi йшла сама рiч; вiра в матерiалiзацiю слова збереглася й до сьогодш, бо саме на нш тримаеться вiра в замовляння, побажання, прокляття (вимовити слово, що називае рiч, рiвнозначне 11 викликанню чи творенню); звiдси табу на назви демонолопчних iстот: Вiд одного слова Розкрилася в душi мой труна. («Порвалася несктчена розмова...»»); Чому на спогад сих поюрних oiiв рука стискае невидиму зброю, а в серц крики бойовi лунають?..(«Якби вся кров моя уплинула отак»).
Слово, вiрили укра!нщ, лшуе, приносить добро (звщси виникло слово «благословення»); кажуть: «Добре слово дорожче багатства», «Добре слово не коштуе шчого, а поможе багато». Ця традищя вiдображаеться й у Лесинiй поези:
ВЗЛеМОЗВ'ЯЗОК ЕТНОКУЛЬТУРНИХ НОМЕН1В-СИМВОЛ1В «СЛОВО» ТА «П1СНЯ» У ПОЕТИЧН1Й ТВОРЧОСТ1 ЛЕС1 УКРА1НКИ
Я, може, навгки idy в чужий край... Прощай, - добрим словом мене спогадай! («У путь»).
Слово, також знали, сильно шкодить, особливо сказане ворожбитом; слова можуть наслати хворобу, а можуть i лшувати, отже, може збутися погане та добре слово; вщгомш вiри в силу слова залишився й у привганнях i побажаннях, у традицшних застшьних тостах i примовках, у впевненосп, що збудеться вчасно сказане слово. Леся Украшка також щиро вiрить у силу слова, яке застер^ае вiд негараздiв не лише окрему людину чи родину, а й цшу нацiю, народшсть, як, наприклад, у вiршi на пошану Тараса Шевченка: Щоб мiж нами не вгасало Промтня величне, Ти поставив «на cmoporn:i» Слово твое eiHHe («На роковини Шевченка»).
Невчасно сказане слово, навпаки, може зашкодити, тому кажуть: «Скажи слово, а нещастя готово». Леся також застер^ае: «Не кажи так, милий побратиме, бо живий живе гадати мусить («Вша-посестра»).
На вiрi в силу слова засноваш вс закляття; цiлющу силу слова проповщуе i церква, бо в Бiблil сказано: «Воно [Слово] в Бога було на початку. I життя було в №м»; тому молитва як звернення людини до Бога е Божа мова, Боже слово: Так говорив Господь через свого пророка, I слово божее лунало сумно Серед пустит («У пустит»).
У Бiблil слово ототожнюеться i з Богом-Отцем, i з Богом-Сином; слово, втшене в 1сус Христ^ споконвшу йде вiд Бога-Отця, як слово народжуеться з думки та живе в людському серцi: Хоч cniв тих тхто на w,umi не носив, Та в серц носив до загину («Роберт Брюс, король шотландський»).
Поетеса також робить слово живим, надаючи йому сили природи, порiвнюючи з хвилями, сльозами та квгами: В ííречах слова котились, наче хвилi, мов сльози по íí замучених братах, в втку, здавалось, блiдли квти бм, i в'янули слова журливi на устах («Забуп слова»).
Слово у Лесинш поези виконуе роль збро!, яка допомагае 1'й боротися за правду: Слово, моя ти единая зброе, Ми не повинш загинуть обое! («Слово, чому ти не твердая криця...»).
Поряд iз номеном «слово» Леся Украшка використовуе номен-символ «тсня». Пюня (зменшено-пестливе - тсенька) - словесно-музичний твiр, призначений для спiву; за жанрами пюень багато, як ритуальних (обрядових), так i звичайних ^ричних, жартiвливих, чумацьких, iсторичних тощо); сшвучють народу споконвiку творила його веселу й лiричну вдачу [1, с. 456]: Украшська пiсня мiстить яскравють висловiв, описуе життевi поди народу, 1хш думки, погляди та переживання: I не був поет самоттй, - До його малог хати Раз у раз ходила молодь Шст-слова вислухати («Давня казка»).
Пюня супроводжуе Лесю з дитинства, у пращ, в думах про життя: Я на гору круту крем'яную Буду камшь важкий шдшмать I, несучи вагу ту страшную, Буду тсню веселу ствать («Contra spem spero!»); Та коли вже надто тяжко Туга серце обгортала, То ствц ствали тсню, Шсня тугурозважала... («Давня казка»).
У поезiях Леш Украшки яскраво простежуеться загальновизнана думка про те, що тсня е душею народу, е символом щирост та правди: Довго щирими сими
словами До людей промовлятиму я; Я загину, - та довго мiж вами Гомонтиме тсня моя! («Мюячна легенда»).
Пюня розповщае про змши в житп людини й народу, про природу й сутшсть людини, про можливi кардинальнi змши в житп, про скороминучiсть усього сущого. Усi цi символи втшюються й у творах Лесi Укра!нки: Спочиваеш ти, наш батьку, Тихо в домовит, Та збудила твоя тсня Думки на ВкраЫ («На роковини Шевченка»); Чи не здаеться Им, що принесуть з собою Нови, ще не стват тст, Що в краю темному, сповитому журбою, Блиснуть тст, мов блискавки ясн («Поворт>).
У Леш Укра!нки тсня символiзуе життя, i коли обриваеться життя, закшчуеться й тсня: ... Дiвчина Зiрвала лавровий втець I в хвилях шумливого моря Знайшла свош тст тнець («Над хвилями моря, на скель..»).
Висновки. Символ «слово» мщно переплетений в поези Леш Укра!нки iз символом «тсня». В одних випадках слово надшяеться властивостями живо! ютоти, в шших - вщграе роль мщно! збро!. Пiсня ж символiзуе в поезi1' Лариси Косач людське життя, переплетене нащями та сподiваннями, болем i радощами, щастям i горем. Весь смуток втрат i радiсть перемог як найкраще передае саме тсня.
Перспективу дослщження становить подальший аналiз номенiв-символiв зi метою цшсного вивчення iдiостилю Лесi Укра!нки.
Список лiтератури
1. Жайворонок В. В. Знаки укршнсько! етнокультури: [Словник-довщник] / В. В. Жайворонок.
- К.: Дов1ра, 2006. - 703 с.
2. Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство [Текст] / А. Ф. Лосев. - 2-е изд., испр.
- М.: Искусство, 1995. - 320 с.
Лебеденко Ю. Н. Взаимосвязь этнокультурных номенов-символов «слово» и «песня» в поэтическом творчестве Леси Украинки // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №2. Часть 1. - С.363-366.
В статье осуществлен анализ этнокультурных номенов-символов «слово» и «песня», выяснена их взаимосвязь, а также функции в поэзии Леси Украинки.
Ключевые слова: номен-символ, вербальный символ, этнокультурный символ.
Lebedenko Ju. M. The bond an ethnocultural nomen-symbol of "word" and "song" in the poetry of Lesya Ukrainka // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №2. Part 1. - P.363-366.
The article analyzes the ethnocultural nomen-symbol of "word" and "song", to determine their bond and function in the poetry of Lesya Ukrainka.
Key words: nomen-symbol, verbal symbol, the ethnocultural symbol.
Поступила до редакцп 29.03.2011 р.
