CC BY
17
УДК 711 1.А. Дида - Нацюнальний ушверситет "RbeiecbKa полтехмка "
ДЕРЕВА В ТРАДИЦШНОМУ ОБРАЗ1 УКРАШСЬКО1
АРХ1ТЕКТУРИ
Дослiджено роль рослин, зокрема дерев, у створенш традицiйного образу Украши, та використання 1'х символiчного 3MiCTy для формування украшського характеру арх^ектурного середовища.
Ключов1 слова: символ, образ, арх^ектура.
I.A. Dyda - National University "Lvivska Politechnika" Trees in traditional appearance of Ukrainian architecture
This article is devoted to research the role of the plants, especially of the trees in creation of the traditional view of Ukraine and the use of their symbolic meaning for creation of the Ukrainian character of architectural environment.
Keywords: symbol, architecture.
Сучасний розвиток украшсь^' арх1тектури повинен грунтуватися на традищях, що випливають з особливостей ii юторичного становлення, а та-кож з неповторност украшсь^' природи. Одна з головних традицшних рис украшсь^' арх^ектури полягае у ii пов'язанш з навколишшм природним се-редовищем. Анал1з та дослщження цих традицш е важливим завданням на-укових та практичних програм.
Питання про роль навколишньоi природи, про символ1чне значення рослин в арх1тектур1 Украiни, вимагае колективного опрацювання. У цьому необхщно спиратися на нагромаджений великий досвщ, зафшсований у вис-ловлюваннях видатних д1яч1в yкраiнськоi культури, а також на скарби народ-ноi творчость Ц матер1али потребують осмислення i узагальнення.
Мета цього дослiдження полягае в тому, щоби з'ясувати роль та символiч-не значення дерев, рослин у формуванш традицiйноi yкраiнськоi архгтектури.
Архiтектyра бyдь-якоi краiни за перюд свого iсторичного становлення набувае певних, характерних тiльки для неi, особливих рис, як великою мiрою грунтуються на свiтоглядних установках народу, i якi в резyльтатi визначають арх^ектурш традицii цiеi краiни. Йдеться не про окремi констрyктивнi особли-вост архiтектyри, що можуть i повинш змiнюватися пiд впливом технiчного прогресу, а про загальний, сукупний образ арх^ектурного середовища, який людина, нав^ь професiйно далека вiд архiтектyри та бyдiвництва, iдентифiкyе з певним народом чи певною крашою. Найповнiше i найточнiше такий образ традицiйного арх^ектурного середовища описують письменники i поети -внаслщок свого таланту i вмiння видшити головнi i найбшьш знаковi елементи.
Для нас особливе значення становить образ Украши, воображений письменниками, поетами та дiячами украшсь^' культури. Цi люди у субль мованiй, часом злегка ностальгiчнiй форм^ висловлюють найголовнiшi зна-ковi характеристики украшського архiтектyрного середовища. Особливу роль у кристалiзацii символiчного образу Украши вщграють твори Тараса Шевченка, який вiдчyв i виразив неповторну суть украшсь^' архiтектyри.
Кожна особистiсть сприймае довкшля по-своему, вирiзняючи в ньому т чи iншi особливостi. Але якщо певш ознаки постiйно шдкреслюються як
визначальнi великою кшьюстю людей, що жили i творили в рiзний час, мали рiзнi полiтичнi погляди i рiзнi естетичнi уподобання, то це дае змогу нам при-пустити наявшсть об'ективно iснуючого конкретного чинника, що визначае традици укра1нсько1 архiтектури. Ось як змальовують украшсью краевиди украшсью письменники.
Укра1нське село в опис Лесi Укра1нки: "Красо Укра1ни, Подолля!. Он-де балочка весела, в нш хорошi, краснi села; там хати садками вкрш!, срiб-ним маревом повитц коло сiл стоять топол^ розмовляють з вiтром в пол^' [1, с. 181]. У поемi "Сон" Леся Укра1нка описуе свое щеашзоване бачення Укра-1ни так: "Тихо та любо... чи се Вкраша? Так, се Вкраша... Он i садок, бать-ювська хата i луки зелени, темни вшьхи, ставочок з ряскою. Так, се Вкраша..." [2, с. 286].
У книзi "Антолопя украшсько! лiрики вiд смертi Шевченка", яку 1903 р. уложив 1ван Франко за консультащею 1вана Труша i Михайла Гру-шевського, у вiршi Василя Кулика "Думка", бачимо такий щеальний образ ук-ра1нсько1 оселг "Стоять села: вишневн сади зелешють, Степом-полем як в зо-лот лани нашi спiють, i здаеться, на т села з неба щасте ллеться..." [3, с. 59].
Марко Вовчок викладае щеашзований образ украшського села так: "Ху^р цей, де вони жили, такий, що кращого не бажав би собi найбiльш ви-мисливий чоловш. Дiстався вiн Даниловi, перейшовши через руки Бог знае кшькох прадщв та прабабок, а звiсно ж кожному, що де оселиться украшець з укра1нкою, там зараз зацвгге вишневий садочок коло бшо! хатини, запахнуть усяк квiтки, простелються кривi стежечки по степу та гаю та розлягати-муться мелодшш пiснi..." [4, с. 115].
Богдан Лепкий описуе свою тугу за Батьювщиною так: "...Немов далекий, гарний сон Село ввижаеться меш. Хати стоять в вшку сосон, I квгги на шибках вiкон Мороз малюе чарiвш..." [5, с. 210]. "I в мене був свш рщний край, хати в садочках потопали Коли настав чудовий май I соловейки засшва-ли, здавалось - не земля, а рай" [5, с. 211]. "Знав я хатину на сель Бшя хатини явiр рю, у вжна мальви заглядали. Город, садок i поле, й лiс; В день сонце, в вечiр зорi с'яли - Бiля хатини явiр рiс" [5, с. 223]. I далi ще: "...Бш стiни i стрiха з соломи, Довкола сади-виногради...." [5, с. 29]. ".В огород^ мiж квiтками, бачу вибiлену хату, Бачу стежку, що вщ брами Йде тд липу росо-хату. А пiд липою старою Лава тесана, дубова; З липи мщ паде з росою. Мь сяць, зор^ нiч чудова" [5, с. 101]. Згадуючи свое, втрачене вже, рщне село, Б. Лепкий пише: "...Снишся ти часто менi Далеко на чужиш. Кожне подвiр,я у ст бачу, немов на картиш... Мальви при вiкнах цвiтуть, I рожi й чорноб-ривцi, Бджоли весело гудуть Мiж улиями при сливщ; А на широких полях Пшениця колоситься." [5, с. 234].
Борис Гршченко у повiстi "Шд тихими вербами" так описуе украшсь-ке село: "Бiленькi хатки з темними й жовтими солом'яними по^влями визи-рали, весело всмiхаючись, з невеликих садочюв, що зеленiли мало не в кожному двор^ - мов дiвчата позаквiтчувались та й повиходили на вулицю вЫм гуртом. За все вишд були велик верби гiллястi: вони широко розкидалися вгорi i над хатками i над тими садочками, зелешючи ясно на блакитному небi.
1х так багато було, що вони затуляли частину хат i все село здавалося яки-мось садом-гаем, що серед нього побудовано було от маленьк людськi осельки" [6, с. 90].
При опис помщицького двору письменники також видiляють, серед характерних його ознак, поеднання арх^ектурного довкшля з природними елементами. Наприклад, Iван Нечуй-Левицький так описуе панське помютя: ".Двiр був просторий, чистий, зарослий низеньким зеленим споришем. Чи-малий, але не новий вже дiм з ганом привiтно бшв проти сонця. Кущi рожi, оргши зеленiли пiд самими вiкнами, дуже виразно малюючись проти чистих бших стiн, як на паперi" [7, с. 220]. "Перед хатою з обох боюв гана був квгг-ничок, де панськ квiтки перемшувалися з зеленим зiллям, любимим сшьсь-кими дiвчатами. Коло лели й оргши слався зелений барвшок, застеляла грядки рута, м'ята. Рядом з фiялками й левкоем рю любисток, цвiла просто рожа й сво!ми великими червоними квiтками дуже красила городчик i веселила стши будинка.[7, с. 223]." А Микола Гоголь наводить такий образ помщицько! садиби в Укра!ш: ".Я иногда люблю сойти на минуту в сферу этой необыкновенно уединенной жизни, где ни одно желание не перелетает за частокол, окружающий небольшой дворик, за плетень сада, наполненного яблунями и сливами, за деревенские избы, его окружающие, пошатнувшиеся на сторону, осененные вербами, бузиною и грушами..Я вижу. низенький домик с гал-лереею из маленьких почернелых деревянных столбиков, идущей вокруг всего дома. За ним душистая черемуха, целые ряды низеньких фруктовых дерев.; развесистый клен, в тени которого разостлан для отдыха ковер; перед домом просторный двор с низенькою свежею травкою, с протоптанною дорожкою от амбара до кухни и от кухни до барских покоев." [8, с. 5].
Подiбнi образи природного оточення знаходимо також в описах архь тектури украшських мют. Щоправда, вони стосуються переважно того вигля-ду, який мали щ мюта в XIX ст., тому що двадцяте ст., в силу цшого ряду ю-торично обумовлених причин, не сприяло розвитковi украшських арх^ектур-них традицш, а, навпаки, устшно протидiяло цьому процесу.
!ван Нечуй-Левицький так описуе в повют "Хмари" забудову мюта Киева: ".На Братськш вулищ, проти самого монастиря, ж полудню, була осе-ля купця Сидора Петровича Сухобруса. Оселя стояла садом до Братства, а во-рггьми виходила з другого боку квартала на другу вулицю. Половина грунту була засаджена добрим садом. Сад був старий, розюшний. Висок стовбури дерев, рiвнi як кольони, високо розкидали рясне гшля. Дерева було так пов-но, що сад здавався пишним кошиком, в якому було буке^в накладено так тюно, що вони з уЫх боюв вилазили аж за край. Яблуш, грушi, черешнi купами гшля вилазили в чужi двори, слались на чорну по^влю воловень i комор, схилялись над тротуаром, зачшаючи прохожих за голови" [7, с. 20].
Олена Пчшка, мати Лесi Украшки, так описувала старовинне мiсто Кременець: "Се один з найдавшших куточкiв волинських. Висою гори, вкри-тi лiсами, зеленими левадами; срiбна Iква, що звиваеться мiж тими горами, дзвiнкi струмки з пр, бiлi украшсью хатки, розкинут по узгiр,ях, у долит мюто iз старовинними будиночками, костьолами й церквами - усе це творить
надзвичайно гарний пейзаж. А велична гора з рушами юторичного замку мо-же створювати особливий "романтичний" настрiй... Хто хоч раз побачив цей чудовий куток, не забуде його школи" [9, с. 12].
Панас Мирний так описуе украшське мюто: "Картина була справдi чудова: з бурти, мов iз високо1 гори, видно було направоруч мюто. Церкви шд-няли високо вгору сво1 круглi голови, сiяли в прозорому повг^ золотими банями: ïx залiзнi покрiвлi, мов травою вкритi; бiлiли бiлi боки, мов iз крейди виструганi; помiж церквами хатки, людськ огороди тонули в гущавиш тем-но-зелених садкiв. Он i рiчка блищала, звиваючись змiею по жовтому пiсочку й пускаючи легенький димок туману з себе, а через рiчку перекинувся мют -тонкий, узорчастий, мов iз волосiнi виплетений..." [4, с. 153].
Стереотип образу Украши, як квгтучо!, потопаючоï в зеленi садiв, кра-ïни, настiльки глибоко увiйшов у сусшльну свiдомiсть, що навiть у сталшсью часи ця особливiсть украшського архитектурного середовища вiдобразилася в тогочасних, полгтично благонадiйниx поезiяx. Павло Тичина у свош поези "Пiсня про Сталша", виданiй у 1945 р., писав: "Сад зелений - що е краще як кругом цвгте, росте? У кра!ш нашiй славнш все кругом цвiте, росте." [10, с. 252]. А Микита Хрущов, виступаючи на нарадi партiйного, радянського i колгоспного активу Кшвсько! област 28 сiчня 1949 р., висловив свое бачення оптимального життевого середовища, по-сут описавши той же традицшний образ украшського архитектурного довкiлля: "Треба побшити хати, щоб вони вигляд мали хороший, щоб вони вщповщали поняттю, яке склалося в народi про украïнську хату, - хороша, чиста хата i всередиш i зовш, побiлена, роз-мальована, з хорошим садочком бшя неГ.
В ушх описах украшських мiст i сш знаходимо образи чудово1' природи, яка становить едине цше з антропогенною складовою арxiтектури. Поряд з тим, в наведених тут, а також у великш кшькосп шших поетичних описiв арxiтектурного украшського довкшля, деякi дерева i кв^и згадуються порiв-няно частiше, шж iншi. Очевидно, згадуються тi рослини, що ростуть в Укра-ïm, що пристосованi до мiсцевиx природних умов, а також ri, як люди садять бiля житла з метою сшьськогосподарського використання. Але рослин, яю вiдповiдають наведеним критерiям, е дуже багато, - а в лiтературi переважа-ють згадки тшьки про деякi з них. Найчастше в поетичному образi украшсь-кого села чи мюта фiгурують вишш, верби, тополi, калина. Таке вибiркове акцентування уваги читача на певних деревах i квгтах викликане, очевидно, тим, що метою лгтературних творiв е не документальний опис ситуаци, а вь дображення загального поетичного образу Украши, i в цьому випадку важли-вим е власне символiчне значення згаданих рослин. Деяк з них традицшно несуть в Укра!ш глибокий символiчний змiст, що мае дуже давне походжен-ня i е мщно утверджений в народнш творчостi. Сьогоднi важко визначити, чи таке значне поширення конкретних рослин в Укра!ш обумовлено саме 1'х символiчним, i навiть часом магiчним, змiстом i ïx адекватшстю естетичним смакам украïнцiв, чи це власне ïx широке розповсюдження в Укршт привело до сприйняття ïx як традицшних i символiчниx для Украши.
Такими своерщними загальновизнаними нащональними символами е, зокрема, калина i вишня. Калина виступае у народних тснях i легендах як оз-
нака непорушно! вiрностi i пам,ятi. Калина, за висловом А. Кондратюка - це символ рщно! земл^ отчого краю, батьково! хати [11, с. 15]. А червош плоди ка-лини символiзують мужнiсть людей, яю загинули у боротьбi з ворогами. Неда-ремно iдея проекту парку-музею пам'ят жертв голодомору 1933 р., який почали закладати на схилах парку Слави в Киев^ полягае в тому, щоб на дншровсьюй кручi посадити по одному калиновому кущу вщ кожного укра!нського села, яке постраждало в тi страшш часи. Вiд стели Слави до мурiв Киево-Печерсько! Лав-ри загалом буде висаджено близько 10 тис. кущдв калини [12, с. 11].
Що ж стосуеться вишш, то це дерево стало споконвiчним, загальновиз-наним символом справжньо! укра1нсько1 осель Вишневий садок згадуеться в народних шснях, його оспiвали украшсью поети й письменники, його малюва-ли художники. Народна творчють широко застосовуе таю образи: "Тече рiчка невеличка з вишневого саду", Вишневий садочок процвгтае", "Ночувала нiчку в вишневiм садочку", "Ой, сяду, сяду в вишневiм саду, а сама прко заплачу", "Поховай мене, брате, вiрний товаришу, в вишневiм саду" та ш. [13, сс. 429, 431, 438, 452, 505]. Ми знаемо, що стародавньою батьювщиною вишш е регюн Украши, колишня Припонтида. У дикому видi вишня зараз невщома. Проте французький iнженер Боплян у своему опис Укра!ни з 1630-1647 рр. пише, що на Запорiжжi були цш лiси вишневих дерев, яю на початку серпня плодоносили ягодами, що за величиною дорiвнювали слив^ а за смаком не поступалися садовiй вишнi. Знаменно, що тшьки двi кра!ни у свт пов'язують свою тради-цшну культуру з особливим значенням у нш вишневого дерева - це Украша i Японiя. В Японй час цвiтiння вишнi е всенародним святом. В Укра1ш вишня стшко посiдае провiдне мiсце в народнш символiцi.
Крiм вишнi i калини, особливою увагою в украшсьюй культурнш тра-дици користуються тополя, дуб, липа, верба, а також кв^и та зшля - барвi-нок, мальви, мак, чорнобривщ, рута, м'ята, любисток.
На основi аналiзу народно1 творчостi, лiтературних описiв, наукових праць можемо зробити таю висновки.
По-перше - природне середовище в цшому, i зокрема рослини, в тому чи^ дерева, е невщ'емною частиною загального традицiйного образу укра-шського архiтектурного довкiлля.
По-друге - в створенш iдеалiзованого, символiчного образу украшсь-ко! оселi деякi дерева вадграють особливу, знакову роль.
По-трете - реконструкщя i розвиток укра!нських традицш в арх^екту-рi майбутнього неможливi без збереження символiчних для Укра!ни дерев i впровадження 1х в арх^ектурне довкiлля. Можливо, для реалiзацil цього по-ложення необхiдна комплексна програма державного рiвня, яка передбачала б популяризацiю цих стародавнiх украшських символiв-рослин як серед на-селення нашо! кра!ни, так i на мiжнародному рiвнi, що сприяло б, з одного боку, шдвищенню атракцшносл Укра!ни для мiжнародного туристичного ру-ху, а з iншого - вщродженню нацiональноl свiдомостi, iдентифiкацil укра!н-цiв як народу iз прадавньою культурою i традицiями.
Головний висновок нашо! статтi полягае в тому, що у ландшафтнш ар-х^ектур^ у пiдборi рослин, потрiбно керуватися не тшьки крш^ями естетики
довкiлля, декоративними якостями рослин, але враховувати також 1'х тради-цiйне символiчне значення.
Лггература
1. Рщне слово. Виб1р з украшського письменства для молодь - Краюв: Украшське ви-давництво, 1941. - 238 с.
2. Леся УкраТнка. Твори в двох томах. - Кшв: Вид-во худ. л1т-ри "Дншро". - 1979, т.1, 327 с.
3. Акорди. Антология украшсько! л1рики вщ смерт Шевченка. Уложив 1ван Франко. -Льв1в: Накладом Украшсько-русько! видавничо'1 спшки. - 1903. - 316 с.
4. Марко Вовчок. Степовий псть// С.Ю. Пеленський. Рщне слово. Виб1р з украшського письменства. - Краюв: Украшське видавництво, 1941. - 238 с.
5. Богдан Лепкий. Писання. Том 1. В1рш1. - Ктв-Ляйпщг: Украшська накладня. - 398 с.
6. Борис Гршченко. Пщ тихими вербами. - Льв1в: Наклад книгарш НТШ, 1928. - 260 с.
7. 1ван Нечуй-Левицький. Хмари. - Ктв-Ляйпщг: Украшська накладня. - 487 с.
8. Гоголь Н.В. Миргород. - М.: ОГИЗ, 1947. - 288 с.
9. Петро Жур: Дума про вогонь. Хротка друго'1 подорож Т. Шевченка на Укра1ну.// "Жовтень", № 4, 1988. - С. 12-87.
10. Павло Тичина. Вибраш поези. Радянський письменник, 1945. - 348 с.
11. Кондратюк А. З вишневого саду. - К.: Молодь, 1992. - 192 с.
12. Олег Шаган: Пам'ят жертв голодомору. Газета "Народне слово", № 40 (259), 13-19 жовтня 2005 р.
13. Колесса Ф. Украшська усна словеснють. Льв1в, 1938. - 644 с.
УДК [008+37.011]:504 Доц. 1.А. Дубович, канд. географ. наук - НЛТУ Украши
ОСОБЛИВОСТ1 СУЧАСНО1 ЕКОЛОГ1ЧНО1 КУЛЬТУРИ ТА ЕКОЛОГ1ЧНОГО ВИХОВАННЯ НАСЕЛЕННЯ
Розглянуто актуальшсть еколог1чно'1 культури та еколопчного виховання населения. Проанал1зовано особливост транскордонного еколого-економ1чного ствро-б1таицтва. Звернуто увагу на наслщки Чорнобильсько!' аварп.
Ключов1 слова: еколопчна культура, еколопчне виховання населення, м1жна-родне еколопчне виховання, еколопчна свщомють, еколопчна осв1та, охорона дов-кшля, еколопчш проблеми, еколопчна криза, еколого-економ1чне транскордонне ствроб1таицтво.
Doc. I.A. Dubovich - NUFWT of Ukraine Features of modern ecological culture and ecological education of population
Actuality of ecological culture and ecological education of population is examined. The features of trans-border ecological and economic collaboration are analyzed. Attention applies on the consequences of the Chernobyl catastrophe.
Keywords: ecological culture, ecological education of population, international ecological education, ecological consciousness, ecological education, environment protection, ecological problems, ecological crisis, ecological and economic trans-border collaboration.
Актуальшсть екологiчноi культури та еколопчного виховання насе-лення полягае в тому, що у ^rnpi уваги сучасного людства юнують проблеми взаемоди людини з навколишшм природним середовищем.
Початок Х1Х ст. характеризуеться катастрофiчною еколопчною ситу-ащею на нашш планер. Це пояснюеться штенсивним зростанням масштабiв забруднення повпря та води, рiзкого й помгтного ослаблення озонового шару
