CC BY
37Учет записки ТаврШського нацгонального университету \м. В. I. Вернадського Сер1я «Фыолог^я. Сощальт комушкацИ». Том 24 (63), №1 Ч.2. 2011 р. С. 249 - 255.
УДК 821.161.2-09
ФАУСТШСЬКИЙ ДУХ ЯК ХАРАКТЕРНА ОЗНАКА ГЕРОЯ ТВОР1В
ЛЕС1 УКРА1НКИ Кочерга С. О.
Волинськийнацюнальний утверситет 1мет Леа Украгнки, Луцьк, Украта
У стата розглядаеться концепт «людина фаусивсько! культури», його нас^знийхарактерта особливост в художньому свт Леи Укра'шки.
Ключовi слова:Основна особистють, душа культури, секулярний св^огляд.
Доба Лес Укра!нки стала новою точку вщлшу ретроспекци розвитку письменства та його подальших перспектив. В центр1 л1тературних пошуюв опиняеться особистють, але характер особистосп у пор1внянш з минулими стол1ттями набувае шшого смислового акценту. Якщо антична (прадавня) л1тература зображала основного персонажа як героя, середньов1чна - страдника, здатного на жертовш вчинки задля в1ри, новочасна лгтература защкавилась творчою особистютю, для яко! пошуки ютини, шзнання стае сенсом життя. У свою чергу ХХ стол1ття запропонувало вшьну дискусда цих трьох шостасей особистосп.
Творча спадщина Лес Укра!нки викликае подив масштабшстю тематики { проблематики. I! самобутш драматичш твори небезтдставно отримали маркування як «драми щей». Нолями певних щей виступають персонаж!, причому здебшьшого амб1валентш, а художнш св1т Лес Укра!нки за вертикаллю часу 1 горизонталлю простору сприймаеться як вщдзеркалення поступу { занепаду цившзацп. У пошуках опорних констант рецепци художнього феномену письменнищ було запропоновано ряд концеппв, що стали вже класичними, зокрема у працях О. Бабишкша, Л. Мщенко, Я. Полщука, В. Агеево!, О. Забужко та ш. Проте, на жаль, осягнути весь цшсний масив творчост Лес Укра!нки та його загадок ще не вдалось. Вважаемо, що все розма!ття образ1в письменнищ, включаючи образ автора, створений нею, можна об'еднати культурософським поняттям «людина фауспвсько! культури», на що прагнеться звернути увагу в цш статп.
У драматичному доробку Лес Укра!нки домшують антично-римсью мотиви. Змальоваш нею особистосп не цураються геро!чного пафосу, вони здатш на мужш вчинки, нерщко 1'хшй геро!зм виявлявся { в самопожертв^ Кредо письменнищ ч1тко виражають вщом1 поетичш рядки:
Завжди терновий вшець
буде кращий, шж царська корона...
Але стане вшцем
лиш тод1 плетениця тернова,
коли вшьна душею людина
по волi квтаеться терном, тямлячи вищу красу... [7, с. 189].
Безсумшвно, геро!зм персонаж1в Лесi Укра!нки не стихшний або ж ситуативний, кожний з них мае свш тривожний болюний шлях пошуку iстини. I цей третш голос, що прагне будь-яким чином тднятись понад бар'ери, вирватись за меж болю, принаймнi знайти для себе сенс в життевих орiентирах е виразно-яскравий у творчш спадщинi письменницi, з багатьма нюансами i напiвтонами.
Кожна епоха продукуе свш прюритет цiнностей, свою людину культури, а в художньому творi нерiдко ми знаходимо тип бажаного представника того чи шшого часу, що здебiльшого визначають концептом «людина культури». Саме людина культури становить умову можливосп iснування моделi людського буття, втшено! в цш культурi.
Як вказуе Людмила Шевцова, «людина культури», чи, застосовуючи ключове поняття американсько! етнопсихологи, - «основна особистють» - Ьа8юрег80паП1у -це не стшьки натуральне явище, скшьки «проект людсько! особистости», що постае у двох головних вимiрах:
1) вплив культури на людську особу, формування И психолопчних рис, поведшки, уявлень, цшностей тощо за допомогою вщповщних культурних механiзмiв i передуем через спiлкування людини з навколишшми людьми -носiями певних культурних взiрцiв та форм;
2) пропозищя культури зрiлiй людськiй особистостi, що набула певно! автономи буття, способiв И самореалiзацil, перспективи И долi та можливi досягнення.
А вiдтак людина, що повшстю вiдповiдае цим двом вимiрам, i е «людина культури». Однак феномен людини культури е диференцшованим на кожному зрiзi. Тому його стд розглядати як штерсуб'ективну, комунiкативну еднiсть дiючих у культурному полi головних персонаж1в, дiйових ошб [8, с. 124].
Першим виокремив концепт «душi культури» та видшив И типи, що зумовило глибше осмислення «людини культури», Освальд Шпенглер. Зокрема на европейських теренах вш вбачав «душi культури», що були репрезентантами античносп i нового часу. Античшсть в осмисленнi науково! думки кшця XIX - поч. XX ст. виражала душа аполонiчна, хоча И утвердження вiдбувалось в протистоянш з дiонiсiйським началом. 1й протиставляли фауспвську душу, що наснажувала европейську культуру вщ Ренесансу до XIX столггтя. Фаустiвська культура передбачае юнування, кероване i глибоко просякнуте свщомютю, здатне спостерiгати самого себе, ршуче особистiсне, схильне до мемуарiв, рефлексш, пiдсумкiв i перспектив та повсякчасного дiалогу з совiстю. Саме тому фауспвське переживання внутрiшнього життя глибоке i iнтенсивне, а фаустiвська етика - це постшне вдосконалення себе, постшне пiднесення до нових висот у пошуках безсмертя «я» шляхом його самовизначення вiрою i добрими дiяннями, причому з певною пошаною до «Ти». Михайло Бахтiн характеризуе фауспвську добу як усвщомлення потреби змш, необхiдностi по-новому вивчати безмежний свщ зробити його сво!м, рщним, але не шляхом конформiзму, а цшеспрямовано адаптуючи його складнiсть вщповщно до власного моделювання. Цей процес
трансформаци потребуе розриву 3i вшма старими iдилiчними зв'язками та здатностi до експатрiацil. Таким чином, фаустiвськi ще1 стосуються i бiльш загального поняття «ми», вони виходять на рiвень соцiальних проблем.
Важливим атрибутом фауспвсько! культури е ratio, але його функщя не обмежуеться холодним фшьтруванням шформаци, а, навпаки, передбачае важливу роль сфери emotio. Дiалог ratio та emotio у свою чергу потребував ново! естетики. Якщо в античносп вершиною мистецтв стала досконала пластика скульптури, то у постсередньовiчнiй Сврош поступово провiдне мiсце вщ живопису переходить до контрапунктно! музики. У лiтературi ж ще1 доби змшились наративнi акценти, що змушують по-новому вiдкривати образ автора. Загалом будь-якi портрети фаустiвського мистецтва - завжди сповiдi, бюграфи, автопортрети. Через творчють дослiдники мистецтва слова намагаються осягнути свiтогляд генiя, але здебшьшого вiн важко вловимий, оскiльки не вкладаеться в жоднi рамки, заперечуе схематизм, викликаючи подив своею динамшою i широтою.
Складним для вивчення е i свiтогляд Лесi Украшки. Лiтературознавство ХХ столiття переважно йшло хибним шляхом, оскiльки намагалось висв^лювати його вiдповiдно до вимог комунютично! щеологп. З iншого боку, не можна не усвщомлювати, що юнуе небезпека в обмеженнi укра1нсько1 письменнищ приналежнiстю до захщно1 культури, але фаус^вська душа принаймнi е важливою iпостассю особистостi Лесi Укра1нки. В основi фауспвсько1 культури лежить штенщя безмежжя, спрага подолання всiх бар'ерiв у пошуках гармони, гостре вщчуття швидкоплинностi часу та iнтенсивне вольове напруження. Звщси -неминуча млють духу, справжня фаустiвська туга, що супроводжуе цей блискучий розвиток. Пориви до безкшечного врештi е поривами до неможливого, тому за дерзновенням слщуе покарання, усвiдомлення примарностi надш.
Фаустiвськi штенци Лесi Укра1нки засвщчують навiть початковi рядки низки ll поезiй, наприклад: «Хотiла б я тснею стати...», «Хотiла б я тебе, мов плющ, обняти...», «Хотша б я уплисти за водою.», «Хотша б я вийти у чистее поле.». Пристрасшсть поривiв i тугу за нездiйсненним поетеси переконливо тдтверджують й iншi поези, як-от:
Мрiе, не зрадь! Я так довго до тебе тужила Стшьки безрадiсних днiв, стiльки безсонних ночей, А тепера я в тебе останню надда вложила. О, не згаси, ти, свггло безсонних ночей! [7, с. 323].
Людина фауспвсько1 культури займае важливе мюце в драматурги Леш Украшки. Сюжетна канва легенди про Фауста вже давно стала вiчним сюжетом, який певним чином вщроджуеться в багатовшовш свгговш лiтературi. Як вiдомо, душа Фауста фанатично шукала ютину, по^м, закохавшись в Гретхен, вступила в союз зi злим духом земл^ що спричинило ll роз'1дання мефiстофелiвським началом. Фаустiвський герой став актуальним в останнiй третинi Х1Х столотя, що зумовлював бунт iндивiдуальностi у розвитку фшософи та науки. Парадигматичш риси цього типажу були закладеш в образах Заратустри (Ф. Нщше) та Пера Гюнта (Г. 1бсен). Вони обидва репрезентують шукача, експериментатора, бунлвника, хоча
Заратустра шукае смисл буття насамперед в щеальному самовдосконаленш, а Гюнт одержимий шюз1ею щентичносп («бути самим собою» над усе). Як вщомо, Леся Укра!нка суперечливо ставилась до нщшеанства, але творчють Г. 1бсена !й 1мпонувала, можна знайти низку ¡бсешвських мотив1в у доробку украшсько! письменнищ.
Модершсть фауспвського героя слщ розглядати у координатах вол1 та жертви. У творчосп Лес Украшки ми повсякчас спостеркжмо сфокусовашсть на феномеш внутршньо! вол^ яка вихлюпуеться на поверхню як воля до життя. Нерщко поди в 11 творах вщбуваються в трапчних обставинах, але трагед1ями !х назвати не можна, осюльки особиспсть виявляе себе сильтшою за найскладшш1 обставини. Деяю з персонадав Леи Украшки спроможш викупити себе жертвою (Антей, М1р1ам, Долорес, Мавка). На ¡ншому полюс знаходяться т1, що лише знаходяться на шляху духовно! щентифшаци, вириваючись 1з лаб1ринта протир1ч (Адвокат Март1ан, Йоганна, скульптор Айрон). Як справедливо зауважуе Ярослав Пол1щук, «вольова домшанта у творах Леи Украшки передбачае не тдкорення чужо! вол чи чужо! власносп, а навпаки - своерщне передавання власно! вол1 свгтов1 через жертву. Через те катарсис Лесиних геро!в -духовно просвплений, а не фатально-трапчний; у цьому вони убезпечеш вщ типово! «хвороби» свого часу - тотального розчарування та апати» [5, с.16].
Шлях Фауста вщбивае перехщ вщ релтйно! культури до безрелтйно! цившзацп, у якш згасае творча енерпя, вмирають безкшечш прагнення. Таким чином, в образ! Фауста, на думку С. Бердяева, Й.-В. Гете виразив долю европейсько! культури [1]. Вс культури приречеш на поступове тлшня { смерть. Автор ще! доктрини Освальд Шпенглер, будучи арелшйною натурою, насправд1 усвщомлював релшйну природу мистецтва та культури. Практично йому вдалось висловити найблагородшш1 думки, на як тшьки була здатна нев1руюча душа, а разом з тим { печаль культури, що втратила в1ру. Шпенглер1всью риси сповна були притаманш украшськш письменнищ.
Ставлення до релш! Лес Украшки переконливо показав Свген Сверстюк. Вш вважае, що релшйний дух присутнш у И творчосп далеким вщлунням давшх традицш, освячених високим духом в1ри, але сама вона була тд впливом нових в1янь, як наснажували у значнш м1р1 сощалютичш та атеютичш 1де!. Однак «у сво!й духовш одержимост вона ще бшьш духова, шж И сучасники» [6, с.225]. Власне, одержимють - це 1 е укра!нський вар1ант фауст1всько! душ1. Далека вщ культивування рел1гп, остраху перед табу, Леся Укра!нка та И геро! ще перебувають у св1тл1 промешв погасло! зор1, але чи врятуе нове поколшня етика, що е спробою реашмацп духових цшностей в атмосфер! безв1р'я? На це питання навряд чи може дати вщповщь сама поетеса та И нов1тш геро! - Одержима, Кассандра, Р1чард Айрон, Йоганна, жшка Хусова, Мавка, Оксана та шш1.
Здебшьшого у фшософськш лгтератур1 розр1зняють три юторичш типи свгтогляду - м1фолопчний, релтйний та науковий, але поступово на арену виходить секулярний, у контексп якого формувався прюритет цшностей Лес Украшки. Про комплекс ущербносп цього св1тогляду Оксана Забужко пише: «.. лстор1я культури двох останшх столгть е, строго кажучи, ютор1я мук секулярного свгтогляду в безугавному прагненш компенсувати свою «щншсну недостатнють» [3,
с. 47]. У секулярнш свщомост одне з перших мюць належить нацюнальнш ще!. Можна констатувати, що перехiд вiд релiгiйного до нацiонально-культурного свiтогляду став основною прикметою «фауспвсько! культури» новпньо! доби. У доробку Лесi Укра!нки головнi персонаж нерiдко е нолями нацiонального самопiзнання та борцями за незалежшсть сво!х спiввiтчизникiв. Ця боротьба зазвичай е штелектуальною, нерiдко у ворожому оточенш.
Слiд зауважити, що твори Леш Укра!нки з ранньохристиянською та антиколошальною проблематикою («Руфiн i Прюцшла", "На полi кровГ', "У катакомбах", "Йоганна, жiнка Xусова", "Адвокат Марзан", «Бояриня») особливо насиченi полемiчнiстю, що вiдображае болiсний вибiр естетично! та етично! свободи. Етичний феномен Леш Укра!нки полягае в дотриманш певного духового закону, котрий визначае меж iндивiдуально! свободи та дае змогу особистосп не вийти поза межi допустимого. Поетеса цiлковито вщкидала фiзичну неволю, залежнiсть вiд узурпаторiв влади, але визнавала верховенство над собою вироблено! власною свiдомiстю влади етичного закону. Це, як вважае Леся Демська, нас^зь штелтбельне поняття дозволяе стверджувати абсолютну свободу «невшьниюв» (за умови, що кожен сам моделюе i обирае свою неволю). Здатшсть добровiльно обмежити власну свободу або ж добровшьно пiдкоритися сферi необхiдностi спостерiгаемо у рядi Лесиних геро!в (Руфiн у "Руфiнi й ПрюцшлГ', Жiрондист в "Трьох хвилинах", Долорес у "Камшному господарi", Антей та Ефрозина в "Орги"), що, мiж iншим, засвiдчують видозмiнений модус фауспвсько! фанатичностi.
Цiлком зрозумiло, що в основi вибору свободи лежить воля людини, позаяк тiльки за допомогою не! особа спроможна вщмовитися вiд суб'ективних прагнень в iм'я добра шшо! особи чи якогось вищого духового закону. Проте, оскшьки людина вшьна у своему виборi пiдкорятися чи не пiдкорятися законам етичного юнування, порушення цих закошв морально, духово знищуе насамперед не так свободу шшого, як того, хто дозволив собi переступити И. За лопкою авторсько! iнтерпретацil, обов'язок, нав'язаний персонажам зовшшшми обставинами чи власною мораллю, але суперечний !хньому духовому еству, мае тенденщю перетворюватися в духовий полон, а його виконавщ - у жертви цього обраного полону. «В естетичнш свободi воля шдивща спрямована на реалiзацiю власних бажань та прагнень, продиктованих почуттями, а в етичнiй свободi воля спрямована на реалiзацiю власного "я" в iм'я свободи шшо! людини чи якогось вищого духового закону» [2, с. 17]. Як бачимо, свобода етична для Леш Укра!нки як людини фауспвсько1 культури, - це завжди боротьба, що вимагае мужносп, вiдповiдальностi та добровшьно! жертовносп, на якi спроможний тшьки по-справжньому вiльний iндивiд.
Варто шдкреслити, що герой Лесi Украшки не е еталонним репрезентантом фауспвсько! культури. Вчинки фауспанця нерiдко продиктоваш рiшенням ризику, що включае в себе i компромiси. Для Леш Укра!нки певнi ризикованi компромiси були допустимi лише в естетичнiй площиш. Недарма !! «години працi» могли супроводжувати «перелесники», «вампiри», iншi привиддя. Задля творчого екстазу, пiзнання незвщаного поетеса була готова переступити межу свщомого, шукаючи
десь за нею шшо1/ютинно1 правди та краси. Художне ество поетеси очшувало (хоч { не без остраху) таемничих видшь. «Часто так уноч1, - писала Леся Укра!нка, -сидиш серед того хаосу думок { думаеш: о, хоч би галюцинащя з'явилась! Я б !й пов1рила так, як перше люди в1рили в дива... I чого се люди так бояться галюцинацш { божевшля? А я часто дорого дала б за них...» [4, с.364]. Проте в етичнш площиш л1ричний герой И поези та характерш персонаж драматичних твор1в здебшьшого ршуче вщкидали компромюи. Це, правда, не робило !х схематично прямолшшними, оскшьки поетесу завжди щкавило боршня сумшв1в, що виразно засвщчуе, скаж1мо, поез1я «Ангел помсти». В драматурги ж письменниця придшяе важливу увагу автокомушкацп геро!в на розпутп.
Людина фауспвсько! культури у образному свт Лес Укра!нки зазвичай не замикалась у кол1 душевних експеримеипв, вона щентифшувала себе ембрюном фауспвських прюритет1в, що, за И переконаннями, мали стати пашвними у свгтогляд1 цшого колективу (народу, наци), часткою якого вона себе вщчувала. Тимчасово перебуваючи у полош втоми та безсилля, цей колектив повинен був самореал1зуватись шд впливом будителя-фауст1анця, який потужно екстраполюе свою пасонарну енерпю. Свое призначення герой Лес Укра!нки бачить у прищепленш фауспвсько! пасонарно! ментальносп тим, хто опинився на маргшесах юторн. Така позищя суттево вщр1зняеться вщ етики промете!зму: не дати вогонь, а запалити - енерпею людського духу, тдпорядкувати моральному ¡мперативу слабких { знев1рених, вступаючи в комушкащю з ними не з месанського верх1в'я, а безпосередньо з 1хнього ж середовища.
Отже фауспвська культура - це культура воль У творчост Лес Украшки И уособлюють персонажьодержим1, а також вистражданий щеал ментально! пасонарносп. Фауспвський дух та етика у художньому свт письменнищ е наскр1зними. У напруженому, цшеспрямованому пошуку приховано! ютини, а школи { в боротьб1 з самими собою персонаж! Лес Украшки з фауспвською душею прагнуть «сво!м життям до себе дор1внятись». Водночас вони заглиблеш в себе, осбш, самотш люди; та самотшсть, !х випробовуючи, - загартовуе 1 витворюе з них неповторш ¡ндивщуальност^ активш особистость I саме така активна особистють спроможна кликати за собою дезор1ентованих, д1ево протистояти пасивному загалу, потерпаючи вщ агресн нерозумшня, нав1ть якщо це протистояння завершуеться поразкою.
Творчють Лес Украшки ще раз шдтверджуе, що моральшсть фокусуеться не в етичних заповщях, що регламентують «як треба чинити», але в певних образах культури, в особистюних трагед1ях Едша, Прометея, Гамлета, Дон-Юхота, Фауста тощо. I саме людина, ество яко! характеризуе фауспвський активютичний дух, е зб1рним героем творчосп Лес Украшки.
Список лiтератури
1. Бердяев Н. Предсмертные мысли Фауста // Культурология. ХХ век. Антология. - Москва, 1995. -
696 с.
2. Демська Л. Проблема шдивщуально! свободи в драматурги Леи Украшки: Автореферат дис. .к.
фшол. н. - К., 2000. - 19 с.
3. Забужко О.С. Фiлософiя укра'шсько'1 ще'1 та европейський контекст: франкiвський перюд. - К.: Основи, 1993. - 126 с.
4. Косач-Кривинюк О. Леся Украшка: Хронологiя життя i творчости. - Нью-Йорк, 1970. - 928 с.
5. Полщук Я. Естетика мiфу i мiфологiчний горизонт раннього укра'шського модернiзму: Автореферат дис. ...д. фшол. н. - К., 2000. - 34 с.
6. Сверстюк £. На святi надш. Вибране. - К.: Наша вiра, 1999. - 782 с.
7. Украшка Леся. Зiбрання творiв: У 12 т. - Т. 1. - К., 1975. - 448 с.
8. Шевцова А. Культурш проекци нащонального характеру // Сучасшсть. - 2000. - № 7-8. - С. 123139.
Кочерга С.А. Фаустовский дух как характерный признак героя произведений Леси Украинки/С.А. Кочерга// Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2011. - Т. 24 (63), №1 Ч.2. - С. 251-257
В статье рассматривается концепт «человек фаустовской культуры», его сквозной характер и особенности в художественном мире Леси Украинки.
Ключевые слова: Основная личность, душа культуры, секулярное мировоззрение.
Kocherha S.O. Man of Faust's culture in the poetry by Lessia Ukrainka/ S.O. Kocherha// Scientific Notes of Taurida National V.I.Vernadsky University. - Series: Phylology. Social communications. -2011. - V.24 (63), №1 P.2. - P. 251-257
The article deals with the concept of «a man of Faust culture», it's through character and peculiarities in the artistic world of Lesya Ukrainka.
Key words:basic personality, cultures' soul, secular world view.
Стаття надшшла доредакци 7 грудня 2010року
