CC BY
44Ученые записки Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского Филологические науки. Том 1 (67). № 3. 2015 г. С. 36-42.
УДК 821.161.2-09
Ж1НОЧ1 ПОСТАТ1 В Л1РИЦ1 ЛЕС1 УКРАНКИ ТА 1РИНИ ЖИЛЕНКО
Голота С. С.
Тавршська академiя Кримського федерального ушверсишешу mmi В. I. Вернадського, Смферополь
E-mail: [email protected]
У статп з'ясовуються особливосл окреслення жшочих постатей у поетичних творах Леи Украшки та 1рини Жиленко. Подаеться типологш вiдповiдних обраив, яка дозволяе детальнше окреслити 1хню сиецифжу. Питання самоствердження жшки-митця, подолання суспшьних гендерних стереотитв, формування мщного характеру в першу чергу стають актуальними у жiночiй лггератур^ розвиваються разом з жшочою лiтературною традищею. Леся Укра1нка е зачинателем тако1 традицп в украiнськiй лггератур^ а 1рина Жиленко пдно продовжуе 11, робить спробу проiнтерпретувати вiдповiдну проблематику у контекста ново! епохи.
У творчосп Лесi Укра1нки можна видiлити таю типи жiнок: жшка-тшь; жшка-принцеса; жшка-альтру!стка. Пiд вiдповiдним кутом зору розглянут жiночi постатi в поетичних творах авторки, зокрема в драмах «Одержима», «Шсова тсня», «Бояриня», «Камшний господар». У лiрицi 1рина Жиленко виокремлюються такi жiночi типи як малр, господиня, естетка, поетеса. Про це зокрема свщчать вiршi iз поетичних збiрок «Соло на сольфЬ», «Вiкно у сад», «Дiвчинка на кулЬ>, «Gвангелiе вiд лас[1вки».
У поетичних творах як Леи Украшки, так i I. Жиленко не можна знайти надто чггко! межi помiж видiленими типами жiнок. Та все ж щ типи своерщно означаються у вишуканiй иоетичнш диференщаци в художньому свiтi обох поетес.
Kro40Bi слова: художнiй образ, лiрична постать, жшоцтво, альтру!зм, Леся Украшка, 1рина Жиленко.
ВСТУП
Гендернi студи останшх десятилiть дають змогу говорити про певну своерiднiсть художнього св^у жiнки, жшочо1 моделi образно! системи. Ця своерiднiсть виразно даеться взнаки у творчосп письменниць, якi плщно працюють в украшськш лiтературi. Яскравим прикладом тут можуть слугувати таю знаковi постав як Леся Украшка та 1рина Жиленко. Питання самоствердження жшки-митця, подолання суспiльних гендерних стереотитв, формування мiцного характеру в першу чергу стають актуальними у жшочш лтератур^ розвиваються разом з жшочою лтературною традицiею. Леся Украшка е зачинателем тако! традицп в украшськш лiтературi, а 1рина Жиленко пдно продовжуе 11, робить спробу проштерпретувати вiдповiдну проблематику у контексп ново1 епохи. Загалом образи жшок, якi постають у творчостi 1рини Жиленко, ще мало дослiдженi. Окремi аспекти вщповщно1 теми розглядали В. Агеева, I. Дзюба А. Костикова, М. Коцюбинська О. Забужко.
Метою роботи е аналiз гендерних аспекпв лiрики Леш Украшки та 1рини Жиленко, осмислення самобутньо1 типологп жшочих постатей, з'ясування 1х спiльних та вщмшних ознак, якi розглядаються в контексп такого мистецького явища як фемшне (жiночне) письмо. Поставлена мета передбачае розв'язання таких завдань: окреслити лiтературознавчi контури таких понять як образ, образ жшки, жiноцтво; визначити типи жшок в поетичних творах Леш Украшки; визначити типи
жшок в лiрицi 1рини Жиленко; проаналiзувати сутшсть особистостi жшки в поези авторок та своерщшсть 1х художнього вираження.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
У творчостi Леш Укра1нки можна видiлити такi типи жшок: жшка-тшь; жшка-принцеса; жшка-альтру1'стка. Леся Укра1нка стае однieю з перших на засадах змщення акценпв щодо становища жiнки в суспшьствь Вона наполягае на тому, що жiнка вiльна обирати свiй шлях самостшно. Леся Укра1нка поставила себе в один ряд з чоловшами-лтераторами - це було першим 11 кроком на фемшютичну сцену.
Семантика слова «тшь» наштовхуе на думку, що така жшка е спокшним, беззахисним створiнням, що непевно крокуе за сво1м чоловiком, дивлячись йому у спину, а без нього вона взагалi не мае права на юнування. За спиною свого чоловша жшщ нiчого не видно - ш iнших людей, ш свiту взагалi. Для не! юнуе тiльки 11 чоловiк, якому вона вщдае себе повнiстю, не маючи бажання на самостiйне iснування. У власному житп вона сама грае не головну роль, головну - 11 чоловiк. Адже вона - чоловiча тiнь, що iснуе тшьки в позици «пiсля чоловiка». У творчост Лесi Укра1нки жiнка-тiнь семантично вiдрiзняеться вiд визначення за словником. Геро1ня стае iншою, зберiгаючи тшьки одну рису вщ свое1 первюно1 семантики -палке кохання до чоловша. Такий тип жiнки показуе, що тшь - це ознака щасливого чоловша, тiнь - це захисниця його ду1Ш та життя, яка вкрие вiд нiг до голови вщ негараздiв.
Образ жшки-тш притаманний драматичнiй поемi «Одержима». У Гетсиманському саду, в моменти найболюшшого страждання Меси та його молитви «про чашу», Мiрiам, вiдкинена Мешею, мовить: «...я вкупi з ним страждаю, тут же, поруч, / та я шма, як мур оцей, не видна, / як сяя тшь, так, мов я не людина, / так, наче в мене i душi нема» [8, т. 3, с.143]. Так, Мiрiам була закохана в Место i була готова заради нього на все. Але коли Мешя вимагае вщ не1 зректися не лише ближшх, не лише земних благ, але зректися себе, власно1 iндивiдуальностi, що для Мiрiам неможливо, то вона виявляе себе сильною, вщмовившись вщ цього. Геро1ня Леш Украшки не зрадила соб^ лишивши право остаточного вибору за собою.
До типу жшки-тш певною мiрою належить i Мавка з драми-феери «Лiсова пiсня». Мавка вiдчула палке кохання до земного чоловша - Лукаша, для якого вона готова стати i служницею, i рабинею. Так, Мавка стане тiнню Лукаша, тшьки б вш нiколи не покинув i не зрадив 11. За цими фактами, Мавка - слабка, не пдна стати на один рiвень з чоловiком. Але е факти, яю доводять протилежне: Мавка перша говорить Лукашевi про кохання, тим самим ламаючи закореншу традищю, за якою першим обирати повинен чоловш; Мавка, як винятково сильна жшка, змогла пробачити Лукашевi зраду, пiсля яко1 знаходить сили простягнути руку допомоги зраднику; Мавка знаходить у собi сили переродитися i народитися як Вiчна Жшка.
Образ жшки-принцеси зустрiчаеться зокрема в таких драмах Леш Украшки як «Камшний господар» i «Кассандра». Геро1ш мають не тiльки високе походження, а й вiдповiднi манери та характер, який не дозволить стати чоловiчою тшню або принести себе в жертву заради кохання. 1м притаманш жадання незалежностi, бажання тдкорювати собi iнших. Характер Анни з «Камшного господаря»
37
наповнений «висоюстю» натури. Анна - сильна, горда, незалежна, самостшна жшка, яка хоче досягти усшху, слави i влади, використовуючи усталенi суспiльнi форми i структури, змушуючи iнших служити И власним штересам. Бiльше того, у стосунках з Дон Жуаном Анна бере на себе чоловiчу роль. Прикметш в цьому сенс слова Дон Жуана: «Анно! / Я дос вас не знав. Ви мов не жшка, / i чари вашi бiльшi вiд жiночих! [8, т. 6, с. 161]. Особливють Кассандри - це насамперед шляхетна шднесешсть И думок i ^в. Вона володie даром передбачувати майбутне. Слово Кассандри мае особливу вагу. Передбачення, слова i думки жшки-вщунки -«вищi», адже вони сягають набагато далi, нiж думки i слова людськi, бо вони пов'язаш не з теперiшнiм, а з майбутшм.
Третiй тип - жшка-альтру!стка. Це жiнка, ладна на самозречення, вона в умовах будь-якого сощального та психолопчного стану дбае про добробут ближнього. Вона прагне подолати неповноту, вториншсть жiночого iснування в патрiархальному суспiльствi. Аби довести, що вона - повноправний цього суспшьства, така жiнка обирае шлях жертвування собою. Першим проявом альтру!зму Оксани з драматично! поеми «Бояриня» стае самопожертва власними штересами, власною любов'ю до Укра!ни заради кохання. Заради кохання до Степана Оксана поступаеться всiм тим, до чого встигла прив'язатися i що полюбила. Оксана жертвуе сво!ми моральними принципами, щоб Степан не потрапив у царську «немилють». Вона повинна давати себе щлувати боярам, що приходять до !! чоловiка. Тiльки заради того, щоб на Степана не впала шяка пiдозра (наприклад з приводу того, що його дружина шдтримуе зв'язки з Дорошенком), прагнучи, аби шщо не обернулося проти нього, Оксана погоджуеться на бездiяльнiсть i мовчання. «Ця, на перший погляд, слабка жiнка, що вмирае вщ туги за рiдним краем на чужиш, - слушно пiдкреслюе В. Агеева, - мае ще й стшкий, залiзний характер. Вона знаходить у собi сили жертвувати найдорожчим, що в не! е, заради шшо! людини» [1, с. 81]. Долорес - геро!ня поетично! драми «Камшний господар», змушуе свою душу нести одвiчне каяття за очищения душi !! коханого - Дон Жуана. Долорес знаходить вихщ у духовному саморозп'ятп, в спокутуваннi чужих грiхiв. Вона жертвуе собою, щоб повернути Дон Жуановi не надто цiннi для нього королiвськi привше!. Ця дiвчина жертвуе собою не лише для того, щоб добути коханому королiвське прощення (вона знае, що лицар волi не надто того потребуе i не надто високо поцшуе), але для того, щоб порятувати гршну душу Дон Жуана всупереч його власному бажанню. Долорес робить вибiр за нього, вона силомщь нав'язуе йому певш моральнi норми й зобов'язання, яю вона (а не вiн!) вважае достойними. У такш ситуацi! пасивним об'ектом виступае чоловш, а жшка, попри традищю, суб'ектом активно! дн.
Своерiдно продовжуе й розвивае фемшютичш мотиви у сво!й творчостi видатна укра!нська поетеса друго! половини ХХ - початку ХХ1 ст. 1рина Жиленко. У !! лiрицi можна видшити такi жiночi типи: мапр, господиня, естетка, поетеса. I. Жиленко, не вщходячи вiд слов'янського канону, глибоко розкривае вщчуття материнства, щастя очшування появи на свiт ново! ютоти, щастя, яке переповнюе жшку, коли дитина потребуе захисту й догляду. З бюлопчно! точки зору жшка, завдяки материнству i можливоси його вiдчути, мае беззаперечну фiзiологiчну
38
перевагу. Образ жiнки-матерi в I. Жиленко ствзвучний з прадавшм, мiфологiчно обарвленим образом Берегинею. Одна зi смислових домшант цих образiв - не лише абсолютизащя жiночих репродуктивних функцiй, а й вщчуття задоволення, насолоди вщ почуття материнства. Поетеса творить своерщний неомiф про життя i призначення жшки, програмуе наратив приватного життя, вона iдеалiзуе материнське почуття. Цю тезу яскраво тдтверджують зокрема таю поетичш рядки: «Бо я не 1ов. Прокляну за крихiтну синову ^зку...», «Дурепа, бабера - нехай! Я згодна - дурепа i квочка. Аби лиш синок посмiхавсь. Аби не болшо синочку» [4, с.34]. Поетеса майстерно вплiтае у вiршований плин рядки колискових, як-от у циклi «Три колискових i зоря»: «Ой люлечки-люлi! Прилетiли гуль Принесли в торбинщ для сина гостинщ» [4,с. 142].
У вiршах I. Жиленко лiрична геро1ня виражае любов до сво1х дiтей через еднання з ними. Для жшочо1 iдентичностi загрозливим е вiдокремлення. Тому так пронизливо сумно звучать рядки 1рини Жиленко про дорослшання дггей:
Де його /з життя под1ти -день, коли виростають д1ти /з сандалиюв 7 стр1чок, залишивши тебе, розкриту, 7 беззахисну, мов стручок? [2, с. 64].
1нша невщ'емна складова свiту лiричноl геро1ш поези I. Жиленко - роль господиш дому, опiкунки родини i берегинi домашнього вогнища. Поетеса спробувала показати парадокс життя домогосподарки. Життя домогосподарки не легке, вона бшьше за шших вiдчувае свою самотнiсть. 1й притаманне вщчуття будня, яке розчавлюе, вщчуття життя, що минае. Драматизм буття, як це не парадоксально, - в комфорт дому. Поетеса i родинш, i особистi, i суспшьш стосунки мiж людьми розглядае шляхом вщображення та осмислення подробиць щоденного побутового життя:
Пат, ота, що знаменна не зростом, -Сто згр1бала, зривала горох. Пот1м быизну в струмку полоскала. Пот1м полола петрушку й цибулю. I озивалася словом ласкавим До горобини, собаки, зозул1... [4, с. 142].
Лiрична геро1ня показана переважно в межах дому (локалiзацiя - кухня, юмната), але в цьому просторi твориться макросв^ шюзп, казки, який значно ширший за просту юмнату. Дiм - це або квартира в мют^ або будиночок у сель Геро1ня вiршiв щиро мрiе: «Прокинутися з повним домом щастя!» [2, с. 18]. Вона мае лише один дiм - там, де 11 родина, вш iншi для не1 чужi, i героlнi шчого звiдти не треба: «.за ту любов, яка i кат (бо напрокат, з чужого дому)» [2, с. 47].
39
Жшка у поези 1рини Жиленко - особистють iз творчим началом. У процес самовизначення творча особистiсть весь час фшсуе навколо себе межi й водночас сама виступае як своерщна межа. За Юнгом, «кожна творча людина е подвiйнiсть чи синтез парадоксальних властивостей» [6, с. 84]. Творчш людинi взагалi властивий «жшочий компонент», який зумовлюе високу сприйнятливють, вразливiсть, чутливiсть.
Жiноча суб'ектившсть 1рини Жиленко переживае провину (за свою «писанину»), адже жшщ властивi спiвчуття, спiвпереживання, схильнiсть до емоцшно! залученостi. Цi особливостi жiночо! суб'ективност роблять !! вразливiшою, здатною вщчувати так звану «загальнолюдську» провину. «Так виникае жшоча «етика турботи», яка породжуеться «провиною за всiх», на противагу чоловiчiй «етицi справедливостi» [5, с. 21].
Образ жшки-естетки особливим чином орiентований щодо свого внутршнього свiту, така жiнка створюе навколо себе свш мiкросвiт, де вона - головна. 1деали комфортного буття жiночо! суб'ективностi лiрично! геро!нi: едшсть з природою, оптимiзм, панiвне почуття любовi у найрiзноманiтнiших проявах, а звщси й прагнення опiки над кимось, можливють писати вiршi:
До твноч1 вона ще ждала. №, не страждала, але так, немонби гасла, прив 'ядала, з лиця спадала, опадала рум 'янцями, як тзнт мак [2, с .47].
Жшка-естетка щкавиться навколишшм св^ом, !! хвилюе фшософське питання швидкоплинностi людського життя:
Iамдесят, 7 далг... Iще, 7 ще - 7 все!
Хтось тяжко заридае. Хтось квгти принесе.
По сх1дцях, як по гам1, донизу - о печаль!
I плаче донька-мама 7 донька-онуча.
Червош черепиц7 на пагорбах горять.
Мет ж ласкаво спиться... Кому там докорять?
Це так було красиво - зб1гать
по сходах вниз!
Горошок сити-сити, 7 повн оч1 слгз... [2, с .47].
Жшка-поетеса парадоксально i з мужшм розумшням дивиться в очi неминучому, геро!ня усвщомлюе, що шсля не! ще будуть поети, треба давати шанс ушм:
Допишу я в1рш, 7 тайкома
передам Останньому: скажи там,
хай тхто вже черги не займа... [2, с. 204].
40
Геро1ня вiршiв I. Жиленко переживае душею кожен свш вiрш. Теми, яких вона торкаеться поетеса, «болять» у 11 серщ: «Я вiршi не пишу - я ними плачу» [3, с. 91], «I жшка з мирним iменем Iрина прокинеться i пригадае рими» [2, с. 79].
Фемшютичш ще! Лесi Укра1нки знайшли свое вщображення в 11 жшочих образах. Всi вони, незважаючи на слабкосп, якi в кожно! з герошь е iндивiдуальними та надають кожнш з них особливо! зворушливосп й життевостi, все ж таки криють у собi вiдчутнi фемшютичш риси. Жшки Лесi Укра1нки - натури сильнi, i кожна з них по-своему прагне подолати вториннють жiночого iснування в патрiархальному суспшьствь Кожен з типiв жшок у творчосп Лесi Укра1нки мае якосп альтру1стки, кожна кохае i хоче бути коханою.
ВИСНОВКИ
I. Жиленко дае свое бачення жшки та 11 духовно1 природи. Таке бачення ч^ко не вiдповiдае канонам i завданням дискурсiв щодо сутностi жшоцтва взагалi, але й не тдкоряеться патрiархальному. Лiрична геро1ня, приналежна до кожного з тишв жiнок, як фiгурують у 11 поези, усвщомлюе велику вiдповiдальнiсть перед Богом за сво1х рiдних та близьких, за власне життя. Жiнка-мати, жiнка-господиня за вше! свое1 художньо1 означеностi також мають риси постатей, далеко не чужих сферам естетики, фшософп, поетики. Поетеси змальовують жшку багатосторонньою, мудрою, обiзнаною. Причиною таких спостережень е опора авторки на власний досвщ як поетеси i як жшки. Лiрична геро1ня 11 поези значною мiрою вiддзеркалюе традицiйний укра1нський стереотип сильно! i слабко! жшки одночасно, щоправда у модифшованому виглядi.
У поетичних творах як Лесi Украшки, так i I. Жиленко не можна окреслити надто ч^ко! межi помiж видiленими типами жшок. Та все ж щ типи своерщно означаються у вишуканiй поетичнiй диференщаци в художньому свiтi обох поетес.
Список лггератури
1. Агеева В. Поетеса зламу стол1ть. Творч1сть Леи Украшки в постмодернш 1нтерпретац11: монографш / В1ра Агеева. - К.: Либщь, 2001.- 264 с.
2. Жиленко I. В. Соло на сольфг поезп / I. В. Жиленко. - К.: Молодь, 1965. - 79 с.
3. Жиленко I. В. Вжно у сад / I. В. Жиленко. - К.: Молодь, 1978. - 346 с.
4. Жиленко I. В. Д1вчинка на кул1 / I. В. Жиленко. - К.: Молодь, 1987. - 104 с.
5. Жиленко I. Свангел1е вщ ласпвки: вибр. твори / !рина Жиленко. - К.: Пульсари, 2006. - 486 с.
6. Жулинський М. Та, що молиться Богов1 в1ршами / Микола Жулинський // Жиленко I. Свангел1е вщ ласпвки: вибр. твори / !рина Жиленко. - 2-е вид. - К. : Пульсари, 2006. - С. 4-30.
7. Коцюбинська М. Вжно у сад: «Вибране» !рини Жиленко / Михайлина Коцюбинська // М. Коцюбинська Мо1 обрп : у 2 т. - Т. 1. - К., 2012. - С. 106-122.
8. Украшка Леся. З1бр. твор1в : у 12 т. / Леся Украшка. - К. : Наук. думка, 1975-1979.
41
ЖЕНСКИЕ СИЛУЭТЫ В ЛИРИКЕ ЛЕСИ УКРАИНКИ И ИРИНЫ ЖИЛЕНКО
Голота С. С.
В статье выделяются особенности определения женских фигур в поэтических произведениях Леси Украинки и Ирины Жиленко. Подается типология соответствующих образов, которая позволяет более детально определить их специфику. Вопрос самоутверждения женщины-художника, преодоления общественных гендерных стереотипов, формирование прочного характера в первую очередь становятся актуальными в женской литературе, развиваются вместе с женской литературной традицией. Леся Украинка является первооткрывателем такой традиции в украинской литературе, а Ирина Жиленко достойно продолжает ее, пытается проинтерпретировать соответствующую проблематику в контексте новой эпохи.
В творчестве Леси Украинки можно выделить следующие типы женщин: женщина-тень; женщина-принцесса; женщина-альтруистка. Под соответствующим углом зрения рассмотрены женские фигуры в поэтических произведениях автора, в частности в драмах «Одержимая», «Лесная песня», «Боярыня», «Каменный хозяин». В лирике Ирина Жиленко выделяются такие женские типы как мать, хозяйка, эстетка, поэтесса. Об этом в частности свидетельствуют стихи из поэтических сборников «Соло на флейте», «Окно в сад», «Девочка на шаре», «Евангелие от ласточки».
В поэтических произведениях как Леси Украинки, так и И. Жиленко нельзя найти слишком четкой границы между выделенными типами женщин. И все же эти типы своеобразно обозначаются в изысканной поэтической дифференциации в художественном мире обоих поэтесс.
Ключевые слова: художественный образ, лирическая фигура, женщины, альтруизм, Леся Украинка, Ирина Жиленко.
WOMAN PERSONAGES IN LYRICS BY LESSIA UKRAINKA AND IRINA ZHYLENKO
Holota S. S.
The article shows us the features of sketch female figures in the poetical works of Lesya Ukrainka and Iryna Zhylenko. Served a typology of relevant images, which allows more detail to determine their specificity. The question of self-assertion of a female artist, overcoming social gender stereotypes, the formation of strong character, in particular, become relevant in women's literature, develop together with women's literary tradition. Lesya Ukrainka is the first who useed this traditions in the Ukrainian literature, and Iryna Zhylenko worthily continues her attempts to interpret the issues in the context of a new era. In the works of Lesya Ukrainka are the following types of women: woman is the shadow, the woman is a Princess; a woman altruda. The angle of view the female figure in the poetical works of the author, particularly in the drama "Possessed", "Forest song", "boyar", "Stone master". In the lyrics of Iryna Zhylenko are such types of women as mother, housewife, estetic, poet. This is particularly evidenced by verses from books of poetry "Solo self", "hot", "girl on the ball", "the gospel of swallows". In the poetical works of Lesya Ukrainka, I. Zhylenko, you cannot find too clear boundaries between the selected types of women. And yet these kind of types are indicated in a refined poetic differentiation in the art world of both poets.
Keywords: artistic image, lyrical figure, women, altruism, Lesya Ukrainka, Iryna Zhylenko.
42
