CC BY
9Т. П. Павлюк
УДК 371.32:811.161.2
АНАЛ1З Б1НАРНО1 ОПОЗИЦП «ЧОЛОВ1К / Ж1НКА» НА УРОКАХ УКРА1НСЬКО1 Л1ТЕРАТУРИ
[ей
иховання культурно! особистостi, яка вщповщае сучасному розвитковi суспiльства, вимагае чггкого засвоення архетипних дом-нант, до яких належить опозицiя «чоловт / жшка». З'ясування засадничих понять взае-модц соцiуму вiдбуваегься на уроках гумаш-тарного циклу, серед яких провщне мiсце належить лiтературi як способу вщдзерка-лення дiйсностi. На заняттях з укра!нсько1 лiтератури учш засвоюють рiзноманiття ролей, сощальних статусiв, психологiчних характеристик та творчих потенmалiв мiж-особистiсних вiдношень, яю у подальшому вихованнi справляють значний вплив на загальний розвиток особистосп.
Психологи вважають мову основним вия-вом когнiтивних процесiв, що бшьше, нiж усi iншi види людсько! поведшки, передае мис-лення, сприйняття, пам'ять, iнтелект. Сприй-маючи один i той самий об'ект, спостерь гаючи одне явище, рiзнi люди отримують нетотожну iнформацiю, бо структури свщо-мостi цих людей можуть бути неоднаковими [1, с. 12]. Щ структури отримують свое вщображення в iндивiдуальних вербальних картинах свпу.
Поняття мовно! картини свiту включае в себе константи ментально! дшсносп - кон-цепти, якi можуть бути представлен як у науковому, так i в художньому дискурсах. Термш «концепт» розглядаемо, за Ю. С. Сте-пановим, В. Л. 1ващенко, як ментально-мовну структуру, що штегруе в собi не лише словесно-лопчне, а й наочно-образне мислен-ня, сенсорний, моторний, емоцiйний досвщ
тощо [4; 8]. Для опису концептуальних структур використовують увесь арсенал мовних засобiв, проте предметом ще! статтi е розгляд фрагменпв когнщи творчо! уяви, що репре-зентованi у такiй мовнiй структур^ як порiв-няння. Порiвняння як граматико-смислове утворення належить до штерлшгвальних одиниць, що е предметом дослщження рiзних наук i завдяки складнш будовi отримують рiзнi тлумачення. Так, iз погляду структури, порiвняльнi конструкцп подiляють на дво-членнi (Л. I. Байсара) та трпчленш (М. I. Че-ремiсiна, С. М. Мезенш, А. I. Варшавська, Л. В. Прокопчук, Н. П. Шаповалова та ш.); дискусiйним е питання про синтаксичнi фун-кцп порiвняльних зворотiв (Н. П. Шаповалова, Л. В. Голоюх). Як слушно зауважуе Л. В. Голоюх, «порiвняння у мовi е, з одного боку, засобом тзнання свiту, ^ з другого, -результатом цього тзнання, оформленим у виглящ компоненпв тексту» [3, с. 3]. Ми спираемось на розумiння порiвняльноl конструкцп, услщ за I. К. Кучеренко, Л. В. Голоюх, С. М. Рошко, як тричленно! будови (пред-мет/суб'ект - образ/об'ект - основа порiв-няння), до яко! долучаеться показник порiв-няльних вщношень, зокрема сполучник, у випадку, коли йдеться про сполучниковий порiвняльний зворот.
Порiвняння як метод тзнання дшсносп веде до встановлення характерних когштив-них ознак предмета / явища i е емоцшно-образною, стилютично насиченою та водно-час економною мовною одиницею. Це зумо-вило вибiр об'ектом дослiдження сполуч-никовi компаративнi конструкцп, яю аналь зували на матерiалi драматичних поем Леа Укра!нки «Кассандра», «Одержима», «Камш-ний господар», «Лiсова пiсня», «Осшня каз-ка», «Бояриня».
У процеа дослiдження було охоплено 150 компаративних одиниць, що репрезен-тують типовi ситуацп порiвняння, характернi для художньо! творчосп Лесi Укра!нки.
Застосувавши статистичний прийом до порiвнянь на позначення концепту 'жiнка', виявили, що серед суб'екпв порiвняння пер-
ше мюце належить особi жiнки або И вiдчуттям - 25%. Це, власне, е логiчним для жшки-драматурга, яка, за дослiдженнями психологiв, часто ототожнюе себе з головною геро1нею. Пвдтвердження ще1 думки знахо-димо в roрiвняннях «егоцентричш слова», яю в авторському текстi представленi займенниковими формами першо1 особи: я нша, як мур оцей; я не видна, як сяя тiнь, я полину, як бта хвиля, у хибкий танець та ш Вводячи об'ект порiвняння, Леся Укра1нка виокремлюе таи характерш ознаки жiнки, як 11 мiфiчнiсть - 18%, наприклад, ти, бого-рiвна, дивишся, як Мойра; була б я мов 1золь-да в тiм роман та природшсть (в значенш «природне явище») - 30%, наприклад, вона з братами - як вогонь з водою; сестро! Не будь як зима, що не вблагати и, не вмолити!.
У «Тлумачному словнику укра1нсько1 мо-ви» лексему «жшка» витлумачено: «особа жшочо! статi; протилежне чоловж» [8, с. 293].
Образне поле концепту 'жшка' легко встановити за допомогою об'екпв порiвнянь i мае двi складовi - перцептивний образ i ког-нiтивний образ. Перцептивний образ включае зоровi, тактильнi, смаковi, звуковi вщчуття та вiдчуття запаху. Когнiтивний образ вщсилае абстрактний концепт до матерiального свiту, «приземлюе» його, наповнюе конкретним образним змiстом, що дозволяе закршити його в унiверсальному предметному кодi мислення. Так, у працях М. В. Шменово! продемонстровано, що росшський концепт 'душа' концептуалiзовано через метафору <<дам»: душу може видути протяг, у душу можна проникнути, у душi може погаснути свтло тощо [5]. Когштивш образи важче сформулювати порiвняно з перцептивними, але вони чисельн™, що св1дчить про !хне важливе мiсце у структурi концепту [6, с. 109].
Перцептивний образ концепту 'жшка' у драматичному мовленш Леа Укра!нки мае визначальну складову - зорову, решта чутте-вих образiв вiдсутня: я полину, як бта хвиля, у хибкий танець; там гiрськi русалки [...] будуть танцювати коло по травищ наче блискавиц тощо.
У ходi дослщження також було вия-влено, що концепт 'жшка' свщомютю Леа Укра!нки позбавлений ознаки тшесносп. Тiлеснiсть як перший прояв чуттево! сутностi жшки замовчаний автором цiлковито i лише потенцшно з'являеться у ситуацiях порiвнян-ня, у яких йдеться про одяг (символ значу-щостi та сощального статусу) чи охайнiсть вигляду: вберу тебе, мов королiвну в само-цвти; хочу для тебе так заквтчатися пиш-но, як л^ова царiвна; вберу тебе неначе гетьмашв ну; нема, щоб зачесатись чепур-ненько - усе як вiдьма ходить. Когттивний образ безтшесносп тдсилений метафорич-ними ознаками: була такою, як чиста гостя; ви були немов святиня; я не видна, як тая тть, мов я не людина; я тепер (Мавка), як тть, блукаю край се1 хати. Отже, емансипо-ваш настанови авторки спричинили запере-чення уах усталених на той час поглядiв на жшку як на особу, залежну вщ чоловша, до-могосподарки, з можливiстю лише опосеред-ковано проявити себе через активну роль у родиш. 'Жшка' Лей Укра!нки завжди пере-бувае у публ1чнш сферi та структурах впливу, де 11 присутнють ютотна i помiтна.
1нтерпретацшне поле концепту 'жшка' е найширшим у своему складi i представлене авторським оцшюванням та iнтерпретацiею основного iнформацiйного змюту концепту. Однiею з перших, на думку З. Д. Попово! та Й. О. Стернша, шдлягае опису зона оцшки, яка е iманентною для акту мовлення загалом i для порiвняльноl конструкцil як художнього тропа зокрема. Тож, у поетичному дискура Лесi Укра1нки поняттево-образне узагаль-нення 'жiнка' у вербалiзованому вираженш сприймаемо з амбiвалентним значенням. З одного боку, таю конструкцп, як ти, наче п 'яна; вона слта, глуха, немов Хаос; ти чи-ниш, мов безумна; стош безвладна, мов закам 'ятла позначають людину неповноцш-ну, з певними вадами; людину, яка вiдрiзня-еться сво!м фiзичним та душевним станом, що дозволяе авторщ абстрагувати 11, надшити нематерiальними характеристиками. З шшого боку, порiвняння типу ти, богорiвна, дивиш-
ся, як Мойра; щоб гй була повага як жрицг, як цариц1; була такою, як чиста гостя свщчать про те, що жшку письменниця сприймае позитивно, ставить в один ряд з мiфiчними ктотами, яю уособлюють божественнють i вiдстороненiсть вiд матерiального свiту.
Концепт 'жшка' в штерпретаци Лесi Укра-!нки отримуе додатковi конотацп, зумовлеш соцiолiнгвiстичними та психологiчними чин-никами. Цю групу конотацiй становлять зага-льнофiлософськi концепти 'смерть', 'несвобода', 'страждання'. 'Жiнка' надiлена сакра-льшстю при порiвняннi з такою абстрактною категорiею як смерть. На не! накладено семантику «невщворотносп», «неприйнятнос-тЬ> та «нерозумiння», яку несе в собi поняття «смерть»: осоружна я тоб1 як смерть; ти плакати не вм1еш, як I смерть. Наступною виразною концептуальною ознакою 'жшки', якою вона протиставлена загальноприйнят-ому розумшню поюрно! та сощально байду-жо! особистостi, е небезпечшсть: вона глуха, слта, немов Хаос; ти чиниш, мов безумна; ся жтка хижа, наче рись; вона лукава, як видра; сестро! Не будь як зима, що не вбла-гати и, не вмолити!. Отже, жшка Леа Укра-!нки, ^м «постояти за себе», може ще завдати шкоди оточуючим.
Несвобода, яка пересшдувала жшку про-тягом всього розвитку юторп суспiльства, ви-ражена автором передуам на психоемоцш-ному та вольовому рiвнях: стош безвладна, немов на тебе глянула Медуза; ти мов раби-ня. Ця несвобода криеться в тому, що жшка мае дар (провщати, не викривлено сприйма-ти дшсшсть, жертвувати собою), який не тддаеться розумiнню широкого загалу, i який не дозволяе !й бути прийнятою у люд-ське суспiльство, що забезпечило б !й бшьш-менш гармонiйне юнування. Логiчним нас-лщком перших двох показнишв вiдторгнення жшки е поняття «страждання», яке складае майже 90% конотативного забезпечення концепту: я нМа, як мур оцей; я так його боюсь, як згуби Трог; ти, наче п'яна, помшала вкупу I правду й вигадку; вона глуха, слта, немов Хаос. Отже, несвобода абстрактного рiвня ре-алiзована семантикою фiзичного нездоров'я.
Безкшечна рiзноманiтнiсть вщчутв об'ек-тивних форм iс^вання жiнки зумовлюе !! категоризацю - осмислення в рамках уза-гальнених понять. Свщомють людини, пiзна-ючи дiйснiсть, вщносить окремi !! фрагменти до певних розрядiв, встановлюючи спiльнi риси з шшими фрагментами i видiляючи особливi риси, якi вiдрiзняють цю категорю вiд iнших. Результатом категоризацil як ког-нiтивного процесу е, за З. Д. Поповою та Й. О. Стерншим, формування когнiтивних класифшацшних ознак, як1 виявляються як в групах концептiв, так i в окремих концептах [6, с. 127]. Когштивш класифiкацiйнi ознаки, за Дж. Лакоффом - класифкатори, упорядко-вують в едину структуру численнi диферен-цiйнi когнiтивнi ознаки, що створюють змют концепту. Напр., класифiкатор стать представлений лише одшею диференцшною ознакою - «чоловiча» або «жшоча».
Когнiтивнi класифiкацiйнi ознаки, що юнують у виглядi архiсем у значеннях ключо-вих слiв концеппв, можна виявити шляхом семантичного аналiзу цих одиниць. Так, роз-гляд лексико-семантично! групи порiвнянь 'жiнки' дозволяе виявити таш когнiтивнi ознаки, як соцгальний стан, природне явище, ф1зичний стан (нездоров 'я), моральт якост1, м1ф1чн1сть.
Результати аналiзу дають змогу пересвщ-читися, що 'жшку' авторка сприймае (^ вiд-повiдно, концептуалiзуе у словi) за двома головними параметрами - це соцгальний стан (30%) i природне явище (30%), причому вони об'еднують протилежш диференцiйнi ознаки, як-от: у межах соц1ального стану - високий (королгвна, цар1вна, гетьматвна) i низький (рабиня, служебка, зар1бниця, вгдьма, безвла-дна); у межах природного явища - позитивне (бгла хвиля, соловейко, блискавицГ) i негативне (рись, зима) тощо.
Наступною за шльюсним виявом катего-ризована ознака ф1зичний стан (12%: я н1ма; ти плакати не можеш; ти, наче п 'яна), що сво!м шдгрунтям, безумовно, мае бiографiчнi данi авторки. Звертае увагу той факт, що моральш якост1 жшки не е частотним пред-
метом порiвняння - 9%. У цшому цей кла-сифiкатор вирiзняеться цшсшстю оцiнки, яка е позитивною, за одиничним винятком, де «моральна ржаысть» жiнки частково зумов-лена тюним контактом з чоловiком: отак i ми з тобою... зрослись, мов шабля з тх-вою... навши... обоержавi.
Мiфiчнiсть (9%) виявлена не тшьки в прямих номшащях об'екпв порiвняльних конструкцш, а й у концептуалiзацil предика-тивних зв'язок на зразок «божественшсть», «владнiсть» тощо.
Очевидним виявляеться факт звiльнення авторкою жiнки вщ бiологiчного, тобто про-материнського тша, неувага до нього як до позитивного розвивального чинника жшочо1 особистосп. Актуалiзацiя сошально1 сфери у порiвняннях як зони самостiйностi веде до «екстрактування жiнкою само1 себе з бюло-пчно1 природи в сощальну» [2, с. 77], що зумовлюе специф^у репрезентаци аналiзо-ваного концепту у текстах Лей Укра1нки.
Отже, макроструктура концепту 'жшка', що була виведена з аналiзу порiвняльних кон-струкцп драматичного мовлення Лесi Укра1н-ки, мае таку модель:
- образний змiст: представлений зорови-ми образами природних явищ та сощальних ролей (ти, наче п 'яна, помшала вкупу i правду й вигадку; я полину, як быа хвиля, у хибкий танець);
- шформацшний змют: жшка е керуючим i тдлеглим суб'ектом, перебувае в стан фь зичного нездоров'я, е неемоцшною та нель ричною (ти плакати не можеш, як i смерть; ти чиниш, мов безумна; я нша, як мур оцей; вона байдужа й гордовита, не як принцеса вже, а як богиня);
- штерпретацшний змют: зона оцшки -амбiвалентна (жiнка, з одного боку, викликае спiвчуття у зв'язку з слабшстю, «безтiлес-нютю», стражданням, з iншого - побоювання через свiй соцiальний статус чи надприродш здiбностi); енциклопедична зона (когштивш ознаки концепту, якi вимагають ознайомлен-ня з ними на основi досвiду, взаемодil з денотатом концепту) - жшка може викликати не-
гативнi вiдчуття у оточуючих, е аутсайдером у суспiльствi, мае певний вплив i владу над життями людей; регулятивна зона (когштивш ознаки, яш вказують, що треба робити i що нi у сферi концепту) - жiнку треба поважати та милуватися нею; сощально-культурна зона (когнiтивнi ознаки, що вщображають зв'язок концепту з побутом та культурою народу) -жiнку зображено в античнш традицil (Хаос, Мойра, 1зольда, жриця) та нацюнальнш (ге-тьматвна, лкова царiвна, соловейко, хвиля); рольовi характеристики, притаманш жiноч-ому традицiйному побуту, вщсутнц паремi-олог1чна зона (когштивш ознаки, що об'екти-вуються при^в'ями, приказками та афоризмами) - жшка гарно сшвае (бо ти ж мене сама причарувала i звабила, як соловейко, ством);
- когштивш класифшацшш ознаки, що концептуалiзують денотат жiнки, органiзова-нi i узагальненi такими параметрами (наводимо в порядку зменшення яскравостi остан-в1х): 1. Соцiальний стан / Природне явище 2. Фiзичний стан. 3. Мiфiчнiсть / Моральн1 якостц
- польова структура: ядро - жшка сто1ть над суспiльством, виконуючи керiвну функ-цiю, або ж потерпае вщ несправедливого ставлення оточуючих, ближня периферiя - е неемоцшною, психолопчно невiльною осо-бистiстю, дальню периферiю складае нацiо-нальна специфша концепту, представлена образами-об'ектами порiвнянь соловейко, гетьматвна.
Отже, приходимо до розумшня того факту, що штерпретацшне поле розглянутого концепту демонструе в своему змюп супереч-ливi характеристики. Формування концептуального змiсту 'жшки' вiдбулося на основi таких класифшацшних когнiтивних ознак, як соцiальний стан та природне явище, що зас-вщчують визначальне мiсце жiнки у сошаль-нiй та духовнiй iерархil. Власнi когнiцil стосовно предмету аналiзу подано Лесею Укра1нкою метафорично, що i е визначаль-ним профшем 11 особистiсноl епiстемологil та сильним конструктивним елементом худож-ньо1 моделi свiту.
Концепт 'чоловш' е складником архетип-но! опозицп «чоловiк / жiнка».
Образний складник цього концепту е ба-гатим з огляду на перцептивний образ, що формуеться за допомогою не лише зорових вiдчуттiв (вт где полем, мов Гелюс прекрас-ний), а й тактильних (холодним стати, наче гад темничний, в1д такого, як сам вогонь) та звукових (I ти немов той ясень розмовляеш, у тебе голос чистий, як струмок!). Це свщ-чить насамперед про те, що осмислення автором образно-поняттевого узагальнення 'чоло-вш' вщбуваеться штенсивно i з залученням кiлькiсних фiзiологiчних параметрiв для фор-мування повного iнтелектуального досвiду. Переважна зооморфнють у об'ектах порiв-няльних конструкцiй на позначення концепту 'чоловш', якi спостерiгаемо у драматичному мовленш Лесi Укра!нки, зумовлена традицш-ним укра!нським свiтовiдчуттям. Так, у на-роднопоетичних образах зустрiчаються те^в-няння хлопця / козака з орлом, соколом, барвтком, дубом, тополею [3, с. 93]. Автор значно розширюе дiапазон порiвнянь чоло-вiка з тваринним свггом у власнiй мовнш кар-тинi свiту: бо я не став отут сидти в тебе, як лис у пастц1, землю гризти, як голодна миш тощо.
Когштивний образ сформовано метафо-ричним осмисленням останнього як природного явища, вщ рослини до стихшного яви-ща: самоттй, наче кипарис; вт в подобг людськш упав мен1 до нг, мов ясень втятий; як буду вмирати, то прийду, як звiр, до лгсу; в1д такого, як сам вогонь.
Ьформацшний змют концепту 'чоловш' складае такий мшмум когштивних ознак: чоловш мае привабливi зовшшш риси (вт где полем, мов Гелюс прекрасний; у тебе голос чистий, як струмок!; постшно знаходиться в руа або активнш до: я повинен [...]руки цглу-вати, як невгльник; злтав я простор морей, як перелтна птиця.
У семантичному наповненш компарати-веми я стояв, мов скеля була виявлена i така титзована маскулiнна ознака, як твердють i непорушнiсть, яка, однак, не е визначальною
для концепту 'чоловк' у мовнiй картинi свiту авторки.
Емотивний компонент концепту 'чоло-вiк' е неоднозначним. Бшьшють порiвняль-них конструкцш мiстить позитивну оцiнку з конотащею спiвчуття: м1ж людьми ви, мов дикий зв1р межи мисливцями на полювант; вт в подобг людськш упав мен1 до н1г, мов ясень втятий, i лише 10% мають семантику iронiчностi та презирства: ну ж парубче [...] не л1зь, як слимак!; он той, що там блукае, такий, як батько ваш, що вас покинув, що вашу неньку занапастив; ти х1ба не ходиш тд ноги слатися своему пану, мов ханов1?. Автор дае естетичну оцшку чоловiковi - вш е прекрасним, гарно розмовляе, мае приемний голос: вн где полем, мов Гелюс прекрасний; у тебе голос чистий, як струмок!, i моральну -вш е зрадником: он той, що там блукае, такий, як батько ваш, що вас покинув, що вашу неньку занапастив.
Виразною когштивною ознакою концепту 'чоловш' е страждання. Це переживания е наслщком перебування чоловша у психоло-пчнш невол^ його вразливостi, що марковано такими лексемами, як самоттй, полювання, один, як палець, пастка, в 'язень, ясень втятий.
Вдача у чоловша, який концептуалiзо-вано у порiвияниях Леа Укра!нки, супере-чить зовнiшнiй iдеалiзованiй характеристицi, i визначаеться такими рисами, як повшьнють, лiнь у до (ну ж парубче [...] не л1зь, як слимак!, невiрнiсть (он той, що там блукае, такий, як батько ваш, що вас покинув, що вашу неньку занапастив), тдлабузництво (ти х1ба не ходиш тд ноги слатися своему пану, мов ханов!?).
Тож, результати дослщження дають змо-гу сформулювати таку модель концепту 'чоловш':
- образний змют: представлений зорови-ми, тактильними та звуковими образами: вт где полем, мов Гелюс прекрасний, холодним стати, наче гад темничний, I ти немов той ясень розмовляеш ;
- шформацшний змют: мютить характеристики чоловша, як особи, яка постшно
перебувае у руа та виконуе активну д1ю, спрямовану на подолання фiзичноl або психо-лопчно1 неволi, розширення власного простору: я повинен [...] руки цлувати, як невшь-ник; ти хiба не ходиш тд ноги слатися своему пану, мов хановi?; а я ж як в 'язень, що на час короткий з темницi вирвався; бо я не став отут сидти в тебе, як лис у пастцi; злтав я простор морей, як перелтна птиця;
- штерпретацшний змют: зона оцшки амбiвалентна - поряд з естетично високою зовшшньою оцшкою функцюнують моральш риси людини непевно1 та вразливо1, не здатно1 впоратись зi сво1м внутршшм свiтом: Он той, що там блукае, такий, як батько ваш, що вас покинув, що вашу неньку занапас-тив; А я ж як в 'язень, що на час короткий з темниц вирвався; сидить нерухомо, як те камтня; енциклопедична зона - чоловк, за своею суттю, е психолопчно вразливою особою, що призводить його до фiзичноl або душевно1 залежносп вщ суспшьства, а також до усаштнення у зв'язку з неможливютю по-долати цю залежнють; вiн постiйно прагне свободи i намагаеться уникати тих, хто 11 поз-бавляе; соцiально-культурна зона - чоловш усвiдомлюеться як соцiально неактивний ш-дивiд, який страждае вщ суспiльства, i зобра-жаеться переважно у нацюнальнш традицп (ясень, скеля, звiр тощо).
- основними класифшаторами, що кон-цептуалiзують денотат чоловш, е природне явище (ясень, миша, слимак, вогонь) та соць альний стан (невыьник, в 'язень);
- польова структура: ядро - чоловш по-требуе спiвчуття через те, що е нещасливим у сощум, ближня периферiя - мае виразну на-цiональну специфiку у зображенш моральних амбiвалентних якостей, дальня периферiя мiстить античнi образи порiвняння чоловка (Гелюс, кипарис).
Отже, приходимо до розумшня того факту, що у драматичному свт Лесi Укра1нки чоловiче буття е менш пафосним за жшоче. Причиною цього може бути ослаблення чоло-вiчоl активно1 перетворювально1 сили у по-глядах i свiтовiдчуттi авторки.
Безумовно, caMi тшьки порiвняльнi кон-струкцп не створюють довершеного 3MicTy доcлiджувaного концепту, який потребуе ре-тельного вивчення з урахуванням уciх мов-них зacобiв. Проте розгляд концептуальних структур порiвнянь дав змогу видiлити основ-m когнiтивнi ознаки у cвiдомоcтi конкретно! авторки, якими вона концептуaлiзувaлa мен-тaльнi образи жiнки та чоловша.
АННОТАЦИЯ
В статье рассмотрен фрагменты когни-ции 'женщина' и 'мужчина', представленные в структуре сравнительного оборота на материале произведений Леси Украинки. Выявлено образное, информационное, интерпретационное содержание концептов, их когнитивные классификационные признаки и полевая структура.
Ключевые слова: сравнение, концепт, когнитивный классификационный признак.
SUMMARY
In the article fragments of cognition 'woman' and 'man' are considered, which are presented in the structure of comparative turn on the material of Lessya Ukrainka's works. Image content, informative, interpretative maintenance of concepts was found out, its cognitive classification signs and field structure.
Key words: comparative structure, concept, cognitive classification sign.
Л1ТЕРАТУРА
1. Баранов О. М. Очерк когнитивной теории метафоры // Русская политическая метафора (материалы к словарю). - М., 1991. - 391 с.
2. Гапон Н. П. Проблема стал в екзис-тенщалютськш фшософи Омони де Бовуар (середина ХХ cторiччя) // Вюник Львiвcького ушверситету. Фшософськ науки. - Вип. 9. -Львiв, 2006. - С. 71-78.
3. Голоюх Л. В. Ш^вняння як струк-турно-стилютичний компонент художнього тексту (на мaтерiaлi сучасно! укра!нсько! ю-торично! прози): дис... кандидата фшол. наук: 10.02.01. - К., 1996. - 225 с.
4. 1ващенко В. Л. Концептуальна репрезентация фрагменпв знання в науково-
мистецькш картиш свiту (на матерiалi укра!-нсько! мистецтвознавчо! термшологл): моно-графiя. - К.: Видавничий Дiм Дмитра Бураго, 2006. - 328 с.
5. Пименова М. В. Душа и дух: особенности концептуализации. - Кемерово, 2004. -385 с.
6. Попова З. Д. Когнитивная лингвистика. - М.: АСТ: Восток - Запад, 2007. -314 с.
7. Степанов Ю. С. Константы: Словарь русской культуры: Опыт исследования. - М.: Школа «Языки русской культуры», 1997. -824 с.
8. Тлумачний словник укра!нсько! мо-ви: Понад 12500 статей (близько 40 000 сшв) / ред. д-ра фшол. наук, проф. В. С. Калачника: 2-ге вид., випр. i доп. - Харшв: Прапор, 2004. - 992 с.
9. Укра!нка Леся. Вибране: Для серед. та ст. шк. в^у; упорядкув. текспв, передм., тдготов. комент., прим. та навч.-метод. мате-рiалiв Л. Мiрошнiченко. - К.: Школа, 2003. -367 с.
10. Укра!нка Леся. Зiбрання творiв у дванадцяти томах. -Драматичнi твори (19071908). - К.: Наукова думка, 1976. - Т. 4. -352 с.
11. Укра!нка Леся. Зiбрання творiв у дванадцяти томах. - Драматичш твори (19111913). Переклади драматичних творiв. - К.: Наукова думка, 1977. - Т. 6. - 416 с.
А . Г. Смирнова
УДК 81 '42; 811.112.2
ГЕНДЕРНЫЕ СТЕРЕОТИПЫ В РЕКЛАМНЫХ ТЕКСТАХ,
ОРИЕНТИРОВАННЫХ НА ЖЕНЩИН
¡г нтропоцентричный подход в филологических исследованиях продолжает привлекать внимание современных лингвистов. Изучение языка в контексте его человеческой составляющей представляет особый интерес и предопределяет часто то или иное языковое явление, изучение этой детерминации - важная задача современной лингвистической науки.
История гендерной лингвистики началась в 90-е годы прошлого века, наиболее интенсивный расцвет этого направления пришёлся на конец прошлого и начало нынешнего [3; 5], однако и сегодня гендерная лингвистика продолжает развиваться и имеет до сих пор своих верных сторонников, исследования гендерных различий в языке по-прежнему актуальны [1; 9; 13].
Данное исследование выполнено на материале рекламного дискурса, который, более чем другие типы дискурса, зависит от разных экстралингвистических факторов. Гендерные стереотипы, существующие в обществе, учитываются создателями рекламного текста. Все современные рекламные тексты буквально пронизаны гендерными стереотипами, в них часто обыгрываются эталоны «мужественности» или «женствененности» в зависимости от целевой группы [10]. Рекламная коммуникация, как любая другая коммуникация, предполагает воздействие, однако в данном случае это воздействие не взаимное,
