CC BY
45ФОЛЬКЛОРШЫНАСЛЫКЪ - ФОЛЬКЛОРИСТИКА
Гуменюк Ольга МиколаТвна1 Е-таИ: uakafedra@mail.ru
Жанр тюркю в кримськотатарському фольклорi та пiсня «Ал гуллер ачкъан» («Червонi троянди розкриваються») як його характерний зразок
УДК: 398.838 (=512.145)
Анотащя.
У статт розглядаються проблеми класиф^аци кримськотатарського пленного фольклору, осягаеться художнiй свiт кримськотатарсько''' фольклорно''' пiснi, звертаеться увага на особливе поширення такого пiсенного жанру як тюркю. До характерних зразмв цього жанру належить шсня «Ал гуллер ачкъан» («Червон троянди розкриваються»), яка е основним предметом дослщження у пропонованш публ^аци. В цш пiснi провiдним е мотив печального кохання.
В художньому свт цього фольклорного твору виразне осягнення людських переживань, передача широко''' гами почуглв, тонких настроевих вiдтiнкiв, неабияке штонацшне багатство. В лаконiчнiй образностi мальовнича метафоричшсть, символiчна сконденсованiсть поеднуються з побутовою конкретикою. Динамiчний розвиток лiричного сюжету, система експресивних повторiв, яка посилюе орнаментальнiсть i чiтку злагоджешсть викладу, вишукана звукова й ришчна органiзацiя, зокрема вигадливе римування, своерщна взаемодiя численних вигукiв, пiдсилювальних часток та односкладових ^в - це також суттевi особливостi поетики аналiзованоГ' кримськотатарськоТ' народно''' пiснi.
Ключов1 слова:
кримськотатарський фольклор, народна шсня, поетика жанр тюркю.
Лакошзм лiричноГ' шсш, 'ГГ особлива художня сконденсованiсть передбачае поеднання неабияко'' енергiйностi, емоцшно''' наснаженост з витонченою грайливiстю й легкктю поетичного вислову. Цi жанрово-стильовi ознаки, вельми характеры i для кримськотатарського пленного фольклору, зумовлюють живе й жваве побутування лiричноГ' пiснi, яка е одним з найдавшших i водночас одним з найбiльш тривких, найбтьш популярних протягом багатьох столт мистецьких феноменiв. У справу збирання, видання й наукового вивчення кримськотатарського пленного фольклору внесли вклад багато дослщнимв [4; 5; 6]. Найбтьш повною на сьогодшшнш день е антолопя композитора й фольклориста Февзi Алiева [1]. З-помiж багатьох традицшних жанрiв кримськотатарсько''' фольклорно''' лiрики Февзi Алiев, котрий подае в передмовi до свого видання 'хню класиф^ашю, видiляе насамперед такi як йир (йыр) та тюркю. Наведемо його визначення цих традицшних жанрiв: «Йир - шсня (термш, уживаний у степовш частинi Криму). Це шсш в основному нескладнi за будовою i мають чiтку метроритмiку. Тюркю - шсня (термш, уживаний в прськш та швденнобережнш частинах Криму). Пкш цих районiв вiдзначаються великим розма'ттям та складнiстю фактури, вони часто дуже орнаментован^ мають складш, змiшанi розмiри» [1, с. 9]. Однак за певно'' вiдмiнностi стильових рис, врахування яких важливе й сьогодш, ц жанри в процес еволюци, особливо в ХХ стол^тЬ набули значного зближення, тож сьогодш термiни йир та тюркю часто використовуються як синошми i не являють собою позначення рiзних Осенних жанрiв. Саме так (як синошми) подае вщповщш слова словник Сейрана Усе'шова [8, т. 1, с. 274; т. 3, с. 140]. Причому слово «йыр», очевидно, як питоме кримськотатарське, а не турецького походження, вживаеться часпше. Скажiмо, той же Ф. Алiев, подаючи у щойно цитованш
1 Гуменюк Ольга Николаевна, д.филол.н., профессор кафедры украинской филологии ГБОУВО РК КИПУ имени Февзи Якубова (Симферополь, Крым)
передмовi до свое''' антологГ'' вже не виключно жанровий, а бтьш конкретизований, власне жанрово-тематичний подiл, термiном тюркю не користуеться i вказуе, наприклад, на так пiсеннi рiзновиди як «иджерет ве сюргюн йырлары» (переселенськi пiснi й шсш висилки), «оксюзлик йырлары» (сирггсьм пiснi), «бала йырлары» (дитячi шсш) тощо.
Оскiльки кримськотатарська народна шсня ще вивчена далеко недостатньо, то й проблеми и жанрово!' класифГкацГ'' ще потребують багатьох зусиль задля свого розв'язання. Вочевидь, е шдстави термш йир вживати в широкому сена, позначаючи ним широку жанрову шкалу фольклорно!' пiсенностi, в тому числГ такi жанри як, наприклад, макам, грайливi спiванки - чин та мане, ногайськ бетти (дворядковi куплети) тощо. Поряд з цими жанрами доречно видтити й такий жанр як тюркю, вживаючи цей термш у вужчому значены. Саме так вш вживаеться, наприклад, у турецькш чи гагаузькiй фольклористицi. Вважаемо, що термiн тюркю, вжитий у такому вужчому значены, може з усшхом замiнити термiн енгиль лирик йыр, до якого не раз вдаються кримськотатарськ фольклористи, ведучи мову про найбтьш поширений рiзновид нацюнально!' фольклорно!' лiрики.
«Енгиль лирик йырлары» (лет лiричнi пiснi) - так означае окремий шсенний рiзновид Ф. Алiев i подае тут таку характеристику: «Це найбiльша група народних шсень, найбiльш популярна в народК В цей роздiл включенi шсш про кохання, також трудовi шсш... В цей роздiл включенi шсш з рiзною життевою тематикою, але вс вони проходять крiзь призму любовно''' лiрики» [1, с. 11]. Таке ж означення («Енгиль лирик йырлар») мае i найбiльший роздт в збiрнику 1льяса Бахшиша [3, с. 75-224], де вмщеш переважно любовш пiснi. У збiрнику Яг''' Шерфедшова аналогiчний роздiл мае назву «Нашвпротяжш й швидкi лiричнi шсш (з короткими розспiвами та без розспiвiв)» [10, с. 89-164].
Отже видтяемо слiдом за упорядниками народношсенних збiрникiв у фольклорi кримських татар жанр легко''' лГрично''' пiснi, але позначаемо його термшом тюркю. В цьому жанрi дуже широко представлен любовнi мотиви.
Серед любовних шсень найбтьше саме таких, в яких щеться про нероздiлене кохання, про тугу безнадiйно закоханого страждальця й бть розлуки. З психолопчно''' точки зору це легко зрозум™, бо ж насамперед печаль спонукае до сповщальносл, до прагнення вилити душевш болi та знайти спiвчуття й розумшня.
Про помiтне мiсце в кримськотатарськш уснiй народнiй творчостi шсень печального кохання пише вже О. Олесницький. Фольклорист, систематизуючи зiбраний ним матерiал, видiляе насамперед роздiл «Ашыкъ тюркюлери (Лирические песни)». «Лiричнi» шсш - тут це власне шсш кохання, що шдтверджуе i 'х тюркське означення (ашыкъ). Як вiдзначае дослiдник, це група «найбiльш поширена» в кримськотатарськiй народнiй поезГ''. До фе''' групи належать тридцять три твори з шктдесяти зiбраних зразкГв лiрики, таким чином решта (менше половини) припадае на ва шшГ роздГли, де також стрiчаються шсш, в яких присутш лю6овнГ мотиви. За спостереженнями фольклориста ц любовш шсш мають переважно печальний характер, в них осшвуеться «туга закоханого за сво'м предметом» [7, с. IX].
О. Олесницький вказуе на особливу популяршсть серед кримцГв таких фольклорних творГв як «Демирджилер» («КовалЬ) та «Одунджылар» («Дроворуби»). ЦГ шсш, а також переважна бтьшкть шших пiсень, записаних фольклористом, зокрема таких як «Сени манъа гъает гузель дедилер» («Кажуть, чаруе усГх краса твоя»), «Эля козьлю» («Кароока»), «Арабалар» («Гарби»), «Гидинъ, булутлар, гидинъ» («Линьте, хмари, линьте»), «Дерменджи» («Мельник»), шзшше, щоправда здебГльшого в Гнших варГантах, ввГйшли до наступних фольклорних збГрникГв. У ташкентському збГрнику Я. Шерфедшова подаються, як правило, варГанти лакошчшшГ й довершенГшГ. Одначе провГднГ тематичш мотиви, ГнтонацГйне багатство, образна вишукашсть, ритмГчна примхливГсть, точнГсть i чт^сть рим, якГ переважно подаються за способом, найбтьш поширеним у формГ руба' (aaba) i часто набувають редифного характеру, вигадливий звукопис та шшГ характерш риси кримськотатарсько'' фольклорно'' шсенносл цГлком виразнГ у шснях, записаних О. Олесницькимени Хочеться вщзначити зокрема прикметнГ для ряду шсень промовист образи гГперболГчного чи зменшено-пестливого характеру, такГ вГдповГднГ ГнтенсивностГ й складност душевних переживань палко закоханого: Козюм яши дегирменлер дёндюре (Bid сл'1з moixзакрутиться млин); Къара денъиз мерекеп олса, /Язылмаз меним дердим (НавГть якби Чорне море було повне чорнила, / Не списав би сво'х страждань); Буны язан янълыш язмыш юху шеринден;/ Гетиринъ манъа, мен язайым зюльфю телинден (В цьому листГ вщ недосипу багато помилок; / Прийди до мене, я напишу волоском кучерика) [7, с. 15, 31, 22].
Характерним зразком шсенного жанру тюркю е такий фольклорний твГр як «Ал гуллер ачкъан» («Червош троянди розкриваються») [10, с. 145]. Тут суттевий чГткий поетичний лакошзм, за яким вчуваеться неабияка
внутрiшня емоцiйна сила. Ктька мальовничих образних штрихiв, ктька iнтонацiйних вiдтiнкiв виразно окреслюють лiричний сюжет зажури, крихких надiй, гострого й водночас розважливого вщчуття Тх марностi й нездiйсненностi. У першому куплетi контраст помiж квiтучiстю пишних кримських троянд (традицiйного символу палкого кохання) та змарнтим виглядом лiричного героя збуджуе пронизливе спiвчуття до останнього:
Шу Къырымда бир ер бар, ай,
Ал гуллер ачкъан.
Кадайым де санъа не болгъан, ай,
Чырайынъ, къачкъан, ай?
(У Криму е муцина, ай,
Де червон троянди розкриваються.
Юний друже, що сталося з тобою, ай,
Аж лице твое перемшилось?).
Подальшi два куплети постають як вщпов^д на запитання, що мiститься в першому. Таким чином означаеться шсенна дiалогiчнiсть, яка по-своему увиразнюе властивий Тй глибинний драматизм. Журливiсть загальноТ тональностi помножуеться тут деякою невизначешстю, непевнiстю постатей учасникiв означеного дiалогу (з подiбним ефектом зустрiчаемося в макамi «Сёйлетме бени»). Важко однозначно з'ясувати, кому саме належить репл^а першого куплету - може лiричний герой звертаеться сам до себе, притому дивлячись у свiчадо; можливо, це до нього звертаеться сшвчутливий друг; а можливо, що й кохана дiвчина, яка просто по-приятельськи ставиться до молодшого за нет товариша, називаючи його меншим братом (кадай) i навiть не пщозрюючи про силу почуттiв, якi таяться в глибин його серця. Ймовiрно, що щеТ' дiвчини зараз немае поруч iз закоханим страждальцем i вiн лише уявляе ТТ далекий (в прямому й переносному значены) образ, тож дiалог вiдбуваеться в його душК Так чи шакше, два наступнi куплети постають проникливими вщповщями, у яких розкриваеться душевна зболешсть лiричного героя. Другий куплет являе собою вщповщь запитанням на запитання. Властива йому риторичшсть посилюе емоцiйну проникливiсть пiснi:
Ах, демесенъ къатейим, ай, Джандым да, куйдим. Къадемсизнинъ баласын, ай, Къайдан да суйдим, ай? (Ах, як не журитися менЬ ай, Згораю, попелю. Ту, що приносить нещастя, Навщо ж я покохав, ай?).
Традицшна фольклорна образнiсть (червонi троянди як символ кохання щасливого й спопеляючий вогонь як знак любовноТ печалО увиразнюе глибину вiдтворюваних тут переживань i органiчно поеднуеться з нестандартною метафоричшстю, яка особливо виразно даеться взнаки в останньому куплетп
Мал дегенде бар эди, ай,
Бир тору атым.
Учар да эдим мен авада, ах,
Ёкъ къанатым, яр
(Все мое добро, ай, -
Гнщий кшь.
Злетiв би на ньому я ввись, ах, Та не маю крил, яр).
Доволi щтьна помережашсть пiснi вигуками й шдсилювальними частками, а ще близькими до вигукiв односкладовими словами, як до того ж здебтьшого своерiдно перегукуються мiж собою (шу, ал, мал, бир, ер, бар, ёкъ), дещо розцвiчуе, а водночас вщтшяе й пiдкреслюе прикметний тут художнш лаконiзм, сприяючи
вишуканому означенню Tiei емоцшноТ глибини, що за цим лакошзмом криеться. Такому означенню сприяе також змша cnoco6iB римування в кожнш строфi. Ця емоцiйно забарвлена мiнливiсть поеднання рим (abbb; aaba; abcb) по-своему розцвiчуe й вщтшяе доволi чiткий вальсовий ритм (3/4), вщповщний загальному лаконiзму твору. Вщсутшсть в останньому куплетi потршноТ рими творить своeрiдний дисонанс, суголосний пркому усвiдомленню лiричним героем марност своТх любовних поривань. Подiбне враження виникае i внаслiдок змiни наприкшц пiснi наскрiзного вигуку ай (вш тричi наприкiнцi рядкiв повторюеться у першому, а потiм у другому куплетЬ здебiльшого утворюючи ефект редифу) - цей настшний тривожний вигук ще збер^аеться в першому рядку останнього куплету, а далЬ в наступних рядках, шби знаменуючи перебування зраненоТ душi вже по той б^ тривожностi, безповоротно розсипаеться: ах, яр...
Найбтьш поширений жанр традицшноТ кримськотатарськоТ фольклорноТ пiсенностi, який набув особливоТ популярностi в Х1Х й ХХ стол^тях, - тюркю, який також прийнято означати словосполученням «енгиль лирик йыр» («легка лiрична шсня»). В цьому жанрi переважають твори, у яких представлен любовнi мотиви, зокрема шсш печального кохання. Характерним зразком такоТ шсш е фольклорний твiр «Ал гуллер ачкъан» («Червош троянди розкриваються»). Цiй пiснi притаманний чтий лаконiзм, за яким вчуваеться глибока емоцшна сила, тонко означена з допомогою контрастного поеднання традицшних фольклорних символiв (троянди, полум'я) та несподiванот метафорично!' образностi. Така образшсть особливо виразно даеться взнаки в останньому куплей (долетiв би на кош до небес, та не маю крил). Характерне для цього фольклорного твору звернення до побутовоТ конкретики - поява топошма Крим, образ коня. Важливо вщзначити й так композицшш, штонацшш й евфошчш риси як дiалогiчнiсть, яка посилюе емоцiйнiсть, лiричну проникливiсть i сприяе розкриттю глибинного драматизму, невимушене окреслення лiричного сюжету, зокрема завдяки своерщнш сув'язi iнтонацiйних вiдтiнкiв, розмiрений, дещо грайливий ритм, вигадливе римування, промовиста мережа шсенних вигукiв та шдсилювальних часток. Все це зумовлюе поетичну вишукашсть пiснi «Ал гуллер ачкъан» («Червош троянди розкриваються»).
Гуменюк Ольга Николаевна.
Жанр тюркю в крымскотатарском фольклоре и песня «Ал гуллер ачкъан» («Красные розы раскрываются») как его характерный образец
Аннотация. В статье рассматриваются проблемы классификации крымскотатарского песенного фольклора, постигается художественный мир крымскотатарской песни, обращается внимание на особую распространенность такого песенного жанра как тюркю. К характерным образцам этого жанра принадлежит песня «Ал гуллер ачкъан» («Красные розы раскрываются»), являющаяся основным предметом исследования в предлагаемой публикации. В этой песне доминирует мотив печальной любви.
В художественном мире этого фольклорного произведения выразительны проникновенное постижение человеческих переживаний, передача широкой гаммы чувств, тонких оттенков настроения, особое интонационное богатство. В лаконичной образности живописная метафоричность, сконденсированная символика сочетаются с бытовой конкретикой. Динамичное развитие лирического сюжета, система экспрессивных повторов, усиливающая орнаментальность и четкую слаженность изложения, эффектная звуковая и ритмическая организация, в частности точные и богатые рифмы, своеобразное взаимодействие многочисленных восклицаний, усилительных частиц и односложных слов -это также существенные особенности поэтики анализируемой народной песни.
Ключевые слова: крымскотатарский фольклор, народная песня, поэтика, жанр, тюркю.
Humeniuk Olga Mykolayivna.
Genre Tiurkiu in the Folklore by Crimean Tatars and the Song "Al Gullier Achkan" ("Red Roses Open") as its Typical Sample
Summary. The authoress of this article investigates the problems of classification of the folklore by Crimean Tatars, accentuates the importance of lyric song in the genre system of the national folklore. She comprehends its figurative world, paying attention on an especial broadening of such song genre as tiurkiu. The song "Al gullier achkan" ("Red Roses Open") belongs to the typical samples of this genre and it is the main object of analysis in this publication. The motive of a sad love is leading is this song.
A penetrative comprehension of peoples experiences, a translation of a broad scale of feelings and of slender tins of mood, richness of different tonalities are rather expressive in the figurative world of this folklore work. The picturesque metaphors and concentrated symbols are connected in its laconic figurative manner with racy specifics. A dynamic development of a lyric plot, system of expressive reiterations, which reinforce an ornamental concord of exposition, an effective sound and rhythmic organization, particularly rich rhymes, original interaction of numerous exclamations, amplifying particles and monosyllabic words - such also are the essential peculiarities of the poetics of investigated song.
Keywords: folklore by Crimean Tatars, lyric song, poetics, genre, tiurkiu.
Л^ература
1. Алиев Ф. Антология крымской народной музыки - Къырым халкъ музыкасынынъ антологиясы / Ф. Алиев. - Симферополь: Крымское учебно-педагогическое гос. изд-во, 2001. - 600 с.
2. Арнаут Ф. Пкы у raray3iB. Поняття жанру «тюркю» / Ф. Арнаут // Сходознавство. - 2008. - № 43. - С. 9-16.
3. Бахшыш И. Къырымтатар халкъ йырлары / терт. эт. И. Бахшыш. - Симферополь: Къырым девлет окъув-педагогика нешрияты, 2004. - 384 с.
4. Велиджанов М. Къырымтатар халкъ йырларынынъ сёзлери акъкъында / М. Велиджанов // Къырымтатар халкъ йырлары / И. Бахшыш, Э. Налбандов. - Акъмесджит: Таврия, 1996. - С. 5-57.
5. Гуменюк О. Кримськотатарська народна пкня в наукових дослщженнях кшця Х1Х - перших десятилггь ХХ стол^тя / О. Гуменюк // Слов'янський свгг. - 2018. - Випуск 17. - С. 103-125
6. Музафаров Р. Об изучении фольклора крымских татар / Р. Музафаров // Советская тюркология. - Баку, 1970. - № 6. - С. 110-113.
7. Олесницкий А. Песни крымских турок / А. Олесницкий; под ред. Вл. А. Гордлевского. Труды по востоковедению, издаваемые Лазаревским институтом восточных языков. Выпуск 32. - М., 1910. - XII (предисловие) + 160 с.
8. Усеинов С. Кърымтатарджа-русча-украиндже лугъат - Крымскотатарско-русско-украинский словарь -Кримськотатарсько-роайсько-украТ'нський словник: у 3-х томах / С. Усеинов. - Акъмесджит: Оджакъ, 2006. - 836 с.
9. Усеинов С. Кърымтатарджа-русча-украиндже лугъат - Крымскотатарско-русско-украинский словарь -Кримськотатарсько-росшсько-украТ'нський словник / С. Усеинов. - Акъмесджит: Тезис, 2008. - 836 с.
10. Шерфединов Я. Звучит кайтарма - Янърай къайтарма / Я. Шерфединов. - Таш.: И-во лит. и искусства имени Г. Гуляма, 1979. - 232 с.
