CC BY
62Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 22 (61). № 3. 2009 г. С. 122-131.
УДК 398.838 (=512.145)
ВИВЧЕННЯ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОТ НАРОДНОТ П1СН1 В ЧАСИ ПЕРШОГО В1ДРОДЖЕННЯ НАЦЮНАЛЬНОТ КУЛЬТУРИ
Гуменюк О.М.
Дослщниця розглядае здобутки фольклориспв кiнця Х1Х - перших десятилт ХХ ст. у галузi фшсацл та вивчення кримськотатарсько! народно! шсш, зокрема працi Василя Радлова, Оле^я Олесницького, Олександра Самойловича, Аркадiя Кончевського, В'ячеслава Пасхалова, Асана Рефатова, Юсуфа Болата, Iбраiма Бах-шиша, Климента Кв^ки. Особлива увага звертаеться на проблеми класифшацп та жанрово! типологи кримськотатарсько! народно! пiснi.
Ключов1 слова: кримськотатарський фольклор, жанри фольклору, фольклорна лiрика, фольклористика.
Вступ. Початок наукових студiй над кримськотатарським фольклором i зокрема народною пiснею припадае на кiнець Х1Х - першi десятирiччя ХХ столiття. Тут маемо згадати вагому працю Василя Радлова «Зразки народно! лiтератури пiвнiчних тюркських племен. Частина 7: Нарiччя Кримського швострова» [Радлов 1896]. Ви-дання В. Радлова являе собою об'емний том, у якому зiбрано численш фольклорнi твори - казки, легенди, ешчш оповiдi, приказки й афоризми тощо. На жаль, кримсь-котатарська лiрична пiсня представлена тут лише кшькома зразками. Значно ширше подаш кара!мськi пiснi, що, за словами Олександра Самойловича, «доволi щедро компенсуе» !х малу кiлькiсть у роздшах, присвячених кримськотатарському фольклору. О. Самойлович здiйснив детальний огляд фольклористично! працi видатного тюрколога [Самойлович 1916]. «Роботами Радлова та шших збирачiв, - вiдзначае вiн, - покладено солiдну основу для вивчення кримськотатарсько! i кара!мсько! народно! словесности [цит. за: Самойлович 2000, с. 119].
Серед продовжувачiв справи В. Радлова О. Самойлович називае насамперед Оле-кшя Олесницького. Укра!нський i росiйський фольклорист О. Олесницький видав до-волi грунтовну працю «Песни крымских турок» [Олесницкий 1910]. Це зiбрання зраз-юв пiсенного фольклору, яке вийшло пiд маркою московського Лазаревського шсти-туту схщних мов. Автор влггку 1909 року здшснив дослiдницьку подорож по кримсь-кому пiвденнобережжю, побував у Дереко!, Гаспр^ Коре!зi, Мiсхорi, Алупцi, Сiме!зi, КЫнеЫ, Байдарах, Озенбашi, Гурзуфi та шших селах i селищах, де ретельно записав з вуст мюцевих мешканщв 62 фольклорнi твори - 60 лiричних пiсень та 2 поданих у додатку епiчнi спiви (розлогий дестан «Про переселення з Криму» та фрагмент жарть вливого опису кримського швденнобережжя). У збiрнику подаються оригiнальнi тек-сти, росiйськi пiдрядковi переклади, ноти. Тут вмiщене коротке вступне слово редактора Володимира Гордлевського, в якому висловлюеться жаль з приводу того, що О. Олесницьким охоплений лише один репон Криму, та характеризуемся запропонова-не видання як чи не перше, де шсенний фольклор кримських татар знайшов вдумли-
вого збирача. О. Самойлович, розглядаючи працю В. Радлова, полемiзуe з цим твер-дженням, однак це аж шяк не применшуе заслуг О. Олесницького.
Вщкривае книгу також доволi простора передмова О. Олесницького. Фольклорист систематизував зiбраний ним матерiал таким чином: Ашыкъ тюркюлери (Лирические песни); Маскъара тюркюлери (Игривые песни); Салдат тюркюлери (Солдатские песни); Рус-япон дженки тюркюлери (Песни о русско-японской войне); Дестанлар (Дестаны); Муаджир тюркюлери (Переселенческие песни). «Лiричш» шсш - тут це власне шсш кохання, що шдтверджуе i !х тюркське означення (ашыкъ). Як вщзначае дослiдник, це група «найбiльш поширена» в кримськотатар-ськiй народнiй поези. До ще! групи належать тридцять три твори з шiстдесяти зiб-раних зразкiв лiрики, таким чином решта (менше половини) припадае на вс iншi роздiли, де також с^чаються пiснi, в яких присутш любовнi мотиви. За спостере-женнями фольклориста це пiснi переважно печальш, в них оспiвуеться «туга зако-ханого за сво!м предметом» [Олесницкий 1910, с. IX].
О. Олесницький вказуе на особливу популяршсть серед кримщв таких фольк-лорних творiв як «Демирджилер» («Ковалi») та «Одунджилар» («Дроворуби»). Цi пiснi, а також переважна бшьшють iнших пiсень, записаних фольклористом, зокре-ма таких як «Сени манъа гъает гузель дедилер» («Кажуть, чаруе усiх краса твоя»), «Эля козьлю» («Кароока»), «Арабалар» («Гарби»), «Гидинъ, булутлар, гидинъ» («Линьте, хмари, линьте»), «Дерменджи» («Мельник»), пiзнiше, щоправда здебшь-шого в iнших варiантах, ввiйшли до наступних фольклорних збiрникiв. У ташкент-ському збiрнику Я. Шерфедшова подаються, як правило, варiанти лаконiчнiшi й до-вершенiшi. Одначе провщш тематичнi мотиви, iнтонацiйне багатство, образна ви-шуканiсть, ритмiчна примхливють, точнiсть i чiткiсть рим, яю переважно подаються за способом, найбшьш поширеним у формi руба! (ааЬа) i часто набувають редифно-го характеру, вигадливий звукопис та iншi характернi риси кримськотатарсько! фо-льклорно! пiсенностi цiлком виразнi у тснях, записаних О. Олесницьким. Хочеться вщзначити зокрема прикметнi для ряду тсень промовистi образи гiперболiчного чи зменшено-пестливого характеру, такi вiдповiднi iнтенсивностi й складност душев-них переживань палко закоханого: Козюм яши дегирменлерни дёндюре (Вщ ^з мо-!х закрутиться млин); Къара денъиз мерекеп олса, / Язылмаз меним дердим (Навт якби Чорне море було повне чорнила, / Не списав би сво!х страждань); Буну язан янлыш язмыш юху шеринден; / Гетирин мана, мен язайым зюльфю телинден (В цьому лисп вщ недосипу багато помилок; / Прийди, я напишу волоском кучерика) [Олесницкий 1910, с. 15, 31, 22].
Свщомий винятково! важливосп свое! справи, О. Олесницький пише про загро-зу занепаду традицiй народно! шсенно! культури шд впливом чужоземних та зага-лом новоцивiлiзацiйних чинникiв. «Тепер, - зазначае фольклорист, - на все село ледве вщшукаеться двьтри людини, що цiкавляться пiснями й сшвають !х, а за словами л^шх, був час, коли щоп'ятнищ влаштовувалися iгри й спiви, в яких брало участь усе село: збиралася молодь, юнаки й дiвчата роздшялися на двi парти i попе-ремiнно спiвали «чин» та «мане», причому особа, яка вигадувала бiльш вдалий чо-тиривiрш, зазнавала заохочення й схвалення всього села. В Алупщ менi навiть пока-зували майдан, де вiдбувалися щ iгри i де була споруджена традицшна гойдалка
123
«Салланджак». Але щ часи минули...» [Олесницкий 1910, с. XII]. Цшаво, що молодь Алупки ствала не лише мане (манелер), характерш для мешканцiв пiвденного берега, а й чини (чинълар), поширеш переважно серед степових кримцiв. Мабуть, це свщчення певно! iнтеграцiï внутршньо спорiднених, хоч i вiдмiнних культурних традицiй рiзних ареалiв Криму, штеграци, завдяки якiй значною мiрою вдалося про-тистояти нiвеляцiйним процесам, на яю вказуе дослiдник.
Безпосередньо за роздшом «Ашыкъ тюркюлери» в збiрнику О. Олесницького подаеться порiвняно невеликий роздш «Маскъара тюркюлери», що його точшше було б перекласти як «Соромщью пiснi». Це дотепнi твори доволi вiдвертого фривольного характеру, в яких щеться не про висок почуття, а головним чином про чуттеву втiху й не раз вживаеться народна лексика, що може вважатися ненормативною. Якщо в оригiналi ця лексика подаеться, то в перекладнш частиш збiрника в> дповiднi слова й рядки замшюються крапками. Дослiдник зазначае, що це шсш переважно з репертуару так званих «кримських провщниюв», якi допомагають бага-тим туристам, надто ж туристкам, подорожувати прськими нетрями. Одного з таких завзятщв виведено в оповiданнi М. Коцюбинського «В путах шайтана» [Коцюбин-ський 1988, т. 1, с. 278-288]. Очевидно, що такого роду шсш потребують окремого детального вивчення.
В тснях шших роздшв збiрника О. Олесницького також не раз звучать любов-ш мотиви. Скашмо, в печальнiй солдатськш пiснi «Мен бир гуль идим...» («Я був квггом троянди...») [с. 32] лiричний виклад ведеться вщ iменi померлого вiд бойо-вих ран вояка, який згадуе свою кохану. Думаеться, роздiл «Дестанлар» («Дестани») озаглавлений не зовсiм правомiрно. Сюди фактично включенi не дестани (розлоп епiчнi оповiдi), а юторичш пiснi й балади, в яких ешчш («дестанш») елементи хоч i виразно даються взнаки, але не е визначальними. Це можна сказати, наприклад, про тсню «Мурад реис» («Капiтан Мурад») [с. 43], в якiй щеться про печаль розлуки з рщною землею й коханою дiвчиною та про сподiвання на щасливе повернення.
Збiрник О. Олесницького - перша грунтовна фольклористична праця, присвя-чена кримськотатарськш народнiй пiснi. Тут зафшсоваш чудовi зразки нацюнально-го шсенного фольклору, здiйснено першу вагому спробу ix систематизацiï й науко-вого осягнення. Дослiдник пiдкреслюе особливе поширення в кримськотатарському фольклорi любовноï шсш, насамперед шсш про печальне кохання. Прикметно, що саме з тсень кохання й починаеться збiрник О. Олесницького, 1м присвячено перший роздiл, чого не спостерiгаемо у фольклористичних виданнях пiзнiшиx часiв.
Ряд вагомих фольклористичних праць, присвячених кримськотатарськш шсш, з'являеться у 20-х роках XX столггтя. Серед них - розвщка С.Б. Сфетова та B.I. Ф> лоненка «Пiснi кримських татар», яка побачила свгг у грунтовному науковому ви-даннi, присвяченому питанням юторп та культури Криму [Ефетов 1927]. Це стаття джерелознавчого характеру, де публшуються й коментуються матерiали рукопису iз зiбрання Таврiйськоï вченоï арxiвноï комiсiï - невеликого зошита, озаглавленого так: «Сборник ногайско-татарских песен крымских мусульман, собранных во всей местности Крыма А. Мурасовым в 1903-1910 годах». Цей рукопис привертае увагу насамперед як свщчення того, що О. Олесницький був не единий, хто щкавився кримськотатарською тснею, дарма що праця А. Мурасова не така грунтовна (маемо
124
тут усього 13 тсень) i не була свого часу доведена до публшацп. С.Б. Сфетов та В.1. Фшоненко подiляють твори цього рукописного збiрника на такi тематичнi групи: 1) Пюш переселенськi; 2) Пiснi юторичш й побутовi; 3) Пiснi любовш; 4) Рiсале (в> щування релшйного характеру); 5) Весiльнi пiснi. Чотири з п'яти вмщених тут лю-бовних пiсень, окрiм пiснi «Джанай» («О душа!»), варiанти яко! знаходимо у шзш-ших опублiкованих фольклорних збiрниках, мають доволi ускладнену поетичну манеру, яка свiдчить про !хне лiтературне походження, про що до того ж маемо свщ-чення записувача (в даному разi переписувача), котрий зазначае, що переню !х до свого зошита не з народних вуст, а з «внутршньо! сторони палiтурки» яко!сь старо-винно! книги [Ефетов 1927, с. 72].
Публшащя С.Б. Сфетова та В.1. Фiлоненка пiдтверджуе, що любовна лiрична пiсня - це давно усталений жанрово-тематичний рiзновид рiзногранно! кримськота-тарсько! словесностi, як усно!, так i писемно!.
На 20-i роки XX столотя припадае активна фольклористична дiяльнiсть Арка-дiя Кончевського, який щкавився рiзними жанрами кримськотатарського фольклору, видав зокрема книжку, присвячену казкам, легендам i переказам [Кончевский 1930], але сам будучи сшваком, або, як вiн називав себе, «стваком-етнографом», найбiльше прислужився популяризаци й вивченню народно! лiрично! пiснi. Серед вщповщних численних публiкацiй дослiдника, як з'явилися в часописах «Искусство трудящихся», «Музыкальная новь», «Крым» та вийшли окремими книжками (в> домост про них знаходимо в бiблiографiчному роздш видано! нещодавно народоз-навчо! хрестоматi! [Крымские татары 2005, с. 543]), видшяеться праця «Песни Крыма», що вийшла двома виданнями - в 1924 i 1929 роках.
Дослщником вiд мешканцiв рiзних регiонiв Криму записано й опублшовано в збiрнику пiснi рiзного характеру - юторичш, переселенсью, патрiотичнi, колисков^ весiльнi. Найбiльше маемо тут зразюв любовно! лiрики, зокрема таких як «Багъа вардым юзюме» («Я в лози за виноградом»), «Багъчаларда гуль, ляле» («В садах троянди, тюльпани»), «Шу Ялтадан» («Оце з Ялти»), «Юксек минаре» («Високий мiнарет»), «Къара къуш минер терекке» («Чорна пташка спустилась на дерево»), «Элимде багълама» («В рущ в мене стрiчка»), «Гюндюз варалмайман, яврум» («Вдень я не прийду, крихiтко моя»). Особлива увага звернена А. Кончевським на записи музичних текстiв, причому поруч iз вокальними париями подаються форте-пiаннi переклади музичного супроводу, хоча фольклорист у встут вказуе на побу-тування в Криму таких народних смичкових, духових та ударних iнструментiв як саз, зурна, кевал, даре, баул. Вiршованi тексти подаються вкрай скупо - переважно один-два куплети, внаслщок чого може скластися враження, що кримськотатарсью народнi пiснi - це головним чином настроевi замальовки iмпресiонiстичного характеру, тодi як у варiантах багатьох аналогiчних пiсень, поданих в шших збiрниках, часто маемо вирування пристрастей, мiнливий емоцiйний плин, що визначае дина-мiку розвитку лiричного сюжету.
У згаданому встут А. Кончевський вiдзначае образне та мелодшне багатство кримськотатарських народних тсень, !х глибоку самобутнiсть, говорить про любов до народно! шсш рiзних вшових груп кримчан, про талановитих майстрiв народного спiву [Кончевский 1929, с. 5]. На своерщносп кримськотатарсько! народно! пiснi,
125
яка не швелюеться, а увиразнюеться внаслщок засвоення пiсенниx традицш iншиx етносiв, наголошуе у передмовi до збiрника А. Луначарський. «Високо обдарований тюркський народ, - зазначае вш, - на пiвостровi, де перетиналися шляхи стшькох народiв, де перехрещувалися впливи сходу i заходу, не м^ не розгорнути цшком своерiдноï м'яко1', яскраво1' та поетично1' культури. Все це якнайкраще даеться взна-ки в пiсняx кримських татар, яю вражають вишуканим поеднанням схщних та зах> дних мелодш i своею, рiдко в якшсь iншiй народнiй пiснi стрiваною, витонченютю» [Луначарский 1929, с. 4].
Спостереження А. Луначарського та А. Кончевського конкретизуе й розвивае автор ще одного вступного матерiалу Вячеслав Пасхалов, котрий шддае ретельному аналiзу музичнi тексти пiсень, вмiщениx у збiрнику. В. Пасхалов вiдзначае особливу пластичну виразнiсть мелодiй як протяжного, так i жвавого характеру. Вш вказуе на особливо притаманну протяжним мелодiям неповторну сxiдну орнаментальнiсть, яка, на його думку, значною мiрою пов'язана з впливом музичного супроводу, що аж нiяк не затшюе, а ефектно увиразнюе вокальний плин: «Морденти, групетто, форшлаги, пунктироваш ноти, вся ця орнаментика, якою багап кримськi пiснi, стано-вить звичний атрибут зурни, в чалах (оркестрах) останнього часу замшено1' кларнетом. С^чаються в протяжних тснях також iншi засоби, облюбованi кримською сопшкою: пасажi з повторюваними нотами, ступеневий рух мелоди вгору i вниз». Натомють у жвавих тснях бшьшою мiрою даються взнаки вщгомони танцю: «Пiснi швидкого темпу - нщо iнше як вокальна музика для танщв. Рiзкi акценти на силь-них частинах такту, а iнодi й на слабких (синкопи) дуже характерш для «явлукъ аваси» (танець хустини) та «къайтарми», двох улюблених танщв кримських татар, з яких перший тридольний, а другий дводольний» [Пасхалов 1929, с. 6].
Дослщник детально простежуе та анатзуе особливе ладове багатство кримськотатарсько!' шсш, значною мiрою зумовлене тим прикметним для Криму перети-ном шлях1в рiзниx народiв, про який пише А. Луначарський. Зауважуе вш i украш-ськi впливи, особливо вщчутш в пiсняx степового Криму. При тому зазначае, що «характерною ознакою цих тсень е широка кантелена i наявнiсть чисто украшських мелодичних зворотiв», як, наприклад, у шсш «Бен бу гедже бир дюш гёрдим» («Меш цiеï ночi наснилося»). Щоправда лексика цiеï шсш, яка мае в збiрнику подзаголовок «Ногайская», бiльшою мiрою твденнобережна (мабуть, це можна пояснити якимись внутршшми кримськими взаемовпливами). Кримськотатарська народна шсня, доводить В. Пасхалов, настшьки тривка й сильна у свош засадничо орiента-льнiй своерiдностi, що вiяння iншиx культур здатнi ïï збагатити, але аж нiяк не зш-велювати. «У Криму, - тдкреслюе дослiдник, - збереглися зразки справдi народноï музичноï творчостi. Цшком ясно також, що обрусшня чи, вiрнiше, украïнiзування кримського сходу не вплинуло руйшвним чином на кримську шсню, ïï споконвiчнi риси лишилися не стертими, навпаки, в деяких випадках спостер^аеться не позбав-лена принадносп асимiляцiя стилiв» [Пасхалов 1929, с. 9]. Щ спостереження фольклориста важливi для з'ясування особливостей не лише музичноï, а й словесноï пое-тики кримськотатарськоï народноï пiснi.
Працi А. Кончевського та його сподвижниюв, насамперед розглянутий збiрник, що його перше видання, як зазначалося, побачило свiт 1924 року, суттево спричи-
126
нилися не лише до збереження, а й до поширення кримськотатарсько! народно! тс-ш, до того ж не лише в Криму, а й далеко за його межами, до появи публшацш, що популяризували тсенну культуру Криму [Кв^ка 1925; Боровко 1925; Глазунов 1928; Шацкая 1935].
На деяю особливосп кримсько! народно! тсш вказусться в короткiй cтаттi, вмiщенiй в кара!мському альманаci «Бизым йол (Наш путь)», виданому 1927 року. Стаття тдписана коротким найменням Авах. Тут щеться про тicну cпорiдненicть кримськотатарського й кара!мського фольклору, що шдкреслюеться навiть назвою -«Караимско-татарские народные песни». Автор говорить про давне побутування тсень у Криму, про ïx особливу роль на весшл^ а також тд час учти, що мае назву конушма (це учта, стверджуеться в cтаттi, увесь сенс якоï полягае либонь не у «ви-пивцi», а в тсш, танщ й музицi). Якщо на веciллi cпiви мають здебшьшого цiлком визначене спрямування, зумовлене драматурпею обряду, то пiд час конушми вико-нуються пicнi рiзноманiтного характеру - сумовито-протяжш, бурхливо-молодецькi, жартiвливi тощо. Не обходяться без тсень i дiвочi вечорницi, пiд час яких подруги тддають одна одну незлостивим кпинам або ж вихваляють чесноти одна одно].'. Це вони роблять найчастше з допомогою своерщних cпiванок, так зва-них «чи» або «варелуш». Дописувач альманаху говорить також про побутування в Криму юторичних та военних тсень i насамкшець висловлюе жаль з приводу при-гасання традицiй народно'' культури тд тиском ново'' доби [Авах 1927].
Вагомi фольклориcтичнi збiрники як наслщок копiткоï пошуково-доcлiдницькоï роботи продовжують виходити i в 30-i роки. Над вивченням та збиранням кримсь-котатарcькоï народноï пicнi плiдно працюе композитор Яг'я Шерфедiнов, який на початку 30-х видае cвiй перший збiрник [Шефединов 1931]. «Цей збiрник, - зазна-чае доcлiдник у передмов^ - е результатом багаторiчного знайомства з пicнями рщ-ного меш народу з дитячих ли1, а також cпецiального вивчення ïx в подальшi роки. Поcтiйнi контакти з рiзними виконавцями, якi давали меш можливють записувати рiзнi варiанти пicень, були викориcтанi мною для ретельноï та багатократноï перев> рки фшсованого матерiалу». З огляду на особливу ршмчну виразнicть, часом навт акцентованicть, яка е прикметною рисою кримськотатарського cпiву, Я. Шерфед> нов пише: «У cвоï записи я завжди вважав за необxiдне вводити акомпанемент бубна, що веде тдкреслюваний ритм тсш» [Шерфединов 1931, с. 3]. Хоча слщ зазна-чити, що в пiзнiшиx сво1х збiрникаx фольклорист далеко не завжди подае партда бубна, бо така акцентовашсть все ж таки не для кожноï пicнi характерна. У цш до-сить грунтовнiй книз^ окрiм передмови, в якiй коротко характеризуются особливо-cтi пicень степових та твденнобережних i вказуеться на значну роль весшьного обряду в розвитку нацiональноï пicенноcтi, подано детальш музичнi записи, поетичнi тексти, пiдрядковi роciйcькi переклади й примаки з короткою характеристикою записаних зразюв. Здобутий доcлiдницький доcвiд фольклорист плщно використае й розвине у сво1х пiзнiшиx виданнях.
Досить грунтовний також збiрник, пiдготовлений до друку видатним композитором Асаном Рефатовим [Refatov 1932]. Тут, як i в Я. Шерфедшова, вмiщенi детальш варiанти поетичних текcтiв, чого не було в збiрнику А. Кончевського, а при тiм велика увага придшяеться нотним записам. У вступнш cтаттi Я. Азiзова, виразно
127
позначенш характерним для того часу вульгарним соцюлопзмом, навггь не згаду-ються лiричнi любовнi шсш (мабуть, автор вщносить ïx до «незначноï частини т-сень, що виражають бажання й почуття татарськоï бiдноти» [Refatov 1932, с. 12]). Та попри це в самому збiрнику любовна лiрика посiдае чшьне мiсце. Тут зокрема представлен варiанти таких ïï чудових зразюв як «Турнам» («Мiй журавлю»), «Къара къыз» («Чорнявка»), «Шу Ялтадан» («Оце з Ялти»), «Демирджилер» («Ковалi»), «Сабанынъ ссарь вакътында» («В пору раннього свгання»), «Гединъ булутлар» («Линьте, хмари»), «Армут далда» («Груша на пллЬ>), «Назлы, назлы» («Чарiвлива, чарiвлива»), «Сом сырмадан» («Бiлiше срiбноï нитi»). Друга вступна стаття, яка на-лежить перу самого А. Рефатова, присвячена окресленню особливостей кримськота-тарськоï народноï музики [Refatov 1932, с. 13-20]. Слщом за В. Пасхаловим А. Ре-фатов веде мову про ладове багатство кримськотатарськоï народноï шсш, а також розглядае особливост темпоритмiчноï органiзацiï пiсенниx текстiв. Вiн теж говорить про численш впливи, яю йдуть, за словами дослщника, з трьох основних дже-рел - «арано-арабського свiту, Свропи й Грецп», та про те, що щ впливи не примен-шують мiсцевоï самобутностi. Вiдзначаючи певнi вщмшносп в локальному колори-тi музики рiзниx кримських регiонiв - степовоï частини, серединних теренiв (Бахчисарай з Карасу-базаром i широким прилеглим довкшлям) та приморського пiвдня, А. Рефатов шдкреслюе, що цi вщмшносп не варто абсолютизувати.
Доволi об'емний збiрник вiршованиx текстiв кримськотатарських народних пiсень опублiкували письменники Iбраïм Бахшиш та Юсуф Болат [Бахшиш 1бр. 1939]. Тут враховано досвiд попередтх фольклористiв, але певна частина тсень записана з народних вуст (на жаль, без вiдповiдноï атрибутики). Окремi пiснi, як-от «Порт-Артур», «Агълама келин» («Не плач, наречена»), «Ай нени» («Колискова»), «Эля козьлюм» («Кароока моя»), «Турнам» («Мiй журавлю»), подаються в рiзниx варiантаx.
У передмовi «Йырлар акъкъында» («Про пiснi») 1бр. Бакшиш та Ю. Болат пи-шуть про давне походження й побутування народноï пiснi, роблять спробу тематич-ноï класифiкацiï кримськотатарськоï фольклорноï лiрики. Спершу ведуть мову про сощально-юторичш пiснi, куди включають твори про тяжке становище народу в умовах царського самодержавства, а вщтак про пов'язаш з цим становищем пересе-ленсью пiснi, слушно вщзначаючи ïx значне поширення. Сюди входять також шсш про трапчш поди в житп народу, як-от тсня про безвинно страчених Сейдаметiв у селi Тарахташ («Таракъташлы Сейдаметнинъ йыры») чи про голод («Эмине шерфе» - «Поштива Емiне»). У тснях про народного месника Алiма звучать ноти протесту проти несправедливостi. Дослщники видiляють значний масив солдатських тсень i слщом за О. Олесницьким окремо розглядають пiснi про росшсько-японську вiйну, також про военнi поди, розпочап 1914 року.
Опiсля сощально-юторичних пiсень видiляеться ще один великий роздш: турмуш йырлары (побутовi, житейсью пiснi). Серед них у свою чергу видшяються пiснi соцiально-побутовi. Фольклористи зазначають, що це доволi поширеш пiснi з виразними любовними мотивами, але тут осягаються насамперед суспшьш пробле-ми, наприклад, майнова нерiвнiсть. В пiдроздiл таких соцiально-побутовиx тсень укладачi збiрника включили пiснi весшьного обряду, як-от «Агълама келин» («Не плач, наречена») чи «Къыналы пармакъ» («Обарвленi хною пальцi»), та шсш про
128
насильне видання дiвчини замiж, про продаж !! нареченому, якого вона навiть не бачила, - «Бир данем Айшем» («Сдина моя Айше»), «Гульсюм къыз» («Дiвчина Гу-льсюм»). Деякi тсш, присвячеш складнощам любовних стосункiв, 1бр. Бахшиш та Ю. Болат теж залучають до цього пiдроздiлу i порiвнюють з рiзновидами пiсенно! лiрики провансальських трубадурiв, такими як канцона, серенада, альба. Скаж1мо, «Пенжереси ешиль боя» («Вшно в зеленiй рамЬ>) справдi дещо нагадуе серенаду, вечiрню пiсню бiля вiкна мило!, а «Саба олса, уянсама» («Вже ранок настае, проки-нься») - альбу, пiсню ранкового прощання закоханих шсля таемно проведено! ночi.
1бр. Бакшиш та Ю. Болат пишуть, що в кримськотатарському фольклорi дуже поширеш любовнi лiрично! пiснi, якi переважно пройнят тужливими настроями. «Попри те, що таких тсень дуже багато, - вщзначають фольклористи, - майже всi вони про нещастя, про нещасливе кохання, а коли яюсь надi! на щастя й з'являються, то все одно шсня здебшьшого заюнчуеться сумно» [Бахшиш 1бр. 1939, с. 17].
Висновки. Бшьшють зразюв пiсенно! фольклорно! лiрики, i не лише кримсько-татарсько!, справдi присвячеш печальному коханню. Тут дослщники мають ращю. Але все ж над ними надто тяждать суспiльнi стереотипи !хньо! доби, згiдно з якими вс печалi в минулому, а в радянсью часи - усе радюне та й годi. Тож вони не прид> ляють уваги тсням про щасливе кохання. яких менше, але якi все-таки присутш в кримськотатарському фольклорi.
Список л^ератури
1. Авах. Караимско-татарские народные песни [Текст]/ Авах // Бизым йол (Наш путь) : Издание Крымского объединения караимских общин. - Симферополь, 1927. - С. 84-86.
2. Араджиони М.А. Крымские татары : Хрестоматия по этнической истории и традиционной культуре [Текст]/ Авт.-сост. М.А. Араджиони, А.Г. Герцен. - Симферополь : Доля, 2005. - 576 с.
3. Бахшыш Ибр. Къырым татар йырлары [Текст]/ Ибраим Бахшыш, Ильяс Бахшыш. -Симферополь : Госиздат Крымской АССР, 1940. - 142 с.
4. Болат Юс. Къръм татар йырлары [Текст]/ Юсуф Болат, Ибраим Бахшиш. - Къырым АССР девлет нешритты, 1939. - 150 с. [Передмова: Йыр акъкъында. - С. 3-30].
5. Боровко Н. Сборник татарских песен [Текст]/ Н. Боровко. - Стокгольм, 1925.
6. Глазунов А.К. Песни крымских татар / Александр Глазунов [Текст]// Гул земли. - Ленинград, 1928.
7. Деятели крымскотатарской культуры (1921-1944): Биобиблиографический словарь [Текст]/ Гл. ред. и сост. Д. Урсу. - Симферополь: Доля, 1999. - 240 с.
8. Ефетов С.Б. Песни крымских татар / С.Б. Ефетов, В.И. Филоненко [Текст]// Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. - Т. 1 (58). - Симферополь, 1927. - С. 69-84.
9. Квитка К.В. Избранные труды: В 2 т. [Текст]/ Сост. и коммент. В.Л. Гошовского / К.В. Квитка. - Москва: Советский композиторор, 1971-1973.
10. Кытка К.В. До питання про тюркський вплив на укра!нську народну мелодику [Текст]/ Климент Квитка // Вюник 1сторично-фшолопчного вщдшу Всеукра!нсько! академл наук. - 1928. - № 76 - 6. - С. 374-384.
11. Кытка К.В. Труды государственного института музыкальной науки. Песни Крыма. Собраны и записаны певцом-этнографом А.К. Кончевским / Климент Квитка [Текст]// Записки гсторично-фшолопчного вщдшу Украшсько! академл наук. - Кн. 5. - К., 1925. - С. 238-250.
12. Кончевский А.К. Сказки, легенды и предания Крыма [Текст]/ А.К. Кончевский. - Москва-Ленинград : Физкультура и спорт, 1930. - 91 с.
129
13. Кончевский А.К. Песни Крыма [Текст]/ Собраны и записаны А.К. Кончевским. - Москва: Гос. и-во.; Муз. сектор, 1929. - 50 с.
14. Кончевский А.К. Прошлое и настоящее в песнях Крыма / А. Кончевский [Текст]// Забвению не подлежит.: Из истории крымскотатарской государственности и Крыма / Сост. Н. Ибадуллаев [Текст]. - Казань : Татарское кн. и-во, 1992. - С. 250-253.
15. Коцюбинський М.М. Твори [Текст]/ Михайло Коцюбинський: у 2 т. - К. : Наукова думка, 1988.
16. Луначарский А.В. Предисловие к сборнику «Песни Крыма» / А. Луначарский [Текст]// Песни Крыма / Собраны и записаны А.К. Кончевским. - Москва : Гос. и-во.; Муз. сектор, 1929. - 50 с. - С. 4.
17. Непомнящий А. Забутий кримський етнограф О. Олесницький / Андрш Немомнящий [Текст]// Народна творчтсть та етнограф1я. - 2007. - С. 47-48.
18. Олесницкий А.И. Материалы по изучению крымской народной поэзии / Алексей Олес-ницкий [Текст]// Восточный сборник. - Т. 1. - Спб., 1913. - С. 44-53.
19. Олесницкий А.И. Песни крымских турок. Текст, перевод и музыка / Алексей Олесниц-кий [Текст]/ Под ред. Вл. Гордлевского. - Москва, 1910. - 85 с. (Труды по востоковедению, издаваемые Лазаревским институтом восточных языков. Выпуск 32).
20. Пасхалов В. Музыкальная структура крымских песен / Вяч. Пасхалов // Песни Крыма [Текст]/ Собраны и записаны А.К. Кончевским. - Москва: Гос. и-во; Муз. сектор, 1929. -С. 6-9.
21. Песни крымских татар : Бытовые / Записаны и музыкально обработаны М. Карасевым, литературно обработаны Т. Чурилиным, М. Карасевым [Текст] - Москва: Гос. и-во; Муз. сектор, 1929. - 24 с.
22. Радлов В.В. Образцы народной литературы северных тюркских племен / Василий Рад-лов. - Ч. 7: Наречия Крымского полуострова [Текст]. - Санкт-Петербург : Издание Императорской академии наук, 1896. - XVIII + 932 с.
23. Самойлович А.Н. Избранные труды о Крыме [Текст]/ А.Н. Самойлович. - Симферополь : Доля, 2000. - 296 с.
24. Самойлович А.Н. О материалах Радлова по народной словесности крымских татар и караимов [Текст]// Записки Крымского общества естествоиспытателей и любителей природы (за 1916 г.) - Симферополь, 1917. - Т. 6. - С. 118-124.
25. Шацкая О. Заметки о крымском фольклоре / Ольга Шацкая [Текст]// Красный Крым. -Симферополь, 1935. - № 221.
26. Шерфединов Я. Песни и танцы крымских татар [Текст]/ Ягъя Шерфединов. - Симферополь : Крымское гос. из-во; Москва: Гос. муз. и-во, 1931. - 94 с.
27. Refatov H. QMbm tatar jwlarb [Текст]/ H. Refatov. - Симферополь : QMbm devlet nesrijate, 1932. - 52 + 98 b. [У виданш вмщена вступна стаття кримськотатарською та росшською мовами: Azizof J. Muqaddime. - Азизов Я. Вступительная статья. - С. 3-12; передмова: Refatov H. Qbrbm tatar halq musikas. - С. 13-20; подаються тексти - с. 21-52; ноти - с. 197; на зворот титульноï сторшки нотного роздшу зазначено: Нотная часть сборника исполнена в нотопечатне Гиза РСФСР, Москва].
130
Гуменюк О.Н. Изучение крымскотатарской народной песни во времена первого возрождения национальной культуры
Исследовательница рассматривает достижения фольклористов конца Х1Х - первых десятилетий ХХ века в области фиксации и изучения крымскотатарской народной песни, в частности работы Василия Радлова, Алексея Олесницкого, Александра Самойловича, Аркадия Кончевского, Вячеслава Пасхалова, Асана Рефатова, Юсуфа Болата, Ибраима Бахшиша, Климентия Квитки. Особое внимание уделяется проблемам классификации и жанровой типологии крымскотатарской народной песни.
Ключевые слова: крымскотатарский фольклор, жанры фольклора, фольклорная лирика, фольклористика.
Humeniuk O.M. The studying of Folk Song by Crimean Tatars in the period of the first renaissance of national culture
The exploreress considers the acquisitions by the folklorists of the end of XIX - first decades of the XX century in the branch of the fixation and studying of the Crimean folk sons, particularly the works by Vasil Radloff, Alexey Olesnytsky, Alexander Samoy-lovych, Arcadiy Konchevski, Viacheslav Paskhalov, Hasan Refatov, Yusuf Bolat, Ibraim Bakhshysh, Klyment Kvitka. She pays special attention on the problems of classification and genre typology of the folk songs by Crimean Tatars.
Key words: folklore by Crimean Tatars, genres of folklore, folklore lyrics, folkloristic.
Статья поступила в редакцию 27.08.2009 г.
131
