CC BY
12УДК 398.838 (=512.145)
Гуменюк Ольга Миколагвна1 E_ma.il: иа kafedra@mail. ги
ВЗАСМОД1Я Л1РИЧНИХ ТА ГУМОРИСТИЧНИХ АСПЕКТ1В У КРИМСЬКОТАТАРСЬКОМУ П1СЕННОМУ ФОЛЬКЛОР1 (НА ПРИКЛАД1 П1СН1 «АЗБАРЫНДА ЧОКЪРАГЪЫ ВАР» - «У ДВОР1 У НЬОГО ДЖЕРЕЛО»)
Анотаця. У статт1 осягаеться художый свт кримськотатарськог фольклорной тсш, звертаеться увага на поширення фольклорних твор1в, у яких оргатчно поеднуються л1ричт й гумористичн аспекти. Яскравим зразком таких твор1в е тсня «Азбарында чокърагъы вар» («У дворг у нього джерело»), яка тут детально розглядаеться.
Проникливе осягнення печалей I радостей кохання; передача широког гами почутт1в, тонких настроевих вгдтттв, неабияке ттонацтне багатство, мальовнича метафоричтсть та символ1чна сконденсоватсть лакошчног образност1, динам1чний розвиток л1ричного сюжету, система експресивних повтор1в, яка посилюе орнаментальшсть I чгтку злагоджетсть викладу, вишукана звукова й ритм1чна оргашзащя - так провгдш поетичш особливост1 аналгзованог тсш.
Ключовi слова: кримськотатарський фольклор, народна тсня, взаемодгя л1ричних та гумористичних аспект1в, поетика.
У багатьох кримськотатарських народних любовних тснях поруч з потужним лiризмом виразно даються взнаки гумористичт акценти, що дае змогу характеризувати !х як близью або й цшком приналежт до жанрового рiзновиду тсень жаривливих («шакъалы»). Це певною мiрою зближуе !х зi значним масивом укра!нських народних тсень, в яких поеднання лiрики й гумору виступае прикметною поетичною ознакою. Досить вщчутт гумористичнi вiдтiнки, наприклад, у таких лiричних кримськотатарських народних тснях як «Къаранфиль» («Гвоздика»), «Къара бибер» («Чорний перець»), «Деве маджар» («Верблюжа мажара»), «Дегирменджи» («Мельник») та багатьох шших. Мета ще! статтi - пщ кутом зору поеднання лiричних та гумористичних аспектiв розглянути особливост поетики, зокрема жанрово-стильову специфiку тсш «Азбарында чокърагъы вар» («У дворi у нього джерело»), яка хоч i е доволi популярною та входить до авторитетних фольклорних збiрникiв [1, с. 256; 2, с. 67; 3, с. 247; 5, с. 61], ще не стала предметом уважного фольклористичного аналiзу.
Мерехтлива гра розма!тих настроевих вiдтiнкiв притаманна пiснi. Цю дванадцятирядкову пiсенну мшатюру (три строфи по чотири рядки кожна) можна сприймати як реплжу в довiрливому дiалозi двох юних приятелiв, котрi вже дiйшли того в^, коли треба задуматися про майбутне одруження. Може скластися враження, нiби вони перебирають в розмовi сiльськi двори, в яких е дiвчата на виданнi, i ось один такий двiр, а точшше не сам двiр, а дiвчата, якi в ньому мешкають, а ще точшше - одна з них, привертае особливу увагу лiричного героя - парубка, якому належить реплiка ймовiрноl розмови, реплiка дещо розгорнута, а тому в чомусь близька до монологу. Пщтвердженням того, що це саме реплжа, фрагмент ширшого словесного спiлкування, е те, що тут в основному ф^урують не iмена чи якiсь детальш означення персонажiв, а !х займенниковi назви: о (вiн, себто господар двору, що зрозумшо з першого рядка пiснi й дальшого тексту), мен (я -лiричний герой-оповщач), сен (ти - спiврозмовник, товариш, до якого лiричний герой-оповщач звертаеться зi своею реплiкою). Згщно з граматичними особливостями кримськотатарсько! мови щ займенники не обов'язково виступають окремо, безпосередньо, як-от у присвшнш формi в четвертому рядку першо! строфи - санъа (твоя), манъа (моя), а
1 Гуменюк Ольга Николаевна, д.филол.н., доцент., профессор кафедры украинской филологии ГБОУВО РК КИПУ (Симферополь, Крым).
здебшьшого фжсуються з допомогою афiксiв, прилеглих до словесно! основи: азбар - двiр, азбарын - його двiр (далi йде афшс мiсцевого вiдмiнка -да) тощо.
У перших двох рядках тсш пiдкреслюeться, що йдеться не про абиякий двiр, а про двiр, у якому е джерело (чокракъ), що в кримськш мiсцевостi особливо цшно.
Можна пригадати принагiдно, яю батали за гiрський струмок, що тече через двори, розгортаються на початку новели Михайла Коцюбинського «На камеш», новели з кримського циклу творiв письменника. «Вс вони, - говориться у творi про мешканщв прсько! прибережно! мiсцевостi, - були родич^ як i цiла людшсть того невеличкого закинутого села, хоч це не заважало 1м дшитися на два ворожi табори. Причина ворожнечi та!лась у невеличкому джерел^ що било з-пiд скелi i стiкало течiйкою якраз посерединi села, помiж татарськими городами. Тiльки ця вода давала життя всьому, що росло на камеш, i коли одна половина села спускала 11 на сво! городчики, у друго! болiло серце дивитись, як сонце i камiнь в'ялить 1м цибулю» [4, с. 377].
В окремих варiантах тсш ф^уруе не джерело (чокракъ), а криниця (къую), що може служити додатковим свiдченням дбайливостс, солiдностi господаря двору, про який щеться [1, с. 256; 3, с. 247]. Природно, що у такого господаря джерело незамулене i вода свiжа й прохолодна. Тож, думаеться, не випадково з шанобливих слiв про джерело (криницю) як символ господарност й ладу, а водночас i традицiйний у схщнш та й не лише схщнш поезп символ життя починаеться шсня:
Азбарында чокрагъы бар да, вай, вай, вай,
Не да салкъын сую да бар да, вай, вай, вай.
(У дворi у нього джерело, ой, ой, ой,
Яка ж прохолодна там вода, ой, ой, ой) [5, с. 61].
Поетичним паралелiзмом до образу чисто! джерельно! води, а водночас i дальшим розвитком символiчних ознак цього образу е згадка про двох вродливих доньок господаря, що !х обом приятелям, на думку одного з них, варто було б посватати:
Эки де гузель къызы вар да, вай, вай, вай,
Бири санъа, бири манъа, вай, вай, вай.
(Двi гарш дiвчини там е, ой, ой, ой,
Одна твоя, друга моя, ой, ой, ой) [5, с. 61].
Рефренне продовження кожного короткого рядка тсш розлогим потршним вигуком не лише створюе неповторний лiричний настрш, а й допомагае по-своему розкрити безпосередньо нез'ясовуваш в текст пiдтекстовi глибини поетично! оповщь Тут, очевидно, i сподiвання на майбутне щасливе одруження, i певнi сумнiви, й острах, й iронiчна молодеча бравада... Всю гаму настроево-семантичних вiдтiнкiв, яку крие в собi оце раз у раз повторюване експресивне вай, вай, вай (ой, ой, ой), складно або й неможливо окреслити. О^м цього рефренного потршного вигуку емоцiйнiй впливовост кожного окремого рядка i тсш в цшому сприяе так само часто повторюване вар да (е ж, адже ж е). Це вар, суголосне дальшому вай, виходить за меж суто семантично! означеност i приеднуеться, так би мовити, тдключаеться до виконання сугестивно! ролi епiфори, звукопису, римування, увиразнення ритму та шших функцiй поетично! оргашзацп тексту. Вiдтак полiфункцiональний вислiв вар да (в шшому варiантi бар да) повторюеться в трьох перших рядках першо! строфи та у двох завершальних друго! строфи. А в реши рядюв, де означена цим висловом тотожна рима поступаеться римi багатшш, складнiшiй (акъ тана -макъ тана; кирдим эвине - ильдим гююне; къалайлы - къолайлы), ефект емоцшно впливово! повторюваноси, який готуе грунт для оргашчного звучання подальшого вай, вай, вай, досягаеться за рахунок неодмшного збереження в кожному рядку тдсилювально! частки да (вiдповiдно до характерних для кримськотатарсько! мови принципiв сингармошзму пiсля м'якого закiнчення слова - де).
У другому куплет розвиваються теми, заявлеш в першому. Символом добра й достатку в селянських родинах здавна вважалася худоба. Тож бша теличка (акъ тана), яка цього разу згадуеться, так само як перед тим згадуване джерело, криниця, е свщченням добра й достатку, притаманних двору, про який щеться. Хтозна, чи в т часи, коли створювалася пiсня, поява тут паралелiзму мiж бiлою теличкою й вабливою дiвчиною викликала такий гумористичний ефект, як сьогодш, та все ж слщ сказати, що в будь-якому випадку у грайливо-жартвливш пiснi цей ефект не сприймаеться як щось чужорщне. Тож далi зринае дещо конкретизований портрет те! дiвчини, яка впала в око героев^оповщачевк
Азбарында акъ тана да, вай, вай, вай, Къызым вар, деп, макътана да, вай, вай, вай. Макътанса де ери де вар да, вай, вай, вай, Янагъында бенъи де вар да, вай, вай, вай. (У дворi в нього е бша теличка, ой, ой, ой, Про свою доньку, каже вш, славна, ой, ой, ой, I справдi славна вона, ой, ой, ой, На щощ у не! родимка, ой, ой, ой).
Далi оповщач продовжуе дшитися сво!ми враженнями про дiвчину, яку йому, очевидно, недавно вдалося знов побачити i яка його вочевидь не залишила байдужим пiсля коротко! зустрiчi (суб'екта лiрично!' оповiдi, поза сумнiвом, зворушив момент, коли вiн угледiв на дiвочiй щоцi родимку, яка його так полонила). У рядках третього куплету йдеться про його прихщ в описуваний двiр, напевне, у якшсь справi. Тут у завершальнш строфi у своерiдний грайливий перегук, що увиразнюе жартiвливий характер шсш, вступае добротний оповiдачiв канчук (батг), який може бути свiдченням його причетност до роботи з кшьми (згiдно зi звичаем його слщ повюити на крюк при входi в дiм), та пустотливiсть дiвчини, яка, може, й ненароком, а швидше за все нiбито ненароком, але таки дала змогу парубковi розгледiти !! вабливу родимку:
Джувурып кирдим эвине де, вай, вай, Къамчым ильдим чююне де, вай, вай, вай. Къамчым башы къалайлы да, вай, вай, вай, Къомшу къызы къолайлы да, вай, вай вай. (Якось я заскочив у !хнш дiм, ой, ой, ой, Свого батога почепив на крюк, ой, ой, ой, У мене батг неабиякий, ой, ой, ой, У сусща дочка пустотлива, ой, ой. ой).
Вишуканий перегук ледь вловимих i разом з тим вщчутних, достатньо чiтких психолопчних вiдтiнкiв, промовистiсть символiчно означених побутових деталей, за якими вгадуються характерш життевi ситуацi!, вигадливiсть звукопису, римування - усе це сприяе створенню неповторно! грайливо! атмосфери пiснi, в якш своерiдно взаемодiють лiричнi й гумористичш поетичнi iнтонацi!.
Своерiдну сторшку кримськотатарсько! народно! пiсенностi становлять фольклорш твори, в яких лiричнiсть поеднуеться з гумором. Взаемодiя розма!тих настроевих вiдтiнкiв, насамперед проникливого лiризму й теплого гумору, зумовлюе вишукану грайливють. У цих пiснях здебiльшого розкриваеться особлива гострота вщчутпв, iнтенсивнiсть емоцш, не раз тут стрiчаеться сполучення контрастних емоцiйних станiв. Для них характерна сюжетно-композицшна вигадливiсть, увиразнена мереживом словесно-синтаксичних та iнтонацiйних повторiв, ч^ка звукова й ритмiчна органiзацiя. Таю шсш посщають помiтне мiсце в багатограннш жанрово-стильовiй палiтрi кримськотатарсько! фольклорно! лiрики. До яскравих вишуканих зразюв таких фольклорних творiв належить тсня «Азбарында чокърагъы вар» («У дворi у нього джерело»).
Гуменюк Ольга Николаевна
ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ ЛИРИЧЕСКИХ И ЮМОРИСТИЧЕСКИХ АСПЕКТОВ В КРЫМСКОТАТАРСКОМ ПЕСЕННОМ ФОЛЬКЛОРЕ (НА ПРИМЕРЕ ПЕСНИ «АЗБАРЫНДА ЧОКЪРАГЪЫ ВАР» -«ВО ДВОРЕ У НЕГО ИСТОЧНИК»)
Аннотация. В статье постигается художественный мир крымскотатарской фольклорной песни, обращается внимание на распространенность фольклорных произведений, в которых органически сочетаются лирические и юмористические аспекты. Ярким образцом такого произведения является песня «Азбарында чокърагъы вар» («Во дворе у него источник»), которая здесь детально рассматривается.
Проникновенное постижения печалей и радостей любви, передача широкой гаммы чувств, тонких оттенков настроения, особое интонационное богатство, живописная метафоричность и сконденсированная символика лаконичной образности, динамическое развитие лирического сюжета, система экспрессивных повторов, усиливающая орнаментальность и четкую слаженность изложения, эффектная звуковая и ритмическая организация - такие основные поэтические особенности анализируемой песни.
Ключевые слова: крымскотатарский фольклор, народная песня, взаимодействие лирических и юмористических аспектов, поэтика.
Humeniuk Olga Mykolayivna
THE INTERACTION OF LYRICAL AND HUMOROUS ASPECTS IN THE SONG FOLKLORE BY CRIMEAN TATARS (ON THE MATERIAL OF SONG "AZBARYNDA CHOQRAHY VAR" -"THERE IS A SPRING IN HIS YARD"
Summary. The artistic world of the folk song by Crimean Tatars is investigated in this work. The authoress of the investigation accentuates the importance of lyric song in the genre system of the national folklore, pays attention on a wideness of such folklore works, where lyrical and humorous aspects are naturally connected. The song "Azbarynda Choqrahy Var" ("There is a Spring in his Yard") is a bright example of such folklore work. It is analyzed in details here.
A penetrative comprehension of sorrows and pleasures of love, a translation of a broad scale offeelings and of slender tins of mood, richness of different tonalities, picturesque metaphors and concentrated symbols in a laconic figurative manner, a dynamic development of a lyric plot, a system of expressive reiterations, which reinforce an ornamental concord of exposition, an effective sound and rhythmic organization - such are the main peculiarities of the investigated song.
Keywords: folklore by Crimean Tatars, people song, interaction of lyrical and humorous aspects, poetics.
Л1ТЕРАТУРА:
1. Алиев Ф. М. Антология крымской народной музыки - Кырым халкъ музыкасынынъ антологиясы / Ф. М. Алиев. - Симферополь : Крымучпедгиз, 2001. - 600 с.
2. Бахшыш И. Къырымтатар халкъ йырлары / терт. эт. : И. Бахшыш, Э. Налбандов. -Симферополь : Таврия, 1996. - 448 с.
3. Бахшыш И. Къырымтатар халкъ йырлары / И. Бахшыш. - Симферополь : Къырымдевокъувпеднешир, 2004. - 384 с. - С. 247.
4. Коцюбинський М. Твори: у 2 т. / М. Коцюбинський. - К. : Наук. думка, 1988. - Т. 1. - 584 с.
5. Шерфединов Я. Звучит кайтарма - Янърай къайтарма. - Ташкент : Изд-во литературы и искусства им. Г. Гуляма, 1979. - 232 с. При цитуванш тсш за цим виданням враховат деяю редакторсью правки, бшьш вщповщш сучасним правописним нормам, зроблеш у виданн i Бахшиша.
