CC BY
24Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 26 (65). 2013. № 1. С. 84-94.
УДК 349.42
ЗЕМЕЛЬН1 ДОВ1РЧ1 ПРАВОВ1ДНОСИНИ: ТЕОР1Я I ПРАКТИКА
НОС1К В. В.
КиТвський нацюнальний утверситет iменi Тараса Шевченка, м. КиТв, УкраТна
Дослвджуються теоретичш i практичш питання юридично! природи довiрчого управлшня i дов1р-чо! власностi у сферi здiйснення права приватно! власносп на земельнi дшянки, регулювання суспшь-них в1дносин з використання i охорони земель сшьськогосподарського призначення на основi догово-рш довiрчого управлшня i довiрчо! власностi.
Ключовi слова право власносп на землю, довiрче управлшня, довiрча власшсть, консолiдацiя земель, земельний банк, обiг сiльськогосподарський земель, ринок земель.
За Конституцieю Укра!ни громадяни, юридичнi особи i держава набувають i реалiзують право власносп на землю виключно вiдповiдно до закону (ч.2 ст. 14). Водночас норми статп 41 Основного закону держави гарантують непорушнють права приватно! власносп i закрiплюють кожному право волод^и, користуватись i розпоряджатись своею власшстю вiдповiдно до закону для задоволення сво!х потреб. Тому в Укра!ш кожен власник земельно! д^нки може розпорядитись нею на свш розсуд не забороненими законом способами, серед яких у чинному земельному i цившьному законодавствi вирiзняють наступнi: самостiйно використовувати на-лежну власнику дiлянку або ж надати !! у користування iншим особам на умовах оренди, суперфiцiю, емфтевзису, ренти, iпотеки, державно-приватного партнерства, вщчужувати земельнi дiлянки на пiдставi правочишв тощо.
Оскiльки у чинному земельному законодавствi Укра!ни перелiк законних спо-собiв розпорядження земельними дiлянками не е вичерпним, то виникае запитання щодо можливосп i допустимостi розпорядження земельними дшянками приватно! власностi передачi !х у довiрче управлiння, включаючи й довiрчу власнiсть, iншим особам та законодавчого закршлення таких правових форм використання земельних дiлянок на землях рiзних категорiй.
В теоретичному плат така постановка питання е новою для сучасно! доктрини земельного права з огляду на те, що в земельному правi Укра!ни така форма ре-алiзацi!' права приватно! власносп на землю поки що залишаеться не визнаною i тому не використовуеться у законотворенш та правозастосуваннi. У ЗК Укра!ни та iнших актах земельного законодавства не передбачаеться можливiсть приватного власника землi передавати земельнi дiлянки в довiрче управлiння чи довiрчу влас-нiсть. Водночас цей закон i не забороняе приватним власникам землi вчинювати дi!, спрямованi на ефективне використання сво! власностi. В укра!нськш науцi земель-
84
ного права питання теори i практики довiрчих суспшьних вiдносин у сферi здiйснення суб'ективного права власностi на землю залишаються не дослiдженими.
У нацiональному цившьному законодавствi, а також в укра!нськш науцi цив> льного права довiрче управлiння майном з переходом у довiрчу власнiсть i без такого переходу титульно! власносп на майно розглядаеться як самостiйний шститут, норми якого закрiплюють особливостi використання майнових об'екпв на основi договору управлшня майном[1].
Згiдно з ЦК Укра!ни, предметом такого договору може бути, крiм iнших майнових об'екпв, також нерухомi речi (нерухоме майно, нерухомють), до яких за ст. 181 цього кодексу належать земельш дшянки, а також об'екти, розташоваш на земе-льнiй д^нщ, перемiщення яких е неможливим без !х знецiнення та змiни !х приз-начення. Виходячи цього, а також враховуючи положения ст. 9 ЦК Украши щодо особливостей регулювання суспiльних вiдносин у сферi природокористування нормами цивiльного законодавства, можна стверджувати, що власник земельно! дшянки вправi шляхом укладення вщповщного договору передати !! в довiрче управлiння iншим особам. При цьому застосування загальних положень ЦК Укра!ни до регулювання довiрчих вщносин у сферi використання землi забезпечуе законшсть дiй власникiв земельних д^нок щодо передачi останнiх у довiрче управлiння, однак не повнiстю враховуе особливосп землi як об'екта права власносп i використання в разi передачi дiлянки у довiрче управлшня. Тому дослщження земельно-правово! природи довiрчих вiдносин при здiйсненнi суб'ективного права власносп на землю викликае не лише науково-теоретичне iнтерес з точки зору предмету земельного права, а мае також практичне значення щодо пошуку найбшьш прийнятних оргаш-зацшно-правових форм використання земель сiльськогосподарського i несшьсько-господарського призначення в перюд реформування земельних вiдносин i тсля за-вершення земельно! реформи, удосконалення земельного законодавства та практики його застосування
Аналiз норм ЦК Укра!ни щодо управлшня майном через призму реалiзацi! суб'ективного права власносп на землю дозволяе окреслити основш ознаки юриди-чно! моделi довiрчого управлiння щодо землi як об'екта права власностi громадян i юридичних осiб.
Зокрема, довiрче управлiння земельною дiлянкою передбачае обов'язкове ук-ладення вiдповiдного договору, за яким одна сторона (установник управлшня) пе-редае другш сторонi (управителев^ на певний строк дiлянку в управлшня, а друга сторона зобов'язуеться за плату здшснювати вщ свого iменi управлiния цим об'ектом в штересах установника управлiння або вказано! ним особи (вигодо набу-вача). При цьому у ЦК Укра!ни закршлюються вимоги щодо форми договору управлшня нерухомим майном, зпдно з якими такий договiр укладаеться в письмо-вий формi, пiдлягае нотарiальному посвiдченню i державнiй реестрацi!.
В структурi довiрчо-земельних правовiдносин суб'ектами е установник, управитель, вигодо набувач, об'ектом - земельна дшянка, змют - права i обов'язки сто-рiн за договором управлiння нерухомютю.
За ЦК Укра!ни, установником управлшня земельною дшянкою може бути лише !! власник. З цього загального правила у законi закршлюються винятки, зпдно з якими закон надае право шшим особам бути установником управлшня, а саме: ор-
85
гани ошки i тклування, опiкуни i пiклувальними, неповнол^т особи з дозволу ба-тьюв (усиновлювачiв) або пiклувальника.
За ЦК Украши управителем земельно! дiлянки може бути особа i3 спецiальним правовим статусом, а саме суб'ект шдприемницько! дiяльностi. Водночас у згадано-му кодека закршлюегься заборона органам державно! влади та мiсцевого самовря-дування бути управителем, якщо iнше не встановлено законом. Так само не може бути управителем особа, яка мае право за договором управлшня набувати вигоди вщ земельно! дшянки, передано! в управлшня.
Враховуючи законодавчi вимоги щодо визначення правового становища суб'екпв у довiрчих вщносинах, пов'язаних з управлiнням майном, можна окресли-ти деякi випадки застосування тако! форми реалiзацiï права власностi до використання земель сшьськогосподарського i несшьськогосподарського призначення. На-самперед, довiрче управлiння може мати мiсце у тих випадках, коли з об'ективних причин виникае потреба у забезпеченш реалiзацiï права власностi на землю та iншi об'екти нерухомостi. Крiм того, довiрчi вiдносини можуть виникати у випадках, коли власник земельноï дшянки не може або ж не хоче самостшно використовувати дшянку за цшьовим чи функцiональним призначенням i водночас не хоче втрачати титул власника землг Довiрче управлшня у сферi земельних вiдносин може бути використане для забезпечення виконання зобов'язань, охорони землi як об'екта права власносп, здiйснення шдприемниць^' дiяльностi, задоволення iнших потреб та штереив власника землi, управителя чи особи, яка одержуе вигоду вщ довiрчого управлiння.
Довiрче управлiння можна розглядати i як форму реалiзацiï правомочносп власника розпоряджатись землею, а також як один iз способiв захисту права власно-стi на земельт дiлянки фiзичних осiб, мюце перебування яких невiдоме або ïx ви-знано безвiсно вiдсутнiми, малолiтнix осiб або фiзичниx осiб, яю визнанi недiездат-ними, неповнолiтнi особи, цившьна дiездатнiсть яких обмежена. Для прикладу можна навести ситуащю, що виникла у зв'язку з вщмовою сшьсь^' ради продати суб'екту шдприемниць^' дiяльностi земельну дiлянку несшьськогосподарського призначення, на якш розташована бущвля магазину, що була придбана у власшсть приватним пiдприемцем, який згодом подарував цю будiвлю неповнолiтнiй дочщ. Свое рiшення виконком сiльськоï ради обгрунтовував тим, що за ст. 120 ЗК Украши право власносп на земельну д^нку може набувати особа, яка е власником будiвель i споруд на дшянщ. При цьому не були враховаш норми цившьного i шмейного за-конодавства Украши щодо прав на майно неповнол^шх громадян. Зокрема, за ст.. 177 ^мейного кодексу Украïни батьки управляють майном, належним малолiтнiй дитиш, без спецiального на те повноваження i зобов'язаш дбати про збереження та використання майна дитини в ïï iнтересаx. При цьому у п.2 згадано!' статтi передба-чаеться, що батьки малолiтньоï дитини не мають права без дозволу органу ошки та тклування вчиняти таю правочини щодо ïï майнових прав: укладати договори, яю пiдлягають нотарiальному посвiдченню та (або) державнiй реестраци, в тому числi договори щодо подшу або обмiну житлового будинку, квартири; видавати письмовi зобов'язання вщ iменi дитини; вiдмовлятися вiд майнових прав дитини. Зпдно ст.. 54 ЦК Украши, якщо власником майна, яке використовувалося у шдприемницькш дiяльностi, стала неповнолiтня чи малолiтня особа, орган ошки та тклування може призначити управителя цього майна, уклавши з ним договiр про управлшня цим
86
майном. При здшсненш повноважень щодо управлшня майном управитель дie вщ свого iменi в штересах особи, яка е власником майна. При цьому орган ошки та шк-лування здiйснюе контроль за дiяльнiстю управителя майном вщповщно до правил про контроль за дiяльнiстю опiкуна i пiклувальника. Виходячи з цього, наявнють договору управлшня будiвлею магазину надае право батьковi як суб'екту тдприем-ництва набути у власнють дитини земельну дшянку, на якiй розташована будiвля чи споруда, i здшснювати володшня, користування та розпорядження такою дiлянкою та розташованим на нiй нерухомим майном на правi довiрчоï власностi.
Зпдно п. 2 ст.. 316 ЦК Украши, право довiрчоï власносп е особливим видом права власносп, яке виникае внаслщок закону або договору управлшня майном. Тому характерною ознакою довiрчого управлшня земельною дшянкою, що перебу-вае у власностi фiзичноï чи юридичноï особи, е законодавчо забезпечена можливють власника передати земельну дшянку за договором управлшня, у якому передбачити перехщ права власносп до управителя, який вщповщно до закону та договору управлшня володiе, користуеться i розпоряджаеться земельною дшянкою на правi довiрчоï власносп. При цьому у ст.. 1029 ЦК Украши передбачаеться можливють встановлення у закош чи договорi обмеження права власносп управителя.
В ЗК Украши такий вид власносп на землю не передбачаеться. В теори земельного права юридична сутнють права довiрчоï власносп на земельш д^нки не дослщжувалась. Водночас в наущ цившьного права питання щодо поняття, ознак, змюту довiрчоï власностi е предметом наукового пошуку. Дослiджуючи юридичну природу фiдуцiарноï власностi Р.А. Майданник у найбшьш загальному розумiннi розглядае довiрчi вiдносини, пов'язанi з переходом права власност^ як такi, що пе-редбачають надiлення фiдуцiарiя специфiчним титулом права фiдуцiарноï власностi, змют якого полягае в залученнi майна довiреною особою на пiдставi цившьно-правових договорiв чи iнших тдстав виникнення цивiльних прав, якi передбачають перехвд права власностi на довiрене майно з умовою його подальшо1' передачi ви-значеним особам при настанш певного юридичного факту [2, 147]. При цьому пра-вова природа довiрчоï власностi полягае в передачi i здiйсненнi фiдуцiарним власником самостшного титулу на майно протягом певного часу, обмеженого фщущар-ним зобов'язанням виконувати його в штересах визначених вигодо набувачiв ошб, виключно для цiлей, встановлених засновником довiрчоï власностi [3, 159].
У вщносинах права довiрчоï власностi на земельш дшянки управитель, зпдно з договором, володiе, користуеться i розпоряджаеться землею вщ свого iменi в штересах установника управлшня чи шшо1' особи, яку визначае у договорi власник, що передае в довiрче управлшня земельну дшянку. При цьому у ЦК Украши закршлюються обмеження щодо розпорядження об'ектами довiрчоï власносп, суть яких полягае в тому, що управитель може вщчужувати майно, передане в управлшня, укла-дати щодо нього договiр застави лише за згодою установника управлшня. Крiм того, вш вправi вимагати будь яких порушень його прав на майно, передане в управлшня, так само, як i особи, що мають iншi речовi права на нерухомють. Вчиняючи фактичш та юридичш ди, пов'язаш з управлшням майном, суб'ект шдприемництва зобов'язаний повiдомляти ошб, з якими вiн вчиняе правочини, про те, що вш е управителем, а не власником майна.
Право довiрчоï власностi на земельну д^нку може здiйснюватись у строки, визначеш у договорi управлшня. Якщо сторони не визначили строку управлшня
87
земельною дшянкою, то за ЦК Укра!ни такий договiр вважаеться укладеним на п'ять роюв. У разi вiдсутностi заяви одше! iз сторiн про припинення або змiну договору управлiння майном шсля закiнчення його строку договiр вважаеться продов-женим на такий самий строк i на таких самих умовах.
Враховуючи зобов'язальний характер довiрчих вщносин, у договорi управлш-ня земельною дiлянкою можуть бути передбачеш й iншi права та обов'язки сторш щодо здiйснення права власносп на основi довiрчо! власносп. Зокрема, за ст.. 1042 ЦК Укра!ни управитель мае право на плату, встановлену договором, а також на вь дшкодування необхiдних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлшням майном. Водночас у ст.. 1043 ЦК Укра!ни передбачаеться вщповщальшсть управителя за по-рушення вимог закону i договору щодо управлшня нерухомiстю. Зокрема, управитель, який не виявив при управлiннi майном надежно! турботливост про iнтереси установника управлшня або вигодо набувача, зобов'язаний вщшкодувати установ-никовi управлiння завдаш збитки, а вигодо набувачевi - упущену вигоду. Така вщ-повщальнють управителя за завданi збитки настае за умови, якщо вiн не доведе, що вони виникли внаслщок непереборно! сили, винних дiй установника управлшня або вигодо набувача.
Управитель несе субсищарну вщповщальшсть за боргами, що виникли у зв'язку iз здшсненням ним управлiння, якщо вартостi майна, переданого в управлшня, недостатньо для задоволення вимог кредиторiв. Крiм того, субсцщарна вщповщаль-нiсть управителя настае також у разi вчинення правочишв з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треп особи, яю беруть участь у правочиш, доведуть, що вони не знали i не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разi установник управлшня може вимагати вщ управителя вщшкодування завданих ним збитюв.
Довiрчi вiдносини у сферi управлiння земельними дiлянками можуть припиня-тися з пiдстав, передбачених у ст. 1044 ЦК Укра!ни щодо припинення договору управлiння майном, настання яких пов'язуеться з об'ектами управлшня, правовим статусом та юридичними дiями суб'ектiв довiрчих вiдносин. Зокрема, загибель переданого в управлшня майна визнаеться юридичним фактом, на пiдставi якого дого-вiр управлшня перестае дiяти. Довiрче управлiння нерухомим майном ^ вiдповiдно, вiдносини довiрчо! власнiсть на землю припиняються також в разi смертi фiзично! особи - вигодо набувача або лшвщаци юридично! особи - вигодо набувача, якщо шше не встановлено договором; визнання управителя недiездатним, безвiсно вщсу-тнiм, обмеження його цивiльно! дiездатностi або смертi; визнання фiзично! особи -установника управлшня банкрутом. Крiм того, договiр довiрчого управлiння при-пиняеться в разi вчинення суб'ектами довiрчих вiдносин таких дiй: подання заяви одшею iз сторiн у зв'язку iз закiнченням його строку; вщмови вигодонабувача вiд одержання вигоди за договором; вщмови управителя або установника управлшня вщ договору управлшня майном у зв'язку з неможливютю управителя здшснювати управлiння майном; вщмови установника управлiння вiд договору з шшо! причини за умови виплати управителевi плати, передбачено! договором; повного завершення виконання сторонами договору управлшня майном; дострокового припинення управлшня майном, якщо це передбачено цим договором, або за ршенням суду
Проведений юридичний аналiз цившстично! конструкцi! довiрчого управлiння майном крiзь призму реалiзацi! суб'ективного права власностi на землю шляхом ук-
88
ладення договору управлшня майном показуе, що закршлеш у ЦК Украши загальш положення щодо правового режиму довiрчоï власностi на нерухоме майно е цшком прийнятними для регулювання довiрчих земельних вщносин. При цьому вбачаеться, що така форма реатзаци суб'ективного права власносп на земельнi дiлянки може бути застосована для виршення проблем соцiально-економiчного, демографiчного i особливо юридичного характеру, що мають мюце нинi у селi через паювання сшь-ськогосподарських упдь, видiлення земельних часток (па1'в) в натурi (на мiсцевостi) у окремi земельнi дiлянки. Довiрче управлшня i довiрчу власнiсть на землю можна розглядати як один iз правових засобiв гарантування селянам непорушносп права власностi на земельнi дшянки, що видшеш для ведення товарного сшьськогоспо-дарського виробництва, а також як спошб запобiгання утворенню латифундш пiсля зняття мораторiю на вщчуження земель сiльськогосподарського призначення. За умови закршлення у земельному законодавствi довiрчоï власностi на землю така форма здшснення суб'ективного права власностi на землю у сшьському господарст-вi може стати реальною основою для консолщаци розпайованих сшьськогосподар-ських упдь вщповщно до оптимальних розмiрiв земельних площ, необхщних для ефективного ведення високотоварного сшьськогосподарського виробництва у рiз-них природно-клiматичних умовах Украши. Крiм того, запровадження довiрчоï вла-сност щодо розпайованих земель сiльськогосподарського призначення суттево зм> нюе характер економiчних вiдносин мiж власниками земельних дшянок, користува-чами землi i державою, оскшьки вся вигода вiд використання землi буде належати власникам, вщ iменi яких управителi мають забезпечувати найбшьш ефективне, ра-цiональне використання земт, забезпечувати ïï охорону, тдвищувати родючiсть земель, сплачувати державi податки вщ одержано!' власниками землi вигоди, забезпечувати сощальний розвиток сшьських територiй, вiдповiдати перед власниками за неефективне управлшня довiрчою власнiстю.
Виходячи з цього, можна стверджувати, що довiрча власнiсть на землю е альтернативою сучасним стереотипним шдходам до законодавчого закршлення оренди землi як форми реалiзацiï права власностi на землю, широке застосування якоï в сучасних умовах не забезпечуе власникам розпайованих земельних дшянок можливосп одержувати високий рiвень доходiв, супроводжуеться масовими пору-шеннями земельних, майнових та шших прав селян як власниюв дiлянок, унемож-ливлюе використання кош^в на соцiальний розвиток села тощо.
Здшснення суб'ективного права власносп на землю через довiрче управлiння i довiрчу власнiсть на землi сшьськогосподарського призначення дозволяе виршити проблеми щодо скасування мораторда i запровадження ринкового об^у цих земель шляхом укладення договору купiвлi-продажу, мiни, дарування, та шших право чи-нiв. Адже наявнють у земельному законодавствi i правi iнституту довiрчоï власнос-ri на землю i землi сшьськогосподарського призначення зокрема, та запровадження його припишв у практику регулювання земельних вщносин перешкоджатиме про-яву таких негативних явищ у використанш земл^ як спекуляцiя, корупцiя, масова скупка земель та утворення латифундiй, порушення конституцшного права грома-дян на загальне природокористування тощо.
Пояснюеться це тим, що довiрче управлiння i довiрча власнiсть на землю не передбачають можливосп позбавлення права власносп селян на приватизованi в результат розпаювання сiльськогосподарських угiдь земельнi дшянки i водночас
89
дозволяють концентрувати необхщш земельш площi для сiльськогосподарського виробництва, запровадження системи сiвозмiн, вiдновлення та будiвництва мелюра-тивних споруд, виконання робiт по боротьбi з ерозiею грунтiв, збереження навко-лишнього природного середовища тощо.
На жаль, наведеш вище аргументи щодо переваг довiрчого управлiння i довiр-чоï власносп на землi сiльськогосподарського призначення не знаходять свого вщображення у проектах закошв, що розробляються, зокрема, у вщхиленому про-ектi закону "Про ринок земель", або ж у пропонованих законопроектах «Про об^ земель сшьськогосподарського призначення, що перебувають у приватнш власностi громадян Украши», у яких купiвля-продаж визнаеться як одна з прюритетних пра-вових форм забезпечення обороту сшьськогосподарських земель.
Зокрема, у одному з розроблених проектов закону «Про ринок земель» пропо-нувалось створювати сiльськi товариства з регулювання обороту земельних дiлянок, яким надати, зокрема, права здiйснювати обмш або сприяти обмiну земельних дшя-нок за умов зосередження земельних упдь в граничних розмiраx у одного власника з метою ïx оптимального використання; створювати спецiальний резервний фонд земель сшьськогосподарського призначення шляхом викупу земельних дшянок для подальшого його перерозподшу; здiйснювати продаж земельних дшянок на користь власниюв, земельш д^нки яких не вiдповiдають вимогам рацюнального використання; здiйснювати продаж земельних дшянок громадянам, яю переселились на постшне мiсце проживання в сшьську мiсцевiсть; систематизувати iнформацiю про оборот земельних дшянок сшьськогосподарського призначення, ïx щну, цiльове використання, можливi iнвестицiï та органiзовувати ïï доведення до населення тощо. Реалiзацiя таких положень могла б узаконити спекулятивну оргашзацшно-правову структуру, яка всупереч вшм загальноприйнятим ринковим засадам переходу суб'ективних прав на землю здшснювала б посередницью операцп iз земельними дшянками сiльськогосподарського призначення з метою позбавлення громадян права приватноï власностi на землю, концентрацп сшьськогосподарських упдь в окре-мих ошб, чи у рiзниx земельних фондах без будь якоï вiдповiдальностi за наслщки такоï дiяльностi.
При цьому у проектах закошв зовшм ^норуються юридичнi наслiдки купiвлi-продажу та шших цивiльно-правовиx способiв вiдчуження земельних дшянок при-ватними власниками, укладення яких тягне за собою повну втрату селянами права власносп на земельш дшянки. Бiльше того, науково-експертний аналiз розроблених нинi проектiв законiв з питань об^у сiльськогосподарськиx земель та ïx консолщаци показуе, що закршлеш у нормах законопроектiв положення не враховують бшь-шостi методологiчниx засад використання й охорони земель сшьськогосподарського призначення, здшснення суб'ективних прав на земельш дшянки, мюця i ролi держа-ви у регулюваннi вщносин власностi на землю та виробнищга i реалiзацiï сiльсько-господарськоï продукци. Законопроектами, зокрема, передбачаеться, що покупцями земель сiльськогосподарського призначення можуть бути лише держава, тери-торiальнi громади, державний земельний банк i громадяни Украши. Це означае, зо норми законопроекту спрмоваш на забезпечення скупки державою розпайованих земель з наступним продажем чи передачею у довгострокову оренду таких дшянок тим чи шшим суб'ектам господарювання, а також гарантують державi i тери-торiальним громадянам в особi органiв державноï влади (Держземагенства Украïни)
90
та створеному Державному земельному банку Укра!ни прюритетне право на кушвлю у селян переданих !м безплатно у приватну власшсть розпайованих земель-них дiлянок, передбачають одержання громадянами дозволiв у Держземагенства Укра!ни на придбання земельних дшянок площею понад 100 га. При цьому ро-зрахунки з кушвл^продажу земельних дiлянок громадянами Укра!ни мають прово-дитись виключно у безгопвковш формi. Науково-теоретичний аналiз цих та шших положень законопроекту щодо об^у сiльськогосподарських земель дозволяе ствер-джувати, що !х прийняття призведе до централiзацi! державою функцiй з регулю-вання земельних вiдносин у сшьському господарствi, проявiв корупцi! у земельних вщносинах, iнших негативних наслiдкiв правового, економiчного, соцiального характеру.
Тому таю юридичш конструкцi! регулювання обiгу земель сшьськогоспо-дарського призначення не можна вважати прийнятними для Укра!ни з огляду на низький рiвень правово! обiзнаностi бiльшостi власникiв земельних дiлянок з особ-ливостями здiйснения угод iз землею, недосконалiсть правово! системи, i особливо чинного земельного законодавства в частит гарантування права приватно! влас-ностi на землю, кризовий стан сшьського господарства i соцiально! сфери села, iншi суб'ективнi i об'ективш чинники.
Сказане не означае, що в сучасних умовах взагалi виключаеться можливють вiдчужувати земельнi дiлянки сшьськогосподарського призначення шляхом укла-дення договорiв-купiвлi продажу чи iнших угод, оскшьки право власника вiльно володiти, користуватися i розпоряджатися землею гарантуеться Конститущею Укра!ни. Тому зрозумiло, що в ринкових умовах угоди кушвльпродажу, мши, да-рування, застави тощо мають забезпечувати реалiзацiю суб'ективних прав на землю, включаючи й землi сшьськогосподарського призначення. Однак в сучасних умовах реформування вiдносин власностi на землю з причин об'ективного i суб'ективного характеру не варто очшувати масово! скупки сiльськогосподарських угiдь шляхом укладення договорiв купiвлi-продажу приватизованих громадянами Укра!ни земельних дiлянок. Адже у ЗК Укра!ни закрiпленi значно простiшi за механiзмами i дешевшi за вартютю юридичнi моделi позбавлення селян права власност на зе-мельш дiлянки i консолiдацi! сiльськогосподарських земель у латифунди та концен-траци правомочностей власника землi i повноважень на управлшня цими тери-торiями у окремих фiзичних i юридичних осiб . Маеться на уваз^ зокрема, норма ст.82 ЗК Укра!ни, за якою юридичнi особи набувають право власносп на земельнi дшянки в разi внесення земельних дшянок !! засновниками до статутного фонду, утворення якого за чинним цившьним i господарським законодавством передба-чаеться для рiзних видiв господарських товариств. Характерно, що шсля внесення власником земельно! дшянки до статутного фонду акцюнерного товариства, заснов-ник втрачае право власносп на таку дшянку, а юридична особа набувае право власносп на цю землю, оцшюе у вартюному виразi i на загальну суму емiтуе акци серед засновникiв та на фондовому ринку. При цьому власник дшянки не може витребу-вати !! в натурi в разi виходу iз акцiонерiв господарського товариства або вщчу-ження його акцiй. Усвщомлюючи, що внесення земельно! дiлянки до статутного фонду господарських товариств е одним iз способiв реалiзацi! власником землi пра-вомочностi розпоряджатись землею на свш розсуд, все ж таки вбачаеться за доцшь-не у законодавсга Укра!ни визначити правовi рамки можливо! поведiнки власникiв
91
земельних дшянок, у яких визначити вичерпний перелш випадюв, коли особа може внести земельш д^нки до статутних фоцщв господарських товариств, особливо вщкритих акщонерних товариств. У проектах закошв Украши щодо регулювання обшу сiльськогосподарських земель у ринкових умовах цим питанням не надасться належно! уваги . Тому не важко прогнозувати поведiнку вшх зацiкавлених осiб у консолщаци розпайованих земель пiсля зняття чи заюнчення ди мораторiю на вщ-чуження земельних дшянок для ведення товарного сшьськогосподарського вироб-ництва, яка полягатиме у виконанш вшх законних дш щодо внесення земельних дiлянок до статутних фондiв СВАТiв (сiльськогосподарських вщкритих акщонерних товариств), СКIФiв (сшьськогосподарських комерцшно-швестицшних фондiв), СТОВiв (сiльськогосподарських товариств з обмеженою вiдповiдальнiстю), ССЗФ (сшьськогосподарських стабшзацшних земельних фондiв) тощо, яю досить швидко акцiонують набуту у власнють землю з метою проведення фiнансових операцiй на фондовому ринку Украши i за li межами.
Резюмуючи викладене, можна зробити висновок, що за Конститущею Укра!ни реатзащя суб'ективного права приватно! власностi на землю не виключае можли-восп для власника володiти, користуватись i розпоряджатись землею шляхом укла-дення договору довiрчого управлiння земельною донкою, який може посвiдчувати також право довiрчоi власностi на землю. Проведений аналiзу норм ЦК Укра!ни в частит довiрчого управлiння майном, науково-теоретичних пiдходiв до розгляду довiрчих вщносин у цивiльному правi дозволяе визначити ознаки, яю характеризу-ють юридичну сутнiсть довiрчого управлiння землею: а) законодавчо забезпечена можливють i здатнють власника земельно! дiлянки на умовах договору управлшня землею передати шшш особi всi правомочностi володiти, користуватися i розпоря-джатися землею у формi права довiрчо! власностi на земельну дiлянку; б) укладення договору довiрчого управлiння породжуе виникнення особливого виду земельно -довiрчих вщносин, серед яких вирiзняються довiрчi вщносини власностi на землю; в) об'ектом довiрчих вiдносин мае бути земельна дшянка, що перебувае у приватнш власносп; г) суб'ектами довiрчих земельних вщносин виступають власники земл^ яю передають дiлянки у довiрче управлшня, управителi - суб'екти пiдприемницько! дiяльностi, якi зобов'язуються здiйснювати довiрче управлшня землею, а також у передбачених договором випадках суб'ектами можуть бути особи, яю за рiшенням власника набувають вигоди вщ земельних дшянок, переданих у довiрче управлiння;
е) змют цих вiдносин складають права та обов'язки суб'екпв щодо здшснення довь рчого управлiння землею; е) юридична природа довiрчо! власностi полягае в тому, що управитель реалiзуе право володшня, користування i розпорядження землею вщ свого iменi в штересах власника дiлянки у межах, визначених законом i договором;
ж) управитель мае право вщчужувати земельну д^нку iншим особам лише за зго-дою власника землi; з) право довiрчоi власностi на земельш дшянки виникае на пщ-ставi закону або договору; к) управитель мае право на одержання передбачено! у договорi плати за здшснення довiрчого управлшня; л) за ЦК Укра!ни мшмальний строк довiрчого управлшня землею становить 5 роюв; м) законом i договором довi-рчого управлшня визначаються пщстави юридично! вщповщальносп управителя i власника землi за порушення договору та чинного законодавства з питань довiрчого управлiння землею. Щ та iншi ознаки правово! природи довiрчого управлiння землею дають пщстави пропонувати у земельному правi Укра!ни i в законодавсга
92
сформувати довiрче управлшня землею з переходом права власносп на землю до управителя як окремий шститут права i законодавства, складовою частиною якого мае стати право довiрчо! власност на земельш дiлянки як окремий особливий вид права приватно! власносп на землю.
Порiвняльний аналiз юридичного змiсту довiрчого управлiння землею i права довiрчо! власностi на земельнi дiлянки показуе, що реатзащя довiрчо! власностi на землю, особливо на землi сшьськогосподарського призначення, у законотвореннi i правозастосуванш може бути одним iз реальних шляхiв забезпечення виходу з критично! соцiально-економiчно! ситуацi!, що виникла у сшьському господарствi пiсля проведеного паювання сiльськогосподарських угiдь та прискорено! "реструк-туризаци" колективних сiльськогосподарських пiдприемств.
Саме через таку оргашзацшно - правову форму реатзаци права приватно! власносп на розпайоваш сiльськогосподарськi угiддя можна буде провести консол> дацiю дрiбних земельних дiлянок у оптимальнi за розмiрами площi сшьськогоспо-дарських упдь для ефективного товарного сiльськогосподарського виробництва, запобiгти спробам зацiкавлених окремих ошб чи соцiальних груп сформувати лати-фундi! пiсля зняття мораторiю на вщчуження земельних дiлянок сшьськогосподар-ського призначення, яю приватизованi громадянами вщповщно до Сертифiкату на право на земельну частку (пай). У цьому зв'язку варто було б у законодавсга Укра-!ни встановити обмеження щодо реалiзацi! права власностi на землю шляхом вне-сення земельних дшянок до статутних фондiв господарських товариств, особливо акцюнерних.
Крiм того, вбачаеться за доцiльне при розробщ нових земельних законiв про-водити компаративний аналiз переваг тих чи шших засобiв, способiв i механiзмiв у забезпеченнi здiйснения права власносп на землю як з точки зору вщповщносп !х конституцi!, так i з точки зору сощальних, демографiчних наслiдкiв з огляду на кон-ституцiйнi положення щодо сощально! спрямованостi економiки у використаннi власносп на землю, охорони землi як нацюнального багатства, нацiонально! безпе-ки Укра!нського народу.
Розглянут аспекти правово! природи довiрчого управлшня майном у контекс-тi здшснення суб'ективного права власностi на земельш дшянки лише частково роз-кривають особливосп земельно-довiрчих вiдносин, якi поки що не знаходять надежного законодавчого забезпечення, не мають поширення у практищ використання земель як сшьськогосподарського та i несшьськогосподарського призначення i тому юридична природа цих вiдносин мае стати предметом наукового пошуку не лише фахiвцiв з цившьного права, а й науковщв, якi займаються дослiдженням проблем правового регулювання земельних вiдносин в Укра!ш.
Лiтература:
1. Майданик Р.А. Проблеми дов1рчих вiдносии в цившьному прав1. - К. - Видавиичо-подiграфiчиий центр "Ки!вський уиiверситет". - 2002. - 439 с.
Носик В.В. Земельные доверительные отношения: теория и практика // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2013. -Т. 26 (65). № 1. - С. 84-94.
Исследуются теоретические и практические вопросы юридической природы доверительного управления и доверительной собственности в сфере осуществления права частной собственности на земельные участки, регулирования общественных отношений по использованию и охране земель сель-
93
скохозяйственного назначения на основе договоров доверительного управления и доверительной собственности.
Ключевые слова: право собственности на землю, доверительное управление, доверительная собственность, консолидация земель, земельный банк, оборот сельскохозяйственных земель, рынок земель.
Nosik V.V. Land trusts: Theory and Practice // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2013. - Vol. 26 (65). № 1. - Р. 84-94.
The theoretical and practical issues of legal nature of fiduciary and trust in the implementation of the right of private ownership of land, regulation of public relations for the use and protection of land for agricultural purposes on the basis of trust agreements and trust are investigated.
Keywords: land ownership, asset management, trust law, land consolidation, land bank, turnover of agricultural land, land market.
94
