CC BY
22
ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО. АГРАРНЕ ПРАВО. ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО
Любченко Павло Миколайович,
доктор юридичних наук, професор, професор кафедри державного буд'1вництва, Нацональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: lpm7@ukr.net ORCID 0000-0002-1044-4372
Шульга Михайло Васильович,
доктор юридичних наук, професор, завдувач кафедри земельного та аграрного права, Нацюнальний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш ОЯСЮ 0000-0001-6449-284Х
10.21564/2414-990Х.146.173855 УДК 342.25:349.4(477)
ДО ПИТАННЯ ЩОДО РЕАЛ1ЗАЦ11 М1СЦЕВИМИ РАДАМИ ВЛАСНИЦЬКИХ ПРАВОМОЧНОСТЕй У СФЕР1 ЗЕМЕЛЬНИХ В1ДНОСИН
Проаналгзовано колЫг нормативно-правового регулювання власницьких правомочностей районних та обласних рад у сфер1 земельных в1дносин. Зокрема, територ1альт громади ст, селищ,
мгст та районгв у мгстах можуть об'еднувати земельнг дглянки як об'екти свогх прав з виник-ненням у них спгльног власностi i передачею цих об'6ктiв до управлгння районних i обласних рад. Водночас ч. 3 ст. 86 Земельного кодексу Украгни встановлено, що суб'ектами права стльног влас-ностг на земельнг дглянки територгальних громад можуть бути районнг та обласнг ради. Отже, районнг та обласнг ради, з одного боку, визначаються як суб'ект управлтня об'еднаними земельными дглянками, що е об'ектами права спгльног власностг територгальних громад, а з гншого -визнае гх суб'ектами права спгльног власностг на земельнг дглянки територгальних громад. Така позицгя законодавця виглядае суперечливою, адже ст. 80 Земельного кодексу Украгни, яка окреслюе суб'ектний склад права власностг на землю, районнг та обласнг ради не називае суб'ектом права власностг на землю.
Одним гз можливих варгантгв виршення проблем, якг стосуються управлгння об'еднаними земельними дглянками комунальног власностг, видаеться використання норм цивгльно-правового гнституту довгрчог власностг. За таког моделг правового регулювання на об'еднану земельну дглянку виникае право власностг у двох суб'ектгв: номгнальних власникгв - територгальних громад сгл, селищ та мгст (засновникгв довгрчог власностг) г довгрчого власника - в особг районног або обласног ради. Саме районна чи обласна рада буде управляти об'еднаною земельною дглянкою в гнтересах та на користь територгальних громад сгл, селищ та мгст як засновникгв довгрчог власностг.
Ключовi слова: Mic^Bi ради; правомочности управлшня; земельш ввдносини; мкцеве само-врядування; децентралiзацiя; довiрча властсть.
Любченко П. Н., доктор юридических наук, профессор, профессор кафедры государственного строительства, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail : lpm7@ukr.net ; ORCID 0000-0002-1044-4372
Шульга М. В., доктор юридических наук, профессор, заведующий кафедрой земельного и аграрного права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
ORCID 0000-0001-6449-284X
К вопросу о реализации местными советами собственнических правомочий в сфере земельных отношений
Проанализированы коллизии нормативно-правового регулирования собственнических правомочий районных и областных советов в сфере земельных отношений. В частности, территориальные общины сел, поселков, городов и районов в городах могут объединять земельные участки как объекты своих прав с возникновением у них общей собственности и передачей этих объектов к управлению районных и областных советов. В то же время ч. 3 ст. 86 Земельного кодекса Украины установлено, что субъектами права совместной собственности на земельные участки территориальных общин могут быть районные и областные советы. Итак, районные и областные советы, с одной стороны, определяются как субъект управления объединенными земельными участками, которые являются объектами права общей собственности территориальных общин, а с другой - субъектами права совместной собственности на земельные участки территориальных общин. Такая позиция законодателя выглядит противоречивой, ведь в ст. 80 Земельного кодекса Украины, которая определяет перечень субъектов права собственности на землю, районные и областные советы не названы в качестве субъекта права собственности на землю.
Для решения проблем, касающихся управления объединенными земельными участками коммунальной собственности, представляется возможным использование норм гражданско-право -вого института доверительной собственности. При такой модели правового регулирования на объединенный земельный участок возникает право собственности у двух субъектов: номинальных держателей - территориальных общин сел, поселков и городов (учредителей доверительной соб-
ственности) и доверительного собственника - в лице районного или областного совета. Именно районный или областной совет будет управлять объединенным земельным участком в интересах и в пользу территориальных общин сел, поселков и городов, как основателей доверительной собственности.
Ключевые слова: местные советы; правомочия; управление; земельные отношения; местное самоуправление; децентрализация; доверительная собственность.
Актуальтсть теми дослщження зумовлена тим, що в умовах сучасного реформування земельних вщносин в УкраТш та з огляду на процеси децентрал^ зацп системи публiчноТ влади важливого теоретичного та практичного значения набувають проблеми реалiзацiТ мюцевими радами власницьких правомочностей у сферi використання, охорони та ввдтворення земель.
Постановка проблеми. Вщомо, що практично до 1990 р. в УРСР, як i зага-лом на теренах колишнього СРСР, функцюнували мiсцевi ради, як належали до оргашв державноТ влади i перебували у ieрархiчиiй шдпорядкованост рад нижчого рiвня радам вищого рiвня. Дiяльиiсть мюцевих рад була спрямована на забезпечення передовсiм загальнодержавних, а не мкцевих iнтересiв. Такий шдхвд був реалiзований i в Земельному кодексi УРСР (1990 р.), ст. 5 якого було встановлено, що розпоряджаються землею мiсцевi ради, яы надавали земельш дiлянки у володiння i користування та вилучали Тх. У подальшому повноваження мiсцевих рад у зазначенш сферi змiнювалися залежно вiд пози-цп законодавця. Так, певний промiжок часу власницькi правомочностi у сферi земельних вiдносин мiсцевi ради здшснювали залежно вiд мiсця розташування земельних дшянок, наприклад, лише в межах населених пункив.
Аналiз публшацш показуе, що проблеми реалiзацiТ мiсцевими радами власницьких правомочностей у сферi використання, охорони та ввдтворення земель комплексно й системно не вивчалися. Лише окремi аспекти означеноТ проблематики розглядалися у працях таких втизняних i зарубiжних авторiв, як Д. Бусуйок, (Э. Бившок), О. А. Забелишенський (О. А. 7аЬе1увЬеп8ку1), А. П. Гетьман (А. Р. Ое1;тап), В. В. Носж (V. V. ^в1к), А. М. Мiрошниченко (А. М. МиовЬпусЬепко) та iн.
Метою статтх е дослiдження колiзiй нормативно-правового регулювання власницьких правомочностей районних та обласних рад у сферi управлiння земельними ресурсами, використання, охорони та вщтворення земель, розробка рекомендацш щодо удосконалення правовоТ основи дiяльностi мiсцевих рад у сферi земельних вiдносин.
Виклад основного материалу. У результат розмежування земель державноТ та комунальноТ власносп, а також формування земель комунальноТ власностi як об'екта даного права суттевих змш зазнав i статус мюцевих рад як суб'ектiв земельних вщносин.
Конституцiя УкраТни (ст. 142) i чинний Земельний кодекс УкраТни (ст. 80) визнають суб'ектом права комунальноТ власност на землю територЬ альнi громади, якi безпосередньо здшснюють право власностi на землю (шляхом проведення мкцевих референдумiв, ст. 7 Закону УкраТни «Про мкцеве
самоврядування в УкраТш»), або опосередковано, тобто через органи мюцевого самоврядування.
Як бачимо, наведет правовi приписи визначають не тшьки суб'ектний i об'ектний склад права комунальноТ земельноТ власностi, а й способи реалiзащТ територiальними громадами своТх власницьких правомочностей. Це пов'язано з тим, що в переважнш бшьшост випадкiв територiальнi громади, наприклад, сiл та селищ, а тим бшьше мiст не можуть безпосередньо здшснювати своТ правомочной власника комунальних земель. Тому вщ Тх iменi розпорядницькi правомочностi щодо даних земель здiйснюють вiдповiднi органи самоврядування. Системний аналiз чинного законодавства свщчить, що такими органами виступають вiдповiднi мiсцевi ради: сшьсьы, селищнi, мiськi - щодо земель територiальних громад сiл, селищ та мют; районнi, обласнi та Верховна Рада АР Крим - щодо земель сшльно'Т власност територiальних громад. При цьому зпдно iз законодавством питання, яке стосуеться регулювання земельних ввд-носин, у тому числ й реалiзацiя власницьких правомочностей цими органами, виршуються радами виключно на пленарних засщаннях.
Вiдомо, що розпорядження землею (земельною дыянкою) передбачае можливкть визначати ТТ юридичну долю шляхом вчинення вщповвдних дiй, наприклад, шляхом прийняття уповноваженими органами ршень про передачу земельноТ дшянки у власшсть чи надання в користування або укладення цившьних правочинiв, а саме кушвл^продажу, передачi в оренду земельних дшянок тощо. Розпорядницькi дп власникiв комунальних земель також зво-дяться переважно до передачi земельних дшянок у власнiсть, надання в користування, встановлення та змши щльового призначення земель та ш.
Повноваження органiв мiсцевого самоврядування щодо передачi земельних дiлянок у власшсть або у користування визначеш ст. 122 Земельного кодексу УкраТни. 1з змiсту наведеноТ норми випливае, що сшьсьы, селищнi, мiськi ради передають земельнi дiлянки у власшсть або у користування iз земель комунальноТ власност вiдповiдних територiальних громад для в^х потреб. Згiдно з щею нормою Верховна Рада АР Крим, обласш, районнi ради передають земельш дшянки у власнiсть або у користування iз вщпо-вщних земель спiльноТ власностi територiальних громад теж для в^х потреб. На жаль, ст. 122 Земельного кодексу УкраТни ч^ко не визначае повнова-жень оргашв мiсцевого самоврядування об'еднаних територiальних громад, виникнення яких зумовлено реформацшними процесами в системi мкцевого самоврядування. Вiдсутнiсть у Земельному кодекс УкраТни спецiальних при-писiв, яы безпосередньо стосуються повноважень об'еднаних територiальних громад та Тх органiв мкцевого самоврядування у сферi земельних ввдносин, породжуе низку проблем, пов'язаних з регулюванням земельних ввдносин у межах територш об'еднаних територiальних громад. Очевидним е висновок щодо необхщност внесення вщповвдних змiн до Земельного кодексу УкраТни, яы б визначали повноваження оргашв мюцевого самоврядування об'еднаних територiальних громад.
У сучасних умовах певний штерес викликае питання стосовно реалiзащ'T власницьких правомочностей щодо сшльно'Т власност на земельш дшянки територiальних громад.
Слщ зазначити, що земельш вщносини, як вiдомо, регулюються не тiльки земельним, а i цивiльним законодавством. Особливо це стосуеться сусшльних вiдносин щодо володiння, користування i розпорядження землею, яю зпдно зi ст. 2 Земельного кодексу УкраТни складають основу земельних вщносин, тобто предмета земельного права як окремо'Т галузi правово'Т системи УкраТни.
Вщповвдно до ст. 355 Цившьного кодексу УкраТни майно, що е у власност двох або бшьше осiб (спiввласникiв), належить Тм на правi спiльноï власно-стi (сшльне майно). Земельним кодексом УкраТни (ст. 86) встановлено, що земельна дшянка може знаходитись у сшльнш власност з визначенням частки кожного з учасниюв спiльноï власностi (спiльна часткова власшсть) або без визначення часток учасниюв спiльноï власностi (спiльна сумюна власнiсть). Окреслюючи коло можливих суб'екпв спiльноï власностi, дана норма називае громадян, юридичш особи, а також державу, територiальнi громади. Серед можливих суб'екив прав спiльноï власност на земельнi дiлянки територiальних громад окремо визнаються районнi та обласш ради.
Право спiльноï власностi на земельну дшянку прийнято визначати як право двох або бшьше о^б на один об'ект, тобто на одну земельну дшянку. Отже, в даному разi йдеться про множиншсть суб'ектiв цього права та едшсть його об'екта. Слiд наголосити, що право сшльно'Т власностi, в тому числ i на земельну дшянку, передбачае саме подiл права на цШсний об'ект, а не подш самого об'екта. У цьому випадку мова йде про частку у прав^ а не право на частку об'екта, тобто земельно!' дшянки.
Стаття 83 Земельного кодексу УкраТни передбачае можливють територ^ альних громад сш, селищ, мют об'еднувати на договiрних засадах належнi Тм земельш дшянки комунальноТ власностi. Таке об'еднання земельних дшянок виступае пiдставою виникнення права сшльно'Т частково'Т власностi територiаль-них громад на об'еднану земельну дшянку. Згiдно зi ст. 87 Земельного кодексу УкраТни право сшльно'Т частково'Т власност на земельну дшянку виникае при добровольному об'еднаннi власниками належних Тм земельних дшянок. При цьому об'еднуватися можуть лише сумiжнi земельш дшянки, якi мають одна-кове цiльове призначення та сшльну межу. Очевидно, що землi комунальноТ власноси, до яких ст. 83 Земельного кодексу УкраТни вщносить: усi землi в межах населених пункив, крiм земельних дiлянок приватно'Т та державноТ власностц земельнi дiлянки, на яких розташоваш будiвлi, споруди, iншi об'екти нерухомого майна комунальноТ власност незалежно вiд мiсця Т'х розташування, об'еднати складно, а часто й неможливо, оскшьки слiд враховувати вимоги щодо однакового щльового призначення земельних дшянок та мiсця розташування (сумiжнi дiлянки, якi мають спiльну межу).
Можливкть виникнення права спiльно'T частково'Т власност на земельну дiлянку закон пов'язуе в тому числ iз спiльним об'еднанням грошових коштiв
для будiвництва, наприклад, сшльного об'екта нерухомосп, розташованого на такiй земельнш дiлянцi. Тут пiдставою виникнення права сшльно'Т власностi виступають положення ст. 120 Земельного кодексу УкраТни.
Первкна редакщя ст. 83 Земельного кодексу УкраТни передбачала, що управлтня об'еднаними земельними дшянками мали здшснювати районш та обласш ради. Чинна редакщя ч. 6 ст. 83 Земельного кодексу УкраТни встанов-люе, що управлтня зазначеними, тобто об'еднаними територiальними громадами земельними дшянками здшснюеться вiдповiдно до закону. Це означае, що законодавець передбачив можливкть юнування рiзних варiантiв управлiння об'еднаними земельними дшянками. Прикладом такого регулювання може бути Закон УкраТни «Про сшвробггництво територiальних громад», в якому закр^ пленi форми та порядок сшвробггництва територiальних громад. Такий пiдхiд бшьшою мiрою вiдповiдае ч. 2 ст. 142 Конституцп УкраТни, якою закршлено право територiальних громад сiл, селищ i мют об'еднувати на договiрних засадах об'екти комунальноТ власностi, а також кошти бюджетiв для виконання спшьних проектiв або для сшльного фшансування (утримання) комунальних шдпри-емств, оргашзацш i установ, створювати для цього вщповщш органи i служби.
Слвд звернути увагу ще на одну обставину. Частиною 3 ст. 86 Земельного кодексу УкраТни встановлено, що суб'ектами права сшльно'Т власност на земельш дшянки територiальних громад можуть бути районш та обласш ради. Така позищя законодавця виглядае суперечливою, адже ст. 80 Земельного кодексу УкраТни, яка окреслюе суб'ектний склад права власност на землю, районш та обласш ради не називае як суб'екти права власност на землю. Таким чином, районш та обласш ради, з одного боку, визначаються як суб'ект управлтня об'еднаними земельними дшянками, що е об'ектами права сшльно'Т влас-ност територiальних громад, а з тшого - визнае Тх суб'ектами права сшльно'Т власност на земельш дшянки територiальних громад. Отже, районш та обласш ради одночасно визначаються i власниками земельних дшянок, i суб'ектами, яю управляють цими дшянками.
Доречно вказати, що Закон УкраТни «Про мюцеве самоврядування в УкраТш» визначае районш та обласш ради як органи мюцевого самоврядування, що представляють сшльш ттереси територiальних громад сш, селищ та мют (ст. 1) i здшснюють вщ Тх iменi управлiння об'ектами Т'хньо'Т спiльно'T власностi, що задовольняють сшльш потреби територiальних громад (ч. 4 ст. 60). Саме районш та обласш ради можуть здшснювати довiрче управлтня об'ектами сшльно'Т частково'Т власност територiальних громад згiдно з чинним законодав-ством та з урахуванням особливостей правового режиму таких земельних дшянок. Надшення ж районних та обласних рад власницькими правомочностями щодо земель територiальних громад навряд чи можна вважати коректним. У зв'язку з цим положення ст. 122 Земельного кодексу УкраТни, яю визначають повноваження Верховно'Т Ради АР Крим та оргашв мюцевого самоврядування щодо передачi земельних дшянок у власшсть або у користування, потребують корегування. Ц ради мають виконувати управлшсью функци, а територiальнi
громади, будучи сшввласниками, не повинш втрачати своТ правомочной щодо володшня, користування та розпорядження об'еднаними земельними дшянками.
Водночас залишаеться ввдкритим питання, яке потребуе з'ясування: що означае здшснення управлшня в галузi земельних вiдносин? Як ввдомо, в доктринi земельного права вживаються рiзнi термiни: «управлiння в галузi земельних вщносин»; «державне управлшня земельним фондом»; «державне регулювання земельних ввдносин» та iн. Зазвичай щ термiни застосовуються як синонiми.
Дослвдження правовiдносин державного управлiння у сферi використання та охорони земель здшснювалися ще в юридичнiй лiтературi радянськоТ доби. При цьому визначення поняття даноТ категорп було дискусiйним.
Управлшня в зазначенш сферi розглядалось iнодi як дiяльнiсть, що здiйснювалась на пiдставi права власностi та визначала змют права виключно державноТ власност на землю. Пiдкреслювалось, що так традицiйнi функ-цп як землеустрш, облiк земель та iн. держава рашше здiйснювала, маючи статус суверена та вищого поличного органу. Радянська ж держава почала виконувати щ функцп щодо нацiоналiзованих земель як виключний власник [1, с. 40].
У подальшому в земельно-правовш лiтературi право управлiння розгля-далося як елемент права виключноТ державноТ власност на землю [2, с. 344].
Iнодi пiдкреслюють, що управлiння земельними дшянками не може роз-глядатись в якост додатковоТ правомочностi власника земль В даному випадку йдеться про управлшня у сферi використання i охорони земель, правову основу якого складае не право власноси, а право територiального верховенства [3, с. 174].
Деяы автори управлiння розглядали у двох аспектах: як форму здшснення змкту права власност на землю та його неввд'емну складову [4, с. 11-13]. О. А. Забелишенський розглядав управлшня як сукупшсть правомочностей, що охоплювалась володшням, користуванням та розпорядженням, вщсутшсть необхвдност конструювання четвертоТ правомочностi, яка являе собою право управлшня, на його думку, була очевидною [5, с. 9-12]. Урешп управлшня перестали вщносити до складниюв змюту права власностi на землю i почали визначати його як форму здшснення змюту права власность Елементи змiсту права власностi (володшня, користування i розпорядження) складали його змют. А управлiння - форму його здшснення [6, с. 53-55].
У сучаснш земельно-правовш доктриш теж немае системного уявлення про управлшня як правову категорш. Вивчення л^ературних джерел свщчить, що пiдходи до визначення управлшських правовiдносин рiзняться. На думку А. П. Гетьмана, державним управлшням у галузi використання, охорони та ввдтворення земель слiд вважати засновану на закош органiзацiйно-правову дiяльнiсть уповноважених органiв iз забезпечення ефективного й рацюнального використання земель та охорони в межах, визначених законодавством УкраТни [7, с. 259].
В. В. Носж вважае, що поняття «управлтня земельним фондом» е взагалi недостатньо обгрунтованим перш за все з погляду загально1 теорп управлтня. На його думку, управляти можна не землею, не земельними ресурсами, а сусшльними вщносинами, що виникають мiж суб'ектами. Вiн пропонуе роз-глядати реалiзацiю прав та обов'языв держави у сферi земельних вщносин за допомогою категорй «державне регулювання земельних вiдносин», сутнiсть яко1 автор вбачае в тому, що саме держава мае запровадити таю загальнообов'язковi правила поведтки, якi б забезпечували стабшьшсть земельного ладу, гаранто-ванiсть прав на землю, охорону земл^ законнiсть i правопорядок у земельних вщносинах [8, с. 217-220]. А. М. Мiрошниченко управлiння у сферi земельних вiдносин визначае як дiяльнiсть iз використанням владного примусу, спрямо-ваного на забезпечення ращонального використання, охорони та вiдтворення земель [9, с. 320-321].
За радянських часiв представники земельно-правовоТ науки, дослвджуючи державне управлiння у сферi використання та охорони земель, пропонували рiзнi шдходи до визначення цiеï категорй". На пiдставi аналiзу юридично!" л^е-ратури радянсько!" доби Д. Бусуйок пропонуе виокремлювати як мшмум ^м таких пiдходiв [10, с. 36-37].
Питання, яке стосуеться юридично!" природи управлтських вiдносин у сферi використання й охорони земель, на доктринальному рiвнi було дослщжено Д. В. Бусуйок. Вона прийшла до обгрунтованого висновку, що шд правоввдно-синами у сферi використання й охорони земель у вузькому розумтш дощльно розумiти вiдносини, що виникають у результат нормотворчоТ та розпорядчо1 дiяльностi органiв виконавчоТ влади з метою владно-оргашзуючого впливу на суб'ектiв земельних правоввдносин з приводу прогнозування, програмування та планування у сферi використання й охорони земель, мониторингу земель, ведення державного земельного кадастру, стандартизацп та нормування у сферi використання й охорони земель, контролю у зазначенш сферi [10, с. 31-44].
Термт «управлiння» використовуеться i в цившьному законодавствi. Представники цившьно-правово1 науки розумiють термiн «управлiння» достатньо широко та пов'язують його iз виробничими або суто оргашзацшними вщноси-нами. Цей термiн розглядаеться ними як правомочшсть власника. Оскiльки в цившьному законодавствi УкраТни йдеться про управлтня майном, наприклад, шдошчного (ст. 72 Цивильного кодексу), спадщиною (ст. 1285 Цивильного кодексу), за договором (ст. 1029 Цивильного кодексу), то це робить термт «управлтня» цивтстичним. Стосовно управлтня власником сво'1'м майном висловлюються рiзнi пропозицй". Його пропонують вважати: а) або складовою права власника на розпорядження; б) або способом реалiзацiï власником трьох тших правомочностей; в) або окремою його правомочшстю, яка не збтаеться з тшими його правомочностями [11, с. 427].
Як вщомо, держава здшснюе право власностi через державнi органи, яы дiють вiд iменi держави та в ïï iнтересах. Законодавство не виключае можливосп здiйснення права власноси держави шляхом залучення для цього приватних
осiб (фiзичних або юридичних) та передачi Тм на договiрних засадах в управлшня окремих об'екив. Так, спещальним Законом УкраТни «Про управлiння об'ектами державноТ власностЬ» [12] не тшьки окреслено коло державних орга-шв, уповноважених управляти державним майном, а й визначено повноваження цих оргашв. До компетенцГТ органiв, яким надано право управляти державним майном, входить створення i припинення державних юридичних осiб, контроль за здшсненням ними своеТ дiяльностi, надання дозволу на вщчуження основних засобiв виробництва тощо. Поряд з повноваженнями, яю фактично належать до сфери регулювання публiчного права, представники цившьно-правово'Т науки називають i цивiлiстичнi аспекти такого управлшня, зокрема, перехвд права власностi на державне майно в процесi приватизацГТ, передачу в оренду майно-вих об'екпв права державноТ власностi та шше.
Територiальнi громади, реалiзуючи власницью правомочностi, згiдно iз законом (Конститущею УкраТни - статтi 142; 143), Законом УкраТни «Про мкцеве самоврядування в УкраТш» - ст. 1, мають широю права з управлшня об'ектами комунальноТ власностi, у тому числ земельних дiлянок. Вони мають право здшснювати стосовно цих об'екпв будь-якi дГТ, що не суперечать закону - пере-дати об'екти права власност в тимчасове або постшне користування, здавати в оренду, передавати Тх в процесi приватизацГТ, перерозподiляти на конкурснiй основi мiж власними юридичними особами.
Територiальнi громади сiл, селищ, мiст та райошв у мiстах можуть об'ед-нувати земельнi дiлянки як об'екти своТх прав з виникненням у них сшльно'Т власностi i передачею цих об'екив до управлiння районних i обласних рад, що представляють сшльш iнтереси територiальних громад сш, селищ, мiст. При цьому, як шдкреслюють в цивiльно-правовiй лiтературi [11, с. 429], територ^ альнi громади не втрачають свого права власносп, а право власност районiв та областей не виникае. Змшюеться лише правовий режим комунальноТ влас-ност i орган, що уповноважений нею управляти. Ним стае, заметь ввдповщно'Т сiльськоТ, селищноТ, мiськоТ або районноТ в мiстi ради, обласна чи районна рада залежно вщ того, яы територiальнi громади об'еднують свое майно, у тому числ земельш дiлянки. Якщо об'еднуються земельнi дшянки територiальних громад сiл та селищ, управлшня ними здшснюе районна рада, а при об'еднанш, наприклад, земельних дшянок територiальних громад мiст обласного значення та селищ, вони передаються до управлшня обласних рад.
Одним iз можливих варiантiв виршення проблем, яю стосуються управ-лiння об'еднаними земельними дшянками комунальноТ власностi, видаеться використання норм цившьно-правового iнституту довiрчоТ власностi. Цей iнсти-тут запозичений iз англо-американського права i зпдно з ч. 2 ст. 316 Цившьного кодексу УкраТни визначаеться як особливий вид права власность
За такоТ моделi правового регулювання на об'еднану земельну дшянку виникае право власносп у двох суб'ектiв: номшальних власникiв - територi-альних громад сш, селищ та мiст (засновниыв довiрчоТ власностi) i довiрчого власника - в особi районноТ або обласноТ ради. Саме районна чи обласна рада
буде управляти об'еднаною земельною дшянкою в штересах та на користь тери-тор1альних громад сш, селищ та м1ст як засновник1в дов1рчо! власность
Проте представники цившьно-правово! науки стверджують, що за в1д-сутност у в1тчизняному законодавств1 визначення даного права конструкщя дов1рчо! власност е чужою для права Укра!ни. На !хню думку, введения права дов1рчо! власност до законодавства Украти руйнуе загальш засади правового регулювання права власност як единого, монол1тного, абсолютного права та привносить концепщю розщеплено! власност [11, с. 416].
Висновки. На наше переконання, управлтня об'еднаними земельними дшянками територ1альних громад сш, селищ та мют мае здшснюватись на титул1 дов1рчо! власност районними або обласними радами з оформленням вщповщ-ного договору про управлтня майном, що не тягне за собою переходу права власност до управителя на майно (земельш дшянки, яю об'еднаш), передане в дов1рче управлтня. Водночас варто звернути увагу, що запропонований вар1ант регламентаци ввдносин з приводу зд1йснення правомочностей щодо володтня, користування та розпорядження земельною дшянкою, яка перебувае у спшьшй власност1, можливий лише шсля внесення змт до чинного законодавства Укра-!ни. Враховуючи положення ч. 2 ст. 1033 Цившьного кодексу Укра!ни, необх1дно законом дозволити районним та обласним радам бути управителями й здшснювати управлтня об'ектами спшьно! власност1 територ1альних громад с1л, селищ та мкт. Передбачити можлив1сть укладення м1ж в1дпов1дними с1льськими, селищними, м1ськими радами, з одного боку, та обласними, районними радами, з другого, договору про управлтня майном, в якому визначати районш, обласш ради (управителя) дов1рчим власником майна, яким вт волод1е, користуеться i розпоряджаеться ввдповщно до закону та договору управлтня майном.
Список л^ератури
1. Краснов Н. И. Основные принципы Ленинского декрета «О земле». Ленинский декрет «О земле» и современность. Москва : Наука, 1970. 232 с.
2. Аксененок Г. А. Земельные правоотношения в СССР. Москва : Госюриздат, 1958. 423 с.
3. Крассов О. И. Земельное право : учебник. 2-е изд., перераб. и доп. Москва : Юрист, 2004. 671 с.
4. Ерофеев Б. В. Основы земельного права (теоретические вопросы). Москва : Юрид. лит., 1971. 416 с.
5. Забелышинский А. А. Управление земельным фондом СССР : учебное пособие. Свердловск : Свердловский юридический институт, 1974. 154 с.
6. Колбасов О. С. Водное законодательство в СССР. Москва : Юрид. лит., 1972. 277с.
7. Земельне право : тдручник за ред. М. В. Шульги. Харюв : Право, 2014. 520 с.
8. Носж В. В. Земельне право Укра!ни : тдручник за ред. В. В. Ношка. Ки!в : Видавни-чо-полiграфiчний центр «Ки!вський ушверситет», 2008. 480 с.
9. Мiрошниченко А. М. Земельне право Укра!ни : тдручник, 2-ге видання, доповнене i перероблене. Ки!в : Алерта; ЦУЛ, 2011. 678 с.
10. Бусуйок Д. Управлшсью та сервкш правоввдносини в земельному правi Укра!ни : моно-графiя. Ки!в : Шка-Центр, 2017. 352 с.
11. Цившьне право : тдручник : у 2 т. за ред. В. I. Борисово!, I. В. Спасибо-Фатеево!, В. Л. Яроцького. Харюв : Право, 2011. Т. 1. 656 с.
12. Про управлшня об'ектами державно! власносп : Закон Украши № 185-V ввд 21 вересня 2006 р. В1домост1 Верховног Ради Украгни. 2006. № 46. Ст. 456.
References
1. Krasnov, N.I. (1970). Osnovnye principy Leninskogo dekreta «O zemle». Leninskij dekret «O zemle» i sovremennost'. Moscow: Nauka [in Russian].
2. Aksenenok, G.A. (1958). Zemel'nye pravootnoshenija v SSSR. Moscow: Gosjurizdat [in Russian].
3. Krassov, O.I. (2004). Zemelnoe pravo. Moscow: Jurist [in Russian].
4. Erofeev, B.V. (1971). Osnovy zemel'nogo prava (teoreticheskie voprosy). Moscow: Jurid. lit. [in Russian].
5. Zabelyshinskij, A.A. (1974). Upravlenie zemel'nym fondom SSSR. Sverdlovsk: Sverdlovskij juridicheskij institut [in Russian].
6. Kolbasov, O.S. (1972). Vodnoe zakonodatel'stvo v SSSR. Moscow: Jurid. lit. [in Russian].
7. Shulha, M.V. (Ed.). (2014). Zemelne pravo. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
8. Nosik, V.V. (2008). Zemelne pravo Ukrainy. V.V. Nosik (Ed.). Kyiv: Vydavnycho-polihrafichnyi tsentr «Kyivskyi universytet» [in Ukrainian].
9. Miroshnychenko, A.M. (2011). Zemelne pravo Ukrainy. Kyiv: Alerta; TsUL [in Ukrainian].
10. Busuiok, D. (2017). Upravlinski ta servisni pravovidnosyny v zemelnomu pravi Ukrainy Kyiv: Nika-Tsentr [in Ukrainian].
11. Borysova, V.I., Spasybo-Fatieieva, I.V., Yarotskyi, V.L. (Eds.). (2011). Tsyvilne pravo. (Vols. 1-2); Vol. 1. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
12. Pro upravlinnia ob'iektamy derzhavnoi vlasnosti: Zakon Ukrainy № 185-V vid 21 veresnia 2006 roku. (2006). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 46. art. 456.
Liubchenko P. N., Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of State Building, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail : lpm7@ukr.net ; ORCID 0000-0002-1044-4372
Shulga M. V., Doctor of Law, Professor, Head of the Department of Land and Agrarian Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
ORCID 0000-0001-6449-284X
Realization of the ownership competence in land relations by local councils
Land plots owned by territorial communities of villages, settlements, cities, city districts can be combined as objects of their rights with the emergence of their joint ownership and transfer of these objects to the management of district and regional councils, representing the common interest of territorial communities villages, settlements, cities. At the same time, territorial communities do not lose their ownership rights, but the ownership of oblast and rayon does not arise. Only the legal regime of communal property and the authority authorized to manage it changes. Regional or district council become owners instead of the corresponding village, settlements, cities or city districts, depending on which territorial communities unify their property, including land plots.
Part 3 of article 86 of the Land Code of Ukraine established that subject of the right of joint ownership of land plots of territorial communities may be rayon and oblast councils. Such position of the legislator seems controversial, because art. 80 of the Land Code of Ukraine does not call rayon and oblast councils as the subject of ownership of land.
Thus, rayon and oblast councils, on the one hand, are defined as managers of united land plots, which are the objects of the right of joint ownership of territorial communities, and on the other -recognizes their right of joint ownership on land plots of territorial communities.
One of the possible solutions to problems related to the management of united land plots of communal property is the use of the norms of the civil law institute of trust ownership. This institution is borrowed
from Anglo-American law and according to part 2 of art. 316 of the Civil Code of Ukraine is defined as a special type of property right. Under such a model of legal regulation, the ownership of two subjects comes into ownership on the united land: nominal owners - territorial communities of villages, settlements and cities (founders of trust property) and trusted owners - rayon or oblast council. It is the rayon or oblast council that will manage the united land in the interests and in favour of the territorial communities of villages, settlements and cities as founders of trust ownership.
Keywords: local councils; competence; management; land relations; local self-government; decentralization; trust ownership.
Рекомендоване цитування: Любченко П. М., Шульга М. В. До питання щодо реалiзащi míc-цевими радами власницьких правомочностей у сферi земельних ввдносин. Проблеми законность 2019. Вип. 146. С. 91-102. doi: https://doi.org/10.21564/2414-990x.146.173855.
Suggested Citation: Liubchenko, P.N., Shulga, M.V. (2019). Do pytannia shchodo realizatsii mistsevymy radamy vlasnytskykh pravomochnostei u sferi zemelnykh vidnosyn [Realization of the ownership competence in land relations by local councils]. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 146, 91-102. doi: https://doi.org/10.21564/2414-990x.146.173855 [in Ukrainian].
Надшшла до редколегп 20.07.2019 р.
