CC BY
48
УДК 343.9
ЩОДО ПИТАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ М1СЦЕВИХ ДЕРЖАВНИХ АДМШ1СТРАЩЙ У ГАЛУЗ1 ЗЕМЕЛЬНИХ В1ДНОСИН
А. С. САМОРОДОВ,
здобувач кафедри екологiчного права, Нащональний юридичний утверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Хартв
Розглянуто питания цтностг землг як основного об'екта природи. Наголошено на особливому правовому статус1 мгсцевих державних адм1н1страцт, що полягае в поеднант повноважень державного органу загальног та спещально'г компетенции Запропоновано тд повноваженнями мгсцевих державних адм1н1страцИ в галуз1 земельних в1дносин розумти покладеш на нег державою та закртлеш на законодавчому р1вн1 зобов 'язання щодо впливу на певнг суспгльнг в1дносини.
Ключов1 слова: земля, земельш вщносини, мiсцевi державш адмшстрацп, повноваження.
Земля належить до основних природних об'еклв 1 входить до складу едино! еколопчно! системи як невщ'емна и частина. Будучи об'ектом природи, земля виконуе р1зш функцп: еколопчш, полггичш, правов1, сощальш тощо. Цшнють цього об'екта природи полягае в невичерпност його властивостей для задоволення матер1альних, духовних, рекреацшних, оздоровчих, естетичних та шших потреб. Земля е основою формування природних ландшафт1в, виступае матер1ально-просторовою базою держави, основою и незалежност1, суверештету та територ1ально! цшсност1.
Земельне законодавство розраховане на правове регулювання використання поверхневого шару земл1 й водночас взаемод1е з водним, люовим, прським, фаунютичним, атмосферо повггряним, природно-заповщним, охоронним законодавством.
Зпдно 3i ст. 14 Конституцп Укра!ни [1] земля е основним нацiональним багатством, що перебувае пiд особливою охороною держави.
Поняття землi закрiплено у ст. 1 Закону Украши «Про охорону земель» вщ 19.06.2003 р. № 962-IV [2], де вона розглядаеться як поверхня сушi з грунтами, корисними копалинами та шшими природними елементами, що оргашчно поеднаш та функщонують разом з нею.
М. В. Шульга вважае, що пiд землею як об'ектом земельних правовщносин, необхщно розумiти найважливiшу складову навколишнього природного середовища, що являе собою частину земно!' кори, яка е просторовою основою ландшафту, що знаходиться над надрами, i використовуеться як зашб виробництва в сшьському та люовому господарствi або для розташування рiзних об'ектiв [3, с. 10].
Видшення земельних вiдносин у самостiйну сферу правових взаемовщносин - об'ективний юторичний процес, який зумовлений особливим значенням земл^ и функцiональною рiзноманiтнiстю й обмежешстю як природного ресурсу [4, с. 11].
Еколого-правовi норми регулюють суспiльнi земельнi вiдносини, якi формуються щодо землi як об'екта природи. Саме в межах цих земельних вщносин, якi е рiзновидом еколопчних, найбiльш рельефно виявляеться екологiчний фактор, яким характеризуеться земля [5, с. 184], роль якого в сучасних умовах невпинно зростае.
За своею формою еколого-правовi норми виникають та розвиваються у вщповщност iз законами юридично! матери, а за змютом вони виражають об'ективш закономiрностi взаемодп суспiльства та природи. У зв'язку з цим сукупнють еколого-правових норм, з одного боку, е приналежшстю системи права, а з шшого - входить складовою частиною до сощально! екологп як системи вщносин по взаемодп суспiльства зi сферою свого проживання [6, с. 43].
Правовi проблеми розмежування повноважень мюцевих державних
адмшютрацш та шших оргашв державно!' влади, оргашв мiсцевого самоврядування в галуз1 земельних вiдносин перебувають у безпосереднiй сферi дослiджень еколого-правово! науки. На думку багатьох сучасних вчених-правознавцiв, якi дослiджують проблеми правового регулювання екологiчних, агарних та земельних вщносин в Украïнi, сучасне еколопчне право зародилося в надрах земельного права колишнього СРСР [7, с. 12].
Еколопчний аспект розв'язання вказаноï' проблеми вбачаеться в науковому обгрунтуванш розмежування повноважень мiсцевих державних адмшютрацш та шших оргашв державноï' влади, оргашв мюцевого самоврядування в галузi земельних вiдносин, з урахуванням надежного забезпечення на всш територп держави екологiчноï' безпеки, вiдтворення землi в ïï нерозривному зв'язку з природним середовищем, охорони навколишнього природного середовища з метою реадiзацiï' штерешв суспiльства та пiдтримання стадого економiчного розвитку, екологiчноï' рiвноваги в державi та в окремих ïï регюнах.
Скдаднiсть проблеми полягае в тому, що у правознавшв немае единого шдходу до розумiння змiсту права державноï' власностi на землю, поняття державного управлшня у гадузi земельних вщносин, сутностi вiдповiдних правовiдносин, що виникають за участi мiсцевих державних адмшютрацш, оргашв мюцевого самоврядування, при виршенш земельних питань як складовоï' частини екологiчних вiдносин.
У радянськш правовiй науцi такi традицiйнi юридичш форми та конструкцiï', як право виключноï' державноï' власностi на природш ресурси, публiчно-правовий характер суспшьних вiдносин у цiй правовiй галуз^ управлiнськi аспекти охорони довкiлля тлумачилися з позицш прiоритетiв класовоï' сутносп, сошадьно-полiтичного змiсту права, мети i завдань сошалютичного суспiльства.
У тогочаснш юридичнiй лiтературi Г. О. Асеньонок одним iз перших вчених-правознавщв, дослiджуючи питання права державноï' власност на землю,
дшшов висновку, що в умовах виключно! державно! власност на землю в СРСР елементом права державно! власност на землю е володшня, розпорядження, управлiння та користування землею [8, с. 196]. Крм того, вчений вважав, що в умовах виключно! державно! власност в СРСР право управлшня землею мае особливе значення i не може ототожнюватися з правом розпорядження. Навпаки, розмежування цих двох понять мае не тшьки теоретичне, а й практичне значення. Розпорядження землею як своею виключною власнютю е необмеженим правом держави, найбшьш значним елементом права власносп. Розпоряджаючись землею держава здшснюе !! вiдведення та вилучення. Право управлшня землями мае шше значення. Шд управлiнням слiд розумгги безпосередне завiдування землями. Воно полягае в облшу та реестрацп земель, як вже вiдведено державним органом для певно! мети, !хньому розподш у межах певного вiдомства та контролi за належним використанням землi [Там само, с. 304].
На його думку, розпорядження землею з боку держави полягае у визначенш господарського призначення земл^ умов, форм та порядку землекористування, встановленш, змт та припиненш прав користування землею, правi контролю за правильним використанням землi [Там само, с. 197]. На вщмшу вiд права розпорядження право користування землею мають ^м держави й iншi суб'екти права, однак не шакше, як за правомочнютю держави - власника земл^ Пiдставою права користування землею е адмшютративний акт про вiдведення землi тому чи iншому землекористувачу власником землi - державою. Тому право користування землею в умовах, коли власником землi е держава, завжди носить похщний характер, який залежить вiд виключного права державно! власност на землю [Там само, с. 252].
Детально дослщжуючи земельнi правовщносини в СРСР, Г. О. Аксеньонок зауважуе, що земельш правовщносини з притаманними !м специфiчними рисами мають мюце у будь-якому суспiльствi з того моменту, коли останне розбилося на
класи та з'явилися держава та право. Земельш правовщносини, на його погляд, е юридичною формою виразу та закршлення економiчних вщносин у T^^i використання землi як своерщного об'екту власност та являють собою особливий вид вольових щеолопчних суспшьних вiдносин [9, с. 7]. Вчений доходить висновку, що в основi земельних вщносин лежать вщносини земельно! власностi, iсторiя земельних вщносин е по сутi iсторiею земельно! власносп, а специфiчнiсть земельних вщносин - специфiчнiстю земельно! власностi [Там само, с. 9].
До земельних правовщносин у СРСР вш вщносив правовiдносини, заснованi на виключнiй державнш власностi на землю, що виникають мiж державою -власником землi i землекористувачами, а також мiж самими землекористувачами стосовно використання земл^ До земельних правовiдносин належать i такi, що виникають мiж державними органами, як здiйснюють правомочностi у сферi розпорядження i управлiння землею, а також мiж цими органами й землекористувачами стосовно вщведення та вилучення земл^ облiку землi та реестрацп землекористувань, землеустрою тощо. На думку вченого, аби визначити особливий характер земельних правовщносин, необхщно насамперед вщмежувати цю сферу вiдносин вщ iнших, передусiм вiд адмiнiстративно-правових, цившьно-правових та колгоспно-правових як таких, що найближче примикають до ше! сфери вщносин i пов'язанi з нею [Там само, с. 27].
В. А. Кабатов, не погоджуючись iз Г. О. Асеньонком, дотримуеться думки, що немае необхщност створювати новий елемент права державно! власност на землю - управлшня. Цей елемент виходить за межi змюту права державно! власносп на земельш дшянки [10, с. 13]. Вчений зазначае, що здшснюючи право розпорядження землею, той чи шший орган видае вщповщний акт. Змiстом ше! д^' буде право державного органу в межах надано! йому компетенцп розпоряджатися землею, а формою здшснення цього права - вiдповiдний акт (ршення або постанова), виданий у порядку виконавчо-розпорядчо! дiяльностi. Таким чином,
В. А. Кабатов доходить висновку, що сшввщношення мiж розпорядженням i управлшням землею е стввщношенням мiж формою та змютом, управлшня е формою здiйснення права розпорядження [10, с. 24].
В. К. Григор'ев, докладно дослiджуючи проблеми суб'екта права державно! власност на землю та !! природнi ресурси, першим серед радянських учених констатував, що единим власником землi в СРСР е радянський народ, волю якого виражае держава i котра представляе собою загальнонародну органiзацiю [11, с. 48].
Саме така правова конструкщя знайшла свое втiлення у ст. 13 чинно! Конституцп Укра!ни [1], за якою земля, !! надра, атмосферне повггря, воднi та iншi природш ресурси, що знаходяться в межах територп Укра!ни, природнi ресурси !! континентального шельфу, виключно! (морсько!) економiчно!' зони е об'ектами права власност Укра!нського народу. Вiд iменi Укра!нського народу права власника здiйснюють органи державно! влади та органи мюцевого самоврядування в межах, визначених шею Конститущею.
При дослiдженнi права власност держави на землю та iншi природнi ресурси В. К. Григор'ев увiв у науковий обiг поняття права державно! власност в «об'ективному» та «суб'ективному» розумiннях. На його думку, право власност в об'ективному розумшш - це сукупнiсть чинних правових норм, що встановлеш державою та визначають правовий режим державно! власносп, в тому чи^ власност на землю, надра, лiси i води. Право власностi в суб'ективному розумшш розглядалося ним як можливють держави бути носiем права власносп, мати вiдповiднi правомочностi [11, с. 50].
До^джуючи конституцiйнi засади управлшня яюстю навколишнього природного середовища, В. В. Петров зазначае, що розумшня державно! власносп на землю, надра, води та люи як еколого-економiчного вiдношення збагачуе змiст цього шституту, вiдображаючи в ньому не тшьки споживчi начала, властивi
економiчним штересам, але й охоронну спрямованють, яка забезпечуе еколопчш iнтереси суспiльства [12, с. 16]. Право виключно! державно! власност на природш об'екти та природнi ресурси В. В. Петров визначае як сукупнють правових норм, як закршлюють на базi нацiоналiзацi! природних багатств виключнють правомочностей держави щодо володшня, користування, розпорядження природними ресурсами земл^ надр, вод, лiсiв з метою задоволення потреб народного господарства та громадян, оргашзацп рацiонального використання та вщтворення, охорони природних багатств [12, с. 202].
О. С. Колбасов тд державним управлшням розумiе оргашзуючу дiяльнiсть компетентних державних органiв щодо практичного здшснення цiлей та завдань, як стоять перед державою та, як висловленi у законодавствi [13, с. 176].
Теоретичний фундамент, що був закладений радянською правовою наукою, тдготував необхiднi умови для сприйняття сучасною втизняною правовою теорiею розумiння цiлей та завдань укра!нсько! держави щодо управлiння природокористуванням, як досягаються виконанням державними та шшими органами низки функцiй, тобто видiв дiяльностi, необхiдних для оптимально! органiзацi! рацiонального використання та охорони природних об'еклв чи навколишнього середовища в цшому.
Поява, крiм державних, шших суб'ектiв права власностi на окремi природнi ресурси не зменшуе, а навпаки, пiднiмае на яюсно новий рiвень роль i значення держави та !! органiв як органiзаторiв i гарантiв вiдносин природокористування.
Науковщ, якi займаються дослiдженням питань правового регулювання еколопчних, аграрних та земельних вщносин в Укра!нi, доходять висновку, що за сучасних умов реформування земельних вщносин, змiни сутносп державного управлiння i вдосконалення системи його принцитв, таким управлiнням слщ вважати засновану на законi виконавчо-розпорядчу дiяльнiсть уповноважених органiв щодо забезпечення ефективного i рацiонального використання земель та !х
охорони [7, с. 353]. Вони акцентують увагу на тому, що змют управлшня землями виявляеться у низщ функцш, що здшснюються вщповщними компетентними органами [Там само, с. 361].
На погляд П. Ф. Кулинича, управлшня у галузi використання та охорони земель являе собою оргашзацшно-правову дiядьнiсть уповноважених оргашв влади iз забезпечення рацюнального використання земель власниками та користувачами земельних дшянок, а також шшими суб'ектами земельних правовщносин вщповщно до вимог земельного законодавства Украши [14, с. 287]. Функшями управлшня е види (напрями) дiяльностi уповноважених державою оргашв влади щодо забезпечення органiзацiï рацюнального та ефективного використання земель [Там само, с. 288].
Шд рацюнальним використанням землi розумiеться досягнення максимального ефекту в реаизацп цiлей землекористування з огляду на взаемодш землi з iншими природними факторами й при охорош землi в процеш використання як специфiчноï умови будь-я^' дiяльностi та головного засобу виробництва в сшьському господарствi [15, с. 90].
Чинний Земельний кодекс Украши [16] мютить законодавче визначення сучасного розумшня таких понять як «земельш вщносини», «право власностi на землю». Так, зпдно зi ст. 78 Земельного кодексу Украши право власност на землю - це право володгги, користуватися i розпоряджатися земельними дшянками. У ст. 2 Кодексу визначено, що земельш вщносини - це суспшьш вщносини щодо володшня, користування i розпорядження землею. Дане визначення зводить поняття земельних вщносин виключно до вiдносин власностi, складовими яких е саме вiдносини щодо володшня, користування та розпорядження.
Такий шдхщ шддаеться справедливiй критицi серед бшьшосп сучасних науковцiв, якi займаються дослщженням питань земельних вiдносин, якi вказують,
що земельними слщ визнавати, KpiM вщносин власносл, ще багато шших рiзновидiв суспiльних вiдносин, зокрема: вщносини щодо охорони та вщтворення земель, здiйснення управлiння у сферi земельних вiдносин, захисту земельних прав та законних штерешв суб'еклв земельних вщносин тощо [17, с. 14].
На думку В. В. Носша, змют суб'ективного права власностi, ^м «трiади», може включати також управлшня, регулювання, захист землi в межах юнуючих кордонiв, захист суб'ективного права власносп, гарантування, охорону грунту, обмеження права власност тощо [18, с. 251].
На погляд авторiв науково-практичного коментаря до Земельного кодексу Украши, в сучасних умовах характер i змют земельних вщносин iстотно змшюються. За сво1'м складом земельнi вщносини неоднорiднi. Серед них можна розрiзняти вiдносини, що виникають у сферi приналежностi землi, ïï використання та охорони, а також вщтворення та шдвищення родючостi грунтiв [19, с. 13].
Узагальнюючи iснуючi в доктрин земельного права визначення земельних вщносин, А. М. Мiрошниченко зазначае, що ï^ можна визначити як вщносини, що пов'язанi iз використанням, охороною та вiдтворенням землi [17, с. 14].
Таке широке розумiння земельних вщносин вбачаеться найбiльш доцiльним i при дослщженш питання про розмежування повноважень мiсцевих державних адмiнiстрацiй, шших оргашв державноï влади, органiв мюцевого самоврядування в галузi земельних вщносин.
У свою чергу, аналiз змюту чинного Земельного кодексу Украïни, завданням якого е регулювання земельних вщносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осiб, територiальних громад та держави, рацiонального використання та охорони земель, дае шдстави для висновку, що до земельних вщносин слщ вiдносити вiдносини щодо: встановлення та змiни цiльового призначення земельних дшянок; набуття та припинення прав на земельш дшянки; захисту прав на земельш дшянки; вщшкодування збитюв власникам землi та
землекористувачам; виршення земельних спорiв; охорони земель; управлшня у T^^i використання i охорони земель; вщповщадьност за порушення земельного законодавства тощо.
В. Швець доходить висновку, що повноваження оргашв державноï влади та оргашв мюцевого самоврядування у галузi земельних вщносин можуть бути кдасифжоваш наступним чином: а) до повноважень Верховноï Ради Украïни надежить державне регулювання земельних вщносин, визначення засад державноï полiтики i затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель, безпосередня участь у конкретних земельних вщносинах; б) до повноважень оргашв виконавчоï влади надежить право розпорядження землями державноï власносп, реаизащя державноï полiтики i виконання загальнодержавних та регюнальних програм використання та охорони земель, участь у конкретних земельних вщносинах; в) до повноважень оргашв мюцевого самоврядування та ï^ виконавчих оргашв вщнесено право розпорядження землями комунальноï власносп, забезпечення реаизацп державноï полiтики та регiонадьних програм використання земель, участь у конкретних земельних вщносинах [15, с. 68].
Важливе значення в системi нормативно-правових аклв, якi е основними джерелами правового регулювання розмежування повноважень мюцевих державних адмiнiстрацiй та iнших оргашв державноï влади, органiв мiсцевого самоврядування у галузi земельних вiдносин, надежить Конституцп Украïни, законам Украïни «Про Кабшет Мiнiстрiв Украïни», «Про центральш органи виконавчоï влади», «Про мiсцевi державнi адмiнiстрацiï», «Про мiсцеве самоврядування в УкраА'ш», «Про землеустрiй», Земельному кодексу Украши, шшим законам Украши, а також прийнятим на ï^ виконання шдзаконним нормативно-правовим актам.
Вщповщно до Закону Украïни «Про мiсцевi державнi адмiнiстрацiï»[16]
мюцева державна адмшютращя е мюцевим органом виконавчоï влади i входить до системи оргашв виконавчоï влади. В межах своïх повноважень вона реалiзуе виконавчу владу на територп вщповщно!' адмiнiстративно-територiальноï одиницi, а також здшснюе повноваження, делегованi ш вiдповiдною радою.
При цьому треба зазначити, що важливою особливютю правового статусу мюцевих державних адмiнiстрацiй е те, що в ньому певним чином поеднуються повноваження державного органу загально!' та спешально!' компетенцп. Повноваження спецiальноï компетенцп зокрема, здшснюють структурнi пiдроздiли мюцевих державних адмшютрацш, до вiдання яких вщнесеш питання галузевого чи функцюнального управлiння на вiдповiднiй територiï (наприклад, управлiння охорони здоров'я, фiнансове управлшня тощо).
Аналiзуючи наведенi вище законодавчi положення, повноваження мюцево1' державно1' адмшютрацп можна розумiти як покладенi на не1' державою та закрiпленi на законодавчому рiвнi зобов'язання щодо впливу на певш суспiльнi вiдносини. 1ншими словами, повноваженнями мiсцевоï державно1' адмшютрацп е певш напрямки дiяльностi само1' держави в особi мiсцевоï державно1' адмiнiстрацiï. Це вiдповiдае розумiнню загальною теорiею держави i права поняття «функцп держави» [17, с. 68] - основш напрямки ïï дiяльностi, якi виражають ïï сутнiсть i сошальне призначення в галузi управлшня справами суспшьства .
Список лггератури:
1. Конститущя Украши : Закон Украши вщ 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Вщом. Верхов. Ради Украши. - 1996. - № 30 - Ст. 141.
2. Про охорону земель : Закон Украши вщ 19.06.2003 р. № 962-IV // Офш. вюн. Украши. - 2003. - № 29. - Ст. 1431
3. Шульга М. В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях : монография / М. В. Шульга. - Х. : Консум, 1998. - 224 с.
4. Мармуль Л. О. Регюнальне управлшня та регулювання використання земельних ресурав : сб. науч. тр. / Л. О. Мармуль, В. А. Романова. - К. : 1АЕ, 2007. - 190 с.
5. Еколопчне право Украши : пщруч. / за ред. : А. П. Гетьмана ; Нац. юрид. акад. Украши 1м. Ярослава Мудрого. - Х. : Право, 2005. - 382 с.
6. Петров В. В. Экология и право / В. В Петров. - М. : Юрид. лит., 1981. - 224 с.
7. Правове регулювання еколопчних, агарних та земельних вщносин в Укрш'ш:
сучасний стан та напрями вдосконалення : монографiя / А. П. Гетьман, М. В. Шульга, А. М. Статсвка та ш. ; за ред. А. П. Гетьмана та В. Ю. Уркевича. - Х. : Право, 2012. - 448 с.
8. Аксененок Г. А. Право государственной собственности на землю в СССР / Г. А. Аксененок ; под ред. Н. Д. Казанцев. - М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1950. - 307 с.
9. Аксененок Г. А. Земельные правоотношения в СССР / Г. А. Аксененок. - М. : Юрид. лит., 1958. - 424 с.
10. Кабатов В. А. Правовые формы управления землями сельскохозяйственного назначения в СССР / В. А. Кабатов. - М. : Юрид. лит., 1958. - 114 с.
11. Григорьев В. К. Вопросы теории земельного права / В. К. Григорьев. - М. : Госюриздат, 1963. - 210 с.
12. Петров В. В. Экология и право / В. В Петров. - М. : Юрид. лит., 1981. - 224 с.
13. Колбасов О. С. Экология: политика - право. Правовая охрана природы в СССР / О. С. Колбасов. - М. : Наука, 1976. - 230 с.
14. Кулинич П. Ф. Державне управлшня у сферi використання та охорони земельних ресурав / П. Ф. Кулинич, В. I. Семчик, М. В. Шульга // Земельне право Украши. Академiчний курс : тдруч. - К. : Вид. Дiм «1н Юре», 2008. - 600 c.
15. Швець В. Д. Органи державно'1 влади Украши як суб'екти земельних правовщносин : монография / В. Д. Швець ; вщп. ред. В. I. Семчик. - К. : Вид. дiм «УкрПол», 2009. - 248 с.
16. Про мiсцевi державн адмшютрацп : Закон Украши вщ 09.04.1999 р. № 586-XIV // Вщом. Верхов. Ради Украши. - 1999. - № 20. - Ст. 190.
17. Загальна теорiя держави i права : тдруч. / за ред. М. В. Цвка, В. Д. Ткаченко, О. В. Петришина. - Х. : Право, 2002. - 432 с.
Самородов В. С. К вопросу о полномочиях местных государственных администраций в области земельных отношений.
Статья посвящена исследованию вопроса ценности земли как основного объекта природы. Отмечено особый правовой статус местных государственных администраций, заключающийся в сочетании полномочий государственного органа общей и специальной компетенции. Предложено под полномочиями местных государственных администраций в области земельных отношений понимать возложенные на нее государством и закрепленные на законодательном уровне обязательства по влиянию на определенные общественные отношения.
Ключевые слова: земля, земельные отношения, местные государственные администрации, полномочия.
Samorodov A. S. On the issue the authority of local state administrations in the sphere of land relations.
The article studies the issue of land values the main object of nature, the immensity of its properties to meet material, spiritual, recreational, health, aesthetic and other needs and the need for detailed regulation of the disposal of its existing legal acts. Emphasized the special legal status of local state administrations is to combine the powers of the authority of general and special jurisdiction. A local authority under state administration in the sphere of land relations understand entrusted to it by the State and enshrined in law the obligation to exposure to certain social relations.
Key words: land, land relations, local administrations, authorities.
Розширена анотащя стати Самородова А. С. на тему: «Щодо питання повноважень мкцевих державних адмiнiстрацiй у галузi земельних вщносин»
Samorodov A. S., Competitor of the Department of Environmental Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv
An extended abstract of a paper on the subject of: «On the issue the authority of local state administrations in the sphere of land relations»
Problem setting. The article studies the issue of land values as the main object of nature, the immensity of its properties to meet material, spiritual, recreational, health, aesthetic and other needs and the need for detailed regulation of the disposal of its existing legal acts.
Paper objective. The environmental aspect of solving this problem is seen in the scientific substantiation of separation of powers of local administrations and other public authorities, local governments in land relations, given the proper provision throughout the state environmental safety, play ground in its close connection with natural environment, Environmental Protection to implement the public interest and maintaining sustainable economic development, environmental balance in the country and its individual regions.
Paper main body. The complexity of the problem is that lawyers no single approach to understanding the meaning of state ownership of land, the concept of public administration in the sphere of land relations, the essence of the respective relations arising from the participation of local administrations, local authorities in solving land issues as part of ecological relations.
The theoretical foundation that was laid by the Soviet legal doctrine, prepared the
1
necessary conditions for the perception of modern domestic legal theory understanding of the objectives and tasks of the Ukrainian state on environmental management, public performance are achieved and other bodies of a number of functions, ie activities necessary for the optimal organization of rational use and protection of natural objects or the environment as a whole.
The appearance, in addition to state and other subjects of ownership of certain natural resources not reduce, but instead raises to a new level role and importance of the state and its organs as organizers and guarantors relations nature.
Scientists engaged in research on the legal regulation of environmental, agricultural and land relations in Ukraine, conclude that in modern conditions of land reform, changes in the nature of public administration and improvement of its principles, such management should be considered based on the law of executive and administrative activities authorized bodies to ensure effective and efficient use of lands and their protection
Conclusions. Emphasized the special legal status of local state administrations is to combine the powers of the authority of general and special jurisdiction. A local authority under state administration in the sphere of land relations understand entrusted to it by the State and enshrined in law the obligation to exposure to certain social relations.
Key words: land, land relations, local administrations, authorities.
