CC BY
67Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 2. 2010 г. С. 150-160.
ЗЕМЕЛЬНОЕ И ЭКОЛОГИЧЕСКОЕ ПРАВО
УДК 349.41
ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО У СИСТЕМ1 ПРИВАТНОГО I ПУБЛ1ЧНОГО ПРАВА УКРА1НИ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРП I ПРАКТИКИ
Носы В. В.
Кшвський нащональний ушверситет м. Т. Г. Шевченка, Кшв, Украта
Розглядаються теоретичш основи i практичш аспекти сучасно! юридично! природи земельного права у контекст його стввщношення i взаемодп з приватним i публiчним правом у сферi регулюван-ня земельних, майнових, природресурсних, еколопчних, господарських, конституцшних, адмшютра-тивних та шших суспiльних вiдносин.
Ключов1 слова: земельне право; цившьне право; адмшютративне право; приватне право; публiч-не право; права на землю; право власносп на землю; права на природш ресурси.
Для сучасно! правово! доктрини { юридично! практики актуальними е проблеми сшввщношення та взаемодп приватного 1 публ1чного права в регулюванш земельних вщносин в умовах дп норм Конституцп Укра!ни, Земельного, Цившьного, Гос-подарського кодеков Укра!ни, шших закошв, яю спрямоваш на забезпечення регу-лювання земельних вщносин на нових методолопчних { теоретичних засадах.
Мета дослщження - розглянути теоретичш основи { практичш аспекти сшввщ-ношення { взаемодп принцишв, норм, метод1в приватного 1 публ1чного права у регулюванш земельних вщносин у сучасних умовах { на перспективу.
З поступовою лшвщащею монополп права державно! власносп на землю, за-провадженням приватно! та шших форм власносп на землю в юридичнш наущ три-вае дискушя з приводу того, нормами якого права мають регулюватись вщносини власносп на землю та шш! природш ресурси, { як це впливатиме на розвиток правово! системи з точки зору !х структури, змюту, принцишв та метод1в правового регу-лювання в умовах адаптацп укра!нського законодавства до законодавства Свропей-ського Союзу.
Доктриною цившьного права Укра!ни, яка вщображена у новому Цившьному кодекс! Укра!ни, передбачаеться регулювання вс!х вщносин власносп, в т.ч. й на землю, нормами цившьного законодавства [1, с. 17]. Розглядаючи проблеми сшввщношення норм ЦК Укра!ни з шшими законами, Кузнецова Н. С., Довгерт А. С. та шш! вчеш-цившсти вважають, що ст. 9 ЦК Укра!ни необх!дно тлумачити в сукуп-ност! з ус!ма шшими положеннями, що вм!щен! у гл. 1 ЦК Укра!ни, оск!льки цив> льн! правов!дносини виникають у вшх сферах: земельн!й, водн!й, г!рнич!й, люовш тощо, тому !х регулювання мае здшснюватися цив!льно-правовими нормами, як! можуть бути розм!щен! в актах земельного, люового, !ншого природоресурсного чи природоохоронного законодавства, ! в раз! кол!зш м!ж нормами цих спец!альних закошв ! нормами ЦК пр!оритет мають норми ЦК [2, с. 11].
З огляду на функцп, як! виконуе земля в економ!чному розвитку сустльства, не можна не погодитися з тим, що у сфер! використання земл! та шших природних ре-
суршв, в еколопчнш сферi можуть виникати цившьш вщносини, тобто майновi вщ-носини, яю за ст. 1 ЦК Укра1ни, мають базуватися на юридичнш рiвностi, вiльному волевиявленнi, майновiй самостшност !х учасникiв. В таких випадках щ вiдносини органiчно поеднуються iз земельними i !х можна розглядати як земельно-майнов^ що потребують комплексного правового регулювання нормами цивiльного i земельного законодавства. При цьому важко погодитися з тим, що в разi колiзil норм цившьного i земельного законодавства прiоритетними мають бути норми ЦК Укра1-ни, оскшьки в такому разi необхщно виходити перш за все з положень Конституцп Укра1ни, яка мае вищу юридичну силу i, як Основний закон держави, забезпечуе реатзащю принципу верховенства права.
Посилаючись на досвщ iнших держав щодо регулювання земельних вщносин, iншi автори пропонують, щоб Земельний, Водний, Лiсовий кодекси були законами приватного права i для цього треба мати единий Цившьний кодекс, розрахований на регулювання вшх вщносин громадянського суспiльства [3, с. 6]. Так, Дозорцев В. А. стверджуе, що в сучасних умовах земельш вщносини розпались на регульоваш ци-вiльним i адмшютративним правом, тому пiдстави для визнання земельного права як самостшно! галузi права перестали iснувати; на його думку тепер, коли земля стала об'ектом економiчного обороту i знову охоплюеться сферою ди цивiльного права, наслiдком чого е поширення на майновi земельнi вiдносини норм загально! частини цивiльного права [4, с. 26].
У цьому зв'язку, дослщжуючи у сво!й монографп проблеми сшввщношення екологiчного, земельного i цивiльного права, Шульга М. В. одним з перших в теорп екологiчного i земельного права Укра!ни науково обгрунтував висновок, що скасу-вання права виключно! державно! власностi на землю, законодавче закршлення рiз-них форм власносп на землю, визнання землi нерухомiстю, укладення угод iз земельними донками тощо лише в деякш мiрi розширюе сферу ди цивiльного права в галузi регулювання земельних вщносин, однак не призводить до поглинання земельного права цившьним з огляду на еколопчш та iншi функцп, якi виконуе земля в природi, економiцi, суспшьсга i тому земельнi вiдносини е предметом земельного права, а природоресурсш i екологiчнi - предметом еколопчного права [5, с. 52-55].
На думку шших вчених земельно-еколого-правово! науки, особливост землi як об'екта правовщносин вимагають проведення розмежування норм земельного i ци-вiльного законодавства як спещального i загального, а не включення земельних вщ-носин до предмета цившьного, конституцшного чи адмшютративного права [6].
У цьому зв'язку деяю вченi стверджують, що земля та iншi природнi ресурси не можуть вважатися рiччю чи майном у цившютичному розумiннi, оскiльки наяв-нiсть землi, вод, лiсiв, шших природних ресурсiв обумовлюе !х особливост як само-стiйних об'ектiв земельних та природноресурсових, екологiчних правовiдносин, а тому шститути права власностi на землю, права оренди земл^ право користування земельним серв^утом, суперфiцiй, емфггевзис, iпотеки тощо е виключно земельно-правовими i !х монополiзацiя у межах ЦК Украши не е природною i мае бути роз-блокованою найближчим часом у процес кодифiкацiйних робiт законодавчим шляхом [7, с. 46-54].
Той факт, що в сучасних умовах земля та шш1 природш ресурси не можуть роз-глядатися виключно з позицш речового права, не викликае особливих заперечень з боку представниюв науки земельного 1 еколопчного права, про що свщчать рашше опублшоваш р1зними авторами науков1 пращ укра!нських та заруб1жних вчених. Водночас важко погодитися з тим, що шститути права власносп на землю, шотеки земл1, права оренди земл1 тощо належать виключно до земельного права, оскшьки в такому раз1 абсолютизуеться публ1чний та ¡гноруеться приватний характер сучасних земельних вщносин шсля проведених реформувань.
В теоретичному { прикладному аспектах значний науковий штерес викликають дослщження { публшаци, у яких висловлюються пропозицп про необхщнють поед-нання норм цившьного 1 земельного права в регулюванш певно! частини земельних вщносин [8, с. 55]. У цьому зв'язку Дзера О. В. зазначае, що земельш вщносини ре-гулюються ЗК Укра!ни, а !х певна частина (щодо визначення права власносп на землю, шших речових прав на землю, об1гу земельних дшянок) - новим ЦК Укра!ни { тому не погоджуеться з думкою фах1вщв у галуз1 земельного права про те, що земельш вщносини, яю за сво!м змютом можна розглядати як цившьно-правов1, мають регулюватись виключно нормами земельного права [9, с. 17].
Застосування комплексного тдходу до регулювання цившьних, земельних, природоресурсних, еколопчних правовщносин вбачаеться бшьш обгрунтованим з теоретично! точки зору 1 мае практичне значення у сфер! правозастосування, оскшьки в реальнш дшсносп одш правовщносини об'ективно юнують у поеднанш з ш-шими правовщносинами. При цьому дискусшною вбачаеться точка зору про те, щоб частина земельних вщносин регулювалися нормами ЗК Укра!ни, а шша частина -нормами ЦК Укра!ни.
Погоджуючись з позищею тих укра!нських { росшських вчених, яю визнають субсид1арне застосування норм цившьного та земельного права в регулюванш земельних вщносин (Шульга М. В., Титова Н. I., Семчик В. I., Суханов С. А., Жариков Ю. Г., Козир О. М. та шш.), Кулинич П. Ф. вважае, що в перюд з 1992 по 2001 роки вщбувалася конвергенщя земельного 1 цившьного права, де земельне право Укра!ни швидше «дрейфувало», шж планом1рно рухалося в бш цившьного права, 1 в такому рус адмшютративно-правов1 шститути та мехашзми земельного права по-ступово поступалися мюцем цившьно-правовим шститутам та мехашзмам регулювання земельних вщносин [10, с. 62]. На наш погляд, у процес реформування земельних, майнових, аграрних та шших вщносин земельне право шкуди не пересувало-ся, а формувалося з врахуванням змши сут { характеру земельних вщносин, що призвело до необхщносп застосування основних засад, норм, метод1в приватно-правового регулювання земельних вщносин.
При цьому, розглядаючи проблему сшввщношення норм ЦК Укра!ни та ЗК Укра!ни, Кулинич П. Ф., з посиланням на змют норми ст. 3 ЗК Укра!ни, стверджуе, що норми цившьного законодавства можуть використовуватися для регулювання земельних вщносин, однак Земельному кодексу наданий прюритет в регулюванш земельних вщносин над ЦК та шшими актами законодавства, як не вщповщають (суперечать) Земельному кодексу [10, с. 62-63]. На його думку, яка сшвпадае з думкою Шульги М. В., Ад1ханова Ф. Х., проблема сшввщношення цившьного та земе-
льного права стосуеться правового регулювання лише частини земельних вщносин - лише тих, що мають цившьний характер, а саме вщносини щодо: а) земл^ як об'екта власносп та шших речових прав; б) обороту землi як об'екта приватно! вла-сностц зобов'язальнi (купiвля-продаж, iпотека, мiна, спадкування тощо); в) земельних дшянок, на яких розташованi об'екти нерухомого майна: будiвлi, споруди, бага-торiчнi насадження; г) вiдшкодування збиткiв власникам землi i землекористувачам [10, с. 65-67]; при цьому правовi норми, яю складають iнститут права власносп на землю, права оренди земл^ права земельного сервiтуту, добросусiдства тощо на йо-го думку мають бути закршлеш не в ЦК Укра!ни, а в ЗК Укра!ни [10, с. 68]. Така точка зору вбачаеться, на перший погляд, переконливою для виршення юнуючих проблем сшввщношення та взаемозв'язку цивiльного законодавства iз земельним законодавством. Однак погодитися з цим важко, оскiльки в даному випадку не може йти мова про прюритет норм ЗК Укра!ни над ЦК Укра!ни з огляду на наведеш вище аргументи щодо прюритетносп цивiльного законодавства над земельним.
Кожна з наведених точок зору з дослщжувано! у цш статтi проблеми сшввщ-ношення цившьного законодавства iз земельним, природоресурсним та еколопчним заслуговуе уваги i мае переважно дискусiйний характер. Водночас спшьним для наведених вище наукових iдей, точок зору, суджень рiзних вчених можна вважати те, що i в доктринi цивiльного права, i в земельно-еколого-правовiй науцi не заперечу-еться той факт, що в сучасних умовах вiдбулася змша сутi i характеру земельних, природо ресурсних та екологiчних суспiльних вщносин з виключно публiчних на приватно-публiчнi, що зумовлюе до необхiдностi розробки адекватного мехашзму !х правого регулювання з використанням елементiв, принципiв, методiв приватного права вiдповiдно до Конституци Укра!ни.
Як вiдомо, у правовш державi найвищу юридичну силу мае лише Конститущя Укра!ни, вiдповiдно до яко! приймаються iншi законодавчi та нормативно-правовi акти з питань регулювання цившьних, земельних, природо ресурсних, природоохо-ронних правовiдносин. Тому вбачаеться, що при виршенш проблем спiввiдношення та взаемодп цивiльного, земельного, природоресурсного i природоохоронного законодавства не може йти мова про прюритетшсть одних норм над шшими, оскiльки особливосп землi як об'екта правовiдносин зумовлюе до застосування таких норм i методiв правового регулювання, якi в сукупносп сво!й забезпечуватимуть реалiза-щю суб'ектами !х прав на землю, захист !х законних iнтересiв вщповщно до Кон-ституцi! Укра!ни. Тому з науково! точки зору можна вважати обгрунтованими ви-сновки вчених про те, що специфша регулювання земельного права полягае не в перекрученш загальноприйнятих юридичних категорiй i понять, а в особливiй рег-ламентацi! земельних вiдносин з використанням приватно-правових i публiчно-правових елемештв i пiдходiв [11, с. 63].
Реформування земельних вiдносин шляхом запровадження приватно! та iнших форм власносп на землю призводить до поступово! трансформацi! радянських земельних вщносин, якi за своею юридичною природою мали виключно публiчний характер, у самостшний вид земельних вщносин приватно-публiчного характеру, що об'ективно зумовлюе до необхщносп у переглядi традицшних i стереотипних докт-ринальних щей, поглядiв, концепцiй на проблеми сшввщношення i взаемодi! цивi-
льного, земельного, природоресурсного законодавства, до розробки { впровадження у практику законотворення { правозастосування нових юридичних моделей правового регулювання майнових, земельних, природоресурсних, еколопчних вщносин шляхом реатзацп норм, принцишв, метод1в та мехашзму приватного 1 публ1чного права з метою забезпечення приватних та публ1чних штерес1в у сфер1 використання та охорони земл1, а також шших природних ресурс1в.
Земельш та природоресурсш правовщносини приватно-правового характеру характеризуються такими особливостями: а) об'ектом виступають земельш дшянки та шш1 шдивщуально визначеш природш об'екти { ресурси; б) суб'ектами можуть бути громадяни, юридичш особи, держава: в) учасники таких правовщносин визна-ються юридично р1вними; г) до регулювання цих правовщносин, кр1м закону, засто-совуеться догов1рна форма; д) вшьне волевиявлення суб'екпв щодо реатзаци норм права у сфер1 використання земл1 та шших природних ресурс1в; е) свобода госпо-дарсько! д1яльносп, пов'язано! з використанням земл1 та шших природних ресуршв; е) гарантовашсть права власност на земельш дшянки; ж) гарантовашсть судового захисту прав та штерешв суб'екпв; з) оргашчне поеднання ¡з земельними та приро-доресурсними вщносинами публ1чного характеру (рацюнальне використання та охорона земл1 1 природних ресуршв, державний контроль за використанням { охоро-ною земель, збереження { вщтворення грунту та яюсних властивостей шших природних ресурав тощо).
З огляду на приватно-публ1чний характер окремих вид1в сучасних земельних та природоресурсних правовщносин, вбачаеться за доцшьне розглянути юнуюч1 про-блеми сшввщношення цившьного законодавства 1з земельним, природо ресурсним та еколопчним через призму сшввщношення { взаемодп норм, принцишв та метод1в приватного 1 публ1чного права у регулюванш таких вщносин. В земельно-еколого-правовш доктриш Укра!ш щ питання залишаються мало дослщженими. Наука земельного, еколопчного права не використовуе таких понять, як «приватш земельш вщносини», «приватно-публ1чш земельш вщносини», «публ1чш земельш вщноси-ни», «приватш природоресурсш вщносини», хоч потреба у доктринальному визна-ченш таких категорш вбачаеться необхщною як у теоретичному так { практичному значенш.
Водночас в сучаснш укра!нськш цившстищ визнаеться подш права на публ1ч-не 1 приватне. При цьому приватне право ототожнюеться з цившьним, яке визнача-еться як поеднання концепцш, щей (принцишв) та правових норм, що встановлю-ють на засадах диспозитивност1, юридично! р1вносп та шщ1ативи сторш пщстави набуття та порядок реатзаци й захисту прав та обов'язюв ф1зичними та юридични-ми особами, а також спещальними утвореннями, що виступають як суб'екти немай-нових та майнових (цившьних) вщносин, з метою задоволення матер1альних { духо-вних потреб приватних ос1б та захисту !х штерес1в [12, с. 3-23, 63].
Вбачаеться, що таке визначення юридично! природи приватного права виключ-но через цившьне право дещо звужуе його предмет та поширення його можливо! дп, оскшьки суспшьш вщносини приватного характеру виникають м1ж суб'ектами не лише з приводу особистих немайнових чи майнових прав, а й у шших сферах люд-
ського життя - використання землi та шших природних ресуршв, екологiчнiй, гос-подарськш, трудовiй, сiмейнiй тощо.
Адже в укра!нськш науцi цивiльного права юридична природа приватного права розкриваеться через таю характерш риси: регулюе вщносини мiж приватними особами, тобто мiж особами, жодна з яких не виступае вщ iменi держави чи !! орга-нiв (не е суб'ектом держави); мае основним принципом визнання прюритету штере-шв приватно! особи (суверенiтету iндивiда); забезпечуе приватний iнтерес, акцентуе на економiчнiй свободi, вiльному самовираженнi та рiвностi товаровиробникiв, за-хистi власникiв вщ свавiлля держави; грунтуючись на засадах юридично! рiвностi учасникiв цивiльних вщносин, забезпечуе iнiцiативнiсть сторiн при встановленш цивiльних вiдносин та вiльне волевиявлення суб'ектiв при реалiзацi! !х прав; припу-скае широке використання договiрно! форми регулювання; мiстить норми, яю «зве-рнеш» до суб'ективного права i забезпечують захист останнього; характеризуеться переважанням диспозитивних норм, якi спрямоваш на максимальне врахування в> льного розсуду сторш при виборi правил поведшки, прямо не заборонених законо-давством; визначае судовий позов як основний порядок захисту суб'екпв цившьних вiдносин у судi [12, с. 3].
Екстраполюючи щ ознаки приватного права на правовщносини у сферi використання землi та шших природних ресуршв, не важко побачити, що основш елемен-ти, принципи, методи, форми механiзму приватно-правового регулювання мають ушверсальний характер i тому можуть бути використанi не лише для регулювання особистих немайнових чи майнових правовiдносин, а й земельних, природоресурс-них, природоохоронних,екологiчних правовiдносин, об'ектами яких виступають земельш дiлянки чи iншi природнi ресурси, а суб'ектами у них е фiзичнi i юридичнi особи, а також держава та територiальнi громади.
Власне, у практищ реформування земельних, природресурсних, еколопчних вiдносин вже використовуються основнi елементи приватного права в регулюванш вщносин власностi на земельнi дiлянки та iншi природнi ресурси, використаннi земель та шших природних ресуршв на договiрних умовах, при захист земельних та екологiчних прав приватних осiб в судi тощо, але це не дае пiдстав робити виснов-ки, що такi суспшьш вiдносини е виключно цивiльними i тому потребують регулювання нормами цившьного права, якi повиннi бути закршлеш виключно у ЦК Укра-!ни.
Норми цившьного законодавства, на наш погляд, мають визначати вщповщно до Конституци Укра!ни загальний цивiльно-правовий статус особи, а також забез-печувати регулювання майнових вщносин, пов'язаних з земельними, природоресур-сними, екологiчними вщносинами i застосовуватися субсидiарно з нормами земельного, природоресурсного, еколопчного законодавства в частит забезпечення реалi-заци суб'ективних майнових i немайнових прав фiзичних i юридичних осiб, а в разi вiдсутностi вiдповiдних правових норм мае застосовуватися Конституцiя Укра!ни, а також допустимими можуть бути аналопя закону, права чи судовий прецедент. Вбачаеться, що такий шдхщ до використання ушверсальних елементiв, принцитв, методiв приватно-правового регулювання земельних, природоресурсних, екологiч-них правовiдносин дозволить уникнути юнуючих проблем у спiввiдношеннi норм
НоСк В. В.
цившьного, земельного, природоресусрного законодавства та забезпечити ефектив-ну взаемодда у застосуваннi цих норм для регулювання майнових вщносин, якi ор-ганiчно поеднуються iз земельними, природо ресурсними, екологiчними.
В теорi! права та в законотворчш практицi Укра!ни питання про застосування норм, принцитв та методiв приватного права до регулювання земельних вщносин пов'язуюеться не лише з реформою вщносин власносп на землю, а й з тим, чи ви-знаеться у законодавствi земля об'ектом нерухомого майна, яке може перебувати у товарно-грошовому об^у нарiвнi з iншим майном, i бути предметом цившьно-правових угод. Як стверджуе Жариков Ю. Г., визнання землi нерухомим майном вщкривае бiльшi, нiж ранiше, можливосп застосування норм цивiльного законодавства в процес регулювання земельних вщносин [13,48]. Однак при цьому необхщно зазначити, що межi застосування норм цившьного права до регулювання земельних вщносин у чинному законодавсга ч^ко не визначеш, що створюе проблеми у прак-тицi захисту прав власниюв чи орендарiв земельних дшянок, пов'язанi, наприклад, iз спiльною, колективною, комунальною власнiстю на землю, приватизащею об'ектiв незавершеного будiвництва разом iз земельними дiлянками, придбання земельних дшянок у процес велико! i мало! приватизацi!, з строками позовно! давнос-тi, придбанням права оренди на конкурентних засадах, переважного тощо.
Земельш вiдносини за сво!м змютом е земельними, якi можуть оргашчно поед-нуватися з майновими, господарськими, фшансовими, адмiнiстративними тощо, оскiльки земля е самостшним, особливим, неповторним об'ектом в структурi право-вiдносин i виконуе лише !й об'ективно притаманш функцi! [14]. Тому в сучасних умовах юридичне значення для сшввщношення i взаемодi! норм цивiльного, земельного i природоресурсного та еколопчного права мае не стiльки майнова сутнють окремих видiв земельних та природо ресурсних i екологiчних вщносин, як необхщ-нiсть застосування всього набору юридичного iнструментарiю (принципiв, норм, методiв, форм) приватного права до регулювання земельних та природоресурсних i екологiчних суспiльних вiдносин з метою забезпечення вшм суб'ектам рiвних мож-ливостей для реалiзацi! i захисту !х суб'ективних прав на землю та iншi природнi ресурси, здшснення екологiчних прав.
Законодавче закрiплення землi як об'екта нерухомостi е суттевим, однак не го-ловним критерiем для використання норм, принципiв, методiв приватного права до правового регулювання земельних вщносин. Земля може бути визнана у законодав-сга об'ектом нерухомосп. Однак це не означае, що автоматично будуть застосову-ватись норми i методи приватно-правового регулювання до земельних вщносин, оскшьки одночасно у закош може закрiплюватись принцип права виключно! влас-ностi держави на землю як об'ект нерухомосп. За таких умов регулювання земельних вщносин матиме публiчно-правовий характер. Тому головним критерiем застосування приватно-правових норм i методiв регулювання земельних вщносин е гара-нтоване Конститущею Укра!ни право громадян, юридичних осiб, держави, терито-рiальних громад вшьно, на рiвноправних засадах набувати, реалiзовувати i захищати суб'ективнi права власносп на землю, використовуючи при цьому норми, методи та принципи приватного права незалежно вщ того, чи буде визнаватись у законодавст-вi земля об'ектом нерухомого майна чи ш.
Здшснення права власност! та шших прав на землю не виключае також обов'язкового публ1чно-правового регулювання земельних вщносин у поеднанш з нормами приватного права. В укра!нському земельному, цившьному, конституцш-ному прав! поки-що не визначеш критери оптимального сшввщношення { взаемо-зв'язку штереив особи, суспшьства 1 держави, розмежування, { головне, взаемоди приватно-правових { публ1чно-правових засад регулювання земельних та шших ор-гашчно поеднаних з ними суспшьних вщносин.
Тому не випадково в чинному земельному законодавсга переважають норми, яю дозволяють органам мюцевого самоврядування чи держави припиняти право власност! на землю на основ! суб'ективних, а не нормативно визначених, оцшочних понять, яю вживаються у Земельному кодекс!, суб'ективно встановлювати заборони, штучш перешкоди приватизацп земель громадянами, примусово вилучати при-ватизоваш земельш дшянки у одних ос1б для передач! цих д1лянок шшим особам, вчинювати шш! дп, яю зачшають штереси приватних власниюв земл1. Водночас, у земельному законодавств^ у закон1 про мюцеве самоврядування м1стяться норми, яю не дозволяють ефективно 1 швидко вир1шити конкретн1 земельн1 питання на на-ц1ональному р1вн1 з метою задоволення суспшьних чи державних потреб та штере-с1в [15]. Ц1 та 1нш1 факти св1дчать про юнуючу нев1дпов1дн1сть норм { метод1в пуб-л1чного права сут1 { характеру земельних вщносин, що виникають в результат непо-сл1довно здшснювано! в Укра!н1 земельно! реформи, { потребують правового забез-печення нормами земельного та цившьного права.
Вщмова в1д монопол1! державно! власност! на землю в сучасних умовах змшюе меж! втручання держави та оргашв м!сцевого самоврядування у регулювання земельних вщносин, зумовлюе до з'ясування сут! ! характеру державного ! самоврядного регулювання в!дносин власност! на землю в ринкових умовах. Адже без виваженого впливу держави та оргашв мюцевого самоврядування на регулювання вщносин власност! на землю, використання ! охорони земель неможливо провести сощально справедливий розподш ! перерозпод!л земель, забезпечити належний р!вень обл!ку к!лькост! та якост! земель, а також реестращю прав на землю ! мати об'ективну ш-формац!ю про правовий режим земель, створити належи! юридичш гарант!! захисту прав власниюв земл! ! землекористувач!в при вир!шенн! земельних спор!в, тощо.
Застосування норм та метод!в публ!чного права до регулювання земельних вщносин не перетворюе останшх у адмшютративш, конституц!йн! чи !нш! правовщно-сини. Однак в науков!й л!тератур! Рос!! висловлюються думки про те, що земля е об'ектом адмшютративного права, тому земельш в!дносини мають регулюватись лише нормами цившьного та адмшютративного законодавства ! немае шдстав ви-знавати земельне право як самостшну галузь [16, с. 26]. В укра!нськш адм!н!страти-вно-правов!й наущ земельн! в!дносини не ототожнюються з управлшськими [17, с. 50]. Водночас в теорп конституц!йного права Укра!ни серед матер!альних об'ект!в конституц!йно-правових вщносин називають власнють, засоби виробництва, приро-дн! об'екти [18, с. 80]. Застосування норм Основного закону держави до регулювання суспшьних вщносин з приводу земл!, не змшюе сут! ! характеру об'ективно ви-никаючих земельних правовщносин як предмету земельного права.
НоСк В.В.
Норми, принципи, методи конституцшного, адмшютративного, фшансового та iнших галузей публiчного права не замiнюють основних правових засад та способiв регулювання земельних вiдносин нормами земельного законодавства i самостiйно! галузi - земельного права, а допомагають забезпечувати оптимальне сшввщношен-ня публiчних i приватних штереив у процесi здiйснення прав на землю в Укра!ш. Адже одних норм Конституци Укра!ни, якi хоч i мають пряму дiю, недостатньо для того, щоб виршити конкретш питання щодо права власностi на землю, планування i розвитку територш, проведення грошово! оцiнки земель, ведення земельного кадастру та системи реестраци права на землю тощо.
Земельш вiдносини, якi в сучасних умовах набувають характеру публiчно-приватних, тiсно переплiтаються з конституцiйними та шшими публiчними вщно-синами, що не може не впливати на !х правове регулювання. Наприклад, норми конституцшного права закршлюють територiальний устрiй Укра!ни, принципи, систему адмiнiстративно-територiального подiлу, статус АР Крим, мют Киева та Севастополя [18, с. 32], однак не визначають правовий режим земель цих утворень, оскшьки це можна зробити лише на пiдставi норм земельного права. Разом з тим, змша адм> нiстративно-територiальних меж впливае на правовий режим земельних дшянок i навпаки, змша меж земельно! дшянки може впливати на виршення питання про адмiнiстративно-територiальний подiл. Безпосередне здiйснення права власносп Укра!нського народу на землю може вимагати застосування норм конституцшного права щодо оргашзаци i проведення Всеукра!нського референдуму. Вирiшення питання про приватизащю земельних дiлянок, ведення державного земельного кадастру, проведення землеустрою, виконання шших регулятивних функцш не може бути реалiзоване органами мюцевого самоврядування та органами державно! влади без застосування норм земельного, мiстобудiвельного законодавства.
Для ефективного регулювання земельних вщносин недостатньо буде викорис-тання також лише одних методiв конституцiйного чи адмiнiстративного права, осю-льки специфiка землi як об'екта правовщносин, особливостi реалiзацi! суб'ективних прав на землю зумовлюють до застосування «дозволу i заборони, позитивних зо-бов'язань i регламентування структури, iмперативних приписiв i рекомендацш» [18, с. 17], тдпорядкування i делегування у сукупносп з такими галузевими методами земельного права, як визначення цшьового призначення земельно! дiлянки, зонiнГ, нормування, погодження, утримання вiд певних дш, вiдведення земельно! дiлянки в натур^ експертна, нормативна грошова оцiнка земельних дшянок, а також, в разi потреби, i з методами цившьного права - рiвностi i автономи учасникiв земельних вiдносин. Лише у поеднанш приватно-правового i публiчно-правового регулювання земельних вщносин можна створити цшсну систему гарантш реалiзацi! права власносп на землю, оскiльки науково-теоретичний подiл системи права на галуз^ як за-значають у сво!й роботi Скакун О. Ф., Пушкш О. А., е досить умовним [19, с. 36] i необхщним для пiзнання сутi такого явища, як право. При цьому система нормативного, законодавчого регулювання земельних вщносин, що виникають у процеш здшснення права власносп Укра!нського народу на землю у рiзних формах, мае бути спрямована на забезпечення взаемоди принципiв та норм приватного i публiчно-го права, тобто «формування, функцiонування i розвиток тако! правово! системи,
яка б гармоншно забезпечувала взаемод1ю об'ективно юнуючих в суспшьств1 як приватних, так { публ1чних потреб та штерешв особи, суспшьства та держави, !х взаемну вщповщальшсть, застосовуючи при цьому адекватш форми { методи правового регулювання» [20, с. 16].
Резюмуючи викладене, можна зробити наступш висновки: загальний науково-теоретичний анатз нормативних та доктринальних джерел з питань здшснення прав на землю дозволяе визначити основш тенденци { можлив1 перспективи правового регулювання земельних вщносин вщповщно до Конституцп Укра!ни та визначити мюце 1 роль земельного права у правовш систем! Укра!ни: а) змша сут { характеру вщносин власносп на землю потребуе застосування комплексного тдходу до вибо-ру 1 застосування правових форм, норм, метод1в, принцитв регулювання вщносин власносп на землю з метою забезпечення балансу сустльних { приватних штерешв у здшсненш права власносп на землю Укра!нського народу; б) суспшьне визнання { Конституцшне гарантування права приватно! власносп на землю не змшюе публ1ч-ного характеру вщносин власносп на землю; в) юридичну основу для забезпечення здшснення права власносп на землю складае земельне право як складова нацюна-льно! правово! системи; г) недосконалють сучасно! земельно-правово! системи зу-мовлюе до необхщносп розробки ново! юридично! модел1 здшснення права власносп на землю вщповщно до конституцп Укра!ни; д) розбудова 1 утвердження нац1о-нально! правово! системи мае здшснюватися з врахуванням сучасних процес1в адап-тац1! законодавства до правово! системи Укра!ни.
Список лггератури
1. Цивiльие право Укра!ии: [тдручник]: У 2-х кн. / [За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнецово!]. - К. : Юршком 1нтер. - . -
Кн.1. - 2002. - 894 с.
2. Кузнецова Н. С. Развитие гражданского законодательства Украины: проблемы и перспективы // Збiрник тез доповщей учасниюв Мiжиародио! науково-практично! конференцп «Розвиток цивiльиого законодавства Укра!ни: шляхи подолання кодифкацшних протирiч» / Н. С. Кузнецова. - К. : В-во КНУ iм. Т. Шевченка, 2006. - С. 9-19.
3. Пушкш О. А. Методичиi проблеми кодифкацп законодавства у сферi тдприемництва / О. А. Пушкiи // Право Укра!ни. - 1995. - № 5-6. - С. 4-10.
4. Дозорцев В. А. Проблемы совершенствования гражданского права Российской Федерации при переходе к рыночной економите / В. А. Дозорцев // Государство и право. - 1994. - № 1. - С. 20-32.
5. Шульга М. В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях / М. В. Шульга. - Х. : Фирма «Консум», 1998. - 224 с.
6. Андрейцев В. I. Правовий режим землi як основного нацюнального багатства / В. I. Андрейцев // Юридичний журнал. Законодавство Укра!ни. Науково-практичш коментар^ - 2002. - № 4. - С. 10-22.
7. Андрейцев В. I Правовi проблеми виявлення i усунення монополiзму в регулюванш земельних, природноресурсових та еколопчних правовщносин / В. I. Андрейцев // Бюлетень Мшютерства юстицп Укра!ни. - 2006. - № 7. - С. 46-54.
8. Шульга М. В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях / М. В. Шульга. - Харьков. - Фирма «Консум», 1998. - 224 с.
9. Дзера О. В. Загальш положення цившьного права // Цившьне право Укра!ни: [тдручник]: / [За ред. О. В. Дзери, Н.С. Кузнецово!] / О. В. Дзера. - К. : Юршком !нтер. - . -
Кн. 1. - 2002. - 894 с.
10. Кулинич П. Ф. Проблеми взаемодп норм цившьного i земельного права в регулюванш земельних вщносин / П. Ф. Кулинич // Бюлетень Мшютерства юстицп Укра!ни. - 2006. - №3. - С.62.
HociK В. В.
11. Голиченков А. К., Козырь О. М. Концепция федерального закона о земле / А. К. Голиченков, О. М. Козырь // Государство и право. - 1997. - № 7. - С. 60-72.
12. Харитонов £. О., Старцев О. В. Цившьне право Украши: [тдручник] / £. О. Харитонов, О. В. Старцев. - К. : 1стина, 2007. - 816 с.
13. Жариков Ю. Г. Разграничение сферы действия земельного и гражданского законодательства при регулировании земельных отношений / Ю. Г. Жариков // Государство и право. - 1996. - С. 45-58.
14. Носк В. В. Право власност на землю Украшського народу: [монографiя] / В. В. Носж. - К. : Юршком 1нтер, 2006. - 456 с.
15. Офщшш повщомлення // Землевпорядний вюник. - 1999. - №1. - С. 44.
16. Дозорцев В. А. Проблемы совершенствования гражданского права Российской Федерации при переходе к рыночной экономике / В. А. Дозорцев // Государство и право. - 1994. - №1 . - С. 20-32.
17. Колпаков В. А. Адмшютративне право Украши: [тдручник] / В. А. Колпаков. - К. : ВентурЦ 1999. - 580 с.
18. Конституцшне право Украши / [За ред. В. Ф. Погоршка]. - К. : 1стина, 1999. - 379 с.
19. Скакун О. Ф., Пушюн О. А. Правова система Украши: час нових звершень / О. Ф. Скакун, О. А. Пушюв // Правова система Украши: Теорiя i практика. - К. : ВентурЦ 1993. - 445 с.
20. Селiванов В. М. Методолопчш аспекти аналiзу трансформацй вщносин власност в Укрш'ш / В. М. Селiванов. // Економiко-правовi проблеми трансформацй вщносин власност в Укра!ш. - К. : 1стина, 1997. - 326 с.
Носик В. В. Земельное право в системе частного и публичного права Украины: проблемы теории и практики / В. В. Носик // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2010. - Т. 23 (62). № 2. 2010. - С. 150-160.
Рассматриваются теоретические основы и практические аспекты современной юридической природы земельного права в контексте его соотношения и взаимодействия с частным и публичным правом в сфере регулирования земельных, имущественных, природоресурсных, экологических, хозяйственных, конституционных, административных и других общественных отношений.
Ключевые слова: земельное право; гражданское право; административное право; частное право; публичное право; права на землю; право собственности на землю; права на природные ресурсы.
Nosik V. Land law in the system of private and public law of Ukraine: The theoretical and practical problems / V. Nosik // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2010. - Vol. 23 (62). № 2. 2010. - Р. 150-160.
In the area of land relationship regulations, privity, natural-resources and ecological relations, economic relations, constitutional regulations, administrative and other relations, the theoretical bases and practical aspects of the modern legal essence of the land law in term of its correlation and interface with public and private law are considered.
Keywords: land law; civil law; administrative law; private law; public law; rights on land; right of ownership on land; rights on natural resources.
Надтшла до редакцп 19.10.2010 р.
