CC BY
34Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 25 (64). 2012. № 1. С. 141-150.
УДК 349.4
МЕЖ ЗД1ЙСНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТ1 НА ЗЕМЛЮ: ТЕОР1Я I ПРАКТИКА
Носы В. В.
Кшвський нащональний утверситет 1м. Т. Г. Шевченка, м. Кигв, Украгна
Розглядаються теоретичш i практичш питання юридично! природи меж здшснення права влас-ностi на землю вщповщно до Конституцп Украши.
Ключов1 слова свобода, право власносп на землю, межi здшснення, обмеження права, правовi обмеження, зобов'язання.
Актуальнють теми дослщження обумовлена сучасними сощально-економ1чними { державно-правовими проблемами набуття { реатзацп громадянами { юридичними особами, а також шшими суб'ектами права власносп на землю 1 зе-мельш дшянки в ринкових економ1чних умовах, забезпеченням законносп { правопорядку у використанш та охорош земл1 як об'екта права власносп { основного нацюнального багатства Укра!нського народу. Адже суб'ективне право власносп на землю як м1ра можливо! 1 необхщно! поведшки власника чи уповноважено! особи мае здшснюватись у певних межах з огляду на сощальну функщю права власносп на землю з метою забезпечення оптимально! взаемодп публ1чних { приватних ште-рес1в у використанш земль У цьому зв'язку важливо розкрити юридичну природу меж здшснення права власносп на землю у !! теоретичному { прикладному значенш з метою забезпечення ефективносп правового регулювання земельних вщносин.
1сторико-правов1 дослщження питань власносп [1, с 13-548; 2, с 121] шдтвер-джують, що починаючи з час1в Римського права й до сьогодшшнього дня пробле-ми, пов'язаш з визначенням меж здшснення права власносп на землю, були { зали-шаються актуальними для громадян, держави { суспшьства, оскшьки основною причиною !х постшного юнування е об'ективна необхвдшсть у використанш земл1 та !! природних ресурс1в для задоволення життевих потреб 1 суперечливих приватних, державних, громадських, суспшьних штерес1в. У нов1тнш юторп, зазначае Рабшо-вич П. М., боротьба за права людини - це боротьба за межi здшснення прав людини, особливо за юридичне закршлення та штерпретащю цих меж [3,с.8]. При цьому безпосереднш вплив на виршення цих питань мае правова система, пол1тичний режим { державний устрш т1е! чи шшо! кра!ни, моральш засади суспшьства, при-родш умови та шш1 чинники.
Меж1 здшснення права власносп на землю перебувають у прямш залежност вщ того, як у держав! на конституцшному чи шшому законодавчому р1вш за-кршлюються свободи та обов'язки людини { громадянина. Як вщомо, вперше юридичне визначення свободи було сформульовано у ст. 4 французько! Декларацп прав людини { громадянина 1789 року, у якш зазначалось, що свобода полягае у можли-
141
вост робити все, що не шкодить шшому: отже, здшснення природних прав кожного обмежено лише тими рамками, яю забезпечують iншим членам суспiльства таю самi права [4, с. 135].
Згодом щ положення були визнаш мiжнародним спiвтовариством i вiдображенi у ст. 29 Загально! деклараци прав людини, вiдповiдно до яко! кожна людина, здiйснюючи сво! права i свободи, повинна зазнавати тiльки таких обмежень, яю встановленi законом виключно з метою забезпечення надежного визнання й поваги прав i свобод шших з метою задоволення справедливих вимог, морал^ громадського порядку та загального добробуту в демократичному суспшьсга [3, с. 5]. Заборона на знищення чи обмеження прав з боку держави, групи ошб чи окремо! особи пе-редбаченi у Мiжнародному Пактi про громадянськi i полiтичнi права [5, с. 38]. У ст. 4 Мiжнародного пакту про економiчнi, соцiадьнi i культурш права передбачено, що держава може встановлювати тiльки такi обмеження прав, яю визначаються законом, i лише остiльки, оскiльки це е сумiсним з природою зазначених прав, виключно з метою сприяння загального добробуту в демократичному суспшьсга [5, с. 22].
У Конституцп Украши також е норми, у яких закрiплюються положення за-гальноприйнятих мiжнародних стандартiв щодо здiйснення прав i свобод людини i громадянина. При цьому анадiз змiсту Основного закону з цих питань дозволяе визначити двi групи норм, як встановлюють юридичнi гаранти реалiзацil права власносп на землю: перша — поширюеться на всi основнi права i свободи громадян. Зокрема, зпдно зi ст. 64 Конституцп Украши, конституцiйнi права i свободи людини i громадянина не можуть бути обмеженi, крiм випадкiв, передбачених Конститу-цiею Украши; друга — встановлюе загальш засади до визначення меж здшснення права власносп на землю Украшського народу.
Вiдповiдно до ст. 13 Основного закону, межi здшснення права власносп на землю вщ iменi Украшського народу органами державно! влади та мюцевого са-моврядування визначаються лише Конституцiею Украши; ст. 14 передбачае, що межi здiйснення права власностi на землю громадян, юридичних ошб i держави визначаються виключно вщповщно до закону; ст. 41 встановлюе гаранти здшснення суб'ективного права власносп, в т.ч. й на землю. Однак не вс конституцшш положення щодо прав i свобод у здшсненш права власностi на землю знайшли ро-звиток у ЗКУ та шших прийнятих законах. Так, у ЗКУ вщсутш норми щодо меж, форм i способiв здiйснення прав власника на землю вщ iменi Украшського народу. Крiм того, у цьому закош не закрiплюються основш юридичнi засади щодо меж здшснення права власносп на землю подiбно до того, як це зроблено у Цившьному кодекс Укра!ни. Тому без будь якого системного тдходу до юридично! сутностi меж реалiзацil права власностi на землю у ЗК Украши визначаються сфера дп суб'ективного права власностi лише на земельш дiлянки громадян i юридичних ошб, закрiплюються положення щодо обмеження прав на земельш дшянки, добро-сусiдства, права земельного сервiтуту тощо. Пояснюеться це тим, що до прийняття цього кодексу, проблеми меж здшснення права власносп на землю Украшського народу не були предметом спещального дослщження у сучаснiй наущ земельного, цивiльного права. Не дивлячись на те, що у Конституцп Украши вказуеться на необхщшсть додержання меж здшснення права власносп на землю у процеш ре-адiзацil норм права щодо володiння, користування i розпорядження землею, у зако-нодавствi i у теорil земельного права не розкриваеться юридична сутнють поняття
142
«межi здшснення права власностЬ» на землю вщ ÎMern народу, а також «меж1 здшснення» суб'ективного права власносп громадян, юридичних oci6, держави i територ1альних громад.
Фшолопчне тлумачення слiв «межа», «межЪ>, що вживаються у текстi Основного закону, розкривае суть цього поняття як — обсяг, стутнь чого-небудь; допустима норма чого-небудь дозволеного [6, с.517]. У сучаснш науковш i навчальнiй лiтературi iз земельного права немае визначення цього поняття як земельно-правово! категорп. Водночас у цивiльно-правовiй науцi Украши зроблеш спроби розкрити юридичну сутшсть меж здiйснення права приватно! власност^ пiд якими розумiються законодавчо визначеш та встановленi системою правових принцишв рамки дiяльностi громадян - власниюв по реалiзацiï правомочностей володiння, ко-ристування та розпорядження, якi складають змiст суб'ективного права [7, с. 93].
Погоджуючись з окремими ознаками такого формулювання меж здiйснення права, водночас не можна не вказати на певне звуження правовоï природи цього поняття рамками дiяльностi громадян щодо реалiзацiï правомочностей власника. Крiм того, у цьому визначенш вiдсутнi ознаки, що характеризують взаемозв'язок та сшввщношення прав i свобод особи, а також не вщображають змюту самого поняття «здшснення права власносп», i тому бшьше розкривають меж суб'ективного права приватноï власностi, а не його реалiзацiю через виконання, додержання, вико-ристання правових норм. Як зазначае Майданник Р. А., iсторiя розвитку права власносп свщчить, що воно школи не iснувало у вигщщ нiчим необмеженоï влади на рiччю; необхiднiсть забезпечення прав i законних штерешв iнших осiб, в т.ч. i держави, завжди примушувало право ставити свободу власника в певш визначенi меж [8, с. 150].
Оргашчна еднiсть прав, свобод i обов'язюв е характерною ознакою соцiальноï сутностi будь - якого права, в т.ч. й власносп на землю. В юридичнш лiтературi з цього приводу справедливо зазначаеться, що суб'ективне право - це не свобода в рамках закону, а законом гарантована свобода [9, с. 206]. При цьому свобода у ïï традицшному розумшш виражаеться не тшьки в можливост дiяти вщповщно до пiзнаноï необхiдностi, а й усупереч ш, затверджуючи сво1'м поводженням автоном-ний характер i незалежшсть особистостi [1, с. 37]. Однак визнана правом свобода обмежуе суверештет власника чи уповноважено1' особи у спроможносп i можли-вост вибору допустимих варiантiв свое1' поведшки, пов'язано1' з реалiзацiею суб'ективного права.
Це означае, що здшснення права власносп на землю, як i будь-якого шшого права, також мае сво1' рамки, або ж по-шшому, зовшшш межi чи певний обсяг свободи, вихвд за яю поеднуеться з юридичною вiдповiдальнiстю. Тому власник землi чи уповноважена особа, з одного боку, мае дiяти в межах сво1'х правомочностей, з другого - не посягати на правову свободу шших власниюв, тре^х ошб i не за-поддавати шкоди державi i народу. Для забезпечення тако1' поведiнки суб'ектiв ви-никае потреба у державному регулюванш вiдносин власностi i контролi за дiями власника не допускаючи при цьому незаконного втручання у допустимi межi ре-алiзацiï права власносп. Недодержання названих вимог щодо меж здшснення права власносп призводить до появи таких негативних правових явищ, як зловживання правом i правопорушення.
143
Гарантована Конститущею Украши свобода вибору можливо1' i допустимо!' поведшки власника чи шшо1 особи передбачае певш зовнiшнi меж1, у яких вщбу-ваеться реатзащя правомочностей власника або обсяг повноважень, набiр прав i обов'язкiв, яю дозволяють вчинювати певнi дiï чи зобов'язують утримуватись вiд тих чи шших дiй, або ж повнютю збороняють дiяти у тому чи шшому напрямi.
Меж здiйснення права власносп можна розглядати як окреме правове поле, на якому вщбуваеться «гра» за встановленими у нормах закону правилами з додер-жанням принцишв моральностi, тобто виникають, змшюються i припиняються пра-вовiдносини мiж рiзними суб'ектами щодо землi. Свобода поведшки суб'екпв на такому полi визначаеться встановленими правовими обмеженнями, а також обме-женнями права власносп, та закршленими обов'язками учасникiв земельних пра-вовiдносин. При цьому необхщно розмежовувати як рiзнi за своïм змiстом поняття «правовi обмеження» i «обмеження права», суть яких не дослщжувалась вченими у галузi земельного права.
У наукових працях з цившьного права, пiд правовим обмеженням розумiеться сукупнiсть елементiв правового регулювання, спрямованих на встановлення рамок (меж) дозволеноï поведiнки суб'ектiв, що окреслюють сферу, всерединi якоï особа може вшьно реалiзувати свою правоздатнiсть за наявносп певних юридичних фактiв [10, с.110-111]. Подiляючи в цiлому таку точку зору, Безсмертна Н. В. водно-час не погоджуеться з тим, що поряд iз заборонами i обов'язками до правових об-межень вщносяться i обмеження права, оскшьки правовi обмеження, на ïï думку, це засоби, за допомогою яких вщбуваеться обмеження права [7, с.71].
Анатз наведених вище наукових пiдходiв до визначення сутi правового обмеження показуе, що бшьш лопчною i обгрунтованою е перша точка зору, оскшьки базуеться на правильному сшввщношенш таких фiлософських категорш, як загаль-не i окреме. Правовi обмеження здiйснення права власносп на землю не зводяться лише до тих норм, яю закршлеш у законi, а е бшьш широким поняттям, яке включае в себе перш за все загальш принципи права, на основi яких базуеться забезпечена законом свобода поведшки особи iз врахуванням яких у законодавствi допускаеться вибiр дозволених чи заборонених дш суб'ектiв. У Конституци Украши закрiпленi загальнi засади права власносп, яю водночас слiд розглядати як правовi обмеження здiйснення права власносп на землю Украшського народу. Загальш принципи як основа обмеження права е зовшшньою оболонкою, юридичними рамками правового поля, вихщ за яю характеризуе будь яку дда такою, що порушуе права шших ошб, або ж припиняе правовщносини. Характерною ознакою правового обмеження е те, що всередиш такого поля його дiя поширюеться як на вш елементи вiдносин влас-носп на землю i всi правомочносп власника чи уповноважено1' особи. 1нша особ-ливiсть правового обмеження полягае в тому, що змют його включае також кон-кретнi принципи i норми, яю визначають свободу дш у процесi реалiзацiï суб'ективного права власносп. Так, наприклад, межi здiйснення права власностi на землю вщ iменi Укра1'нського народу, ^м загальних конституцiйних засад, мають поеднуватись з додержанням принципiв реалiзацiï владних повноважень органами державно1' влади та мюцевого самоврядування.
Внутрiшню основу, або ж змют правових обмежень складають не лише принципи i конкретш норми права, а й передбачеш законом, адмшютративним актом, договором чи судовим ршенням обмеження права власносп, суть яких, як було до-
144
HociK В. В.
ведено у попередньому роздш ще1' роботи, полягае в тому, що вони е внутршньо присутньою властивiстю (ознакою) будь якого суб'ективного права власносп. Характерною рисою обмежень права власност^ яка дозволяе проводити лiнiю мiж пра-вовим обмеженням, е те, що встановлеш законом обмеження поширюються лише на правомочност власникiв землi та шших суб'екпв здiйснення права власносп на землю. Крiм того, обмеження права е обтяжливими для суб'екпв власностi i стри-мують вщ активно!' поведiнки, тодi як правовi обмеження спонукають 1'х до пози-тивних дiй щодо вибору варiантiв своеï поведiнки.
В юридичнiй лiтературi видiляють прямi i опосередкованi обмеження у здшсненш права власностi в залежносп вiд пiдстав 1х встановлення та направле-ностi: передбаченi законодавством у виглядi прямих заборон; загально-правового характеру, якi випливають з недопустимосп зловживання правом та недопустимостi дш, якi за законом передбачена вщповщальшсть; пов'язанi з необхiднiстю для власника дотримуватися «моральних засад суспшьства»; добровшьш обмеження, якi приймае на себе власник за договором, а також ri, що випливають з певних юри-дичних фактiв; процедурш, обумовленi встановленням спецiальних правил щодо умов та порядку реатзаци правомочностей власника [8, с.150-151].
Наведений перелш обмежень може бути конкретизований щодо землi подiбно до того, як це зроблено у ст. 111 ЗКУ, вщповщно до якоï серед обмежень права власносп на земельну дшянку назваш: а) заборони: на продаж або шше вiдчуження певним особам протягом установленого строку, на передачу земельноï дiлянки в оренду (суборенду), на змiну цiльового призначення дiлянки, ландшафту та зовнiшнього виду нерухомого майна; б) умови: прийняття спадщини лише визна-ченим спадкоемцям; початку i завершення забудови або освоення земельноï дiлянки протягом встановлених строюв; в) зобов'язання: проведення будiвництва, ремонту або утримання дороги, дшянки дороги; додержання природоохоронних вимог; надання права полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на свош д^нщ в установлений час i в установленому порядку тощо. Суть цих обмежень розкриваеться у шших законах i нормативно-правових актах [11, с. 335-349]. Особ-ливим способом обмеження здшснення права власносп е ршення судових, слщчих оргашв про накладення арешту на майно [12, с.198-199].
Правовi обмеженнi та обмеження права, а також обов'язки власника у едносп свош розкривають юридичну природу меж здшснення права власносп на землю. При цьому встановлення меж можливих дш власника чи уповноваженоï особи у ре-алiзацiï права власносп на землю безпосередньо залежить вщ наявностi чи вщсут-носп правових норм, якi визначають правовий статус власника чи iншого суб'екта здшснення права, сферу ди права власносп на землю, способи реалiзацiï права тощо. Анатзуючи обмеження права з точки зору меж здшснення права власносп на землю необхщно шдкреслити, що в даному випадку мова йде виключно про суб'ективне право власносп. Водночас природне i юридичне право власносп Украшського народу не може бути обмежене законами, однак воно може мати межi здшснення, як передбачеш Конститущею Украши i мiжнародно-правовими актами.
З огляду на особливий правовий статус оргашв державноï влади та мюцевого самоврядування, Конститущя Украши визначае правовi рамки, у яких можуть дiяти вказаш суб'екти у процеш реалiзацiï правомочностей власника землi вiд iменi Украшського народу. Вони, ix посадовi особи згiдно статтi 19 Конституцiï Украши,
145
зобов'язаш дiяти лише на тдсташ, в межах повноважень та у спошб, що передба-ченi Конституцiею та законами Украши. При цьому не допускаеться розширення чи звуження повноважень вказаних повноважень пiдзаконними актами чи актами за-стосування права. Виходячи з цього, можна стверджувати, що меж здшснення права власносп i реалiзацiï влади визначаються за принципом: дозволено все, що пе-редбачено законом. У таких рамках при визначенш правових обмежень у виборi варiантiв поведшки у процесi реалiзацiï прав власника вiд його iменi мають бути лише законнi тдстави, повноваження i способи дiй цих суб'ектiв, а також принципи прийняття актiв застосування права, серед яких можна назвати: законнiсть, обгрун-товашсть, iнiцiативнiсть, доцiльнiсть, справедливiсть.
Оскiльки у статп 14 Основного закону меж здiйснення права власностi на землю громадянами, юридичними особами i державою визначаються виключно законами, то останш мають забезпечувати цим суб'ектам можливють вибору свое1' по-ведiнки у рамках передбачених у Конституцп Украши прав, свобод i обов'язюв людини i громадянина. Хоч Конститущя Украши i закршлюе рiвнiсть перед законом вшх цих суб'ектiв права власностi, однак обсяг чи меж здiйснення цього права у закош можуть не ствпадати з огляду на особливосп правового статусу таких суб'ектiв, потреб та штерешв у використаннi земл^ способiв та форм реалiзацiï норм щодо права власносп на землю. Так, наприклад, держава може набувати i реалiзува-ти суб'ективне право власносп на землю виключно через сво1' центральнi чи мiсцевi органи влади, зовшшш рамки дiяльностi яких у земельних правовiдносинах влас-ност базуються на принципi "дозволено все, що передбачено законом" i тому окреслюються компетенщею цих оргашв. Так само мають дiяти i органи мюцевого самоврядування у цiй сфер1
Однак для громадян i юридичних ошб Конституцiя Украши по-iншому визна-чае рамки свободи здiйснення права приватно1' власностi на землю, яю базуються не принципi "дозволено все, що не заборонено законом". Виходячи з цього, фiзичнi i юридичш особи у рамках правових обмежень i обмежень права та заборон е вшь-ними у виборi форм i способiв сво1'х дш щодо набуття та реалiзацiï права приватно1' власностi, додержуючись при цьому конституцшних засад здiйснення права власносп на землю, закрiплених у законах спещальних принципiв реалiзацiï права на земельш дшянки, обмежень здшснення такого права, обов'язюв власникiв земл^ а також моральностi, що в цшому охоплюеться поняттям - межi здiйснення суб'ективного права приватно1' власносп на землю.
Таю ж ознаки характеризують юридичну сутшсть меж здшснення суб'ективного права власносп держави i територiальних громад з пею лише особ-ливiстю, що органи державно1' влади та мiсцевого самоврядування мають дiяти виключно в рамках сво1'х повноважень, враховуючи особливi потреби та штереси держави чи територiальних громад у використанш земельних дiлянок. При цьому закршлеш у законi норми, у яких встановлюються правовi обмеження щодо здшснення права власносп на землю, повинш бути однаковими для громадян, юридичних ошб, держави i територiальних громад i застосовуватись у практищ за-конотворення та правозастосування як основоположнi начала, вiдповiдно до яких мають визначатись обмеження, заборони, обов'язки для власниюв земль
Питання правових обмежень суб'ективного права власносп на землю залиша-ються мало дослщженими у теорiï земельного i цившьного права, в результатi чого
146
у законодавсга немае единого системного тдходу до ïx вирiшення. З огляду на об'ективнiсть соцiальноï функци права власностi на землю, а також виходячи з аналiзу норм чинноï Конституци Украши, практики регулювання земельних вщно-син в Украш можна визначити таю основi засади правових обмежень суб'ективного права власносп на землю: використання землi на основi планувальноï документации врахування зонiнГовиx обмежень; нормування; функцюнальне використання земельних дiлянок; обов'язковють юридичного оформлення права власностi на землю; державна реестращя права власносп на земельш дiлянки; запобшання негативному впливу господарськоï дiяльностi на клiмат; забезпечення охорони грунт1в; до-держання законних правил добросусщства i моральностi; неприпустимiсть незаконного втручання оргашв державноï влади та мюцевого самоврядування у межi здшснення суб'ективного права приватноï власностi.
За виключенням окремих дисертацiй i публшацш [13, с.9-24; 14, с.136-142; 15, с.35-42; 16, с. 15-199], юридична природа цих принципiв залишаеться мало до-слiдженою у земельно-правовiй наущ в цiлому i з точки зору меж здшснення права власносп на землю зокрема. В результат законодавче забезпечення реатзацн цих засад характеризуемся перш за все вщсутнютю необхщних законiв, неузгодженiстю мiж собою та з шшими нормативно-правовими актами, а також ïx низькою ефек-тивнiстю. Зокрема, iснують нерозв'язанi колiзiï мiж законодавством у сферi пла-нування та забудови територiй iз ЗКУ та прийнятим на його розвиток Законом «Про землеустрш», недосконалим е закон про державну реестращю речових прав на нерухоме майно та ïx обмежень, на мюцях практично не розробляються i не засто-совуються мiсцевi правила зонування територш через вiдсутнiсть оргашзацшно-правових i фшансових меxанiзмiв ïx розробки i прийняття, бiльшiсть населених пунктов Украïни не мають необxiдноï планувальноï документацп як основи для регулювання земельних вщносин i розвитку територш, вщбуваеться посилення адмiнiстративного втручання з боку оргашв державноï влади у здшснення права власносп на землю органами мюцевого самоврядування i окремими громадянами [17, с. 16].
Меж здшснення права власносп на землю визначаються не лише правовими обмеженнями чи встановленими обмеженнями реалiзацiï такого права, а залежать також вщ шших чинниюв, серед яких важливе значення мають правове становище суб'екпв здiйснення права власностi, а також правовий режим землi як об'екта права власносп.
Меж здiйснення суб'ективного права власностi фiзичними i юридичними особами, державою i територiальними громадами на земельш дшянки мають кiлькiснi i якюш параметри: площа дiлянки, якiсть грунпв, окремi види природних ресурсiв, висота у повторяному просторi, глибина тощо.
Так, наприклад, у статтi 79 ЗКУ передбачено, що право власносп на земельш дшянку поширюеться в ïï межах на поверхневий ( грунтовий ) шар, а також на водш об'екти, люи i багаторiчнi насадження на нiй i розповсюджуеться на проспр, що знаходиться над та шд поверхнею дшянки на висоту i на глибину, необхщш для зведення житлових, виробничих та iншиx будiвель i споруд. Закршлеш у законi оцi-ночш критер^ окреслюють рамки можливоï i дозволеноï поведiнки суб'екта щодо володшня, користування i розпорядження земельною дшянкою. При цьому консти-туцiйнi засади права власносп на землю Украшського народу не виключають мож-
147
ливост у законодавчому закршленш спещальних обмежень щодо окремих правомочностей власника земельно!' дшянки, або окремих земельних дшянок.
У зв'язку з цим варто погодитись з висловленою у лiтературi думкою, що обмеження права власносп е гнучким шструментом у механiзмi правового регулю-вання, який дозволяе без змши змiсту права власносп внести корективи у поведшку власника з метою забезпечення прав тре^х осiб [10, с.193, 197]. Однак шдстави, ви-ди, порядок закршлення обмежень свободи здiйснення права власносп на землю мають бути визначеш у закош з врахуванням дп об'ективноï закономiрностi переходу юлькосп у якiсть: чим бшьше обмежень здiйснення суб'ективного права вла-сностi, тим менше вiльного вибору варiантiв поведiнки у суб'екта права власносп.
Законш обмеження здiйснення суб'ективного права власносп на землю мають подвшну правову природу, поеднуючи в собi елементи публiчного i приватного права, що зумовлюе особливосп правового регулювання земельних вщносин влас-ностi в сучасних умовах. Адже мехашзм забезпечення прав i свобод особи виступае единим, цшсним i яюсно самостiйним явищем правовоï системи; це комплекс взае-мопов'язаних, взаемоддачих юридичних передумов, нормативних засобiв та загаль-но-соцiальних умов, якi створюють належш юридичнi i фактичнi можливосп для повноцiнного здiйснення людиною прав i свобод [18, с. 107].
На основi проведеного дослiдження теоретичних i практичних питань щодо меж здшснення права власносп на землю можна сформулювати дефшщи окремих понять i категорш, а також зробити наступш висновки i рекомендаций
Межi здiйснення права власностi на землю Украшського народу — це гаранто-вана правом свобода поведшки власника чи уповноваженоï особи, яка передбачае спроможнють i можливiсть вибору вшх допустимих варiантiв реалiзацiï норм права щодо володшня, користування i розпорядження землею з метою задоволення осо-бистих потреб у використаннi землi i запобiгання порушення прав тре^х осiб, негативному впливу на грунт та навколишне середовище, а також забезпечення опти-мальноï взаемодiï приватних, державних, суспiльних iнтересiв у сферi земельних вiдносин.
Межi здiйснення права власносп на землю вщ iменi Украшського народу обу-мовленi багатьма об'ективними i суб'ективними чинниками, яю мають бути врахо-ванi кожного разу, коли розробляеться той чи шший закон з питань регулювання земельних вщносин чи приймаються акти застосування права.
Основними засобами визначення меж здшснення права власносп на землю Украшського народу е правовi обмеження, обмеження права, заборони, i обов'язки власниюв земль
Правовi обмеження - це закршлеш у Конституцп Украши ri iнших законах за-гальнi принципи, обмеження i обов'язки щодо свободи вибору поведшки особи у процеш реалiзацiï норм у сферi вiдносин власностi на землю. Правовi обмеження поширюються на вшх суб'ектiв права власностi i на землю як об'ект власносп.
Обмеження права - це передбачеш законом, адмшютративним актом чи судо-вим ршенням або договором дозволи i заборони, яю визначають рамки необхiдноï поведiнки власникiв землi чи уповноважених осiб.
Особливiстю здiйснення прав власника на землю вщ iменi Украшського народу полягае в тому, що органи державноï влади та мюцевого самоврядування мають реалiзувати правовi норми у сферi здiйснення права власносп i регулювання зе-
148
мельних вщносин за принципом: дозволено все, що передбачено законом. Кр1м за-гальних конституцшних принцишв здшснення права власност на землю, межi поведшки таких суб'екпв здшснення прав власника на землю вщ 1мен1 народу визна-чаються такими правовими засадами: законшсть, обгрунтовашсть, справедливють, доцшьшсть, активнють дш [19, с. 322-343].
Меж1 здшснення суб'ективного права власносп на землю громадянами, юри-дичними особами { державою передбачають виб1р можливо! поведшки власника за принципом: дозволено все, що не заборонено законом { визначаються на основ1 за-гальних конституцшних засад реал1заци прав { свобод. При цьому мае бути забезпе-чена р1вшсть прав, свобод 1 обов'язюв перед законом для вс1х суб'екпв права власносп.
Список лiтератури
1. Домашенко М. В., Рубаник В. С. Власшсть i право власностi: нариси з гсторц, фшософи i практики регулювання вiдносин власностi в Украш / М. В. Домашенко, В. С. Рубаник. - Х. : Факт, 2002. -550 с.
2. Блага I. Обмеження права власносп (з юторй проблеми) / I. Блага // Право Украши. - 2000. - № 1. - С. 121-124.
3. Рабiнович П. М. Меж! здшснення прав людини (загальнотеоретичний аспект) / П. М. Рабшович // Вгсник Академп правових наук Укра!ни. - 1996. - № 6. - С. 5-13.
4. Конституции зарубежных государств. Соединенные Штаты Америки. Великобритания, Франция, Германия, Италия. Япония. Канада: [Учебное пособие]. - М. : Изд-во БЕК. - 1996. - 432 с.
5. Права человека. Основные международные документы: [Сб. Документов]. - М. : Междунар. отношения. - 1989. - 546 с.
6. Великий тлумачний словник сучасно! украшсько! мови / [Уклад. i голов. ред. В. Т. Бусел]. -К. , 1рпшь: ВТФ «Перун», 2011. - 1179 с.
7. Безсмертна Н. В. Здшснення громадянами права приватно! власносп: Дис... канд. юридич. наук: 12.00.03 / Н. В. Безсмертна. - К., 2001. - 213 с.
8. Майданник Р. А. Проблеми довiрчих вщносин в цившьному правi / Р. А. Майданник. - К. : Вид. полпраф. центр « Кшвський ушверситет», 2002. - 502 с.
9. Коссак В. М. Здшснення i захист цившьних прав / В. М. Коссак // Цившьне право Укра!ни: Пь дручник: У 2 кн. / [за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнецово!]. - К. : Юршком 1нтер. - . -
Кн.1. - 2002. - С. 206-218.
10. Камышанский В. П. Право собственности: пределы и ограничения / В. П. Камышанский. М., 2000. - 303 с.
11. По^бний О. О. Обмеження прав на землю // Земельний кодекс Укра!ни: Науково-практичний коментар / [За ред. В. I. Семчик]. - К. : Видавнийчий дiм «1н Юре», 2003. - С. 335-349.
12. Дзера О. В. Розвиток права власносп громадян в Украш: [Монографш] / О. В. Дзера. - К. : Вентург - 1996. - 272 с.
13. Гусаков В., Валетта У., Нудельман В., Вашкулат О. Регулювання використання i забудови те-риторiй населених пункт1в ( Зонiнг) / Змют та методика / В. Гусаков, У. Валетта, В. Нудельман, О. Вашкулат. - К., 1996. - 155 с.
14. Мрошниченко А. М. Розвиток нормування як засобу правового регулювання земельних пра-вовщносин / А. М. Мирошниченко // Кжвський нацюнальний ушверситет iменi Тараса Шевченка. Вю-ник. Юридичнi науки. - 2003 - Випуск 51. - С. 136-142.
15. М1рошниченко А. М. Правовi проблеми оформлення прав на земельнi дiлянки в Украш / А. М. Мирошниченко // Кшвський нацюнальний уншерситет iменi Тараса Шевченка. Вюник. Юридич-т науки. - 2003 - Випуск 40. - С. 35-42.
16. Правовое зонирование: Опыт разработки «Правил землепользования и застройки» в городах России / [Под ред. А. Высоковского и У. Валлетты]. - М. : Русская панорама, 1999. - 200 с.
17. Кукоба А. Земля у мютах: власшсть реальна чи вiртуальна? / А. Кукоба // Голос Укра!ни. -2003. - 13 листопада (№215). - С. 16.
149
18. Зайчук О. В. Правова система демократично! Украши // npaBOBi системи сучасносп. Глобаль зацiя. Демократизм. Розвиток / [За ред. В. С. Жеравського]. - К. : Юршком 1нтер, 2003. - С. 101-280.
19. Носж В. В. Право власносп на землю Украшського народу: [Монографiя] / В. В. Носж. - К. : Юршком 1нтер, 2006. -544 с.
Носик В. В. Границы осуществления права собственности на землю: теоерия и практика / В. В. Носик// Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2012. - Т. 25 (64). № . 2012. - С. 141-150.
Рассматриваются теоретические и практические вопросы юридической природы границ осуществления права сосбственности на землю согласно Конституциии Украины.
Ключевые слова: свобода, право собственности на землю, границы осуществления, ограничение права, правовые ограничения, обязательства.
Nosik V. The limits of law of right ownership of land realization: theory and practice / V. Nosik//
Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2012. - Vol. 25 (64). № 1. 2012. - Р. 141-150.
The article deals with theoretical and practical a point of limits of law of right ownership of land realization accordingly with Constitution of Ukraine.
Keywords: freedom, right ownership of land, limits of law of right, limitation of right, legal restriction, commitment.
Статья поступила в редакцию 15.05.2012.
150
