CC BY
56
4. Масленникова В. Ш. Теоретические аспекты подготовки социального педагога в системе среднего специального образования. — Казань: Лаборатория оперативной полиграфии КГУ, 1995. — 93 с.
5. Мщик Л. I. Теоретико-методичш основи професшно! тдготовки соцiального педагога у закладах вищо! освiти: Дис.докт.пед.наук 13.00.05. /Запорiзький держ.. у-т. — Запоргжжя, 1997. — 358 с.
6. Моделювання виховно! дiяльностi в системi професшно! пiдготовки студентiв /За ред. А.Й.Капсько!. — К.: 1ЗМН, 1998. — 192 с.
7. Чистякова С.Н. Научно-методические вопросы профессиональной ориентации школьников/профессиональная ориентация школьников в условиях рыночной экономики. — Ленинск-Кузнецкий, 1994. — С. 4-12.
8. Шарова И.В. Формирование профессионально этической культуры сощального педагога: Дис. канд. пед. наук: 13.00.01. — 148 с.
Володимир ОМЕЛЬЯНЕНКО
ЗДОРОВ'ЯЗБЕР1ГАЮЧА КОМПЕТЕНТШСТЬ ВЧИТЕЛЯ Ф1ЗИЧНО1 КУЛЬТУРИ
У статтi подано аналiз сутностi i компонентiв здоров 'язбер^аючо'1 компетентностi вчителя ф1зично1 культури. Обтрунтовано необхiднiсть розв 'язання суперечностi мiж високими вимогами суст-льства до здоров 'язберiгаючоi компетентностi вчителя фьзично! культури i недостатньою до^джен^ стю теоретико-методологiчних i технологiчних аспектiв формування цiei компетентностi.
Осв1та, компетентшсть { здоровий спо-с1б життя у XXI ст. повинш домшувати серед важливих фактор1в забезпечення безпеки життя кожно! людини. Вчителю ф!зично! культури належить важлива сощальна функ-щя в переданш знань { вмшь збереження здоров'я, тому формування здо-ров'язбер!гаючо! компетентносп такого майбутнього педагога е необхщною та обов'язковою компонентою його бюлопчно! тдготовки.
Мета статтi — теоретично обгрун-тувати проблему формування здо-ров'язбер!гаючо! компетентносп майбутнього вчителя ф1зично! культури.
Вщповщно до поставлено! мети викори-стовувалися таю методи дослщження як анал1з нормативних документа, офщйних документа Мшютерства освгга { науки Укра!ни, спещ-ально! лггератури, перюдично! преси { кон-тент-анал1з.
Особистють вчителя { його професшна тдготовка завжди займала I продовжуе займати одне ¿з центральних мюць у систем! педагопчно! осв1ти. Не випадково важливим науковим напрямком в галуз! освгга е пода-льша розробка проблеми професшно! тдго-товки вчителя.
Сощально-оздоровча функщя освгги ак-туал1зуе проблему формування здо-
ров 'язбер^аючо! компетентност педагога. Провщне мюце у цьому напрямку належить вчителю ф1зично! культури, вщ компетентности якого багато в чому залежить здоров'я { пра-цездатшсть наци загалом.
Останшм часом обгрунтоване занепо-коення викликае стан здоров'я школяр1в у нашш держав!. За даними Мшютерства охо-рони здоров'я Укра!ни, серед дитячого насе-лення за останне десятилгття ютотно (в 1,5-3 рази) зросла частка хрошчних захворювань, як призводять до швалщностг Це хвороби нервово!, ендокринно!, серцево-судинно!, шлунково-кишково!, юстково-м'язово! систем. Серед наших першокласниюв — не бь льше 9 вщсотюв практично здорових дггей. Кшьюсть хрошчно хворих д1тей збшьшуеться за роки навчання у 2,5 рази [7].
Фах!вщ називають р!зш причини неза-довшьного р1вня здоров'я сучасних школяр1в, серед яких { вщсутшсть у школ! ефективно! модел! виховання свщомого та дбайливого ставлення до власного здоров'я. Ниш постала проблема створення ново! гумашстично! модел! розвитку ф1зично! культури, в центр! уваги яко! — штереси, потреби, мотиви та здоров'я конкретно! людини [6].
Формування ново! модел! ф!зичного виховання вимагае формування здо-ров'язбер!гаючо!' компетентност! майбутньо-
го вчителя фГзично! культури. Дослщжуючи цю проблему, виникла потреба 11 теоретичного обгрунтування. Основним напрямком теоретико-методолопчного обгрунтування вказано! проблеми е визначення дефiнiцiй цього процесу. Очевидним е те, що форму-вання здоров'язберк-аючо! компетентностi майбутнього вчителя фГзично! культури зна-чною мiрою залежатиме вiд загальнотеоре-тичних поглядiв на суть i складовi понять "компетентнють", "компетенщ!" i "здоров 'язберГгаюча компетентнiсть".
Компетентнiсть випускника ВНЗ ви-значаеться багатьма чинниками, оскшьки власне компетентностi, на думку багатьох мiжнародних експертiв, е тими шдикатора-ми, що дозволяють визначити готовнють майбутнього спецiалiста до життя, подаль-шого особистого розвитку й активно! участ в життi суспiльства.
Анашзуючи сучаснi джерела в психоло-го-педагопчнш галузi знань, нами не виявлено загальноприйнятого термiну "компетентнiсть". Це обумовлено тим, що фахiвцi пов'язують його з рiзними аспектами життедiяльностi лю-дини. Виокремлюються ключовi, життевГ, освггш, професiйнi та iншi компетентностi людини.
Бiльшiсть авторiв пов'язують поняття "компетентнють" з професшною дiяльнiстю людини. Компетентнють розглядаеться як сукупнiсть знань, умшь, навичок, способiв i засобiв досягнення цшей, а також умiння актуалiзувати опанованi знання й умiння в потрiбний момент i використати !х у процесi реалГзаци професiйних функцш [2].
За визначенням багатьох мiжнародних експертiв, поняття ключових або життевих компетентностей належать до сфери узага-льнених понять, яка мiстить комплекс рiзних компонентiв — знань, умшь, навичок, взае-мовiдносин, цiнностей та шших чинникiв, що становлять особистюш й суспiльнi аспек-ти життя i дiяльностi людини та вгд яких залежить особистий i суспшьний прогрес. Якщо сфера життя, в якш людина вiдчувае себе компетентною (тобто здатною ефектив-но функщонувати), е вузькою, наприклад, у рамках певно! науково! дисциплiни, то мож-
на говорити про предметну чи галузеву компетентнють.
Вiдомi росшсью педагоги
В. Краевський, А. Хуторський визначають освггш компетенщ! як складш узагальненi способи дГяльностГ, що !х опановуе учень тд час навчання. На !хню думку, компетентнють е результатом набуття компетенцiй.
МГжнародний експерт, професор О. Крiсан, узагальнюючи досвщ рГзних кра!н, зазначае, що спостершаеться тенденцiя до розроблення системи компетентностей на рГзних рГвнях змюту. Таку систему можуть складати компетентностi "надпредметш" (мiжпредметнi), загальнопредметнi (!х набу-вае учень упродовж вивчення тих чи шших предметiв), спещально-предметш (!х набувае учень при вивченш конкретного предмета)
[4].
Аналiз нормативно-правових докумен-тГв г спещально! лГтератури виявив також вщсутнють одностайносп у трактуванш поняття "здоров 'язбершаюча компетентнють", що пояснюеться його полГфункщональним характером.
У Нащональнш доктриш розвитку освГти звертаеться увага на необхщнють пропаганди здорового способу життя, сти-мулювання в молодГ прагнення до здорового способу життя, забезпечення шдивщуально-го тдходу тд час занять фГзичними вправа-ми, можливосп набуття кожною людиною необхщних науково обгрунтованих знань про здоров'я Г засоби його змщнення, про шляхи Г методи протиди хворобам, про методики досягнення високо! працездатносп Г тривало! творчо! активносп [5].
В Нащональнш доктриш розвитку фь зично! культури Г спорту зазначаеться, що змют Г обсяг занять фГзичними вправами по-винш визначатися на тдставГ науково об-грунтованих норм для окремих груп насе-лення, наявних мотивГв Г щнностей, з урахуванням характеру рухово! активносп людини у професшнш дГяльносп, навчанш Г побутг Першочергового значення набувае формування у громадян переконання в необ-хщносп регулярного використання рГзнома-
штних форм фГзичного виховання та масово-го спорту [6].
Формування здоров'язбершаючо! ком-петентносп майбутнього вчителя фГзично! культури вщображено в квалГфшацшнш характеристик випускника факультету фГзич-ного виховання, де зазначеш типовГ завдання з усГх видГв професшно! дГяльност педагога. Опанувавши матерГал циклу медико-бюлопчних дисциплш, спещалют повинен, зокрема: розумГти закономГрносп взаемоди оргашзму з навколишшм середовищем; науково вГрно оцшювати вплив фГзичних вправ на оргашзм людини; визначати рГвень фГзич-ного розвитку та оцшювати стан соматично-го здоров'я школярГв; ращонально дозувати фГзичне навантаження; проводити квалГфшо-вану консультащю серед населення з питань вибору найбшьш корисних для кожно! людини рухових режимГв Г форм занять фГзич-ними вправами та ш.
АналГз змюту навчальних програм з фГзичного виховання школярГв за останш 20 роюв показав, що прюритетним матерГалом поступово стають теоретико-методичш знання, засоби Г методи оздоровлення учшв, способи контролю за власним станом здо-ров'я [8].
Головними вимогами до сучасних уро-юв фГзично! культури, вщповщно до програ-ми, е вироблення в учшв шструктивних навичок Г вмшь самостшно займатися фГзичними вправами Г дотримуватися здорового способу життя.
У процес вивчення предмета "ФГзична культура" повинш враховуватися найсприя-тлившГ вшовГ та анатомофГзюлопчш перю-ди розвитку й оздоровлення оргашзму шко-лярГв, розкриватися значення занять фГзичними вправами для здоров'я учшв то-що.
Прюритетшсть формування здоров'язберГгаючо! компетентносп майбутнього вчителя фГзично! культури обумовила не-обхщшсть проаналГзувати теми
дисертацшних дослщжень, як е в базГ даних Нащонально! бГблютеки Укра!ни Гм. В. Вернадського. АналГз показав, що в дисер-тащях вивчаються рГзш аспекти професшно!
пiдготовки спецiалiстiв у rary3i фiзичноï культури. Однак за Bcieï pÎ3HOMaHÎTHOCTÎ шдхо-дiв до пiдготовки педaгогiчних кaдрiв проблема бiологiчноï пiдготовки вчителя фiзичноï культури належно не вiдобрaженa в дисертацшних роботах, зокрема, проблема формування здоров'язберiгaючоï компетентности тодi як об'ективних причин для вивчення останньо1' проблеми е достатньо.
Важливе мiсце у дослiдженнi проблеми формування здоров'язбертаючо1' компетент-ностi майбутнього вчителя фiзичноï культури в навчальному процес займають стaттi, якi регулярно публшуються в нayковiй перiодицi. З метою вивчення сучасного стану проблеми, що нас щкавить, був проведений aнaлiз статей, надрукованих за остaннi роки у науково-методичних журналах, як висвiтлюють актуа-льнi проблеми шдготовки вчителя фiзичноï культури. В результат aнaлiзy статей було визначено, що проблема формування здо-ров'язберiгaючоï компетентносп шкiльного педагога розглядалася в загальному aспектi рiзними авторами [3]. Однак суть поняття i технологiя формування здоров'язбер^аючо1' компетентностi майбутнього вчителя фiзичноï культури практично не розглядалася, а тому вимагае подальшо1' розробки.
Таким чином, актуальшсть дослщжен-ня проблеми формування здоров 'язбер^аючо1' компетентностi шкшьного педагога визначаеться: сучасними тенденщ-ями розвитку освгги; нереaлiзовaним потен-щалом вищих педaгогiчних зaклaдiв освiти у шдготовщ висококвaлiфiковaних кaдрiв, спроможних ефективно реaлiзовyвaти завдання збереження i змщнення здоров'я школярiв; пiдвищенням вимог до здо-ров'язберiгaючоï компетентностi вчителя фiзичноï культури.
Вивчення досвiдy роботи педагопчних ВНЗ дозволив виявити невщповщшсть мiж зрослими вимогами сyспiльствa до здо-ров'язберiгaючоï компетентностi вчителя i недостатньою:
- науково-теоретичною розробленiс-тю проблеми формування здоров' язбе-ршаючо!' компетентностi;
- розроблешстю програмно-методич-ного забезпечення ïï формування в процес навчання у ВНЗ;
- розроблешстю змютового i методи-ко-технологiчного аспекту формування здо-ров'язберiгаючоï компетентностi педагога.
Ан^з педагогiчних дослiджень i практичного досвщу свiдчать про зростаючий ш-терес до питань, пов'язаних i3 здоров'язберiгаючою компетентнiстю вчителя фiзичноï культури. Однак проблема ïï формування залишасться невирiшеною. Основними причинами цього е:
- вщсутшсть загальновизнаного розу-мiння здоров'язберiгаючоï компетентносп вчителя фiзичноï культури як комплексного феномена, який мае великий потенщал для покращення рiвня здоров'я шдростаючого поколiння;
- недостатня розробленiсть теоретико-педагогiчних основ формування здо-ров'язберiгаючоï компетентностi педагога, що характеризують ïï суть i можливосп вдо-сконалення.
Переорiентацiя змiсту фiзичного вихо-вання учнiвськоï молодi на оздоровчу спря-мованiсть вимагае вдосконалення змiсту бю-логiчноï компоненти професiйноï пiдготовки вчителя фiзичноï культури. Контент-аналiз змiсту навчальних програм з фiзiологiï людини i фiзiологiчних основ фiзичного вихо-вання показав, що проблемi оздоровлення людини присвячено менше одного вщсотка навчального матерiалу. Це питання, яю роз-кривають значення руховоï активност людини i фiзiологiчнi основи оргашзаци занять дiтей i тдлитав фiзичною культурою. У зм> ст цих програм не передбачено вивчення проблеми керування здоров' ям людини, що передбачае аналiз стану керованого об'екта, прийняття управлiнських рiшень, ix реалiза-цiю й оцiнку ефективностi [1].
Переорiентацiю змiсту бiологiчноï тд-готовки майбутнього вчителя фiзичноï куль-тури з природничо-наукового спрямування на гумашстичний, людиноцентричний вима-гають сучасш уявлення про здоров'я, якi базуються на провiдниx теоретичних поло-женнях про едшсть органiзму з навколишшм
середовищем, вчення про адаптацiю, теорп гомеостазу, теори функцiональниx систем i даних бiологiчноï кiбернетики про системи керування в бюлопчних об'ектах.
Вчитель фiзичноï культури повинен во-лодпи методиками визначення та оцiнки ю-лькiсниx показникiв здоров'я iндивiда та вм> ти використовувати найбiльш шформативш з них у практичнiй дiяльностi. Для цього, на нашу думку, не потрiбно у навчальнi плани включати новi дисциплiни або спещальш ку-рси. Необхщно внести вщповщш корективи у навчальнi програми з бюлопчних дисциплш для студентiв факультета фiзичного вихо-вання ВНЗ. Особливоï уваги в цьому контекст надаеться фiзiологiï, оскiльки вивчення функцш систем органiзму може доповнюва-тися методами дослщження ïx функцюналь-ного стану за допомогою рiзноманiтниx бюлопчних проб.
Результати чотирьоxрiчноï апробаци навчальних програм з бiологiчниx дисциплш, складовою яких е теорiя i технолопя керування здоров'ям людини, показали, що студенти факультету фiзичного виховання Тернопiльського нацiонального педагопчно-го ушверситету iм. В. Гнатюка можуть ви-значати й оцiнювати стан керованого об'екта, приймати управлiнськi ршення, реалiзовувати ïx та оцiнювати ефективнють розробленоï програми оздоровлення школя-рiв.
1з врахуванням вищесказаного можемо зробити наступш висновки:
1. Пiд компетентшстю людини педагоги розумiють спещально структурованi знання, вмiння, навички i ставлення, що ïx набувають у процес навчання. Вони дозво-ляють людиш iдентифiкувати i розв'язувати незалежно вiд контексту проблеми, характе-рш для певноï сфери дiяльностi.
2. Суть поняття "здоров'язберiгаюча компетентшсть" учителя фiзичноï культури дослiджена недостатньо, а тому вимагае по-дальших наукових пошукiв.
3. Необxiдно лiквiдувати суперечнють мiж зрослою вимогою суспiльства до здо-ров'язберiгаючоï компетентностi вчителя фiзичноï культури i недостатньою теоретико-
Подальше наше дослiдження передба-чае визначити суть, структуру i змют здо-
методологiчною i методико-технолопчною розробленiстю проблеми ii формування.
го вчителя фiзичноl культури, обгрунтувати оргашзацшно-педагопчш умови та розроби-ти методико-технолопчний аспект li формування в процес бюлопчно! пiдготовки.
ров'язберк-аючо! компетентносп майбутньо-Л1ТЕРАТУРА
1. Апанасенко Г.Л. Проблемы управления здоровьем человека // Наука в олимпийском спорте. — 1999. — Спец. выпуск. — С. 56-60.
2. Белкин А.С. Компетентность. Профессионализм. Мастерство. — Челябинск: Юж.-Урал. книж. изд-во, 2004. — 176 с.
3. Воронш Д.£. Здоров'язбер1гаюча компетенттсть студента в сощально-педагопчному аспекп // Педагогика, психолопя та медико-бюлопчш проблеми ф1зичного виховання i спорту. — 2006. — № 2. —
4. Компетенттсний тдхвд у сучаснш освт: свгговий досвщ та украшсьш перспективи: Б1блютека з освггаьо! полгшки / Пвд заг. ред. О. В. Овчарук. — К.: К.1.С., 2004. — 112 с.
5. Нацюнальна доктрина розвитку освгга // Педагопка i психолог1я профес1йно! осв1ти. — 2002. — № 2. — С. 9-22.
6. Нацюнальна доктрина розвитку ф1зично! культури i спорту. Указ Президента Украши в1д 28 вере-сня 2004 року № 1148.
7. Нжолаенко С. М. Освгга в iнновацiйному поступi суспiльства // Освгга Укра1ни. — 14 серпня.
8. Фiзична культура: Програма для загальноосвггтх навчальних закладiв. 5-12 класи. — К.: Перун, 2005.
На основ1 анал1зу педагог1чних, методичних, лтгв1стичних джерел, дисертацшних досл1дженъ у cmammi визначаютъся структурнi компоненти, показники та pieHi сформованостг професшного мов-лення майбуттх медичних працiвникiв.
С. 25-28.
Микола Л1СОВИЙ
СТРУКТУРА I Р1ВН1 СФОРМОВАНОСТ1 ПРОФЕС1ЙНОГО МОВЛЕННЯ МАЙБУТН1Х МЕДИЧНИХ ПРАЦ1ВНИК1В
Нинi накопичено певний теоретичний i експериментальний матерiал щодо формування професiйного мовлення майбутшх фахiвцiв рiзних галузей народного господар-ства, освiти. Науковцi по-рiзному тдходять до вирiшення дано! проблеми, пропонуючи систему рiзноманiтних завдань, педагогiчнi технологи, розробляючи лiнгводидактичнi напрямки формування мовленнево! культури студентiв вищих навчальних закладiв. Проте далеко не завжди розглядаються компонен-ти, показники, критер^', та рiвнi сформовано-стi професiйного мовлення.
та навичками, визначити, що саме потрiбно вдосконалювати.
Метою cmammi е висвплення струк-турних компонентiв, показникiв i рiвнiв сфо-рмованостi професiйного мовлення студен-тiв вищих медичних навчальних закладiв на основi педагогiчних, лшгвютичних наукових джерел, дисертацiйних дослiджень.
На нашу думку, перш шж формувати певш умiння, навички, тим бшьше професiй-не мовлення майбутнiх фах1вщв, необх1дно встановити й проаналiзувати його структуру, ознаки, виявити у студешгв рiвень володiння мовними знаннями, мовленневими умшнями
