CC BY
44
На допомогу пед1атру
I 1
■
>
УДК 616.12-008.64:616-005.2-053.31
КОЛЮБАК1НА A.B., ВЛАСОВА О.В., БЕЗРУКОВ Л.О., КОЛОСКОВА O.K. Буковинський державний медичний ун'верситет, м. Черн'вц
ЗАСПЙНА СЕРЦЕВА HEAOCTATHiCTb У НОВОНАРОДЖЕНИХ
Частина 2
Резюме. У cmammi наведет особливост1 патогенезу, клШки, д1агностики та лкування застшногсерце-eo'iнедостатностiу новонароджених.
Ключовi слова: новонароджеш, застшна серцева недостатшсть, класифкаця, клimum симптоми, принципи лтування.
Л^вання застшно! серцево! недостатност (ЗСН) залежить вщ причини. Основними складови-ми мотторингу е оцiнка тяжкостi стану, щентифь кацш основних гемодинамiчних порушень Í3 визна-ченням адекватно! терапп. Дитину з ознаками ЗСН треба оглядати якомога швидше з оцiнкою фiзiо-лопчних параметрiв у такiй послiдовностi: ощнити прохiднiсть дихальних шляхiв, характер та частоту дихання, кровообiг, рiвень свщомосп та оглянути тшо дитини з подальшим проведенням у разi необ-хiдностi заходiв пщтримки життезабезпечення за системою АВС iз надiйним судинним доступом. За умов наявност таких симптомiв, як зниження напо-внення пульсу, низький артерiальний тиск, блщсть та пригнiчення свiдомостi, проводиться терапiя кардiогенного шоку.
Якщо показники кровообяу та сатурацп у нормi, або покращуються на фонi оксигенотерат!, а озна-ки ЗСН зберiгаються, то можливо перевантаження малого кола кровооб^ на фонi лiво-правого шун-тування (шунтування через дефект м1жпередсердно! перегородки (ДМПП), дефект м1жшлуночково! перегородки (ДМШП), вiдкриту артерiальну протоку (ВАП) або загальний артерiальний стовбур). При аускультацп можливий систолiчний шум та ознаки застою в малому mni кровооб^. На рентгеногра-мi збшьшене або круглясте серце. У таких випадках призначають О2 з високим потоком кисню та дiуре-тики (фуросемщ — 0,5—1 мг/кг в/в iз подальшим призначенням 1—2 мг/кг/добу за 2—3 введення, але не бшьше 5 мг/кг/добу).
За умов наявносп дихальних порушень та нарос-таючого цiанозу при вiдсутностi ефекту вiд окси-генотерапГ! слщ виключити дуктусзалежну ваду серця та налагодити в/в введення альпростадилу в початковш дозi 0,05 мкг/кг/хв. У зв'язку з ризиком
виникнення апное тд час введення альпростадилу в раз1 необх1дност1 транспортування дитини необ-хщно забезпечити 1нтубац1ю трахе! та проведення штучно! вентиляц!! легень (ШВЛ).
Вважаеться, що новонароджен1, як1 над1йшли з шоком у перш1 тижн1 життя або мають швидке зрос-тання тяжких симптом1в ЗСН, потребують термшо-вого обстеження на сепсис або дуктусзалежну ваду серця, що вимагае емп1ричного призначення анти-б1отик1в до виключення д1агнозу «сепсис» [3, 11].
П1сля стабшзацп стану необх1дно провести по-вторну ощнку з виявленням основних клш1чних симптом1в 1з подальшою вщповщною терап1ею, а в раз1 необх1дност1 — транспортувати пац1ента на етап спещал1зовано! медично! допомоги.
При л1куванн1 дитини загальш заходи включа-ють таке:
— Догляд з1 сприянням температурного та ф1зич-ного комфорту, за необхвдносп — режим кувеза.
— Дитиш надають положения з трохи пщня-тим головним к1нцем п1д кутом 30°, грудна кл1тка 1 руки — вшьш.
— Надшний судинний доступ. М1н1мум маншу-ляцш з обмеженням 1нвазивних процедур, а у раз1 необх1дност1 — проведення седац!!.
— Обмеження ф1зичного навантаження, зондове годування 1з проведенням розрахунку харчування.
— 1нфуз1йна терап1я у мшмальнш потреб1, на «нульовому» пдробалана в межах в1д 1/3 до 2/3 вь ково! норми ф1зюлопчно! потреби за умов наявнос-т1 нормоволемп.
— За наявност1 ознак гшоволемп — внутршньо-венне введення 0,9% розчину №С1.
— Киснетерап1я при FiO2 не б1льше 0,5 у випадку встановлено! вади серця — тетради Фалло, а також дггям, як1 мають дуктуснезалежну вроджену ваду
7(42) • 2012
На допомогу пед!атру
серця зi збiдненням легеневого кровотоку. У немов-лят iз дуктусзалежними вадами серця киснетерапiя сприяе закриттю боталлово! протоки, тому процент-ний вмют кисню в дихальнiй сумшГ слiд пщбирати iндивiдуально пiд контролем пульсоксиметрГ!, щоб забезпечити найбiльш ефективну концентращю для кожно! дитини: потж кисню не повинен бути бГль-шим за те значения, при якому вiдмiчаeться шдви-щення SpO2.
— Показаннями для проведення ШВЛ при ЗСН е неспроможиiсть забезпечити РаО2 або SpO2 та на-ростання явищ дихального дистресу.
— У разi необхiдностi проводиться корекцiя електролiтного балансу, рiвня глюкози кровi, кис-лотно-лужного стану.
— Контроль рiвня гемоглобiну, гематокриту, ко-рекцiя анемГ!.
Метою медикаментозного лГкування ЗСН е зменшення перенавантаження, збшьшення ско-ротливо! здатностi серця, зменшення пiслянаванта-ження.
Лiкарськi засоби, що застосовуються при лГку-ваннi ЗСН, розподшяються на 2 групи [12, 16]:
I — препарати, що шдвищують скоротливу здатшсть мiокарда: серцевi глжозиди, а також препарати позитивно! шотропно! дИ: бета-адреномь метики (допамш, добутамiн), iнгiбiтори фосфодi-естерази.
II — препарати, що сприяють гемодинамiчному розвантаженню серця: зменшення переднаванта-ження (дiуретики) та постнавантаження (iнгiбiтори анпотензинперетворюючого ферменту — АПФ): каптоприл, капотен; периферичт вазодилататори (нiтроглiцерин, натрiю штропрусид).
Диптал1зац1я
Показаннями до проведення дигiталiзацii е: ЗСН, пароксизмальна суправентрикулярна тахiкардiя, мерехтiния та трiпотiния передсердь.
Нколи не проводиться дигталiзацiя з проф^ лактичною метою! При застшнш серцевш недо-статностi з синдромом малого серцевого викиду (СМСВ) та при кардюгенному шоку препаратом вибору е добутамш (5—15 мкг/кг/хв) з можливим одночасним призначенням допамiну в нирковш дозi (2—4 мкг/кг/хв).
Протипоказаннями для проведення дигiталiзацii е: вс обструктивт вродженi вади серця, обструк-тивна гiпертрофiчна кардiомiопатiя (наприклад, при асиметричнш гiпертрофГi м1жшлуночково! перегородки — синдром малого серцевого викиду),
дiабетична фетопат1я, пiдклапанний стеноз аорти, синдром WPW, серцева недостатнiсть Гз наявшстю брадикардГ!.
Вiдноснi протипоказання: мГокардит, брадГарит-мГ!, порушення електролГтного балансу, ниркова недостатшсть, стан пГсля дефГбриляцГ!.
Ефекти серцевих глiкозидiв: позитивний шотроп-ний Г батмотропний, негативний хронотропний Г дромотропний. До екстракардГальних ефекйв слщ зарахувати посилення дГурезу, збГльшення перифе-ричного опору та тонусу вен, вагусну стимуляцго.
Обов'язковими дiагностичними заходами перед ди-гiталiзацiею та тд час неi е монгторинг ЧСС, серцевого ритму, проведення ЕКГ (як мтмум стандарт-т вщведення) — Гнтервал PQ, ST, зубець Т; якщо можливо, проведення ехокардюграфп, монГторинг рГвня електролГтГв сироватки кровГ, сечовини, кре-атинГну.
Метод введення: у гострш фазГ показана тГльки внутрГшньовенна дигггалГзац1я через неясну ре-зорбцГйну здатнГсть кишечника, особливо в умовах знижено! перфузГ! при застшнш серцевш недостат-ностГ. За умов покращення стану серцевГ глГкозиди призначаються перорально.
Слщ пам'ятати, що виникненню токсичних ефекпв при введеннГ серцевих глюкозидГв сприяють таю фактори: гшоксГя, ацидоз, гшокалГем1я, гшомагшем1я, гГперкальцГемГя, ниркова недостатшсть, поеднання застосування дигоксину з шдоме-тацином або амГодароном.
Дозування дигоксину наведено в табл. 1.
Доза насичення вводиться впродовж доби за 3—4 прийоми, тобто кожт 6—8 годин за схемою: 1/2, 1/4, 1/4, або 1/4, 1/4, 1/4, 1/4, або 1/3, 1/3, 1/3.
За умов вГдсутностГ ефекту вщ насичення препарати серцевих глжозидГв можна вводити ще впродовж 1—2 дГб тричГ на добу. При повгльнш ди-гГталГзацГ! доза насичення розподгляеться на 3—5 днГв. При досягненш ефекту (нормалГзац1я ЧСС, зменшення задишки, розмГрГв печГнки, збГльшен-ня дГурезу) призначають пГдтримуючу дозу через 12 годин тсля введення останньо! дози. ПГдтримуючу дозу вводять у 2 приймання на добу ид контролем ЕКГ. Обов'язково призначають препарати калго за умов наявностГ адекватного дГурезу. Останшм часом е вказГвки про призначення одразу шдтримуючо! дози дигоксину, не проводячи насичення, Гз розра-хунку 0,005 мкг/кг двГчГ на добу через 12 годин.
КлшГчними ознаками насичення серцевими га-козидами е оборотний розвиток симптомГв серцево! недостатностГ, таких як слабость смоктання, тахь
Таблиця 1. Дозування дигоксину у новонароджених, мкг/кг
Вт Доза насичення дигоксину Добова шдтримуюча доза дигоксину, яка даеться у 2 приймання на добу
Перорально В/в Перорально В/в
Недоношен 20-30 15-25 5-7,5 4-6
Доношенi новонароджеы 25-40 20-30 6-10 5-8
диспное, пггливють, патологiчний прирiст маси тша внаслiдок затримки рiдини, гепатомегал1я, набряки пщлягаючих частин тiла.
Контроль за проведениям терапи
За можливостi визначають концентрацiю дигок-сину в KpoBi. Проводять ЕКГ-контроль. Ознаками передозування е: подовження iнтервалу PQ (норма 0,09—0,15 с), коритоподiбне зниження штервалу ST, вкорочення QT, синусова брадикардiя та блокада синоатрiального вузла, екстрасистол1я, шлуночковi аритмп.
Клiнiчними ознаками передозування е бради-кардiя, анорек^я, блювання, дiарея, пiдвищена чут-ливiсть до свггла, напади судом, летаргiя, апное.
Тератя диriталiсноi штоксикацп полягае в таких заходах:
1. Припинити введення дипталюу, контроль електролiтiв через короткi пром1жки часу (перш за все калш, кальцiй, магнiй).
2. Ввести антидот дипталюу — препарат з фрагментом дигоксинспецифiчного антитiла Fab (ди-гiбiнд) упродовж 30 хвилин в/в. Розрахунок дози препарату: доза (число флакошв) = маса (кг) • кон-центрацiя дигоксину в сироватщ/100. Кожний флакон мiстить 38 мг, що достатньо для зв'язування 0,5 мг дигоксину.
3. При тахжардп (шлуночковiй екстрасистолп, групових екстрасистолах, трипотiннi):
— лвдокаш 0,5—1,0 мг/кг на одне введення в/в болюсно впродовж 5 хвилин. За необхщносп для ку-пiрування порушення ритму повторне введення через кожш 10 хвилин. Максимальна болюсна доза не повинна перевищувати 5,0 мг/кг. Пдтримуюча ш-фузiя: 10—50 мкг/кг/хв. Контроль даних ЕКГ, ЧСС, АТ, рiвня свiдомостi i судомно1 активности
— негайна корекцiя гiпокалiемli (при AV-блокадi калiй не призначати) за умов наявносп адекватного д!урезу (2—2,5 мл/кг/год) 1з розрахунку 4,0 ммоль (4 мл 7,5% розчину KCl) на 100 мл 10% розчину глю-кози;
— введення препарапв магшю (25% MgSO4) 0,2 мл/кг ваги навпъ за нормальною концентращею магнiю в сироватцi кровц
— при рефрактернiй передсерднiй тахжардП при-значають в/в амiодарон болюсною дозою 5 мг/кг
упродовж 30—60 хвилин на 5% розчиш глюкози 3i швидкiстю 4 мл/год тдтримуюча доза 7—15 мкг/ кг/хв. Контроль АТ, даних ЕКГ, АЛТ, АСТ, ТТГ;
— дефiбриляцiя т1льки при мерехтшш шлуночкiв (вщ початку 2 J/кг).
4. При брадикардГ! (AV-блокада II—III ступеня): атротн в/в у разовiй дозi 0,01—0,03 мг/кг. При вщ-сутностi ефекту введення атропiну можна повторити у такш самiй дозi через 10—15 хвилин. Максимальна доза — 0,04 мг/кг ид контролем серцевого ритму.
Ыфузп симпатомiметичних амiнiв призначають при ЗСН iз СМСВ, а також у випадку розвитку кар-дюгенного шоку. Ендогеннi катехоламiни (допамiн, етнефрин) чи синтетичнi (добутамiн, Гзопротере-нол) справляють ефект шляхом стимуляци мюкар-дiальних i судинних адренергiчних рецепторiв. Цi препарати слiд уводити методом безперервно! парентерально! шфузп через шфузомат за умови адекватного об'ему циркулюючо! кров1.
Несприятлив1 реакцп на вливання катехолам1н1в включають тахжардш, передсердн1 i шлуночков1 аритми, а також зб1льшене пiслянавантаження через периферичну вазоконстрикцiю, гiпертензiю. За умов гостро! гшоксп добутамiн не лише не пщви-щуе, як допамш, а, навпаки, знижуе тиск у легене-вих артерiях i ризик розвитку набряку легень [5, 9].
Щ препарати можна змiшувати у внутршньо-венних розчинах з глюкозою, 0,9% розчином натрго хлориду. Допамш шактивуеться лужними розчина-ми, його не можна змшувати з розчином соди.
1нпбггори фосфод1естерази (ФДЕ) — шамринон та м1лринон — мають позитивний шотропний ефект i спричинюють системну та легеневу вазодилатац1ю. Застосовують у немовлят Гз дилатац1йною кардюмь опат1ею, септичним шоком, п1сля кардюх1рурпчних втручань, у л1куванн1 низького хвилинного викиду та п1сля серцево-легеневого шунтування. Ц1 препарати покращують функщю м1окарда без пщвищен-ня споживання ним кисню, ризик розвитку аритмш нижчий, н1ж при використанн1 катехоламтв. До-зування:
— Iнамринон — доза, що насичуе: 0,75 мг/кг, введена за 15 хвилин; шдтримуюча доза: 3—5 мкг/кг/хв.
— МГлринон — доза, що насичуе: 50—75 мкг/кг, в/в крапельно за годину; пот1м пщтримуюча доза: 0,35—0,75 мкг/кг/хв.
Таблиця 2. Дозування адреном1метик1в залежно вд кл1н1чно/ ефективност
Препарат Звичайна доза (мкг/кг/хв) Ефект
Допамш 1-5 Стимуля^я дофамшерпчних рецептов. Пщвищують вихщ ce4i, ЧСС (незначно), контрактильнiсть, дилата^я ниркових, мезентерiальних, коронарних артерiй та мозкового судинного ложа
6-10 Стимуля^я Р^адренорецегп^в. Пiдвищують ЧСС, контрактильнiсть, збiльшення АУ-провщност
11-20 Стимуляцiя a-адренорецеmторiв i3 вазоконстрикцieю вен та артерш. Пiдвищують ЧСС, контрактильнють, АТ. Обережно в новонароджених i3 персистуючою артерiальною гimертензieю
Добутамш 1-20 Пiдвищують ЧСС (незначно), контрактильнють, знижують резистентнють легеневих судин
7(42) • 2012
На допомогу nediampy
Найчастшими побГчними ефектами при засто-суваннГ ГнгГбГторГв ФДЕ е гшотензГя, тромбоцито-пенГя, аритм1я, порушення водно-електролггного балансу та функцГ! нирок. Довготривале застосуван-ня цих препаратГв пов'язане зГ значними побГчними ефектами та збГльшуе смертнГсть немовлят.
Дiуретики залишаються препаратами першого ряду в лГкувант ЗСН у новонароджених.
ДГуретик фуросемщ (для зменшення переднаван-таження) або дГуретик фуросемщ + ГнгГбГтор АПФ каптоприл (для зменшення постнавантаження).
— Фуросемщ (лазикс) 0,5—1 мг/кг в/в болюсно з наступним призначенням 1—2 мг/кг/добу за 2—3 введення, але не бгльше 5 мг/кг/добу. При трива-лому застосуваннГ дГуретикГв обов'язкове введення препаратГв калго.
— При тривалому перебГгу ЗСН та артерГально! гГпертензГ! застосовують гГпотГазид 1—3 мг/кг/добу на 2 прийоми (тк ефективностГ 2—8 годин), калш-зберГгаючГ дГуретики — верошпГрон усередину 3 мг/ кг/добу (тк ефективностГ 2-га — 3-тя доба).
Iнгiбiтори АПФ застосовують у новонароджених Гз шунтом злГва направо, дилатацГйною кардюмю-патГею, системною легеневою гшертензГею, пщви-щеним судинним тиском. Застосування ГнгГбГторГв АПФ е ефективним при ЗСН, що е стшкою до лГку-вання дГуретиками Г дигоксином.
Каптоприл, капотен, каптопрес призначають пер орально для недоношених новонароджених: 0,01—0,05 мг/кг на введення кожт 8—12 годин, для доношених новонароджених — 0,05—0,1 мг/кг на введення кожш 8—24 години.
НайчастГшими побГчними ефектами е олГгурГя, гостра ниркова недостатнють, гшотенз1я, гшеркаль ем1я (контроль рГвня калГю в сироватш кровГ).
Простагландин Е1 використовують для пщтримки артерГально! протоки у вщкритому станГ для збГль-шення як легеневого, так Г системного кровотоку в новонароджених Гз дуктусзалежними вадами серця:
— тетрада Фалло;
— трикуспщальна атрезГя;
— критичний легеневий стеноз;
— гшоплаз1я правого шлуночка;
— складш ВВС Гз вираженим стенозом чи атре-зГею легенево! артерГ!;
— стеноз клапана легенево! артерГ!;
— транспозиц1я магГстральних судин (у деяких випадках).
Застосування простагландину дозволяе покра-щити кровообГг та вивести новонародженого з критичного стану при ВВС «бглого типу», коли пщтри-мання прохщностГ вщкрито! артерГально! протоки е життево необхГдним:
— переривання дуги аорти;
— виражена коарктацГя аорти;
— синдром гшоплазГ! лГвих вщдшв серця.
Ефект вщ застосування простагландину вищий
при ранньому призначенш або тсля народження. Початкова доза становить 0,05—0,1 мкг/кг/хв у ви-глядГ постшно! ГнфузГ!, надалГ вводиться пщтриму-
юча доза, що залежить вiд клтчно! симптоматики та може бути знижена до 0,01 мкг/кг/хв (0,2 мл розчину мютять 0,1 мг альпростадилу). Препарат вводиться окремо вщ iнших препаратiв. На тлi його введення необхщно пiдтримувати об'ем циркулюю-чо! кровi.
Побiчнi ефекти включають апное, гiпотензiю, брадикардiю, гарячку, судоми, почервоншня шю-ри, дiарею, зменшену агрегацiю тромбоцитiв, елек-тролiтнi порушення: зниження рiвня Na, K, Cl, що може призвести до розвитку системного алкалозу. У зв'язку з ризиком виникнення апное пщ час введення альпростадилу у разi необхщносп транспор-тування дитини необхщно забезпечити штубацго трахе! та проведення ШВЛ.
Пренатальна дiагностика патолог!! серцево-су-динно! системи новонароджених дозволяе ощнити можливостi збереження вагiтностi, визначити тер-мiн та спосiб розродження, проводити пологи в по-логових будинках III—IV рiвня акредитацГ! з опти-мальним варiантом спецiалiзовано! допомоги в перюд новонародженостi.
Резерви пiдвищення ефективносп кардiологiч-но! допомоги новонароджених полягають у п!дви-щеннi знань неонатолопв рододопом1жиих стацi-онарiв щодо питань перинатально! кардюлоги та використання можливостей електрокардiографl!, ехокардiографl! для дiагностики серцево! недостат-ностi ще на етат пологового стацiонару. Для сво-ечасно! дiагностики серцево! недостатностi в дггей необх1дно визначення провiдних гемодинамiчних порушень з подальшим проведенням адекватно! те-рапп та стабiлiзацl! стану ще до переведення дитини в кардiохiрургiчний центр.
Транспортування новонародженого може по-требувати невщкладних терапевтичних заходiв та попршити стан дитини, тому обов'язковою е по-iнформована згода батькiв на проведення можли-вих манiпуляцiй та оперативного втручання. Транспортування здшснюеться дитячою реанiмацiйною бригадою на спешально оснащеному автомобiлi. У процесi транспортування продовжуеться та терап1я, що була визначена у вщдшенш. П!д час транспортування новонароджений передаеться двiчi — в!д пологового будинку до транспортно! бригади та в!д транспортно! бригади до приймаючого хiрургiчного спецiалiзованого закладу.
Диспансеризац1я
Дiти, якi не потребують направлення на термiно-ве хiрургiчне лiкування, перебувають п!д плановим наглядом педiатра та кардiолога в обласному дитя-чому кардiологiчному центрь
Список л1тератури
1. Felipe Somoza Sandra E. Romero Eduardo Halac. Etiology, Different Characteristics and Causes of Heart Failure According to Age of Onset. — 2008. — Режим доступу: http://www.fac.org.ar
2. Gary M. Satou, Nancy J. Halnon. Heart Failure, Congestive. — 2009. — Режим доступу: http://emedicine.medscape.com/ pediatricscardiac
3. Белебезьев 1.1. 1нтенсивна тератя в педштри / За ред. Г.1. Белебезьева. — К.: Мед, 2008. — С. 116-127.
4. Волосовець О.П Ведення дтей з природженими вадами серця / За ред. О.П. Волосовця, Г. С. Сенаторовог, М.О. Гончар. — Тернотль, ТДМУ: Укрмедкнига, 2008. — 175 с.
5. Волосовець О.П., Кривопустов С.П. Сучаст тдходг до дгагностики та лкування гострог серцевог недостатностг у дтей//Нова медицина. — 2002. — № 3. — С. 54-62.
6. Верховський Пл. Дослгдження в перинатологи. Серцево-судинт захворювання у новонароджених / Пл Верховський, С. Дав1д Рубенстайн. — К. : Молодь, 2004. — С. 227-265.
7. Кожарская Л.Г., Качан Г.Л. Сердечно-сосудистая система у новорожденных: Учебно-методическое пособие / Л.Г. Кожарская, Г.Л. Качан. — Минск: БелМАПО, 2006. — 50 с.
8. Неотложные состояния в педиатрии / Ф. Учайкин, В.П. Молочный. — М.:ГЭОТАР-Медиа, 2005. — С. 117-121.
9. Протокол дгагностики та лжування серцевог недостатностг у дтей. Наказ МОЗ Украгни № 362 вгд 19.07.2005.
10. Сенаторова А.С., Галдина И.М. Проблемы сердечной недостаточности у детей раннего возраста на современном эта-
пе // Мат-ли наук. симп. «Серцева недостаттсть у практиц педгатра». — Хартв, 2007. — С. 133-136.
11. Стгарь В.1. Етапна невгдкладна допомога дтям/ За ред.
B.1. Стгаря, Г.1. Белебезьева. — К.: Здоров'я Украгни, 2006. —
C. 69-71.
12. Таболин В.А. Актуальные проблемы перинатальной кардиологии / Таболин В.А., Котлукова Н.П., Симонова Л.В. и др. // Педиатрия. — 2000. — № 5. — С. 13-18.
13. Цыбулькин Э.К. Угрожающие состояния у детей. Экстренная медицинская помощь. — СПб.: Спец. лит., 2003. — 222 с.
14. Шарыкин А.С. Врожденные пороки сердца: Руководство для педиатров, кардиологов, неонатологов. — М.: Теремок, 2005. — 381 с.
15. Шабалов Н.П. Современная неотложная помощь при критических состояниях у детей / Под ред. Н.П. Шабалова. — М.:Медпресс-информ, 2009. — С. 88-98, 143-195.
16. Шабалов Н.П. Современная терапия в неонатоло-гии: Справочник / Под ред. Н.П. Шабалова. — М.: МЕДпресс, 2000. — 262 с.
Отримано 21.09.12 □
Колюбакина A.B., Власова О.В., БезруковЛ.О., Колоскова О.К.
Буковинский государственный медицинский университет, г. Черновцы
ЗАСТОЙНАЯ СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ У НОВОРОЖДЕННЫХ ЧАСТЬ 2
Резюме. В статье приведены особенности патогенеза, клиники, диагностики и лечения застойной сердечной недостаточности у новорожденных.
Ключевые слова: новорожденные, застойная сердечная недостаточность, классификация, клинические симптомы, принципы лечения.
Kolyubakina L.V., Vlasova O.V., BezrukovL.O., Koloskova O.K. Bukovinian State Medical University, Chernivtsi, Ukraine
CONGESTIVE HEART FAILURE IN NEWBORNS (PART 2)
Summary. The paper presents the features of pathogenesis, clinical picture, diagnosis and treatment of congestive heart failure in newborns.
Key words: newborns, congestive heart failure, classification, clinical symptoms, treatment guidelines.
