CC BY
233
виховання учшв. З метою вивчення i узагальнення досвiду передових y4m^iB, його пропаганди i впровадження в школи Украши, а також для визначення ще не розв'язаних проблем, лабораторiя оприлюднюе 3MicT роботи конференци у спецiальномy збiрникy "Шюльна географiчна освiта: проблеми i перспективи". Зацiкавлених чекаемо для спiвпрацi, для выявления найважливших вимог сучасно! педагопки i методики географй, як1 грунтуються на засадах розвитку географiчноl осв^и в сучасний перiод, а засвоення школьно! географй вiдiграе роль i в розумовому i в творчому розвитку yчнiв, що призводить до розкриття !х свiтоглядного кругозору.
Л1ТЕРАТУРА
1. Баранский Н.Н. Избранные труды. Научные принципы географии. М.: Мысль, 1980. — 239 с.
2. Бугайов О.1., Дейкун Д.1. Диференщацш навчання у загальноосвiтнiй школi /Методичнi
рекомендацп. — К., 1992. — 94 с.
3. Гончаренко С.У., Володько В.М. Проблеми iндивiдyалiзацil процесу навчання // Педагопка
психолопя: Вiсник АПН Украши. — К., 1995. — № 1. - С. 32-36.
4. Назаренко Т.Г. Змкт та методика диференцшованого навчання географй в школ^ //Географш та
основи економжи в школi. — 2005. — № 7. — С.2.
5. Национальна доктрина розвитку освгти Укра!ни у XXI столтт. — К.: Шкiльний свiт, 2001. — 24 с.
6. Психолого-педагогические проблемы дифференцированного обучения (в школе).
Л.С.Якиманская, С.Г.Абрамова и др. // Сов. педагогика. — 1991. — №4. — С.
7. Рогановский Н. Дифференцированное обучение — как его осуществить? // Нар. образов. — 1991. — №3.
8. Унт Н.З. Индивидуализация и дифференциация обучения. — М., 1990.
Оксана ВОЛОШИНА
ЗАРУБ1ЖНИЙ ДОСВ1Д ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТ1
У 1995 р. Оргашзащя Об'еднаних Нацш прийняла "Декларащю принцитв терпимостГ', у якш не тшьки були ироголошеш принципи толерантностi в сучасному i майбутньому свiтi, але й зазначеш шляхи 1хньо1 реалiзацil. Вагомим е той факт, що в цьому докyментi вирiшальна роль у реатзацп принципiв терпимост прид^еться освiтi як системi формування людини. Найбiльш ефективними засобом попередження нетерпимосп е виховання. Але мало проголосити виховання толерантностi, необхiдно знайти ввдповвдш методики, що дозволяють втiлити те, що декларуеться у життi.
Тому метою cmammi е вивчення та аналiз зарyбiжного досвiдy виховання толерантност учшвсько1 молодi.
Аналiз iснyючих до^джень дае пiдстави стверджувати, що виховання толерантносп передбачае вирiшения комплексу конкретних завдань, як складають два блоки.
1. Виховання в тдростаючого поколшня толерантностi як ненасилля: формування негативного ввдношення до вiйни, гуманного ставлення до iнших i до самого себе, вмшня толерантними шляхами вирiшyвати мiжособистiснi i внyтрiшньоособистiснi конфлiкти, розвиток здiбностi до сприйняття i розумшня iншоl людини, незалежно вiд li наци та расово! належностi.
2. Всебiчна гyманiтаризацiя навчального процесу: гумаштаризащя iснyючих методiв i форм роботи системи ввдносин дорослих i дтай; розробка i впровадження форм i методiв педагопчно1 дiяльностi на основi iдей толерантностi; реформування пiдготовки майбутшх вчителiв, формування в них особиспсних якостей i спецiальних вмiнь для виховання датей у напрямку толерантность
Перший блок завдань педагогiки толерантносп охоплюе в собi вмiння i навички вихованцiв у напрямку полшультурного виховання i толерантностi як його складово1. У свiтовiй практицi накопичено досвiд у вирiшеннi цих завдань.
У багатьох розвинутих кра1нах дшть програми по вихованню у дуй миру i мiжнародноl спiвпрацi. Так у Шмеччиш виховання у дуй миру здшснюеться як частина антившськового руху, як навчання у дуа взаемозбагачення культур [7]. Це навчання дией вмiнню розбиратися у складних ситyацiях, шукати шляхи виходу з них без застосування сили, бути активними у справi пiдтримки миру на Земль Це виховання поваги до дией i лiтнiх людей, до хворих i
iнвалiдiв; це толерантне ставлення до всiх, незалежно вiд !х нацiональностi, мови, культури, це прагнення до встановлення повного взаeморозумiння мiж всiма народами.
У Япони виховання у дусi миру здiйснюeться у рамках теори "хейва кейку" (японський еквiвалент поняття "освгга у дуй миру") [11]. Теорiя "хейва кейку" трактуеться у двох значениях. Перше — це поняття миру як ввдсутшсть вшни, що е фундаментом антивоенно!, антиядерно! освии. Друге — це такий погляд на проблему, зпдно якому навiть при ввдсутносл вiйни мир неможливий у сустльств!, де iснуе нерiвнiсть мiж людьми рiзно! нацiональностi, мiж чоловiками та жшками, де недостатньо придiляеться уваги боротьбi з забрудненням навколишнього середовища, де росте кiлькiсть правопорушень у школах.
У США проблемою виховання тдростаючого поколшня у дусi миру займаються неурядовi органiзацi!: "Педагоги за сощальну вiдповiдальнiсть", "Союз стурбованих учених", "Оргашзащя учнiв та вчителiв за запобтання ядерно! вiйни" тощо. Видана велика кшьшсть навчальних посiбникiв з проблеми миру та ядерно! вшни.
Виховання толерантно! особистостi зведене у Росп в ранг державно! полиики. Особливою вiхою у пошуку шляхiв побудови толерантного суспiльства стала Федеральна програма "Формування установок толерантно! сввдомосп i профiлактика екстремiзму в росшському суспiльствi". Це одна з найбшьш дорогих на сьогоднi програм, у якш задiянi усi провiднi ведомства Росп: економiки, освiти, внутрiшнiх справ, вшськове, iнформацi! тощо. Програмою ставляться велик! завдання з профiлактики рiзних видiв екстремiзму i формуванню толерантно! свщомосп у населення, що продиктовано складшстю етнополiтично! ситуацi! у Рос!!, нерозв'язшстю "чеченського" питання, мiжиацiональними i мiжконфесiйними конфлiктами, а також погрозою свиового тероризму.
Цiкава з цього приводу точка зору М. Кабатченка, яка вважае, що змют педагопки полягае у створенш внутршньо! гармони в душ! людини, в досягненш оргашчно! едностi !! морально! сввдомосп та поведшки. Така гармонiя стае наслвдком благородних цiлей життя i д!яльносп людини, спрямованих на користь сво!м близьким, сво!й державi i всьому людству. М. Кабатченка та Е. Соколова розробили "Панораму урошв миру", як корисш з практично! точки зору [12, 107].
Одним з нових напрям!в у виховнш робой в дуй миру е участь навчальних закладiв у програмi асоцiйованих шк1л ЮНЕСКО.
Швстолптя функцюнування таких шкш засвiдчило доцшьшсть i своечаснiсть !х створення, миротворчу значущють i ефективнiсть. Нин! вони дшть у переважиiй бшьшосл кра!н свггу — 161. Загальна !х шльшсть — 5600.
Останнiм часом Асоцшоваш школи ЮНЕСКО створюються i в Укра!ш, причому досить швидкими темпами. Маемо сьогодш !х уже 30.
Особливо! уваги потребуе друга група завдань педагопки толерантности Щ завдання т1сно пов'язаш з ненасильницькими технолопями, як1 вид!ляють у виховному процеа В. Сиаров, В. Маралов:
1. Технолог!!, яш пов'язаш з опташзащею ставлення педагога до свое! особистост! Ця група технологш дозволяе забезпечити умови для самосприйняття особистост! педагога, розвивае зд!бност1 до подолання стереотитв у педагопчнш д!яльносп, дае можливють виробити терпиме ввдношення до датей.
2. Технолог!!, як1 направлен! на гумашзащю взаемодп педагопв ! учшв. 1х мета — допомогти педагогу будувати взаемостосунки з диьми на особиспснш основ!. Щ технолог!! базуються на таких принципах: д!алопзацп, проблематизацп, персонал!зацп, шдив!дуал!зацп.
3. Технолог!!, як зв'язаш з формуванням у дпей зд!бносп до ненасильницько! взаемоди. На жаль, технолог!! ще! групи розроблеш в меншш м!р!. 1снують окрем! розробки по навчанню вмшня будувати свш життевий шлях без нанесення шкоди шшим людям, глибинно! демократ!!, конструктивному спшкуванню [12, 147-148].
Ц технолог!! перекликаються з висновками шших учених та педагопв-практишв. 1де! толерантност повно ввдображеш в так званш педагопщ сшвробиництва. Практика роботи таких педагопв, як Ш. Амонашвш, I. Волков, Е. 1ль!н, С. Лисенкова ! шших довела, що досягти високих результапв в сфер! навчання ! виховання тдростаючого поколшня можливо тшьки в
тому випадку, якщо максимально враховувати штереси дiтей, надавати !м право вiльного вибору, любити !х i приймати такими, як1 вони е.
Найбшьш послiдовно цi принципи вiдобразив у сво!х психологiчних та педагопчних працях Ш. Амонашвiлi. Його основш педагогiчнi принципи наступнi:
- керувати навчанням та всiм життям дпей з позицiй !х штересш;
- постiйно виявляти вiру у можливосп i перспективи кожно! дитини;
- ствпрацювати з дiтьми у процес навчання;
- поважати i пiдтримувати гiднiсть дитини, що створюе атмосферу взаемоповаги, формуе у дией етичнi норми морально! поведiнки в суспшьстш, довiру, пiднiмае авторитет кожно! дитини, сприяе вихованню поваги у дитячому колективi;
- органiзацiя життя та дiяльностi дiтей на урощ повинна будуватися на пiдставi прийняття дiтей такими, як1 вони е, важливо органiчно включати !х актившсть в урок, який потрiбно насичувати сучасним життям [1].
В сво!х роботах Ш. Амонашвiлi переконливо показав перевагу взаемостосуншв з дiтьми на гуманних, толерантних засадах в порiвняннi з традицшною школою, навчання в якш побудоване на примушуваннi.
Актуальними педагогiчними технологiями стали рiзного роду треншги толерантностi. Прикладом цього може бути треншг "Ступеш навчання толерантностГ' (Teaching Steps To Tolerance — TST), розроблений Центром Симона Вiзенталя (Лос-Анджелес, США).
Основною метою треншгу е надання допомоги викладачам i вихователям в iнтеграцi! навчання толерантносп у навчальнi плани навчальних закладiв i у весь процес навчання i виховання.
Робота пiд час треншгу ведеться у мшрогрупах по 3-5 чоловш, що також повинно сприяти посиленню ефекту спiвробiтництва i творчосп учасник1в.
Тренiнг передбачае реалiзацiю таких завдань:
- усввдомлення учасниками значимост толерантностi в сферi освiти;
- вироблення способiв рiшення конкретних педагопчних ситуацш на основi толерантноси;
- розробка стратеги впровадження толерантностi в навчальне життя школи (ВНЗ);
- складання планiв уроков з розвитку толерантностi з використанням технiчних засобiв навчання;
- складання списку рекомендовано! лиератури для вчителiв;
- створення методики роботи з учителями, що не пройшли даний курс.
Важливе мiсце в тренiнгу займають штерактивш форми роботи. Як форми
роботи з формування толерантностi викладачiв використовуються обговорення, дискусi! у групах, аналiз уроку, вивчення й аналiз лиератури для викладачiв, вивчення й аналiз лiтератури для дiтей, що мютять мотиви, як1 формують толерантнiсть чи штолерантшсть; вiдвiдування вiртуального музею толерантносп, який демонструе образи найбiльш яскравих юторичних подiй i фактiв прояву iнтолерантностi вiд епохи жертв голокосту до епохи в'язшв тоталiтарних режимiв.
Даний тренiнг широко практикувався на викладацьких аудиторiях у рiзних кра!нах, у тому числi, i в Укра!ш. Серед його позитивних рис можна ввдзначити окрiм загально! спрямованост i шляхетних цiлей, дидактичну i методичну грамотнiсть, використання передових штерактивних методiв навчання. Як слабк1 сторони — зайва рацiональнiсть, заформалiзованiсть, що не завжди вiдповiдають культурнiй ментальносп учасник1в [5, 56-57].
Росiйськi вчеш Г. Безюлева, Г. Шеламова розробили програму розвитку толерантно! культури педагопв. Мета цiе! програми: розвиток толерантно! культури, професiйно! самосвiдомостi та формування Я-концепци педагога.
План дiй передбачае проведення семiнарiв, дискусiй, лекцiй з питань тдвищення iнформацiйно-психологiчно! пiдготовки педагопчних пращвнишв; круглого столу по проблемi "Формування толерантного простору навчального закладу", до^дження рiвня толерантност1 педагогiв (самодiагностика); тренiнгу "Толерантнiсть як основа коректного, безконфлштного спiлкування"; дiлових iгор.
Ця програма нацiлена на вирiшення наступних завдань:
- розвиток зд!бносп до самоанал!зу, самотзнанню;
- формування навичок ведення позитивного внутршнього д!алогу з собою;
- розвиток вмшь в шзнанш шших;
- здшснення корекцш самооцшки;
- формування професшно значущих якостей: емпатп, рефлекс!!, прийняття себе та
прийняття шших, що сприяють толерантному спшкуванню;
- розвиток емоцшно! стшкосп та гнучкосп [2, 127-128].
У Рос!! з'явилися окрем! концепцп, у яких розроблеш окрем! напрямки проблеми виховання толерантности "Виховання культури м!жнацюнального сп!лкування" (З. Гасанова), "Виховання багатокультурно! освии" (Г. Дмитр!ева), "Педагопка ! психолопя ненасильства" (А. Козлово!, В. Маралова, В. Сиарова), "Виховання культури свпу" (З. Шнекендорфа), "Толерантшсть як основа сощально! безпеки" (С. Бондирева, М. Губокло). Слад зазначити, що вс вони ввдштовхуються ввд вдей м!жкультурно! взаемодп на основ! принцитв толерантного ставлення, прав людини, плюрал!зму ! демократ!!.
Московський психолого-сощальний шститут розробив проект "Толерантшсть". В ход! цього проекту проанал!зоваш р!зш методики виховання толерантносп та !х цш. Особливо нас защкавили наступш методики:
Назва методики Цiлi методики
1. "Спшкування. Яке воно? Чи ишемо ми спшкуватися..." Розвиток комушкативних навичок у шдлггюв. Навчання конструктивному спшкуванню з оточуючими людьми.
2. Треншг "Вчимося толерантноста" Ознайомити з поняттям "толерантшсть", "толерантна особистасть", "кордони толерантноста". Обговорення прояв!в толерантност та нетерпимост в суспшьств! Розвиток почуття особисто! пдносл ! вмшня поважати пдшсть шших. Розвиток зд!бност до самоанал!зу. Формування позитивного ставлення до свого народу. Шдвищення самооцшки. Навчання конструктивним способам виходу з конфлжту. Розвиток сощально! сприйнятливост! Розвиток комушкативних навичок, як! закршлюють сощальш зв'язки. Навчання м!жкультурному розумшню та толерантнш повед!нщ в м!жетшчних ввдношеннях.
3. Методика д!алогу культур Виховання толерантно! сввдомосл та поведшки особистост!. Розвиток комушкативно! ! культуролопчно! компетенцп.
4. "Школа для вих" програма по адаптацп дней, як! прибули з шших кра!н Досягнення максимально! адаптацп д^гей до умов росшськомовно! школи.
5. Методика формування толерантно! особистост! Виховання цивЫзовано! людини з планетарним типом мислення.
6. "Рязанський оберш" етно-художне виховання Естетичний, патрютичний, духовний, моральний розвиток д^гей на тдстав! етно-художнього виховання та сощал!зацп особистост! учня.
7. Виховання толерантност за допомогою використання спадщини Л. Толстого Розвиток емпатичних зд!бностей у педагопв, д^гей ! батьюв. Виховання поблажливост до тих, хто мислить шакше. Розвиток комушкативних зд!бностей як головно! ознаки особистост! з толерантною сввдомктю. Виховання у дггей неприйняття до прояву жорстокоста, насилля до природи, людей. "Щоб ви люди були щасливими та школи не сварилися" Л. Толстой [9].
Щкав! 10 цшьових програм виховання толерантносп, як! використовують у сво!й робот! у Ростовському освиянському комплекс! етнокультури. - "Джерело" — свп дому, с!м'!, В!тчизни;
- "Спшкування" — свгг дружби, людських стосуншв;
- "Турбота" — свгг добра, милосердя;
- "Паросток" — свгг живо! природи, екологп i людини;
- "Веселка" — свгг народного мистецтва нацюнальних традицiй;
- "Творець" — CBiT мистецтва i натхнення;
- "Шзнання" — свiт мистецтва i натхнення;
- "Берегиня" — сви здорового способу життя;
- "Джерело" — свгг рукотворних творiнь людини, сви працi, ремесел;
- "Радiсть" — свгг гри, iграшки, свят [8, 154].
Розроблеш так1 iнтегрованi курси для учшв третьо! стyпенi навчання: "Свiт Людини", "Основи етнографй", "Житло у кyльтyрi народiв свiтy", "Культура i харчування народiв свiтy", "Етичш цiнностi свiтових релiгiй", "Свiтова художня культура", "Космологiя та людина", "Еколот людини".
Одним i3 ефективних шляхiв вирiшення проблеми виховання толерантност е створення шкiл, як1 працюють на засадах концепцп Школи дiалогy культур. Фшософсько-методолопчна iдея ще1 концепцп' належить фшософу В. Бiблерy. Творцями експериментального втшення Школи дiалогy культур стали С. Курганов, В. Литовський, I. Соломатш та iншi. В розробщ психолого-педагопчно" концепцп' та здiйсненнi педагопчного експерименту брали також участь психологи I. Берлянд, Р. Кондратов, Н. Малахова.
Основними завданнями ще! школи, як вважав В. Бiблер, е створення людини культури, людини у культур^ розвиток сyб'ектностi особистостi, сввдомосп i мислення таким чином, щоб вона сама себе навчала, розвивала, вдосконалювала, творила. Школа дiалогy культур вбачае в yчневi не об'ект навчання, а рiвноправного суб'екта. Вона визнае право дитини на самостшшсть та свободу дш, на рiвноправнiсть у стосунках педагога та учня, право на вибiр, "перевiдкриття життя" та його закошв самому. Дiалог виступае не тiльки в якосп евристичного прийому засвоення монологiчних знань i навичок, але й починае визначати саму суть i змют понять, що передаються i творчо формуються.
Дiалог отримуе реальнiй освиянський дiючий змiст в якосл дiалогy культур, як1 спiлкyються мiж собою в контекст сучасно! культури. Дiалог стае постiйно дiючим аспектом в сввдомосп учня (i вчителя) голоав письменник1в (художников) та теоретиков i виступае основою реального розвитку творчого (гумашстичного) мислення. Крiм того, передбачаеться ввдмова вiд гегелiвськоl парадигми включення старого знання в структуру нового, перейшовши до 1'х прямого дiалогy в вiдповiдностi з принципом сшвввдношення додатковостi i т.д. Принципово й те, що педагог повинен вiдмовитись ввд претензп на обов'язкову правоту у суперечщ з учнем у виршенш навчальних проблем. Важливо, що нова педагопчна технологiя спонукае дией конструктивно вирiшyвати конфлiкт, знаходити альтернативш виходи з нього, обмiрковyвати наслвдки, рефлексивно мислити, сприймати протилежну точку зору. Ввдбуваеться орiентацiя на розкриття конфлiктy, а не на вихвд з нього за будь-яку щну, на вирiшення його з урахуванням потреб та iнтересiв учасник1в [3].
Неможливо у дитини сформувати толерантне ввдношення до iнших людей, якщо вчителi продовжують придержуватися авторитарних позицш. Дуже важливо, щоб був гумашзованим сам учбово-виховний процес, це передбачае переорiентацiю з yчбово-дисциплiнарноl моделi педагопчно! взаемодil на особистiсно-орiентованy модель.
Уваги заслуговуе i програма по моральному вихованню, яку розробила група американських вчених пiд керiвництвом К. Олпред. Ця програма, яка мае назву "Positiv Action" ("Виховання особистосп дитини позитивним вчинком") [13], в 1982 р. одержала перемогу у США в загальнонацюнальному конкурс "Краща програма нацИ" серед iнших 600 програм в галyзi морального виховання.
Вихвдним розyмiнням у концепцii К. Олпред е позитивний вчинок, який е мшмальною одиницею творчого просування дитини у особиспсному розвитку. Вiн здшснюеться одночасно трьома основними лiнiями психiчного розвитку: когнiтивнiй, емоцiйнiй та поведшковш. Вiдповiдно у структуру позитивного вчинку входять три складовi: думка, емощя, дiя, якi утворюють замкнене позитивне коло (цикл).
У змют позитивного вчинку входить вмшня дитини давати дieву допомогу, бути справедливим i чесним по ввдношенню до себе, визнавати сво! сильнi i слабк1 сторони, приймати особисту вiдповiдальнiсть за вчинок, переборювати страх перед новим i неввдомим, перетворювати тяжкi ситуаци i поду, як1 сприяють особистiсному зростанню, аналiзувати ситуацiю з позици людини, яка не зпдна з тобою тощо.
Ця програма розроблена для д!тей рiзного вiку, вона мае повне методичне забезпечення. Багаточисельнi перевiрки дослiдницького характеру виявили, що заняття за системою "Positiv action" стабшьно полiпшують самооцiнку, покращують академiчну усшштсть, формують внутрiшнiй локус оцiнки, сприяють розвитку самостiйностi та iнiцiативностi школярiв, покращують психологiчний клiмат у клас!, школi, сiм'i, формують кориснi навички психосоматично! саморегуляцii, забезпечують досягнення психiчного здоров'я дитини.
Цiкава з практично! точки зору програма виховання толерантносп у старшокласнишв, яку розробила А. Погодша. Ця програма варiативна, вона може бути змшена, доповнена, скоректована в залежносп вiд умов, яш склалися в освiтянському закладi, контингенту учшв, !х розумiння проблеми толерантносп i ставлення до не!.
Формування готовносп бути толерантним по ввдношенню до себе i до оточуючих людей включае наступнi три елементи:
- психолопчна готовнiсть — представляе собою усвiдомлення оточуючо! дшсносл i свого мiсця в суспiльствi i системi суспiльних вiдношень, розумiння значущосп оточуючих такими, якi вони е, розвиток емпатичних властивостей на пiдставi вмiнь поставити себе на мюце iншоi людини, формування позитивного ставлення до людей рiзних нацiональностей;
- теоретична готовшсть — характеризуеться системою знань учня про оточуючий свгг i оточуючих людей, нацiях та народностях, знань про себе, свое мюце в сощальнш дiйсностi в процес! взаемодп з рiзними людьми або групами;
- практична готовшсть — забезпечуеться включениям учнiв в процес навчання конструктивним засобами виходу з конфлiктних ситуацiй, вияву сво!х почуттiв та переживань без конфлшлв i насилля, в процес формування сощально! сприйнятливосп, соцiальноi уяви, довiри, вмiння слухати i розумiти шших людей, !х погляди, судження i звича!, у процес розвитку комушкативних навичок, яш закрiпляють соцiальнi зв'язки, в процес вивчення мiжкультурному розумшню.
Психолого-педагопчш засоби, якi, можливо, використовувати шд час реалiзацii програми: тренiнговi заняття, лекцп, заняття-практикуми, дискуси, дiалоги, рольовi та iмiтацiйнi iгри, вправи, як! передбачають зворотнiй зв'язок та обмш почуттями, органiзацiй рефлексп "зараз i тепер".
Програма включае в себе цикл з 7 занять, кожне з яких мае визначену мету i певну органiзацiйну форму.
Використання р!зних органiзацiйних форм дозволяе, включаючи елемент новизни в кожне заняття, шдтримувати постшний iнтерес в учаснишв роботи та знiмати у них ефект емоцшно! присиченостi ввд використання тшьки одно! органiзацiйноi форми у процес спiлкування [10, 142-144].
С. Щеколдша пропонуе програму треншгу толерантностi, яка спрямована на розвиток вмшня керувати своею поведшкою, емощями, спiлкуванням та включае когштивний, емоцшно-вольовий та поведшковий компоненти.
Сощально-психолопчний треиiнг толерантностi грунтуеться на активних методах групово! працi. Тренiнг — це форма спещально органiзованого навчання, в ход! якого вир!шуються наступш завдання:
- створення в груш умов для повного розкриття особистгстю сво!х позицш та емоцiй в атмосферi взаемного прийняття, безпеки та шдтримки;
- розробка та шдтримка в груш певних норм, прояв гнучкост! у вибор! директивних або недиректнивних технiк впливу.
Результативнiсть сощально-психолопчного тренiнгу на формування толерантностi залежить в!д дотримання в груш загальноприйнятих принцишв :
- невимушеност! спшкування: ведучий виходить, перш за все, ввд бажання людини приймати участь у робот! треншгово! групи, уникаючи примушування;
- гармонiзацiя iнтелектуально! та емоцшно! сфер: позитивний емоцiйний настрш допомагае людинi перейти на вдаерте спiлкування; тренiнг активiзуе iнтелектуальнi аналпичш процеси, групова дискусiя використовуеться на протязi всiх занять.
Програма складаеться з 12 занять, якi проводяться один раз в тиждень по 1,5 години. На кожному занятп органiзуеться робота учасник1в тренiнгу в парах, тройках та в мшрогрупах по 4-6 чоловш, в командах по 8-10 людей. Учасники треншгу вивчають себе, отримують особистий досвп, дiляться сво!ми враженнями.
Особливу увагу С. Щеколдша придiляе психологiчнiй безпещ учасник1в тренiнгу. Для вирiшення ще! проблеми треба дотримуватися головного правила: недопустимють безпосередньо! оцiнки людини, при обговоренш того, що вiдбуваеться в груш ощнюеться не учасник треншгу, а тшьки його дi! та поведшка [14, 7-9].
Проблемi виховання толерантносп придiляють значну увагу у багатьох кра!нах. Стан моралi у суспiльствi вимагае удосконалення i зовам шшого, нiж тепер, пiдходу до процесу виховання учнiвсько! молодi, спонукае шукати i розробляти новi форми та оптимальш методи роботи з дпьми. Виховання учнiвсько! молодi на вдеях толерантностi, взаеморозумiння е одшею з актуальних проблем державно! полпики Укра!ни, освiти, педагогiчно! науки. Тому, на нашу думку, зарубiжний досввд виховання толерантностi може бути дуже корисним i у вiтчизнянiй практищ.
Л1ТЕРАТУРА
1. Амонашвили Ш.А. В школу — с шести лет. — М., 1986. — 176 с.
2. Безюлева Г.В., Шеламова Г.М. Толерантность: взгляд, поиск, решение. — М.: Вербум-М, 2003. — 168 с.
3. Библер В.С. Целостная концепция школы диалога культур. Теоретические основы программы.// Психологическая наука и образование. — 1996. — №4. — С.64-68.
4. Владимиров М.Н. Ассоциированные школы ЮНЕСКО//Бюллетень Комиссии СССР по делам ЮНЕСКО — 1986. — № 4/66. — С. 15
5. Грива О.А. Сощально-педагопчш основи формування толерантност у д^тей i молодi в умовах полжультурного середовища: Монографiя. — К.: Вид. ПАРАПАН, 2005. — 228 с.
6. Декларащя принцитв толерантности// Шлях освгти. — 1999. — № 2. — С.2-4.
7. Добрынина С.Л. Воспитание в духе мира в ФРГ: Концепция и практический опыт.// Педагогика мира (Методический опыт). — Томск, 1991. — С.4-16.
8. Кукушин В.С. Воспитание толерантной личности в поликультурном социуме. Пособие ля учителя. — Ростов н/Д: Гин Го, 2001. — 404 с.
9. Московский психолого-социальный институт. Проект "Толерантность". — 1нтернет. — http://www.col.ru/mpsi/KOI8/"mailto
10. Рожков М.Н., Байбородова Л.В., Ковальчук М.А. Воспитание толерантности у школьников: Учебно-методическое пособие. — Ярославль: Академия развития: Академия Холдинг: 2003. — 192 с.
11. Сафронова Л.Ю., Савкина Н.В. Образование в духе мира в Японии: Некоторые аспекты теории и практики.// Педагогика мира (Методический опыт). — Томск, 1991. — С.33-40.
12. Ситаров В. А., Маралов В.Г. Педагогика и психология ненасилия в образовательном процессе.: Уч. пособие для студентов высших педагогических учебных заведений./Под ред. В. А. Сластенина. — М., 2000. — 216 с.
13. Царева В.Е., Кузьмичева Н.А. Психолого-педагогические принципы воспитания поступком в концепции К. Олпред.// Вопросы психологии. — 1988. — № 6. — С. 134-141.
14. Щеколдина С. Д. Тренинг толерантности. — М.: "Ось-89", 2004. — 80 с.
