CC BY
27
1797]. Л.14об.
35. ПСЗ. 1-е собр. СПб., 1830. Т.24. № 17910.
36. Историческое описание всех коронаций российских царей, императоров и императриц/ Сост. И. Токмаков. М., 1896. С.100, Нольде Б.Н. Законы основные в русском праве// Право. 1913. № 9. С.524-526.
37. ПСЗ. 1-е собр. СПб., 1830. Т.24. № 17906.
38. ПСЗ. 1-е собр. СПб., 1830. № 17907.
39. Установление для Орденов Российских. [СПб., 1797].
40. ПСЗ. 1-е собр. СПб., 1830. Т.24. № 17908.
41. Установление для Орденов Российских. [СПб., 1797]. [Л.7].
42. Установление для Орденов Российских. [СПб., 1797]. [Л.7об.].
43. Камер-фурьерский церемониальный журнал. Апрель-июнь 1797 года. СПб., 1897. Прил. С. 52-56.
44. РГИА. Ф.473. Оп.1. Ед.хр.163. Л.46об.
45. ПСЗ. 1-е собр. СПб., 1830. Т.24. № 17909.
46. Скоробогатов А.В. Образ идеального государства в политической доктрине Павла Первого// Философский век. СПб., 2000. Альманах 12: Российская утопия: От идеального государства к совершенному обществу. СПб., 2000. С.60-73.
47. РГИА. Ф.473. Оп.1. Ед.хр.163. Л.31-33об.
48. РГИА. Ф.473. Оп.1. Ед.хр.163. Л.38об.-49.
CROWNING OF THE EMPEROR PAUL I: THE IMAGE OF THE MONARCH IN CEREMONIAL CULTURE OF THE ENLIGHTENMENT
© 2015
A.V. Skorobogatov, doctor of history sciences, associate professor, professor of the chair of theory and
history of state and law and public-law discipline
Institute of Economics, Management and Law, Kazan (Russia)
Abstract. Article is devoted to research of a role of crowning in formation of an monarch's image in ceremonial culture of Russia of the second half of the XVIII century. On the basis of a representative complex of various sources it's concluded that a ceremony of crowning of Paul I reflected official ideology and presented the image and model of the power which will bring an order to the state. Thus the emperor acted as the carrier of this order and stability, an embodiment of discipline which has to destroy dissoluteness of the previous era.
Keywords: Paul I, Enlightenment, ceremonial culture, crowning, image of the monarch, symbol of the power.
УДК 101.1
ТОЛЕРАНТНОСТЬ КАК ИНТЕГРАЛЬНОЕ КАЧЕСТВО ЛИЧНОСТИ ПОДРОСТКОВОГО ВОЗРАСТА
© 2015
В. И. Стец, кандидат философских наук, доцент кафедры практической психологии
Дрогобычский государственный педагогический университет имени И. Франко, Дрогобыч (Украина)
Аннотация: В статье анализируется понятие толерантности как интегральное качество личности в подростковом возрасте. Утверждается, что именно личностная толерантность приобретает исключительную значимость именно в подростковом возрасте как интегральная и многомерная характеристика и как способность личности противостоять фрустрации, агрессии, стрессу и т.д. Становление толерантности у подростка рассматривается как длительный, динамичный процесс, который в своей основе имеет положительное отношение к собственному «Я», потребность в общении, во взаимодействии.
Ключевые слова: подросток, интегральное качество, интолерантность, толерантность.
Постановка науковог проблеми та и значення. Численш дослвдження та повсякденна практика пе-реконують, що одшею з характерних рис сучасно-го сустльства е прискорений рют агресивносп людей. Мобшьне та динамiчне сустльство найближчого майбутнього вимагае, щоб особа володша вмшням вщстоювати свою точку зору. Однак це призводить до виникнення протистояння мiж взаемодшчими суб'ектами (шдиввдами, групами, на^ми). У масовш сввдомосп виникае негативiзм i агреая до шшо! точки зору. Одшею з перших i найважливших характеристик демократично! держави е толерантшсть поглядiв, суд-жень людей. Розвиток гуманного сустльства немож-ливий без розвитку та тдвищення рiвня толерантносл сучасно! людини.
Толерантшсть - це, передуам щось особливе, що йде вщ само! людини, ставлення, атитюд (повага, прийняття, розумшня-визнання), потреба, цшшсть, норма, погляд чи переконання; разом з тим, це певна морально-етична категор1я, яка формуеться суспшьством.
Важливють процесу формування толерантносп у тому, що «порозумшня» виступае в якосп сощально! i особистюно! цшносп, оскшьки дозволяе забезпечити необхщну для тдтримки та розвитку життя сустльства «взаемодш» мiж людьми. Вщсутшсть взаеморозумшня веде до руйнування цшсносп суспшьних зв'язшв ^ як наслщок, до саморуйнування особистосп (агреая, спрямована на шших, може обернутися для людини втратою почуття безпеки, розвитком фрустраци). Наявшсть взаемодп, що базуеться на взаеморозумшш,
навпаки, сприяе виробленню у iндивiда почуття безпеки, впевненосп у власних дiях, i як наслщок, розвитку цшшсних установок особистостг
Аналгз остантх досл1джень з ц1ег проблеми дае шдстави твердити, що поняття «толерантшсть» до цих тр залишаеться дискусшним, не набуло чггкого статусу i мае досить широкий дiапазон штерпретацш, оскшьки в силу свое! багатогранносп е об'ектом вивчення рiзних наук - фшософп, етики, психологii, педагопки та iнших, що породжуе виникнення рiзних пiдходiв до розгляду дослвджуваного феномена. Неоднозначнiсть розумiння робить складною цю проблему для наукового дослщження i розробки методiв, спрямованих на розвиток толерантно! свiдомостi.
Зокрема, можна вiдзначити роботи фiлософiв Р. Валиово!, О. Губара, В. Лекторського, Т. Шихардшо! та iн. Накопичено певний теоретичний i емпiричний досвщ виховання толерантно! поведiнки в освт (М. Климова, К. Рюмшина та ш.)
На думку Беттi Е. Рiердон, мета виховання толерантностi - в утвердженш цiнностi людсько! пдносп, що е центральною цiннiстю мiжнародних стандартiв прав людини. Такий шдхвд показуе, що толерантнiсть - лише початок формування дружнього спiвтовариства. Розумшчи необхiднiсть толерантностi для розвитку сустльства, уряди багатьох держав вжили ряд заходiв щодо профiлактики проявiв штолерантносп, екстремiзму [6].
Що стосуеться пщлитав то аналiз фшософсько!', соцiологiчно!, психолопчно!, педагогiчно! лiтератури
дозволили сформулювати наступш суперечносп мiж [3;
5]:
- зростаючою потребою сустльства у формуваннi толерантностi у шдлитав i досягнутим рiвнем розробленостi науково-методичних основ реaлiзaцi! соцiального замовлення в освт;
- актуальнiстю формування толерантносп у пiдлiткiв i загальною штолерантнютю навколишнього середови-ща;
- потребами освпи в науково-методичнiй i змютовнш пiдтримцi процесу формування толерантностi у шдлитав i недостатньою 11 розробленютю в педагогiчнiй теори i практищ;
- значними потенцiйними можливостями формування толерантносп у пiдлiткiв в системi виховно! роботи загальноосвiтнiх заклащв та !х низькою реалiзацieю на практищ.
Резюмуючи вищезазначене, можна стверджувати, що важливiсть обговорюваного феномена зумовлена необхвднютю формування позитивного соцiального досвщу, соцiально-значущих якостей пiдлiткiв, таких, як толерантшсть, вiдповiдальнiсть, а також недостатньою реалiзацieю можливостей освпньо! системи, як сприя-ють соцiальному становленню толерантно! особистостi пiдлiтка.
Формулювання мети та завдань статтi. На основi аналiзу сучасних психологiчних дослвджень визна-чити сутшсть толерантностi як штегрально! якосп особистостi у пiдлiтковому вiцi.
Виклад основного матерiалу й обтрунтування от-риманих результатiв. Сошально-полпичш особливосп сучасно! дiйсностi актуалiзували проблему вихо-вання толерантностi у широких верств населення. Оптимальними умовами для розвитку толерантносп е права людини, мир, демокрапя.
В якостi iнструментiв для оцшки розвитку суспiльства у руслi цих щнностей використовуються основнi озна-ки толерантностi: рiвнiсть усiх людей, взаемна повага людсько! гiдностi, свобода вiросповiдання, можливiсть дотримуватися традицп нацюнально! культури, мiжгрупова ствпраця. Найбiльш ефективним методом розвитку толерантного сустльства е формування толерантносп кожного члена сустльства, формування сошально! компетентности сошально! активносп, сошально! iнiцiативностi та сощально! вiдповiдальностi, особливо у пiдлiткiв.
Важлива роль у формуваннi толерантного сустльства выводиться освiтнiм установам як сощальним iнститутам, як1 здiйснюють безпосереднiй вплив на формування особиспсних рис i установок поведiнки пiдростаючого поколiння. При цьому, незважаючи на те, що загальноосвиш установи володiють необхвдними потенцшними можливостями для вирiшення проблеми виховання учнiв у дусi толерантностi, ця проблема досi не отримала необидного рiшення на практицi, формування толерантносп проходить стихiйно i неефективно [4].
Толерантшсть, сформована в шшльш роки, е одшею з найважливших умов зниження напруженостi в сотум^ Отже, на систему освiти, а зокрема, на педагопв лягае серйозне навантаження з вибудовування нових ввдносин у суспiльствi.
Соцiальнi iнститути, насамперед, школа, сiм'я, засо-би масово1 шформаци, не завжди сприяють формуван-ню у пiдлiткiв гуманiстичних орiентирiв, готовностi до взаеморозумiння, взаемоди, тобто толерантним ставлен-ням.
Аналiз спешально! лiтератури показуе, що опти-мальним для розвитку толерантно1 свiдомостi, формування толерантних установок е пвдликовий вiк, коли ввдбуваеться розвиток псих1чних процесiв, формуеться особистiсть дитини. Дана вжова категор1я - це той етап розвитку дитини, який надае найбiльш сприятливi можливостi для виховно! дiяльностi щодо активного,
цiлеспрямованого формування, змши в потрiбному на-прямку 11 фiзичних, психiчних, соцiокультурних якостей i здiбностей, а також поведшки. Цей вiковий руб1ж характеризуеться переходом дитини у новi сотальш умови, вона починае жити за законами дорослого суспiльства, активно формуватися як суб'ект сощальних ввдносин, нести вiдповiдальнiсть за сво! вчинки, вступа-ти в дшове спiлкування з однолiтками.
Саме в цей перiод простежуеться полярнють психiки: цiлеспрямованiсть, наполегливiсть
i iмпульсивнiсть, нестiйкiсть; пвдвищена самовпевненiсть, безапеляцiйнiсть в думках швидко змiняеться невпевненiстю в собц потреба у спiлкуваннi
- бажанням усампнитися; «розв'язють» у поведшщ
- сором'язливiстю; романтизм - цишзмом, обачнiсть, нiжнiсть, ласкавiсть - жорстошстю.
Вiк 13-15 рок1в особливо сенситивний до формування мотивацшно-цшшсно! життево! платформи, власних поглядiв, переконань, асертивно! поведiнки (вмiння оптимально реагувати на зауваження, справедливу i не-справедливу критику, здатнiсть говорити собi i оточую-чим «ш», ввдстоювати свою позицiю, не обмежуючи при цьому пдносп шшо! людини), вщповвдальносп за сво! вчинки.
Цiнностi толерантностi - людська гiднiсть, справедливiсть, ненасильство, сшвпраця набувають особистiсного сенсу для шдлитав лише тодi, коли школяр розбираеться в самому собi, ошнюе сво! вчинки, !х мотиви, розвинеш моральний самоконтроль особистостi та готовшсть до самовдосконалення. Толерантнiсть -завжди внутршня свобода, це стосунки на рiвних, це завжди дiалогiчний рiвень взаемодiй.
Толерантнiсть включае адекватне тзнання самого себе, свого свiтогляду, переконань i установок, пере-живань i емоцiй, отримання досвiду толерантно! ди, побудова толерантних вiдносин i продовження нашого толерантного ставлення до свиу iнших людей. Умiння прийняти шшу точку зору стае одним з критерпв людини, що володiе стiйкими соцiальними i моральними переконаннями, здатно! засвоювати i переробляти нову шформацш, здатно! до соцiально! адаптаци i соцiально! творчостi [8].
Становлення соцiально! зрiлостi, толерантностi особистостi вщбуваеться пiд впливом багатьох вiдносно самостшних чинник1в - сiм'!, школи, однолитав, засобiв масово! iнформацi!, молод1жних оргашзацш та стихiйних груп. Ця множиншсть iнститутiв i механiзмiв формування толерантносп не являе собою жорстко! iерархiчно! системи, кожний з них виконуе сво! специфiчнi функцi! в розвитку сощально зрiло! особистостi.
На першому етапi формування толерантностi дитини найбшьш значущим чинником е ам'я. Вона перше джерело уявлень про толерантшсть. На базi цих первин-них уявленнях пiзнiше формуеться «Я - концепщя», -певним чином структурована сукупнiсть рис, образiв, почуттiв, як1 пiдлiток вважае неввд'емною частиною себе. Толерантнiсть розвиваеться в ходi соцiалiзацi! особистостi пiдлiтка, Г! формування значною мiрою визначаеться як стереотипами, що склалися в даний час, так i створеними в системi освпи психолого-педагогiчними умовами. Закладаючи фундамент базово! культури, i, формуючи на Гг основi базову освiту, освпнш заклад бере участь у процеа становлення повноцiнно! особистостi в процеа !! соцiaлiзaцi!. Обидва цi процеси безперервно пов'язаш з идеями дiaлогу i спiвробiтництвa на основi збереження особислсного стрижня i збагачен-ня сво!м соцiaльним досвiдом iнших. А це, в свою чер-гу, вимагае високого рiвня сформовaностi толерaнтностi [6].
В даний час в суспшьсга практично вiдсутнi об'ективнi умови для виховання толерантносп у шдлитав. До «негативних» фaкторiв належать: кримiнaлiзaцiя суспiльствa; скорочення можливо-стей для «чесно! прaцi»; поширення бiдностi; криза
cîm'ï, поступове руйнування традицiйних родинних зв'язшв; унiверсалiзацiя товарно-грошових вщносин, внаслiдок яко' культ грошей охоплюе все б№ш широк! верстви суспiльства, знецiнюючи поняття дружби, взаемодопомоги, спiвчуття. Данi чинники - об'ективнi, оск1льки пов'язанi з оточуючою людей дiйснiстю: рiвнем розвитку сустльства, сформованим типом вщносин у сустльстш, умовами життя особистостi. Сучасна ситуацiя характеризуеться послабленням ролi держави i падiнням ïï авторитету в суспшьста i в свiтi, економiчною кризою, з девальвацiею цiнностей вичизняно' юторп, культури, наци в цшому.
Якщо говорити про особистiсну толерантшсть, то вона набувае винятково' значимосп саме в пiдлiтковому вiцi як штегральна характеристика i багатовимiрна, як здатшсть особистостi протистояти фрустрацiï, агресй', стресу, ризику, невизначеностi, зберiгаючи стшшсть. Саме в пiдлiтковому вiцi людина активно оволодiвае соцiальним досвiдом, способами грамотно'' адаптацп у дорослому свт.
Становлення толерантностi у пiдлiтка ми розглядаемо як тривалий, динамiчний процес, який у сво'й основi мае позитивне ставлення до власно-го «Я», потребу в спшкуванш, у взаемоди. А також потенцiйнi можливосп iндивiда до позитивного само-ствердження i адекватного ставлення до дшсносп, як1 «шдтримуються» органiзацiею об'ективних умов для сталого та гармоншного розвитку особистосп
Виходячи з урахування специфiки само'' толерантностi i вiкових особливостей пвдлггка, можуть бути позначенi основш функцiï толерантностi:
- функцiя стшкосп готуе грунт для асимiляцiï шформацп взаемодiючих суб'ектiв, оск1льки конструктивна взаемодiя можлива на основi адекватно' самооцшки, вщносячись до ядра особистосп; вона (адекватна самооцiнка) е важливим регулятором поведiнки;
- спонукальна функцiя визначае склад i силу мотиваци соцiальноï дiяльностi та поведшки, навчання, сприяе розширенню кругозору та розвитку життевого досвщу, тому що знову дозволяе особистосп прийняти iншi точки зору i бачення вирiшення проблем;
- адаптацшна функцiя толерантностi особистосп, що розвиваеться виробляе в процеа колективно' (групово') дiяльностi позитивне, емоцшне, стiйке ставлення до само' дiяльностi, яку здiйснюе пiдлiток, до об'екта i суб'екта сшльних вiдносин. Адаптацшна функшя сприяе згладжуванню у тдттка неузгодженостi перебiгу процесiв збудження i гальмування центрально' нервово' системи. Ця функцiя тiсно пов'язана з вольовими зу-силлями, яких повинен докладати пiдлiток у процесi спiльноï дiяльностi (саморегуляцiя, самоконтроль, ви-тримка);
- оцшно-прогностична функцiя толерантностi дозволяе пiдлiтковi в умовах зростаючих вимог з боку оточуючих, розширення контактiв, дiалогiв, дiяльностi конструктивно взаемодiяти з оточуючими. Дана функ^ толерантностi, розвинена в щ роки, забезпечить у по-дальшому особистостi пiдлiтка ставлення до оточуючих на основi цiннiсно-орiентацiйноï едностi;
- штегруюча функцiя толерантностi е провшною i спрямована на протидiю зовшшшм i внутрiшнiм зiткненням, що загрожують збереженостi групи i забезпечуе стабшьшсть групи, стимулюючи подаль-ший моральний розвиток i самовизначення особистостi пщлпка в спiлкуваннi та взаемоди, яш здiйснюються в групах, колективi (клаа) тощо.
В цiлому толерантнiсть дозволяе пiдлiтковi в будь-яких ситуацiях не чинити проти свое' волi i не принизити стврозмовника, зберегти принцип сво-боди особистостi. Ми визначаемо толерантшсть, як штегральну як1сть особистосп, що включае в себе сошальну компетентнiсть (умiння гармонiйно будува-ти вшносини з собою, з шшими i з соцiумом в цшому);
псих1чне здоров'я (вiдсутнiсть проявiв деструктивно! поведшки, невмотивовано! агресп, соцiальних страхiв, тривоги), внутрiшня емоцiйна рiвновага (позитивне самовщчуття), соцiальна вiдповiдальнiсть (вмшня самостiйно приймати рiшення, робити усвадомлений вибiр, бути готовими i здатними творити на благо суспшьства, сформований просощальний мотив, що веде до просошально! поведiнки).
Висновки I перспективи подальших досл1джень. Отже, толерантшсть е смислоутворюючим компонентом цшшсно! системи особистосп, сприяе збережен-ню особиспсно! цiлiсностi, е динамiчним фактором особиспсного становлення, детермiнантою розвитку мотивацiйно! сфери псих1чно здорово! особистостi. Становлення толерантносп у пiдлiтка е тривалим, динамiчним процесом, який iнтегрований позитивним ставлення до власного «Я», потребою у спшкуванш, а також потенцшними можливостями iндивiда до особистiсно! самореалiзацi! i адаптацi!' до дiйсностi, як1 забезпечуються органiзацiею об'ективних умов для сталого та гармоншного розвитку особистосп Перспективу подальших дослщжень визначае аспект динамiки толерантносп, своерщносп iндивiдуального характеру !! прояву.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Валитова Р. Р. Толерантность: порок или добродетель? / Р. Р. Валитова // Вестник Моск. унта. - 1996. - № 1. - С. 33-37.
2. Губар О. М. Толерантшсть i комплементаршсть у контексп культури прав людини / О. М. Губар // Вюник Житомтирського державного ушверситету iменi I. Франка. - 2007. - № 34. - С. 112-116.
3. Ищенко Ю. А. Толерантность как философ-ско-мировоззренческая проблема / Ю. А. Ищенко. // Философская и социологическая мысль. - 1990. - № 4.
- С. 9- 12.
4. Климова М. В. Педагогическое взаимодействие: возможности гуманизации/ М. В. Климова // Известия высших учебных заведений. Поволжский регион. -2009. - №. 4. - С. 131-137.
5. Лекторский В. А. О толерантности, плюрализме и критицизме / В. А. Лекторский. // Вопросы философии.
- 1997. - № 11. - С. 46-54.
6. Риэрдон, Бетти Э. Толерантность - дорога к миру / Бетти Э. Риэрдон. - Москва: Бонфи, 1996. - 304 с.
7. Рюмшина К. И. Особенности профессионального общения в научно-педагогическом коллективе / К. И. Рюмшина // Современные проблемы науки, образования и производства: материалы Всерос. науч.-практ. конф. студентов, аспирантов, специалистов, преподавателей и молодых ученых. - Н. Новгород, 2007. - С. 6162.
8. Шихардина Т. Н. Толерантность как моральный компромисс / Т. Н. Шихардина // Толерантность в контексте многоукладности российской культуры: Тезисы международной научной конференции 29-30 мая 2001 года. - Екатеринбург: Издательство Уральского университета, 2001. - 113-115 с.
ТОЛЕРАНТШСТЬ ЯК 1НТЕГРАЛЬНА ЯК1СТЬ ОСОБИСТОСТ1 П1ДЛ1ТКОВОГО В1КУ
© 2015
В. I. Стець, кандидат фшософських наук, доцент кафедри практично! психологи Дрогобицький державний педагог1чний университет 1мен1I. Франка, Дрогобич (Украгна)
Анотащя. В статп анал1зуеться поняття толерантносп як штегральна яшсть особистосп шдлика. Стверджуеться, що саме особиспсна толерантшсть набувае винятково! значимосп саме в шдликовому вщ як штегральна характеристика i багатовим1рна, як здатшсть особистосп протистояти фрустрацп, агреси, стресу тощо. Становлення толерантносп у шдлика розглядаеться як тривалий, динамiчний процес, який у сво!й основi мае позитивне ставлен-ня до власного «Я», потребу в спшкуванш, у взаемодп.
Ключовi слова: пiдлiток, iнтегральна яшсть, iнтолерантнiсть, толерантнiсть.
TOLERANCE AS AN INTEGRAL QUALITY OF THE TEENAGE PERSONALITY
© 2015
V. I. Stets, candidate of philosophical sciences, Assistant Professor of the practical psychology chair
Drohobych state pedagogical university named after I. Franko, Drohobych (Ukraine)
Abstract. The notion of tolerance as an integral quality of the teenage personality is analyzed in the article. It is proved that personal tolerance in particular gains exceptional meaning in the very teenage period as an integral quality and multiple, as the personal ability to resist frustration, aggression, stress etc. Teenage tolerance formation is considered as long dynamic process which is based on positive attitude to personal «self», need for communication and interaction.
Keywords: teenager, integral quality, intolerance, tolerance.
УДК 130.27:140.8:316.72
МИФ КАК АТТРАКТОР МИРОВОЗЗРЕНЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ В СОВРЕМЕННОМ УКРАИНСКОМ ОБЩЕСТВЕ
© 2015
Ю. А. Хайруллина, кандидат философских наук, доцент кафедры философии
Николаевский национальный университет, Николаев (Украина)
Аннотация: Драматические события, потрясшие современное украинское общество вызывают необходимость осмысления и артикуляции проблем, породивших данную ситуацию. Социальный миф в русле данной проблематики рассматривается не столько, как существование мыслеформы мировоззренческого знания, а скорее как проявление властно-волевого самоопределения человеческой общности детерминированного принадлежностью к различным культурным парадигмам. Вот почему целью данной статьи является рассмотрение процессов мифотворчества в разрезе их трактовки как атрактивных систем самоорганизации соцальной реальности.
Ключевые слова: атрактор, культуротворчество, мировоззренческая культура, социальный миф.
Постановка науковог проблеми та ii значення. Наукове дослвдження свиоглядно! культури особистосп в умовах сучасного укра!нського сустльства з необхвдшстю висувае перед неупередженим аналпиком проблему надзвичайно великого впливу на масову свщомють мiфологiчного компоненту. Без сумшву, будь-який перехщний перюд характеризуеться рiзким сплеском сошально! мiфотворчостi, i Укра!на тут не е винятком, тому нашим завданням стосовно дано! статп е намагання представити мiфотворчiсть як атрактивну систему, що мае потенцш не тшьки до формування свь тоглядно! системи особистосп, але й е своервдним полем у просторi й чай яке визначае вектор розвитку сошально! реальносп, що на слушну думку М. Моюеева i де-фшуе атрактор як «... одну iз можливих траекторш або сташв системи, бшя яких i ввдбуваеться реальний розви-ток подш» [4, с. 41].
Аналiз останнiх до^джень з щег проблеми. Концептуальш пвдходи щодо визначення ще! сошального мiфу шдшмалась видатними мислителями, починаючи з Платона. Помпний внесок у розробку теми сошального мiфу та специфжацп його функцюнування у перехвдних спiльнотах було зроблено Г. Гегелем, М. Елiаде, Е. Касйрером, Дж. Кемпбеллом, Б. Малiновським, Ф. Нщше, К. Хюбнером. К. Юнгом, Е. Фроммом, Е. Анчел та ш. Цiе! теми торкались i вiтчизнянi дослiдники мину-лого столптя - А. Афанасьев, М. Бердяев, Ф. Буслаев, П. Гуревич, О. Лосев. Серед сучасних дослщнишв слщ вказати на укра!нських та росшських науковцiв -Ю. Баумана, £. Головаху, В. Горського, О. Гриценка, Т. Свгеньеву, С. Кара-Мурзу, В. Малахова, Н. Паншу та шших.
Виклад основного матерiалу й обтрунтування отри-маних результатiв до^дження. Свпоглядна культура особистосп мае духовну природу i фiксуе положення !! но^ на Семантичному континуумi мiж несвщомим i надсвiдомим у залежностi ввд того, який рiвень духовного розвитку людина досягла: мiфологiчний - релшй-ний - фiлософський - науковий - космополпичний або гумашстичний. У онтогенезi ж картина е значно супер-ечливiшою, оскiльки певна частина людей користуеться мiфологiчним свпоглядом i тяжiе до мiфологiзовано! свпоглядно! культури, iнша частка людей дшшла до бiльш високого рiвня i тому користуеться релiгiйним свiтоглядом i мае релiгiйноспрямовану свiтоглядну культуру, ще певна частка досягла рiвня фшософського свiтогляду i функцiонуе у дiапазонi фiлософсько! свiто-глядно! культури, а бшьш розвинена в iнтелектуальному ввдношенш частка людей пiднялась до рiвня наукового свiтогляду i тому мае науково обгрунтовану свiтоглядну культуру.
На практиш ж зустрiчаються випадки, коли навиъ одна i таж людина мае перехщш стани у цьому вимiрi, наприклад, коли немае чпко! межi мiж мiфологiчним i релтйним станом, релiгiйним i фiлософським, фшософ-ським i науковим, науковим i космологiчним свiтогля-дом i вщповвдно мае змiшаний, щоб не сказати, еклек-тичний тип свiтоглядно! культури.
Отже, свгтоглядна культура особистостi започатковуеться на еташ буття мiфологiчного свпогляду. Мiфологiчнiй формi свiтогляду притаманнi антропоморфiзм, тобто ототожнення природних сил з людськими, одухотворения !х. Тому усввдомлення факту подiлу свiту на свп речей та свiт антропоморф-
