CC BY
19hair), wardrobe (clothing, shoes), food intake (utensils, permitted and prohibited foods), etc. In the event of an epidemic, for example, provision was made for the isolation of contagious patients.
In addition, religion played an important role in maintaining the population's sanitary and epidemiolog-ical well-being and preventing epidemics. The profound religious beliefs of those times presupposed purity not only of the soul, but also of the body. Because when interacting with the gods, for example, the same priests had to follow basic norms of personal hygiene as well as rules of eating.
Thus, the formation of sanitation and hygiene regulations in ancient civilizations was a complex and multidimensional phenomenon. These precepts were shaped by various natural phenomena, their perception and interpretation, as well as by religious beliefs. In general, however, it is of course unlikely that it can be established exactly when the first diseases, much less epidemics, appeared among the world's population. But, the advent of writing gave us the opportunity to see the emergence of hygiene norms. The emergence of epidemic diseases as such, the need to control and prevent them, the emergence of writing, the religious beliefs of the time, all contributed to the emergence at that time and the further development of sanitation and hygiene regulations in ancient civilizations.
References
1. Shygal, D.A., Hotsuliak, S.L. (2021) Methodological principles of research of the history of development of sanitary and epidemiological legislation in Ukraine. Justicia. Vol. 26. №. 40. P. 19-29. Available from: http://revistas.unisimon.edu.co/index.php/justi-cia/article/view/5318/5264.
2. Simonyan R.Z. (2020) History of medicine: from ancient times to the present: textbook for students of medical faculty of educational organizations of higher education. - cheboksary: publishing house "Sreda".
3. Herodotus. (1972) History. book II. Euterpa. History in nine books. leningrad: nauka publishing house, Bingley: Emerald Publishing Limited. Pp. 109135. Available from: http://ancientrome.ru/ant-litr/t.htm?a=1269002000.
4. The laws of King Hammurabi of Babylon. Available from: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/hammurap.htm.
5. Herodotus (1972) History. Book I. Clio. History in nine books. Leningrad: Nauka publishing house,. Available from https://www.intechopen.com/chap-ters/68547.
6. Hotsuliak, S. (2022). Sanitary and hygienic regulations in Ancient civilizations. Global Prosperity, 2(3), 3-7.
ЗАРУБ1ЖНИЙ ДОСВ1Д ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ В1ДНОСИН ОС1Б, ЯК1 ПРАЦЮЮТЬ ПОЗА М1СЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ РОБОТОДАВЦЯ
Зтченко О.В.
астрант кафедри трудового права Нацiонального юридичного утверситету iMeHi Ярослава Мудрого
FOREIGN EXPERIENCE OF LEGAL REGULATION OF LABOR RELATIONS OF PERSONS WHO WORK OUTSIDE THE LOCATION OF THE EMPLOYER
Zinchenko O.
graduate student of the Department of Labor Law Yaroslav the Wise National University of Law DOI: 10.5281/zenodo.7275960
Анотащя
У робот проаналiзовано зарубiжний досввд правового регулювання трудово! дiяльностi oci6, яы працюють поза мшцем знаходження роботодавця. Зроблено висновок, що досввд правового регулювання дистанцшно! пращ зарубiжних кра!н допоможе ввдшукати мехашзм застосування нових форм i видiв нетипово! зайнятосп в Украшг Ураховуючи те, що Укра!на обрала £вропейський курс розвитку та прагне стати повноцiнним членом £вропейського Союзу запропоновано на законодавчому рiвнi iмплемен-тувати положения £вропейсько! рамково! угоди про телероботу з урахуванням особливостей нацiональноi системи законодавства. Зокрема, iмплементувати основнi положення дано! Угоди, яка б забезпечувала: гiднi умови пращ «дистанцшним» працiвникам за рахунок роботодавця; соцiальнi та правовi гарантп ро-боти; дотримання вимог безпеки роботи; законодавчу регламентацiю правил, обов'язшв та умов укладання договору iз працiвниками дистанцiйноi' форми зайнятостi.
Abstract
The work analyzes the foreign experience of legal regulation of the labor activity of persons who work outside the employer's location. It was concluded that the experience of legal regulation of remote work of foreign countries will help to find the mechanism of application of new forms and types of atypical employment in Ukraine. Considering that Ukraine has chosen the European course of development and aspires to become a full-fledged member of the European Union, it is proposed to implement the provisions of the European Framework Agreement on Telework at the legislative level, taking into account the peculiarities of the national legal system. In particular,
to implement the main provisions of this Agreement, which would ensure: decent working conditions for "remote" workers at the expense of the employer; social and legal job guarantees; compliance with work safety requirements; legislative regulation of the rules, obligations and conditions of concluding a contract with employees of a remote form of employment.
Ключовi слова: зарубiжне законодавство, пращвник, роботодавець, трудовий договiр, телеробота, дистанцшна робота, надомна робота.
Keywords: foreign legislation, employee, employer, employment contract, telework, remote work, home work.
Постановка проблеми. У сучасних умовах розвитку суспшьства ввдбуваеться процес фор-мування глобального шформацшного середо-вища, що е динамiчним та об'ективним результатом розвитку шформацшно-комп'ютерних технологiй, що призводять до шдвищення гнуч-костi на ринку пращ. Як наслвдок з'являються новi або ширше використання певних форм зай-нятостi, якi впливають на права пращвнишв, !х працевлаштування або доступ до соцiального захисту. Змшюються методи органiзацii роботи та управлшня, i цi змiни впливають на робочий час, штотш умови пращ та рiвень зайнятостi, ви-моги до навичок i тим самим на ввдповвдш ме-хашзми оплати найманоi працi або аспекти взаемоди в контекстi соцiального дiалогу. За-значенi змiни в економiчних вiдносинах об'ек-тивно зумовлюють пошук нових, мобiльних ш-струментiв у сферi зайнятостi населення. Нинi питання правового регулювання форм зайнятосп набувають певноi гостроти та актуальности як з позицii шдтримки зайнятостi в цiлому, так i з позици вироблення нормативно-правового забезпечення та практичних рекомен-дацш для роботодавцiв, перед якими стоять щлком реальнi завдання збереження робочих мюць, працiвникiв та оргашзаци використання найманоi працi в нових реалiях. В умовах сього-дення вагомого значення набувають нетиповi форми зайнятосп, однiею iз яких е дистанцшна робота, коли пращвники працюють поза мшцем знаходження роботодавця.
Дослiдження окремих аспекпв нетипових форм зайнятостi стали предметом дослщження таких украшських вчених як С. В. Вишновецька, Н. М. Вапнярчук, В. П. Кохан, I. В. Лагутiна, М. С. Полiщук, О. С. Прилипко, Б. А. Римар, Я. В. Свiчкарьова, Т. Трошина, Г. I. Чанишева, а також зарубiжних науковцiв - В. В. Архшова, £. А. £ршо-во1', I. Я. Кисельова, Т. Ю. Коршуновой Я. В. Кривого, М. Л. Лютова, А. М. Лушшкова, М. В. Луш-шково1", Г. В. Сулейманово1', М. А. Шабановог Од-нак цiла низка питань i доа залишаеться не дослiдженими.
У робоп плануеться проаналiзувати специ-фiку запровадження дистанщйно1', надомно1' працi у зарубiжних крашах, що дозволить вiднайти актуальш пiдходи до правового регулювання трудово1' дiяльностi осiб, якi працюють поза мшцем знаходження роботодавця.
Результати дослвдження. Весь час пiсля про-голошення Украшою незалежностi вiтчизняний за-конодавець у законотворчiй дiяльностi спирався на досвiд зарубiжних держав. Як писав вщомий фран-цузький юрист М. Ансель, вивчення зарубiжного
права вщкривае перед правознавцем новi обрп, доз-воляе йому краще довщатися про право свое1' краши, бо специфiчнi риси останнього особливо чггко виявляються при порiвняннi його з iншими правовими системами. Порiвняння здатне озброгга дослiдника iдеями й аргументами, яш не можна от-римати навпъ при дуже глибокому знанш тiльки власного вiтчизняного права [1, с. 38]. Порiвняння нацiонального законодавства Укра!ни й зарубiжних держав дае можливють побачити його переваги й недолiки. Отже, щоб науковi пошуки були об'ек-тивними i всебiчними, таке зiставлення е конче необхвдним [2, с. 77]. Водночас намагаючись, так би мовити, взяти на озброення зарубiжний досвiд, слiд ураховувати, що деяш його моделi наспльки зумовленi нацiональними, релiгiйними й юторич-ними особливостями, що 1'х не слщ автоматично пе-реносити в шшу правову систему [3, с. 33].
Якщо на перших порах зразком для запози-чення слугувало законодавство пострадянських республiк, то тсля проголошення евроiнтеграцii ключовим напрямом зовшшньополгшчного курсу Укра!ни, першочерговим для запозичення став за-конодавчий досвiд держав-члешв Свропейського Союзу. Свропейська спiльнота провiвши до-слiдження та проаналiзувавши ринок пращ вже давно дшшла висновку, що застосування ди-станцiйних форм зайнятосп е взаемовигiдними для пращвника та роботодавця. Тому робота щодо нормативного забезпечення дистанцiйних форм зайнятосп ведеться вже тривалий час, як на загальноев-ропейському рiвнi, так i на рiвнi кожно1' кра!ни. Так, на рiвнi £С Свропейською комiсiею та Свропейсь-ким об'еднанням профспiлок i роботодавщв (ЕТиС, UNIСЕ, иЕАРМЕ, СЕЕР) 16 липня 2002 р. була укладена Свропейська рамкова угода про ди-станцiйнi форми зайнятостi [4]. Статтею 2 визна-чено, що телеробота е одшею iз форм оргашзацп та/або виконання роботи iз використанням iнфор-мацiйних технологiй у контексп трудового дого-вору/вiдносин, де робота, яка також може бути ви-конана в примщеннях роботодавця, здшснюеться за межами цих примiщень на постшнш основi. Метою укладення цього документу було визначення загально1' основи для використання телероботи таким чином, щоб задовольнити потреби роботодав-щв i працiвникiв. Угода визначае основш сфери, що вимагають адаптацii або особливо1' уваги, коли люди працюють поза примщеннями роботодавця, для захисту даних працiвника, недоторканностi приватного життя, здоров'я та безпеки, органiзацii роботи, навчання тощо.
У таких кра!нах, як Бельгiя, Фiнляндiя, Францiя, Шмеччина, Грецiя, Iталiя, Норвегiя,
1спаи1я, Великобритания вказаний европейський документ був !мплементований на нацюнальному р1вш шляхом укладення колективних угод. 1мпле-ментувати цю Угоду кра!ни мають !з урахуванням нащонального законодавства та ввдповвдно до сво!х стандарпв. Найпоширешшим способом !мплемен-тацп £вропейсько! рамково! угоди про телероботу стало укладення внутршньодержавних угод на нацюнальному та м1жгалузевому р1внях.
Так, у Бельгп була укладена нащональна Ко-лективна угода в1д 9 листопада 2005 р. за № 85 про телероботу [5] (розповсюджуеться Корол1вським указом ввд 13 червня 2006 р. на вс1х пращвнишв та е по суп, «амперативним правом», тобто забезпе-чуеться нормами державного примусу. Вважаемо це е правильним та необхвдним, особливо для кра!н !з низьким р1внем економ1чного та сощального ро-звитку, що буде сприяти, у першу чергу чгткому ви-конанню та дотриманню законодавства про ди-станцшш форми зайиятостГ), де дистанцшна робота визначаеться як форма оргашзацп та виконання ро-боти з використанням шформацшних технологш на шдстав1 трудового договору, внаслщок чого д1яль-нють, яка може виконуватися в мюцезнаходженш роботодавщв, виконуеться за межами мюцезнаход-ження регулярно або перюдично. Це визначення означае, що необхвдно використовувати 1КТ та, що д1яльнють здшснюеться в шшому мющ (не обмежу-ючись будинком пращвнишв), яке не належить ро-ботодавцю. Тому ця Угода не поширюеться на пращвнишв, як1 працюють в шшому мющ, але наданому роботодавцем, наприклад, у децен-трал1зованому мющ або в тому, що часто називають супутниковим розташуванням. Окр1м цього, наве-дене визначення акцентуе увагу на регулярш та перюдичш ди, 1 не випадково, адже приписи щодо такого виду роботи не застосовуються до так зва-них «випадкових дистанцшних робп». Як наслщок, деяк1 роботодавщ защкавлеш у тому, щоб !х домо-вленосп про дистанцшну роботу вважалася «випадковою», щоб уникнути витрат, що виника-ють у зв'язку !з оплатою регулярно! чи перюдично! роботи. Хоча вже у 2017 р. було затверджено закон, який забезпечуе правову основу для «випадкових дистанцшних робп» у випадках «форс-мажорних обставин» пращвника, таких як зупинка громадсь-кого транспорту або особист! причини, що унемож-ливлюють роботу пращвника в примщенш роботодавщв. Зпдно з цим законом права та режим робо-чого часу для таких «випадкових» пращвнишв, як працюють у дистаицшному режим!, однаков1, як 1 для звичайних пращвнишв. Це гарантуе, що на вах пращвнишв, як1 працюють у дистанцшному режим! поширюеться загальний правовий статус [6].
Роботодавець повинен надати такому пращв-ников1 належи шструменти для виконання свое! роботи та вберегти його в1д сощально! !золяцп, дозволивши йому зустр1чатися з колегами, отримувати таку ж шформащю, що 1 пращвники на мющ роботи. Робочий час може бути оргашзований пращв-ником на свш розсуд, але ввдповщно до регламенту робочого часу компанп. На практищ це означае, що дистанцшний пращвник повинен виконувати такий
же обсяг роботи, як 1 офюний, але вш може виби-рати свш робочий час. Показники робочого наван-таження та ефективносл повинш бути такими ж, як для пращвнишв офюу. Роботодавець повинен по-ввдомити дистаицшного пращвника про поливку охорони пращ компанп, а пращвник повинен доз-волити службам профшактики на робот! отримати доступ до свого робочого мюця, щоб ощнити, чи виконуються норми з охорони пращ. Важливо, що дистанцшний пращвник може вимагати проведения тако! перев1рки. У випадку поломки устатку-вання, пращвник повинен негайно шформувати про це роботодавця. У такому випадку може бути визначений порядок дш, а саме замша устаткування або тимчасове призначення на роботу в офю робо-тодавця.
На думку бельгшського дослщника Роже Бланпе, дистанцшна праця не е !зольованим компонентом 1 застосовуеться з певною метою, а саме: 1) надання пращвникам б1льше ввдповщальност! у змщненш !х власно! кар'ери; 2) ощнка внеску пращвника на основ! отриманих результата; 3) тдвищення задоволення в1д роботи; 4) покращення балансу м1ж особистим життям 1 роботою; 5) забез-печення вищого р1вня сервюу для кл!ента; 6) тдви-щення !мщжу компанп та продуктивносп пращ; 7) заощадження кошта на офюних примщеннях та шфраструктур!. Вс щ напрямки фактично вказу-ють саме на позитивш сторони та переваги викори-стаиия дистанцшно! пращ [7, а 126].
Як сввдчать соцюлопчш опитування, ди-стаицiйна робота в Бельгп набувае поширення. Б1льш шж 54% пращвнишв у Бельгп вважають можливим працювати дистаицiйно, не в офю!, а вдома, бшьше того, вони впевнещ що в таких умо-вах !! виконания е бшьш продуктивним, н1ж на зви-чайному робочому м1сц1. Опитуваиия, яке було проведено серед кра!н Свропейського Союзу, п1дтверд^е той факт, що Бельпя випередила за цими показниками таш кра!ни як 1тал1я, 1спашя, Ве-ликобритан1я з1 сво!ми 48%, Фшлянд1я - 43% 1 Шмеччина - лише 23% [8].
Надомна робота у Бельг1! також юнуе як форма трудових в1дносин, яка застосовуеться до роб1т, як1 завжди виконуються на дому чи з шшого м1сця, за певним типом договору, без нагляду роботодавця. Хоча спочатку це стосувалося ручно! роботи, нараз1 надомною може бути й штелектуальна праця. Але, зазвичай, прац1вники в Бельги на так1й робот1 е са-мозайнятими.
Правове регулюваиия дистанц1йно! пращ у Франци зд1йснюеться на пвдстаи Трудового кодексу Фраиц1! [9], ввдповвдно до якого дистаиц1йна праця - це будь-яка робота, яка виконуеться пращв-ником за межами примщень (офюу) роботодавця на добров1льнш 1 регулярнш основ1 з використаи-иям 1нформац1йно-комун1кац1йних технолог1й у межах трудового договору або додатку до нього. Дистанцшний пращвник - будь-який сшвробггаик компаи1!', який виконуе дистаицшну працю. У Трудовому кодекс! сформульоваш обов'язки роботодавця щодо дистанцшних пращвнишв: 1) роботода-
вець несе Bei витрати пов'язаш i3 виконанням ди-станцшно1 роботи, включаючи BapTiCTb обладна-ння, програмного забезпечення, витрати на листу-вання (марки, конверти тощо), засоби зв'язку i ïx обслуговування; 2) встановлюе обмеження на вико-ристання обладнання або iнструментiв або послуг i штрафи за недотримання таких обмежень викори-стання електронного зв'язку; 3) визначае прюри-тети щодо застосування чи не застосування ди-станцiйноï пращ з урахуванням квалiфiкацiï та про-фесiйниx навичок працiвника; 4) роботодавець органiзуе щорiчне обслуговування, яке повинно включати iнформацiю про дiловi умови пращвника i його робоче навантаження; 5) встановлюе час (перiод), протягом якого вiн зазвичай може зв'яза-тися з працiвником. Окремоï уваги заслуговуе регу-лювання дистанцiйноï пращ в 1тали. З 2011 року уряд Ггали запровадив першi стимули для робото-давцiв, як1 приймають працiвникiв на дистанцiйну роботу аби дати можливють поеднувати сво1' тру-довi обов'язки iз сiмейними. Зокрема, зпдно Закону вiд 12 листопада 2011 р. роботодавцям виплачу-ються певнi дотаци, якщо даний вид зайнятосп сприяе гнучкостi роботи окремих категорш працiвникiв (всix категорiй пращвнишв, якi мають неповнолiтнix дiтей вжом до 12 рок1в або 15 рошв або дiтей з швалвдшстю, у разi догляду за родичами з обмеженими можливостями чи пращвнишв, що доглядають за особами, що страждають ввд тяжко1' хвороби).
Вважаемо такий спосiб iмплементацiï можли-вий також i для Украши, адже вш е перш за все iм-перативним, тобто обов'язковим для виконання для всix роботодавцiв i працiвникiв, не створюе супе-речностей у законодавств^ тому що мае найвищу юридичну силу та чiтко регулюе трудовi пра-воввдносини не утворюючи подвшного тракту-вання закону.
Поширеним явищем застосування ди-станцiйноï працi е приклад Польщг Цьому iснуе ряд пояснень, зокрема те, що пращвник розширюе можливостi по органiзацiï свого робочого часу i навиъ може сприймати себе в якосп стввиконавця, а не просто найманого пращвника. Однак така форма зайнятостi в Польщi мае i низку недолМв, зокроема: 1) вона дозволяе роботодавцю економити на обладнаннi робочих мюць; 2) працiвник сам несе вщповвдальшсть за порушення правил охорони пращ; 3) дистанцшш працiвники не створюють профспiлки; 4) на «вщдалених» пращвнишв де-факто не поширюються вимоги програм корпоративно!' соцiальноï ввдповщальносп, як1 встановлю-ють пiдвищенi стандарти безпеки на роботi; 5) такий тип вщносин розмивае межу м1ж роботою i вiдпочинком, що може бути шшдливим для психо-логiчного здоров'я [10]. Ввдзначимо, що навть в краïнаx, де така форма зайнятосп узаконена (Ав-страл1я), контроль за дотримання трудового законо-давства дистанцiйним працiвником, який працюе вдома, стае досить складним.
Висновки. Пiдводячи пiдсумок вищевикла-деному слiд констатувати, що досл1дження досввду правового регулювання дистанцiйноï працi в крашах-членах £С е позитивним у контексп вдос-коналення трудового законодавства та застосу-вання нових форм i видiв нетипово1' зайнятостi в Укрш'ш. Переконанi досвiд правового регулювання дистанцшно1' працi зарубiжниx краïн допоможе ввдшукати меxанiзм застосування нових форм i видiв нетипово1' зайнятостi в Украшг Ураховуючи те, що Украïна обрала £вропейський курс розвитку та прагне стати повноцiнним членом £вропейсь-кого Союзу, тдтримуючи позицiï iншиx до-сл1дник1в у вказанiй сферi, переконаш сл1д на зако-нодавчому рiвнi iмплементувати положення £вро-пейсько1' рамково1' угоди про телероботу з урахуванням особливостей нацiональноï системи законодавства. Зокрема, iмплементувати основнi положення дано1' Угоди, яка б забезпечувала: гiднi умови пращ «дистанцшним» працiвникам за раху-нок роботодавця; соцiалънi та правовi гарантй' роботи; дотримання вимог безпеки роботи; законо-давчу регламентащю правил, обов'язк1в та умов укладання договору iз працiвниками дистанцiйноï форми зайнятосп.
Список лiтератури
1. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права. Очерки сравнительного права. Москва: Прогресс, 1991. С. 36-41.
2. Шумило М. М. Правове регулювання пен-сшного забезпечення державних службовщв: моно-графiя. Ки1'в: Нiка-Центр, 2010. 272 с.
3. Конституцшне право Украши: пiдручник / за ред.: В. Я. Тащя, В. Ф. Погоршка, Ю. М. Тодики. Кшв: Укр. центр правн. студiй, 1999. 376 с.
4. Framework Agreement on telework, between the ETUC, UNICE/UEAPME and CEEP. 2002. URL: http://www.etuc.org/framework-agreement-telework
5. Collective Agreement on Telework № 85. 09.11.2005. URL: http://www.cnt-nar.be/CCT/cct-85.pdf
6. Hendrik Delagrange Teleworking and Labor Conditions in Belgium. IUS Labor. 2017. No 2. Р. 3-7.
7. Roger Blanpain. Labour Law in Belgium. 5th edition. Kluwer Law International, 2012. 434 р.
8. Голубниченко М. В. Основные черты и виды виртуальной занятости. Известия Саратовского университета. 2008. Т. 8. Вып. 2. С. 20-22.
9. Code du travail (Dernière modification: 9 avril 2017) URL: https://www.legifrance.gouv.fr/affichCode.do?cidT exte= LEGITEXT 000006072050
10. Вюьневсш Я. Трудовий договiр в умовах ринково1' економши. Вюник Львiвського утверси-тету. Серiя юрид. 2013. Вип. 57 С. 235-247. URL: http://library. nlu. edu.ua/ POLN_TEXT/LVIV/visnyk_57.pdf
