CC BY
51ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДИСТАНЦШНО1 ЗАЙНЯТОСТ1 ПРАЦ1ВНИК1В У ЗАРУБ1ЖНИХ
КРА1НАХ
Плехов Д.О.
астрант кафедри трудового права Нацiонального юридичного утверситету iменi Ярослава Мудрого
Украна, м. Хартв
LEGAL REGULATION OF REMOTE EMPLOYMENT OF WORKERS IN FOREIGN COUNTRIES
Plekhov D.
graduate student of the Department of Labor Law National Law University named after Yaroslav the Wise
Ukraine, Kharkiv
Анотащя
Стаття присвячена аналiзу зарубiжного законодавства щодо правового регулювання дистанщйно! зай-нятосл пращвнишв. Зроблено висновок, що в умовах сьогодення, особливо в перюд пандеми, для держави та сустльства врегулювання ввдносин, пов'язаних з дистанцшною зайнятiстю, мае неабияке значення. При цьому важливим е використання зарубгжного досвiду на ринку пращ Укра!ни, що сприятиме не лише ро-зширенню нацiонального ринку пращ, а й дозволить нащональнш економщ брати активну участь у мiж-народному технiчному розподiлi працi та найб№ш повно використовувати переваги вщ використання та-ко! форми зайнятостг
Abstract
The article is devoted to the analysis of foreign legislation on the legal regulation of remote employment. It is concluded that in today's conditions, especially during the pandemic, for the state and society, the settlement of relations related to remote employment is of great importance. It is important to use foreign experience in the labor market of Ukraine, which will not only expand the national labor market, but also allow the national economy to actively participate in the international technical division of labor and make the most of the benefits of this form of employment.
Ключов1 слова: дистанцшна зайняпсть, пращвник, роботодавець, зарубiжний досввд, телеробота.
Keywords: remote employment, employee, employer, foreign experience, telework.
За останш роки ввдбулося ряд трансформа-цшних процеав. Розвиток шформацшних та ко-мушкацшних технологш, а також еволющя тру-дових правовiдносин призвели до появи ряду нових нестандартних форм зайнятосп, яш набу-вають усе бшьшо! популярностi у трудовiй сферi нашо! держави й дозволяють частково мо-дернiзувати ринок працi у нашш державi у ввд-повiдностi до загальносвггових тенденцiй. Од-нieю iз таких нестандартних форм е дистанцшна зайняпсть працiвникiв, яка надала можливють багатьом особам працювати у максимально зру-чних та комфортних для них умовах без прив'язки до мшця роботи та без установлення сощальних зв'язшв iз iншими працiвниками та роботодавцем. Там пращвники самостiйно оби-рають мюце для роботи, режим пращ та ввдпо-чинку, бiльш продуктивно й ефективно викори-стовують власний час, мають можлившть бь льше часу придiляти власним потребам та штересам. Роботодавцi, в свою чергу, позбавля-ються обов'язку облаштування робочого мюця працiвника, але при цьому, мають можлившть за допомогою шформацшних та комушкацшних технологiй постiйно бути на зв'язку iз пращвни-ками та впливати на ix трудову дiяльнiсть. Ви-никли новi економiчнi моделi i працiвники усього свггу бiльше не прив'язанi виключно до
мшця проживання. Завдяки науково -техшчному прогресу, працiвники не зобов'язанi не лише пе-ре].'жджати у шше мiсто чи крашу задля вико-нання трудовоi' функци, левовiй частщ пращв-никiв не потрiбно навггь виходити iз дому i до-биратися до офiсу, оскiльки ix робоче мiсце може бути там, де у них е доступ до комп'ютера та 1нтернету. Крiм того, у зв'язку зi спалахом COVID-19, суттево збшьшилися ресурси для за-провадження дистанцiйноi роботи як оргашза-цiйного заходу фiзичного дистанщювання, що мае на метi запобтання зараженню коронавiру-сом на робочих мюцях. Отже, дистанцiйна за-йняпсть потрiбне явище як в умовах економiч-ноi' кризи, так i в мовах скорочення попиту на робочу силу.
Слiд зазначити, що до пандеми вiдносно не-значна частина населення у свт працювала дистанцшно на постшнш основг Так, за оцiнками МОП, 8% свггово]! робочоi' сили, або приблизно 260 мшьйошв працiвниць, постiйно працювали вдома до пандеми COVID-19. Для краш £С у 2019 рощ частка дистанцшних працiвниць у вщ 15-64 рокiв становила лише трохи бшьше 5% i залишалася такою протягом останнього десяти-лiття; щоправда, дещо зросла частка тих, хто iнодi працювали удома: з 6% у 2009 рощ до 9%
у 2019 рощ (£вростат). За даними £вростату, серед краш-члешв £С найбшьшу частку ввддале-них працiвниць мали Нiдерланди та Фiнляндiя (14% зайнятих людей, яы зазвичай працювали з дому у 2019 рощ), за ними йдуть Люксембург та Австрiя (де 12% та 10% вщповвдно). Станом на 2018 рш близько 24% Bcix працюючих американок працювали ввддалено принаймш частину часу (за даними Федерального бюро статистики працi), але регулярно працювати ввддалено у США мали змогу лише 7% пращвниць (зпдно з проведеним у 2019 рощ Нащональним обсте-женням про компенсащю (NCS) Федерального бюро статистики пращ).
Загалом же, за даними дослвдження Global State of Remote Work (Owl Labs, 2018), лише трохи бшьше половини (56%) компанш у всьому свт станом на 2018 рш передбачали для сшвро-блниць можливiсть виконувати роботу дистан-цшно хоча б у якiйсь формг Важливим розрiз-ненням тут е те, що до пандеми вдома працювали переважно самозайняп особи. За оцшками МОП, лише 19% тих, хто постшно працювали вдома до пандемп COVID-19, були найманими пращвницями; у £С серед найманих пращвниць таких було лише 3%, натомкть частка працюючих удома самозайнятих послвдовно зростала, сягнувши 19% у 2019 рощ.
Натомкть пандемiя очiкувано змiнила ситу-ацiю. Так, у розпал пандеми - у березш-квлш -в тiй чи шшш мiрi вдома працювали двi третини (62%) всiх працюючих у США (зпдно з панель-ними даними Gallup). У крашах £С цi показники були дещо меншими, проте рiзниця iз ситуацiею до пандемп е значною. Так, в аналопчний перюд у Нiмеччинi та Угорщиш в тiй чи шшш мiрi роботу вдома виконувала чверть усього зайнятого населення, а в Чехи та Польщi таких пращвниць була майже третина.
Важливою умовою усшшного функщону-вання правового мехашзму дистанцшно! зайня-тостi в Укра1т е його вдосконалення на основi позитивного зарубiжного досвiду в цш сферi. Перш за все, ан^зуючи заруб1жне законодавство розглянемо поняття «дистанцшна зайнялсть». Так, поняття дистанцшних форм зайнятостi в правовiй системi США ототожнюеться та замiняеться шшим - «телеробота» («telework»), яке було введено в на-уковий оби- американцем Джеком Нiлсом ще в 1973 р., тсля чого розпочався розвиток вiртуальних фiрм як нестандартно! форми оргашзацп бiзнесу. На сьогодтшнш день дiе дуалiстична модель нормативно-правового регулювання телероботи. Так, на Федеральному рiвнi 9 грудня 2010 р. Конгресом США був прийнятий Закон «Про поширення телероботи» (The Telework Enhancement Act of 2010), положення якого визначають термiн «телеробота» як угоду про роботу, вщповщно до яко! пращвник виконуе сво! обов'язки й несе вщповщну за них ввд-повщальшсть, а також виконуе iншу "дозволену роботу, перебуваючи на затвердженому робочому мь сцi, вiдмiнному вщ первинно встановленого.
Правове регулювання телероботи в приватному секторi США здшснюеться за допомогою ак-лв соцiального партнерства. Наприклад, у штал Делавер на галузевому рiвнi сощальними партнерами в хiмiчнiй промисловосл дано рекомендацп з регулювання телероботи на рiвнi компанiй. У штап Вюконсш мунiципальнi лiкарнi та клшши, Амери-канська федерацiя державних, окружних i мунщи-пальних службовцiв досягли угоди в 1984 рощ, яка дозволяе невеликому числу сшвробггнишв здшс-нювати обробку текстiв для роботи в сво1х будин-ках [203, с. 549]. Саме так спроби розвантажити офiси на вигiдних умовах для пращвника та робо-тодавця дають змогу як1сно виконувати роботу, об-лаштовувати робоче мiсце зпдно до iндивiдуальних потреб працiвника, скоротити затрачений час необ-хвдний для перейду на роботу та з роботи й значно покращили умови пращ дистанцшного пращвника.
Отже, завдячуючи ращональнш, правильнiй та виваженiй полтиц щодо використання дистанцш-них форм власносл, США не тiльки популяризують та запроваджують серед зайнятого населення кра-1ни вигiднi умови працi, а й через 1х законодавче впровадження вирiшують ряд соцiальних та еконо-мiчних проблем таких, як розвантаження основних дорiг та автомагiстралей; зменшення заторiв; еко-номiя пального; зменшення рiвня забруднення по-вiтря.
Указаний досввд США iз урегулювання еколо-гiчних та соцiально-економiчних проблем держави за рахунок збiльшення дистанцiйних форм зайнято-стi населення е прийнятним i для Украши, зокрема для цього дощльно, насамперед, законодавчо забез-печити права, авторство працiвникiв iз дистанцш-ними формами зайнятостi, а також розробити та внести вщповщт змши в податкове законодавство щодо надання податково! пiльги роботодавцям, яш використовують дистанцiйнi форми зайнятостi, в законодавство про працю, зокрема КЗпП Укра1ни, Закон Украши «Про зайнялсть населення», де б нормативно закршлювалися права й обов'язки пращ-вник1в i роботодавцiв з дистанцшними формами зайнятостi тощо.
£вропейська стльнота провiвши дослiдження та проаналiзувавши ринок пращ вже давно прий-шла до висновку, що застосування дистанцшних форм зайнятосл е взаемовигвдними для пращвника та роботодавця. Тому робота щодо нормативного забезпечення дистанцiйних форм зайнятосл ве-деться вже тривалий час, як на загальноевропейсь-кому рiвнi, так i на рiвнi кожно! краши. Так, на рiвнi £С £вропейською комiсiею та £вропейським об'е-днанням профспшок i роботодавцiв (ЕТиС, и№СЕ, иЕАРМЕ, СЕЕР) 16 липня 2002 р. була укладена £вропейська рамкова угода про дистанцiйнi форми зайнятосл. Статтею 2 визначено, що телеробота е одшею iз форм оргашзацп та/або виконання роботи iз використанням iнформацiйних технологiй у контекст трудового договору/вiдносин, де робота, яка також може бути виконана в примщеннях роботодавця, здшснюеться за межами цих примщень на постшнш основа Метою укладення цього докуме-
нту було визначення загально! основи для викорис-тання телероботи таким чином, щоб задовольнити потреби роботодавщв i працiвникiв. Угода визна-чае основнi сфери, що вимагають адаптаци або особливо! уваги, коли люди працюють поза примщен-нями роботодавця, для захисту даних пращвника, недоторканностi приватного життя, здоров'я та без-пеки, оргашзаци роботи, навчання тощо.
1мплементувати цю Угоду краши мають iз ура-хуванням нацiонального законодавства та вщпо-вщно до сво!х стандартiв. Найпоширенiшим способом iмплементацu £вропейсько! рамково! угоди про телероботу стало укладення внутршньодержа-вних угод на нацiональному та мiжгалузевому рiв-нях. Наприклад, у Бельги була укладена нащона-льна Колективна угода ввд 9 листопада 2005 р. за № 85 про телероботу, а и положения стали обов'язко-вими за допомогою тдписаиия Королiвського указу ввд 13 червня 2006 р. Такий споаб iмплемен-таци можливий також i для Укра!ни адже вiн е перш за все iмперативним, тобто обов'язковим для вико-наиия для вах роботодавцiв i працiвникiв, не ство-рюе суперечностей у законодавсга, тому що мае найвищу юридичну силу та чiтко регулюе трудовi правовiдносини не утворюючи подвiйного тракту-вання закону.
У порiвияннi з £вропейською рамковою угодою про телепрацю 2002 р., Колективна угода № 85 бiльш докладно визначае змют iндивiдуального трудового договору, укладеного в письмовш формi мiж працiвниками з дистанцшними формами зайня-тостi та !х роботодавцями, наслвдки вiдсутностi такого письмового договору угоди, а також питання витрат, пов'язаних iз випадками поломок устатку-вания. Так, у ст. 6 Колективно! угоди № 85 перед-бачаеться, що iндивiдуальний трудовий договiр, ук-ладений у письмовш формi до початку роботи, по-винний мiстити наступну iнформацiю: (а) час роботи та дш, в як вона виконуеться при необхщ-ностi днi / або час, коли пращвник знаходиться на шдприемствц (б) час, у перiод якого з пращвником можиа зв'язатись, визначеним способом; (в) випа-дки компенсаци роботодавцем працiвнику витрат, пов'язаних iз самим устаткуваииям та його поломками; (г) умови, при яких пращвник мае право ви-конувати роботу в офiсi роботодавця; (д) строк по-вiдомления, перед звшьнениям та/або термiн роботи та умови Г! продовжения. У випадку вiдсутностi письмово! угоди з даних питань пращв-ник мае право на роботу в офга роботодавця.
У статп 13 Колективно! угоди № 85 передба-чаеться, що у випадку поломки устаткування, пра-щвник повинен негайно iнформувати про це роботодавця. У такому випадку може бути визначений порядок дш, а саме замша устаткування або тимча-сове призначення на роботу в офю роботодавця. Ця Угода розповсюджуеться Королiвським наказом на всiх пращвнишв та е по сутi, <амперативним правом», тобто забезпечуеться нормами державного примусу. На нашу думку, це е правильним та необ-хвдним, особливо для кра!н iз низьким рiвнем еко-номiчного та сощального розвитку, що буде спри-
яти, у першу чергу чггкому виконанню та дотри-манню законодавства про дистанцшш форми зай-нятостг
З метою iмплементацii та реалiзацп угоди £С про телероботу Велика Бриташя розробила рекоме-ндацii', зводи правил або керiвництв щодо дистан-цiйних форм зайнятостi населения. У Великш Бри-танii соцiальнi партнери та уряд домовилися про практичш кодекси, спрямоваш на компанii. Так, наприклад, оргашзащя соцiальних партнерiв Конфе-дерацil британсько! промисловостi (CBI), конгрес тред-юнiонiв (BKT) i CEEP Велико! Британи пого-дилися в серпш 2003 р. на керiвнi начала регулю-вання телероботи, яш потiм були опублiкованi Департаментом торгiвлi та промисловостi. Чiткого правового статусу цей документ не мае. Тодi як конгрес тред-юнюшв та CEEP Велико! Британи ш-терпретував керiвнi начала регулювання телероботи як угоду, Генеральний директор Конфедераци британсько! промисловостi вважае !х текст як доб-ровiльним i необов'язковим.
Також виробленням власних правил застосу-вання роботодавцями телероботи займаються бри-тансьш профспiлки. Так, британська профстлка MSF (Manufacturing, Sсience and Finance) формулюе наступнi вимоги до умов пращ пращвнишв з дистанцшними формами зайнятостг (1) вони повинш бути службовцями п^дприемства, а не вважатися працюючими за контрактом; (2) щоб уникнути iзо-ляцii, трудовi контракти повиннi включати вимоги, щоб пращвники перiодично вiдвiдували офiс; (3) вдома в пращвнишв повинна бути окрема шмната для телероботи, окремий телефон, шдприемщ повинш оплатити додатковi витрати; (4) телепрацiв-ники повиннi регулярно спiлкуватися мiж собою й менеджером за допомогою електронно! пошти й те-лефонних зв'язшв, витрати повнiстю оплачуються пiдприемцем; (5) телепращвники повиннi забезпе-чуватися вама соцiальними гараитiями, як зви-чайш працiвникiв, включаючи умови охорони ди-тинства й сiмейну в^дпустку; (6) шльшсть робочих годин повинна бути чггко визначена, а телепрацiв-ники повиннi бути включенi в плани тдвищення квалiфiкацii; (7) пiдприемцем повинне бути забез-печене все комп'ютерне встаткування, а також вiд-поввдальшсть за iнсталяцiю, обслуговування, стра-хування й згоду з вимогами безпеки й здоров'я; (8) тдприемець повинен також прийняти юридичну вiдповiдальнiсть за будь-який нещасний випадок або збиток; (9) телеробота повинна бути добровшь-ною, а пращвники повинш мати право повернутися до роботи в офiсi. Наведеш правила чiтко регламе-нтують права й обов'язки обох сторш трудових вi-дносин, та не залишають простору для виникнення безпiдставних трудових спорiв, що е правильним особливо для укра!нсько! правово! системи. Як результат ращонально! полiтики держави у сферi зай-иятостi населення к1льк1сть працiвникiв iз дистан-цшними формами зайиятостi постiйно зростае. Велика Бриташя тшла шляхом ряду Свропейських кра!н та активно використовуе працю дистанцiйних працiвникiв, що не тшьки приносить кошти до !!
Державного бюджету, а й значно економить ви-трати на сощальш видатки для населения.
Ураховуючи те, що Укра!на обрала £вропейсь-кий курс розвитку та прагне стати повноцiнним членом £С, на нашу думку, потрiбно на законодав-чому рiвнi iмплементувати положення £вропейсь-ко! рамково! угоди про телероботу, беручи до уваги особливосл нащонально! системи законодавства. Укра!на повинна шти шляхом Велико! Британй' та виробити необов'язковi кодекси, рекомендаци, ме-тодичш посiбники, що мiстять керiвнi принципи за-стосування телероботи, а також за принципом Бель-гй' iмплементувати основнi положення рамково! угоди, яка б забезпечувала:
- гiднi умови пращ «дистанцшним» пращвни-кам за рахунок роботодавця, а саме вдома у пращв-ник1в повинна бути окрема шмната для телероботи, окремий телефон, шдприемщ повиннi оплатити до-датковi витрати;
- соцiальнi та правовi гаранта роботи (охорона дитинства й амейна вiдпустка, кiлькiсть робочих годин повинна бути чггко визначена, а телепращв-ники повиннi бути включеш в плани пiдвищения квалiфiкацi!, тощо);
- дотримання вимог безпеки роботи (щдпри-емець повинен прийняти юридичну ввдповвдаль-нiсть за будь-який нещасний випадок або збиток);
- законодавчу регламентацiю правил, обов'яз-шв та умов укладання договору iз працiвниками ди-станцiйно! форми зайнятосп.
Специфiчно врегульоваиi трудовi вiдносини дистанцшного працiвника з роботодавцем в Авст-ри. У цiй державi використовуеться загальна модель урегулювання окремих трудових вiдносин, зп-дно з якою до спещальних груп пращвнишв засто-совуються загальнi та спещальш норми нацiонального й м1жнародного права, а саме:
- загальш нащональш норми, як1 прямо або по-бiчно регламентують працю надомников, до яких вщнесено Цивiльний зввд уложень Австрп (Allgemeines Bürgerliches Gesetzbuch) 1811 р., який установлюе загальнi положення про договори, а так положення про договори надання послуг, а також австршський Закон «Про трудовi вiдносини» (Arbeitsverfassungsgesetz) 1973 р., який конкретизуе окремi норми Цившьного зводу уложень Австрп, а разом з тим дае визначення поняттям «працiвник» та «роботодавець» i перераховуе основнi принципи трудових правоввдносин;
- спецiальнi правовi норми. Праця «дистанцш-ник1в» у вах сферах (за винятком сiльського та ль сового господарства) та трудовi ввдносини (попере-днi, супутнi й наступш) мiж такими працiвниками та роботодавцями в Австрй' регламентуеться спещ-альним Законом «Про працю пращвнишв з дистан-цiйною формою зайнятосп» (Heimarbeitsgesetz) 1960 р., який встановлюе, що сторонами в таких правовщносинах е дистанцiйний працiвник та замо-вник (поняття «роботодавець» у цьому випадку не застосовуеться). Крiм цього, Закон регламентуе так1 питання: (1) порядок оголошення задач замов-ником дистанцiйному пращвнику та його ввдповвдь
на таке замовлення; (2) iстотнi умови трудового договору м1ж дистанцiйним пращвником та замовни-ком (щомiсячна оплата пращ з можливютю виплат аванав; умови працi; спецiальнi права та обов'язки сторш таких правов1дносин (зокрема, замовник зо-бов'язуеться сплачувати внески до фонду медич-ного страхування дистанцшного пращвника)); (3) питання неможливостi здшснення працiвником сво!х трудових функцiй на дому, тобто, неможли-вiсть набуття особою статусу дистанцiйного працi-вника, головним чином, виходячи з принцитв охо-рони працi та штереав споживачiв; (4) заборона окремих видiв дiяльностi, що не допускаеться виконувати на дому (головним чином, законода-вець забороняе здiйснювати на дому дiяльнiсть з виготовлення, обробка, переробки чи упаковки продуктiв харчування, напо!в, лiкарських засобiв та косметично! продукци, а також в1дзначае, що ор-гани державно! влади попередньо погодившись з представниками роботодавцiв i дистанцiйних пращвнишв, можуть накладати додатковi заборони для каталогу трудово! дiяльностi в дистанцшних умо-вах). Щодо заборони окремих видiв трудово! дiяль-носп в дистанцiйних умовах варто зауважити, що така практика широко застосовуеться багатьма державами свiту в рiзних формах, а саме: у формi прямо! заборони та обмеження (вимога по сертифжа-цi!); (5) особливi правила визначення в1дпусток, ви-х1дних днiв, лiкарняних i компенсацш при припиненнi трудових правов1дносин з дистанцш-ними працiвниками; (6) питання контрольно! дiяль-ностi Iнспекцi! пращ (законодавець указуе, що роботодавець i дистанцiйний працiвник зобов'язанi надавати iнспекторам усi необхiднi !м документа, що стосуються вимог до виробництва та бухгалтер-ського обл^, iнспектори також мають право при-тягувати до ввдповщальносп роботодавцiв, як1 за-нижують суми винагороди за працю, накладати штрафи за порушення норм про безпеку пращ та охорону здоров'я).
Проаналiзувавши практику нормативного та практичного врегулювання працi дистанцiйних пращвнишв в Австрп, необхщно вказати, що !х праця врегульовуеться як загальним, так i спецiаль-ним законодавством. Тому, на вщмшу вiд стало! думки, яко! дотримуеться ряд впчизняних науковцiв у галузi трудового права, у новому Трудовому кодека Укра!ни все-таки повинш мютитися тiльки за-гальнi положення про дистанцшних пращвнишв i !х працю, а !х конкретизацiя повинна закршлюватися у спецiальному законi. Так, ураховуючи специф^ трудово! дiяльностi дистанцiйних пращвнишв i по-зитивний досвiд окремих европейських держав, вбачаеться необхщним у розробщ та прийняттi спе-щального закону стосовно правового регулювання пращ дистанцшних пращвнишв, в якому потрiбно, зокрема врегулювати процес виникнення та припи-нення трудових правов1дносин дистанцiйно! зайня-тостi та органiзацi! умов виконання роботи, зокрема забезпечення необх1дним устаткуванням та програ-мним забезпеченням; установити права й обов'язки роботодавця та дистанцшного пращвника, забезпе-чити так1 сощальш гаранта, як порядок отримання
вщпусток, вихвдних дшв, лжарняних i компенсацiй при припиненнi трудових правоввдносин з дистан-цiйними пращвниками.
На сьогоднi можна вiдзначити позитивш тен-денци й в УкраТш щодо дистанцiйноi зайнятостi. Так, сучасний етап и розвитку окреслюеться також нестримним розвитком трудових вiдносин, членством у глобальнш фiнансовiй систем^ що, у свою чергу, ввдображаеться у соцiальних, економiчних та шших процесах. Науково-техиiчний розвиток, вплив та досвщ бiльш високо-розвинутих кра1н Заходу дае поштовх для швидкого розвитку рiзнома-нiтних форм зайнятосп. Зокрема, це й стосуеться дистанцшно! зайиятостi, яка останнiм часом набу-вае все бiльшого розповсюджения. Зокрема, за да-ними дослiджения Сощолопчно! групи «Рейтинг», станом на березень 29% дорослого населения Укра-!ни працювали дистанцiйно; серед користувачок 1н-тернету (таке дослiджения проводила агенщя DigData) частка працюючих удома була дещо ви-щою - 31%. У квггш серед жительок украшських мiст iз населениям понад 50 тис. працювали з дому неповний чи повний робочий день уже 40% (за да-ними опитувания Gradus).
Ввдтак через охоплення дистаицiйною працею все ж значно бiльшоi кiлькостi населения, нiж ра-нiше, для багатьох пандемiя зробила б№ш очевид-ними як И переваги, так i недолiки. Наразi у Верхо-внiй Радi Украши зареестроваио законопроект № 4051 «Про внесения змш до деяких законодавчих актiв щодо удосконаления правового регулювання дистанцiйноi роботи», яким пропонуеться запрова-дити два самостiйнi види (форми) роботи - дистан-цiйну i надомну. Законопроектом пропонуеться ви-значити, що дистанцiйна робота - це така форма ор-гашзацд трудових ввдносин мш працiвником та роботодавцем та/або виконання роботи, коли робота виконуеться працiвником поза примiщениями роботодавця в будь-якому мiсцi за його вибором та з використанням шформацшно-комушкацшних те-хиологiй. Загалом, проаиалiзувавши указаний законопроект, слщ зазначити, що запропоноваш змiни можиа охарактеризувати як доволi прогресивнi.
Висновки. Пiдводячи тдсумок вищевикладе-ному слiд констатувати, що в умовах сьогодення, особливо в перюд паидемii, для держави та суст-льства врегулювания вiдносин, пов'язаних з диста-нцiйною зайиятiстю, мае неабияке значения. При цьому важливим е використания заруб1жиого дос-вщу на ринку працi Украши, що сприятиме не лише розширенню нащонального ринку працi, а й дозволить нащональнш економiцi брати активну участь у мiжнародному технiчному розподш працi та най-бiльш повно використовувати переваги ввд використания тако! форми зайиятостi. Це дозволить, у першу чергу, збалансувати попит та пропозицш на ринку пращ Укра!ни, стати вичизнянш робочш силi бiльш мобiльною, допомогти знайти роботу або додатковий дохiд населению кра!ни. Тому сьо-годнi важливим е забезпечити: пдш умови пращ «дистанцшним» працiвникам; соцiальнi та пра-вовi гарантii роботи; дотримання вимог безпеки роботи; законодавчу регламентацiю правил,
обов'язшв та умов укладання договору iз працi-вниками дистанцiйноl форми зайнятостг
Список лiтератури
1. Allgemeines bürgerliches Gesetzbuch für die gesamten deutschen Erbländer der Österreichischen Monarchie, № 946/1811. URL: http:// www. ris.bka.gv.at/GeltendeFassung.wxe ?Abfrage=Bundes-normen&Gesetzesnum mer=10001622
2. Bundesgesetz vom 14. Dezember 1973 betreffend die Arbeitsverfassung (ArbVG) N 22/1974. URL: http:// www. ris.bka.gv.at/GeltendeFassung.wxe ?Ab-frage=Bundesnormen&Gesetzesnum mer=10008329
3. Collective Agreement on Telework № 85. 09.11.2005. URL: http://www.cnt-nar.be/CCT/cct-85.pdf
4. Council Directive 90/270/EECof 29 May 1990 on the minimum safety and health requirements for work with display screen equipment. URL: http://eurlex.europa.eu/legal-con-tent/EN/TXT/?uri=CELEX:31990L0270.
5. Framework Agreement on telework, between the ETUC, UNICE/UEAPME and CEEP. 2002. URL: http ://www. etuc.org/framework-agreement-telework
6. Gesamte Rechtsvorschrift für Heimarbeitsgesetz 1960. Bundesrecht konsolidiert StF: BGBl. Nr. 105/1961 (WV) URL: https://www.ris.bka.gv.at/Gel-tendeFassung.wxe?Abfrage=Bundesnormen&Ge-setzesnummer=10008186
7. Martino V., Wirht L. Telework: a new way of working and living. International Labour Review. 1990. Vol. 129. P. 529-554.
8. New figures on working from home - Europe's leading website for smarter working. URL: http:/ /www.flexibility.co.uk/flexwork/location/homework-ing-statistics-2009. htm.
9. Telework in the European Union. European Foundation forthe Improvementof Livingand Working Conditions. Christian Welz and Felix Wolf, Eurofound. EF/09/96/EN. 28 p.
10. The Telework Enhancement Act of 2010 (H.R. 1722): One Hundred Eleventh Congress of the United States of America at the second session. Washington. 2010. 10 p.
11. Азмуханов Р. Правовое регулирование дистанционного труда в зарубежном законодательстве. Сравнительное трудовое право. 2011. № 5. URL:
https://www.hse.ru/data/2011/11/13/1272016475/Aust ria_5_2011_T1_B[1].pdf.
12. 1ншин М. I. Види та змшт переваг дистанцшно! зайнятосп пращвнишв в Украшг Теоре-тичш питання юриспруденци i проблеми право-застосування: виклики XXI столитя. Харкiв, 2020. URL: https://pp-ss.pro/wp-content/uploads/2020/06/%D0%86%D0%BD%D1 %88%D0%B8%D0%BD%20%D0%9C.%20%D0 %86.pdf
13. Коваленко В. Правовое регулирование дистанционного труда в законодательстве Бельгии. Сравнительное трудовое право. 2011. № 5. С. 1-5.
14. Ромащенко Т. Д. Проблемы занятости и перспективы их решения в России. Университ. площадь. 2010. №3. С. 58-60.
15. Сардарян А. Как управлять персоналом в виртуальных компаниях? Управления персоналом. 2010. № 3. С. 38-41.
16. Фшичук Л., Ломоносова Н. KopoHaBipyc i дистанцшна робота: що зробила держава. URL: https://www.cedos.org.ua/uk/articles/koronavirus-i-dystantsiina-robota-shcho-zrobyla-derzhava
ПРИНЦИПИ АДМ1Н1СТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМ1ЧНИХ 1НТЕРЕС1В УКРАШИ: СУТН1СТЬ ТА ОЗНАКИ
Лавренюк Ю. Ф.
кандидат наук з державного управлтня, докторант Нацюнального утверситету «Одеська юридична академ1я»
PRINCIPLES OF ADMINISTRATIVE AND LEGAL SECURITY OF ECONOMIC INTERESTS OF
UKRAINE: ESSENCE AND SIGNS
Lavreniuk Yu.
Candidate of Sciences in Public Administration, Doctoral student of National University «Odesa Law Academy»
Анотащя
Стаття присвячена формулюванню поняття принцитв адмшютративно-правового забезпечення еко-TOMiHHm штересш Украши як комплексно! категорп, визначенню проблемних питань впровадження вка-зано! категорп у правотворчу та правозастосовну сфери, окресленню на цш основi напрямiв подальшого розвитку вказаних принципiв. За результатами проведеного дослвдження визначено сyтнiсть принципiв адмшютративно -правового забезпечення економiчних iнтересiв Украши як ново! у доктринi адмшютрати-вного права самостiйноï правово! категорп.
Доведено, що принципами адмшютративно-правового забезпечення економiчних iнтересiв Украши необхщно вважати нормативно закрiпленi визначальнi засади адмшютративно-правового регулювання, що здiйснюeться iз зазначеною метою. Специфiка економiчноï системи та сфери економiчних вiдносин як об'екта пyблiчного адмiнiстрyвання дозволяе стверджувати про настyпнi специфiчнi ознаки окреслених принцитв.
Abstract
The article is devoted to the formulation of the concept of principles of administrative and legal support of economic interests of Ukraine as a complex category, identification of problematic issues of implementation of this category in lawmaking and law enforcement, outlining on this basis the further development of these principles. According to the results of the study, the essence of the principles of administrative and legal support of economic interests of Ukraine as a new in the doctrine of administrative law of an independent legal category is determined.
It is proved that the principles of administrative and legal support of economic interests of Ukraine should be considered the normatively established defining principles of administrative and legal regulation, which is carried out for this purpose. The specificity of the economic system and the sphere of economic relations as an object of public administration allows us to assert the following specific features of the outlined principles.
Ключов1 слова: принципи адмшютративного права, адмшютративно-правове забезпечення, економь чний штерес, державний штерес, тшьова економша, адмшютративно-правовi засади.
Keywords: principles of administrative law, administrative and legal support, economic interest, state interest, shadow economy, administrative and legal principles.
Актуальшсть теми. Актуальшсть форму-вання теоретичних засад розвитку принцитв адмь нютративно -правового забезпечення економiчних штересш Укра!ни, в тому числ й формулювання поняття вказаних принцитв слвдуе з наявних пока-знишв економiчного розвитку Укра!ни у взае-мозв'язку iз даними аналiзу адмiнiстративно-правового забезпечення у цш сферi. Так, за даними ста-тистичних дослiджень, здiйснених шдроздшами Мiнiстерства розвитку економiки, торгiвлi та сшь-ського господарства Укра!ни, частка тшьового сектору економiки Укра!ни у сiчнi-березнi 2020 року
становила в цiлому на рiвнi 35-40 вщсотшв вiд ВВП. При цьому iстотними причинами наводяться чинники, що знаходяться у межах саме правового поля: недостатнш рiвень захисту власностi, низь-кий рiвень iнституцiйно! спроможностi судово! п-лки влади (в тому числ - адмiнiстративного судо-чинства), значний рiвень корупцi!, а також ютотш проблеми щодо стабiльностi дiяльностi фшансово! системи. Подолання зазначених чинникiв вбача-еться Мiнiстерством за рахунок створення, у першу чергу, тако! шституцшно! структури, за яко! тi-
