CC BY
35
жаеться, що дохiд акцiонера (iнвестора) складаеться з двох важливих складо-вих: власне дивщендних виплаг га прибугкiв чи збитюв, пов'язаних зi змiною кашт^зацшно! вартостi фiрми. Практичне застосування цих mдходiв в Ук-ра!ш в багатьох випадках ускладнене, оскiльки вимагае функцюнування ефективного лiквiдного ринку цшних паперiв, що дозволив би акцюнерам от-римувати дохiд на швестований капiтал шляхом продажу акцiй.
Тому пропонуеться шший пiдхiд до визначення оптимально! частки дивiдендних виплат, що може бути застосований на вичизняних АТ. Запро-понований пiдхiд базуеться на тому, що кожне ршення щодо виплати дивь дендiв потрiбно розглядати з двох позицiй: по-перше, як таке рiшення позна-читься на становищi тдприемства, i по-друге, як прореагують на нього акщ-онери. Вщповщно, обгрунтування рiвня дивщендних виплат здiйснюють на основi знаходження оптимального рiвня дивiдендних виплат, що встанов-люеться виходячи з можливостей АТ та задоволення iнтересiв акцiонерiв.
Послiдовнiсть визначення частки чистого прибутку, яку доцiльно спрямовувати на виплату дивiдендiв, така:
1. Встановлення частки чистого прибутку, яку АТ може спрямувати на виплату дивщенд1в без ютотного скорочення швестицшних програм. Перший крок пов'язаний з оцшкою можливостей АТ стосовно здшснення дивщендних виплат, що передбачае анал1з обсяпв чистого прибутку, прь оритетних напрямюв його використання та фактор1в, що впливають на розподш чистого прибутку АТ. Анал1з фактор1в, що впливають на вико-ристання чистого прибутку, широко висвгтлено в теоретичнш л1тератур1, тому в цш робота на них увагу не акцентовано.
Зазначимо лише, що рiвень чистого прибутку не завжди свщчить про можливост здiйснення дивiдендних виплат. Акцюнерне товариство може ма-ти великий прибуток та характеризуватися економiчним зростанням, одно-часно нарощуючи кредиторську заборгованють. Тому фiнансовим менеджерам насамперед необхщно звернути увагу на таю аспекти фшансово-госпо-дарсько! дiяльносгi акцюнерного товариства: змiна дебгторсько! i креди-торсько! заборгованосгi за звiгний перюд; змiна вексельно! заборгованосгi за звгтний перюд; змiна iнших видiв заборгованосп (наприклад перед поста-чальниками давальницько! сировини, якщо така мае мюце, облiк яко! ведеть-ся на позабалансових рахунках).
На основi проведеного аналiзу вiдбуваегься встановлення допустимих меж частки чистого прибутку, яку акцюнерне товариство може спрямувати на виплату дивiдендiв з врахуванням швестування необхiдних кошгiв у ос-новну дiяльнiсгь АТ на прибугковi швестицшш проекти.
2. Визначення на основ! можливостей альтернативного використання акщ-онерного катталу меж ставки дивщенд1в, що задовольнить штереси ак-цюнер1в (меж1 "дивщендного коридору") в рамках розвитку АТ.
При визначеннi частки чистого прибутку, що спрямовуеться на виплату дивiдендiв компанп, необхiдно забезпечити гнучку полiгику - для запобь гання девальвацп вкладеного капiгалу i забезпечення щорiчного сгабiльного доходу компанп. З позицп фiнансового директора, тдхвд до цього питання
повинен бути таким: акцюнери вклали кошти у дiяльнiсть компанп з метою отримання додаткового прибутку. Як показник прибутковост кошпв, вкла-дених в акцп в умовах укра1нсько1 економ^, доцшьно використовувати ставку дивiдендiв (розраховують як вщношення (дивiденд на акцiю/цiна за яку було придбано акщю) х100 %). Вщповщно, обгрунтування рiвня дивщен-дних виплат здшснюють, виходячи з можливостей альтернативного викорис-тання кашталу акцiонерами (альтернативними можливостями поточного доходу можна вважати: збер^ання кошпв на депозитному рахунку в банку, придбання щнних паперiв iнших шдприемств тощо).
В iдеалi мiнiмальний рiвень прибутковостi дивiдендiв потрiбно вста-новлювати на рiвнi дисконтно1 ставки НБУ (цей лiмiт обумовлений тим, що цiннi папери НБУ належать до найбшьш безризикових, а дисконтна ставка Нацюнального банку формуеться останнiм на пiдставi сукупностi фiнансових макро- i мiкропоказникiв дiяльностi держави).
Щодо визначення верхньо! межi "дивидендного коридору", доцшьно встановити 11 на такому рiвнi, щоб ставка дивiдендiв не перевищувала рiвень рентабельностi акцiонерного капiталу (вщношення чистого прибутку АТ до статутного акцюнерного капiталу). Кожне пiдприемство може встановлювати сво1 межi "дивидендного коридору", виходячи з рiвня прибутковостi, мiри за-цiкавленостi акцiонерiв у отриманш високих прибуткiв чи реiнвестуваннi ди-вiдендних виплат, обрано1 ранiше дивщендно! полiтики, iнвестицiйних про-ектiв фiрми та iнших факторiв (у таких ситуащях як альтернатива менеджерами акцюнерного товариства може обратися шша дисконтна ставка).
3. Шсля встановлення р1вня прибутковост визначають меж1 поточних дивь дендних виплат на одну акщю та суму, в межах яко! можливе задоволен-ня штересш акщонер1в. На основ1 встановлених меж визначають, яю вщ-сотки чистого прибутку становить сума потр1бна для забезпечення ште-рес1в акщонер1в.
4. На основ! сшввщношення меж дивщендного коридору та визначено! час-тки чистого прибутку, яку АТ може дозволити соб1 спрямувати на випла-ту дивщенд1в, приймають ршення чи може АТ видшити частину чистого прибутку у визначених межах та визначають оптимальний р1вень випла-ти дивщенд1в. У раз1 незб1гу можливостей щодо виплати дивщенд1в [ ш-терешв акщонер1в можлива корекщя в двох напрямках: перегляд швес-тицшних проеклв АТ та можливе вщкладення !х реал1зацп на наступш перюди чи корекщя меж "дивщендного коридору".
Безумовно, кожне тдприемство розробляе свою дивщендну полiтику, що найбiльш прийнятна як для нього, так i для його акцiонерiв, i однознач-них рекомендацiй в цьому питанш бути не може. Запропонованi напрямки вдосконалення дивщендно! полiтики спрямованi на виршення найбiльш за-гальних проблем, що застосовують у побудовi дивщендно! полiтики на нацi-ональних АТ.
Л1тература
1. Виплата дивщенд1в // Справочник экономиста. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.economist.net.ua/? q=node/174.
2. Зарубшський В.М. Фшансове управлiння пiдприeмством: принципи, методи та шструменти / В.М. Зарубшський // Актуальш проблеми економжи : наук. економ. журнал. -2009. - № 1 (91). - С. 171-175.
3. Момот Т.В. Факторный анализ прибыльносты собственного капитала: расширенный подход с учетом финансового и операционного левереджа / Т.В. Момот, А.В. Недавняя // Ко-мунальное хазяйство городов. - 2010. - № 85. - С. 254-259.
4. Фшна Г.1. Фшансова дiяльнiсть суб'екпв господарювання : навч. поабн. / Г.1. Фшша. - Вид. 2-ге, [перероб. та доп.]. - К. : Центр навч. лгг-ри, 2009. - 320 с.
Денис О.Б, Дунас Н.В. Направления совершенствования дивидендной политики отечественных акционерных обществ
Рассмотрена сущность дивидендов и дивидендной политики предприятия в современных условиях хозяйствования. Определены проблемные места в дивидендной политике АО в Украине. Обоснованы теоретические аспекты и определены проблемные места в формировании дивидендной политики предприятия. Предложены направления совершенствования дивидендной политики публичных акционерных обществ. Обоснован подход к установлению дивидендных выплат для частных акционерных обществ.
Ключевые слова: акционерные общества, прибыль, дивиденды.
Denis O.B., Dunas N. V. Perfection the dividend policy domestic corporations
In the article the essence of dividends and dividend policy of the enterprise in modern conditions of management. The problem is defined in dividend policy of the company of Ukraine. The theoretical aspects and the problem space in the formation of the dividend policy of the company. The directions of optimization of a dividend policy of public companies. Reasonably approach to set dividend payments for private companies.
Keywords: corporations, profits, dividends.
УДК330.4:215.2 Асист К.О. Ыына, канд. екон. наук -
Львiвський НУ м. 1вана Франка
ЗАРУБ1ЖНИЙ ДОСВ1Д Ф1НАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1ННОВАЦ1ЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМ1КИ
Дослщжено досвщ зарубiжних кра!н щодо фшансового забезпечення шнова-цшного розвитку. З'ясовано роль держави у фшансуванш шновацшно! сфери i наведено найпоширен^ способи державно! шдтримки iнноваторiв. Проаналiзовано по-датковi стимули, яга застосовують для заохочення науково! та шновацшно! активности Розкрито переваги, яга надають науково-промислове партнерство i ¡шжнарод-на сшвпраця.
Ключовг слова: шноваци, фшансове забезпечення, оподаткування, державна шдтримка, зарубiжний досвщ.
Постановка проблеми. Досвщ заруб1жжя доводить, що досягти висо-кого р1вня конкурентоспроможност на глобал1зованому ринку можна вик-лючно за використання здобутюв науково-техшчного прогресу. Важливу роль у цьому вдаграе державна политика 1 д1евють заход1в, як застосовують. Результатившсть впровадження шновацшних змш в Укра!ш прямо залежить в1д розумшня законiв ринку, цшковито! узгодженостi економiчних мехашз-м1в ! ефективного використання iнновацiйного потенцiалу. Як слушно зазна-чае О.М. Сюбщький, "...програма вiдродження нацюнально! економiки повинна виходити з програм реашмацп економiк кожного окремо взятого регь
ону. Кожна область повинна мати свою програму, сво! прiоритетнi напрями вiдповiдно до стану власно! науково-промислово! бази, виходячи iз потен-цiйних виробничих можливостей регюну, орieнтуючись на наявнi ресурси та ринковi потреби" [14, с. 369].
Анал1з останн1х досл1джень 1 публжацш. Хоча питання ефективного фшансового забезпечення iнновацiй дослiджували такi впчизняш вченi, як О. Волков, Н. Внукова, В. Геець, М. Денисенко, С. 1лляшенко, М. Козорiз, О. Колодiзeв, М. Крупка, А. Кузнецова, В. Новицький, С. Онишко, О.М. Скь бiцький I. Тивончук, Л. Федулова, I. Шовкун, М. Якубовський та iн., не всi аспекти ще! складно! та багатогранно! проблеми вивчено.
Мета дослвдження. Створення сприятливого бiзнес-клiмату, який дасть змогу стимулювати надходження вiтчизняних та зарубiжних швестицш у наукову та iнновацiйну сфери - важливий напрям дiяльностi держави. Кожна з розвинених кра!н обов'язково придшяе належну увагу шноващям, хоч i робить це у свш спосiб. Необхiднiсть запровадження новгтшх технологiй в Укра!нi сьогоднi очевидна. I обрати найрацюнальшший шлях тдвищення ш-новацiйностi економiки нашо! держави можна тшьки врахувавши досвiд прогресивних кра!н з високорозвиненою економiкою. Метою дослщження е аналiз такого досвщу.
Виклад основного матер1алу. Аналiзуючи особливост фiнансового забезпечення iнновацiйного розвитку в певнш кра!нi, потрiбно зважати на те, яка модель оргашзацп фшанив для не! притаманна: англосаксонська, конти-нентально-европейська чи азiйська [7, с. 408-422]. Англосаксонськш моделi властивi: неможливють зосередження у руках окремого власника значно! частки акцш; сувора заборона банкам бути акцюнерами тдприемств; обмеження впливу держави; превалювання власного катталу над позиченим та залуче-ним; можливiсть використання рiзноманiтних фшансових iнструментiв зав-дяки розвиненостi фшансового ринку; доступнють кредитних ресурсiв; ак-тивне iнвестування коштiв у цшш папери. Свропейськш континентальнiй мо-делi характернi: можливiсть зосередження у руках окремого власника значно! частки акцш; залучення до управлшня компанiею груп зацiкавлених осiб (ш-вестицiйно-фiнансовi шституцп, органiзованi працiвниками i державою, профспшки); можливiсть банкiв вкладати кошти в акцп пiдприемств; втру-чання держави; порiвняно менший вплив ринкових регуляторiв через втру-чання держави, суспшьних iнституцiй тощо. Для азiйсько! моделi притаманне iснування "кейрецу" - своерщного економiчного утвору, який складаеться з потужного банку й об'еднаних навколо нього установ, як фшансових (швес-тицшш, страховi компанi!), так i нефiнансових (виробничi та торговельнi фiр-ми). Мiж ними встановлюються мщш економiчно-господарськi зв'язки i практикуеться перехресне володшня акцiями, що дужче зближуе учасникiв кейрецу мiж собою. Через переважання взаемного кредитування фондовий ринок велико! ролi не вдаграе. Першорядне значення у японськiй системi выведено не фiнансовiй вигодi, а суспшьним iнтересам. Кейрецу функцiонуе на основi кооперацi! та спецiалiзацi! й е самодостатшм утвором, який забезпечуе себе всiм необхiдним, що особливо корисне в умовах слабких фшансових
можливостей деpжави i несфоpмованостi фондового pинкy. Тому досвщ Япо-нiï e цшним для Укpаïни. Пpоте, зважаючи на специф^ економiчних зв'яз-кiв, яю yтвеpдилися в нашiй деpжавi, найближчою для Укуаши e eвpопейська континентальна модель, тому особливо коpисним e досвщ iнновацiйного pоз-витку саме eвpопейських кpаïн.
Шляхи деpжавного с^иянм технологiчномy пpогpесy у piзних ^а-ïнах залежать також вiд piвня ïхнього економiчного pозвиткy. Для pозвине-них економiк хаpактеpне стимулювання шновацш пеpеважно пiльговою по-датковою полиикою, застосуванням пpишвидшеного методу амоpтизацiï, за-лученням шиpокоï меpежi банкiвських i небанювських фiнансових шститу-тiв, а також венчypних та iнших фондiв до фiнансyвання iнновацiйних ^оек-пв тощо. У кpаïнах з пеpехiдною економiкою найбiльшого пошиpення досяг-ла "центpалiзована фiнансова пiдтpимка iнновацiйноï дiяльностi за pахyнок запpовадження системи деpжавних бюджетних i позабюджетних фондiв" [4, с. 42-43]. Потpiбно зазначити, що хоч у пpовiдних кpаïнах пpивiлеюють piз-номанiтнi стимули, а не ^яме фiнансyвання, деpжавнi витpати на НДДКР в них постшно залишаються на високому piвнi. Так, у 2009 p. витрати на науку в Швецп сягнули 3,б2 % ВВП, Фшляндп - 3,9б % ВВП, Дани - 3,02 % ВВП, Aвстpiï - 2,75 % ВВП. [11] У Фpанцiï в 2009 p. на фшансування науки i pоз-pобок спpямовyвали 2,21 % ВВП. Особливу увагу в цш кpаïнi пpидiляють паpтнеpствy piзних сектоpiв у забезпеченнi iнновацiйного pозвиткy. Стиму-люe спiвpобiтництво науки i бiзнесy також Бельгiя - пеpедyсiм чеpез с^иян-ня кластеpизацiï економжи. Рiвень фiнансyвання НДДКР тут теж високий -1,9б % ВВП у 2009 p. Цього ж pокy Велика Бpитанiя в науку вклала близько 1,87 % ВВП. Висок показники вкладень в науковий секг^ були також у ФРН - у 2009 p. вони становили 2,82 % ВВП. Однieю з найбшьш шновацшно активних ^аш свiтy e США. На фундаментальну науку у 2008 p. тут с^яму-вали 398, 2 млpд дол., пpи чому 72,б % ^eï суми забезпечив ид^^мни^-кий секг^, 12,8 % - секг^ вищоï освiти, 10,б % - деpжавний сектоp, а pештy 3,9 % - секг^ непpибyткових оpганiзацiй [12, с. 318-319]. Взагалi, як свщ-чать статистичнi данi, в к£ашах з високими показниками економiчного pоз-витку у фiнансyваннi науки пеpеважаe пpиватний сектоp. Кpаïни з меншими економiчними yспiхами забезпечують потpеби науки пеpеважно з деpжавно-го сектоpа чи сектоpа вищоï освгги.
Деpжавнi кошти e важливим джеpелом фiнансyвання не тiльки науки, а й iнновацiйноï дiяльностi. Важливу pоль у комеpцiалiзацiï iдей i в^ова-дженнi iнновацiй вiдiгpають деpжавнi ^ограми.
У 2009 p. Нiмеччина за обсягами експоpтy посiдала дpyге мюце у свiтi пiсля Китаю, а ïï частка у свiтовiй тоpгiвлi сягала 9 % [2]. Цими устхами ^а-ïна завдячye виваженш полiтицi ypядy i pеалiзацiï ефективних загальнодеp-жавних пpогpам. У 200б p. ypяд Нiмеччини затвеpдив комплексну пpогpамy iнновацiйного pозвиткy нацiональноï економжи, яка мала назву "Стpатегiя ви-соких технологiй" [1, с. 72]. Ïï завданнями визначалися стимулювання с^ате-гiчного паpтнеpства мiж наукою та бiзнесом, стимулювання iнновацiй в щю-мисловостi, пpишвидшення пpоцесy пошиpення технологш, активна участь у
мiжнароднiй ствпращ з метою збiльшення власного науково-шновацшного потенщалу, пiдготовка достатньо! кiлькостi фахiвцiв у iнновацiйнiй сферi.
Питаннями шновацш в Нiмеччинi вiдають два мшстерства - Мшс-терство освiти й дослщжень i Мiнiстерство економiки й технологш. Для ко-ординування дш пiд час реалiзацп "Стратеги високих технологiй" в окремих мiнiстерствах та на мiжмiнiстерському рiвнi дiяли спещальш робочi групи. Важливою iнституцieю подолання труднощiв, якi виникали в шновацшнш сфер^ був "Дослiдницький союз промисловосп й науки". Вiн виявляв проблеми, визначав завдання науково-дослщно! дiяльностi, готував рекомендацп. При федеральному канцлерi також дiяла "Рада iз шновацш i зростання".
З метою недопущення розпорошення зусиль i бюджетних кошпв мiж неiстотними проектами в Шмеччиш використовували механiзм так званих "головних iнновацiй". Тобто в ходi дiалогу мiж промисловiстю, науковцями та державою визначали найперспективнiшi напрями [1, с. 84].
Взаeмодiя науки та бiзнесу мала бути досягнута, по-перше, через сприяння кластеризацп економiки. Для цього у 2007 р. за сприяння Мшстер-ства освгги й дослщжень стартував нацiональний конкурс "Кращi кластери Нiмеччини: бiльше iнновацiй, бiльше росту, бшьше зайнятосп". П'ятнадцять кластерiв, яю стали переможцями, мали одержати бюджетне фiнансування загальним обсягом в 600 млн евро на строк до 5 роюв [1, с. 75]. По-друге, за-охочувалася участь ушверситепв i наукових закладiв у НДДКР для потреб промисловосп. Передбачали, що п'ять найбiльших науково-дослiдних оргаш-зацш академiчноl науки (Товариство сприяння прикладним наукам iм. Фра-унгофера, Товариство сприяння наукам iм. Макса Планка, Товариство Гельмгольца, Науково-дослщне товариство Лейбнща й Нiмецьке дослщниць-ке ствтовариство) будуть фiнансуватися з бюджету, до того ж з 2006 р. до 2010 р. таке фшансування щороку мало зростати на 3 % (150 млн евро) [1, с. 75]. О^м цього, проводили конкурс на кращу ствпрацю наукових осередюв iз кластерами, а також конкурс мiж навчальними закладами на звання "найкращого". Переможцi мали отримати значне бюджетне фшансування. Запроваджувалось поняття "дослщницько! премп" - бюджетно1 субвенцп для наукових закладiв, яка становила 25 % вартост кожно1 науково! розробки за замовленням невеликих промислових суб'екпв господарювання.
Також заохочували iншi форми науково-промислового партнерства, зокрема у виглядi iнновацiйних центрiв. 1хне фшансування передбачалось як з бюджету, так i за рахунок бiзнесу. О^м цього, мiж виробничими дiловими одиницями й науковими установами запроваджували систему обм^ науко-вими кадрами, що давало змогу дiлитися знаннями i досвiдом та забезпечува-ти краще усвiдомлення i розумiння потреб бiзнесу. На продукцiю iз значною шновацшною складовою планувалося зорiентувати всю систему державних закутвель, а це доволi великi обсяги - приблизно 260 млрд евро, або майже 12 % ВВП щорiчно [1, с. 78].
Шмецький уряд загалом визначив 17 прюритетних напрямiв шновацшно! политики i за кожним з них було розроблено конкретну стратепю. Вщ-повiдно до стратегш було сформовано перелiк заходiв, об'еднаних у кшька
федеральних програм для реалiзацil в найближчi 3-4 роки. Програми розгля-дав федеральний уряд як найдiевiший iнструмент реалiзацil шновацшно! по-лiтики. У мiжнародному спiвробiтництвi Нiмеччина мала орiентуватися на двi групи кра!н: кра!ни-члени €С та кра!ни, якi останнiм часом наближаються до лщерських позицiй у шновацшнш сферi (Китай, Iндiя, Швденна Корея). Спiвробiтництво планували головно шляхом реалiзацil спiльних програм. Наприклад, одшею з провiдних програм у межах €С е Сьома рамкова програ-ма (ГР7) [1, с. 78].
Для Японп iстотним поштовхом шновацшного розвитку стала урядова програма "Технополю", яка дала змогу iнтегрувати можливост держави та бiзнесу. Згiдно з нею, передбачалася побудова 19 технополiсiв, об'еднаних единою iнформацiйною i виробничою мережею. Ядром промислового розвитку ставали науково-техшчш здобутки, яю, вщповщно, iнтенсифiкували зростання високотехнологiчних галузей. Завдяки цш програмi вдалося не тшьки досягти значних фiнансових успiхiв, а й змшити структуру економiки з низькоукладно! на високотехнологiчну [4, с. 46-47]. Поширеними в свiтi е також програми податкового стимулювання. Так, у Канадi дiяла урядова Програма податкового стимулювання "Науковi дослiдження та експеримен-тальний розвиток". Окрiм провшцп розробляли сво! додатковi програми.
Франщя мала двi програми стимулювання НДДКР через оподаткуван-ня - "Дослщницький податковий кредит" (СГО.) та "Молодi iнновацiйнi тд-приемства" (У1С). За програмою СГО. податковий кредит з 2006 р. становив 10 % витрат на НДДКР та 40 % обсягу !х зростання порiвняно з середшм зна-ченням за останш два роки. Якщо тдприемство працюе не бiльше нiж 8 ро-кiв i не менше 15 % його витрат припадае на НДДКР, то воно може отримати пшьги за програмою У1С. До них належить звшьнення вщ сплати соцiальних платежiв на пращвниюв, зайнятих у дослiдних розробленнях; звшьнення на першi три роки роботи вщ сплати корпоративного прибуткового податку, у наступнi два роки сплачуеться тшьки половина з його основно! ставки; також передбачалося звшьнення вщ деяких мюцевих податюв.
У Норвегп дiяла програма податкового стимулювання "Податковий фонд" [6, с. 304]. Тут за рахунок податкового кредиту компенсовувалося до 20 % витрат на НДДКР. У Шмеччиш було проголошено принцип: "податкова полiтика стае одночасно шновацшною полiтикою", тобто вона мае бути цш-ковито тдпорядкована потребам iнновацiй. За останнi 15 роюв спiввiдно-шення мiж прямим державним фiнансуванням науки та наданням рiзноманiт-них пiльг знизилось тут з 15 до 2,4 [8, с. 35]. У США кшьюсть пшьг для стимулювання НДДКР та шновацш сягае сотш. Водночас сума, яку недоотримуе бюджет, приблизно зб^аеться з сумою, яку вкладають фiрми в iнновацiйну дiяльнiсть. Зокрема, пiдприемствам дозволено до 20 % витрат на НДДКР компенсувати з податку на прибуток.
Пшьги, яю надають на шновацп в Японп, сумарно дорiвнюють майже третиш податку на прибуток, який надходить до бюджету. Така практика простежуеться i в iнших кра!нах. У Францп, Великiй Британil, Iталil, Швецп, Японil, Коре! дозволено вираховувати з оподатковуваного доходу вартють
проведення НДДКР, зокрема, швестицш в обладнання, яке для цього noTpi6-но. В Японп iснуe практика зменшення податку на прибуток на суму, яка ста-новить 7 % витрат на шновацп. Для Канади аналопчна пiльга змiнюeться вiд 7 % до 20 %. У Великш Британiï 10 % корпоративного податку може бути ви-користано для фшансування визначених у законодавствi швестицш [5, с. 31]. Для канадсь^ податковоï системи притаманнi й iншi пiльги: податковий кредит на 20 % вщ вартостi НДДКР, швидке списання капiтальних вкладень на НДДКР, негайне списання швестицш в обладнання i техшку для НДДКР.
Англшська податкова система малим та середшм суб'ектам господа-рювання дае змогу знiмати з оподатковуваного доходу 150 % витрат на НДДКР, а великим - 125 %. Також дозволено негайне списання каштальних швестицш, пов'язаних з НДДКР [6, с. 304-305]. Австралшська податкова система також передбачае значш пшьги - з оподатковуваного доходу можна ви-раховувати 150 % витрат на НДДКР. У Бельгп малi суб'екти господарювання, як впроваджують чи реалiзують iнновацiï, отримують можливiсть зменшити податок на 110 %.
Як слушно зазначають Р.Г. Коваль, Р.В. Лукач, "основна перевага по-датковоï тдтримки полягае в тому, що пшьги надаються не авансом, а в якосп винагороди за реальну шноващю" [8, с. 35]. Для Украши такий пiдхiд також актуальний, оскшьки вiн унеможливлюе "проïдання" коштiв, призна-чених для iнновацiй. Проте не завжди iнновацiйнi змiни мають загальнодер-жавний характер чи впроваджуються у виглядi урядових програм. Частiше держава тшьки створюе сприятливi органiзацiйнi чи фiнансовi умови.
1стотну пiдтримку держава надае науковим i технолопчним паркам, яких у цшому в свт нараховують понад 7 тис. Вони отримують вщ держави значну частку своïх фiнансових ресурсiв, а також численш податковi, амор-тизацiйнi, кредитш та iншi пiльги. Наприклад, державш кошти в загальному обсязi фшансування наукових i технопарюв займають: у Великш Британп -62 %, у Нiдерландах - 70 %, у Францiï - 74 %, у Нiмеччинi - 68 %, Бельгiï -майже 100 % [13, с. 21].
Для фшансового забезпечення науки та iнновацiйноï дiяльностi у роз-винених краïнах створюють рiзноманiтнi фонди. Це можуть бути державш, кооперативы, корпоративнi, унiверситетськi, науков^ благодiйнi, венчурнi фонди тощо. В швестицшному портфелi фонду можуть бути таю класи акти-вiв як акцп, облiгацiï, нерухомiсть, еквiваленти грошових коштiв тощо. За ра-хунок фондiв фiнансуеться значна частка витрат на науку. До того ж, за спос-тереженнями вчених, штерес до ïх створення пiдвищуеться зi зростанням економiки краïни. Зокрема, така тенденщя простежувалась у США, Японп, Великш Британп, Имеччиш, а також у крашах Схiдноï Свропи. У захщних краïнах успiшно функцiонують позабюджетш фонди, якi подiляють на державш фонди та фонди великих наукових товариств. Наприклад, Шмецьке на-уково-дослщне товариство фонд Гумбольдта в Имеччиш, товариство Макса Планка, товариство Фраунхофера, фонд Королiвського товариства у Великш Британп, Нацюнальний науковий фонд США та iншi [3, с. 456-457]. Також створюються фонди при великих шдприемствах, зокрема, фонд Ротмана
(США), фонд XiTa4i (Японп), фонд пiдприeмства "Фольскваген" (Нiмеччина). Значного поширення в свт набули BeH4ypHi фонди, якi характеризуются тим, що надають кошти взамш на акцп компанп.
Для Свропи останнiм часом характерними стали процеси штеграцп. Свропейська спiльнота, зробивши висновки про вщставання вiд Америки у сферi наyково-технiчного прогресу та технологш, вирiшила об'еднати зусил-ля. У березщ 2000 р. в м. Люабон вiдбyвся самiт Свропейсько! ради, на якому за новою стратепею було проголошено курс консолщацп дш членiв СС та побудови конкурентноспроможно1 "знаннево1" економiки. Проте у 2005 р. в м. Барселощ пройшов другий самiт, на якому досягнення декларованих цiлей визнали незадовiльним. Тому було прийнято оновлену стратегiю, що отрима-ла назву "Новий Люабон". На основi iснyючого спiвробiтництва за допомо-гою певного перелiкy шструменпв (FP7, EUREKA, Eurostars, Рамкова прог-рама з питань конкуренцп та шноващй, COST, Свропейсью технологiчнi платформи) мала покращитись координацiя дiяльностi.
У липш 2005 р. прийнято "Люабонську програму", яка забезпечуе ви-конання стратеги у тих площинах, у яких нащональщ економiки недостатньо ефективш. "Лiсабонська програма" охоплюе 34 регуляторних акти, 15 фшан-сових заходiв i 53 документи стратепчно! политики [10, с. 11]. Для фшансово! пiдтримки наyково-технiчного розвитку СС найвагомшим iнстрyментом, як уже згадувалося, е Рамковi програми. 1х розробляе Свропейська Комiсiя i схвалюе Радою СС та Свропейський парламент.
У юнщ 2006 р. завершилась 6-та Рамкова програма, i вже з 1 шчня 2007 р. стартувала нова - 7-ма Рамкова програма (FP7), яка втшюватиметься у життя протягом семи рокiв. Основне завдання цих програм - створити Свропейську зону дослщжень та забезпечити сталий розвиток на основi ште-лектуально1 економжи. Свропа потерпае вiд проблем, яю е i Украш: знижен-ня конкурентоспроможносп, невисокi темпи економiчного зростання (вщста-вання вiд США та Японп), безробптя, недофiнансyвання науки, низька зарплата науковщв, що робить професто непрестижною, "yтiкання мiзкiв" у iншi сфери зайнятостi чи в iншi кра1ни.
На FP7 забюджетовано 72 723 млн евро. Ця програма також передба-чае залучення приватного сектора у фшансування НТП [10, с. 26]. Вона подь ляеться на чотири тематичнi програми, яю мають назви кооперацiя, ще!, кадри, потенцiал. На програму "Кооперацiя" планують видiлити 44 432 млн евро [10, с. 26]. Вона передбачае виконання проекпв за найактуальшшими темами. Програма "1де!" передбачае проведення дослiджень на стиках наук. На-yковi колективи обиратимуть тематику i вiдповiдно до сво!х потреб на кон-кyрснiй основi отримуватимуть фiнансyвання. Формування кадрового складу та покращення його професiйного рiвня покликана забезпечувати програма "Кадри". Також вона мае посприяти поверненню науковщв, яю ви!хали з Свропи, а також заохочення притоку спещалюпв з шших кра!н. Розширенню iнновацiйного потенщалу Свропи мае посприяти програма "Потенщал".
Окрiм FP7 в iнновацiйномy розвитку, важливу роль повинщ вдаграва-ти так зван Свропейськi технологiчнi платформи [10, с. 32]. Вони е мехашз-
