CC BY
49
УДК 343.226(100)
Л. А. Наконечна
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка", асист. кафедри кримшального права i процесу
ЗАРУБ1ЖНИЙ ДОСВ1Д РЕГЛАМЕНТАЦ11 КРИМ1НАЛЬНО1 В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 ЗА ЗЛОЧИНИ, ОЗНАКОЮ СКЛАДУ
ЯКИХ е НАСИЛЬСТВО
© Наконечна Л. А., 2014
Дослщжуеться заруб1жний досв1д регламентаци криминальной' в1дпов1дальност1 за злочини, ознакою складу яких е насильство; з'ясовуеться, яке кримшально-правове значення вщдрае поняття "насильство" за законодавством сусщн1х, пострадянських, а також тих кра'н, як1 мають визначальний вплив на 1ноземне право; своею чергою, встановлюеться його зм1ст та обсяг.
Ключов1 слова: регламентац1я, насильство, насильницьк1 дй, примушування, погроза, побо!, катування, мучення, зарубгжний досвщ.
Л. А. Наконечная
ЗАРУБЕЖНЫЙ ОПЫТ РЕГЛАМЕНТАЦИИ УГОЛОВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ ЗА ПРЕСТУПЛЕНИЯ, ПРИЗНАКОМ СОСТАВА КОТОРЫХ ЕСТЬ НАСИЛИЕ
Исследуется зарубежный опыт регламентации уголовной ответственности за преступления, признаком состава которых есть насилие; выясняется, какое уголовно-правовое значение имеет понятие "насилие" по законодательству соседних, постсоветских, а также тех стран, которые имеют определяющее влияние на иностранное право; в свою очередь устанавливается его содержание и объем.
Ключевые слова: регламентация, насилие, насильственные действия, принуждение, угроза, побои, истязания, мучения, зарубежный опыт.
L. A. Nakonechna
FOREIGN EXPERIENCE OF REGULATION OF CRIMINAL RESPONSIBILITY FOR CRIMES SIGN COMPOSED OF VIOLENCE
This paper examines the international experience of regulation of criminal responsibility for crimes sign composed of Violence; it turns out that penal importance is the concept of "violence" under the laws of the adjacent former Soviet and those countries which have a decisive influence on foreign law; in turn set its content and scope.
Key words: regulation, abuse, violence, coercion, threats, beatings, torture, torment, foreign experience.
Постановка проблеми. Нишшню свггову систему утворюють понад 200 держав, кримшальне законодавство яких мае юторичну i правову специфшу [4, с. 14]. При цьому помггна така закономiрнiсть: чим досконалше у правових державах кримшальне законодавство, тим розвинетша у них уся система законодавства [2, с. 57]. Радянськ науковщ, як займалися дослвдженням кримшального права, тривалий час лише критикували зарубiжнi правовi системи
(здебшьшого капгтал1стичних кра!н). Проте з 80-х роюв минулого стор1ччя науковщ почали дослвджувати заруб1жне кримшальне право на дещо шших засадах. Необхвдно вщмгтити, що пор1вняльно-правовий досвщ дае можлив1сть ощнити стан розвитку нащонального кримшального законодавства, на основ1 зктавлення норм КК Укра!ни та КК заруб1жних держав можна вщбрати кращ1 зразки для вдосконалення нащонально! правово! системи.
Мета дослщження - з'ясувати зарубгжний досвщ регламентаци криминально! вщповщальносп за злочини, ознакою складу яких е насильство, встановити кримшально-правове значення поняття "насильство", з'ясувати його змгст та обсяг, а також знайти оригшальт законодавч1 ршення в частит регламентаци вщповщальносп за такого роду посягання, яю б позитивно сприяли удосконаленню укра!нського криминального законодавства.
Стан дослщження. Сьогодт вщсутт будь-як фундаментальт дослщження, в яких комплексно розглядалась би проблема зарубгжного досвщу регламентаци криминально! вщповщальносп за злочини, ознакою складу яких е насильство. Окрем1 аспекти цього питання вивчались у роботах С. М. Мальцево! [3], А. М. Пдгайного [5], Р. Е. Токарчука [6], Р. Д. Шарапова [37]. Проте необхщно зазначити, що вщповщне питання п]дн]малося переважно шд час розгляду окремих складш злочишв, ознакою яких е насильство, або ж було предметом дослщження криминального законодавства поодиноких зарубгжних державах, як належать до т1е! чи шшо! правово!' сш'!.
Виклад основних положень. Для досягнення поставлено! мети насамперед потр1бно дослщити кримшальне законодавство пострадянських держав, осюльки !м властива спшьна з Укра!ною 1стор1я, частина з них е географ1чними сусщами Укра!ни (Республжи Азербайджан [9] (дал1 - Азербайджан), Республжи Бшорусь [19] (дат - Бшорусь), Республжи В1рмен1! [18] (дат - В1рметя), Груз1! [14], Республжи Казахстан [21] (дал1 - Казахстан), Киргизько! Республжи [17] (дал1 - Киргизстан), Латвшсько! Республжа [7] (дал1 - Латвк), Республжи Молдови (дал1 - Молдова) [22], Республжи Румуни [28] (дал1 -Румунк), Росшсько! Федераци [26] (дал1 - РФ)). Важливим е ознайомлення з кримшальним законодавством держав, що е членами Свропейського Союзу, в який Укра!на в умовах сьогодення мае нам1р вступити (Австршсько! Республжи [8] (дал1 - Автрк), Королевства Бельги [12] (дал1 - Бельпя), Республжи Болгари [20] (дал1 - Болгарк), Королшства 1спани [15] (дал1 - 1спатя), Гталшсько! Республжи [16] (дал1 - Гталк), Федеративно! Республжи Нмеччини [34] (дал1 - ФРН), Республжи Польщ1 [23] (дал1 -Польща), Фшляндсько! Республжиа [31] (дал1 - Фшляндк), Французько! Республжи [32] (дал1 Франщя), Королшство Швеци [33] (дал1 - Швец1я)). Також певну увагу необхщно придшити й криминальному законодавству державам "Велико! в1сшки", як належать до економ1чно найрозвинешших у свт 1 мають визначальний вплив на шоземне право (Аигли [10], США [27], Япони [35]).
Термш "насильство" використовуеться в уск проанал1зованих нами КК зарубгжних держав, однак законодавчого його визначення немае. Ввдтак дослвджуване поняття вщирае р1зноматтне кримшально-правове значення:
1) вчинення насильницьких дш сексуального характеру е пвдставою притягнення до кримшально! ввдповвдальносл ос1б, вшом ввд 14 роюв (Азербайджанська Республжа (ч. 2 ст. 120), В1рмен1я (ч. 2 ст. 24), Республжа Бшорусь (п. 6 ч. 2 ст. 26), Республжа Казахстан (ч. 2 ст. 15), Киргизька Республжа (ч. 2 ст. 18), Росшська Федеращя (ч. 2 ст. 20), Республжа Таджикистан (ч. 2 ст. 23));
2) застосування насильства небезпечного для здоров'я (В1рмен1я (ч.2 ст.42)), життя (Росшська Федерацм (ч. 1,2 ст. 37), Республжа Таджикистан (ч. 1,2 ст. 47)) потерпшого або посягання, яке пов'язане з реальною погрозою такого насильства е пвдставою для необхвдно! оборони. При цьому злочинцю за таких умов допускалось заподмння будь-якого виду шкоди, зокрема 1 смерт1 (В1рмен1я (ч. 2 ст. 42));
3) вчинення злочину в стат сильного душевного хвилювання, викликаного насильством з боку потерпшо! особи (Республжа Таджикистан (п. еч. 1 ст. 61), Республжа Узбекистан (п. д ст. 55), Киргизька Республжа (п. 5 ч. 1 ст. 54), Литовська Республжа (п. 5 ч.1 ст. 59)), а також злочину пвд впливом насильства (Латвшська Республжа (п. 6 ч.1 ст. 47)) е обставиною, яка пом'якшуе покарання;
4) застосування насильства е пiдставою для виникнення стану сильного душевного хвилювання (Республша Таджикистан (ч. 1 ст. 106), Республша Молдова (ст. 146), Росшська Федерацм (ст. 107), Латвшська Республiка (ст. 120), Республiка Болгарм (ст. 111));
5) ознакою, яка характеризуе предмет злочину, передбаченого ст. 256 (КК Груз1я), ст. 247 (КК Республша Казахстан), параграф 131 (КК ФРН)) виступають твори, що пропагують культ насильства i жорстокосп;
6) характеризуеться як спосiб вчинення злочину в ушх проаналiзованих нами кодексах (наприклад, вимагання, розбiй).
Варто ввдзначити, що вказiвка на насильство здшснюеться рiзними способами законодавчо!' технши i термiнологiï. Так, зокрема, в КК деяких пострадянських держав йдеться про те, що насильство е протиправним (Груз1я (ч. 1 ст. 111), Республша Узбекистан (ст. 106)), незаконним (Латвшська Республша (ст. 75), Республша Польща (§1 ст. 191)), тяжким (Республша Казахстан (ст. 112)), вщкритим (Литовська Республша (ч. 1 ст. 283)), статевим (Азербайджанська Республша (п. 17 ст. 116)), в шших - вказуеться про вчинення злочину "без застосування насильства" (Азербайджанська Республша (ст. 153), а в КК деяких держав €С зазначаеться про те, що насильство може бути сексуальним (1спашя (ст. 191), Нмеччина (ст. 174б), Швещя (Гл. 16 ст. 10б)), систематичним (1спашя (ст. 153)), чи просто йдеться про насильницью дц (КК ФРН).
Не можна оминути увагою й той факт, що як у кримшальному законодавстш деяких пострадянських держав, так i держав €С, i держав-члетв "Великоï вiсiмки, поряд з поняттям "насильство" фiгурують й шш^ якi за ступенем суспiльноï небезпеки е значно меншими, i отже, вони фактично прирiвнюються, що навряд чи е виправданим. До таких понять належать "образа" (ст. 195 КК Япони), "тяжка образа" (ст. 121 КК Грузи), "гучний шум" (Гл. 16 ст.4 КК Швеци).
Цшавим е той факт, що у КК держави "Вели^' вiсiмки" Япони (ст. 208) метиться стаття, яка мае назву "Насильство", i нею передбачаеться ввдповвдальшсть за насильство, що не спричинило тшесних ушкоджень. Вбачаеться схожють ще'' статп iз ст. 126 КК Укра'ни, у ч. 1 яко'' регламентуеться вiдповiдальнiсть за удар, побо'' та iншi насильницкi дiï, що завдали фiзичного болю та не спричинили тшесних ушкоджень, а у ч. 2 йдеться про "т самi дiï, що мають характер мордування". 1з зазначеного спостер1гаеться, що законодавець Японiï для вказ]вки на насильницький спосiб вчинення злочину оперуе лише термшом "насильство" i не використовуе поняття, як мають неоднаковий змiст у рiзних статтях, якi часто переплiтаються i стосовно ïx вiдмiнностi не наводиться беззаперечних аргумента. Таким самим шляхом, як i Япошя, йдуть i iншi держави "Великоï вiсiмки" (Ангшя (ст. 146), США (ст. 155) та деяю держави GC (Нмеччина (ст. 322 КК), Швещя (Гл. 17 ст. 15б), Фшляндк (Роздш II ст. 204), Франщя (ст. 305 КК). Необхщно зауважити, що у КК держав, що належать до останшо групи, встановлюеться вщповщальтсть за такi прояви насильства, як катування та жорстокiсть. Особливiстю французького законодавства у ц1й частинi е те, що у вщповщних злочинах вони завжди виступають як альтернативы ознаки певних ïx склад]в.
Загалом тдхвд до використання лише термша "насильство" для вказiвки на насильницький характер дш е доволi слушним, однак прогалина його полягае у тому, що в такому разi не проводиться диференщацм кримiнальноï ввдповвдальносп залежно вiд характеру вчинюваних дш та розмiру заподiяноï шкоди. Отже, порушуеться принцип точности справедливостi та повноти кримiнально-правовоï квалiфiкацiï. Тому видаеться, що для встановлення зазначеноï диференщаци, доцшьно використовувати певнi поняття, однак вони повинш мати чiтко визначений змют. Принапдно зазначимо, що не лише у нацюнальному крим1нальному законодавствi ф1гурують прояви насильства, змiст яких перепштаеться, а й таю, що зустрiчаються у багатьох КК пострадянських держав. До них, окрш зазначених, зокрема зараховують "побоГ, "мучення", "мордування", "знущання", "глумлення" (Австрк, Азербайджан, Бшоруск, Вiрменiя, Роск). Така еднiсть законодавчих формулювань пояснюеться, мабуть, спiльнiстю минулоï правовоï системи та iсторичних зв'язюв, однак одностайнiсть у певн1й позици не свщчить про беззаперечну ïï правильнiсть.
Потрiбно пiдкреслити, що у КК багатьох пострадянських держав насильство подшяеться на таю види: фiзичне та психiчне (Росiйська Федеращя, Республша Таджикистан, Киргизька Республша, Республша Вiрменiя, Республша Молдова, Республша Узбекистан, Республша Болгарм,
Азербайджанська Республжа, Республжа Бшорусь. Що ж стосуеться держав €С, то такий подш прослвдковуеться лише у трьох КК ïï членiв (1спанм, 1талм, ФРН), а у державах "Велико!' вгамки" вш взагалi вiдсутнiй.
Суперечним у зазначеному ракурсi е той факт, що одночасно i3 вказiвкою на фiзичне та психiчне насильство, а, як ввдомо, погроза визнаеться складовою останнього, у багатьох статях ввдповвдних держав термiн "погроза" протиставляеться термшу "насильство", що, своею чергою, ставить пiд сумнiв доцiльнiсть юнування зазначеного подшу.
Ознайомлення з кримшальним законодавством зарубiжних держав в частит регламентаци ввдповвдальносп за погрозу також показало, що така передбачаеться за рiзного роду останньо''. Так, зокрема, кримшально-караною е погроза запод!яння тяжких тшесних ушкоджень або знищення майна (ст. 186 КК Бшоруси), неправомiрноï шкоди (ст. 612 КК 1тали), погроза вчинення злочину, спрямованого проти особи чи ïï близьких (§241 КК ФРН). Варто зазначити, що, згвдно з визначенням Верховного Суду ФРН, погроза - це поставлення перед фактом майбутньоï шкоди, за допомогою якого той, хто погрожуе, набувае впливу на адресата або бажае його набути [1, с. 406].
Необхвдно зауважити, що у КК деяких пострадянських держав та держав €С передбачаеться також кримшальна ввдповвдальтсть за примушування, способами якого визнаються: певна погроза за ввдсутносл ознак бшьш тяжкого злочину (КК Республжи Бшорусь); насильство чи погроза (КК Польщу КК Ггали), психiчне насильство щодо потерпшого чи його близьких (КК Литви); насильство чи погроза запод!яння значноï шкоди (КК ФРН); застосування сили (КК 1спани). До того ж в окремих диспозицмх статей йдеться про залякування (1спанм).
Дмннями, що визнаються злочинними посяганнями на психiчну недоторканнiсть за КК Франци, е не лише погрози, а й звуковi агреси, наприклад, вчиненi неодноразово з метою порушити спокш iншоï особи, наприклад, "недоброзичливГ' телефоннi дзвiнки (ст. 222-16). Караною е погроза за умови вчинити: а) будь-який злочин чи проступок проти особи, замах на який е караним, якщо вона вчинена неодноразово або у матерiальнiй формi (222-17), або б) будь-який злочин чи проступок проти особи, який супроводжуеться наказом виконати умову, незалежно ввд способу (ст. 222-18). Касацшний суд Франци визначив, що погроза мае бути адресована конкретнй особi [36, с. 256].
О^м подшу насильства на фiзичне та психiчне, у бiльшостi КК пострадянських держав здшснюеться подш на насильство, яке не е небезпечним для життя та здоров'я потерпшого, а також насильство, яке е небезпечним для життя та здоров'я потерпшого (Азербайджанська Республжа, Республжа Таджикистан, Республжа Казахстан, Киргизька Республжа, Груз!я, Республжа Вiрменiя, Республжа Узбекистан). При цьому пвд зазначеними видами розумтоть запод!яння тшесних ушкоджень рiзного ступеня тяжкосл, яю, як правило, мютяться в однш i тiй самiй частит статп. Потрiбно зазначити, що застосування насильства, яке не е небезпечним для життя та здоров'я потерпшого, виступае переважно квалiфiкуючою ознакою ввдповвдних злочитв. Звичайно законодавець встановлюе ввдповвдальтсть за застосування такого насильства тод^ коли особливо квалiфiкуючою ознакою виступае "насильство, небезпечне для життя та здоров'я". Що ж до держав "Великоï вiсiмки", то лише у КК Англи також йдеться про зазначений подш дослвджуваного поняття. А стосовно держав €С, то такий взагаш не прослвдковуеться. Бшьше того, у КК Болгари тшест ушкодження рiзного ступеня тяжкостi, що слугують для позначення рiзноманiтноï шкоди здоров'ю ввд насильницьких посягань, використовуються у рiзних частинах вiдповiдних статей, що е цшком логiчним. Такий пвдхвд у деяких статтях апробований i у КК Роси.
Висновки. Загалом, ознайомившись з регламентацiею кримiнальноï ввдповвдальносп за злочини, ознакою складу яких е насильство в зарубшному законодавствг, можна констатувати, що положення, яю прослвдковуються у КК пострадянських держав майже не вiдрiзняються ввд тих, що фцурують у нацiональному кримшальному законодавствi. Зокрема, поняття "насильство" та похвдт ввд нього використовуються часто. Воно ввдцрае рiзноманiтне кримшально-правове значення: виступае щдставою для виникнення стану сильного душевного хвилювання; е ознакою основного, квашфжованого (особливо квалiфiкованого) чи прившейованого склад]в злочинв, а також здшснюеться подш насильства на його вид та розмiр. Можна припустити, що така одностайтсть у розумшт поняття "насильство"
законодавцями пострадянських держав та Укра'ни зумовлена спшьшстю минуло!' правово!' системи, юторичних зв'язюв та !х географ1чним положенням.
Що ж стосуеться огляду КК держав €С та "Велико! в1сшки", то правовий досвщ у зазначеному ракурсгстотио вцрзняеться вщ впчизняного. Так, у багатьох державах немае подшу насильства на ф1зичне та псих1чне, а також на таке насильство, що становить небезпеку життю та здоров'ю, 1 таке, яке не е небезпечним для зазначених благ. З цього приводу вдалим для запозичення е щдхвд болгарського та росшського законодавцв, як тшест ушкодження р1зного ступеня тяжкосл, що слугують для позначення р1зномаштно1 шкоди здоров'ю ввд насильницьких посягань, використовують у р1зних частинах ввдповвдних статей. Окрш того, цшавою е позиця держав СС та "Велико! вгсшки" з приводу невикористання для позначення прояв]в насильства понять, що не мають чпко визначеного змгсту 1 переплтаються м]ж собою.
Загалом можна стверджувати, що пор1вняльно-правовий анал1з норм про ввдповвдальшсть за насильницьк злочини за КК Укра'ни та кримшальним законодавством заруб1жних держав, дае змогу зробити висновки, що кримшальне право Укра'ни в частит регламентаци ввдповвдальносп за такого роду посягання е цшком сучасним як за формою, так 1 за зм1стом.
1. Жалинский А. Э. Современное немецкое уголовное право / А. Э. Жалинский. - М.: ТК Велби, Изд-во "Проспект", 2004. - С.406 (560 с.). 2. Короленко М П. Криминальна вгдповгдальнгсть за умисш вбивства за обтяжуючих обставин в УкраЫ та шших державах / М. П. Короленко // Вгсник Верховного Суду Украгни. - 2003. - № 4. - С.57-59. 3. Мальцева С. Н. Насильственные преступления: сравнительно-правовой анализ по УК РФ и УК государств СНГ: дис...канд. юрид. наук. - Рязань, 2005. - 276 с.
4. Панов В. П. Международное уголовное право: учеб. пособ. / В. П. Панов. - М., 1997. - 241 с.
5. Подгайный А. М. Уголовно-правовая характеристика преступного насилия: теория и практика: дис.канд. юрид. наук: 12.00.08 / А. М Подгайный. - М., 2007. - 227 с. 6. Токарчук Р. Е. Насилие как составообразующий признак хищений: вопросы уголовной ответственности / Р. Е. Токарчук. - Омск, 2008. - 234 с. - С. 24. 7. Уголовный закон Латвийской Республики /Адапт.; пер. с лат.; науч. ред. и вступ. ст. А. И. Лукашова и Э. А. Саркисовой. -Мн. "Тесей", 1999. -176 с. 8. Уголовный кодекс Австрии /научн. ред. Д. А. Барилович. - СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2002. - 259 с. 9. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики / науч. ред. И. М. Рагимова; пер. с азербайдж. Б. Э. Аббасова. - СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2001 - 325 с. 10. Уголовный кодекс Англии /науч. ред. и предисл. д-ра юрид. наук, проф. А. В. Серебренниковой. - СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2003. - 241 с.
11. Уголовный кодекс Аргентини / науч. ред. и вступ. ст. д-ра юрид. наук, проф. Ю. В. Голика; пер. с испан. Л. Д. Ройзенгурта. - СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс ", 2003. - 240 с.
12. Уголовный кодекс Бельгии / науч. ред. Р. З. Авакян. - СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс",
2001. - 322 с. 13. Уголовный кодекс Голландии / науч. ред. д-р юрид. наук, заслуженный деятель науки РФ, проф. Б. В. Волженкин; пер. с англ. И. В. Мироновой. - СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс ", 2000. -253 с. 14. Уголовный кодекс Грузии / науч. ред. З. К. Бигвава. - СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс ",
2002. - 409 с. 15. Уголовный кодекс Испании / под ред. и с предисл. д-ра юрид. наук, проф. Н. Ф. Кузнецовой и д-ра юрид. наук, проф. Ф. М. Решетникова. - М.: Изд-во "Зерцало", 1998. - 218 с. 16. Уголовный кодекс Италии /науч. ред. А. И. Коробеева. - СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс",
2003. - 321 с. 17. Уголовный кодекс Кыргыской Республики. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.toktom.kg/lawcoU/150761.htm. 18. Уголовный кодекс Республики Армения / [Е. Р. Азарян, Н. И. Мацнев; предисл. Е. Р. Азаряна; пер. с армян. Р. З. Авакяна]. - СПб.: Изд-во Р. Асланова "Юридический центр Пресс", 2004. - 450 с. 19. Уголовный кодекс Республики Беларусь /предисл. проф. Б. В. Волженкина; обзор. ст. А. В. Баркова. - СПб.: " Юридический центр Пресс", 2001. - 474 с. 20. Уголовный кодекс Республики Болгария. /ред. кол.: А. И. Лукашов (науч. ред.) и др.; пер. с болг. Д. В. Милушев, А. И. Лукашов; вступ. ст. Й. И. Айдаров. - Мн.: Тесей, 2000. - 192 с. 21. Уголовный кодекс Республики Казахстан / Закон Республики Казахстан от 16 июля 1997 года №167 (Ведомости Перламента РК, 1997 г. № 15-16) / предисл. министра юстиции Республики Казахстан, д-ра юрид. наук, проф. И. И. Рогова. - СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2001. - 466 с. 22. Уголовный кодекс Республики Молдова /вступ. ст. А. И. Лукашова. - СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2003. -
408 с. 23. Уголовный кодекс Республики Польша/пер. с пол. Д. А. Барилович и др.; адапт. пер. и науч. ред. Э. А. Саркисова, А. И. Лукашов; под общ. ред. Н. Ф. Кузнецовой. - Мн.: Тесей, 1998. - 128 с. (Уголовные кодексы стран Восточной Европы). 24. Уголовный кодекс Республики Таджикистан. - СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001. - 410 с. 25. Уголовный кодекс Республики Узбекистан (с изм. и доп. на 15 июля 2001 г.); вступ. ст. М. Х. Рустамбаева, А. С. Якубова, З. Х. Гулямова. - СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2001. - 338 с. 26. Уголовный кодекс Российской Федерации. - Х.: Консум, 1997. - 164 с. 27. Уголовный кодекс США /науч. ред. и предисл. д-ра юрид. наук, проф. А. И. Коробеева. - СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2002. - 238 с. 28. Уголовный кодекс Румунии / науч. ред. и предисл. д-ра юрид. наук, проф. А. В. Баркова. - СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2002. - 238 с. 29. Уголовный кодекс Украины. Комментарий / под ред. Ю. А. Кармазина и Е. Л. Стрельцова. - 2-е изд. - Х.: ООО "Одиссей", 2002. - 960 с. 30. Уголовный кодекс Украинской ССР: науч.-практ. коммент /под. ред. Н. Ф. Антонова, М. И. Бажанова, Ф. Г. Бурчака и др. - К.: Политиздат Украины, 1987. - 458 с. 31. Уголовный кодекс Финляндии / науч. ред. и предисл. д-ра юрид. наук, проф. А. И. Коробеева. - Спб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2001. - 263 с. 32. Уголовный кодекс Франции /науч. ред. и предисл. д-ра юрид. наук, проф. З. К. Бигвава. - СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2002. - 298 с. 33. Уголовный кодекс Швеции / науч. ред. и предисл. д-ра юрид. наук, проф. Н. Ф. Кузнецова. - СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2001. - 320 с. 34. Уголовный кодекс ФРН / пер. с нем. - М.: Изд-во "Зерцало", 2000. - 208 с. 35. Уголовный кодекс Японии / науч. ред. и предисл. д-ра юрид. наук, проф. А. И. Коробеева. - СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2002. - 226 с. 36. Уголовное право зарубежных государств. Особенная часть: учеб. пособ. / под ред. И. Д. Козочкина. - М.: Издательский дом "Камерон", 2004. - 528 с. 37. Шарапов Р. Д. Насилие в уголовном праве: дис. ... д-р юрид. наук: 12.00.08/Р. Д. Шарапов. -Екатеринбург, 2006. - 418 с.
