CC BY
32
УДК 343.6 : [343.222] (100)
Л. А. Наконечна
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка", асис. кафедри кримiнального права i процесу
регламентац1я в1дпов1дальност1 за злочини, ознакою складу яких е насильство, в 1сторн крим1нального законодавства
© Наконечна Л. А., 2004
Дослщжуеться регламентащя в1дпов1дальност1 за злочини, ознакою складу яких е насильство, в ктори крим1нального законодавства, з'ясовуються тенденци застосування вказ1вки на насильство у пам'ятках криминального законодавства, в кторичному аспект! визначаеться обсяг поняття насильства.
Ключов1 слова: регламентащя, насильство, побо!, мучення, катування, 1стор1я.
Л. А. Наконечная
регламентация ответственности за преступления, признаком состава которых есть насилие, в истории уголовного законодательства
Исследуется регламентация ответственности за преступления, признаком состава которых насилие, в истории уголовного законодательства; выясняются тенденции применения указания на насилие в памятниках уголовного законодательства; в историческом аспекте определяется объем понятия насилия.
Ключевые слова: регламентация, насилие, побои, мучения, пытки, история.
L. A. Nakonechna
regulation of responsibility for crimes sign composed of violence in the history of criminal law
This paper examines the regulation of responsibility for crimes sign composed of Violence in the history of criminal law; investigated trends in the use of guidelines on violence in the monuments of criminal law; in historical perspective defined the notion of violence.
Key words: regulation, violence, beatings, torture, torture story.
Постановка проблеми. Для всебiчного кримшально-правового аналiзу поняття "насильство" необхвдно проаналiзувати його розвиток, оскшьки це дасть змогу ознайомитись i3 тенденщею його використання, та, своею чергою, визначити недолши нормотворчо'' дмльносл законодавця, оптимальшсть рiвня кримiналiзацii, необхвдносп декримiналiзацii певних дмнь, яю вчиняються насильницьким способом. Також таке дослвдження допоможе з'ясувати, на якому етат розвитку кримшального законодавства вперше з'явився термш "насильство" або iншi термши, яю його позначали.
Мета дослщження - з'ясувати iсторичнi аспекти розвитку насильницьких злочишв, встановити, якою ознакою складiв злочинiв виступае насильство.
Стан дослщження. Питання регламентацй ввдповщальносп за злочини, ознакою складу яких е насильство, в юторй кримшального законодавства пiднiмались у кримiнально-правовiй лггератур^ як правило, у межах опрацювання того чи iншого злочину. Окремi аспекти цього питання вивчались у роботах С. М. Мальцево'' [4], А. М. Пвдгайного [6], Р. Е. Токарчука [12], Р. Д. Шарапова [13]. О^м того, одш автори вивчали розвиток цього поняття, взявши за основу катування [1, 29], iншi - тiлеснi ушкодження [2, 51; 3, 78]. Проте шхто з авторiв комплексно не дослвджував поняття насильства та його проявiв в iсторичному аспектi.
Виклад основних положень. Аналiзуючи еволюцiю насильницьких злочишв, необхщно вказати, що вагомий вплив на чинне кримшально-правове законодавство мали акти, як е пам'ятками вггчизняного права. Це, зокрема, Руська Правда, Новгородська та Псковська судт грамоти, Судебники 1497, 1550 рр., Статут Великого князiвства Литовського 1529 р., Соборне уложення 1649 р., Укази Петра I, Права, за якими судиться малоросшський народ 1743 р., Уложення про покарання кримшальш i виправш 1845 р., Соборне уложення 1903 р., Кримшальш кодекси радянського перюду, у яких мютяться правовi положення про цi посягання та встановлюеться диференщацм вiдповiдальностi за них. Видаеться, що дослвдження поняття насильства за цими законодавчими актами необхвдно здшснити у iхнiй хронолопчнш послiдовностi, адже так можна найкраще простежити за його динамiкою розвитку.
Так, у найдавшшш пам'ятцi вггчизняного права - Руськiй Правдi, термш "насильство" не фiгурував, однак встановлювалася заборона вчиняти таю дй, як побо'', калiчення та мучення особи, що виступали його проявами. Слвд звернути увагу на ст. 10 Коротко'' редакцii: "Аже ли ринеть мужь мужа любо от себе любо к собе, то 3 гривне...". Як бачимо, у статп прямо не вказано на дослвджуване поняття, проте автори коментаря до ще'' пам'ятки руського права зазначають, що йдеться про фiзичне насильство. Свою позищю вони обгрунтовують тим, що якщо б у цьому випадку була образа, яка за тих чашв розщнювалась, як "удар по лицу и удар жердью" [7, 54], то мiра покарання повинна була бути вищою -12 гривен. Щкаво, що у законодавстш прослщковуеться суворiша мiра покарання за образу, тобто за легю тшест ушкодження, нiж, наприклад, за ушкодження середньо'' тяжкостi. До того ж покарання за калiчення руки прирiвнювалося до покарання за вбивство - штраф 40 гривен (ст. 5 Коротко'' редакцй).
Не можна не згадати i про той факт, що у законодавстш цього перюду прослвдковуються певш суперечностi. Зокрема, на ввдмшу вiд ст. 3 та 10 Коротко'' редакцй Русько'' Правди, а також ст. 25 Просторово'' редакцй, у яких удар рогом, чашею, жердиною, розцшювалися як образа, у ст. 31 Просторово'' редакцй удар жердиною розглядаеться вже як нанесення побо'в. При цьому анашз вказаних статей дае тдстави стверджувати, що для закону не мае значення стутнь небезпеки завдано'' шкоди потерпшому зазначеним знаряддям, а образа, яка спричинена ударом.
Щкавим видаеться й те, що Руська Правда не встановлювала смертно'' кари за насильницьк злочини, тобто держава не брала на себе смшивосл позбавляти життя людину. До того ж за вбивство особи допускалась помста винному й близькими родичами. Якщо ж з певних причин й не здшснювали, то лише тодi призначалось судом покарання у виглядi штрафу (ст. ст. 1,2,3 Коротко'' редакцй). Аналопчна ситуацм була й у разi нанесення побо'в та спричинення образи.
Важливо наголосити й на тому, що вже у першому законодавчому акп епохи середньовiччя, насильницьке проникнення у житло було шдставою для виключення кримшально'' ввдповвдальносл за вбивство злодм чи нанесення йому тшесних ушкоджень (ст. 38 Коротко'' та 40 Просторово'' редакцй). До того ж призначалося покарання за позбавлення життя злодм, тсля того, як його вдалося зв'язати. О^м того, Руська Правда видшяе також погрозу насильством та замах на нього: "Оже ли кто вынезь мечь, а не тнеть, то тъи гривну положить" (ст. 9 Коротко'' редакцй).
В Уставi князя Ярослава вказуеться узагальнена форма насильницьких дш - "насилити", що виступае одним iз способiв вчинення викрадення: "Аже кто умчить девку или насилить..." (ст. 2
Коротко!' редакци). Також зус^чаеться термш "силою дадут" [7, 170], тобто вдеться, як i у попередньому документу про заборону застосування фiзичного насильства. KpiM того, встановлюеться вiдповiдальнiсть за нанесення побо'в батьковi чи матерi (ст. 32 Коротко!' редакци).
Варто тдкреслити, що у Новгородськiй та Псковськiй судних грамотах, на ввдмшу вiд вищезазначених актiв, регламентуеться вiдповiдальнiсть за такий вид насильницьких дш, як побо'', щодо працiвника судового органу (ст. 58) та позивача (ст. 111). Також мютяться санкци за насильницьке ввдкрите заволодiння майном - "грабеж" та за напад з метою заволодшня чужим майном - "наход" (ст. 1). Доцшьно вказати, що судт грамоти не мiстять норм про таю насильницью дiï, як калiчення та мучення, якi зазначаються у Руськiй Правдi. Це, мабуть, пояснюеться тим, що норми Русько'' Правди не втратили ще чинносп, а законодавець намагався акцентувати увагу на тих питаннях, якi не виршувались у найдавнiшiй пам'ятцi руського права.
У Статут Великого князiвства Литовського 1529 р. термiн "насильство" також не фЬурував, проте вказувався термш "кгвалт" (Роздiл VII ст. ст. 1, 4, 5, 17, 18, 19, 20, 26, 27), який позначав дослвджуване поняття [11, с. 236]. До того ж, як зазначае автор словника -коментаря до цього кодексу феодального права, пвд кгвалтом розумши також "наезд", тобто напад з метою грабежу, захоплення землi i християн [11, с. 236]. Варто тдкреслити, що штраф, який повинен був сплачуватись за напад, також охоплюеться поняттям кгвалту: "...наехавши, брал, также маеть кгвалт платити" [11, 89].
Варто вказати, що Статут також мкти в норми, яю встановлюють ввдповвдальшсть за погрозу насильством (Роздш VI ст. 19, Роздш VII ст. 7) та замах на нього (Роздш VI ст. 18). Крiм того, насильницьке проникнення у житло вже виступае пвдставою для "безмежно''" необхвдно'' оборони (Роздш VII ст. 4), тобто для виключення кримшально'' ввдповвдальносл за вбивство злод1я вже не мае значення, чи був вш перед тим зв'язаним, чи m Також регламентуеться ввдповвдальшсть за таю насильницью ди, як "раны" (Роздш VI ст. 20; Роздш VII ст. ст. 1, 2, 4, 9, 10, 19, 21, 22, 24, 25; Роздш XV ст. 5; Роздш XII ст. 21), "удары" (Роздш IV ст. 13; Роздш VI ст. 18, 19; Роздш XV ст. 1, 5) та "побои" ( Роздш IV ст. 14; Роздш VII ст. 27).
У нормах Судебника 1550 р. насильницью ди позначались узагальненим термшом "обидные дела" [8, 137], що стосувався виключно шоземщв. Необхвдно тдкреслити, що у цьому законодавчому акт насильство вперше виступае розмежувальною ознакою таких складiв злочитв, як грабiж (ввдкрите заволодшня чужим майном) та розбш (заволодшня чужим майном iз застосуванням насильства (ст. 25)).
Першим законодавчим актом, у якому метиться термш "насильство" (Глава VII ст. ст. 6, 22, 30, 32; Глава X ст. ст. 124, 150, 198, 207, 208, 210, 211, 213, 215, 216, 218, 220, 221, 222, 223, 238, 242; Глава XVI ст. 45; Глава XXII ст. 5) е Соборне Уложення 1649 р., яке е найбшьшою пам'яткою середньовiчного права. Подiбно до Статуту Литовського, це, по суп, зввд закотв, в якому зроблена спроба тематично'' систематизаци норм, що регулюють певш суспшьш ввдносини: тут юнуе пвдроздш на роздши i статп.
При цьому регламентуеться ввдповвдальшсть за побо'' [10, с. 88-89], калiчення (Глава I ст. 5; Глава III ст.5; Глава VII ст. ст. 17, 18; Глава X ст. ст. 94, 134, 136, 142, 199, 201; Глава XI ст. 88; Глава XII ст. 11) та образу, пвд якою розумшося нанесення удару (Роздш I ст. 5), що виступають проявами насильства. Доцшьно тдкреслити, що цей документ, о^м вказано'', видшяе також словесну образу (Роздш I ст. 7, Роздш III ст. 1) i встановлюе диференщащю ввдповвдальносл за не''. Так, за першу призначаеться покарання у виглядi тшесних ушкоджень (в окремих випадках i смертна кара) [10, с. 85], а за другу - тюремне ув'язнення [10, с. 90]. О^м того, в Уложенш, на ввдмшу ввд попереднього законодавчого акта, де насильство виступае розмежувальною ознакою грабежу та розбою, такий подш цих складiв злочину не проводився.
Наступним перюдом розвитку кримшального законодавства е XVIII столгття. У результат активiзацiï кодифшацшно'' роботи у першш половит XVIII ст., за правлшня царя Петра I, був виданий Вшськовий Артикул 1715 р. - зввд закотв вшськово-кримшального законодавства. На цьому етат так само, як i в Соборному Уложенш 1649 р., у самостшну групу не видшялися насильницью злочини. До того ж ввдповвдальшсть за насильство (удари, побо'' тощо) була
передбачена окремими главами переважно у межах полггичних i вшськових злочинiв. При цьому у цш пам'ятцi руського права законодавець вживае такi термши, як "силою отнимать" (ст.182), "насильно брать" (ст. 183), "силою ограбит или побьет" (ст. 185), "насилно отьимет" (ст. 186), що сввдчить про те, що поняття насильства полягае у фiзичному впливi на людину.
А у такiй визначнш пам'ятцi росiйського права, як Права, за якими судиться малоросшський народ 1743 р. [10, с. 475], поняттям насильства, о^м калiчення та побо'в, охоплюеться також мучення та вперше воно виражаеться й в обмеженш волi людини. До того ж у цьому документа застосування насильства у судi виступае пвдставою для виключення кримiнальноï вiдповiдальностi за рани чи вбивство (Гл. 8 п. 3 арт. 24). Крiм того, в окремих нормах передбачена кримшальна ввдповвдальшсть за отруення людини (Гл. 13 п. 1 арт. 6, арт. 18). Варто пвдкреслити, що санкцм за отруення людини та за готування до цього злочину однакова: смертна кара.
Наступним юторичним документом у галузi кримшального права е Уложення про покарання кримшальш i виправш 1845 р. Вперше за усю юторто розвитку кримшального законодавства, у цьому правовому акта в окремий роздш були видшет "Злочини проти життя, здоров'я, свободи i честа приватних осiб". Насильство у цш пам'ятцi вже виступае не тальки ознакою основного складу злочину (ст. 223, ч.1 ст. 224, ст. 241, ч.1 ст. 242, ст. 263, ст. 284, ст.285, ст. 291, ст. 292, ч.1 ст. 300, ч.1 ст. 312, ч. 1 ст. 315, ч.1 ст. 335, ч.1 ст. 336, ст. 337, ч.1 ст. 338, ч.1 ст. 482), а й квалiфiкованого (ч.2 ст.190, ч.2 ст.195, ч.2 ст.199, ч.4 ст.211, ч.2 ст. 339, ч.2 ст. 373, ч.2 ст. 407). Також Уложення мютить норми, що регламентують ввдповвдальшсть за погрозу насильством (ст. ст. 9, 15, 192, 199, 293, 373, 409, 411, 413, 434, 462). Необхвдно зазначити, що у цьому нормативно-правовому акп поряд з термшом "насильство" фкуруе також термш "принуждение" (ст. 195), тобто примус. 1з Аналiзу статей 190 та 462 випливае, що насильство та погроза виступають способами здшснення примусу, що сввдчить про те, що поняття примусу ширше, тж поняття насильства.
В Уложенш про покарання кримшальш i виправш 1866 р., на ввдмшу ввд попереднiх пам'яток руського права, була достатньо продумана система насильницьких злочишв. Також у цьому документа можна помггити поступове збшьшення кiлькостi норм, якi регламентують кримшальну вiдповiдальнiсть за насильницькi ди. Так, окрiм термiна "насильство" (ст. ст. 220, 241, 263, 364, 1642) та "увечье" (ст. ст. 346, 1601, 1602, 1627) фкурують таю термши, як "тяжкие увечье" (ст. 1477, 1486), "менте тяжкие увечье" (ст.1478) "раны" (ст. ст. 346, 1627), "легкие раны" (ст.1482), "тяжкие раны" (ст. ст. 1481, 1490, 1494), "побои" (ст. ст. 1464, 1491, 1492, 1496, 1627), "тяжкие побои" (ст. ст. 1489, 1533, 1601), "истязания" (ст. ст. 345, 1496, 1542, 1627), "мечения" (ст. ст. 1453, 1496, 1542), що сввдчить про те, що поняття "насильство" е широким за сво'м змктом. Викладене вище дае пвдстави констатувати, що законодавець шшов правильним шляхом, встановивши стушнь тяжкоста цих тшесних ушкоджень, для того, щоб уникнути "плутанини" пвд час квалiфiкацiï насильницьких дмнь, однак не зазначивши чггких критерив 'х розмежування, йому, на жаль, це не вдалося.
Як бачимо iз вищезазначеного, питання про ввдповвдальшсть за насильницьк злочини виршувалося неоднозначно в рiзнi перiоди, та вагому теоретичну та практичну значущiсть для дослвдження насильницьких злочишв мае законодавство XX столггтя, яке найближче до сучасного у часовому та вдейному плаш. Так, з прийняттям Кримiнального Уложення 1903 р. росшське кримiнальне право стало дотримуватися певних принципiв побудови системи складiв, що посягають на один родовий об'ект. Так, посяганням, що заподтоють шкоду здоров'ю, була присвячена Глава XXIII "Про тшесш ушкодження i насильство над особистастю" (ст. ст. 467-480). За справедливим зауваженням сучасниюв [5, 213], ця сукупшсть злочишв ютотно вiдрiзнялася ввд тих, що були передбачеш попередшм законодавством, вона мала чiткiшу систему оцшки насильницьких злочинiв, що заподтоють рiзну за ступенем тяжкостi шкоду здоров'ю, а ввдповвдш посягання мютять простий, квалiфiкований та особливо квалiфiкований склади.
Необхiдно зазначити, що Уложення (ст. ст. 285, 1464), мютить норму, в якш вказуеться узагальнене формулювання дш, що охоплюються змютом насильства: "^удары или иные насильственные действия" (ст. 475), яю вчинялися у злочинах проти життя, здоров'я та свободи громадян (ст. 100).
Варто тдкреслити, що Кримшальне Уложення 1903 р. стало останшм фундаментальним законодавчим актом Росшсько!' iмперiï в обласп матерiального кримiнального права i основою для побудови кримшального законодавства Радянсько!' держави.
Необхвдно зазначити, що на ввдмшу ввд вузького розумшня поняття "насильства", яке охоплювало побо!' та iншi насильницькi дй", у радянському кримшальному правi, з прийняттям КК УРСР 1922 року, дослвджуване питання об'еднало усю групу насильницьких посягань проти життя, здоров'я i свободи особи. З цього перюду поняття "насильство" перестало бути самостшним злочинним дмнням, i як спосiб вчинення злочину, стало подшятися на "небезпечне для життя та здоров'я" (ст. 183) i небезпечне для зазначених благ.
Крiм того, у КК УРСР 1922 р. метиться вказiвка на таку ознаку насильства, як протизаконшсть (ст. ст. 144, 151), яка сввдчить про те, що насильство е актом поведшки людини, адже лише людина може дмти правомiрно чи протизаконно.
Варто зазначити, що у дослвджуваному кодифiкованому кримшально-правовому актi, де насильство виступае способом вчинення злочину (ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 69, ч. 4 ст.75, ч. 1 ст. 86, ч. 2 ст. 94, ч. 2 ст. 106, ст. 144, ст. 151, ст. 157, ст. 158, ст. 159, ч. 1 ст. 169, ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 184), його застосування вважаеться також пвдставою для виникнення стану сильного душевного хвилювання (ст. ст. 144, 151) та для виключення кримшально!' ввдповвдальносл за образу (ч. 2 ст. 172).
Важливо вказати i на той факт, що у КК УРСР 1922 року метиться перша спроба законодавчо!' класифшаци насильства на фiзичне i психiчне (ч. 1 ст. 169, ч. 1 ст. 184). До того ж немае нормативних визначень цих видiв дослвджуваного поняття.
Необхвдно пвдкреслити, що КК УРСР 1927 р. дублював норми КК УРСР 1922 р., що регламентують кримшальну ввдповвдальшсть за насильницью злочини, тому, не акцентуючи увагу на ньому, ввдразу перейдемо до положень, яю мютить стосовно цих посягань КК УРСР 1960 р.
Насамперед зазначимо, що у КК УРСР 1960 р. прослвдковуеться значне збшьшення юлькосл норм, що встановлюють диференщащю ввдповвдальносп за насильницью дй". Крiм того, що насильство до цього часу виступало способом вчинення злочину, його застосування е пвдставою для виникнення стану сильного душевного хвилювання, а також виключення кримшально!' ввдповвдальносп за образу, насильницьке проникнення у житло е пвдставою для безмежно!' необхвдно!' оборони, у цьому законодавчому акт метиться вказiвка на те, що предметом злочину, передбаченого ст. 211, виступають товари, що пропагують культ насильства i жорстокосп. Крiм того, в багатьох статтях воно е ознакою як основного складу злочину ( ст. ч. 1 ст.86, ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 107, ч. 1 ст.117, ст. 127, ч. 1 ст. 142, ст. 144, ст. 180, ч. 1 ст. 261.), так i квашфшованого (ч. 2 ст. 82, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 166, ч. 2 ст. 175, ч. 2 ст.183, ч. 2 ст. 188', ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 215''', ч. 2 ст. 217'', ч. 2 ст. 258).
Висновки. Проаналiзувавши ввдповвдальшсть за злочини, ознакою складу яких е насильство, в гстори вггчизняного кримшального законодавства, можна констатувати, що у перюд з X по XIV ст. термш "насильство" ще не фшурував у нормативно-правових актах, проте вказувалися iншi термши, яю позначали дослвджуване поняття: "насилити", "на1'зд", "образливi справи". Лише, починаючи з XV ст., поняття, е^валентне сьогодшшньому, з'явилося у Соборному Уложенш 1649 р., та нормативного визначення його не було. Першою спробою легально визначити поняття "насильство" можна вважати Кримшальне Уложення 1903 р., де йдеться про те, що усi випадки посягання на тшесну недоторкашсть, яю спричиняють фiзичний бшь i страждання, чи фiзичнi неприемш ввдчуття, охоплюються поняттям "насильство". Хоча наведене визначення е недосконалим, та його наявшсть, потрiбно вважати позитивним моментом в ютори кримшального законодавства, оскшьки вони все-таки вносять певну ясшсть у розумшня дослвджуваного поняття. Тепершня ж ввдсутшсть легального визначення поняття насильства створюе широкий простр для його тлумачення.
Загалом можна сказати, що уява про систему злочишв, яю вчиняються iз застосуванням насильства, сформувалася та набула сучасних ознак у перюд дй' КК УРСР 1960 р. Та ввдсутшсть нормативного визначення цього поняття, тенденцм до збшьшення кшькосп складiв насильницьких
злочишв, неоднозначне його тлумачення серед науковщв, сввдчить про необхвдшсть подальшого його дослвдження.
1. Аниянц М. К. Ответственность за преступления против жизни по действующему законодательству союзникреспублик /М. К. Аниянц. - М.: Юрид. лит., 1964. - 212 с. 2. Дубовец П. А. Понятие телесных повреждений по советскому уголовному праву / П. А. Дубовец // Развитие советской демократии и укрепление законности. — Минск, 1964. — 160 с. 3. Ивановский Н. П. Разделение несмертных повреждений по ныне действующему Уложению о наказаниях / Н. П. Ивановский. - СПб., 1905. - 349 с. 4. Мальцева С. Н. Насильственные преступления: сравнительно-правовой анализ по УК РФ и УК государств СНГ: дис...канд. юрид. наук. - Рязань, 2005. - 276 с. 5. Новосьолов Г. П. Вчення про об'ект злочину. Методологгчт аспекти / Г. П. Новосьолов. - М.: Норма. 2008. - 672 с. 6. Подгайный А. М. Уголовно-правовая характеристика преступного насилля: теория и практика: дис.канд. юрид. наук. - М., 2007. - 228 с. 7. Российское законодательство X-XX веков: в 9-ти т. [Законодательство Древней Руси]. - М.: Юрид. лит., 1984. - Т.1. - 1234 с. 8. Российское законодательство X-XX векав: в 9-ти т. [Законодательство Древней Руси]. - М.: Юрид. лит., 1984. - Т.2. - 1345 с. 9. Российское законодательство X-XX веков: в 9-ти т. [Законодательство Древней Руси]. - М.: Ю"рид. лит., 1984. - Т.3. - 1445 с. 10. Российское законодательство X-XX векав: в 9-ти т. [Законодательство Древней Руси]. - М.: Ю"рид. лит., 1984. - Т.4. - 986 с. 11. Статут Великого княжества Литовского / под. ред. К. И. Яблонскиса. - СПб.: Изд-во Академии наук БССР. - Минск, 1960. - 567 с. 12. Токарчук Р. Е. Етапы развития уголовно-правового понятия насилля / Р. Е. Токарчук // Уголовное право. - 2008. - № 3. - С. 38-43. 13. Шарапов Р. Д. Насилие в уголовном праве (понятие, квалификация, совершенствование механизма уголовно-правового предупреждения): дис.д-ра юрид. наук. - Екатеринбург, 2006. -418 с.
