CC BY
17
Ф.А. Важинський, О.С. Молнар, А.В. Колодтчук
ЗАРУБ1ЖНИЙ I В1ТЧИЗНЯНИЙ ДОСВ1Д ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА РЕГ1ОНУ
Нарощення динамiки економiчних i соцiальних процеав, швидкi змiни кон'юнктури на внутршньому i зовнiшньому ринках, необхiднiсть забезпечення стабшьного розвитку господарства краши, зокрема
промисловосп, i И регiонiв зумовлюють зростання ролi прогнозування перспектив розвитку.
Одним iз перших звернув увагу на необхщнють прогнозування G.G. Слуць-кий (1880-1948 рр.). Вiн побудував методику прогнозу випадкових процеав. Причому ця методика розрахована на довгостроковi прогнози iз заданими межами похибки.
На сучасному етат розвитку методiв та моделей прогнозування суттеву роль вщграють роботи таких укра'шських учених, як В.С. Михалевича, 1.В. Серпенка, О.О. Бакаева. Ними створена багатофункщональна
моделююча система "Бюджет Украши", яка призначена для розв'язання широкого кола задач бюджетного та фшансового прогнозування та макроекономiчного аналiзу в умовах перехщно'1 економiки задля тдтримки рiшень щодо розробки економiчноi полггики держави. Система
середньострокового прогнозування
основних макроекономiчних показниюв "Прогноз ВВП" застосовуеться при стратепчному прогнозуваннi й управлiннi виробничою та комерцшною дiяльнiстю, розподiлi обмежених ресурав i капiталiв.
Основними завданнями
прогнозування у виробничш сферi е
забезпечення ефективного розвитку господарства регюну. Цього можна досягти шляхом: ефективного розвитку регiону та поеднання його специфiчних iнтересiв iз загальнодержавними; ефективного внутрiшньорегiонального подiлу пращ, спещалiзащï та кооперування, забезпечення
комплексного розвитку господарства регiону; ефективно'].' спшьно'].' дiяльностi пiдприемств у регiонi; забезпечення сприятливих шфраструктурних умов для розмщення й ефективного
функцiонування виробничих об'еднань; ефективного використання природно-господарського потенщалу; дiевого розвитку територiально-господарських комплексiв, ефективного управлшня розвитком господарства мiсцевого значення, координаци випуску продукцГï та надання послуг
внутрiшньорегiонального споживання.
Питанням прогнозування придшена значна увага в роботах вггчизняних учених-економiстiв, зокрема О.М. Алимова, G.I. Бойка, В.М. Гейця, C.I. Дорогунцо-
ва, Б.М. Данилишина, M.I. Долiшнього, С.М. Злупка, B.I. Куценко, С.А. Романю-ка, С.Д. Стеченка, i зарубiжних учених: Е. Гувера, А. Гранберга, У. 1зарда, М. Некрасова, Ф. Перру. Здобутки цих учених мають велике наукове i практичне значення. Разом iз тим, незважаючи на наявнють значного теоретичного надбання, юнуе чимало невиршених питань науково-методичного характеру, що зумовлюе необхщнють подальшого системного дослiдження проблем
© Важинський Федiр Анатолiйович - кандидат eKOHOMÎHHm наук. 1нститут регiональних дослщжень НАН Украши, Львiв. Молнар Олександр Сергiйович - кандидат економiчних наук. Ужгородський нацiональний унiверситет. Колодiйчук Анатолш Володимирович. НУ '^bBÎBCbra полггехшка"
ISSN 1562-109X
прогнозування промислового розвитку.
Головним фактором економiчного зростання перехщних економж е розвиток промисловосп. Загальнi тенденци розвитку тдвищують вимоги до прогнозування промисловостi на середньострокову та довгострокову перспективу в пщходах до процесу розробки, що передбачае проведення багатоварiантних прогнозних
розрахункiв iз наступним вибором лише тих, яю гарантують найкращий кiнцевий результат при мiшмiзащi витрат на його досягнення. Промисловють репону мае складну внутрiшню структуру, у рамках яко' взаемодiя елементiв визначаеться формально та неформально заданими зв'язками (у процедурах ухвалення ршення щодо вибору економiчних стратегiй), i розглядаеться з урахуванням впливу зовшшнього середовища на внутрiшню структуру.
У процес розвитку економiчних процесiв i явищ змiнюеться концепцiя прогнозування промисловостi регiону, що зумовлено розширенням кола факторiв, якi впливають на розвиток промисловосп, i потребуе доповнення прогнозних моделей новими
шдикаторами економiчного зростання, 'х взаемозалежностями, параметрами. Для прогнозування промислового розвитку репону застосовуються комбшоваш методи прогнозування, якi поеднують економетричне моделювання та сценари розвитку, шляхом розгляду типових змiнних виробничо' функцп як ендогенних величин i 'х оцiнки за умови активно'' полггики державного регулювання (оптимiстичний сценарш) i без нього (iнерцiйний сценарш).
Окремо слщ зупинитися на проблемах розробки та використання рiзних прогнозних моделей. Систему прогнозних робгт у США започаткувала "Мiжгалузева балансова модель економжи США", побудована у
регюнальному розрiзi. У цiй моделi використовувалися три види
узагальнених даних: мiжгалузевi потоки товарiв та послуг, кiнцеве споживання (особисте споживання, швестици, сальдо змiн запаав, експорт) i мiжрегiональнi потоки [5].
У подальшому у сферi регюнально-го прогнозування у США широкого розповсюдження дiстали економетричнi моделi, висунут Кейнсом. Для побудови цих моделей використовували два пiдходи. Перший пщхщ дозволяв аналiзувати структуру регюнально' економiки у взаемозв'язку iз розвитком окремих галузей у кра'ш. Вш передбачав вивчення тенденцiй та оцшку частки певного показника у сумарному його значеннi по кра'ш. За показники обиралися: обсяги виробництва за окремими галузями, валовий продукт репону, зайнятють населення репону й ш. В основi другого пщходу -регiонального прогнозування
здшснюеться за допомогою спецiально складених для репону просторових, мiжгалузевих та економетричних моделей. Основними стввщношеннями в указаних моделях були залежносп споживання вщ доходiв, iнвестицiй як функцп прибутку i доходiв вiд власностi, заробино' плати як функцп валово' продукцп, цiн i часу.
Вiдомi iншi пiдходи до розробки прогнозiв, а саме нижченаведеш.
Пiдхiд, який передбачае широке охоплення пiдсистем регюнально' економжи (промисловостi й iнших секторiв економши, зайнятостi у промисловостi та в шших сферах економiчноi дiяльностi, демографiчного блоку, заробино' плати, цiн i доходiв, капiталовкладень, банювсько' дiяльностi, роздрiбноi торгiвлi), забезпечуе взаемозв'язок найважливiших показниюв економiчного розвитку регiону й
ураховуе прямi та 3BopoTHi зв'язки (Н. Гшкман).
Пiдхiд, який ураховуе щентичнють регiональних i нацiональних nporH03iB (Й. Клайн, Ф. Белл).
Пщхщ, що базуеться на отриманш економетричних сшввщношень (Р. Андерсен) [6, 155-174].
Подаш пiдходи у сферi регюнального прогнозування е цiкавими з точки зору аналiзу можливостей використання рiзних взаемозв'язкiв у регiональному прогнозуваннi.
У Канадi проводилися розробки ресурсного характеру щодо окремих регiонiв (райони нового господарського освоення та рiчкових басейшв) [3, 125].
Прогнозування в Англи
характеризувалося двома етапами. На першому етапi розроблялися прогнози лише для двох регюшв. У подальшому прогнозування здiйснювалось уже для 11 регюшв краши за галузевим принципом. Прогнози розроблялися для галузей обробно'1 промисловосп, був складений прогноз Великого Лондону. Наступним етапом був перепис основного капггалу промисловосп в базових регюнах краши [3, 152].
Потреба у прогнозуванш, узгодженому iз нацюнальними цiлями й обмеженнями, усе бшьшою мiрою вiдчуваеться i в шших европейських крашах, а також у Канадi та 1зра'ш. У деяких галузях промисловосп шщативу проявила Iталiя.
У ФРН до розробки прогнозiв звернулися лише у 60-х роках. Був складений прогноз економiчного розвитку держави до 1980 р. Його особливютю було врахування
просторових аспекпв господарства. Показниками обираються: чисельнiсть трудових ресурав, темпи зростання виробництва тощо.
У Япони дiе доволi стiйка система прогнозування промислового
виробництва регюшв, яка базуеться на зв'язку прогнозування iз практикою програмування.
Такий аналiз стратепчного прогнозування е доречним, оскшьки позитиви та негативи знайшли свое вiдображення при становленнi системи стратепчного розвитку краши.
Доволi часто визначення переваг i загроз розвитку регюшв е хаотичним, що ускладнюе процес стратепчного вибору. Ефективнють реалiзацii стратепчних рiшень у багатьох випадках залежить вщ взаемоузгодженостi та взаемопов'язанос-т прiоритетних сфер дiяльностi.
Можна навести ряд прикладiв iз розробки стратепчного розвитку мют, якi е полюсами зростання регюшв. Так, розглядаючи мюто як територiю та спираючись на потреби локально' економжи, для м. Вшншег (Канада) стратегiчними цiлями було обрано:
пщтримку мiсцевих пiдприемств на основi створення умов для 'х розвитку, зокрема розширення експорту товарiв та послуг цих пiдприемств;
використання власного потенщалу квалiфiкованоi робочо' сили та залучення необхщних фахiвцiв зовш;
пiдвищення конкурентоспроможностi мiсцевих
трудових ресурав, що можна реалiзувати за рахунок дотримання вщповщносп мiж професiйною пщготовкою та iснуючими вакансiями робочих мюць [2].
Мiська влада змогла вплинути на створення сприятливого економiчного середовища через зменшення податку за споживання води й експлуатащю трубопроводiв для тих пщприемств, якi займаються виробництвом м'яса i текстилю, що дало можливють рiзко пiдвищити конкурентоспроможнiсть цих товарiв. Створення некомерцiйноi Корпорац11 економiчного розвитку мiста сприяло впровадженню шновацшно-технологiчних проектiв, налагодженню
шформацшного забезпечення
регюнального розвитку. У результат! активно'1 мюько'1 полггики у сфер1 реал1зац1'1 стратегй сформувалися галуз1 спещал1заци економжи мюта, розвиток яких сприяв стабшзацй ВВП [4, 38-39].
Позитивш зрушення в економщ мюта, на думку канадських фах1вщв, досягнут завдяки створенню
сприятливого швестицшного кшмату. Передумовами його створення стали таю переваги мюта: пшьги щодо водопостачання та електропостачання, висококвал1ф1кована робоча сила, розвинена транспортна шфраструктура, а також висока концентращя населення, низька вартють житла, високий р1вень розвитку сощально'1 шфраструктури [2].
Великий досвщ у розробщ стратегй розвитку промислового виробництва регюшв мае Польща. Перш1 стратегй воеводств почали утворюватися вщ початку 1999 р. цшком автономно. Шзшше деяк1 воеводства
використовували нормативи та методолопчш правила Свропейсько'1 ком1с1'1. Розроблен1 стратеги приймалися воеводським сеймом.
Для того, щоб стратег1я була найб1льш ефективною i рац1ональною, необх1дно введення та використання ново'1 функцй управлiння для вiтчизняних пiдприемств -
прогнозування.
Необхщнють ще'1 функцй управлiння пiдказуеться рядом об'ективних причин, серед яких: перехщ до ринково'1 системи управлiння, де пiдприемство отримуе повну свободу господарювання, прийняття рiшень i вiдповiдальностi за сво'1 дй; можливiсть вибору рiзних сценарiïв розвитку; вимоги максимально'1 ефективносп
економiчностi такого вибору;
пiдвищення рiвня науковоï
обгрунтованостi рiшень, якi
приймаються.
Прогнозуюча система розвитку промислового виробництва дозволяе визначити об'екти прогнозування, ïx взаемозв'язок i пщпорядкованють. Виходячи iз цього слiд установити черговють розробки прогнозiв та ïx виконання, у тому числi як прогнозного фону для наступних об'екпв прогнозування; визначити характер розроблюваних прогнозiв (частковi, комплекснi) i порядок ïx розробок, загальнi етапи розробки прогнозiв та апарат прогнозування стосовно до кожного з об'ектiв. Вщповщно до цiлей прогнозування треба задати вид розроблюваних прогнозiв - дослщницью або нормативнi. Зокрема, розробка нормативних або програмних прогнозiв використовуеться для прогнозування показниюв теxнiко-органiзацiйного рiвня виробництва, досягнення яких забезпечить плановий рiвень його ефективностi.
Стратегiчне прогнозування
промислового розвитку виробництва передбачае визначення стратепчних цшей соцiально-економiчного розвитку регюшв. Розробка та реалiзацiя регiональниx стратегш сприятиме зосередженню зусиль регiональноï влади на найбшьш перспективних для конкретного регюну напрямах розвитку й одночасно забезпечить виршення ряду проблем регюну, серед яких: пщвищення ефективносп використання ресурсно'1' бази територiй, поглиблення
спецiалiзацiï, розширення взаемод11' суб'ектiв економiчноï дiяльностi, формування регiональниx ринкiв, подолання територiальниx диспропорцiй тощо.
На основi узагальнення теоретико-методологiчниx розробок вiтчизняниx i зарубiжниx учених iндустрiально розвинутих кра'1'н головною метою розвитку промисловостi регюну на сучасному етат е забезпечення розвитку
промисловосп, спрямованого на прискорене зростання обсяпв конкурентоспроможносп продукцп та створення диверсифiкованоï промисловоï структури для забезпечення суспшьних потреб у випуску промисловоï продукцп кiнцевого призначення
iз взаемоузгодженням регюнальних i за-гальнонацiональних iнтересiв.
Iснуючi методичнi пiдходи до розробки прогнозних показниюв базуються здебiльшого на системi прямих розрахункiв та експертних ощнок, що не дозволяе отримати реальну системну шформацш про регiональний вщтворювальний процес i не забезпечуе взаемозв'язку макроекономiчних,
галузевих та секторальних показниюв розвитку економiки.
Перспективною для прогнозування промислового розвитку е розробка та застосування комбiнованих методiв, якi поеднують економетричне моделювання та сценарГï розвитку, що притаманш екс-пертним методам. Переваги цих методiв полягають, по-перше, у можливосп пiдвищення змГстовного навантаження моделi шляхом уведення в ^ï параметрiв, що враховують вплив державного регулювання; по-друге, при його використаннi з'являеться можливють пом'якшення суперечностi мГж реалютичнютю та точнГстю прогнозу: розширення кола обставин, яю беруться до уваги (що сприяе пiдвищенню реалiстичностi модел^ не супроводжуеться вГдмовою вГд формальних методiв (що забезпечуе точнГсть прогнозу).
Висновки. Використання
зарубiжного досвiду в Укра'ш мае бути помiркованим. OKpeMi методичнi та методологiчнi положення можуть бути щнними i для нашо'1 краши.
Вiтчизняний досвiд постiйно збагачуеться зарубiжним, що, безумовно, пiднiме найближчим часом
прогнозування на новий якюний, вщповщний вимогам сьогодення науковий рiвень i сприятиме задоволенню сучасних потреб суспшьно-економiчного розвитку.
Л1тература
1. Бойко G.I., Грита Я.В. Проблемы питання прогнозування розвитку виробництва в регюш // Регюнальна економiка. - 2004. - № 2. - С. 36-45.
2. Дандевiч Г. Як мюто може генерувати свш економiчний розвиток // Економiчний часопис. - 2000. - № 11-12. - С. 21-22.
3. Кшдрацька Г.1. Основи стратепчного менеджменту. - Львiв: Кшпарт Лтд, 2000. - 264 с.
4. Коломийчук В.С., Шевчук Л.Т., Шульц С.Л. Стратепчш засади соцiально-економiчного розвитку регiону (на матерiалах Тернопшьсь^' областi). -Львiв - Тернопiль, 2002. - 277 с.
5. Моргачев В.Н. Формы и методы территориального управления в США и Канаде. - М.: Наука, 1987. - 145 с.
6. Составление прогнозов регионального развития. Моделирование и прогнозирование. - Режим доступа: http://www.ais. vis.ru/site/.
