CC BY
17
УДК 340.12
У. В. Вовкович
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащональний ушверситет "Львiвська полггехшка", здобувач кафедри теори та фшософп права
ЗАРОДЖЕННЯ Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВО1 ДУМКИ У СТАРОДАВН1Й РУС1
© Вовкович У. В., 2015
Викладено маловивченi сторiнки icTopi'i зародження фшософсько-правових iдей та Ухнього розвитку в УкраУш в контекстi зв'язку i3 загальносвiтовою фiлософською культурою i метропольною, роздiленою мiж рпними державами, але единою у виборi щнностей. Увагу зосереджено на постатях, як своею громадянською позицiею впливали на формування нащональноУ штелектуальноУ думки, духовно! культури, тзшше -екстрапольованих на ва терени роздшеноУ УкраУни.
Ключовi слова: фiлософсько-правовi щеУ, ключовi апостатц загальнолюдськi цiнностi, духовна культура, правова культура.
У. В. Вовкович
ЗАРОЖДЕНИЕ ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВОЙ МЫСЛИ В СТАРОДАВНЕЙ РУСИ
Изложены малоизученные страницы истории зарождения философско-правовых идей и их развития в Украине в связи с общемировой философской культурой и метрополий, разделенной между различными государствами, но единой в выборе ценностей. Внимание сосредоточено на личностях, которые своей гражданской позицией влияли на формирование национальной интеллектуальной мысли, духовной культуры, позже - экстраполированы на все территории разделенной Украины.
Ключевые слова: философско-правовые идеи, ключевой апостат, общечеловеческие ценности, духовная культура, правовая культура.
U. V. Vovkovych
ORIGIN PHILOSOPHICAL AND LEGAL VIEWS IN ANCIENT
The article presents lesser known pages of history of the birth of philosophical and legal ideas and their development in Ukraine in connection with the worldwide context of philosophical and metropolitan culture, divided between different states, but only in the choice of values. Focus on the figures, whose citizenship affect the formation of a national intellectual thought, spiritual culture, later - extrapolated to all territories divided Ukraine.
Key words: philosophical and legal ideas, key apostates human values, spiritual culture, legal culture.
Постановка проблеми. Велична i страдницька iсторiя Украши, яка приховуе в ra6i ще до кшця не вивчеш прогалини, мае неперевершеш сторшки матерiальноl i духовно! спадщини, що живитимуть штелект сучасних мислителiв ще не одне десятилггтя. Висою взiрцi 1хнього ствзвучного i3 нашим сьогоденням доробку були десь зневажеш й розгублеш по юторичних
теренах лише тому, що украшська земля зi сво1м багатим економiчним й штелектуальним спадком накликала рiзних мастей загарбниюв i зрадникiв. Вони першi намагалися долучитися до процесiв зневажання й забуття, знiвелювання й перешакшування юторично1 пам'ятi украшського народу.
Пдне подиву мистецтво "iсторiекрадшня" вкоренилося надовго - аж дотепер. Знову неправдива концепщя "руського мира" повторюе фальшиву мантру про вiдсутнiсть нацюнально1 культури, права, освiти, сво!х законiв i судiв в украшськш юторп. Цим антинауковим намiрам нам е що протиставити, оскiльки iсторiю права, знань правово! культури змiстовно доповнюють фiлософсько-правовi ще1 очiльникiв, громадських дiячiв, правниюв, якi творили контекст галицько1 культури, яю самi того не вщаючи, поклали величезнi зусилля на вiвтар зародження i розвитку нацюнально1 правознавчо1 науки й, зокрема, правово1 культури свого народу.
Аналiз останнiх дослщжень. Природно те, що у вс часи iнтерес до ютори Украши був неабияким. Його не стримували жодш заборони, свавiлля влади чи ув'язнення. 1мена дослщниюв-авторiв фундаментальних праць, яю давно долучилися до цього процесу, вщом^ як i 1хш доктринальнi для сучасностi напрацювання. Це переважно iсторики, зокрема юторики фшософп. 1сторики права (А. Канарський, М. Тарасенко, М. Дученко, В. 1ванов, О. Яценко, Н. Депенчук. В. Куценко, М. Парнюк, В. Павлов, О. Лисенко, В. Дмитриченко, В. Танчер, М. Логвин, Д. Острянин, Ю. Шемшученко, П. Дишлевий, I. Надольний, М. Тарасенко, А. Лой, М. Кульчиць-кий, О. 1саевич, М. Сокуренко, М. Русин, А. Конверський, М. Шлепаков, Д. Острянин, А. Петру-сенко, I. Карнаухов, А. Бичко, Т. Ящук) та багато шших.
Однiею iз узагальнюючих праць, яка актуалiзуе здобутки переважно фшософсько1 науки, е дослщження I. Огородника та В. Огородника, в якому автори об'ективно, по-науковому зршо намагаються викласти iсторiю фшософсько1 думки в Украш. Праця побачила свгг 1999 року у видавнищи "Вища школа" в Киевi. Основною цшнютю доробку е те, що в ньому "основну увагу придшено тим мислителям, якi обстоювали загальнолюдсью цiнностi в контекстi розвитку нацюнально1 духовно1 культури, а також тим, iмена яких були невиправдано забутими" [1, с. 2].
Звичайно, iсторiя вггчизняно1 фшософсько1 думки не може охопити усього багатющого матерiалу, який репрезентуе багату духовну спадщину вшх поколiнь. Вiдтак фiлософсько-правова проблематика з И галузевою заглибленiстю в юторда, з одного боку, проростае на загально-фiлософському rрунтi, нагромадженому нашими попередниками, а з шшого, - твориться (як i запо-чатковувалася) на правознавчих теренах науки. У Галичиш це насамперед завдяки тюним зв'язкам iз европейськими школами права, до викладання в котрих запрошували знаних правниюв Костя Левицького, Олександра Юстяювського, Остапа Терлецького та шших.
Проте досi вiдсутня фундаментальна праця, яка б охоплювала сво1м аналiзом усi процеси зародження i розвитку нацюнально1 фшософсько-правово1 думки на захщноукрашських землях. Системною працею на цих теренах не можна назвати окремi незначш за обсягом працi, зокрема, статп про С. Днiстрянського чи М. Юстяювського, про громадську дiяльнiсть К. Левицького та iн. Наукова праця, яка б узагальнювала величезний юторичний шлях, пройдений у цариш фiлософсько-правових iдей вiд початку 1хнього виникнення i дотепер. Вважаемо, що вщрванють галицьких земель вiд метропольних, украшських, не дае пiдстав розмежовувати !х у розвитку.
Виклад основного матерiалу. Всi етапи зародження i розвитку фiлософсько-правовоl науки умовно можна подшити на такi:
I етап - це зародження фшософсько-правових щей у свггогляднш думцi давньо1 Руш -в культурi схiдних слов'ян язичницько1 доби;
II етап - це виникнення державносп та християшзащя Руси, що разом зi змшою свiтоглядних i культурно-цiннiсних умов, спричинило появу новггшх пiдходiв до звичаевого права та його осмислення;
III етап - це перюд, до якого долучена фшософсько-правова думка, що визрша на джерельнiй основi фiлософil Стародавньо1 Руси;
IV етап - це етап формування фшософсько-правових щей на груш! сустльно-полггично1 та фiлософськоl думки кшвських книжникiв.
До джерельно! основи вщносимо багатий матерiал, який однозначно був вiдомий i вивчений тими свiточами культури, яких захоплювали ще!, засвоeнi зi свггово! культури давньоруською культурою. Творцями концепцш розвитку всього людства iз глибоким фшософським змiстом е митрополит 1ларюн iз його безсмертними творами "1зборник 1076 р." i "Слово про закон i благодать" (1037 i 1043 рр.). Саме з цього моменту i цiею непересiчною публщистикою започатковуеться, на наш погляд, давньоруська фшософська, фiлософсько-правова думку. Як стверджують I. Огородник та В. Огородник, значення "Слова", "набуло значення праобразу, на який спиралася традищя вггчизняно! культури до ХУШ ст." [1, с. 35]. Це перше "Слово", яке вщувало "закон", а вщ нього - "благодать". Iсторiя руського народу подана "в контекст всесвггньо-юторичного розвитку людства". В загальносвiтовому процес розвитку ютори всього людства автор вбачав оргашчш процеси iсторичного поступу руського народу. Однак дослщники [1] дискутують про питання "закону" у трактуванш митрополита Iларiона. Твердження про проти-ставлення "закону" пов'язуеться iз тим, що "закон" - "нижчий стан". "Завистi" i "закону" протиставляеться "щедрють" i "благодать". Однак видаеться, що контекст юторичний нашим сучасникам постав як неадекватний для аналiзу. Це пов'язано перш за все з метафоричнютю iсторичного тексту, по-друге, iз символiкою образiв старозавггно! ютори, по-трете, iз поганим знанням тогочасно! "народно! самосвiдомостi". Закон хоч i вважався християнським, вiн мав бути гаранпею едностi можновладцiв, сили держави, !! територiально! едностi. Вже тодi зрозумiлими були виплеканi народом певш правила, якi дорiвнювалися до закону (звичаевого).
Другий представник згадано! перюдизацп (конкретнi дати бiографi! вiдсутнi, крiм року смертi - 1069) - це Лука Жидята, епископ (XI ст.), автор "Повчання архiепископа Луки до брати", в якому автор машфестуе соцiально-етичними засадами в житп тогочасного суспiльства. У творi звучать ще! примирення, милостi, що лягли в основу величних фiлософських надбань В. Мономаха в його безсмертному творi - "1зборшку 1076 р.". злагода i мир людей - це той постулат неосудження брат брата, який був вписаний в правовi закони, взял iз фшософського пщгрунгя Луки Жидята. Тобто цей епископ на осжв реалiстичних тогочасних вражень вщ етики спiвiснування в людському сусшльсга виголосив фiлософсько-правову концепцш гумашзму, яка мае сучасне значення для осмислення суспiльних вiдносин, подолання в них зла, протистояння, осуду. Вщтак у полi зору активно! особисто! - проблемнi питання правово! культури, яю поставали в сусшльсга ще з XI ст.
Таке ж свггоглядне значення напрацювань мислителя перюду давньоруського суспiльства належить ще одному духiвниковi, "печерському подвижниковi Феодосда Печерському (1036 року народження). Вш автор одинадцяти творiв, якi за сво!м концептуальним спрямуванням належать до творiв морально-етичного змiсту. В них iгуменовi вдалося закласти основу свггського свггоро-зумiння i християнського бачення моральних засад життя. Вiн заперечував почуття користо-любства, натомiсть утверджував свггосприйняття любовi божо!, миру, покаяння. Так було пропаговано i гносеолопчш позицi! Ф. Печерського: матерiальнi якосп речей реальних; вiдчуття, за допомогою яких вщбуваеться транслювання "невидимого" iз трансцендентного свiту, трансцен-дентно! ютини за християнськими уявленнями. Це i його генiальнi постулати про людинолюбство, почитання "свободи волi", доброчесностi. Не оминув Ф. Печерський i гострих питань релшйного свiтобачення. Будучи ортодоксом, вш протиставляв рiзнi гiлки вiросповiдань, культивуючи тiльки православ'я.
В коло защкавлення Феодосiя потрапили питання сощального устрою, основу яких становило переконання в "богообраносп" влади. Вона покликана захищати "правовiру", а творити нагляд над !! (владними) дiями повинно чернецтво. Такий сощальний устрiй iз контролем мав стосуватися всiх вщносин, а не лише чернечих. Незважаючи на свою ортодоксальнють, автор закладав фшософсько-правовi усто! "метаспiльностi християн", "метаспiльностi людства", милосердя один до одного, не дивлячись, до яко! вiри мирянин належить.
1де! Феодошя в його працях "Слово про тертння i любов", "Повчання про користь душевну", два послання до князя 1зяслава Ярославовича та ш. заклали основи фiлософування наступникiв, яю не завжди закликали до втшення миролюбностi i правовiри, а розвивали тдходи про богообранiсть, чим пропагували конфесiйнi протистояння i нетерпимiсть вiрян один до одного.
До видатних постатей мислителiв фшософського спрямування в перюд зародження фiлософсько-правових щей Давньо! Pyci зараховуемо iще одного ченця, давньоруського лггописця Нестора (приблизно 1056 р. н. - 1113 р. смерт^. Його авторству належать пращ "Жипе преподобного отца нашого Феодошя, iгyмена Печерського", "Читання про жипе i погублення ... Бориса i Глiба", "Повiсть временних лгг" та iн.
Завдяки освiченостi та аналогичному складу розуму на фош сформованого свiтоглядy i володiння словом, у сферу защкавлень Нестора потрапляе юторичне буття iз його необхщними атрибутами - едностi державних земель, боротьби добра зi злом, сповщуванням yсiх iнших моральних iстин на основi Божого владарювання i "влади церковно!".
Фiлософсько-правовy спадщину укра!нсько! ютори формував ще один знаний церковний i полiтичний дiяч перiодy Ки!всько! Рyсi Никифор. Вiдома дата його смерт у Киевi - це 1121 рш. Вiн, як шхто iз названих мислителiв, найrрyнтовнiше тдшшов до фiлософських питань про людсью пiзнавальнi здiбностi, про сyтнiсть людсько! дyшi, через яку пiзнаеться психолопчне ество людини та дiалектика !! свiдомостi. У нiй Никифор убачав протиборство субстанщй, духовно! i тшесно! сyбстанцiй. Цими категорiями автор вибудовуе сво! мiркyвання про те, як тзнати людську душу, яка мае три сили - словесну, люту i бажану. До першо! сили вш вiдносить розум, вище начало, логос. А до друго! - емощйну сyкyпнiсть людини, !! пристрасп i почуття. Третя ж сила -воля, дiя, прагнення служити ще!. ... Бажане пов'язуе ращональне (словесне) з iррацiональним (лютим), емоцп пiдпорядковyе розуму. З дiею цих сил пов'язуеться боротьба розумного i пристрасного начал. Аналiзyючи !х як боротьбу доброго i злого начала, Никифор роз'яснюе, що вони нероздшьно пов'язанi в людинi" [1, с. 57].
Ц ще! Никифор виклав у сво!й найбiльш змiстовнiй пращ iз п'яти творiв - серед яких "Постання Никифора Митрополита ки!вського великому князю Володимиру, сину Всеволожiе, сину Ярослава". Приклад повчань, адресованих укра!нцям, iз закликом поеднати добро, розум i мyдрiсть з метою вибудовування у суспшьному бyгтi "правильного життя" на пiдставi його норм, мютить багату як на той час штелектуальну спадщину. Никифор у сво!х фiлософських мiркyваннях виходить за межi аскетизму, вибудовуючи погляди на yнiверсалiях бачення сyспiльного буття, але не покидаючи з поля зору етичних норм, справедливосп у керуванш державними справами. Що важливо, це те, як Никифор бачить гармоншну будову буття за допомогою "вищого начала" в особi Слова, словесного ества людини, яке "убо старее есть и вище всех".
Висновки. Перелш iмен тих, хто започатковував фшософську думку Давньо! Рyсi, 1ларюна, Луки Жидяти, Феодосiя Печерського, Нестора та Никифора, - не вичерпуеться. Однак !хня неперешчна роль у започаткуванш свiтоглядних основ духовно! культури схщних слов'ян та джерел формування фшософсько-правово! думки Стародавньо! Рyсi неощненна. Мислительна дiяльнiсть ки!вських книжникiв створила грунт для розвитку започаткованих ними щей фшософп права, оскшьки саме вони апелювали до щей справедливо! побудови суспшьства на вшьних умов досягнення благородно! мети - подолання зла, утвердження добра й розуму, реалiзацi! знань та вдосконалення мислення й досконалого володшня Словом.
1. Огородник I. В. 1стор1я фтософсъког думки в Украгш: курс лекщй: навч. noci6. / I. В. Огородник, В. В. Огородник. - К.: Вища школа; Знання; КОО, 1999. - 543 с. 2. Сфремов С. Iторiя украгнсъкого писъменства (eiд початюв до М. Костомарова) / С. Сфремов. - Мюнхен, 1989. - Т. 1. - 547 с. 3. Фiлософiя як iсторiя фшософп: тдручник /за заг. ред. В. I. Ярошовця. - К.: Центр учбовог лтератури, 2010. - 648 с. 4. Фiлософiя: навч. поабник для студентiв i курсантiв вищих навчалъних закладiв МВС Украгни / авт. кол.; за ред. М. П. Гетъманчука. - Лъвiв: ЛъвДУВС, 2010. - 344 с. 5. Вазей Кристофер. Бытие человека: пер. с нем. / Вазей Кристофер. - Пермъ: АНО "Изд-во Мир Граля", 2010. - 96 с. 6. Галета О. Вiд антологИ' до онтологИ': антологiя як споаб репрезентацИ' украгнсъког лтератури ктця XIX - початку XXI столття / О. Гелета. - К. : Смолоскип, 2015. - 640 с.
