CC BY
35
колонодинамического обследования на верхней границы нормы.
К неудовлетворительным результатам лечения относили сохраняющиеся запоры и калома-зание, ослабленный позыв ка дефекацию, индекс опорожнения 0,6-1,0 на рентгенограммах, патологические отклонения основных колоноди-намических показателей.
Контрольное комплексное обследование выполняли после окончания 3 курсов лечения. Было выявлено, что опорожнение на ирригограм-мах и основные колодинамические показатели у большинства детей с функциональными запорами соответствовали нормальным данным.
При отсутствии положительного эффекта после проведенной консервативной терапии больным предлагалось оперативное лечение. Прооперировано 117 человек. 68 мальчиков и 49 девочек.
Выводы
1. Дифференциальную диагностику и выбор метода лечения запоров у детей необходимо проводить на основании комплексного обследования, включающего рентгенологические, коло-нодинамические, мор-фогистохимические методы и эндоректальную ультрасонографию.
2. Определены следующие основные причины возникновения функциональных запоров:
отдела толстой кишки и анального канала, обусловленные внешними воздействиями и морфо-функциональной незрелостью.
3. Лечение функциональных запоров должно быть консервативным, консервативная терапия при органических запорах не приводит к стойкому эффекту.
Литература
1. Стрюковский А.Е. Хирургические подходы и тактика иммунокорригирующей терапии в программе лечения детей с патологией толстой кишки; Дисс. канд. мед. наук.- Краснодар, 1995. - 182c.
2. Тошовский Вацлав. Острые процесы в брюшной полости у детей.// Авиценум, -1987. - 471c.
3. Филипкин М.А., Левин М.Д. Методика рентгенологического исследования мегаколон у детей: Метод. рекоме-ндации.-Москва, 1983.-35с.
4. Ленюшкин И.А., Атагельдыев Т.А., Повторные операции на толстой кишке и промежности у детей.- М.: Здоровье, 1984.-189с.
5. Ленюшкин А.И. Детская колопроктология -М.:Медицина, 1990.-351 с.
6. Исаков Ю.Ф., Ленюшкин А.И., Долецкий С.Я. Хирургия пороков развития толстой кишки у детей. -М.: Медицина, 1972. - 239с
7. Баиров Г.А. Ситковский Н.Б., Топузов B.C. Непроходимость кишечника у детей.- M.: Здоровье, 1977. 173 с.
8. Freeman J.K. A new instrument for suction rectal biopsy in the diagnosis of Hirschsprung's disease //Pediatric Surgery International. 1997.- V.12, №1.- P.76-77.
9. Byard RW. Carli M. Temporal stability of acetylcholi-nesterase staining in colonic and rectal neural tissue. Pediatric Surgery International. 1998.- V.13, №1.- P. 2931,
нарушение координации работы дистального
Реферат
ОПТИМ13АЦ1Я ПОКАЗАНЬ ДО МЕТОД1В Л1КУВАННЯ ДЕТЕЙ 3 ХРОНИЧНИМ КОЛОСТАЗОМ Момотов А.О.
Ключов1 слова: д1ти, хроычш запори, колостаз, хрошчна калова ¡нтоксикац1я.
До тепер1шнього часу хрон1чн1 запори у д1тей залишаються актуальною проблемою пед1атр1Т I дитячоТ мрургп частота виник-нення запор1в складас 5-10% серед всього дитячого населения. Прогресування запор1в приводить до нетримання калу. Вира-жен1сть ¡нтоксикацп напряму залежить вщ тривалост1 запору. Робота заснована на нагляд1 786 д1тей з запорами р1зноТ ет1олог1Т. На п1дстав1 проведених обстежень були оптим1зован1 св1дчення до консервативного та оперативного л1кування.
УДК 616.381-001-053.2
ЗАКРИТ1ТРАВМАТИЧН1УШКОДЖЕННЯ ОРГАН IB 4EPEBH0Ï П0Р0ЖНИНИУД1ТЕЙ
Сушко B.I, Носар A.C., Барсук A.M., 1нюшин C.B., Бондарюк Л.М.
Кафедра дитячоТ xipypriï ДнтропетровськоТ державно!' медичноТ академи'.
Проведено анал1з diazHocmuKU та лгкування 268 dimeü з ушкодженням оргатв черевног порожнини за 10 ротв. 1з них оперативне втручання проведено у 84 (31,3%) дтей, консервативно лтувалося 184 (68,7%). Шсляоперацшт ускладнення спостерйалисъ у 5 дтей (6.0%).Летальних на^дтв не було. Biддaлeнi резулътати вивчет у 76 дтей.
Ключев1 слова: травма, д1ти, органи черевноУ порожнини.
Вступ
Травма оргаыв черевноТ порожнини зустрна-сться досить часто \ складас вщ 1 до 20.2% дитячого травматизму (2).
Проблема лкування д1тей з закритими ушко-дженнями оргаыв черевноТ порожнини полягала не ттьки в складное^ д1агностики та тяжкост1 цього контингенту хворих, а також у вибор1 х1ру-рпчноТ тактики, особливо при травм1 паренх1ма-
тозних opraHiB, що супроводжусться масивною кровотечею (4).
Метою даного дослщження е удосконалення алгоритму д1й xipypra при травматичних ушко-дженнях оргаыв черевно!' порожнини у д1тей.
Матер1али та методи Проведено анал1з лкування 268 д1тей з закритими травматичними ушкодженнями opraHiB
Том 6, Выпуск 1-2
225
В1СНИК Украгнсъког медичног стоматологгчног акадежш
черевноТ порожнини в вщ в1д1 до 17 роюв, що знаходились на стацюнарному лкуваны в обла-снм дитячм кл1н1чн1й л1карн1 м. Днтропетровська з 1996 по 2005 рр. 3 них у 184 д1тей були ушко-дження оргаыв черевноТ порожнини, як1 не по-требували оперативного втручання, що складае 68,7 %. У 84 д1тей(31,3%) проведено оперативне втручання, при якому виявлено слщуюч1 ушко-дження : селезнки в 48 д1тей (57,1%), печнки у 14, що складае 16,6%, пщшлунковоТ залози в одыеТ дитини (1,2%), кишечника у 8(9,5%), шлу-нку у 1 дитини (1,2%), сальника в 3 д1тей(3,6%) \ бриж1 кишечника в 7 випадках, що складае 8,3%. 3 2003 року в клЫщ впроваджено лапароскопн-ний метод д1агностики та лкування при травма-тичних ушкодженнях оргаыв черевноТ порожнини, що дало змогу не ттьки покращити д1агнос-тику , але й впровадити застосування клею- кат-сила для безшовного з'сднання тканин, а також тахакомба для гемостазу при ушкоджены паре-нх1матозних оргаыв у д1тей. При проведены оперативних втручань у 84 д1тей ми спостер1га-ли ускладнення в 5 випадках, що складае 6,0%. Летальних наслщюв не було.
В приймально-д1агностичному вщдтены про-водився зб1р анамнестичних даних, детально вивчались скарги хворих, особливо зверталась увага на Тх динамку. Обов'язков1 клнны дослн дження: огляд, пальпацт, перкуая, аускульта-ц1я., пальцьове ректальне досл1дження. Визна-чались таю показники, як АД, частота пульса, дихання. 3 лабораторних метода обстеження -загалы-н аналои кров1, сеч1, 61ох1м1чн1 показники кров1, визначення групи кров1 та резус фактора. Обов'язковим було рентгенолопчне дослщження оргаыв черевноТ порожнини та ультразвукове.
Комп'ютерну томограф^ при закритм травм1 оргаыв черевноТ порожнини почали проводити з 1994 року в тих випадках коли були сумыви в дн агностицк
Результати та обговорення
При гостталЬаци д1тей з травматичними ушкодженнями оргаыв черевноТ порожнини скарги зводились, в перш1 години теля травми, до болю по всьому животу. По™ бть локал^ову-вався на м1сц1 ушкодженого органу, а при розви-тку внутр1шньо-черевноТ кровотеч1 чи перитотту бть знову розповсюджувався по всьому животу. Характерна також динамка зростання мюцевих симптома з1 сторони живота. В перш1 години т-сля травми ми спостер1гали активне напруження м'яз1в передньоТ черевноТ стнки при пальпаци та р1зку болючють. Через 2-3 години при незначних ушкодженнях оргаыв черевноТ порожнини на-пруга м'яз1в зменшувалася, а деколи нав1ть зни-кала. Але при наростаны ктькост1 кров1 в черев-нм порожниы виникали симптоми подразнення очеревини \ мюцева симптоматика ставала ма-
ыфестною. Яскрав1ше ця динамка була при ушкоджены порожнистих оргатв. Слщ вщм1тити, що загальний стан д1тей довгий час залишався задовтьним чи середньоТ тяжкостк Цю законо-мфнють ще в 1963 роц1 вщмнав Г.А.БаТров (1) \ пояснював високими компенсаторними можли-востями дитячого оргаызму. Якраз ця особли-вють клннноТ картини \ е першою причиною д1а-гностичних помилок у д1тей, яка спостер1гаеться ухфурпв загальноТ практики.
Вс1х д1тей з закритою травмою оргатв черевноТ порожнини ми розглядали, як потенц1альних пац1ент1в з ушкодженням оргатв черевноТ порожнини, що потребували оперативного втручання. Вже з приймально-д1агностичного вщдтення д1тей оглядав анестезюлог \ проводилась про-тишокова тератя.
Обов'язковим методом обстеження оргаыв черевноТ порожнини було сонографнне дослн дження. Воно було проведено в 259 д1тей, що складае 96.6%. Не проводилось дослщження ттьки в випадках тзньоТ гостталЬаци з явними мюцевим та загальними ознаками масивноТ кро-вотеч1 та перитотту. Не зменшуючи значимють ультразвукового дослщження (УЗД) оргатв черевноТ порожнини при травму слщ вщм1тити, що в 8,2% дослщжень спостер1гались розходження м1ж даними УЗД \ характером ушкодження, ви-явленого п1д час операци. Слщ сказати, що бь льше помилок було на етат освоения цього методу.
Обов'язковим методом д1агностики при за-критм травм1 оргатв черевноТ порожнини зали-шаеться рентгенолопчний - оглядова рентгеног-рама живота. Вона е ¡нформативною при ушко-джены порожнистих оргатв з наявнютю пневмо-перитонеума..
Важливим методом д1агностики ушкоджень оргатв черевноТ порожнини е метод стральноТ комп'ютерноТ томографи (КТ), який дозволяе до-стовфно оцшити як структуру, так \ функц1ю бн льшост1 орган1в черевноТ порожнини. Посктьки багато ушкоджень у д1тей можливо л1кувати консервативно, то при обстежены б1льш важливо визначити не сттьки наявность г1дропер1тонеу-ма, сктьки джерело кровотеч1 ( 3).
Найбтьш сучасним ¡нформативним методом при закритм травм1 орган1в черевноТ порожнини в останый час е метод лапароскотчного досл1-дження. Основне показания до лапароскопнного досл1дження е неясн1сть кпннноТ картини та су-перечлив1сть даних додаткових метод1в досл1-дження. Лапароскопы виконуеться також при виражених ознаках внутр1шньо-черевноТ крово-теч1 для юнцевого установления д1агноза та спроби лапароскотчного гемостазу, а при ТТ не-вдач1 - для визначення бтьш рац1онального оперативного доступу. Сл1д вважати, що можли-вост1 лапароскоп1чного методу теж обмежен1.
Дуже важко визначити мюце ушкодження поро-жнистого органу.
Уважний анал1з мехаызму травми, знания и особливостей та ретельне спостереження за ди-тиною продовжують залишатись найбтьш на-дмним методом д1агностики ушкоджень оргаыв черевноТ порожнини у д1тей.
В клЫщ при травмах оргаыв черевно!' порожнини проведено 22 лапароскопнних втручань у д1тей вщ 6 до 16 роюв. 1з них при розривах селе-змки - 8. В 6 випадках проведено органозберн гаюч1 оперативы втручання. У 5 з них застосува-ли безшовний метод з'еднання краТв рани з до-помогою катсила та тахакомба для гемостазу.. У 1, при незначних ушкодженнях капсули та зв'язки селезнки, обмежились санацию та дре-нуванням черевноТ порожнини. Ще у 2, при центральних розривах селезмки, виконано спленектом1ю.
Дагностичний процес розпочинаеться з моменту надходження дитини в клУку, паралельно з лкувальними заходами. Нами створений алгоритм дм х1рурга та допом1жного медперсоналу по наданы допомоги д1тям з травмою оргаыв черевноТ порожнини. Запропоноваы заходи, а також нов1 методи д1агностики (КТ, лапароскопы) дозволили знизити частоту д1агностичних помилок з 7,2 до 3,6%.
Перше мюце серед ушкоджень оргаыв черевноТ порожнини займае селезмка. Прооперовано 48 д1тей з ушкодженням селезмки. У 14 випадках (29,2%) проведена органозбер1гаюча опера-ц1я, з застосуванням у 5 тахакомба та катсила. В останых гемостаз проводили шляхом ушивання, гемостатичноТ губки, тампонади. Спленектомы проведена у 34 д1тей.
Ушкодження печмки спостер1гали у 14 д1тей. У 2 випадках було масивне розчавлення парен-х1ми правоТ частки печмки, яке супроводжува-лось масивною крово та жовчотеч1ею. Кровотечу вдалось зупинити застосуванням гемостатичноТ губки та тугою тампонадою рани. В 6 д1тей рана зашивалась кетгутом з додатковою ф1ксац1ею сальника. В 6 д1тей ушкодження не потребували активних дм \ операцт закичилась санацию та дренуванням черевноТ порожнини.
Значно рщше виникас ушкодження порожни-стих оргаыв. Розриви кишечника ми спостер1га-ли в 8 випадках. 1з них у 3 виникпа необхщнють в резекци ушкодженого сегмента кишки з накла-данням анастомозу „кмець до кмця". У ¡нших операцы полягала в ушиваны рани та дрену-ваны черевноТ порожнини. Найбтьш складним
для д1агностики та лкування були ушкодження заочеревинного вщдту дванадцятипалоТ кишки. В одному випадку ¡з двох, пюля неспроможност1 первинного кишкового шва проведено викпю-чення дванадцятипалоТ кишки за Vauqhan.
Ушкодження сальника ми спостер1гали в 3 випадках. Мало мюце гематома та вщрив частки сальника, як1 потребували зупинки кровотеч1 та резекц1ю останнього.
П'ять випадюв ушкоджень бриж1 кишечника пщ час оперативного втручання заюнчились гемостазом. В двох випадках потребувалась резе-кц1я кишки з анастомозом „юнець до юнця".
Один розрив задньоТ стмки шлунка потребу-вав ушивання останньоТ з дренуванням черевноТ порожнини.
В одному випадку ми спостер1гали розрив головки пщшлунковоТ залози i вщрив загальноТ жовчноТ протоки. Пщ час операци було виконано ушивання дефекту пщшлунковоТ залози та на-кпадання холедохо-холедохо анастомозу „кмець до кмця", ¡нтубацт кишечника та дренування черевноТ порожнини.
При проведены оперативних втручань у 84 д1тей ми спостер1гали ускладнення в 5 випадках, що складас 6,0%. Це була кровотеча з л1гованих судин в черевнм порожниы, рання злукова не-прохщнють кишечника, перитоыт, пщд1афрагма-льний абсцес та нагносння пюляоперацмноТ рани. Летальних наслщюв не було.
Вщдалеы результати лкування вивчеы в 76 д1тей. Скарг не мае. Bei д1ти розвиваються в1д-повщно BiKy.
Висновки
1. В д1агностиц1 ушкоджень opraHiB черевноТ порожнини у д1тей важливе значения мае enipa-льна комп'ютерна томограф^ та лапароскопы.
2. Методом вибору при травматичних пошко-дженнях opraHiB черевноТ порожнини е органо-збер1гаюч1 операци.
3.При оперативних втручання з метою гемостазу слщ застосовувати клей катсил та тахакомб поряд з традицмними методами.
Л1тература
1. БаТров Г.А. Травматология детского возраста.-Л.Медиздат,1963.-с.20.
2. Исаков Ю. Ф., Степанов Э. А., Красовская Т. В. Абдоминальная хирургия у детей. - M., Медицина, 1988.-с.345.
3. Ашкрафт К У., Холдер T.M.. Дитяча xipyprifl. ИЧП, Хар-дфорд, СПб, 1996, T.2., с. 152 .
4. Shafi Sh.,Gilbert J.C., Garden S.// Trauma,-1997, №6.-p.1029-1032
Tom 6, Выпуск 1-2
227
BiCHHK Украгнсъког медичног стоматологгчног акадежш
Реферат
ЗАКРЫТЫЕ ТРАВМАТИЧЕСКИЕ ПОВРЕЖДЕНИЯ ОРГАНОВ БРЮШНОЙ ПОЛОСТИ У Д1ТЕЙ СушкоВ.1., НосарА.С., Барсук A.M., 1нюшинС.В., БондарюкЛ.М. Ключевые слова: травма, дети, органы брюшной полости.
Проведен анализ диагностики и лечения 268 детей с повреждением органов брюшной полости за 10 лет. Из них оперативное вмешательство проведено у 84 (31.3%) детей, консервативно лечилось 184 (68.7%) Послеоперационные осложнения наблюдались у 5 детей (6.0%). Летальних исходов не было. Отдаленные результаты изучены у 76 детей.
УДК: 616-053.31-008.64
ПАТ0ГЕНЕТИЧН1МЕХАН13МИ СИНДРОМУ П0Л10РГАНН01 НЕД0СТАТН0СТ1У НОВОНАРОДЖЕНИХ
Шкурупш Д.А.
Украшська медична стоматолопчна академ1я МОЗУкраТни, м. Полтава
В po6omi проанал1зований сучасний стан проблеми полюрганног Hedocmamnocmi у новонародже-них i окреслет основт патогенетичт мехатзми даного синдрому на ocнoвi даних сучасног лтератури.
Ключов1 слова: новонароджеы, синдром пол1 органноТ недостатност!
Вступ
Кнець минулого - початок тепершнього сто-рнчя супроводжуеться удосконаленням медич-них технологм, тактичних пщход1в до лкування \ профтактики захворювань. 3 одного боку, про-грес медичноТ науки значно збтьшив ктькють позитивних зашчень тяжких захворювань, з ¡н-шого - створив умови для виникнення нових, раыше не вщомих нозолопчних форм [1].
Зокрема, це стосуеться медицини критичних стаыв. Нов1 технолог!I моыторингу \ активы методики протезування в1тальних функцм хворих здаты продовжити життя хворого у критичному стан1, але цей ефект виникаеза рахунок штучного подовження останнк фаз танатогенезу. В той же час, найдосконалша медична технка не-спроможна в повнм Мф1 замЫити втрачеы функ-ци життезабезпечення, внаслщок цього, той чи ¡нший стутнь недостатност1 одыеТ в1тальноТ фу-нкци при розтягнутому в чаа критичному стан1 призводить до повтьного, але неухильного по-
рушення ¡нших в1тальних функцм. Таю сучасы особливост1 танатогенезу спостер1гаються у век кранах з досконалими медичними технологами протягом останых двох останнк десятирн \ отримали назву „хроннного критичного стану", або „хвороби ¡нтенсивноТ терапи". 3 цими термн нами неодмЫно пов'язують поняття синдрому полюрганноТ недостатност1 (СПОН) та синдрому системно!' запальноТ в1дпов1д1 (ССЗВ) [2- 4].
Основна частина. В даний час СПОН роз-глядаеться не як сума ураження функцм рЬних оргаыв \ систем, а як единий, уыверсальний па-тогенетичний мехаызм, юнцевими ланками якого е одночасне виникнення двох \ бтьше органних чи системних уражень [4].
СПОН дослщжений переважно у дорослих пац1ент1в \ розглядаеться як единий мехаызм. Вщмнаються два основних шляхи його актива-ци: ¡нфекцмний процес \ тканинна ппокст, але принципова схема розвитку СПОН е уыверсаль-ною (рис. 1) [5-7].
Рисунок 1. Принципова схема розвитку СПОН.
Зважаючи на анатомо-ф^юлопчы особливо- тися дещо по ¡ншому [8-10]. Такими особливос-CTi новонароджених, СПОН у них мае розвива- тями е :
