CC BY
17
Висновки. Отже, спостер^аеться значна мiнливiсть екотипiв бука ль сового в географiчних культурах за бюметричними характеристиками BepxiB-кових бруньок. До групи, що ютотно вiдpiзняeться вiд середньо вибipковиx показниюв, можна вiднeсти екотипи: Планоiсe (Фр.), Вохенстраус, Дшлен-бург, Тарандт (Шмеччина), Свалява - 1 (Украша), Унгени (Молдова) Грифшо (Пл.). Виявлено значний та високий кореляцшний зв'язок мiж дослщжувани-ми показниками, розраховано лшшну модель цих залежностей.
Лiтература
1. Булыгин Н.Е. Дендрология / Н.Е. Булыгин. - М. : Агропромиздат, 1985. - 280 с.
2. Делеган I.I. Географ1чш культури бука (Fagus sylvatica L.) - один з шляxiв збереження бюр1зномашття / I.I. Делеган // Науков1 дослщження на об'ектах природно-заповщного фонду Карпат та стан збереження природних екосистем в контекст сталого розвитку : матер. М1жнар. наук.-практ. конф., присвяч. 25-р1ччю Карпатського нацюнального природного парку. - Яремче, 2005. - С. 256.
3. Лир Х. Физиология древесных растений : пер. с нем. Н.В. Любанова / Х. Лир, Г. Польстер, Г.И. Фидлер. - М. : Изд-во "Лесн. пром-сть", 1974. - 423 с.
4. Страдч1вський навчально-виробничий люокомбшат: ютор1я i сьогодення / В.Й. Яхниць-кий, Я.1. Заяць, 1.П. Тереля, I.I. Делеган. - 1вано-Франкове : ТзОВ "Прост1р-М", 2009. - 70 с.
5. Макрушин М.М. Ф1зюлопя рослин : тдручник [для студ. ВНЗ] / М.М. Макрушин, С.М. Макрушина, Н.В. Петерсон, М.М. Мельников / за ред. проф. М.М. Макрушина. - Вшни-ця : Вид-во "Нова Книга", 2006. - 416 с.
Делеган И.И. Биометрическая характеристика верхушечных почек экотипов географических культур бука лесного (Fagus sylvatyca L.) в условиях Львовского Расточья
На основании проведенных замеров рассчитано для каждого экотипа бука лесного в географических культурах на Расточье биометрические показатели верхушечных почек. На основании дисперсионного анализа установлены их отклонения. Выявлены корреляционные связи массы почек с их длинами и диаметрами, рассчитана линейная математическая модель этих зависимостей.
Ключевые слова: бук лесной, экотип, почка, географические культуры, биометрические показатели.
Delegan I.I. Biometric characteristic apical buds ecotypes geographical cultures beech forest (Fagus sylvatyca L.) in Lviv Roztochya
On the basis of these measurements is calculated for each ecotype beech forest in provenance on Roztochya biometrics terminal buds on the basis of analysis of variance are set for rejection. Correlation renal masses with their lengths and diameters, calculated linear mathematical model of these dependencies.
Keywords: beech forest, ecotype, kidney, provenance, biometrics.
УДК581.9:582.736.3(477.4) Ст. викл. С.С. Курка, канд. бюл. наук -
Уманський НСУ
ЗАКОНОМ1РНОСТ1 ГЕОГРАФ1ЧНОГО ПОШИРЕННЯ SOPHORA JAPONICA L. В УКРАШ1
Вперше наведено результати систематичного аналiзу роду Sophora L. Зазначено hobí даш про географiчне поширення виду Sophora japónica L. в Украшг Описано межi сущльного й острiвного поширення виду. Вперше наведено список мюцезнаходжень та складено картосхему географiчного поширення Sophorajaponica L. в Укра1ш.
Ключовi слова: Sophora japónica, штродукщя, систематичнi класифжаци, 6i-ологiчнi особливостi, природнiй ареал.
Вступ. Проблема розширення асортименту деревних рослин, яю вико-ристовують як у люовому, так i в садово-парковому господарствах для тдви-щення бюлопчно! стшкосп, продуктивностi та посилення рекреацшно-оздо-ровчих функцш, мае важливе народногосподарське значення. Значна роль при цьому належить рослинам-iнтродуцентам. Проте ще багато з них вивче-но недостатньо i тому обмежеш у введенш в культуру. Зокрема, до перспек-тивних штродуценпв, що мають цiннi лiсiвничi та декоративнi властивосп, належить софора японська (Sophora japónica L.).
Сучасна флора склалася внаслщок тривалого iсторичного процесу. Аналiз юторп розвитку роду Sophora L. дав змогу визначити його пристосо-ванють до нових, часто екстремальних умов. Актматизащя неможлива без детального тзнання фiлогенетичного розвитку рослин цього роду [1, 5].
Об'ект та методика дослщжень. Безпосереднiми об'ектами досль джень були штучш лiсовi та мюью вуличнi й парковi насадження Sophora japonica. Ми детально дослщжували посадки Sophora japonica в садах, парках та вуличних насадженнях Черкасько!, Хмельницько!, Юровоградсько!, Одесь-ко!, Микола!всько!, Херсонсько! та Львiвськоl областей. Для складання детально! картосхеми географiчного поширення цього виду в Укра!ш викорис-товували загальноприйнятi маршрутний та натвстацюнарний ботанiчнi ме-тоди дослщжень, а також лиературш данi. Детальному обстеженню пiдляга-ло близько 60 га полезахисних люових смуг, рiзних захисних лiсових наса-джень на яружно-балкових та iнших непридатних для сшьськогосподарсько-го використання земель та люових культур держлiсфонду з участю дерев Sophora japonica, а також культивована дендрофлора Правобережного Лiсос-тепу та Степу Укра!ни, де шд час дослiдження проведено iнвентаризацiю зе-лених насаджень ботанiчних садiв ушверситепв, дендропаркiв, паркiв, ден-драрilв i базових розсадниюв, а також насадження мют, населених пунктiв, присадибних дшянок.
Результати досл1джень. Рiд Sophora L. належить до груп, якi широко використовуе людина. Серед його видiв можна знайти декiлька цiнних деко-ративних рослин. Особливо цiкавий китайський вид Sophora japonica, що широко культивуеться у багатьох кра!нах ще з кшця XVIII ст. У Сврот було iн-тродуковано спочатку у Францiю (1747), а попм розповсюджено в iн. кра!ни як декоративну рослину. У Росп вперше з'являеться у 1811 р. Сьогодш Sophora japonica культивуеться у 82 кра!нах, особливо широко на Кавказ^ в Укра-rni й Середнiй Азil.
Як вщомо, рiд Sophora L. належить до порядку бобових (Fabales або Leguminales), що е одним iз найбшьших серед покритонасшних, поступа-ючись за кшьюстю видiв лише складноцвiтим i орхщним [7].
Коли з'явилися покритонасшш - дотепер невiдомо. Викопнi рештки перших покритонасiнних було знайдено одночасно з представниками рiзно-манiтних i високооргашзованих родин, що вказуе на значний розвиток ще! групи рослин сьогодш. Це також свщчить про те, що зародження покритона-
180
Збiрник науково-технiчних праць
сшних повинно було вщбутися значно рашше, можливо, ще задовго до крейдяного перюду. Тодi ж i частково в еоцеш переважною областю поши-рення бобових е пiвнiчноамериканський материк, але, починаючи з нижньо! олтоценово1 епохи або навиь з еоценово!, центр виникнення переноситься в Захщну Свропу [3, 5, 6].
Рiд Sophora L. вперше описав К. Лшней у 1753 р. [8]. Приблизно i3 150 вiдомих зараз таксошв, якi належали в рiзний час до роду Sophora, лише 1/7 описано в XVIII ст. У XIX ст. було описано не менше шж 2/3 таксошв, вь домих ниш [6, 8]. Надалi впродовж XIX i XX столиь описано близько 80 рiз-них видiв рослин. Однак у працях П.Г. Яковлева висвгглено, що Тауберт [8] вивчав представниюв роду Sophora, визнав юнування единого роду Sophora й об'еднав ус видiленi таксони в синошми.
У культурi Sophora japonica переважно трапляеться в боташчних садах кра1н Балтп, Укра1ни, Росшсько! Федерацп, Республiк Молдови, Киргиз-стану, Туркменютану, Таджикистану, Узбекистану та шших держав [2, 4, 6].
Культивувати Sophora japonica в Украш, за одними даними [1], почали в 1809 р. у Краснокутському дендропарку, за шшими [4] - ll вирощували в Украш вже в кiнцi XVII ст. А саме, у розюшному парку шляхтича Скар-жинського тодi ж з'являеться доставлена морем Sophora japonica.
У НЫтському ботанiчному саду Sophora japonica почали вирощувати в 1814 р., а вже через 10 роюв здшснювали реалiзацiю саджанцiв ще! росли-ни. Вiдтодi посадки Sophora japonica почали з'являтися в рiзних областях Ук-ра!ни (Вiнницькiй, Львiвськiй, Тернопiльськiй, Одеськiй, Микола1вськш, Xерсонськiй, Xаркiвськiй, Кшвськш та iн). Переважно посадки здшснювали на кладовищах та тд час озеленення приватних садиб. У Черкаському бору, а в 1895 рощ - у Черкаському люнищга (с. Руська Поляна) в шкшках було вирощено 1,7 тис. иянщв Sophora japonica першого року i 7 тис. сiянцiв -другого року.
У 1950-1960 рр. Sophora japonica з'являеться у Синицькому дендрарп Уманського держлюгоспу, Нацiональному дендрологiчному парку "Софпв-ка", який розташований на пiвнiчнiй околищ м. Уманi, що на Черкащиш. То-дi ж Sophora japonica широко використовують пiд час створення полезахис-них лiсових смуг та люових культур, особливо у швденних областях Укра!ни, як витривалу до посушливого клiмату та засоленостi Грунту породу.
На сьогодш в Украш (рис. 1) Sophora japonica мае значне поширення як цiнне паркове дерево для озеленення вуличних насаджень переважно! бшьшосп райцен^в Укра!ни i впевнено приеднуеться до культурних рослин. Добре росте, плодоносить i в певних умовах дае самошв (Одеська, Ми-кола!вська, Xерсонська област та Крим). I! поширення на територп Укра!ни досягае широти м. Киева. 1з заходу на схщ Sophora japonica поширюеться вiд Закарпатсько! обл. (Боташчний сад Ужгородського Нащонального ушверси-тету) до Дншропетровсько! обл. (Боташчний сад Дншропетровського Нащ-онального ушверситету).
За нашими дослiдженнями, Sophora japonica е чудовим парковим деревом, яке придатне для використання у зеленому будiвництвi в зош Право-
бережного Люостепу i Степу Укра1ни. Використання Sophora japónica у садах i парках зумовлене насамперед ii цшними декоративними властивостями.
Рис. Поширення Sophora japónica в YKpalui
Рекомендуегься штенсиф^вати роботи стосовно введення Sophora japónica в культурфггоценози зелених зон мют Правобережного Люостепу та Степу Укра1ни, на початковому етапi принаймнi вдвiчi збiльшивши Ii частку у складi мiських зелених насаджень регiонiв. Висновки:
1. Sophora japonica найбшьш поширена у пiвденних областях Украши.
2. Sophora japonica широко використовують як для озеленення у централь-них областях Украши, так i для створення люових культур у твденних областях.
3. В Украш вид, у невеликш кiлькостi, використовують для залюнення схилiв, балок i в паркових композицiях.
Л1тература
1. Алехин В.В. География растений / В.В. Алехин, Л.В. Кудряшов, B.C. Говорухи. - М. : Госучпедиздат, 1961. - 532 с.
2. Васильченко И.Т. Род Софора - Sophora L. / И.Т. Васильченко // Флора СССР. - М.-Л. : Изд-во Акад. наук. - 1945. - Т. 11. - С. 23-28.
3. Горчаковский П.Л. Растения европейских широколиственных лесов на восточном пределе их ареала / П.Л. Горчаковский // Труды института экологии растений и животных. -Свердловск : Урал. фил. АН СССР. - 1968. - Вып. 59. - 208 с.
4. Лапин П.И. Древесные растения Главного ботанического сада / П.И. Лапин. - М. : Изд-во "Наука", 1975. - 284 с.
5. Рубцов Л.И. Деревья и кустарники / Л.И. Рубцов. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1974. -
348 с.
6. Толмачев А.И. О некоторых задачах исторической фитогеографии. Ареал / А.И. Толмачев. - М.-Л. : Изд-во АН СССР. - 1952. - Вып. 1. - С. 7-12.
7. Шостаковский С. А. Систематика высших растений / С.А. Шостаковский. - М. : Изд-во "Высш. шк.", 1971. - 467 с.
8. Яковлев Г.П. Восстановление рода Vexibia Rafin. (Goebelia Bge.), Fabaceae Lindl. / Г.П. Яковлев // Научные доклады высшей школы биологической науки. - 1973. - № 12. - С. 53-56.
182
Збiрник науково-техшчних праць
Курка С.С. Закономерности географического распространения Sophora japónica L. в Украине
Впервые представлены результаты систематического анализа рода Sophora L. Представлены новые данные о географическом распространении вида Sophora japonica L. в Украине. Описаны границы сплошного и островного распространения вида. Впервые приведен список местонахождений и составлена картосхема географического распространения Sophora japonica L. в Украине.
Ключовi слова: Sophora japonica, интродукция, систематические классификации, биологические особенности, природный ареал.
Kurka S.S. The regularities of geographical distribution the Sophora japonica L. in Ukraine
The systematic analysis of genus Sophora L. is presented. A new information about geographical distribution of species Sophora japonica L. in Ukraine is presented. The limits of continuous and island distribution of species are described. At first the list of locations and map of geographical distribution of Sophora japonica L. in Ukraine is made.
Keywords: Sophora japonica, introduction, systematic classification, biological spe-ciallities, natural area.
УДК 581.1:635.9 Доц. В.В. Мацкевич, канд. с.-г. наук;
доц. Л.М. Фттова, канд. с.-г. наук; маггстрант РД. Диба -Бтоцершвський нащональний аграрний утверситет
ОСОБЛИВОСТ1 СТЕРИЛ1ЗАЦН ЕКСПЛАНТ1В ХОСТИ
Наведено результати дослщжень щодо оптимiзацii деконтамшаци експланпв та збшьшення !х приживлюваностг Встановлено оптимальну сумш iз використан-ням перманганату калто та гшохлориту натрто, що забезпечувало 96 % виживання експланпв хости сорту Паульс Глор^ серед яких вшьними вщ забруднення шфек-щею було 63 %.
За апробацп сум^ на сортах Патрют, Пацинпана, Xалцiон, Агалон встановлено, що найвища ефектившсть стерилiзацii була у експланпв, iзольованих iз бутошв, але одночасно спостершали появу сомаклошв у експланпв сорпв Пацинпана та Агалон. З метою збереження стерилiзацiйного ефекту рекомендовано збер^ати су-мш в умовах вщсутносп осв^лення.
Ключовг слова: експлант, гiпохлорит натрто, перманганат калiю, контамiну-вання.
Вступ. Xоста - цiнна декоративна листяна багаторiчна рослина. Внас-лiдок повiльного вегетативного розмноження та загрози ураження вiрусними хворобами основним перспективним промисловим методом !! культивування е культура in vitro. Однак стримуючими факторами для введения в асептичну культуру нових сортiв е глибоке контам^вання експлантiв грибною та бак-терiальною мiкрофлорою. Застосування гшохлориту для стерилiзацii не зав-жди дае позитивнi результати. Високi концентрацп або тривалi експозицп призводять до токсикацп рослинних тканин. Унаслiдок зменшення впливу стерилiзуючого агента збiльшуеться частка шф^вання, що потребуе повтор-них стерилiзацiй, а в разi шф^вання сапрофiтними мiкроорганiзмами - до загибелi експлантiв [1]. Тому ми випробували рiзнi схеми застосування ш-ших стерилiзацiйних агентiв: нiтрат срiбла, фундазол (д.р. беномш), етанол,
