CC BY
0деформаций и деструкций, а далее пороков общества2. В этой связи особые опасения вызывает разработка и принятие так называемого «закона о социальном патронате». Размытость критериев определения ребёнка и семьи, «нуждающихся в государственной заботе» в форме социального патроната, и другие недоработки создают все предпосылки для неоправданного изъятия ребёнка из семьи и нивелирования авторитета родителей (что особенно опасно для подросткового возраста).
Помещение ребёнка в патронатную семью в этом случае может только усугубить естественные проблемы патронатных семей и главное - проблемы ребёнка. А в дальнейшем может привести к дискредитации этой модели семейного воспитания, что уже случалось в истории развития профессиональных замещающих семей в России. Основная задача заключается в том, чтобы обеспечить максимально благоприятные условия духовно-интеллектуального развития детей-сирот, психологически уже травмированных, не повторяя при этом ошибок прошлого в конструктивном переосмыслении отечественного и зарубежного опыта жизни патронат-ной семьи.
Таким образом, патронатное воспитание является наиболее гибкой, простой и удобной формой устройства детей - сирот и детей, оставшихся без попечения родителей. Патронатное воспитание имеет много преимуществ для ребёнка и для патро-натного воспитателя. Для воспитателей это всесторонняя помощь и поддержка государства и специализированных органов и учреждений, трудоустройство с заработной платой, опыт в родительстве. Для ребёнка это возможность независимо от статуса, возраста или других причин воспитываться в любящей семье, иметь различные социальные гарантии, получать жизненный опыт и не терять кровных родственников.
Список литературы
1. Закон Мурманской области от 29 мая 2006 года № 759 - 01 - ЗМО «О патронате» // Мурманский Вестник от 2 июня 2006 г. № 101. 28 декабря 2005 г. № 248. СПС «Консультант плюс».
2. Смирнова А.С. Социальное благополучие приёмной семьи: социологический анализ: Дис. канд. соц. наук. - Екатеринбург, 2013. - 82 с.
ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНА БАЗА СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛ1ННЯ
ОСВ1ТИ: ДОСВ1Д УКРА1НИ
Лащихта В.
кандидат педагоггчних наук, доцент Кшвський нацюнальний утверситет 1мет Тараса Шевченка (Украша, м. Кигв)
Лащихта I.
студентка юридичного факультету Кигвського нацюнального унгверситету 1мет Тараса Шевченка
(Украша, м. Кигв)
LEGISLATIVE AND REGULATORY FRAMEWORK OF PUBLIC ADMINISTRATION EDUCATION:
THE EXPERIENCE OF UKRAINE
Lashchykhina V.
candidate of pedagogical sciences (PhD), associate professor
Taras Shevchenko National University of Kyiv (Ukraine, Kyiv)
Lashchykhina I.
student of Faculty of Law of Taras Shevchenko National University of Kyiv (Ukraine, Kyiv)
Анотащя
У статп дослвджуеться законодавчо-нормативна база системи державного управлшня освгга в Украшц висвилюються концептуальш засади та демократичш принципи розвитку нацюнально! системи освгга; визначаються методолопчш аспекти системного тдходу щодо нацюнального розвитку освгга у глобальному вимiрi.
Нормативно-правовий базис системи державного менеджменту у сферi освгга Укра!ни е демократич-ним i мае на меп розширення сощальних перспектив людини у сусшльсга (удосконалення та тдвищення рiвня професшно! квалiфiкацil, збагачення всебiчного особиспсного розвитку i т. ш.).
Abstract
The article deals with the legislative and regulatory framework of public administration education in Ukraine. The article focuses on conceptual aspects and democratic principles for the development of national system of education. The methodological bases of a systematic approach regarding the national development of education in
2Смирнова А.С. Социальное благополучие приёмной семьи: социологический анализ: Дис. канд. соц. наук. - Екатеринбург, 2013. - 82 с.
the global dimension are given in the article.
The regulatory-legal basis of state management system in the sphere of education in Ukraine is democratic and is aimed at expanding the social perspectives of the individual in society (improvement of professional qualifications, enrichment comprehensive personal development and others).
Ключовi слова: законодавча, нормативна, засади, державне yпрaвлiння, тенденцп, освгга, концепщя, принципи.
Keywords: legislative, regulatory, framework, public administration, tendencies, education, conception, principles.
Актуальшсть дослвдження. Виклики сього-дення спрямовують свггове наукове сшвтовариство до формування глобального мислення та зорГенто-вують до iнтеграцii, зi збереженням нацiональноi iдентифiкацii, культурно-освiтньоi сфери, спонука-ючи eвропейськi народи до об'еднання та формування единого освггаього европейського простору.
Нинi, в умовах штеграцшних процесiв европейського освггаього простору важливим джере-лом визнання сучасноi стратегii розвитку освгга в Укрш'ш е вивчення законодавчо-нормативно!' бази системи державного управлiння освгга.
Держава створюе нормативно-правову систему регулювання нацiональною системою освгга, забезпечуючи процес зростання освггаього (загального Г професiйного) потенцiалу особистосл упродовж життя, який ввдповщае потребам особи-стосп й сусшлъства. Для держави освгга е провщною сферою сошально1' полпики Гз забезпе-чення сприятливих умов загального й професшного розвитку кожно1' людини. Для суспшьства в цшому освгга е мехашзмом розширеного вГдтворення його професшного та культурного потенщалу, умовою розвитку суспшьного виробництва, прискорення сошально-економГчного прогресу краши. Для свггового товариства освгга е способом збереження, розвитку Г взаемозбагачення нацюнальних культур та загальнолюдських цшностей, важливим фактором й умовою мгжнародного сшвробггаицтва в рГз-них галузях суспшьного життя.
Стан дослвджуваноТ проблеми. Анал1з норма-тивно-правових докуменпв, наукових праць свГд-чить, що мехашзмами реалГзацп державно!' полггаки у сферГ управлшня освгга, розробц зако-нодавчо-нормативно1' бази функцюнування нацю-нально1' системи освгга, досл1дженням штеграцш-них процеав в освггаш галузГ, займалися як за-рубГжш, так Г украшсьш вчеш: Г. Вишневський, Л. Гриневич, Т. Десятов, В. Кашвська, В. Кремшь, Ю. Лисенко, В. Литвин, В. Малиновський, О. МатвГенко, Н. Ничкало, Т. Ситник, М. Солдатенко, М. Букувалас, Ж. Делор, П. Легран, Е. Фор, Б. Вуль-фсон, Й. Райшманн, Д. Ягофаров та ш. Питання, що стосуються нормативно-правового аспекту за-безпечення державного управлшня освгга е недо-статньо висвгтленими, чим зумовлюють прове-дення подальших досл1джень.
Метою статтi е дослГдження законодавчо-нор-мативно1' бази системи державного управлшня освгга в Украш.
Виклад основного матерiалу. Законодавчо-нормативна база системи державного управлшня освгга в Украш формуеться шд впливом як
внутршшх вимог, так Г зовшштх чинник1в, що зумовлеш посиленням евроштеграцшних та гло-бал1зацшних процеав у свт.
Державне управл1ння сферою освгга в нормативно-правовому аспекп - це система систематич-них, цшеспрямованих, оргашзованих дш, що вира-жеш в правовш формГ (у формГ законодавчих, нор-мативно-правових акпв), сустльних вщносинах, як1 виникають Г реалГзуються у зв'язку з функцюнуванням та оргашзащею системи освгга. Нормою освггаього права е гарантований державною владою загальнообов'язковий та формально визначений припис у виглядГ правила чи постанови, що е вихвдною ланкою. Норми освгга мають ком-плексний характер Г структуризащю у виглядГ за-гально1' та особливо1' частин. Загальна частина пра-вових освгтшх норм визначае особливосп тих еле-менпв простору освгга, що потребують об'ективного правового регулювання нормами рГз-них сфер права (суб'екти освишх вГдносин, управлшня системою освгга, статус освггаьо1' установи, складовГ освггаьо1' дГяльносп та шшГ). Особлива частина правових освгттх норм вщбивае п завдання та цш, яш регулюються та виршуються конкретною сферою права, що регулюе певш освиш вщно-сини, зумовлюе мобшьшсть Г динашчшсть ше1' ча-стини норм освгга, враховуючи рГзноманиш аспекта освггаього простору - наприклад, у сферГ фшансових, трудових чи цившьно -правових вГдно-син. Норми вплюються у нормативно-правових актах, яш за юридичною силою класифГкуються як за-кони, локальш та шдзаконш нормативно-правовГ акти. У системГ впчизняних правових джерел, що регулюють питання у сферГ освгга, визначаються два рГвш - державний (закони, шдзаконш норма-тивно-правовГ акти) Г регюнальний (нормативт до-кументи) [6, 55].
Основою для забезпечення державного управ-лшня нацюнальною системою освгга е Конститушя та закони Украши «Про освпу», «Про дошшльну освиу», «Про загальну середню освиу», «Про про-фесшно-техшчну освиу», «Про позашшлъну освиу», «Про вищу освиу», «Про забезпечення молод^ яка отримала вищу або професшно-техшчну освиу, першим робочим мюцем з наданням дотацп роботодавцю», «Про наукову Г науково-техшчну дГяльшсть», «Про охорону дитинства», «Про ра-тифшацш Конвенци про визнання квал1фшацш з вищо1' освии в Свропейському регГонГ», «Про ра-тифшацш Кредитно1' угоди (Проект ^<РГвний доступ до якюно1' освГти в Укрш'ш») мгж Укра!ною та МГжнародним банком реконструкцп та розвитку». Принципи забезпечення стратепчного розвитку
освгга забезпечують: Нацюнальна доктрина ро-звитку освiти Украши та Нацюнальна стратепя ро-звитку освiти на 2012-2021 рр..
Основною метою освггаьо! реформи в Украш е: тдвищення конкурентоспроможностi нацюналь-но! системи освгга, iнтеграцiя украгнсько! освиньо! системи в единий европейський освiтнiй простiр. Ниш основними завданнями реформування освiти в Укрш'ш е: преосмислення стратегiчного бачення перспектив iнновацiйного розвитку нацюнальнох системи освгга, освиньо! полiтики, що спрямована на iнтеграцiю освиньо! системи у свпову стль-ноту; урахування сучасних життевих умов у контекст стратегiчного планування розвитку освiти; розумшня суспiльного значения освiти; децен-тралiзацiя, що вiдповiдае сучасним вимогам системи управлшня освiтою; адекватна система оцшювання якостi працi педагогiчних пращвнишв i функцiонуваиия освiтнiх закладiв; належне фiнансувания у сферi освiти ввдповщно до норма-тивно-правових актiв; створення единого освпнь-ого простору, удосконалення системи управлiния освiтою; пiдвищения якосл освiти; забезпечення доступностi до яшсно! освiти; неперервнiсть рiвнiв освiти (дошкшьно1, початково1, середньо1, по-зашкiльно!, професшно-техшчно1, вищо1, тсляди-пломно1, самоосвiти); пвдвищення ефективностi фiнансувания освiти [4]. Реформування системи державного управлшня освiтою - складний процес, для достатнього правового, оргашзацшного, техно-логiчного, фiнансового забезпечення якого по-трiбно: 1) удосконалити систему управлiння освiтою: здiйснити едину освiтню полiтику; забез-печити наступшсть мiж рiвиями освiти; пiдвищити самостшшсть закладiв освiти в розпоряджаннi фшансовими ресурсами; оптимiзувати мережу за-клащв освiти, ураховуючи демографiчнi та еко-номiчнi реалй' та потребу тдвищення якосп освiти (створити освiтнi округи, ошгашзувати мереж1 шк1л, реформувати систему штернатних закладiв, передати функцй' з управлшня ПТУ на мiсцевий рiвень; створити регiональнi ВНЗ); переглянути за-старiлi типовi штатнi нормативи; 2) тдвищити як1сть i конкурентоспроможиiсть освгга: створити новi державнi стандарти початково1, базово1 та по-вно! середньо1 освии; запровадити стандарти, що грунтуватимуться на компетенцiях у професшно-техшчнш освт; розробити нацiональну систему оцiнювания якосп освии; створити незалежиi квалiфiкацiйнi центри (вадповадшсть квалiфiкацiй европейський системi стандартiв); стимулювати створення незалежних нацюнальних рейтингiв шк1л, ПТУ, ВНЗ; запровадити обов'язкову до-шк1льну освиу дней; створити умови для раннього виявлення творчих здiбностей дитини; забезпечити в закладах освгга середовище, що сприятиме збере-женню здоров'я; проводити диспансеризацш учшв загальноосвiтнiх закладiв; запроваджувати шфор-мацiйно-комунiкацiйнi технологй' в освпшх закладах; узгодити квалiфiкацiйнi характеристики, стандарти та навчальш програми з освггаьо -квалiфiкацiйними вимогами робочих мюць; моти-
вувати роботодавщв до участi у пiдготовцi навчаль-них програм, узгоджуючи з ними освпш та про-фесiйнi стандарти; переорieнтувати навчальнi плани на збшьшення частини практичного компонента; запровадити програми стажування на вироб-ництвц розподiлити у ВНЗ навчальнi програми ака-демiчного i практичного профшю, розвиваючи про-фесiйно-орieнтовану вищу освиу; 3) забезпечити доступнiсть освiти: посилити державну пiдтримку розвитку мереж1 дошкшьних i позашк1льних за-кладiв; розробити й запровадити новi пiдходи до виршення завдань штеграцп в сощум дiтей з особ-ливостями психофiзичного розвитку; запровадити профiльне навчання у загальноосвишх середнiх школах; запровадити Нацюнальш рамки квалiфiкацiй; стимулювати розвиток системи освгга впродовж усього життя; 4) тдвищити ефек-тивнiсть фiнансування освгга: розробити й перейти до единого стандарту вартосп навчання одного учня / студента; перейти у фшансуванш закладiв освiти вiд принципу утримання закладiв до принципу формування !х бюджетiв вiдповiдно до шль-костi учнiв i стандарту вартосп навчання одного учня/студента; розширити можливосп закладiв освiти шляхом залучення додаткових кошпв благо-дiйних цiльових некомерцшних фондiв; використо-вувати грантову шдтримку дослiдницьких проектiв та iнновацiй в освт; розширити список платних послуг, що надаються закладами освiти; розширити права шил, ПТУ самостiйно розпоряджатися ма-терiальними, фiнансовими та кадровими ресурсами; змiнити пiдходи до формування державного замовлення на тдготовку фах1вщв шляхом упро-вадження доцшьносп економiчних потреб регiону [4; 5]. Модершзащя та розвиток системи освгга включае в себе створення механiзмiв стшкого розвитку освиньо! системи, забезпечення И вадповадносл завданням Г викликам сьогодення, економiчним Г сощальним потребам розвитку осо-бистосп, держави, кра1ни, суспшьства, таких як оп-тимГзац1я державних структур управлшня; децен-тралГзащя управлшня; перерозподш повноважень Г функцш мГж центральними та мюцевими органами виконавчо! влади, органами мюцевого самовряду-вання та закладами освгга; перех1д до програмно-щльового управлшня; поеднання державного та громадського контролю; запровадження шно-вацшно! етики управлшсько! д1яльносп, що грун-туеться на принципах позитивно! мотивацп, взаемоповаги; прозорють, розробка, експертизи, апробацп й затвердження нормативно-правових акпв; створення нацюнально! системи мониторингу якостГ освии, мониторингу ефективносп управлш-ських ршень, !х впливу на яшсть освитх послуг на вах рГвнях; оргатзащя експериментально! пе-ревГрки та експертизи шновацш в освт; упро-вадження тновацтних тформативно-ко-муткацшних управлшських технологш; демокра-тизащя процедури призначення керГвнишв закладГв освгга, !х атестацп; удосконалення мехатзму лщензування, атестацп й акредитаци закладГв освгга; тдвищення компетентносп управлшщв уах рГвшв; залучення до управлшсько! дГяльносп
здГбно! молодг ж1нок, а також виховання лГдерГв у сферГ неперервно! освпи [3].
Прюритетними щлями державного управлшня освии е формування активно!' громадянсько! пози-ци та конкурентноздатносп на ринку пращ.
Свиовий досвщ д1ялъноси передових кра!н свГдчить, що для нацюнально!' системи освпи пер-шочергове значения у розв'язанш юнуючих проблем мае створення Г впровадження ново! законо-давчо-нормативно! бази на вах рГвнях И функцюнування, забезпечення системносл, цшс-носп, неперервно!' освии на основГ вдосконалення 11 структури, змюту, мониторингу якосп запро-вадженням на всГх рГвнях державних освГтнГх стан-дарив, створенням надшного правового, сощаль-ного та економГчного захисту.
За тдфимки Президента Укра!ни, Верховно!' Ради Укра!ни та Кабшету МГтстрш Укра!ни на державному рГвш було здшснено важливГ практичш кроки щодо нормативно-правового забезпечення розвитку вищо!' освпи. У 1991 рощ Верховна Рада Украши прийняла Закон Укра!ни "Про освиу", який забезпечував врегулювання суспГльних вГдно-син у галузГ навчання, виховання, професшно!', на-уково!', загальнокультурно! подготовки громадян, визначив основш принципи розвитку вищо! освпи, закрГпив повноваження державних органГв управ-л1ння, навчальних закладГв щодо реал1заци державно! пол1тики.
Упродовж 1991-2005 рр. в Украш на основГ мГжнародних докуменпв з питань демократизаций гумашзацп в галузГ освпи Г прав людини здшснено ряд заходГв щодо створення ново! нацюнально! нормативно-правово! бази вищо! освии Укра!ни. Структура цих закошв мае так1 складов^
- загальнГ положення (правове врегулювання вщносин, державна полпика Г гарант громадян);
- система освГти Г науки (структура системи, порядок створення, реорганГзацГя, управлГння нав-чальними закладами);
- управлГння системою освГти Г науки (дер-жавнГ стандарти, контроль за якГстю освГти);
- фГнансово-економГчна дГяльнГсть;
- сощальний захист вчених, педагопв, !х вихо-ванцГв;
- мГжнародна Г зовнГшньополГтична дГяльнГсть;
- заключш положення [1].
На сучасному етап базисом освпньо!' державно! полиики в Укра!ш е Конституц1я. Питання освГти вГдображено в основних державних документах про освиу: Закон Укра!ни «Про освиу», Державна нацюнальна програма «Освпа» («Укра!на XXI стол1ття»), «Концепщя громадянського виховання» (2000 р.), «Нацюнальна доктрина розвитку освии в Укра!ш» (2002 р.), Програма розвитку освГти до 2025 р., НацГональна стратегГя розвитку освпи в Укра!ш на 2012-2021 рр., Концепщя розви-тку освГти до 2025 р.
НацГональна стратегГя визначае основнГ на-прями Г шляхи реал1зацп Гдей та положень Нацюна-льно! доктрини розвитку освпи, здшснення рефор-мування освГти упродовж найближчих 10 рокГв у нових соцГально-економГчних умовах. Метою Г
The scientific heritage No 19 (2018) прюритетними напрямками Нацiональноi' стратеги розвитку освии на наступне десятирiччя е: тдви-щення доступностi яшсно!, конкурентоспроможно! освiти для громадян Укра!ни в1дпов1дно до вимог iнновацiйного сталого розвитку суспiльства, еконо-мiки, кожного громадянина; забезпечення особис-тiсного розвитку людини зпдно з !! шдив1дуаль-ними задатками, здiбностями, потребами на основi навчання упродовж життя. Стратепя розвитку нащ-онально! системи освии мае формуватися адекватно сучасним штеграцшним i глобалiзацiйним про-цесам, вимогам переходу до шформацшно! цивш-зацп, що мае забезпечити розвиток Укра!ни в першiй половинi ХХ1 столiття, iнтегрування нацю-нально! системи освии у европейський i свиовий освiтнiй простiр. Ключовими напрямами державно! освпньо! полiтики мають стати: реформування системи освiти на основi фiлософii' «людиноцентри-зму» як стратеги нацюнально! освiти; оновлення за-конодавчo-нормативноi' бази системи освiти, адекватно! вимогам часу; модершзащя структури, змюту й органiзацii' освiти на засадах компетентш-сного тдходу, переорiентацii' змюту освiти на цiлi сталого розвитку; створення i забезпечення можли-востей для реалiзацii' рiзноманiтних освiтнiх моделей, навчальних закладiв рiзних титв i форм влас-ностi, рiзноманiтних форм та засобiв отримання освии; побудова ефективно! системи нацюналь-ного виховання, розвитку i соцiалiзацii' дней та молодо забезпечення доступносп та неперервностi освiти упродовж життя [3].
Законодавча база формуе принципи забезпечення стратепчного розвитку освии. Нормативно -правове пiдгрунтя визначае головну мету державно! освiтньоi' полиики, i! прiоритетнi напрямки, а також створюе систему освииього монiторингу та забезпечуе ефективнiсть управлiния освiтою.
Нормативно-правовi засади та гуманютично-демократичнi принципи освии координують на м1жнародному рiвнi рiзноманiтнi форуми та оргаш-зацп (ЮНЕСКО, Рада £вропи, Свропейський Союз та ш) [7].
Розвиток методолопчних засад освiти здшс-нюеться шляхом аналiзу як нацiональних, так i свь тових тенденцiй у глобальному вимiрi. Сучасна ме-тодологiя освии базуеться на компаративних досль дженнях, нормативно-правовому пiдIрунтi, розробцi та впровадженш нацiональних стандартiв освiти, спiвробiтництвi та обмш досв1дом iз про-ввдними державами свiту, як1 мають вагомi здобу-тки у розвитку освии.
Висновки. Отже, у процесi дослщження з'ясо-вано, що законодавчо-нормативна база системи державного управлiния освiти в Украш 1рун-туеться на свиових тенденцiями розвитку освiтньоi' сфери.
Нацюнальна нормативно-правова база формуе принципи забезпечення стратепчного розвитку освии, визначае стратепю освпньо! полиики кра-!ни, !! головнi напрямки, забезпечуе ефективнiсть освинього менеджменту та регулюе систему мош-торингу освiти.
Концептуальт засади та принципи розвитку нацюнально1 системи освгга, враховуючи свгговий досввд, е демократичними i мають на метi розши-рення соцiальних перспектив людини у суспiльствi (отримання як1сних освiтнiх послуг, удосконалення та пiдвищення рiвня професiйноï квалiфiкацiï, про-фесiйна мотивацiя розвитку власних здiбностей i т. т.).
Висвилено методологiчнi аспекти системного подходу щодо модернiзацiï системи державного управлiння освгга у глобальному вимiрi. Норма-тивно-правове забезпечення реформування освiти в Укршт спрямоване, зокрема, на людиноцентричну парадигму, що передбачае впровадження нових пiдходiв у пiдготовцi майбутнiх фахiвцiв у мульти-культурнiй спiльнотi.
В умовах штеграцшних та глобалiзацiйних процесiв у свт важливою умовою визнання нацю-нальноï системи освiти, ïï конкурентноспроможно-стi е науково-дослвдна та освгтня спiвпраця.
Список лiтератури
1. Збгрник законодавчих та нормативних актiв про освпу. - К.: Мтосвпи Украти, 1994. - Вип.1. - 336 с.
2. Нацюнальна доктрина розвитку освгга ввд 17 квггая 2002 року №347/2002 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua.laws/show/347/2002.
3. Нацюнальна стратепя розвитку освгга в УкраМ на 2012-2021 роки [Електронний ресурс]. -Режим доступу: www.meduniv.lviv.ua/files/info/nats _strategia.
4. Реформа системи освгга [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http//mon.gov.ua/
5. Стратепчш цш укранського сустльства: реформування системи освгга // Перспективш до-слщження / за ред. Г. Вишневського, В. Катвсько1, Т... Ситника. - 1999. - № 9. - С. 34-35.
6. Ягофаров Д. А. Правовое регулирование системы: учебное пособие / Ягофаров Д. А. - М.: Московский государственный педагогический университет, 2005. - 292 с.
7. UNESCO. World Conference on Education for All. Resolution 25C/IV. A.1.8.B.5.(b), Paris, 1989, - P. 76.
ПРИМИРИТЕЛЬНАЯ ПРОЦЕДУРА КАК ОДНА ИЗ ФОРМ ДИФФЕРЕНЦИАЦИИ
УГОЛОВНОГО ПРОЦЕССА
Палиева О.Н.
Ростовский филиал ФГБОУВО «Российский Государственный Университет Правосудия», доцент кафедры уголовно-процессуального права, к.ю.н., доцент
THE CONCEPTUAL PROCEDURE AS ONE OF THE FORMS OF DIFFERENTIATION OF THE
CRIMINAL PROCESS
Paliyeva O.N.
Rostov branch of FGBOUVO «Russian State University of Justice» Associate professor of the department of criminal procedural Law, Candidate of jurisprudence, associate professor
Аннотация
В статье рассматриваются преимущества дифференциации уголовного процесса. Проанализирован институт примирения в уголовном судопроизводстве. Рассмотрены положительные стороны данного института. Предложены варианты эффективности его применения в следственной и судебной практике.
Abstract
The article examines the advantages of differentiating the criminal process. The institute of reconciliation in criminal proceedings is analyzed. Positive aspects of this institute are considered. Variants of efficiency of its application in investigative and judicial practice are offered.
Ключевые слова: дифференциация уголовного процесса, суд, следователь, институт примирения, разрешение конфликта, имущественный вред, прекращение уголовного преследования.
Keywords: differentiation of criminal procedure, court, investigator, institution of reconciliation, conflict resolution, property damage, termination of criminal prosecution.
В действующем уголовном процессе существует множество проблем, требующих процессуального разрешения. Одной из проблем является дифференциация процессуальной формы.
Под термином дифференциация в уголовном процессе понимается процессуальная процедура расследования уголовных дел, отличающаяся по
степени сложности рассмотрения уголовного дела, в том числе имеющих упрощенную форму. Разграничение унифицированной процедуры и «особых производств» в настоящее время не вызывает сомнений.
