ЗАХИСТ СВІДКА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ДОСВІД ОКРЕМИХ ДЕРЖАВ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ Текст научной статьи по специальности «Право»

Вкник Нацюнального унiверситету «Льв1вська полггехшка». Серiя: «Юридичш науки» № 4(28), 2020

УДК 343.1

Володимир Ортинський

Нащональний ушверситет «Львiвська полтохшка», Навчально-науковий шститут права, психологи та шновацшно! осв^и директор Навчально-наукового iнституту права, психологи та шновацшно! освiти.

Заслужений юрист Украши доктор юридичних наук, професор

ЗАХИСТ СВ1ДКА У КРИМ1НАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕНН1: ДОСВ1Д ОКРЕМИХ ДЕРЖАВ ТА МОЖЛИВОСТ1 ЙОГО РЕАЛ1ЗАЦП В УКРА1Н1

http://doi.org/10.23939/law2020.28.001

© Ортинський В., 2020

Стаття присвячена проблемi захисту та забезпечення безпеки свщка у кримшаль-ному провадженш, а також вивченню досвiду окремих зарубiжних краТн у вир1шенн1 зазначеноТ проблеми в кримiнальному процесi. Зокрема, для визначення сутностi свщка як суб'екта кримiнального процесу та як ноая доказовоТ шформацп в кримшальному провадженнi, наводиться теоретичний аналп наукових позицш окремих вчених проце-суалiстiв стосовно мети та пщстав захисту й забезпечення безпеки свщка, а також анал^ зуються норми чинного в УкраТш кримiнального процесуального законодавства, як закрiплюють норми забезпечення захисту та безпеки свщка як учасника, що бере участь у кримшальному провадженш. Окремо наведено аналiз позитивного для УкраТни досв^ ду деяких зарубiжних держав у побудовi системи захисту та забезпечення безпеки свщюв у кримiнальному процесi.

Встановлено, що ключовою особливiстю процесуального статусу свщка, яка вщр^ зняе його вщ 1нших учасникiв кримiнального провадження, зокрема потерпiлого, пщозрю-ваного, обвинуваченого, е наявнiсть статутного обов'язку надати незалежнi безстороннi свiдчення по сут кримiнального провадження. Однак цей обов'язок свщка держава повинна пщтверджувати вщповщними гарантiями його безпеки.

Юридичний статус свiдка е системою нормативно-регулюючих норм кримшально-го процесу щодо прав, обов'язкiв та обмежень вщповщальносл особи, яка виступае як свщок, для максимально реалiзацil цiею особою суспшьно значущоТ функцн - реалiзацil завдань кримiнального судочинства. Однак для реалiзацiТ щеТ функцн держава в певних випадках змушена (вважаемо, - зобов'язана) брати на себе обов'язок захисту свщка.

Констатовано, що використання мiжнародного досвщу е неоцшенним для нагаль-ноТ необхiдностi вдосконалення шститут iмунiтету св1дка та його захисту в УкраТш. Аджесьогоднi в УкраТш не iснуе системи захисту свщюв як такоТ, хiба що сшвроб^ники нащональноТ полщп та СБУ за потреби забезпечують особисту охорону. Також, ще в 1993 рощ був прийнятий закон, який стосуеться захисту свщюв, але вш реально не дiе i вже безнадiйно застарiв, його варто або оновити, або ж замшити на новий. Висловлено пропозищю про необхiднiсть створення в УкраТш схожоТ за незалежнiстю до НАБУ

служби iз захисту св1дк1в. Це допомогло б уникнути конкуренцп серед правоохоронних

вiдомств та не допустити браку довiри до них.

Ключовi слова: свiдок, захист свщка, забезпечення безпеки св1дка, свiдок у крим^

нальному провадженш.

Постановка проблеми. Сьогодш в державi вiдбуваeться процес становлення кримшального процесуального законодавства Укра!ни. Тому однieю з основних проблем кримшально! процесуаль-но! науки сьогодш е проблема захисту та забезпечення безпеки ошб, котрi беруть участь у кримшаль-ному провадженнi. При цьому на чшьне мiсце висуваеться проблема застосування державою захо-дiв захисту i безпеки свiдка в кримшальному процесi. Зазначена проблема, не зважаючи на норми чинного Закону Укра!ни «Про забезпечення безпеки ошб, якi беруть участь у кримшальному судо-чинствЬ> [1], все ж залишаеться неврегульованою.

Аналiз дослiдження проблеми. Вагомий внесок у дослщження проблем процесуального статусу свщка та його захисту i забезпечення безпеки в процес здшснення кримiнального провадження, внесли багато вiтчизняних та зарубiжних науковцiв у сферi кримшального процесу, зокрема В. П. Бахш, В. I. Бояров, В. К. Весельський, М. В. Гарник, О. О. Гриньюв, О. В. Зайчук, Н. М. Ош-щенко, М. С. Карпов, Г. В. Коновалова, В. Г. Шахрай, I. I. Когутич та багато ш.

Мета статт полягае у виявленш прогалин законодавчого врегулювання шституту захисту та забезпечення безпеки свщюв, якi беруть участь у кримшальному процес^ а також у формулюванш на основi зарубiжного досвiду пропозицiй з приводу врегулювання зазначено! проблеми в Украшь

Виклад основного матерiалу. Беззаперечно, свщок як суб'ект кримiнального процесу е особою з особливим процесуальним статусом, яка надае неупередженi, достовiрнi докази у кримшаль-ному провадженш. Такi показання свiдка е джерелом доказiв, на яке суд вправi спиратися в обгрун-туваннi свого ршення в кримiнальному провадженнi. Вщповщно до статтi 66 Кримiнального процесуального кодексу Укра!ни кожен свщок мае право:

- знати у зв'язку з чим i в якому кримшальному процес вiн допитуеться;

- на залучення пiд час дачi показань та участi у проведенш iнших судових дiй адвоката з правово! допомоги;

- вщмовитися давати свiдчення про себе, близьких родичiв та членiв його им'!, якi можуть бути пiдставою для пiдозри чи обвинувачення у вчиненш злочину його, близьких родичiв або члешв його им'1;

- свщчити рiдною або iншою мовою або ж користуватися допомогою перекладача;

- на вщшкодування витрат, пов'язаних iз викликом для надання свiдчень;

- прочитати протокол допиту та подати заяву на змши, доповнення та коментарi до цього протоколу, а також робити таю доповнення та коментарi особисто;

- подати заяву на забезпечення захисту чи безпеки у випадках, передбачених законом. Але свщок зобов'язаний:

- прийти за викликом до слщчого, прокурора, слщчого суддi чи суду;

- дати свщчення пiд час досудового слщства та судового розгляду, дати правдивi свiдчення;

- не розголошувати без дозволу слщчого, прокурора процесуально! шформацп, безпосередньо пов'язано! з сутнiстю кримшального провадження та процесуальними дiями, яю здiйснюються (здiйснюватимуться) в процесi провадження та яю стали вiдомими свщку у зв'язку з виконанням ним сво!х обов'язкiв [1].

Отже, ключовою особливютю процесуального статусу свiдка, яка вiдрiзняе його вiд iнших учасниюв кримiнального провадження, зокрема потерпiлого, тдозрюваного, обвинува-

ченого, e таявшсть стaтyтного о6ов'язку нaдaти спpaвжнe неyпеpеджене свiдчення по сyтi пpовaдження [9; 11]. Одтак, тaкий обов'язок свщга деpжaвa пiдтвеpджye вiдповiдними rapa^ иями його зaxистy тa безпеки.

Кpимiнaльнi пpоцесyaльнi гapaнтiï довipи до покaзaнь свiдкiв спpямовaнi нa ствоpення умов, яю, з одного боку, спонугають свiдкa дaвaти пpaвдивi свiдчення ^о обстaвини, що мaють вщно-шення до кpимiнaльного пpовaдження, i, з шшого боку, покликaнi зaбезпечити ïx об'eктивнy пеpе-вipкy тa оцшку для встaновлення фaктичностi подiй. Кpiм того, зaзнaченi гapaнтiï стосуються i зaбезпечення незaлежностi тa безпеки свщта [5, с. 49].

Основними гapaнтiями довipи до покaзaнь свiдкa e його пpaвовий стaтyс, iмyнiтет свщта, га-paнтiï пpaвовоï допомоги свщку aдвокaтом, вiдповiдaльнiсть sa вплив m свiдкa, гapaнтiï безпеки свiдкa, зaбоpонa незaконного впливу нa дaчy покaзaнь свiдком, пpоцедypнa фоpмa допиту свщга щодо пiдтвеpдження aвтентичностi його покaзaнь.

«У пyнктi 22 Рекомендaцiй Р€ [3; 14] (2005) 9 пеpедбaчaeться, що пpогpaми зaxистy свiдкiв повинш бути зaкpiпленi в нaцiонaльномy зaконодaвствi тa бути доступними для свщюв тa осiб, що спiвпpaцюють з пpaвосyддям i потpебyють зaxистy. Ц pекомендaцiï дaють визнaчення циx татего-piй осiб, a сaме:

- «свщок» - це бyдь-якa особa, якa володie iнфоpмaцieю, пов'язaною з кpимiнaльним ^оце-сом, i xto подaв тa / aбо може дaти свiдчення (незaлежно вiд статусу, пpямого чи непpямого, усного aбо письмового докaзy вiдповiдно до нaцiонaльного зaконодaвствa), a тaкож, xто не включений до визшчення «особa, ята спiвпpaцюe з пpaвосyддям»;

- «людита, якa спiвпpaцюe з пpaвосyддям» - це будь-ята особa, якa несе кpимiнaльнy вщпов> дaльнiсть зa вчинення злочину aбо бyлa зaсyдженa зa yчaсть у злочиннiй гpyпi aбо iншiй злочиннiй оpгaнiзaцiï будь-якого pодy aбо зa злочини, пов'язaнi з оpгaнiзовaною злочиннiстю, are якa по-годжyeться спiвпpaцювaти з оpгaнaми кpимiнaльного пpaвосyддя, зокpемa, нaдaючи свiдчення ^о злочиннi yгpyповaння чи оpгaнiзaцiï, ^о бyдь-якi злочини, пов'язaнi з оpгaнiзовaною злочиннiстю, aбо пpо yчaстьв шшж тяжкиx злочинax» [8; 10; 14, с. 122].

Учaсть у кpимiнaльномy пpовaдженнi свiдкa пов'язaнa з необидшстю усного контaктy з сyб'eктaми, яю ведуть пpоцесyaльнi дiï, вiдтвоpюючи iнфоpмaцiю, яку вони зн8ють. У цьому випaдкy свiдок (його покaзaння) як тайбшьш пpaвдиве джеpело докaзiв, m вiдмiнy вiд пiдозpювaного, обви-нyвaченого тa потеpпiлого, юpидично поклaдae та себе обов'язок пiд «стpaxом» кpимiнaльноï вiдповiдaльностi свiдчити тa дaвaти спpaвжнe (пpaвдиве) свiдчення щодо сyтi кpимiнaльного ^о-вaдження. [12; 13]

Змютовий aнaлiз ноpмaтивниx докyментiв GC щодо зaxистy свiдкiв у кpимiнaльниx спpaвax визнaчae, що Рекомендaцiя CE (97) 13 [3; 14] тa Рекомен^^я CE (2005) 9 [3; 5] чггко pегyлюють зaгaльнi пpинципи зaxистy свiдкiв. Комiтет мiнiстpiв Рaди €вpопи ввaжae непpипyстимим фaкт, що системa кpимiнaльного пpaвосyддя не може ^ш^гнути обвинyвaчениx до суду тa не одеpжye судового piшення чеpез те, що свщки вiдмовляються дaвaти свщчення пpaвдиво i добpовiльно. Тому вони pекомендyють кожнiй деpжaвi кеpyвaтися тaкими зaгaльними пpинципaми:

- необxiдно вжити необxiдниx зaконодaвчиx тa пpaктичниx зaxодiв для зaбезпечення добpо-вiльниx покaзaнь тa зaxистy свiдкiв вiд бyдь-якиx посягaнь;

- зa aкти зaлякyвaння свiдкiв тa людей, близькиx до ниx, тpебa кapaти як о^еме кpимiнaльне пpaвопоpyшення aбо як невщ^мш чaстинa злочину викоpистaння незaконниx по^оз;

- необxiдно зaоxочyвaти свiдкiв доповiдaти компетентним оpгaнaм будь-яку iнфоpмaцiю, що стосyeться кpимiнaльниx злочинiв, a по^м дaвaти свiдчення в сyдi;

- пpaцiвники кpимiнaльного сyдочинствa повиннi бути нaлежним чином пiдготовленi для ви-пaдкiв, коли свiдки вимaгaтимyть зaxисниx зaxодiв, a тaкож кеpyвaтися вщповщними ноpмaтивни-ми докyментaми;

- ус етапи процедур щодо прийняття, впровадження, модифшацп та скасування захисних за-ходiв повинш здiйснюватись конфiденцiйно; несанкцiоноване розголошення ще! шформацп мае бути кримiналiзованим;

- шд час впровадження захисних заходiв для свiдкiв треба також враховувати необхщшсть забезпечення належного балансу мiж принципом захисту прав та очшувань жертв [3].

Отже, юридичний статус свщка е системою нормативно-регулюючих норм кримшального процесу щодо прав, обов'язюв та обмежень вiдповiдальностi особи, яка виступае як свщок, для максимально реатазаци цiею особою суспiльно значущо! функцп - реатазацл завдань кримшального судочинства. Однак для реатзаци ще! функцп держава в певних випадках змушена (а ми вважаемо, що держава зобов'язана) брати на себе обов'язок захисту свщка.

Закон Украши «Про забезпечення безпеки осiб, яю беруть участь у кримiнальному судо-чпнста» визначае категорп осiб, яким надаеться гарантiя безпеки тд час кримшального судочинства. Такими, зокрема, е: особа, яка повщомила про кримшальне правопорушення правоохоронним органом або шшою формою, брала участь або сприяла виявленню, запобiганню, припиненню або виявленню злочинiв; потерпiлий та його представник у кримiнальному процесi, пiдозрюваний, вщповщач, захисники та законнi представники; цившьний позивач, цивiльний вiдповiдач та 1хш представники у провадженнi про вщшкодування шкоди, заподiяноl злочином; представник юриди-чно! особи, стосовно яко! проводиться провадження; працiвники органiв пробацп; свщок, експерт, спецiалiст, перекладач, члени им'1 та близькi родичi вищезазначених осiб. Як бачимо, вiдповiдно до чинного законодавства Украши свщок (так само, як i члени його им'1) е повноправною особою, якiй повинне бути забезпечене право на захист [2; 4].

Своею чергою погоджуемося з позищею, що в законодавсга Украши заходи безпеки подшя-ються на:

1) правовi - встановлення вiдповiдальностi за вторгнення на життя, здоров'я та майно фiзич-них осiб, захист та процесуальну вiдповiдальнiсть - дотримання процедури отримання шформацп вiд обiзнаних осiб;

2) соцiально-економiчнi - надання можливостi змiнювати бiографiчнi данi, мюце проживання та мiсце роботи;

3) фiзичнi - забезпечення безпеки, техшчного захисту житлового та офiсного примщень тощо [5, с. 47; 6].

Однак, на практищ в Укра1ш, незважаючи на чинний закон, на жаль, реально не юнуе системи захисту свщюв як тако!, хiба що спiвробiтники нацiональноl полiцil та СБУ за потреби забезпечу-ють особисту охорону. Тому використання зарубiжного досвщу побудови системи захисту свщюв е нагальною потребою для Украши.

Передумовою для створення системи (програми) захисту свiдкiв став досвiд США. В 1960-х роках у Сполучених Штатах Америки мала мюце наполеглива боротьба держави проти американо-^алшсько! мафн. Першим свiдком, який фактично став каталiзатором виникнення вiдповiдноl програми в США, був Джозеф Валачi - учасник ^ало-американсько! мафil, який виршив давати показання в сущ. В обмiн на детальнi свщчення про внутрiшню структуру мафil вш отримав особистих охоронцiв на все життя, проживав в особливих умовах, був обмежений спшкуванням виключно через спещально призначених осiб спецiальних служб [5; 6]. Отже, обов'язок давати показання в сущ була шдтримана вщповщними гарантiями вiд держави. Цей випадок можна вважати пiлотним, який заклав основш iдеl щодо системи шструменлв та заходiв, що надаються свiдкам, продемонстру-вав здатнiсть влади захищати добросовiсних громадян. Це дозволило не тшьки змiцнити довiру до уряду, але й забезпечило подальше викриття злочинних органiзацiй та груп [14, с. 38].

У 1970 рощ Конгрес США прийняв Закон про контроль за оргашзованою злочиншстю, який дав Генеральному прокурору США право розподшяти кошти на захист свщюв, що знаходяться пiд

загрозою викрадення [10]. Але вщповщно до цього закону захист надавався лише свщкам у справах, пов'язаних з оргашзованою злочиншстю, а в звичайних справах свщки та iншi учасники судового розгляду не були захищеш. Тобто були запроваджеш критерп визначення категорiй справ та осiб, яю потребують захисту. Це було зроблено з метою уникнення зловживань та ращонального використання коштiв держави та заходiв. У цьому випадку ми можемо говорити про запровадження принципу пропорцшносп за застосування вiдповiдних заходiв до свiдка, коли отримана вщ нього допомога спiврозмiрна зi сумою затрачених коштiв.

Важливим положенням американського законодавства е можливють затримання особи, яка володiе iнформацiею, на яку поширюеться презумпцiя вiдношення до кримшально! справи. Так, вiдповiдно до законодавства Сполучених Штатiв, авторизований спiвробiтник правоохоронних органiв мае право звернутися до суду для отримання ордера на затримання важливого свщка. У той же час така уповноважена особа зобов'язана подати письмову вимогу щодо затримання свщка, доводячи, що, по-перше, цей свщок мае значну шформащю про кримiнальну справу, а по-друге, що в майбутньому буде практично неможливо забезпечити його присутшсть у судi [13]. З рiзних причин бшьшють людей, якi свщчать про злочини, готовi спiвпрацювати з полщею США. Потерпiлий може бути другом або родичем свщка, вони можуть вщчувати моральне обурення вщ того, що вчинено злочин, або вони можуть просто мати високу громадянську вщповщальшсть. Проте часто свщки бояться (вiдплата, полiцiя, судовий процес) або просто не хочуть втручатися. Однак, коли уповноважеш працiвники правоохоронного органу займаються таким свщком, вони повинш знати виключно законнi варiанти розвитку подiй:

- Чи вони мають право обмежувати свободу та особисту недоторканшсть свщка?

- Якщо свiдок перебувае у рухомому транспортному засоб^ чи вони мають право примусово зупинити його?

- Чи можуть вони вимагати вщ потенцшного свщка iдентифiкувати себе? [10; 11].

Затримання свщка буде законним, якщо потреба отримати важливу шформащю про злочин,

скоений свщком, переважае за обсягами обмежень його прав та свобод шд час затримання. Вважа-еться, що рiвень необхiдностi затримати для дачi важливого свiдчення залежить вiд чотирьох чин-никiв: 1) тяжкост злочину, щодо якого здшснюеться кримiнальне судочинство; 2) характеру та значення шформацп, якою свiдок напевне володiе, 3) рiвня впевненостi, що свщок може надати iнформацiю про злочин, i 4) наявностi або вщсутност iнших (непримусових) методiв отримання шформацп вщ важливого свiдка [4; 7]. Отже, затримання свщюв е винятковим явищем, яке здшснюеться у випадку необхщносп дачi показань на особливо серйознi злочини.

Для того, щоб визначити, чи е свщок важливим, i його затримання буде законним, уповноважена особа, вщповщальна за затримання, повинна бути впевнена, що свщок може надати таку шформащю: визначити виконавця; описати правопорушника; описати автомобшь злочинця; сказа-ти, про що говорив чи зробив злочинець; пояснити, як i коли вчинено злочин; пояснити послщов-шсть подш; надавати iмена iнших свiдкiв; вказати на наявшсть i розташування фiзичних доказiв тощо [10].

Отже, можна констатувати, що у Сполучених Штатах Америки свщок може бути затриманий лише в тому випадку, якщо правоохоронш органи впевнеш у здатносп свщка допомагати у крим> нальному провадженнi. Однак, деяю вченi справедливо зауважують, що хоча затримання свщюв за певних обставин може бути законним, проте, незважаючи на закршлення права на свободу та особисту недоторканшсть особи та заборону свавшьного затримання на конституцшному рiвнi, цей шститут кримшального процесуального права треба розглядати лише як крайнш захiд процесуаль-ного примусу, коли iншi засоби досягнення завдань кримiнального судочинства вичерпаш або неможливi, а суспiльнi вщносини, якi були порушенi, е суттевими. [11; 14, с. 21]. При цьому варто наголосити, що зарубiжний досвщ побудови системи захисту свщюв був би надзвичайно корисним

для Украши. На жаль, сьогодш питання оргашзаци дiевоl системи захисту свщюв у нашiй державi м'яко кажучи «пробуксовуе».

Висновок. Вщповщно до ретроспективи вдосконалення iнституту захисту свщюв, як бачимо, деякi зарубiжнi держави мають оптимальний i багаторiчний досвiд еволюци цього компоненту правово! системи, який безсумнiвно е позитивним для Украши. В сучасних умовах вони мають ефективну систему захисту, допомоги та шдтримки окремих оаб, щоб вони були зацiкавленi добро-вiльно взаемодiяти iз правоохоронними органами з мшмальним системним ризиком для себе. Тому використання мiжнародного досвщу е неоцiненним для нагально! необхщносп вдосконалення iнституту захисту свiдкiв в Укра!ш. Сьогоднi в Укра!ш, на жаль, не юнуе як тако! системи захисту свiдкiв, однак сшвроб^ники нащонально! полщп та СБУ за потреби забезпечують особисту охорону. Бшьше того, ще в 1993 рощ був прийнятий аналiзований вище закон, який стосуеться захисту свщюв, але вш реально не дiе i вже безнадiйно застарiв, його треба або оновити, або ж замшити на новий. Бажаним було б, щоб в Укра1ш було створено схожу за незалежшстю до НАБУ службу iз захисту свщюв. Ця незалежшсть допомогла б уникнути конкуренцп серед правоохоронних вiдомств та не допустити брак довiри до них. Уже зараз створено спецiалiзова-ну мiжвiдомчу робочу групу, усi учасники яко! погоджуються, що Укра!ш потрiбне незалежне вiдомство iз захисту свщюв.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кримшальний процесуальний кодекс Украши. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi. 2. Закон Украши «Про забезпечення безпеки ос1б, яш беруть участь у кримшальному судочинствЪ» URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/378212#Text. 3. Макбрайд Дж. (2010). европейська конвенщя з прав людини та кримшальний процес.К. : К.1.С., 2010. 576 с. Конвенщя про захист прав людини i основоположних свобод в1д 04.11.1950. Офщшний вюник Украши. 1998. № 13; 2006. № 32. С. 270. 4. Бояров В. I. (1999). Про деяк проблеми захисту окремих учаснишв кримшального судочинства. Вiсник Верховного Суду Украши. № 5. С. 35-37. 5. Как обезопасить лиц, содействующих уголовному. Российская юстиция. № 9. С. 48-49. 6. Григорьев Ф. Г. (2006). Право свидетеля и других участников уголовного судопроизводства на обеспечение их безопасности. Вестник Московского университета. Серия 11 «Право». № 3. С. 91-103. 7. Душейко Г. О. (2004). Проблеми правового забезпечення безпеки оаб, яш беруть участь у кримшальному судочинства Вiсник Запор1зького юридичного тституту. Запорiжжя, № 2. С. 209-218. 8. Весельський В. К. (1999). Питання захисту оаб, яш мають шформащю про злочинну дгяльшсть. Право Украти. № 7. С. 58-61. 9. Кримшальний процесуальний кодекс Украши. (2012). Науково-практичний коментар : у 2 т. / [е. М. Бла-ж1вський, Ю. М. Грошевий, Ю. М. Дьомш та ш.] ; за заг. ред. В. Я. Тащя, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. Х. Т. 2. 664 с. 10. Good practices for the protection of witnesses in criminal proceedings involving organized crime / United Nations Office on Drugs and Crime. New York : UNITED NATIONS. (2008). 112 p. 9. Federal Rules of Evidence. (2015). URL: https://www.law.cornell.edu/rules/fre. 11. Бараншк Р. В. (2002). Право особи на свободу в1д самовикриття, викриття члешв ll с1м'1 чи близьких родич1в у кримшальному процес1 Украши: дис. ... канд. юрид. наук. Запор1жжя. 235 с. 12. Белькова О. В. (2005). Правовий статус свщка у кримшальному процеа Украши: дис. ... канд.. юрид. наук / О. В. Белькова. Х. 215 c. 13. Маришв В. I. (1997). Принцип недоторканосп особи та його нормативний змют. Матер1али науковопрактично! конференцп «Теоретичш та практичш питання реал1зацп Конституцп Украши: Проблеми, досвщ перспективи». Ки!в. Харшв: Право, 212 с. 14. Бастрыкин А. И. (1986). Взаимодействие советского уголовно-процессуального и международного права. Л.: Издательство Ленинградского ун-та, 136 с.

REFERENCES

1. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy. [Criminal Procedure Code of Ukraine]. URL: http:// zakon1.rada.gov.ua/cgi. 2. Zakon Ukrainy «Pro zabezpechennia bezpeky osib, yaki berut uchast u kryminalnomu sudochynstvi» [Law of Ukraine «On Ensuring the Safety of Persons Participating in Criminal Proceedings"]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/378212#Text. 3. Makbraid Dzh. (2010). Yevropeiska konventsiia zprav liudyny

ta kryminalnyiprotses [European Convention on Human Rights and Criminal Procedure]. K. : K.I.S., 2010. 576 p. Konventsiia pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod vid 04.11.1950. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy. 1998. No. 13; 2006. No. 32. P. 270. 4. Boiarov V. I. (1999). Pro deiaki problemy zakhystu okremykh uchasnykiv kryminalnoho sudochynstva. [About some problems of protection of separate participants of criminal proceedings]. Visnyk Verkhovnoho Sudu Ukrainy. No. 5. P. 35-37. 5. Brusnytsyn L. V. (1996). Kak obezopasyt lyts, sodeistvuiushchykh uholovnomu. [How to secure criminals]. Rossyiskaia yustytsyia. No. 9. P. 48-49. 6. Hryhorev F. H. (2006). Pravo svydeteliay druhykh uchastnykov uholovnoho sudoproyzvodstva na obespechenyeykh bezopasnosty. [The right of a witness and other participants in criminal proceedings to ensure their safety]. Vestnyk Moskovskoho unyversyteta. Seryia 11 «Pravo». No. 3. P. 91-103. 7. Dusheiko H. O. (2004). Problemy pravovoho zabezpechennia bezpeky osib, yaki berut uchast u kryminalnomu sudochynstvi. [Problems of legal security of persons involved in criminal proceedings]. Visnyk Zaporizkoho yurydychnoho instytutu. Zaporizhzhia, No. 2. P. 209-218. 8. Veselskyi V. K. (1999). Pytannia zakhystu osib, yaki maiut informatsiiu pro zlochynnu diialnist. [Issues of protection of persons who have information about criminal activity]. Pravo Ukrainy. No. 7. P. 58-61. 9. Kryminalnyiprotsesualnyi kodeks Ukrainy. [Criminal Procedure Code of Ukraine]. (2012). Naukovo-praktychnyi komentar : u 2 t. / [Ie. M. Blazhivskyi, Yu. M. Hroshevyi, Yu. M. Domin ta in.] ; za zah. red. V. Ia. Tatsiia, V. P. Pshonky, A. V. Portnova. Kh. T. 2. 664 p. 10. Good practices for the protection of witnesses in criminal proceedings involving organized crime [Good practices for the protection of witnesses in criminal proceedings involving organized crime]. United Nations Office on Drugs and Crime. New York : UNITED NATIONS. (2008). 112 p. Federal Rules of Evidence. (2015). URL: https://www.law.cornell.edu/rules/fre. 11. Barannik R. V. (2002). Pravo osoby na svobodu vid samovykryttia, vykryttia chleniv yii simi chy blyzkykh rodychiv u kryminalnomu protsesi Ukrainy [The right of a person to freedom from self-disclosure, exposing members of his family or close relatives in the criminal process of Ukraine]: dys. ... kand. yuryd. nauk. Zaporizhzhia. 235 p. 12. Belkova O. V. (2005). Pravovyi status svidka u kryminalnomu protsesi Ukrainy [Legal status of a witness in the criminal process of Ukraine]: dys. ... kand.. yuryd. nauk / O. V. Belkova. Kh. 215 p. 13. Maryniv V. I. (1997). Pryntsyp nedotorkanosti osoby ta yoho normatyvnyi zmist. Materialy naukovopraktychnoi konferentsii «Teoretychni ta praktychni pytannia realizatsii Konstytutsii Ukrainy: Problemy, dosvid, perspektyvy». [The principle of inviolability of the person and its normative content. Proceedings of the scientific-practical conference «Theoretical and practical issues of implementation of the Constitution of Ukraine: Problems, experience, prospects»]. Kyiv. Kharkiv: Pravo, 212 p. 14. Bastrykyn A. Y. (1986). Vzaymodeistvye sovetskoho uholovno-protsessualnoho y mezhdunarodnoho prava. [Interaction of Soviet criminal procedure and international law]. L.: Yzdatelstvo Lenynhradskoho un-ta, 136 p.

Дата надходження: 24.09.2020р.

Volodymyr Ortynsky

Educational and Scientific Institute of Law, psychology and innovative education Lviv Polytechnic National University, Director of the Educational and Scientific Institute of Law, psychology and innovative education Honored Lawyer of Ukraine Doctor of Law, Professor

WITNESS PROTECTION IN CRIMINAL PROCEEDINGS: THE EXPERIENCE OF INDIVIDUAL STATES AND THE POSSIBILITY OF ITS IMPLEMENTATION IN UKRAINE

The article is devoted to the problem of protection and security of a witness in criminal proceedings, as well as the study of the experience of some foreign countries in solving this problem in criminal proceedings. In particular, to determine the essence of a witness as a subject of criminal proceedings and as a carrier of evidence in criminal proceedings, a theoretical analysis of the scientific positions of individual scholars in relation to the purpose and grounds of protection and security of witnesses, and analyzes the current criminal procedure legislation in Ukraine. establish norms for

ensuring the protection and security of a witness as a participant in criminal proceedings. A separate analysis of Ukraine's positive experience of some foreign countries in building a system of protection and security of witnesses in criminal proceedings.

It is established that the key feature of the procedural status of a witness, which distinguishes him from other participants in criminal proceedings, in particular the victim, suspect, accused, is the statutory obligation to provide independent impartial evidence on the merits of criminal proceedings. However, this obligation of the witness must be confirmed by the state with appropriate guarantees of his safety.

The legal status of a witness is a system of normative and regulatory norms of the criminal process regarding the rights, duties and limitations of liability of a person acting as a witness, for the maximum implementation of this person's socially significant function - the implementation of criminal proceedings. However, in order to carry out this function, the state is in certain cases forced (we believe that the state is obliged) to assume the duty of witness protection.

It is stated that the use of international experience is invaluable for the urgent need to improve the institution of witness immunity and its protection in Ukraine. After all, at present in Ukraine there is no such system of witness protection, except that the national police and the SBU provide personal protection if necessary. Also, back in 1993, a law was passed concerning the protection of witnesses, but it does not really work and is hopelessly outdated, it should either be updated or replaced with a new one. A proposal was made to establish a witness protection service similar to NABU's independence in Ukraine. This would help avoid competition among law enforcement agencies and prevent a lack of trust in them.

Key words: witness, witness protection, witness security, witness in criminal proceedings.