CC BY
13
IcToprn CTBHOBfieHHA Ta po3BMTKy iHCTMTyTy cBigKa b KpuMrnanbHOMy
процесi
History of Establishment and Development of the Witness Institute in the Criminal Process
OneKcaHgp Henenb 1
Alexander Chepel
1 University of State Fiscal Service of Ukraine 31 Universytetska street, Irpin, 08205, Ukraine
Анотац1я. Стаття присвячена дослiдженню ютори виникнення та розвитку такого Ыституту кримiнального процесу, як iнститут свiдка. Виявленi та nроаналiзованi закономiрностi формування iнституту свщка залежно вiд вимог часу та полггичних систем. Дослiджено правову природу показань свщюв. Аналiзуeться еволюцiя юридичних термiнiв, якi стосуються iнституту свщка. На пiдставi розвитку нормативно-правових аю1в та рiвня державного управлiння видтяються окремi iсторичнi перiоди, пов'язанi з виникненням та становленням Ыституту свщка.
Ключов1 слова: свiдок; iнститут свщка; показання; послух; видок; Руська Правда; Соборне Уложення; Статут кримшльного судочинства.
Abstract. The article is devoted to studying the history of the origin and development of such an institute of criminal procedure as the witness institute. The regularities of the formation of the institute of witness, depending on the time and political systems requirements, are identified and analyzed. The legal nature of witness testimony has been studied. The evolution of legal terms related to the institute of witness is analyzed. Based on the development of legal acts and the level of public administration, specific historical periods related to the emergence and formation of the witness institute are distinguished.
Keywords: witness; witness institute; testimony; obedience; vision; Ruska Pravda; the Cathedral Code; the Statute of Criminal Procedure.
DOI: 10.22178/pos.72-1
LCC Subject Category: K1-7720
Received 25.06.2021 Accepted 26.07.2021 Published online 31.07.2021
Corresponding Author: kashkinlaw@gmail.com
© 2021 The Author. This article is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 License L©-^J
ВСТУП
Для пошуку глибинного змкту будь-якого з шститупв, як мають вщношення до кримь нального процесу, особливо важливу роль вщграе звернення до вторичного досвщу 1'х становлення. Лише при розкритт кторично-го аспекту iнституту свщка ми зможемо быьш конструктивно пщшти до показань свiдка в сучасному кримiнальному процесi, знайти перспективнi шляхи розвитку шсти-туту свiдка, визначити прюритетш напрями вдосконалення норм, як входять до його складу. Крiм того, звернення до iсторичного досвщу, вибудовування паралелей з реаль-ним досвщом дозволить виявити негативнi тенденцп, притаманнi нацiональному регу-люванню показань свщка в сучасному кримь
нальному процеа, сформулювати шляхи ïx подолання.
Дослщження окремих теоретичних та прак-тичних аспектiв показань свiдкiв здшснюва-ли як укра'нсью, так i закордоннi науковцi. Проте, увага кторичним аспектам iнституту свiдка придiляeться лише поверхово. У зв'язку з цим питання, пов'язаш з iсторieю зародження та розвитку шституту свiдка у нащональному кримiнальному судочинствi, залишаються недослщженими, i як наслiдок -актуальними.
Метою cmammi е дослiдження Генези розвитку шституту свщка в кримшальному проце-ci.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ
Перед тим, як приступите до аналiзу станов-лення та розвитку шституту свiдка на тери-торiях, яю входять до складу сучасно!' Укра!'-ни, хотiлося б вiдзначити, що першi згадки про свiдкiв були зафжсоваш в Кодексi царя Хаммурат, який правив Вавилоном, прибли-зно в 1793-1750 роках до н.е. Кодекс е зако-нодавчим зводом правил поведшки, результатом одше!' з найважливiших реформ тодш-нього правопорядку в Месопотамп, спрямо-вано!' на унiфiкацiю та приведення до едност неписаних норм поведiнки, яю зародилися ще в первiсному сустльствь
Кодекс особливу увагу придiляв свщкам i тiй ролi, яку вони виконують. Так, якщо людина виступила в судi з показаннями про злочин i слово, яке вона сказала, не довела, а ця справа - справа про життя, то така людина повинна бути убита (ст. 3). Якщо ж вона виступила з показаннями з приводу зерна чи срiбла, то вона повинна нести покарання ще! справи (ст. 4) [6]. Варто зазначити, що з 282 статей Кодексу 13 мають пряме вщношення до свщюв та !'х показань.
На вщмшу вщ Стародавнього Вавилону, пер-шi писаш процесуальнi норми, якi стосуються шституту свщка, зародилися на територп Ки-!'всько!' Русi в Х ст. н.е. i мали вiдношення до мiжнародного права. Вони закрiплювалися в Договорах i носили змiшаний характер. Так, ст. 3 Русько^зантшського договору 911 року встановлюе, що: «... да елико явЪ будеть показаний явленими, да имЪютъ вЪрное о тацЪхъ явлений, а емуже начнуть не яти вЪры. да не кленется часть та. иже ищеть не-ятью вЪры. да егда клЪнется по вЪрЪ своеи. будеть казнь яко же явится сьгрЪшение...»1 [9, с. 21]. Зазначена норма передбачае два способи доказiв, яю можуть бути застосованi при виршенш справедливостi судом: за до-помогою показань явлених i за допомогою клятви. До показань вщносилися спостере-ження стороннiх осiб, яю доповiдали про те суду. В щлому, процитована нами норма прямо свщчить про iснуючi на той час процедур-нi особливост розгляду спорiв: вiдзначаеться можливiсть використання показань свщка; висуваються вимоги до свщюв та !'х показань. Вщбуваеться зародження процесуального
1 Договiр мютиться в «Повюп временних лгт»
(1патпвський лгтопис)
права, яке в подальшому буде сприяти розвитку кримшального процесу на укра!нських теритoрiях.
Варто зазначити, що норми, яю стосуються свщюв, використовувалися не лише у право-вщносинах, пов'язаних з мiжнарoдними еле-ментами, але й мiж самими жителями Ки!всь-ко! Руci. В даному аспект cлiд звернутися до Русько! Правди - збiрки правових норм, яю дiяли на укра!нських теритoрiях. Так, згiднo з Руською Правдою (коротка редакщя): «Или боудеть кровавъ или синь надъраженъ, то не искати емоу видока человЪкоу томоу: аще не боудеть на немъ знамениа никотораго же, то ли приидеть видокъ; аще ли не можеть, тоу томоу конець; оже ли себе не можеть мьсти-ти, то взяти емоу за обидоу 3 гривнЪ, а лЪтцю мъзда» (ст. 2). Аще ли ринеть моужь моужа любо от себе, любо к собЪ, 3 гривнЪ, а видока два выведеть; или боудеть варягъ или кол-бягъ, то на ротоу (ст. 9). Аще же приидеть кровавъ моужь любо синь, то не искати ему послоуха (ст. 28)2 [15, с. 76, 77, 83]. Таким чином, Русьюй Правдi були вiдoмi двi категорГ! свщюв: видоки i послухи.
Видоками могли бути свщки, яю засвщчува-ли фактичш обставини по справь послухами -лише свщки-очисники з боку вщповщача. Варто вщзначити, що послух спочатку грав роль такого соб1 поручителя. У подальшому, з1 зм1-ною форми кримшального процесу (з обви-нувально! на розшукову) послух стае звичай-ним свщком, i вказ1вки на будь-яку його защ-кавлен1сть зникають з нормативних актГв. Пicля Русько! Правди, згадки про пocлухiв як пoручителiв зникають з уciх наступних дже-рел права, що дiяли на укра!нських теритoрi-ях.
На пocтупальнicть у розвитку правових норм, що стосуються свщка, свщчить !х кiлькicне i якicне пoлiпшення у наступних редакщях Русько! Правди. Так, у розширенш редакцГ! Русько! Правди необхщшсть учаcтi свГдкГв (пос-лухГв та видокГв) у тих чи шших випадках вщ-значаеться Гстотно чаcтiше - вже в 15 статтях. Щодо якГсного пoлiпшення норм, можна вщзначити запровадження у них вимог, що пред'являються до сощального становища свщюв. Так, згщно зГ ст. 81 Русько! Правди (розширено! редакцГ!): «Ты тяжЪ всЬ судять послухи свободными, будеть ли послухъ хо-
2 За АкадемГчним списком середини XV ст.
лопъ, то холопу на правду не вылазити; но оже хощеть истець, или иметь и, а река тако: по сего рЪчи емлю тя, но азъ емлю тя, а не хо-лопъ, и емЪти и на железо; аже обинити и, то емлеть на немь свое; не обинить ли его, пла-тити ему гривна за муку, зане по холопьи рЪчи ялъ и»3 [15, с. 105]. Як випливае i3 за-значено! норми, законодавець встановив об-меження допустимосп показань послов за формальними ознаками, холопи й iншi зале-жнi, невiльнi люди вважалися ненадшними носiями шформацп.
Слiд акцентувати увагу на тому, що сила показань свщюв, якi засвщчували фактичнi об-ставини: по-перше, не залежала вщ ступеня переконливостi свщюв для суду; по-друге, не пщлягала спростуванню супротивною стороною. Справедливкть у цьому випадку забез-печувалися зовнiшнiми умовами, якi висува-лися до свщюв. Одшею з таких основних умов, ^м зазначеного нами рашше сощаль-ного становища, була необхщна кiлькiсть свь дкiв. Також Руська Правда передбачала узго-джешсть («слово противу слова») мiж пока-заннями свiдкiв, що пiдтверджують слова по-зивача.
Варто вщзначити, що в даний кторичний пе-рiод вже сформувалося уявлення про свщюв (послухiв та видоюв) як про оаб, якi дають показання в судь тобто фактично е учасника-ми кримшального процесу. Сам же статус таких свщюв характеризувався наявшстю обов'язюв перед судом, а також вщсутшстю прав.
1з середини XVII ст. значна частина сучасно! Лiвобережноi Украши (Гетьманщина) потра-пила пiд управлшня Росiйського Царства, яке в 1721 рощ перетворилося на Росшську 1мпе-рiю. Росiйська Iмперiя з дня свого заснування i до лжвщацп в 1917 роцi почала об'еднувати пщ сво!м прапором все быьше територiй, якi на сьогоднiшнiй день знаходяться в складi Украши. Даний кторичний факт призвiв до того, що починаючи з середини XVII ст. на значну частину украшських територш поши-рилася дiя Соборного Уложення 1649 року i наступних нормативно-правових актiв Росш-сько! 1мперп [3, с. 58]. В.О. Ключевський хара-ктеризував даний нормативний документ як акт, у якому передбачалася рiвнiсть суду i ро-зправи для вах, без привiлейовaних пщсуд-
3 За ТроТцьким списком друге! половини XIV ст. Section "Law and Security"
ностей, без вщомчих вщмшностей та класо-вих тльг i виняткiв, ... суд е однаковим, без-стороннiм i для боярина i для просто! люди-ни, з однаковою пiдсуднiстю та процедурою, хоча й не з однаковою карашстю [7, с. 253]. Соборне Уложення 1649 року стало комплек-сним нормативно-правовим актом, у якому було закршлено подальший розвиток шсти-туту свiдка.
Важливiсть послушества (показань свiдкiв) у Соборному Уложенш пiдкреслювалася вста-новленням чiтких вимог i заборон, що пред'являються до особистосп свiдка, до фо-рми та змкту рiзних видiв показань свщюв. Норми щодо свiдка та показань свщюв мкти-лися в Главi X Соборного Уложення «Про суд», яка регламентувала органiзацiю суду i проце-су.
Показання свiдкiв подыялися на чотири фо-рми. Перша форма - «ссылка из виноватых» (ст.ст. 158-160 Глави X), полягала в залученш до процесу (обвинуваченим або вщповща-чем) певного свщка, який повинен був дати показання, що ствпадали з твердженнями сторони. Якщо ж показання суперечили заявi сторони, то вона визнавалася переможеною.
Друга форма - «опчая ссылка» (ст.ст. 167-171 Глави X), полягала в залученш до процесу (обвинуваченим та вщповщачем) одного й того ж свщка, показання якого ставали вирь шальними, осюльки до проведення допиту сторони давали згоду на вщмову !х оскар-ження. Першi двi форми показань свiдкiв могли бути застосоваш лише у випадку залу-чення сторонами до справи очевидщв розг-лянутих подш, що прямо закрiплювалося в ст. 172 Глави X Соборного Уложення: «А будет которая ссылка по допросу скажет, что он про которое дело слышал от людей, а сам того дела не ведает, и та ссылка не в ссылку» [16, с. 133].
Третя форма - «повальный обыск» (ст. ст. 161-167 Глави X), при якому «ссылка из виноватых» або «опчая ссылка» були вщсутш.
За дано! форми послушества обшукуванш люди повинш були встановити чи спростува-ти факт, що вщноситься до встановлювано! в судi поди. Число опитуваних оаб не регламе-нтувалося. Сторона, яка вимагала проведення повального обшуку, заздалегщь не визначала поiменно людей, яю пщлягали опитуванню. Показання свггських оаб, даш в ходi поваль-
ного обшуку, приносилися тд присягою, яка давалася вщповщно до Tieï рел^п, яку сповь дував свiдок. Результати повального обшуку могли бути оскаржеш, свiдки, яю дали непра-вдивi показання, пщлягали кримiнальнiй та матерiальнiй вiдповiдальностi [5, с. 21]. Результати повального обшуку ощнювалися за принципом быьшосп опитаних. Повальний обшук застосовувався, в основному, за позо-вами нерухомого майна та у справах про се-лян-втiкачiв.
Соборне Уложення регламентувало, фактич-но, два рiзновиди повального обшуку. Повальний обшук по «звичайних» злочинах, який здшснювався в обвинувальному кримшаль-ному провадженш у справах за участю пози-вача i вiдповiдача (Глава X «Про суд») та повальний обшук по «державних» злочинах (Глава XXI «Про розбшш i татшш справи»). Другий рiзновид повального обшуку прово-дився в порядку розшукового процесу, який спiвiснував з обвинувальним процесом. Два рiзновиди повального обшуку вiдрiзнялися один вiд одного, швидше, не порядком отри-мання показань вщ обшукуванних людей, а пщставою провадження, i, в деяких випадках, наслщками для осiб, щодо яких добувалися вiдомостi в ходi повального обшуку. Якщо обшук здшснювався в рамках обвинувально-го процесу («суду»), то його результати впли-вали на виграш чи програш справи стороною. Несприятливi результати повального обшу-ку, проведеного в рамках розшукового проце-су, для обвинуваченого означали не просто програну справу, а тортури i смерть [14, с. 30]. Варто зазначити, що в рамках розшукового процесу кнували таю показання, як «языческая молка», яю набували статусу показань тыьки в тому випадку, якщо були даш обви-нуваченим протягом твроку тсля затри-мання (ст. 33 Глави XXI). Вважаемо, що такi показання (незважаючи на те, що вони дава-лися пiд тортурами) можна вщнести до показань свщка, якщо обвинувачений давав 'х вь дносно осiб, що вчинили злочини, в яких вш не брав участь
Четверта форма - «по скаске» (ст.ст. 158, 159, 172, 173 Глави X), полягала в показаннях, отриманих в ходi звичайного допиту свщюв, яю не залучалися до процесу за трьома вище-зазначеними формами.
Варто вщзначити, що повального обшуку могли зазнати будь-яю особи незалежно вщ по-
ходження, вiри та соцiального становища. При цьому для свщюв «по ссылке» або «по скаске» вже встановлювалися спещальш ви-моги. Так, Соборне Уложення передбачало обмеження щодо показань свщюв: заборона на свщчення зi ^в шших людей (ст. 172 Глави X), заборона на свщчення дружини проти чоловжа (ст. 177 Глави X), заборона на свщчення боярина проти боярсько! людини (ст. 178 Глави X) i т.д.
Соборне Уложення передбачало вщповщаль-шсть свщюв за неправдивi показання. Якщо брехня фжсувалася при проведены повального обшуку, то вщповщальшсть наставала в рамках ст. 163 Глави X: «..., которая половина обыскных людей солгали, и на тех обыскных людех правити на государя пеня, и чинити наказание, ... , да на них же велети пытаным правити бесчестие и увечье вчетверо» [16, с. 132]. Якщо ж хтось говорив, що по суп справи шчого не знае, а з'ясовувалося, що це брехня, то згщно ст. 164 Глави X з них також стягувалася пеня государю та призначалося покарання. Ст. 162 Глави X передбачала пока-рання за брехню обшукуванних людей рiзно-го стану, а також стягнення «убытков и прое-стей и волокит» з тих, хто збрехав, на користь тих, кому було завдано збитюв. Якщо ж ко-гось катували на пiдставi таких брехливих показань, то на !х користь iз тих, хто збрехав, «правили бесчестье и увечье вчетверо, чтобы впредь не лгали». Аналопчне покарання пе-редбачалося за дачу подвшних показань (ст. 166 Глави X).
Згщно ст. 170 Глави X, якщо з'ясуеться, що «опчая ссылка солгала, и той опчей ссылке за то учинить жестокое наказанье, бить кнутом нещадно, и убытки того, кого оговорят без вины, велеть доправить, и отдать челобитчику». У разi ж, якщо хтось посилався на брехню «опчей ссылки», а вона не була доведена, з нього, згщно ст. 171 Глави X, стягували «бесчестье, да ему же за то учинить по тому же жестокое наказание, велеть его бить кнутом нещадно, чтобы на то смотря иным неповадно было так делать» [16, с. 133].
Вщзначимо, що в 1697 рощ був прийнятий Указ «Про скасування в судних справах очних ставок, про би^е заметь оних допиту i роз-шуку, про свщюв, про !х вщвщ, про присягу, про покарання лжесвщюв та про митш гро-шЬ> [13], яким обмежувався змагальний про-
цес в судь а за неправдивi показання перед-бачалася смертна кара.
Пщсумовуючи варто зазначити, що в нормах Соборного Уложення 1649 року було закрш-лено чггю вимоги до допустимосп показань свщюв. Крiм того, на прикладi регламентацп показань свщюв можна простежити те, яким чином вщбуваеться розвиток iнституту свщ-ка в процесi, який з обвинувального трансфо-рмуеться в розшуковий.
У 1716 рощ пщ враженням вщ европейського законодавства Петро I розробляе i приймае Вшськовий статут. Однiею зi складових час-тин Вшськового статуту було Коротке зобра-ження процесiв та судових тяжб, що за сво!м змiстом становило вiйськовий кримшально-процесуальний кодекс, але при цьому поши-рювалося i на загальне судочинство. Коротке зображення закрiпило формалiзацiю процесу доказування, яке прописувалося в Соборному Уложенш 1649 р. Варто пщкреслити, що в якостi загального закону Вшськовий статут не вщмшяв рашше дiючого Соборного Уло-ження, а застосовувався одночасно з ним.
Роль свщюв у процес зросла, вагомiсть !х показань перебувала на другому мкщ пiсля ви-знання провини обвинуваченим. Законодав-ство обумовлювало силу показань сукупшс-тю двох обставин: по-перше, свiдки повиннi бути гщними довiри («добра й невинна лю-дина»); по-друге, свiдки повинш були скласти присягу, а практика диктувала ще й третю обставину - свщюв повинно бути не менше двох (дана обставина отримала в подальшо-му свое законодавче закршлення у ст. 330 Зводу закошв кримшальних).
У даний iсторичний перiод перелж осiб, якi не могли свщчити або були обмеженими в силi показань, з точки зору закону й судово! практики, досяг свого тку. Передбачалося коло свщюв (яю «були негщними i зневажалися») чи! показання суд не розглядав ш за яких об-ставин. До них належали:
«(1) Клятвопреступники, о которыхъ явно доказуемо есть, что напередь того вь суде фальшивую чинили присягу, понеже чинь свидетеля есть явный чинь. И того ради кь сему токмо безпорочные люди (а не достоинства лишенные) употребляются.
(2) Которые банизираваны или прокляты, понеже оные изь Хриспанскаго собрашя
выключены, и за бусурмановъ признаваются; и тако никакого чину недостойны суть.
(3) Которые еще у святаго причаспя не бывали, и сш также не могуть свидЪтельст-вовать; и никто не можеть за достойнаго свидЪтеля прежде признань быть, пока не учиниль присяги.
(4) Которые межевые признаки тайно пор-тять: понеже и сш, ежели онымь докажется, за нечестныхь людей содержаны суть.
(5) Изгнанные изь Государства или у ко-торыхь, преступленiя ихь ради, уши и нось рЪзаны, или знакь на щекЪ положень.
(6) Которые вь судЪ обьявлены нечестными людьми.
(7) Разбойники и воры.
(8) Смертноубивцы.
(9) Явные прелюбодеи, понеже когда онь клятву самому Богу учиненную презрить, то и еще того хужЪе вь сей причин^ учинить.
(10) Которые единаго изь сихь, вражды ради, обижають, ибо оть нихь правды ожидать туне будеть; однако жь Юристы и оныхь свидетелей, которые прежде того вражду межь собою имели, а потомь хотя и помирились, опровергають; предлагая, что будто оные еще вь сердце своемь ненависть имеють, которая оныхь сущую признать правду не допущаеть.
(11) Которые сь челобитчикомь кровнымь или ближнимь обязаны суть свойствомь, по неже, какь Права обьявляють, противьс вой-ственниковь своихь, сущей правды не приз-нають.
(12) Оные, которые вь доме челобитчикове или ответчикове хлебь ядять, или вь службе его суть; буде же иныхь свидетелей получить не можно, или иныхь притомь не было, тогда и сш прiемлются.
(13) Которые, свидетельства ради, дарами подкуплены суть. Юристы ае утверждають, что ежели свидетель принуждень свидете-льствовашя ради; изь того места, где жи-веть, прiехать, то надлежит оному учиненные протори вь пути заплатить, и его за умедлеше дель удовольствовать.
(14) Младенцы или которые еще 15 леть не имеють.
(15) Также въ собственномъ своемъ деле, никто не можетъ свидетельствовать, понеже, который самъ делу причастенъ, оный не можетъ въ предосуждеше себе противу свидетельствовать.
(16) Иностранные, о которыхъ справедли-вомъ житш подлиннаго извеспя не имеютъ.
(17) Которые по доношенш другихъ свидетельствуютъ, сказывая, что будто тотъ и тотъ мне сказывалъ, ибо кто свидетельствовать хощетъ, или принужденъ есть, оному не надлежитъ доносить то, что слышалъ, но долженъ о томъ, что онъ самъ виделъ, или только слышалъ, свидетельствовать» (ст. 2 Глави 3 «Про свщюв») [10, с. 394-396].
Дача показань свщюв була обов'язком, вщ якого шхто не мк вщмовитися, при цьому к-нувала можливкть вiдводу свщюв. Судову справу вигравав той, хто «лучшихъ и более свидетелей на своей стороне имеетъ, которые правду сущую обстоятельствами доказать могутъ, тому и поверится» (ст. 12 Глави 3 «Про свщюв»). «Яюсть» свщка залежала вщ його сощального статусу, стать рiвня освiти i т.д. Ст. 3 Глави 6 «Про допит з пристрастю i про тортури» передбачала застосування до свщюв тортури, яка «употребляется въ делахъ видимыхъ, въ которыхъ есть престу-пленiе; новъ гражданскихъ делахъ прежде пытать не можно, пока въ самомъ деле злое действо наружу не объявится, развее когда свидетель въ большихъ и важныхъ гражданскихъ делахъ въ скаске своей обробеетъ или смутится или въ лице изменится, то пытанъ бываетъ» [10, с. 404]. Вщзначимо, що безпра-вне становище учасникiв процесу, в тому чи-слi i свщюв, де виршальна роль була вщве-дена суду, формальна система доказiв, застосування тортур, змусили в 1723 рощ повер-нутися до змагального процесу. Прийнятий у 1723 рощ Указ «Про форму суду» [12] хоча й не стосувався шституту свщка безпосеред-ньо, встановив едину форму процесу для бь льшост судiв Росшсько! 1мперп та комплексно регламентував порядок судового слщства.
Положення Вiйськового статуту 1716 р. без особливих змш дiяли аж до юнця XIX ст. Його норми увшшли до Зводу закошв Росшсько! 1мперп, виданого в 1832 рощ. Положення, що стосуються шституту свщка, мктилися в Томi XV Зводу закошв «Звщ законiв кримшаль-них», який складався з двох книг: «Про зло-
чини i покарання загалом» та «Про судочинс-тво за злочинами».
До середини Х1Х ст. в Росшськш 1мперп сфор-мувалося розвинуте законодавство про свщ-кГв та 'хш показання, але при цьому кнувала неузгодженicть рГзних нормативних джерел. Незважаючи на 'х cиcтематизацiю та вклю-чення до Зводу закошв, багато в чому щ дже-рела складалися Гз заcтарiлиx норм, вш яких налiчував понад два столптя. Все це сприяло актуалГзацп перетворень кримшально-процесуального права, в тому числГ i правил, що регулюють Гнститут свГдка в кримшаль-ному процесГ. Зазначена нами проблема не-досконалостГ Гмперського законодавства була виршена проведенням судово'' реформи в 1864 рощ.
Судова реформа була остаточно «оформлена» виданням 20 листопада 1864 року «Судових статупв»: «Заснування судових установлены», «Статут кримГнального судочинства», «Статут цивГльного судочинства» та «Статут про покарання, що накладаються мировими суд-дями». Варто зазначити, що в основу судового процесу був покладений принцип безстано-востГ суду, рГвносп сторГн, вГльно' оцГнки до-казГв та презумпцп невинностГ. У кримшаль-ному судочинствГ сторони звинувачення i за-хисту отримали право подавати докази, вщ-водити свГдкГв i допитувати сторони в прису-тносп один одного. Формальна теорГя дока-зГв, запроваджена у практику Петром I за аналопею з шмецьким кримГнальним проце-сом, скасовувалася, на змшу розшуковому процесу прийшов процес змагальний.
УкладачГ Статуту кримГнального судочинства придГлили значну увагу Гнституту свщка. Незважаючи на те, що Статут у сво'й Загальнш частиш не мГстив норм Гз вимогами, що пред'являються до свГдкГв, 'х права та обов'язки були розосереджеш по всьому його тексту. При цьому найважлившГ правила, що визначають статус свГдка на всГй стадГ' попе-реднього розслГдування, були закршлеш в ГлавГ 7 «Про виклик i допит свщюв» РоздГлу другого «Про попередне слщство» [11, с. 162167].
Статут кримГнального судочинства також не давав трактування категорп «свГдок», проте його головною визначальною ознакою була здатшсть дати показання про побачене або почуте. Не допускалися до дачГ показань: 1) божевГльш; 2) священики - вщносно визнан-
ня, отриманого ними на сповщ^ 3) присяжш повiренi та iншi особи, що виконували обов'язки захисниюв пiдсудних, - вщносно визнання, зробленого !м довiрителями тд час провадження про них справ (ст. 704). Таким чином, пщставами звыьнення вiд показань були: душевний фактор - психiчний стан свiдка; моральний фактор - наявшсть мiж т-дсудним та свщком довiрчих вiдносин, якi виникають при виконанш останнiм сво!х обов'язюв.
Особлива роль у Статутi кримшального судо-чинства придiлялася присязi. Вважалося, що присяга утримуе або, принаймш, повинна утримувати свiдка вiд помилкових, перебь льшених чи неповних показань [1, с. 230]. При цьому даний правовий акт передбачав широ-ке коло свщюв, яю не допускалися до даван-ня показань тд присягою (ст. 706) та звыь-нялися вщ присяги (ст. 712). У цих випадках присягу замшювала общянка «показати всю правду з чистою совктю».
Перед початком допиту свiдки попереджали-ся про вщповщальшсть за дачу неправдивих показань (ст. 716). Свщок повинен був розпо-вiсти iнформацiю, яка вiдома йому по справь та надати вщомосп на основi особистого знання. Згщно ст. 718 свiдковi пропонувалося розповкти все, що йому вiдомо у справь не додаючи стороншх обставин та не повторю-ючи чуток з непщтверджених джерел. Пiсля викладу свщком сво!х показань сторони могли задати йому питання з уах предме^в, якi кожна зi сторiн визнае за потрiбне з'ясувати.
Статут кримшального судочинства, крiм обов'язюв свщка, регламентував i його права. Так, свщки, викликанi повiсткою, могли отримати винагороду за понесен витрати на
дорогу (ст. 192), близью родичi подсудного могли скористатися правом на iмунiтет для свiдка та не свщчити в судi. Також свщок мав привыей проти самозвинувачення (ст. 722). Не допускалося сумщення процесуального статусу свщка з виконанням обов'язюв прокурора, або захисника пщсудного, або повiре-ного, тсного обвинувача або цивильного по-зивача (ст. 709) та ш.
ВИСНОВКИ
Пщсумовуючи можна зазначити, що в другш половинi XIX ст. вщбулася докорiнна змiна профiльного законодавства, яке закршило за свiдком важливе мкце у кримiнальному про-цесi. Такш трансформацГ! сприяло закрiплен-ня змагально! форми кримiнального процесу та скасування рашше кнуючих формальних вимог, висунутих до свiдка. З аналiзу поло-жень Статуту кримiнального судочинства видно, що шститут свiдка отримав у ньому докладне закршлення, ранiше в чинному за-конодавствi даний шститут тако! регламен-тацГ! не мав. Статут кримшального судочинства був не лише комплексним, а й сучасним на той час правовим актом, який увiбрав у себе прогресивш положення зарубiжних право-вих ак^в. Багато положень Статуту кримшального судочинства, в тому чи^ й ть яю сто-сувалися iнституту свiдка, були запозичеш i знайшли свое застосування у правових актах СРСР та УРСР, а згодом - i Кримшальному процесуальному кодексi незалежно! Укра!ни. Не можна не погодитися з тим, що фактично Статут кримшального судочинства 1864 р. заклав основи сучасного шституту свiдка.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ / REFERENCES
1. Arsen'ev, K. (1870). Sudebnoe sledstvie: sbornikprakticheskih zametok [Investigation: a collection of
practical notes]. Saint-Peterburg: Tipografiya V. Demakova (in Russian) [Арсеньев, К. (1870). Судебное следствие: сборник практических заметок. Санкт-Петербург: Типография В. Демакова].
2. Gabrelian, A. (2007). Protypravna povedinka nepovnolitnikh: problemy ta shliakhy yikh vyrishennia
[Protypravna povedinka nepovnolitnikh: problemy ta shliakhy yikh vyrishennia]. Aktual'nye problemy kriminologii i kriminal'nojpsihologii (p. 129-133). Odesa: Fenyks (in Ukrainian) [Габрелян, А. (2007). Протиправна поведшка неповнолггшх: проблеми та шляхи i'x виршення. Актуальные проблемы криминологии и криминальной психологии (с. 129-133). Одесса: Феникс].
3. Gabrelian, A. (2021). Administratyvno-pravove zabezpechennia derzhavnoi polityky u protydii
prostytutsii [Administrative and legal support of state policy in combating prostitution] (Doctoral thesis). Kyiv (in Ukrainian)
[Габрелян, А. (2021). Адмшстративно-правове забезпечення державноi полтикиу протиди проститущ (Кандидатська дисертащя). Ки!в].
4. Gabrelian, A. (2021). Napriamy pidvyshchennia efektyvnosti diialnosti pravookhoronnykh orhaniv
shchodo protydii ekonomichnii zlochynnosti [Directions for improving the effectiveness of law enforcement agencies in combating economic crime]. Derzhavne upravlinnia ta administruvannia, sfera obsluhovuvannia, ekonomika ta mizhnarodni vidnosynyyak rushiini syly ekonomichnoho zrostannia derzhavXXIstolittia (pp. 2-18). Vinnytsia (in Ukrainian) [Габрелян, А. (2021). Напрями пщвищення ефективносп дiяльностi правоохоронних оргашв щодо протиди економiчнiй злочинность Державнеуправлтня та адмшстрування, сфера обслуговування, економжа та мiжнароднi вiдносини як рушшт сили економiчного зростання державXXI столття (с. 2-18). Вшниця].
5. Grigor'ev, F. (2009). Processual'noe polozhenie svidetelya v ugolovnom sudoproizvodstve [Procedural
position of a witness in criminal proceedings] (Doctoral thesis). Moscow (in Russian) [Григорьев, Ф. (2009). Процессуальное положение свидетеля в уголовном судопроизводстве (Кандидатская диссертация). Москва].
6. Istoricheskij fakul'tet Moskovskogo gosudarstvennogo universiteta. (2021). Zakony vavilonskogo
carya Hammurapi. Retrieved from http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/hammurap.htm (in Russian)
[Исторический факультет Московского государственного университета. (2021). Законы вавилонского царяХаммурапи. URL: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/hammurap.htm].
7. Klyuchevskij, V. (1993). Russkaya istoriya. Polnyj kurs lekcij v trekh knigah [Russian history.
Complete course of lectures in three books] (Vol. 2). Moscow: Mysl' (in Russian) [Ключевский, В. (1993). Русская история. Полный курс лекций в трех книгах (Книга 2). Москва: Мысль].
8. Moroz, S., & Gabreljan, A. (2016). Aktual'nye problemy formirovanija instituta chastnyh ispolnitelej v
Ukraine [Actual problems of the formation of the institution of private performers in Ukraine]. Path of Science, 7, 11-19 (in Russian)
[Мороз, С., & Габрелян, А. (2016). Актуальные проблемы формирования института частных исполнителей в Украине. Траектория науки, 7, 11-19].
9. Myshanych, O. (Ed.). (1989). Litopys ruskyi [Russian chronicle]. Kyiv: Dnipro (in Ukrainian)
[Мишанич, О. (Ред.). (1989). Лтописруський. Ки!в: Дншро].
10. N. d. (1830). Polnoe Sobranie ZakonovRossijskoj Imperii. Sobranie pervoe: s 1649 po 12 dekabrya
1825goda [Complete Collection of the Laws of the Russian Empire. First collection: from 1649 to 12 December 1825] (Vol. 5). Saint-Peterburg: Tipografiya II Otdeleniya sobstvennoj ee Imperatorskogo Velichestva kancelyarii (in Russian)
[N. d. (1830). Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание первое: с 1649 по 12 декабря 1825года (Том 5). Санкт-Петербург: Типография II Отделения собственной ее Императорского Величества канцелярии].
11. N. d. (1867). Sudebnye ustavy 20 noyabrya 1864goda [Judicial Charters November 20, 1864]
(Vol. 2: Ustav ugolovnogo sudoproizvodstva). Retrieved from https://www.prlib.ru/item/372592 (in Russian)
[N. d. (1867). Судебные уставы 20 ноября 1864 года (Ч. 2: Устав уголовного судопроизводства). URL: https://www.prlib.ru/item/372592].
12. O forme suda (Rossijskaya imperiya), 05.11.1723. Retrieved June 01, 2021, from
http://base.garant.ru/57566520 (in Russian)
[О форме суда (Российская империя), 05.11.1723. Актуально на 01.06.2021. URL: http://base.garant.ru/57566520].
13. Ob otmene v sudnyh delah ochnyh stavok, o bytii vmesto onyh rassprosu i rozysku, o svidetelyah,
ob otvode onyh, o prisyage, o nakazanii lzhesvidetelej i o poshlinnyh den'gah [On the abolition of confrontations in court cases, on being instead of them, interrogation and search, on witnesses, on the withdrawal thereof, on the oath, on the punishment of false witnesses and on duty money] (Russkoe carstvo), 21.02.1697. Retrieved June 01, 2021, from http://base.garant.ru/57565079 (in Russian)
[Об отмене в судных делах очных ставок, о бытии вместо оных расспросу и розыску, о свидетелях, об отводе оных, о присяге, о наказании лжесвидетелей и о пошлинных деньгах (Русское царство), 21.02.1697. Актуально на 01.05.2021. URL: http://base.garant.ru/57565079].
14. Sidorova, N. (2004). Pravovoe regulirovanie pokazanijsvidetelya v rossijskom ugolovnom processe:
istoriya, sovremennoe sostoyanie [Legal regulation of witness testimony in the Russian criminal process: history, current state] (Doctoral thesis). Tyumen' (in Russian) [Сидорова, Н. (2004). Правовое регулирование показаний свидетеля в российском уголовном процессе: история, современное состояние (Кандидатская диссертация). Тюмень].
15. Tihomirov, M. (1953). Posobie dlya izucheniya RusskojPravdy [A guide for studying Russian Truth]
(Doctoral thesis). Moscow: Izdatel'stvo Moskovskogo universiteta (in Russian) [Тихомиров, М. (1953). Пособие для изучения Русской Правды. Москва: Издательство Московского университета].
16. Tihomirov, M., & Epifanov, P. (1961). Sobornoe ulozhenie 1649goda [Cathedral Code of 1649].
Moscow: Izdatel'stvo Moskovskogo universiteta (in Russian)
[Тихомиров, М., & Епифанов, П. (1961). Соборное уложение 1649 года. Москва:
Издательство Московского университета].
