Правова природа кримінально-процесуального доказування Текст научной статьи по специальности «Право»

УДК 343.140.02

Свгглана Сорока

Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримшального права i процесу soroka_sv66@mail.ru

Рима Римарчук

Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", кандидат юридичних наук, доцент кафедри цившьного права та процесу rimma2@ukr.net

ПРАВОВА ПРИРОДА КРИМ1НАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ДОКАЗУВАННЯ

© Сорока С., Римарчук Р., 2017

Розглянуто кторичш аспекти формування кримiнально-процесуального доказового права вщ минулих часiв до сьогодення. Автор аналiзуe положення основних нормативно-правових актiв, якi були чинними у ri часи, в частиш, де розвинуто правовi щеТ доказування.

Ключовi слова: доказове право; доказування; докази; кримшально-процесуальне законодавство; потершлий; обвинувачений.

Светлана Сорока, Рима Римарчук

ПРАВОВАЯ ПРИРОДА УГОЛОВНО-ПРОЦЕССУАЛЬНОГО ДОКАЗЫВАНИЯ

Рассмотрены исторические аспекты формирования уголовно-процессуального доказывания от прошлых времен до современности. Автор анализирует положения основных номативно-правовых актов, которые действовали в те времена, в части, где раскрыты правовые идеи доказывания.

Ключевые слова: доказательное право; доказывание; доказательства; уголовно-процессуальное законодательство; потерпевший; обвиняемый.

Svetlana Soroka

Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Criminal Law and Procedure Ph. D., Assoc. Prof.

Ryma Rymarchuk

Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Civil Law and Procedure Ph. D., Assoc. Prof.

LEGAL NATURE OF CRIMINAL PROBATION

The article is devoted to the analysis of historical aspects of legal procedural probation establishment from ancient times till nowadays. The author researches on legal rules of basic

legal acts that were adopted at that times in a past, regarding those ones that revealed legal idea of the probation.

Key words: evidentiary law; probation; proofs; criminal procedural legislation; victim; accused.

Постановка проблеми. У юридичнш наущ постшно придшяеться увага юторико-правовому методу наукового тзнання, оскшьки iсторiя змiнюeться в 4aci та розвиваеться. Питання формування шституту доказування у кримiнальному провадженнi мають не лише теоретичне, а й важливе практичне значення, а одшею з умов устшного реформування будь-якого державного шституту е використання власного минулого досвщу.

Анашз дослiдження проблеми. Поняття доказiв та проблеми доказування у кримшальному процесi розглядали у сво!х працях такi вченi, як Ю. I. Азаров, С. А. Альперт, Т. В. Варфоломеева, В. I. Галаган, В. Г. Гончаренко, Ю. М. Грошевий, В. С. Зеленецький, А. В. 1щенко, В. Т. Маляренко, М. М. Михеенко, В. Т. Нор, М. А. Погорецький, С. М. Стахiвський, В. М. Тертишник, Л. Д. Удалова, В. П. Шибшо, М. С. Шумило та шшь

Мета дослщження. Мета статп полягае у науковому осмисленш iнституту доказування у кримшальному провадженш в iсторико-юридичному аспектi крiзь призму вимог КПК Укра!ни i наданнi науково обгрунтованих пропозицiй щодо вирiшення порушених питань.

Виклад основного MaTepi^y. Доведення iснуе стiльки, скшьки сама людина. Процесуальне доказування та правозастосування пов'язаш з появою права та державносп. Iсторiя процесуального доказового права Украши мае величезне правове значення, оскшьки сучасний стан доказового права е наслщком попереднього його розвитку. Становище, що склалося в обласп доказування, зумовлене багаторiчним процесом розвитку права i держави (науковi суперечки, дискуси, погляди, судження поколшь вчених). Наукову дискусiю навколо розумшня доказiв започатковано з часiв Давнього Риму iз запровадженням детального регулювання процесуальних дiй суду з розслщування злочину i доволi суворих правил формального ощнювання доказiв У римському правi пiд "доказами" розумiли усе те, за допомогою чого може бути пояснено справу, тобто тд доказом - "probation" - тодi розумши власне доказ, засiб доказування i судове слiдство [1, с. 260]. Розвиток римського права i його апробащя державами Свропи, безумовно, вплинули i на становлення шституту доказового права на Рус^ де першi згадки про докази пов'язують з "Руською Правдою" [2, с. 588]. "Руська Правда" надавала широк можливостi для доказування за допомогою показань свщюв. Свiдками могли бути тшьки особисто вiльнi люди (це притаманно i для римського права, i для давньогерманського, й англосаксонського права). Кабальш люди -закупи i холопи не володiли доказовою правосуб'ектнютю. Тiльки у виняткових випадках, у разi вiдсутностi iнших засобiв доказування, до свiдчень допускалися иуни боярськi, а за позовами щодо невеликих сум допускалися закупи. В окремих статтях "Русько! Правди" згадуеться i про подання речових доказiв ("знаменiя") [3, с. 35-36]. "Руська Правда" була единим джерелом права для уах схщнослов'янських земель.

Пюля розпаду Ки1всько1 Русi, у часи перебування укра!нських земель пiд владою Литви та Польщу основними джерелами, що регулювали тогочасш процесуальнi вщносини, були Судебник Казимира 1468 р. i Литовськi статути. Пiдгрунтям для тдготовки Литовських статутiв стала "Руська Правда", звичаеве укра!нське, литовське, бшоруське i польське право, вiдповiдна судова практика та рiзноманiтнi судiвники [4, с. 30]. Судочинство починалося за заявою защкавлено! сторони - потерпшого або його родичiв. Позивач повинен був самостшно зiбрати усi докази, подати !х суду i тдтримувати обвинувачення. На будь-якiй стадil процесу вш мав право вiдмовитися вщ позову або обвинувачення, укласти мирову угоду. Разом з тим, щодо найтяжчих злочишв (наприклад, державного характеру, проти церкви) слщство i суд були обов'язковими незалежно вщ заяви сторони. Тут практикувалися доноси, застосовувалися катування, додержувалася таемниця судочинства, тобто почали виявлятися риси розшукового процесу [5,

с. 200]. Доволi розгалуженою була система доказiв, якi застосовували у судах. Вони подшялися на досконалi та недосконалi ("повш" й "неповш"). Литовсью статути мiстили перелiк найважливiших доказiв. Починаючи з доказiв, що мають найбiльшу доказову силу, можна видшити: а) зiзнання; б) грамоти; в) оглядини i речовi докази; г) свщюв; г) присягу; д) жереб; е) допити на муках [6, с. 58].

Оскшьки Литовський статут е шзшшою пам'яткою права, ашж "Руська Правда", то правовi ще! доказування розвиненi в ньому досконалше, що вiдповiдало розвиненiшим уявленням законодавця про доказове право. Литовський статут був довершешшим нормативним актом суто державно-владно! оргашзацп, хоча i враховував звича! народiв, якi населяли Литовсько-Польсько-Руську державу. Доба Гетьманщини успадкувала основш риси процесуального права попереднього юторичного перiоду, тому сама система доказiв мало вiдрiзнялася вiд пе!, що iснувала у литовсько-польську добу. До них належали: а) зiзнання; б) грамоти; в) свщки; г) присяга; г) оглядини i речовi докази; д) допити на муках. Важливе мюце посiдало подання письмових доказiв (грамот), якi подшялися на публiчнi та приватнi. Публiчнi грамоти, до яких належали усяю урядовi документи, та документи, складеш перед урядом i помiщенi в урядовi книги, деякi договори, вважалися повним доказом i проти них суд не допускав доказiв вщ свiдкiв чи присяги. Меншу вартють мали приватнi документи, якi можна було заперечувати шшими доказами [6, с. 77].

Литовський статут упродовж кшькох столггь був основним збiрником права в Украш, навiть у тш частинi, що була приеднана до Польщу й становив основне джерело кодексу "Права, по которым судится Малороссийский народ". На правобережий Украш Литовський статут дiяв до скасування Указом царя Миколи 1 з 25 червня 1840 р. Деяю законоположення Литовського статуту були внесет до збiрки закошв Росшсько! 1мперп та зберегли законну силу в Чершпвськш i Полтавськiй губершях аж до 1917 р. [4, с. 30].

Оскшьки бшьша частина Укра!ни в 60-тi роки Х1Х ст. входила до складу Роси, то на розвиток доказового права в Украш вплинули судовi реформи. Судова реформа 1864 р. була одшею з найпослщовшших та найглибших iз цих реформ. 20 листопада 1864 року був прийнятий Статут кримшального судочинства. Цей нормативний акт не мютив окремо! глави, що стосувалася б нормативного врегулювання поняття доказiв i вимог до них. Проте Статут кримшального судочинства вщ 20 листопада 1864 р. мютив норми, пов'язаш iз вимогою "виршувати справи по точному розуму юнуючих законiв" (ст. 12), передбачав порядок проведення слщчих дiй, збирання та збертання речових доказiв (статтi 371-376), порушення якого визнавалося приводом до скасування остаточних вироюв (пп. 1, 2 ст. 912); закршлював вимоги, згщно з якими протокол огляду визнавався таким, що не мае "законно! достовiрностi" (ст. 688); встановлював недопустимють допиту окремих осiб як свщюв (статтi 704-709); можливiсть отримання доказiв вiку неповнолiтнього iз чггко встановлених джерел (ст. 413) тощо [7].

З 1917 р. в радянсью часи iнститут доказового права набув шшо! форми - його вшьний розвиток був призупинений, зважаючи на жорсткий тиск державного штересу. Приблизно в цей самий час з'явився галузевий пщхщ у правi - без урахування загальнотеоретичного значення теори доведення. У постреволюцiйний перюд доведення вiдновлюеться i вiдбуваеться його притирання до слщчого радянського процесу. Доведення суб'екта стало вторинним i не таким значущим для правозастосовувача, заклопотаного захистом, передуем, державного штересу. Приватний i публiчний початок у правi офiцiйно зникли, "поваленi" революцшно-правовими перетвореннями, публiчне право увiбрало в себе приватне. Приватний, особовий штерес вщшшов на другий план.

У 1922 р. був прийнятий КПК УРСР, який встановив, що "суд не обмежений жодними формальними доказами, однак лише вщ нього залежить, за обставинами справи, допустити п чи iншi докази" (ст. 61). Щоправда, у КПК УРСР 1922 р. його розробники намагалися закршити важливi положення, спрямоваш на забезпечення законносп збирання доказiв. Зокрема, мютилася заборона допитувати як свщюв захисника обвинуваченого; ошб, якi унаслiдок сво!х фiзичних та психiчних вад не здатш правильно сприймати явища, що мають важливе значення для справи та давати щодо них показання (ст. 65); встановлювалися випадки обов'язкового призначення експертизи (ст. 661) тощо. Проте до КПК УРСР 1922 р. не увшшли норми щодо iмунiтету свщка, вщповщно до якого вш мав право не свщчити проти себе чи близьких родичiв, норми, спрямоваш

на забезпечення змагальносп судового розгляду, та iншi позитивш для того часу положення, що мютилися в Статут кримiнального судочинства 1864 р. [8].

Новим поштовхом до активного розвитку теорп доказiв стала змiна кримшально-процесуально1 полiтики в державi, уявлень про гарантп прав особи, яка потрапляе до орбiти кримiнального судочинства, широке обговорення, розроблення та прийняття Основ кримiнального судочинства СРСР та радянських республш 25 грудня 1958 р., кримшальних процесуальних кодексiв радянських республш, зокрема КПК Украши 1960 р. В Основах вперше було закршлено визначення поняття доказiв (ч.1 ст. 16), вказано 1х джерела (ч. 2 ст. 16), до яких належали показання свщюв, показання потерпшого, показання тдозрюваного, показання обвинуваченого, висновок експерта, речовi докази, протоколи слщчих та судових дiй та iншi документи; закрiплювався перелiк обставин, що тдлягають доказуванню (предмет доказування), а також найважливiшi положення оцшки доказiв (ст. 17) [9].

Отже, зазначимо, що методолопчш основи сучасного розумшня доказування заклала радянська правова наука в 60-70-т роки XX столгття пiсля прийняття КПК Украши 1960 р.

З початку 90-х роив i до нашого часу в науковш лiтературi висловлювалися рiзнi погляди на проблематику доказування у кримшальному процесс Бiльшiсть вчених зазначають, що доказування слiд розглядати як процес пiзнання - чуттевого (безпосереднього) i рацюнального (опосередкованого). З позици гносеологй' доказування е специфiчною процесуальною методологiею пiзнання уповноваженими законом суб'ектами вщповщного об'екта дослщження. Крiм того, доказування розглядаеться i як практична дiяльнiсть для встановлення обставин справи залежно вщ виду судочинства. Тобто доказування завжди е певною дiяльнiстю визначених учасниюв того чи шшого процесу, яка мае вщповщну мету, як i будь-яка людська дiяльнiсть. Результатом дiяльностi з доказування визнаеться система доказ1в, здатна вщображати у вах необхiдних аспектах предмет доказування (сукупнють обставин, яю необхiдно встановити у справi). Готових доказiв у природi не iснуе, тому шд час провадження у справi докази i 1х процесуальнi джерела швидше формуються на пiдставi здiйснення пошукових, шзнавальних, посвщчувальних та правозабезпечувальних заходiв. Система доказiв реконструюе дiйснiсть, замшюе реальнi життевi подй' певними юридичними фактами. Теорiя доказування поширюеться на ва суспiльнi вщносини, на ва явища зовнiшнього свiту, яю так чи шакше пов'язанi з процесом доказування.

Отже, розвиток науки вгтчизняного кримiнального процесу спонукае до необхщносп дослiдження та перегляду традицiйних наукових поглядiв щодо окремих особливостей кримшального процесуального доказування. Особливо1 актуальностi виршення цього питання набуло у звязку iз прийняттям КПК Украши 2012 р., в якому запропоноваш дещо iншi новiтнi пiдходи до доказування. У КПК Украши 2012 р. передбачена Глава 4 (Докази i доказування), у якш розкрито поняття доказiв (ст. 84 КПК), належносп (ст. 85 КПК) та допустимосп (ст. 86 КПК) у разi визнання ведомостей доказами; визначено, яю докази е недопустимими (ст. 87-89 КПК). У ч. 2 ст. 84 КПК Украши 2012 р. закршлено, що процесуальними джерелами доказiв е показання, речовi докази, документи, висновки експерив. Визначено обставини, яю тдлягають доказуванню у кримшальному провадженш (ч. 1 ст. 91 КПК), зазначено, що доказування полягае у збиранш, перевiрцi та оцшщ доказiв з метою встановлення обставин, що мають значення для кримшального провадження. Розкрито найважливiшi положення збирання (ст. 93 КПК) й ощнювання доказiв (ст. 94 КПК). Крiм того, окремi положення шституту доказування яюсно змшено. Запровадження засади безпосередносп дослщження показань, речей i документа (п. 16 ст. 7, ст. 23 КПК Украши) свщчить про те, що суд мае право обгрунтовувати сво1 ршення виключно тими доказами, яю вiн особисто й безпосередньо дослщив у судовому засiданнi за участю сторiн тощо [10].

Висновки. Отже, шститут доказового права пройшов певний розвиток i ми повнютю пiдтримуемо думку М. С. Таганцева, який наголошуе: якщо ми бажаемо вивчити який-небудь юридичний шститут, що юнуе тепер, то для власного правильного його розумшня повинш простежити його юторичну долю, приводи, через яю вш з'явився, i змши, яких вiн зазнав у своему юторичному розвитку [11, с. 21]. Значення шституту доказового права полягае у тому, що його норми е центральним шститутом кримшального процесуального права. З моменту надходження до правоохоронного органу шформаци про кримшальне правопорушення i до прийняття

процесуального ршення судом домшуе робота з доказами. Функщональне призначення Teopii' доказiв полягае в тому, що на основi вивчення й узагальнення норм доказового права, практики 1х застосування можливо виробити науковi пропозицп щодо удосконалення норм кримшального процесуального законодавства та практики 1х застосування.

СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ

1. Бартошек М. Римское право (Понятия, термины, определения) / М. Бартошек; [пер. с чешск.]. - М. Юрид. лит., 1989. - 448 с. 2. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / М. Ф. Владимирский-Буданов. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. - 640 с. 3. Руська правда (просторова редакщя) // Хрестомат1я з ¡сторп держави i права Украгни. У 2 т. - Т. 1: З найдавнших чаав до початку ХХ ст. : [навч. поаб. для юрид. вищ. навч. закл. I фак.] /

B. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький; за ред. В. Д. Гончаренка. - К.: 1н Юре, 1997. -

C. 29-39. 4. Куфтирев П. В. Витоки формування давньоруського доказового права за юридичними першоджерелами схiдних слов'ян / П. В. Куфтирев // Утверситетсью науковi записки. - 2011, № 4(40). - С. 21-37. 5. Iсторiя держави i права Украгни: [тдручник]. У 2-х т. / В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та iн.; за ред. В. Я. Тащя, А. Й. Рогожина, В. Д. Гончаренка. - К.: 1н Юре, 203. - Том 1. - 656 с. 6. Падох Я. Суди i судовий процес Старог Украгни / Я. Падох. - Нью-йорк - Париж - адней - Торонто - Львiв: Наукове товариство iм. Шевченка, 1990. - 128 с.

7. Судебные уставы 20 ноября 1864 года: с изложением рассуждений, на коих они основаны. - Изд. 2-е доп. - СПб.: Гос. канцелярия, 1867. - 523 с. 8. Уголовно-процессуальный кодекс УССР // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-Крестьянского правительства Украины. - 1922. -№ 41. - Ст. 598. 9. Кримтально-процесуальний кодекс Украгни 1960 року [Електронний ресурс]. -Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-05. 10. Кримтальний процесуальний кодекс Украгни 2012 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17. 11. Таганцев Н. С. Курс русского уголовного права: Учение о преступлении. Часть общая / Н. С. Таганцев. - СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича. - Кн. 1. - 1874. - 292 с.

REFERENCES

1. Bartoshek M. Rymskoe pravo (Ponyatyya, termyni, opredelenyya) per. s cheshsk. [Roman law (Notion, terms, definitions)], Moscow. Yurid. lit. Publ, 1989. 448 p. 2. Vladymyrskyy-Budanov M. F. Obzor ystoryy russkoho prava [The review of the history of russian law]. Rostov-na-Donu: Phoenix Publ. 1995. 640 p. 3. Honcharenko V. D., Rohozhyn A. Y., Svyatockiy O. D. Rus'ka pravda (prostorova redaktsiya). Khrestomatiya z istoriyi derzhavy i prava Ukrayiny. U 2 vol. Vol. 1 Z naydavnishykh chasiv do pochatku XX stolittya: navch. posibnyk dlya yuryd. vyshch. navch. zakl. I fak. [Ruska pravda. On the history of state and law of Ukraine. Vol. 1 From ancient times to the beginning of XX century]. Kyiv: In Yure Publ., 1997. P. 29-39. 4. Kuftyrev F. V. Vytoky formuvannya davn'orus'koho dokazovoho prava za yurydychnymy pershodzherelamy skhidnykh slov"yan [The roots of ancient russke evidentiary law formation on the basis of legal rules of eastern savics]. Yniversytetski naukovi zapysky Publ., 2011, Vol. 4(40), P. 21-37. 5. Honcharenko V. D., Rohozhyn A. Y., Svyatockiy O. D. Istoriya derzhavy i prava Ukrayiny: [pidruchnyk] [History of state and law of Ukraine], Kyiv: In Yure Publ., 2003. Vol. 1, 656 p. 6. Padoh Ya. Sudy i sudovyy protses Staroyi Ukrayiny [Courts and trial in Ancient Ukraine]. Lviv: Scientific community of T. Shevchenko Publ., 1990. 128 p. 7. Sudebnbie ustavbi 20 noyabrya 1864 hoda: s yzlozhenyem rassuzhdenyy na koykh ony osnovanbi. Yzd. 2-e dop. [Judicial regulations from November 20, 1864: with a statement of the reasoning on which they are based] State kancel Publ.,1867. 523 p.

8. Uholovno-protsessual'nbiy kodeks USSR [Code of Criminal procedure of USSR] Sobranye uzakonenyy y rasporyazhenyy Raboche-Krest'yanskoho pravytel'stva Шшъпу, 1922. No 41. P. 598. 9. Kryminal'no-protsesual'nyy kodeks Ukrayiny 1960 roku [Code of criminal procedure of Ukraine 1960]. Available at: zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-05. 10. Kryminal'nyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny 2012 roku [Code of criminal procedure of Ukraine 2012] Available at: zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17. 11. Tahancev N. S. Kurs russkoho uholovnoho prava: Uchenye o prestuplenyy. Chast' obshchaya [Course of russian criminal law: General part] Spb.: M. M. Stasyulevich Publ., Book. 1. 1874. 292 p.

Дата надходження: 18.06.2017р.