CC BY
26
Становлення та розвиток принципу змагальност в кримшальному процес
Establishment and Development of the Adversarial Principle in the Criminal Process
Оксана Стршецька 1
Oksana Striletska
1 University of State Fiscal Service of Ukraine 31 Universytetska street, Irpin, 08205, Ukraine
Анотац1я. Стаття присвячена дослщженню ютори виникнення та розвитку принципу змагальност в кримшальному процесс. Еволюцiя принципу змагальност в кримiнальному процесi дослiджуeться в хронолопчному порядку, в iсторичнiй ретроспектив1 На пiдставi розвитку нормативно-правових аю1в та рiвня державного управлшня видiляються окремi iсторичнi перiоди, пов'язан з розвитком принципу змагальностi в кримшальному процес1 Ретроспектива свiдчить про те, що змагальнiсть слiд прийняти за основу орга^заци всього кримшального процесу. Тiльки в цьому випадку можливий чiткий подiл функцiй обвинувачення, захисту i вирiшення кримiнального провадження на вЫх його стадiях, та надтення сторiн процесу рiвними можливостями щодо надання доказiв та вщстоювання сво'Гх позицiй.
Ключов1 слова: принцип змагальносд змагальнiсть; Соборне Уложення; Статут кримшального судочинства; сторона захисту; сторона обвинувачення; суд; кримшальний процес; кримшальне провадження.
Abstract. The article is devoted to studying the history of the origin and development of adversarial principles in criminal proceedings. The evolution of the adversarial principle in the criminal process is studied in chronological order, in historical retrospective. Based on the development of legal regulations and the level of public administration, specific historical periods related to the development of the adversarial principle in criminal proceedings are distinguished. A retrospective suggests that adversarial proceedings should be taken as the basis for the organization of the entire criminal process. Only in this case, it is possible to clearly separate the functions of prosecution, defence, and resolution of criminal proceedings at all its stages and give the parties equal opportunities to provide evidence and defend their positions.
Keywords: adversarial principle; adversarial proceedings; the Cathedral Code; the Statute of Criminal Procedure; defence; prosecution; court; criminal procedure; criminal proceedings.
DOI: 10.22178/pos.72-2
LCC Subject Category: K1-7720
Received 25.06.2021 Accepted 26.07.2021 Published online 31.07.2021
Corresponding Author: kashkinlaw@gmail.com
© 2021 The Author. This article is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 License L©-^J
ВСТУП
Кримшальний процес пройшов досить три-валий шлях еволюцп, одна форма кримшального провадження змшювалась шшою, i в результат вiн набув стшких рис змагальностi, якi на сьогодшшнш день пов'язують iз стано-вленням та розвитком полггичних систем демократичного типу. Не можна не погоди-тися з тим, що для демократы характеры зма-гальнiсть i гласнiсть, спрямованi на забезпе-
чення наявного рiвня свободи: вiльне обго-ворення будь-яких питань та выьне змагання претендентiв [12, с. 24]. Принцип змагальнос-Ti в кримшальному процеа е складним соща-льно-правовим явищем, яке обумовлюе необ-хщшсть звернення до iсторичного досвiду його виникнення, для визначення перспектив подальшого вдосконалення в план практично!' реалiзацiï у сучасному кримшальному процеа.
Проблеми судочинства i змагальност в кри-мiнальному процесуальному правi в рiзний час дослщжували О. Кочеткова, Т. Лотиш, I. Нжтна, М. Розiн, Н. Сардарян, О. Чiчканов та iн. науковщ.
Метою статтi е дослiдження Генези розви-тку принципу змагальностi в кримшальному процесi
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ
Починаючи наше дослiдження, варто нагада-ти, що змагальнiсть е не лише принципом судочинства, а й одшею з його форм. Вважаеть-ся, що змагальний кримшальний процес ви-дiлився з приватно-позовного процесу - одного з тдтитв найбыьш ранньо'' обвинува-льно'1 форми кримшального процесу, що кну-вав у Кшвськш Русi. Кримiнальний процес на той час був представлений змаганням сторш, як називалися «суперниками», або «сутяжниками», i називався «тяжбенним». Супереч-ка вирiшувалася лише на пiдставi тих доказiв, як були представленi позивачем - обвинува-чем та вiдповiдачем - обвинуваченим. На змагальш сторони покладався обов'язок що-до доказування свое'' правоти, а громада - суд - виступала в якосп спостерiгача за змаганням мiж сторонами та констатувала пiдсумок змагання.
Приватно-позовний кримiнальний процес мав окремi риси змагальностi: розмежування процесуальних функцiй обвинувачення й за-хисту; розподiл сторiн; повна рiвноправнiсть сторiн у судi, причому на вах стaдiях кримь нального процесу; незалежшсть суду. До не-долшв можна вiднести вiдсутнiсть вимоги повноти доказування вини, наявшсть лише внутршнього переконання суду; докази часто не вщносилися до справи по сут й носили релiгiйно-мiстичний характер (ордалп, поле, присяга), що призводило до судових поми-лок; вщсутшсть захисту публiчного iнтересу [6, с. 38-39]. Варто пщкреслити, що принцип змагальност лише вбачався у приватно-позовнiй формi кримiнaльного процесу, ви-рiшaльного значення в зaбезпеченнi ктинних висновкiв у кримiнaльному судочинствi вш не мав. В основi процесу знаходилась актив-нiсть сторiн ь перш за все, ^е'' сторони, яка виступала в ролi обвинувача.
Шсля розпаду Ки'всько'' Русi та перюду феодально'' роздробленостi укра'нсью землi
ввiйшли до складу рiзних державних утво-рень, з наступним заснуванням на них стано-во-представницько'' монархи. Змiнa форми прaвлiння на станово-представницьку мона-рхiю супроводжувалася в перюд XV-XVII ст. становленням основних елемешпв розшуко-вого (ш^зицшного) процесу, який прийшов на змiну обвинувальному процесу.
Розвиток сустльних вiдносин та антагошзму мiж феодалами й селянами неминуче вiв до змiни процесуального законодавства, появи в ньому рашше невiдомих форм та iнститутiв, посилення ш^зицшних начал процесу. Дaнi тенденцп рельефно вiдобрaзилися в Соборному Уложенш 1649 року, яке придыяе бага-то уваги розшуку, хоча перевага також нада-еться i суду [13, с. 21]. Слщ нагадати, що з се-редини XVII ст. значна частина сучасно'' Лiво-бережно'' Укра'ни (Гетьманщина) потрапила тд упрaвлiння Росiйського Царства, яке в 1721 рощ перетворилося на Росшську 1мпе-рiю. Росiйськa Iмперiя з дня свого заснування i до лiквiдaцГi в 1917 рощ почала об'еднувати тд сво'м прапором все быьше територiй, якi на сьогодшшнш день знаходяться в склaдi Укра'ни. Даний iсторичний факт призвiв до того, що починаючи з середини XVII ст. на значну частину укра'нських територш поши-рилася дiя Соборного Уложення 1649 року [2, с. 58], яким у рядi випадюв передбачалася можливiсть переходу справи, що почалася порядком обвинувального процесу, до прова-дження в порядку розшукового процесу.
В епоху дп Соборного Уложення паралельно кнували два процесуальних порядки розгля-ду справ: суд i розшук. У першому, на вiдмiну вiд другого, проявлялися змагальш начала. Судовий порядок збер^ався для дрiбних, з точки зору держави, справ. До них вщносилися мaйновi спори та дрiбнi кримшальш справи. Вщносно тяжких злочинiв зaмiсть судового порядку використовувався розшук, який був не стыьки розглядом справ з метою вста-новлення ктини, сюльки кримiнaльним пе-реслiдувaнням злочинцiв державним елеме-нтом. При цьому, за тяжк злочини не вима-галося заяви «позивача» (хоча й вони не ви-ключалися) - приводом мiг стати указ царя або донос.
За Соборним Уложенням 1649 року найваж-лившими учасниками системи досудового провадження були воеводи i губш старости. Вони дiяли на мкцях i за своею суттю пред-
ставляли однооабш судово-слiдчi органи. На рiвнi середньо'' ланки, замкть воевод та губ-них старост, функщонували розшуковi нака-зи. Очевидно, що, на цьому вторичному етат вiдбуваеться зародження багатостутнчасто'' системи оргашзацп судочинства, де функцп правосуддя i розшуку здiйснювалися одними й тими ж органами. Досудове провадження здшснювалося (якщо воно взагалi здшсню-валося, оскiльки правового закрiплення до-судового провадження як обов'язкового еле-мента кримшального процесу не кнувало) воеводами, губними старостами i посадовими особами розшукового наказу [15, с. 32]. Слщс-тво i суд розглядалися як единий елемент за-гального процесу розгляду кримшально'' справи. Обвинувач вщ iменi держави, слщчий та суддя об'еднувалися в одну особу, в один каральний орган, метою якого було приду-шення спротивiв населення, спрямованих проти пануючого класу, при цьому вщбувало-ся придушення не лише простих людей, а й представниюв боярсько'' опозицп.
До кiнця XVII ст. на законодавчому рiвнi вщ-буваеться остаточний вiдхiд вiд змагальних начал у судовому розглядь Так, 1менний Указ «Про скасування в судових справах очних ставок, про введення, заметь них, розпиту-вання та розшуку, про свщюв, про вщвщ 'х, про присягу, про покарання за лжесвщюв i митш грошЬ вiд 21.02.1697 р. запроваджував розшукову форму процесу для кримшальних та цивiльних справ, для яких, згщно Соборного Уложення, був передбачений судовий порядок розгляду. Ухвалення в 1715 рощ Короткого зображення процеав i судових тяжб, яке було самостшною частиною Вшськового статуту Петра I, розвинуло принципи розшукового процесу, закладеш в лютневому 1мен-ному Указь Провiдна роль у процесi выводиться суду, при цьому саме судочинство стае негласним i письмовим. Грунтуючись на тео-рп формальних доказiв, «царицею доказiв» стае визнання пщозрюваним свое'' вини, у зв'язку з чим зростае роль тортур, як засобiв його отримання. Застосування тортур чiтко регламентувалося, при цьому на важливкть тортур також вказуе те, що 'х застосування допускалося i вiдносно свiдкiв при розглядi цивiльних справ: «... когда свидетель въ большихъ и важныхь гражданскихъ дЪлахь въ скаскЪ своей обробЪеть или смутится или въ лицЪ изменится, то пытань бываеть» [9, с. 404] (ст. 3 Глави VI Друго'' частини процесу
«Про розпитування з пристрастю та про тор-тури»). Законодавець обмежив участь захис-никiв у процесi та встановив стислий порядок розгляду справ. Як пише М.М. Розш, процес передбачав «протиставлення суддi-слiдчого -особь яка служила предметом розшуку... Право переслщування належить державГ Обви-нувачений реалiзуе сво'' права лише в межах, наданих слщчим. Слщство не пов'язане з про-цесуальною формою, момент закiнчення слiдства визначаеться слщчим» [14, с. 342].
В цГлому, реформи Петра I, як безпосередньо стосувалися кримiнального процесу, можна охарактеризувати: вщсутшстю змагальностi в кримшальному процеа; вщсутшстю рГвно-прaвностi сторш кримiнального процесу; вщ-сутнiстю подГлу процесуальних функцiй у кримiнaльному процеа; домшуванням формально'' системи докaзiв. До прийняття в 1723 рощ 1менного Указу «Про форму суду» даш характеристики цiлком можна було вщ-нести i до цивГльного процесу, який, фактич-но, становив едине цГле з процесом кримша-льним. 1менний Указ вiдновив дшчу рaнiше форму процесу для розгляду цивГльних та бь льшо'' частини кримшальних справ. Варто вщзначити, що на практищ зaзнaченi змiни прокнували вiдносно недовго. Уже в наступ-ному 1724 роцi норми 1менного Указу поши-рювалися лише на цивГльш справи, а в пода-льшому перестали застосовуватися i до них. В кторп кримiнaльного процесу на всш тери-торп Росшсько'' 1мперп настав перiод, коли державне начало повшстю поглинуло прива-тне, позбавивши осо6истГсть будь-яких прав.
Жорстоюсть розшукового процесу, протиставлення держави особистосп в тaкiй формГ, викликало рГзкий осуд з боку освiчених гро-мадян 1мперп. З юнця XVIII ст. в юридичному середовишд не вщухали дискусп про те, яким чином мае бути влаштовано кримшальне судочинство. Суперечки в лiтерaтурi стали вь дображенням тГе'' глибоко'' кризи, яку переживав слщчий процес. СуспГльнГ погляди на щншсть людсько'' особистостГ змГнилися, що вимагало замши розшукового процесу новою формою. Викоршити з кримшального процесу загрозу особистш свободГ планувалося за допомогою встановлення змагального начала [7, с. 17]. Незважаючи на зазначену й об-Грунтовану в юридичному середовищГ необ-хГднГсть змГни розшукового порядку провадження, вш проГснував у Росшськш 1мперГ' до кГнця судово'' реформи Олександра II, по за-
вершенш яко'' були прийнят Судовi статути 1864 року.
Судовi статути включали в себе: Заснування судових установ, Статут кримшального судо-чинства, Статут цивiльного судочинства та Статут про покарання, що накладаються ми-ровими суддями. Так, Статут кримшального судочинства закршив змшану форму кримь нального процесу, в основi якого, нaрiвнi з iншими принципами, проглядався принцип змагальность Судовий розгляд у кримшаль-них справах став змагальним, гласним i ус-ним. Варто зазначити, що принцип змагаль-носп в судовому розглядi затверджувався на-ступними положеннями:
1. Законодавче закршлення незaлежностi та керiвноi ролi суду. Суд був вiдокремлений вщ обвинувачення: законодавчо зaкрiплювaвся подiл судово'' та адмшктративно'' влади (в особi полщп, що здiйснювaлa розшук) (ст. ст. 3, 4, 5). Проголошувався принцип незалежно-сп й незмшносп суддiв.
У нaуковiй лiтерaтурi даного вторичного пе-рiоду вiдзнaчaлося, що пасившсть суду е ос-новним показником змагальносп, а збiр самим судом докaзiв для винесення вироку -ознакою розшуку [5, с. 87]. Таким чином, як-що дослщження зiбрaного мaтерiaлу, яке ста-новить завдання судового слщства, знахо-диться в руках сторш, то слiдство набувае змагального характеру. Послщовне втiлення змагального начала, в свою чергу, передбачае пасивне ставлення суду до спору. Суд у такому випадку е лише неупередженим спостерь гачем за здшснюваним сторонами досль дженням. У цьому вчеш XIX ст., так само, як i деякi сучасш процесуaлiсти, вбачали запору-ку неупередженого ставлення суду до особи при виршенш питання про й виншсть. Од-нак, повна пaсивнiсть суду, навт його бай-дужкть до дослщження, яке вщбуваеться на судовому слщсга, несумiснi з публiчною природою кримшально-процесуального вщно-шення, що добре усвщомлювалося авторами Статуту кримшального судочинства [1, с. 135-136], як ввели в кримшальне судочин-ство так зване «шструкцшне начало».
1нструкцшне начало мало на увaзi, що суду все-таки не повшстю вщмовляеться у прaвi сaмостiйно впливати на збiр надаваних дока-зiв. У виняткових випадках, коли суд не в змозi сформувати внутршне переконання про наявшсть (iнодi - вщсутшсть) факту, що
мае значення для справи, а також за умови, що суду точно вщомо, з якого джерела можна отримати потрiбнi вщомосп, - суд мае право усунути неповноту судового слiдствa шляхом самостшного залучення вiдсутнього доказу. Початок судового змагання не вщкидае само-дiяльностi суду в кримiнaльному судочинсга та не зобов'язуе його виршувати справу лише на пiдстaвi даних, пред'явлених сторонами [10, с. 286, 287], що знайшло свое вщобра-ження в ст. ст. 690, 692 Статуту кримшального судочинства (незалежно вщ клопотання сторш, суд мае право свого почину» ви-кликати колишшх експер^в для допиту або призначити нову експертизу) та у ст. ст. 688, 689 (повiркa огляду або новий огляд з Мща-тиви суду). Крiм того, головуючий, в силу ст. 613 Статуту кримшального судочинства, повинен був оргашзувати судове слщство таким чином, щоб воно якнайкраще сприяло розкриттю ктини. 1нструкцшне начало узго-джувалося з публiчним характером кримшального процесу, виходячи з якого суд не може ^норувати помилки, допущеш сторонами в процесь Зазначена позищя повнiстю узго-джуеться з принципом винесення вироку на пiдстaвi виключно внутрiшнього переконання суддiв, яке, в свою чергу, Грунтувалося на сукупностi обставин, виявлених при прова-дженнi слiдствa й суду.
2. Закршлення принципу розподыу змагаль-них сторiн та 'х процесуальних функцiй. Судовою реформою 1864 року вперше був ство-рений шститут адвокатури («присяжних по-вiрених») (ст. ст. 44, 90, 557, 562, 565, 566). У свою чергу, функцп обвинувачення в загаль-них судових установленнях покладалися виключно на органи прокуратури. Незважаючи на те, що прокуратура входила до складу судового вщомства, вона мала свою особливу оргашзацш. Сутнiсть прокурорського обов'язку полягала, перш за все, в нaглядi за чггким дотриманням закошв; у виявленнi й переслiдувaннi перед судом будь-якого по-рушення законного порядку та у вимозi його вщновлення; в нaдaннi суду попередшх ви-сновкiв у випадках, зазначених у Статутах цивильного i кримшального судочинства [6, с. 39-40]. Ва заходи, необхщш для прова-дження слщства, м^ застосовувати лише судовий слщчий (ст. ст. 264, 266), який не м^ вщмовитися вiд виконання вимог прокурора, що стосуються дослiдження обставин справи та збирання докaзiв (ст. ст. 281, 282). Проку-
рор мав право повернути справу на дослщу-вання (ст. 512), але не мав права втручатися у проведення слщчих дш; вш Mir лише бути присутшм при цьому, а також знайомитися з матерiалами справи (ст. 280). В цГлому, роль прокурора була бГльше пасивною, нiж активною, що надавало слщчому бГльше самостш-ностi. Такий законодавчий пщхщ мав як по-зитивнi, так i негативнi сторони.
3. Вщмова вiд концепцп формальних доказiв. Закршлеш у пореформеному законодавствi правила щодо сили доказiв служили лише керiвництвом при визначеннi провини або невинносп пiдсудних. Визнання пiдсудним свое!' провини втратило свою беззастережну доказову силу. Так, Статут кримшального судочинства (ст. ст. 681, 682) надае зiзнанню значення обставини, що впливае на обсяг до-казового матерiалу: при зiзнаннi, яке не ви-кликае сумнiвiв, суд мав право не проводити судового слщства; в шшому випадку, незва-жаючи на здшснене пщсудним зiзнання, суд-дь присяжнi, прокурор та особи, як беруть участь у справi, могли зажадати судового дослщження, i суд зобов'язаний був розпочати розгляд та перевiрку доказiв.
4. Закршлення рiвноправностi сторш (обвинувачення i захисту) на стадп судового розг-ляду. Обидвi сторони користувалися Гденти-чним правом надавати докази винностГ або невинностi пiдсудного. Були також розшире-нi права обвинуваченого, який на поперед-ньому слiдствi мГг бути присутнiм при оглядi та опосвщченш, обшуку, вшмщ, допитi свщ-кiв, дiзнаннi через обхiдних людей, а також розглядати все провадження тсля закшчен-ня слiдства (ст. ст. 316, 359, 444, 455, 459, 462, 463, 466, 468, 469, 475, 476, 477, 478, 491).
Статут кримшального судочинства дозволяв оскарження уах слщчих дш вама особами, яю беруть участь у справь Був передбачений апеляцшний та касацшний порядок розгляду справ з чГтко регламентованою процедурою подання й розгляду апеляцшних вщгуюв i протеспв та касацiйних скарг i протеспв (Роздiл 5, Книга 2 «Порядку провадження в загальних судових мГсцях»).
ВИСНОВКИ
Таким чином, слщчо-обвинувальний процес, запроваджений судовою реформою 1864 року, на стадп попереднього слщства зберГг яс-краво вираженi розшуковi начала, а на стадГï судового розгляду набув змагальних начал. При цьому, переважне значення при допитах зберГгалося за сторонами (обвинувачення i захисту) з надГленням ïx рiвноправнiстю на судовому слГдствГ. Суд, у свою чергу, отримав право заповнювати тзнання сво1м допитом, виправляти неповноту й помилки сторГн. В цьому й полягав змГст змiшаноï' форми кримшального процесу, яка в незмшному ви-глядГ проГснувала до 1917 року, коли у зв'язку з несприятливою политичною, економГчною та сощальною обстановкою, обтяженою уча-стю краши в ПершГй свГтовГй вГйнГ, РосГйська 1мперГя не припинила свое Гснування. Збере-ження балансу особистих та суспГльних Гнте-ресГв у кримшальному судочинствГ було без-перечною перевагою Статуту кримшального судочинства не тГльки в порГвнянш з аналогГ-чними правовими актами зарубГжних краТн, але й Гз першими радянськими кримшально-процесуальними кодексами.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ / REFERENCES
1. Chichkanov, A. (2003). Funkcii prokurora i princip sostyazatel'nosti v rossijskom ugolovnom
sudoproizvodstve [Functions of the Prosecutor and the Adversarial Principle in Russian Criminal Proceedings] (Doctoral thesis). Saint-Peterburg (in Russian)
[Чичканов, А. (2003). Функции прокурора и принцип состязательности в российском уголовном судопроизводстве (Кандидатская диссертация). Санкт-Петербург].
2. Gabrelian, A. (2021). Administratyvno-pravove zabezpechennia derzhavnoi polityky u protydii
prostytutsii [Administrative and legal support of state policy in combating prostitution] (Doctoral thesis). Kyiv (in Ukrainian)
[Габрелян, А. (2021). Адмшстративно-правове забезпечення державно1'полтикиу протиди проституци (Кандидатська дисертащя). Кшв].
3. Gabrelian, A. (2021). Napriamy pidvyshchennia efektyvnosti diialnosti pravookhoronnykh orhaniv
shchodo protydii ekonomichnii zlochynnosti [Directions for improving the effectiveness of law
enforcement agencies in combating economic crime]. Derzhavne upravlinnia ta administruvannia, sfera obsluhovuvannia, ekonomika ta mizhnarodni vidnosynyyak rushiini syly ekonomichnoho zrostannia derzhavXXIstolittia (pp. 2-18). Vinnytsia (in Ukrainian) [Габрелян, А. (2021). Напрями пщвищення ефективносп дiяльностi правоохоронних оргашв щодо протидп економiчнiй злочинность Державнеуправлтня та адмшстрування, сфера обслуговування, економжа та мiжнароднi eidH0CUHU як рушшт силы економiчного зростання державXXI столття (с. 2-18). Вшниця].
4. Gabrelyan, A. (2020). Object of offensive provided by Art. 181-1 the code of Ukraine about
administrative offences «consuming prostitution». ScienceRise: Juridical Science, 3(13), 27-33. doi: 10.15587/2523-4153.2020.213796
5. Glazer, YU. (1884). Rukovodstvo po ugolovnomu processu [Criminal Procedure Guide]. Saint-
Peterburg: Redakciya ZHurnala grazhdanskogo i ugolovnogo prava (in Russian) [Глазер, Ю. (1884). Руководство по уголовному процессу. Санкт-Петербург: Редакция Журнала гражданского и уголовного права].
6. Kochetkova, E. (2007). Sostyazatel'nost'vsudebnom sledstvii po ugolovnym delam [Competitiveness
in judicial investigation in criminal cases] (Doctoral thesis). Voronezh (in Russian) [Кочеткова, Е. (2007). Состязательность в судебном следствии по уголовным делам (Кандидатская диссертация). Воронеж].
7. Lotysh, T. (2003). Princip sostyazatel'nosti igarantii ego obespecheniya v ugolovnom sudoproizvodstve
[The adversarial principle and guarantees of its provision in criminal proceedings]. Moscow (in Russian)
[Лотыш, Т. (2003). Принцип состязательности и гарантии его обеспечения в уголовном судопроизводстве. Москва].
8. Moroz, S., & Gabrelya, A. (2016). Aktual'nye problemy formirovaniya instituta chastnyh ispolnitelej v
Ukraine [Actual problems of formation of private executors institute in Ukraine]. Traektoriya nauki, 7, 11-19 (in Russian)
[Мороз, С., & Габрелян, А. (2016). Актуальные проблемы формирования института частных исполнителей в Украине. Траектория науки, 7, 11-19].
9. N. d. (1830). Polnoe Sobranie ZakonovRossijskoj Imperii. Sobranie pervoe: s 1649 po 12 dekabrya 1825
goda [Complete Collection of the Laws of the Russian Empire. First collection: from 1649 to 12 December 1825] (Vol. 5). Saint-Peterburg: Tipografiya II Otdeleniya sobstvennoj ee Imperatorskogo Velichestva kancelyarii (in Russian)
[N. d. (1830). Полное Собрание Законов Российской Империи. Собрание первое: с 1649 по 12 декабря 1825года (Том 5). Санкт-Петербург: Типография II Отделения собственной ее Императорского Величества канцелярии].
10. N. d. (1863). Ob"yasnitel'naya zapiska kproektu Ustava Ugolovnogo Sudoproizvodstva [Explanatory
Note to the Draft Statute of Criminal Procedure]. Saint-Peterburg (in Russian)
[N. d. (1863). Объяснительная записка к проекту Устава Уголовного Судопроизводства.
Санкт-Петербург].
11. N. d. (1867). Sudebnye ustavy 20 noyabrya 1864goda [Judicial Charters November 20, 1864]
(Vol. 2: Ustav ugolovnogo sudoproizvodstva). Retrieved from https://www.prlib.ru/item/372592 (in Russian)
[N. d. (1867). Судебные уставы 20 ноября 1864 года (Ч. 2: Устав уголовного судопроизводства). URL: https://www.prlib.ru/item/372592].
12. Nazhimov, V. (1997). Tipy, formy i vidy ugolovnogo processa [Types, forms and types of criminal
proceedings]. Kaliningrad: KGU (in Russian)
[Нажимов, В. (1997). Типы, формы и виды уголовного процесса. Калининград: КГУ].
13. Nikitina, I. (2006). Princip sostyazatel'nosti i problemy ego realizacii v stadii sudebnogo
razbiratel'stva [The adversarial principle and problems of its implementation at the trial stage] (Doctoral thesis). Moscow (in Russian)
[Никитина, И. (2006). Принцип состязательности и проблемы его реализации в стадии судебного разбирательства (Кандидатская диссертация). Москва].
14. Rozin, N. (1914). Ugolovnoesudoproizvodstvo [Criminal proceedings] (2nd ed.). Saint-Peterburg:
Pravo (in Russian)
[Розин, Н. (1914). Уголовное судопроизводство (2-изд.). Санкт-Петербург: Право].
15. Sardaryan, N. (2010). Realizaciya principa sostyazatel'nosti na dosudebnyh stadiyah ugolovnogo
processa [Implementation of the adversarial principle at the pre-trial stages of the criminal process] (Doctoral thesis). Moscow (in Russian)
[Сардарян, Н. (2010). Реализация принципа состязательности на досудебных стадиях уголовного процесса (Кандидатская диссертация). Москва].
