CC BY
21Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 26 (65). 2013. № 2-2. С. 350-358.
УДК 343.1
ЗД1ЙСНЕННЯ ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ У ФОРМ1 ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КЕР1ВНИЦТВА ДОСУДОВИМ РОЗСЛ1ДУВАННЯМ ЯК ГАРАНТ1Я ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛ1ЗАЦП ПРАВ УЧАСНИК1В КРИМ1НАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Чорноусько М. В.
КиТеський нащональний ушверситет iменi Тараса Шееченка м. КиТв, УкраТна
У статп дослвджено точки зору науковщв з приводу змсту, сутносп i ролi прокурорського нагляду у формi процесуального кершництва досудовим розслiдуванням в контекста забезпечення прав учасникв кримiнального провадження. Проаналiзовано норми нацiонального законодавства на предмет в1дпов1д-ностi загальним засадам кримшального провадження щодо гарантування доступу до правосуддя, забезпечення права на захист, змагальностi сторш, забезпечення права на оскарження процесуальних ршень, дш чи бездiяльностi, розумностi строюв тощо.
Ключовi слова: процесуальне кершництво розслiдуванням, учасники кримiнального провадження, прокурор, повноваження, змагальнiсть, захист, гаранти.
Послщовне становления i розвиток правово! держави як суб'екта, вщповщальио-го перед особою i суспiльством за виконання взятих на себе обов'язкiв iз забезпечення реатзацп 1'хшх прав, вимагае вiд оргаиiв державно! влади i посадових осiб иеу-хильного дотримаиия норм актiв мiжиародиого законодавства, Конституцп Укра!ии та актiв галузевого законодавства при викоиаииi ними сво!х повиоважеиь з метою утверджеиия людини, 11 прав, свобод та закоииих штереив як иайвищо! соцiальиоl' щнносп. При цьому сфера кримiиальиого провадження, будучи пов'язаною з тдви-щеиими ризиками !х обмежеиия, потребуе особливо ретельио! уваги з боку оргашв прокуратури, лейтмотивом дiяльиостi яких виступае захист вiд иеправомiриих пося-гаиь иа права i свободи його учасниюв.
Постановка проблеми. Здiйсиюючи иагляд у формi процесуальиого керiвиицтва досудовим розслщуваииям, прокурор повииеи ие допустити або своечасио i ефектив-ио вщреагувати иа иаявиi порушеиия з боку слщчого або спiвробiтиикiв оператив-иих пiдроздiлiв, а отже - максимально убезпечити найбшьш процесуальио вразливих учасиикiв кримiиальиого проваджеиия (потерпiлого, шдозрюваиого, обвииувачеио-го) вiд потеицiйиих загроз, гарантуючи при цьому забезпечеиия 1м рiвних можливо-стей при участ в проваджеииi. У свiтлi переходу укра!нського кримiиальиого про-цесу иа яюсно иовий рiвеиь, з урахуванням об'ективио! иеобхiдиостi подальшого вдоскоиалеиия пiдходiв до розумiиия сутиостi i значения прокурорського иагляду у формi процесуальиого керiвництва, розкриття окремих аспектiв окреслеиого питания видаеться особливо актуальним. З огляду иа иаведеие, необхщним е дослщжеиия
проблеми забезпечення реалiзацil прав учасниюв кримiнального провадження i з'я-сування ролi прокурорського нагляду в контекст 11 вирiшення, що мае вiдбуватись пiд кутом зору забезпечення прав окремих учасниюв кримшального провадження (зокрема, права потерпiлого на негайне прийняття i реестрацiю заяви про кримшаль-не правопорушення, визнання особи потерпшим, право потерпiлого i пiдозрюваного брати участь у слщчих(розшукових) та iнших процесуальних дiях, знайомитися з матерiалами провадження, оскаржувати ршення, ди чи бездiяльнiсть уповноваже-них суб'ектiв тощо) за рахунок 1х нечiткого законодавчого викладу, а отже й ризику становлення неоднорщно1 правозастосовно! практики.
Анал1з останмх досл1джень та публжацш. Окреслена вище проблематика дослщ-жувалась у працях Геселева О. В., Грошевого Ю. М., Дворника А. А., Зеленецького В. С., Каплшо! О. В., Кучинсько! О. П., Косюти М. В., Маляренка В. Т., Михеенка М. М., Нора В. Т., Недшька В. Г., Ивненка В. П., Погорецького М. А., Руденка М. В., Середи Г. П., Туркота М. В., Томина С. В., Юрчишина В. М. й шших, але викликае потребу 11 подальшого аналiзу, чому й присвячено дану статтю.
Формулювання мети досл1дження. Метою дослщження е розгляд наведених дис-кусшних питань в площинi здiйснення прокурорського нагляду у формi процесуаль-ного керiвництва досудовим розслiдуванням, виявлення потенцшних процесуальних ризикiв та встановлення причинно-наслщкових зв'язкiв мiж !х об'ективним юнуван-ням та механiзмом недопущення прокурором !х настання при реалiзацil ним сво!х повноважень.
Виклад основного матергалу. Законодавцем у статп 7 Кримiнального процесу-ального кодексу Украши (далi - КПК Украши) 2012 року визначено загальш засади кримiнального провадження, серед яких: рiвнiсть перед законом i судом, презумпцiя невинуватостi та забезпечення доведеносп вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальшсть сторш, забезпечення права на оскарження процесуальних рiшень, дш чи бездiяльностi, розумнiсть строкiв тощо [1], яю, перебуваю-чи у безумовному взаемозв'язку i будучи взаемозалежними мiж собою, спрямованi на виршення завдань кримiнального провадження, визначених законодавцем у ст. 2 КПК Укра!ни. З тим, щоб слугувати орiентиром дiяльностi уповноважених державою на здшснення досудового провадження органiв та посадових осiб, наведенi засади мають знаходити однозначний вияв у нормах КПК, конкретизуватись у вигщщ поло-жень галузевих пiдзаконних актiв i в тдсумку беззаперечно реалiзуватись при пра-возастосуваннi. Тим не менш, на сьогодш зазначена триедина структура показниюв якостi кримiнального провадження, з точки зору забезпечення реалiзацil прав його учасниюв, демонструе нестабiльнi результати, звщки виникае необхiднiсть застосу-вання ефективного механiзму стримувань i противаг, яким цшком можна вважати здiйснення прокурорського нагляду у формi процесуального керiвництва досудовим розслiдуванням, адже прокурорський нагляд, як слушно зауважив Косюта М. В., компенсуе недолши системи кримшального судочинства та урiвноважуе прорахунки правозахисно1 дiяльностi органiв держави [2, с. 31]. Крiм того, як випливае з позици Свропейського суду з прав людини у рiшеннях по справi «Геннадiй Науменко проти Украши», звернення до прокуратури виступае ефективним засобом захисту, передба-ченим нацюнальним законодавством [3].
Незважаючи на вщсуттсть едност серед науковцiв з приводу оптимального перелшу завдань прокурорського нагляду, поза сумшвом перебувае виокремлення з-помiж них таких фундаментальних, як виявлення порушень законностi, захист вiд неправомiрних посягань, забезпечення законностi i правопорядку, про що веде мову, зокрема, Томин С. В. [4, с. 75]. Пдабним чином вони визначаються i в контекстi ст. 4 ЗУ «Про прокуратуру» 1991 року. Завдання прокурора тд час досудового i судового провадження при цьому конкретизоват наказом Генерального прокурора Украши вщ 19.12.2012 року № 4гн «Про органiзацiю дiяльностi прокурорiв у кримiнальному провадженш». Так, зпдно з пп. 1.2-1.5 п. 1 наказу до них належать: безумовне реагування на виявлеш порушення закону з часу надходження заяви, повщомлення про кримiнальне правопорушення до прийняття остаточного рiшення у провадженнi; швидке, всебiчне, повне та неуперед-жене розслщування кримiнальних правопорушень; поновлення порушених прав, свобод i законних штереав учасниюв кримiнального провадження; своечасне вжиття заходiв до усунення причин та умов, яю сприяли вчиненню кримшального правопорушення та iншi [5], що прямо перегукуються з повноваженнями, якими вiдповiдно до ст. 36 КПК Украши над^еться прокурор як процесуальний керiвник досудового розслiдування. Доцiльною, з точки зору забезпечення якосп тако1 форми прокурорського нагляду, ви-даеться передбачена даним наказом необхiднiсть призначати процесуальних керiвникiв досудового розслiдування з урахуванням складностi квалiфiкацiï, суспiльного резонансу, прогнозованих обсягiв процесуальноï роботи та з огляду на професiйну майстершсть i досвiд вiдповiдних прокурорiв, а також можливiсть за потреби створювати групу про-курорiв. На наш погляд, така вказiвка якнайкраще скеровуе на забезпечення ефектив-ного процесуального керiвництва, однак визначальнi акценти мають бути розставленi, передусiм, в контексп органiзацiйно-кадрового забезпечення органiв прокуратури задля оперативноï i безперебiйноï роботи в цьому напрям^ адже змiст дiяльностi в повному обсязi не здатен розкритися за вiдсутностi належноï форми ïï вираження. 1накше кажучи, недостатне кадрове забезпечення, надмiрна завантаженiсть прокурорiв-процесуальних керiвникiв е прямо пропорцiйною зниженню рiвня ефекгивностi нагляду, який у такому разi взагалi втрачае будь-який сенс. У зв'язку з цим, Генеральною прокуратурою Украши взято курс на усунення окреслених проблем, шляхом створення Управлiння процесуального керiвницгва у кримiнальних провадженнях та вщповщних управлiнь в структурi прокуратур нижчого рiвня, що, на думку Бескишкого М. Г., дозволить полiпшити й кш-цевий результат кримiнального провадження - об'ективний розгляд кримiнального провадження в сущ [6].
Прцщляючи увагу проблематицi забезпечення реалiзацiï прав потершлого, перелiче-них у ст. 56 КПК, зазначимо, що виникнення перших труднощiв у цьому аспекп пов'яза-не з правом на негайне прийняття i реестрацiю заяви про кримшальне правопорушення та, власне, визнання особи потерпiлим. Привертае увагу те, що законодавець у ч 2. та ч. 3 ст. 55 оперуе такою категорiею як «залучення особи до провадження як потершлого» в контексп подання нею вщповщно1' заяви, тодi як у п. 1 ч. 2 ст. 56 ним вжито термш «визнання потерпшим». Допущення тако1' термiнологiчноï еклектики ми вважаемо не-припустимим, адже наведет категорп мають рiвнозначне змютове навантаження, а вщ-так для 1'х розмежування вiдсутнi будь-яю шдстави. Отже, аргументованим з точки зору юридично1' технiки було б обмежитись застосуванням однiеï з них. В цшому залишаючи
поза увагою висвплений формальний бiк дослщжувано1 проблеми, слщ погодитись з думкою Маляреика В. Т. стосовио того, що одшею з причин вииикнеиия иизки перепои для потерпшого иа початковому етат досудового розслiдуваиия виступае закоиодавча вимога про його швидке i повие здшснення [7, с. 7]. У продемонстрованому ракурсi ба-чимо, що потенцшна складиiсть розслiдуваиия, брак доказiв та вiдсутиiсть судово1 пер-спективи проваджеиия провокують уповиоважеиих суб'ектiв иа подiбиi иезакоииi ди, якими обмежуеться право особи иа доступ до правосуддя, гарантоване Коивеицiею про захист прав людини i основоположних свобод, внаслщок чого не може йтись i про забезпечення процесуально! рiвноправностi сторiн кримiнального провадження. Окремо! уваги в цьому разi потребуе вiдмова законодавця за КПК 2012 року вщ необхiдностi ви-несення постанови про визнання особи потерпшим на користь вручения талону-повь домлення про прийняття заяви та пам'ятки про права i обов'язки. Закоиодавча мета спрощення процедури (нагадаемо, йшлось, по сутi, про «автоматичне» набуття статусу потерпiлого) обернулась, натомiсть, вщсутшстю офiцiйного пiдтверджуючого документа про визнання особи потерпшим, а вщтак, за рахунок наявностi суперечливих правоза-стосовних пiдходiв, унеможливила 11 пряму участь у кримшальному провадженнi, чим цшком знiвельовано iдею змагального кримiнального процесу, одним з елементiв якого, поряд з наявнiстю сторiн, виступае також 1хня активнiсть [8, с. 18]. В наведеному ж ви-падку пересвщчуемось у протилежному: за умов фактично1 наявностi потерпiлого, вiн е процесуально неспроможним в частинi активно1 реалiзацi1' його прав. Такий варiант розвитку подiй, як видаеться, постае на противагу традицiйним уявленням про проблему забезпечення змагальносп сторiн, осюльки обмежуються не права сторони захисту, як свiдчить неоднозначна правозастосовна практика, а права потерпшого, який (як справедливо вщзначае Каплiна О. В.) ввiряе захист свого штересу державi, але при цьому й сам над^еться особливим правовим статусом [9, с. 223]. Влм, деяю представники юридично1 науки i практики стверджують, що шляхом закрiплення у КПК Укра1ни права слщчого вiдмовити у визнаннi особи потерпшим унеможливлюеться манiпулювання громадянами можливiстю автоматичного набуття статусу потерпшого [10]. Зауважимо, що керуючись подiбними мотивами, бшьш логiчним буде «воскресити» механiзм проведения дослщчо1 перевiрки заяви про злочин, як це передбачалось ст. 97 КПК 1960 року [11] i дшсно не тягло за собою предметного розгляду необгрунтованих заяв i повщом-лень. Разом з тим, пп. 1, 5 ч. 1 ст. 303 КПК мютить посилання на можливють оскар-ження бездiяльностi як слiдчого, так i прокурора, яка полягае у невнесент вiдомостей про кримiнальне правопорушення до СРДР та вiдмовi у визнант потерпiлим. Зокрема, як свщчать офщйт статистичнi данi, за 9 мюящв 2013 року було виявлено та внесено до СРДР вщомосп про вчинеш, але ранiше не облшоваш кримiнальнi правопорушення у 2 822 випадках, а з 1 217 скарг щодо невнесення даних до СРДР задоволено було 1 141 [12]. Слщ наголосити, що наказом Генерального прокурора Укра1ни № 15гн в1д 25.09.2012 р. «Про оргашзащю роботи з питань статистики, ведения Сдиного реестру досудових розслщувань та нагляду за облiком кримшальних правопорушень» визначено обов'язок прокурора, який здшснюе процесуальне керiвництво, при встановленш фактiв невiдповiдностi внесено1 iнформацi1 до СРДР та звгтносп вживати невщкладних заходiв до усунення виявлених порушень, притягнення винних службових осiб до передбачено1 законом вiдповiдальностi [13], що, безумовно, мае сприятливо впливати на належиий пе-
реб^ досудового розслщування. Так, зпдно з результатами звпносп, до дисциплшарно1' вiдповiдальностi протягом шчня-вересня 2013 року на цiй тдст^ було притягнуто 3 111 пращвниюв органiв внутрiшнiх справ [12]. В щентичному векторi орiентуе наказ Генерального прокурора Украши «Про оргашзащю дiяльностi прокурорiв у кримiнальному провадженш» №4гн вiд 19.12.12 р., де п. 4 мютить вказiвку на необхщнють забезпечення виконання вимог закону щодо додержання розумних строюв, бшьше того: йдеться про обов'язок «принципово реагувати на факти порушення розумних строив» [2], щоправда, суб'ект видання не вдаеться до чiткого викладу заходiв, прийнятних до вжиття в такому разг Презюмуемо, що маеться на увазi звернення до мехашзму, регламентованого п. 8 ч. 2 ст. 36 КПК, що, впм, не л^щуе очевидно!' необхiдностi вдосконалення норми галузе-вого акту в напрямку конкретизацiï з метою унеможливлення будь-якого неоднозначного трактування.
Важливим аспектом правозахисноï дiяльностi прокуратури, в контекстi здшснення процесуального керiвництва досудовим розслiдуванням, виступае також забезпечення передбаченого пп. 9-12 ч. 3 ст. 42 права тдозрюваного брати участь у здшсненш процесуальних дiй, пiд час 1х проведення ставити запитання, подавати своï зауваження та заперечення, застосовувати у незаборонених законом випадках техшчш засоби в ходi процесуальних дш та, власне, подавати клопотання про саме 1х проведення. Реалiзацiя означених вище прав пiдозрюваним i рiвень вiдповiдальностi «процесуального прокурора» за ïï забезпечення набувае виняткового значення в контекстi утвердження змагальноï складовоï у кримiнальному процесi Украши. Те саме стосуеться i визначеного п. 4 ч. 2 ст. 56 КПК права потершлого брати участь у процесуальних дiях за рахунок вимоги, вису-нутоï до прокурора ч. 3, ч. 6 ст. 223 КПК. Йдеться про вжиття ним належних заходiв для забезпечення присутносп пiд час проведення слiдчоï (розшуково1) дiï осiб, чиï права та законт iнтереси можуть бути обмежеш або порушенi, а також роз'яснення ïхнiх прав та обов'язюв. Не менш значущою е й вимога стосовно присутносп особи, яка шщювала проведення слiдчоï (розшуково1) ди, а також права ставити питання, висловлювати про-позици, зауваження, заперечення, яю заносяться до протоколу. Проблемним у цьому вщ-ношеннi видаеться органiзацiйно-методичне налагодження передбаченого механiзму з огляду на значну трудомiсткiсть даного процесу. Загалом, саме наведенi права учасниюв кримiнального провадження найбiльш повно вщображають змiст принципу змагаль-носп у кримiнальному судочинствi, який на стадп досудового розслiдування (зокрема, якщо розглядати його пщ кутом зору необхщносп забезпечення реалiзацiï зазначених прав) розкриваеться не стiльки через протиставлення правових позицiй сторiн, як на те вказують деяю науковцi [8, с. 16], що, на наш погляд, найбшьш властиво стадiï судового розгляду, сюльки через призму единоï спрямованостi дiяльностi сторiн, передусiм, для забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслщування i застосування до кожного з учасниюв кримшального провадження належноï правовоï процедури. При цьому очевидно, що тут треба говорити про збалансування процесуального становища сторш, яю перебувають у рiзних «вагових категорiях» не лише з огляду на рiзнополярнiсть правових позицш, але й на об'ективну рiзницю у правильностi сприйняття юридичних пи-тань, що виникають тд час розслiдування в силу некомпетентносп як пiдозрюваного, так i потершлого. Така розстановка акцентiв зумовлюе необхвдтсть залучення захисника пiдозрюваного та представника потерпiлого як квалiфiкованих «посередник1в» мiж дер-
жавою в особi органу досудового розслщування та вщповщними учасниками кримшаль-ного провадження з метою забезпечення реашзацл 1хнiх прав. У свою чергу, залучення захисника в порядку, визначеному ст. 48, 49, 50, 52, 53 на стадп досудового розслщування покладаеться на слщчого або прокурора.
Окремий блок питань становлять повноваження прокурора погоджувати або вщмов-ляти у погодженш клопотань слiдчого до слiдчого судщ про проведения процесуальних дiй, скасовувати незаконнi та необгрунтованi постанови слщчих, доручати слщчому 1х проведения, давати вказiвки щодо 1х проведения, брати в них участь або й самоспйно проводити 1х, що спрямоваш на забезпечення реашзацп прав як потерпшого, так i ш-дозрюваного. Ц повноваження законодавчо окресленi в пп. 4, 5, 7, 10 ч. 2 ст. 36 КПК, а також вдало деташзоваш наказом Генерального прокурора Укра1ни № 4гн. З метою встановлення певних правозастосовних тенденцiй, одразу наводимо деяю статистичш данi вже згаданого нами Звгту про роботу прокурора за 9 мюящв 2013 року, що дозволить простежити рiвень регулярностi звернень прокурорiв до реалiзацi1 ними викла-дених нижче повноважень (наприклад, лише письмових вказiвок було дано 180 505). Так, при виршенш питань щодо погодження клопотань слiдчих про проведения слщчих (розшукових) дш, на прокурора покладаеться обов'язок ретельно перевiряти на-явнiсть вiдповiдних пщстав i невiдкладно скасовувати незаконнi постанови про закриття кримiнальних проваджень (29 642 постанови за звгтний перюд), а також вщновлювати незаконно зупинеш досудовi розслщування (1 076 випадюв); перевiряти обгрунтованiсть повщомлень про пщозру, дотримання процесуальних строив, прав i законних iнтересiв пiдозрюваних (108 подань прокурора за фактом застосування незаконних методiв досудового розслiдування); забезпечувати неухильне дотримання прав пiдозрюваного, у тому чист припинення обмежень, яких вiн зазнав у зв'язку iз застосуванням запобiж-них заходiв, шсля заюнчення ди вiдповiдно1 ухвали суду або 11 скасування, крiм того, перед погодженням клопотань про проведения негласних слiдчих (розшукових) дiй прокурор зобов'язаний перевiряти вiдповiднiсть наведених у них даних вимогам закошв, матерiалам i фактичним обставинам кримшального провадження, вирiшуючи цi питания невщкладно. Визнаемо за необхщне наголосити на потребi законодавчого закрiплення жорстких часових рамок, в межах яких прокурор повинен здшснити вищезгаданi дп. Це обумовлено специфiкою сфери кримiнального провадження, де юнуе значний ризик по-рушення прав його учасниюв, а тому неприпустимим е застосування оцшочних понять стосовно визначення процесуальних строив. Члтасть у цьому аспектi шюструе п. 10.3. зазначеного нами наказу, який зобов'язуе перевiряти законнiсть здшснения негласних сл1дчих (розшукових) дiй, проведения яких не потребуе дозволу слщчого сувд або рi-шення прокурора, упродовж доби з часу отримання письмового повiдомлення слiдчого про 1х проведения. Втiм, реалiзацiя даного положения поставлена у пряму залежиiсть вщ належиого виконання сво1х обов'язкiв слщчим, а отже вимагае вiд прокурора шща-тивно1 процесуально1 поведiнки в частит здшснення ним всеохоплюючого нагляду за дiями слiдчого. В такому контексп Юрчишин В.М. висловлюеться з приводу того, що для посилення ефективносп нагляду варто закрiпити в новому закош «Про прокуратуру» право прокурора заслуховувати доповiдi дiзнавачiв, слщчих, керiвникiв органiв досудового розслщування i посадових осiб органiв дiзнання про х1д розсл1дування кримiналь-них правопорушень, що мае пiдвищити рiвень iнформованостi прокурора про результати
розслщування, сприятиме бшьш швидкому виявленню порушень закону, в тому чи^ й тих, що стосуються прав i свобод учасниюв процесу [14, с. 76]. Вважаемо запропоновану щею цiлком обгрунтованою, проте аналiз iснуючих на сьогоднi проекпв закону Украши «Про прокуратуру» свщчить про вiдсутнiсть найближчоï перспективи ïï нормативного закрiплення, що не може не викликати зауважень.
Одним iз важливих напрямюв прокурорського нагляду в аспект забезпечення реаль зацiï прав учасниюв кримшального провадження, ^м наведеного, е його активне спри-яння укладенню угоди про примирення, за наявносп вiдповiдного волевиявлення сторiн, яке виявляеться у обов'язку iнформування пщозрюваного та потерпiлого про 1хне право на примирення i роз'яснення 1м наслiдкiв укладання вiдповiдноï угоди, на що вказуе як ч. 7 ст. 469 КПК, так i вже згаданий вище наказ № 4гн вщ 19.12.2012 р. Так само законодавець закликае чинити i в разi укладення угоди про визнання винуватосп, крiм того надавши в ст. 470 КПК перелш обставин, що враховуються при цьому прокурором. Однак здшснення аналiзу норми дозволяе стверджувати про те, що цей перелш слщ уточнити, виклавши такi обставини детальшше. Однозначним при цьому залишаеться обов'язок прокурора забезпечити елемент добровiльностi укладення угоди без звернення до будь-яких методiв спонукання, в тому чи^ - психологiчного тиску.
Не викликае сумнiву те, що забезпечення прав учасниюв кримшального провадження значною мiрою лежить не лише у площит реалiзацiï принципу змагальностi, але й роз-умностi строюв досудового розслщування. Розглядаючи вказану тематику у розрiзi здш-снення прокурором процесуального керiвництва, стикаемося з низкою проблем, одшею з яких е й зовам алопчна i парадоксальна за своею природою, котра зводиться до того, що прокурор часом позбавлений процесуальних засобiв до забезпечення розумностi строюв провадження. В цьому сенс заслуговуе на увагу, зокрема, позицiя Соляра С. П., який i вказуе на проблему, що випливае з буквального тлумачення ч. 3 ст. 284 КПК i полягае у фактичнш неможливосп закриття кримiнальних проваджень у випадках, коли вщсут-m як пiдстави для закриття слщчим за реабiлiтуючими обставинами, так i прокурором, осюльки жоднiй особi не було повщомлено про пiдозру. Погодимося з тим, що подiбна процесуальна неспроможнiсть прокурора ставить його в залежшсть вiд слiдчого i прий-няття ним законного рiшення, хоча обов'язок iз забезпечення проведення досудового розслщування у розумш строки ч. 2 ст. 28 КПК Украши покладае саме на прокурора, а не на слщчого, отже видаеться доцiльним надати прокурору повноваження щодо закриття кримшального провадження з пщстав, передбачених ч. 1 ст. 284 КПК Украши, без будь-яких обмежень [15, с. 94]. Врешт констатуемо, що в даному випадку прiоритетним е досягнення балансу мiж швидюстю та яюстю, осюльки як посшшнють, так i затягуван-ня строюв е неприпустимими для повнощнного розслiдування.
Девим процесуальним важелем забезпечення прокурором реалiзацiï прав учас-ниюв кримiнального провадження виступае також передбачене ст. 290 КПК вщкриття матерiалiв iншiй сторонi. З упевненiстю можна зазначити, що виконання такоï вимоги прокурором впливае на забезпечення прав потершлого в перспектив^ пiд час судового розгляду, оск1льки це - невщ'емний атрибут прийняття судом конкретних матерiалiв провадження (як доказiв) до уваги. Що ж стосуеться сторони захисту, то неухильне виконання прокурором даних положень робить можливим забезпечення реалiзацiï права на достатнш час i можливостi пщготовки захисту, передбаченого п. b ч. 3 ст. 6 Конвенци
про захист прав людини i основоположних свобод [16], а отже до певно! мiри сприяе по-ступальному руху системи кримiнального судочинства Украни в напрямку утвердження прав учасникiв кримiнального провадження. Попри це, текстуальний виклад само! ст. 290 дае пщстави для висловлення критичних зауважень стосовно чткосп процесуаль-ного порядку його здшснення. Разом з тим, питання закршлення документально! форми ознайомлення сторони захисту з матерiалами, наданими стороною обвинувачення по-требуе обов'язкового вирiшення на рiвнi КПК. Зрештою, варто констатувати, що дана iдея е мехашзмом, який убезпечуе сторону обвинувачення вщ необгрунтованих зауважень сторони захисту на стади судового розгляду в частит вiдмови ш у ознайомлент з матерiалами кримiнального провадження або неознайомлення з окремими матерiалами.
Висновки. Викладене дозволяе вести мову про ефективтсть правозахисно! функцл прокурорського нагляду у формi процесуального керiвництва у разi неухильного дотримання прокурором вимог мат^ального i процесуального законодавства, здiйснення повного, всебiчного нагляду за процесуальною дiяльнiстю слщчого та забезпечення свое-часного, компетентного i адекватного обставинам розслщування реагування з метою забезпечення реашзацп прав учасниюв кримшального провадження. Водночас, особливо! уваги з боку законодавця потребуе усунення окреслених нами недолiкiв процесуальних норм з метою мiнiмiзацiï виникнення будь-яких загроз для належного правозастосуван-ня, що сприятиме становленню прогресивноï системи кримiнальноï юстицiï в Украïнi.
Список л^ератури:
1. Кримшальний процесуальний кодекс Украши : Закон Украши вщ 13.04.2012 № 4651-VI // Ведомом! Верховноï Ради Украïни. - 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13. - Ст. 88.
2. Косюта М. В. Правозахисна функцш прокуратуры та ïï закршлення у майбутньому закош Украïни «Про прокуратуру» / М. В. Косюта // Вюник Нацiональноï академiï прокуратури Украïни. - 2011. - № 2. - С. 29-34.
3. Справа № 42023/98 «Науменко проти Украши» : Остаточне ршення Свропейського суду з прав людини вщ 10.02.2004 // Режим доступу. - [Електронний ресурс] : http://search.ligazakon.ua.
4. Томин С. В. Завдання кримшального переслщування, здшснюваного прокурором у кримшально-му судочинств1 Украши / С. В. Томин // Ушверситетсью науков1 записки. Серiя: «Право». - 2010. - № 1. - С. 71-78.
5. Про оргашзащю дшльносл прокурорiв у кримшальному провадженш : Наказ Генерального прокурора Украши вщ 19.12.2012 № 4гн // Режим доступу. - [Електронний ресурс] : http://www.gp.gov.ua.
6. Бескишкий М. Г. 1нтерв'ю прокурора мгста Киева: В рамках реформування штат сл1дчих прокуратури столищ скоротився майже вдв1ч1 / М. Г. Бескишкий. - Режим доступу. - [Електронний ресурс] : http://www.kyiv.gp.gov.ua/ua/kyiv_zmi.html.
7. Маляренко В. Т. Кримшально-процесуальне законодавство Украши: питання становлення i ро-звитку / В. Т. Маляренко // Право Украши. - 2003. - № 9. - С. 3-14.
8. Яновська О. Г. Концептуальш засади функцюнування i розвитку змагального кримшального судочинства : монографш / О. Г. Яновська ; Нац. акад. внутр. справ. - К. : Прецедент, 2011. - 303 с.
9. Каплша О. В. М1жнародно-правов1 стандарти захисту прав потерпших в кримшальному про-цесонтерпретащя i проблеми 1мплементаци в нацюнальне законодавство Украïни / О. В. Каплша // Вюник Хмельницького шституту репонального управлшня та права. - 2004. - № 1-2. - С. 223-228.
10. Фаринник В. I. Деяю особливосл початкового етапу досудового розсл1дування за кримшальним процесуальним кодексом Украïни : тези виступу / В. I. Фаринник. - Режим доступу. - [Електронний ресурс] : http://www.nsj.gov.ua/ru/training/judjes/kpk.
11. Кримшально-процесуальний кодекс Украши : Закон Украши вщ 28.12.1960 № 1001-05 // Режим доступу. - [Електронний ресурс] : http://zakon1.rada.gov.ua/.
12. Звгг про роботу прокурора за 9 мюящв 2013 року // Режим доступу. - [Електронний ресурс] : http://www.gp.gov.ua.
13. Про оргашзащю роботи з питань статистики, ведення Единого реестру досудових розстду-вань та нагляду за облiком кримгнальних правопорушень : Наказ Генерального прокурора Украши вщ 25.09.2012 № 15гн // Режим доступу. - [Електронний ресурс] : http://www.gp.gov.ua.
14. . Юрчишин В. М. Нагляд прокурора при провадженш досудового роз^дування за новим Кримшальним процесуальним кодексом Украши / В. М. Юрчишин // Вюник Нацюнально1 академiï про-куратури Украïни. - 2012. - № 3. - С. 74-77.
15. Соляр С. Проблеми практичного застосування окремих положень Кримiнального процесуального кодексу Украши. // Вюник Нацiональноï академiï прокуратури Украши. - 2013. - № 3 (31). - С. 93-97.
16. Конвенщя про захист прав людини i основоположних свобод : М!жнародний документ вщ 04.11.1950 // Офiцiйний вiсник Украши. - 2006. - № 32. - Ст. 270.
Чорноусько М. В. Осуществление прокурорского надзора в форме процессуального руководства досудебным расследованием как гарантия обеспечения реализации прав участников уголовного производства / М. В. Чорноусько // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2013. - Т. 26 (65). № 2-2. - С. 350-358.
В статье осуществлён анализ точек зрения учёных по поводу содержания, сущности и роли прокурорского надзора в форме процессуального руководства досудебным расследованием в контексте обеспечения прав участников уголовного производства. Исследованы нормы национального законодательства на предмет соответствия общим началам уголовного производства относительно гарантирования доступа к правосудию, обеспечения права на защиту, состязательности сторон, обеспечения права на обжалование процессуальных решений, действий или бездеятельности, разумности сроков и др.
Ключевые слова: процессуальное руководство расследованием, участники уголовного производства, прокурор, полномочия, состязательность, защита, гарантии.
PROSECUTORIAL SUPERVISION IN THE FORM OF PROCEDURAL GOVERNANCE PRE-TRIAL INVESTIGATION AS A GUARANTEE OF REALISING THE RIGHTS OF CRIMINAL PROCEEDING PARTICIPANTS
Chornousko M. V.
Kyiv National University named after Taras Shevchenko, Kyiv, Ukraine
In the article investigates the points of view of scientists about the content, nature and role of prosecutorial supervision in the form of procedural governance pre-trial investigation in the context of the rights of the criminal proceeding participants. Analysis of domestic law in compliance with the general principles of criminal proceedings to guarantee access to justice, the right to protection, adversarial, the right to appeal judicial decisions, acts or omissions, reasonable time etc. Explored law and procedural shortcomings, ways to overcome them in order to effectively ensure the rights of the injured and the accused at the stage of preliminary investigation. Traced the role of certain mechanisms of prosecutorial supervision in the structure ensuring implementation of the adversarial principle in criminal proceedings; trends in the prosecution of individuals providing access to justice, particularly in the opening stages of criminal proceedings, entering data into unified state register of the pre-trial investigations. Attention is drawn to problems involvement and participation of defense counsel in criminal proceedings. Proposed revising the rules of law concerning recognition as injured in order to avoid the possibility of double interpretation of the meaning of terms of the same categories. Justified and supported the idea of the need to expand the powers of the prosecutor's closing criminal proceedings on all grounds specified in the Criminal Procedure Code for optimizing procedural activities and the rate of the investigation. Examined the role of the prosecutor at the conclusion of the settlement and the acknowledgment of guilt of the requirements that apply to participants in its conclusion. Analyzed the powers of the prosecutor in the context of comprehensive supervision of investigator, detection and prevention exercise of his unlawful decisions, restoration of violated rights participants in criminal proceedings with a view to strengthening the human as the highest social value.
Key words: procedural governance, criminal proceeding participants, the prosecutor, powers, adversarial, protection, guarantees.
