CC BY
37
УДК 343.163:343.14
А. I. Палюх
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", викладач кафедри кримшального права i процесу
ОСОБЛИВОСТ1 РЕАЛ1ЗАЦП ПРОКУРОРОМ СВО1Х ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ П1Д ЧАС ДОКАЗУВАННЯ НА ДОСУДОВОМУ РОЗСЛ1ДУВАНН1
© Палюх А. I., 2015
На пiдставi розгляду уявлень про доказування у кримшальному проваджент у КПК УкраТни розкрито особливостi реалiзащТ прокурором своТх повноважень пщ час доказування на досудовому розслщуваннь Розкрито сутнiсть управлiнських в1дносин мiж прокурором - процесуальним кер1вником досудового розслщування та слiдчим. Сформульовано пропозицн щодо вдосконалення дiяльностi прокурора шляхом систематичного вивчення ним плашв розслщування, що складае слiдчий, та з урахуванням вкалвок прокурора щодо кримiнального провадження.
Ключовi слова: прокурор, прокурорський нагляд у формн процесуального керiвництва досудовим розслiдуванням, досудове розслiдування, доказування, форма участ прокурора у доказувант пiд час досудового розслiдування.
А. И. Палюх
ОСОБЕННОСТИ РЕАЛИЗАЦИИ ПРОКУРОРОМ СВОИХ ПРОЦЕССУАЛЬНЫХ ПОЛНОМОЧИЙ ПРИ ДОКАЗЫВАНИИ НА ДОСУДЕБНОМ РАССЛЕДОВАНИИ
На основе рассмотрения представлений о доказывании в уголовном производстве в УПК Украины раскрыты особенности реализации прокурором своих полномочий при доказывании на досудебном расследовании. Раскрыта сущность управленческих отношений между прокурором - процессуальным руководителем досудебного расследования и следователем. Сформулированы предложения по совершенствованию деятельности прокурора путем систематического изучения им планов расследования, составляемых следователем, и с учетом указаний по уголовному производству.
Ключевые слова: прокурор, прокурорский надзор в форме процессуального руководства досудебного расследования, досудебное расследование, доказывание, форма участия прокурора в доказывании в ходе досудебного расследования.
A. I. Paliukh
FEATURES OF THE IMPLEMENTATION HIS PROCEDURAL POWERS OF THE PROSECUTOR AT THE PRE-TRIAL INVESTIGATION OF PROOF
On the basis of the consideration of representations of proving in criminal proceedings, the criminal procedural law of Ukraine, modern prosecutorial and investigative practices disclosed features of the implementation of its powers by the prosecutor in proving during the pre-trial investigation. Grounded inconsistency of views of individual scientists do not admit evidence of the actual data collected during the pretrial investigation. Based on the approach to the definition of proving in criminal proceedings as a cognitive activity, which includes both carried out in accordance with the criminal procedure law search and cognitive actions (investigating (search), tacit investigating (search)), mental operations to assess received information and argumentation of procedural decision by the investigator, the prosecutor, the investigating judge, the court, revealed the role of the prosecutor in the proving process, the essence of the management of relations between the prosecutor the head of procedural pre-trial investigation and the investigator. Formulated the proposals for improving the activity of the prosecutor through a systematic examination of the investigation plan, compiled by the investigator, and taking it into account during giving instructions on the criminal proceedings.
Key words: prosecutor, public prosecutor's supervision in the form of a procedural manual pre-trial investigation, pre-trial investigation, evidence, form of participation of the prosecutor in proving in pre-trial investigation.
Постановка проблеми. Посилення ролi npoKypopiB у дiяльностi сторони обвинувачення шляхом надшення 1'х повноваженнями здшснення нагляду у формi процесуального керiвництва досудовим розслщуванням (ч. 2 ст. 36 КПК Укра1'ни) вимагае дослщження особливостей реалiзацil ними сво!х процесуальних повноважень. До цього спонукае й критичний аналiз вже наявних методичних розробок з особливостей здшснення прокурорського нагляду тд час досудового розслщування через призму досвщу учасп прокyрорiв в доказуванш за КПК Укра1'ни 2012 року.
AHanÍ3 останшх дослiджень i публжацш. Розробленню питань теорп та практики прокурорського нагляду у кримшальному провадженш придiляли увагу С. А. Альперт, В. М. Бабкова, I. В. Гловюк, В. Г. Даев, П. С. Ельюнд, В. С. Зеленецький, I. М. Козьяков, О. М. Ларш, В. I. Малюга, О. Р. Михайленко, О. Я. Мотовиловкер, В. Т. Нор, М. М. Полянський, I. В. Рогатюк, М. В. Руденко, В. М. Савицький, В. А. Стремовський, М. С. Строгович, Р. Р. Тарганюк, О. М. Толочко, М. В. Чорно-усько, М. Б. Улщенко, Ф. Н. Фаткyллiн, В. М. Юрчишин та iншi. Iхнi роботи сформували масив систематизованих знань про прокурорський нагляд як правовий шститут, дiяльнiсть прокурора у кримiнальномy провадженш, його процесуальний статус та сшввщношення з вщповщними статусами iнших учасниюв кримiнального процесу. Особливостi кримшально! процесуально! дiяльностi з доказування у кримшальному провадженш у сво!х наукових розвщках розглядали таю вiтчизнянi та заруб1жш вченi-юристи - О. С. Александров, В. Д. Арсеньев, Р. С. Белюн, Т. В. Варфоломеева, В. П. Гмирко, В. Г. Гончаренко, Ю. М. Грошевий, В. Я. Дорохов, М. М. Сгоров, Г. Б. Карнович, G. Г. Коваленко, В. Я. Колдш, А. А. Кухта, Ю. О. Ланцедова, В. К. Лисиченко, Д. А. Лопатин, М. А. По-горецький, С. М. Стаивський, Ю. В. Худякова, М.С. Шумило та iншi. Пращ цих наyковцiв становлять значущий для теорп доказування, кримiнального процесу, кримшалютики, судово! експертизи та оперативно-розшуково! дiяльностi комплекс уявлень про змiст, сутнють та стрyктyрнi елементи процесу доказування. Прокурор як суб'ект доказування висвплювався у пyблiкацiях В. I. Баскова,
В. В. Вапнярчука, Т. Ю. Ьаново!, Ц. М. Каз, I. М. Козьякова, Ю. В. Кореневського, М. Й. Курочки, В. М. Литовки, I. Д. Перлова, О. Р. Ралнова, Р. Д. Рахуванова, В. М. Савицього, О. В. Семенка, Г. I. Скаредова, Г. Г. Туршова, однак або як другорядний об'ект розгляду серед шших учасниюв кримiнального провадження, або як основний, але не за чинним КПК Укра!ни.
Видiлення не вирiшених рашше частин загальноТ проблеми. Сьогоднi проблемнi питання особливостей реалiзацп прокурором сво!х процесуальних повноважень пiд час доказування на досудовому розслщуванш за КПК Укра!ни 2012 року залишаються недостатньо дослщженими.
Мета статтi - на пiдставi узагальнення чинного кримiнального процесуального законо-давства, спещально! лiтератури, прокурорсько! та слщчо! практики розкрити особливосп участi у доказуваннi прокурора процесуального керiвника досудового розслiдування.
Виклад основного матерiалу. Новели iнституту доказування, пов'язаш зi встановленням у ст. 23 КПК Укра!ни вимоги безпосередностi дослщження судом доказiв та неможливостi визнання доказами вщомостей, що мiстяться в показаннях, речах i документах, яю не були предметом безпосереднього дослщження суду, ^м виключних випадюв, зокрема, передбачених ст. 225 КПК Укра!ни та ст. 317 КПК Укра!ни, у якш визначаеться, що в ходi пiдготовчого провадження до обвинувального акта долучаються не докази, а документи та iншi матерiали, дали пщстави для стверджень окремих науковщв, що у ходi досудового розслщування сторони збирають матерiали про джерела майбутнiх доказiв - носив даних про факти обставини, що пщлягають доказуванню, а не докази. Докази ж з'являються в результатi змагального судового процесу в судi та покладаються в основу прийняття судом процесуальних ршень по справi. Тобто парадигма процесу доказування у кримшальному провадженш змiнилася [12, с. 46-48; див. аналопчну аргументацiю за законодавством РФ: 7, с. 311-320; 1, с. 23-24]. З такою позищею щодо оцшки нормативних положень КПК Укра!ни ми погодитися не можемо з огляду на те, що: по-перше, И схвальне сприйняття ставить пщ сумнiв реальну законнiсть процесуальних ршень прокурора, керiвника органу досудового розслщування, слщчого пщ час досудового розслщування, а по-друге, прихильники наведено! вище позици упускають положення загально! засади кримiнального провадження - змагальнють сторiн та свободу в поданш ними суду сво!х доказiв i у доведеннi перед судом !х переконливостi, змiст яко!, зокрема, полягае в тому, що сторони кримшального провадження мають рiвнi права на збирання та подання до суду речей, документа, шших доказiв (ч. 2 ст. 22 КПК Укра!ни). Не треба ще упускати положення ч. 6 ст. 9 КПК Укра!ш, як визначають, що у випадках неоднозначного регулювання питань кримшального провадження, а тут саме той випадок мгж нормами, з одного боку, ст. 317, а з шшого - ст. 22, 84 КПК Украши, застосовуються загальш засади кримшального провадження, визначеш ч. 1 ст. 7 КПК Украши. Пщтверджують нашу позицда положення ч. 2 ст. 93 КПК Украши - сторона обвинувачення здшснюе збирання доказiв шляхом проведення слщчих (розшукових) дш та негласних сл1дчих (розшукових) дш, витребування та отримання в1д оргашв державно! влади, органiв мiсцевого самоврядування, п1дприемств, установ та органiзацiй, службових та фiзичних осiб речей, документа, вщомостей, висновкiв експертiв, висновкiв ревiзiй та актiв перевiрок, проведення шших процесуальних дш, передбачених цим Кодексом. Тобто фактичш данi, отриманi пщ час досудового розслiдування шляхом здшснення сл1дчих (розшукових) та iнших процесуальних дш у передбаченому КПК Укра!ни порядку, на пiдставi яких слщчий, прокурор, слiдчий суддя i суд встановлюють наявнiсть чи вiдсутнiсть факта та обставин, що мають значення для кримшального провадження та пщлягають доказуванню, е доказами. Тому на пщст^ наведених аргумента ми можемо стверджувати про безпщставнють аргументацi! щодо збирання пщ час досудового розслщування носив даних про факти обставини, що пщлягають доказуванню, а не доказiв. I наголошуемо на неприйнятносп приниження тим самим значущостi для кримшального провадження результата кримшально! процесуально! дiяльностi не тiльки сторони обвинувачення, але й захисту на цш стадi! процесу.
Питання ^о поняття доказyвання - одне з найважливiшиx категоpiй теоpiï доказiв, - yже пpотягом тpивалого часy пpивеpтаe до себе yвагy вчениx. Звеpнyвшись до iстоpiï питання, бачимо, що в доpеволюцiйний пеpiод пpоцесyалiсти спеpшy дотpимyвалися погляду на доказyвання як на логiчнy дiяльнiсть, яка полягала в обrpyнтyваннi iстинностi одниx думок за допомогою iншиx [11, с. 1б2; 8, с. 1бб]. Сучасна юpидична наука не вщмовилася абсолютно вiд цieï концепцiï, ^оте були виpобленi й iншi п^дооди до визначення поняття доказування як сукупносп взаeмопов'язаниx пpоцесyальниx дiй, що здшснюються чiтко вiдповiдно до встановленого законом поpядкy, спpямованиx на зб^ання, пеpевipкy, оцiнкy доказiв та викоpистання ïx з метою достовipного встановлення обставин ^им^^ьно!' спpави [2, с. 7б-77; 4, 122 с.; 1З, с. 114].
Слщ, однак, зауважити, що ^инципово iнший пiдxiд до в^шення пpоблеми змiстy та сутносп доказування пpостежyeться в pоботаx вчениx, якi видiляють в ньому лише його лопчний аспект i намагаються пpедставити пiзнання i доказування як piзнi, навiть пpотилежнi за спpямованiстю фоpми кpимiнальноï пpоцесyальноï дiяльностi, pозмежовyючи ïx за часовою ознакою. Дiяльнiсть слiдчого, пpокypоpа з набуття знань ^о обставини подiï злочину пpедставляeться як така, що складаeться з двоx частин: встановлення, дослiдження вж обставин -власне пiзнавальна дiяльнiсть, i доказування - здiйснювана за давилами логiки дiяльнiсть з обrpyнтyвання висновкiв, тез [5, с. 2З-З8].
Не вдаючись до детального аналiзy наведениx позицiй, зазначимо, що виxiдним для нас e комплексне уявлення ^о доказування як пpо тзнавальну дiяльнiсть, що включаe як здшснюваш вiдповiдно до ноpм кpимiнального пpоцесyального закону пошyково-пiзнавальнi дiï (слiдчi фозшуков^, негласнi слiдчi (pозшyковi)), так i мисленнeвi опеpацiï з оцiнки отpиманоï iнфоpмацiï та аpгyментyвання пpоцесyальниx piшень, що пpиймають слiдчий, пpокypоp, слщчий суддя, суд. Такий пiдxiд, на наше глибоке пеpеконання, дозволяe з найбшьшою повнотою пiдxодити до pозкpиття особливостей yчастi пpокypоpа у доказуванш на досудовому pозслiдyваннi. Ключем до ïx pозкpиття e положення ч. 2 ст. Зб КПК У^аши, згщно з якими пpокypоp e ^оцесуальним кеpiвником досудового pозслiдyвання. Як ми попеpедньо з'ясували, сyтнiсть досудового pозслiдyвання полягаe в доказyваннi у ^имшальному пpовадженнi на цiй стади. Вiдповiдно до цього цiлком пpавомipним буде визнання за пpокypоpом повноважень з кеpiвництва доказуванням пiд час досудового pозслiдyвання. Як слушно зазначаe M. Й. Кypочка, основне навантаження iз встановлення обставин, що мають значення для с^ави в цiляx досягнення iстини, звичайно беpе на себе слщчий [б, с. 5З]. На нього покладаeться основний тягаp зб^ання доказiв пiд час досудового pозслiдyвання вiдповiдно до п. З ч. 2 ст. Зб та ч. 1, 2 ст. 40 КПК У^аши. За^оваджений чинним КПК У^аши нагляд пpокypоpа за додеpжанням законiв пiд час досудового pозслiдyвання у фоpмi пpоцесyального кеpiвництва досудовим pозслiдyванням вистyпаe основою фоpмyвання yпpавлiнськиx вiдносин мiж пpокypоpом, що e ^оцесуальним кеpiвником у конкpетномy ^имшальному пpовадженнi, та слiдчим, що його pозслiдye. Особливостями такиx yпpавлiнськиx вщносин e те, що вони пеpедбачають, з одного боку, обов'язок слщчого погоджувати у пpокypоpа клопотання ^о застосування заxодiв забезпечення кpимiнального ^овадження, повiдомлення пpо пiдозpy, пpоведення у пеpедбачениx КПК Укpаïни випадкаx слiдчиx (pозшyковиx) та негласниx слiдчиx (pозшyковиx) дiй, подавати йому на затвеpдження обвинувальний акт, клопотання пpо застосування пpимyсовиx заxодiв медичного або виxовного xаpактеpy, а з iншого - залишають за слiдчим пpаво самостшного початку досудового pозслiдyвання за наявносп пiдстав, пеpедбачениx КПК Укpаïни, пpоводити слiдчi (pозшyковi) та негласнi слiдчi (pозшyковi) дiï, доpyчати ïx ^оведення вiдповiдним опеpативним пiдpоздiлам, пpизначати pевiзiï та пеpевipки у поpядкy, визначеному законом, ^иймати пpоцесyальнi piшення у випадкаx, пеpедбачениx КПК Укpаïни, зо^ема щодо закpиття кpимiнального пpовадження за наявносп пiдстав, пеpедбачениx статтею 284 КПК У^аши, здiйснювати iншi повноваження, пеpедбаченi кpимiнальним пpоцесyальним законом (ч. 2. ст. 40 КПК У^аши). ^ичому слiдчий, згiдно iз ч. 1 ст. 40 КПК У^аши, маe займати активну
позицда у кримшальному провадженню, не чекати вщ прокурора, що е його процесуальним керiвником, вказiвок щодо подальших дш. До цього його стимулюе покладена на нього у ч. 1 ст. 40 КПК Укра!ни вщповщальнють за законнють та своечаснють здiйснення процесуальних дiй, з гарантованою йому самостшнютю у процесуальнiй дiяльностi (ч. 5 ст. 40 КПК Укра!ни). Водночас законодавець не дистанцдае прокурора вiд дiяльностi слiдчого зi збирання доказiв у кримiнальному провадженш, а закрiплюе за ним можливють у необхiдних випадках особисто проводити сл^^ (розшуковi) та процесуальнi ди в порядку, визначеному КПК Укра!ни, доручати проведення слiдчих (розшукових) та негласних слщчих (розшукових) дш вщповщним оперативним пiдроздiлам, призначати ревiзi! та перевiрки у порядку, визначеному законом, приймати процесуальш рiшення, у випадках, передбачених КПК Укра!ни, повiдомляти особi про пiдозру, пред'являти цивiльний позов, затверджувати чи вщмовляти у затвердженш обвинувального акту, клопотань про застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру, вносити змши до складеного слщчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостшно складати обвинувальний акт чи зазначеш клопотання (п. 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 36 КПК Укра!ни). Прокурор також мае право давати слщчому письмовi вказiвки з питань досудового розслщування кримшального правопорушення, яю е для останнього обов'язковими до виконання (ч. 1 ст. 36, ч. 4 ст. 40 КПК Укра!ни). Як свщчать результати проведеного нами опитування прокурор iв, письмовi вказiвки виступають одним з найефектившших засобiв керування процесом доказування у кримшальному провадженш через корегування тим самим прокурорами версш слщчого, перелшу конкретних завдань та строюв проведення слщчих (розшукових), негласних слщчих (розшукових) та шших процесуальних дш, спрямованих на !х перевiрку. Оцшюемо як прогресивну та таку, що не протирiчить положенням КПК Укра!ни, практику прокурорiв щодо ознайомлення з планами розслщування кримшальних правопорушень, у яких вони е процесуальними керiвниками. Причому зазначимо, що доцiльно це робити не тшьки на початку кримшального провадження чи у випадках замши прокурора процесуального керiвника, але й перюдично протягом досудового розслщування за обов'язковою участю слщчого, вщ якого можна одразу отримати пояснення щодо його бачення напрямiв та засобiв розслщування.
На пiдставi викладеного з питань особливостей учасп у доказуванш прокурора -процесуального керiвника досудовим розслiдуванням ми дiйшли таких висновшв:
1. Вважаемо, що трактування змюту ст. 23 та 317 КПК Укра!ни не дають пщстав для тверджень про те, що пщ час досудового розслiдування сторони кримшального провадження збирають матерiали про джерела майбутшх доказiв - носи даних про факти, обставини, що пщлягають доказуванню, а не докази. Пщ час досудового розслщування здшснюеться збирання доказiв стороною обвинувачення шляхом проведення слщчих (розшукових) та негласних слщчих (розшукових) дш, витребування та отримання вщ оргашв державно! влади, оргашв мюцевого самоврядування, пiдприемств, установ та оргашзацш, службових та фiзичних осiб речей, документiв, вiдомостей, висновюв експертiв, висновкiв ревiзiй та акпв перевiрок, проведення iнших процесуальних дш, передбачених цим Кодексом, на що вказано у ч. 2 ст. 93 КПК Укра!ни.
2. Доказування у кримшальному провадженш - це тзнавальна дiяльнiсть, що охоплюе як здшснюваш вщповщно до норм кримшального процесуального закону пошуково-шзнавальш дi! (слiдчi (розшуковi), негласнi слiдчi (розшуковi)), так й мисленневi операцi! з оцшки отримано! iнформацi! та аргументування прийняття процесуальних рiшень, що приймають слщчий, прокурор, слiдчий суддя, суд.
3. Досудове розслщування у кримшальному провадженш здшснюеться у формi доказування. Запроваджений чинним КПК Укра!ни нагляд прокурора за додержанням закошв пщ час досудового розслщування у формi процесуального керiвництва досудовим розслiдуванням виступае основою формування управлшських вiдносин мiж прокурором, що е процесуальним керiвником у конкретному кримшальному провадженш, та слщчим, що здшснюе доказування. Особливостями
таких вщносин е те, що слщчий, який процесуально пщпорядкований прокурору, повинен займати активну позищю в кримшальному провадженш, не чекати вщ прокурора вказiвок щодо сво!х подальших дш (ч. 1 ст. 40 КПК Укра!ни). Водночас прокурор надiлений вщповщно до п. 4-7, 11-13 ч. 2 ст. 36 КПК Украши повноваженнями особисто! участi у збиранш, оцiнцi та використаннi доказiв для прийняття вiдповiдних процесуальних рiшень.
4. Письмовi вказiвки прокурора е одним з найефектившших засобiв керування процесом доказування у кримшальному провадженш через корегування ними у такий спошб версш слщчого, перелшу конкретних завдань та строюв проведення слiдчих (розшукових), негласних слiдчих (розшукових) та шших процесуальних дiй, спрямованих на !х перевiрку. Для пiдвищення ефективностi вказiвок прокурорам необхiдно перiодично протягом досудового розслщування за участi слiдчих ознайомлюватись з планами розслiдування кримiнальних проваджень.
1. Александров А. О значении концепции объективной истины [Текст] / А. Александров // Российская юстиция. - 1999. - № 1. - С. 23-24. 2. Белкин А. Р. Теория доказывания в уголовном судопроизводстве [Текст] / Анатолий Рафаилович Белкин. - М. : Норма, 2005. - 528 с. 3. Лазарева В. А. Суд присяжных и теоретические проблемы доказывания [Текст] / В. А. Лазарева // Правовые формы и эффективность доказывания по уголовным делам: межвуз. сб. статей. - Самара, 1996. -С. 53-65. 4. Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве [Текст] : монография / Михаил Макарович Михеенко. - Киев, 1984. - 122 с. 5. Кергандберг Э. М. О некоторых вопросах соотношения познания и уголовно-процессуального доказывания [Текст] / Э. М. Кергандберг // Вопросы применения уголовно-процессуального законодательства: Труды по правоведению. - Тарту : Изд. Тарт. ун-та, 1982. - Вып. 598. - С. 23-38. 6. Курочка М. Дотримання закомв органами, якг проводять оперативно-розшукову д1яльтсть [Текст] / М. Курочка // В1сник прокуратури. - 2003. - № 7. - С. 52-56. 7. Пашин С. А. Доказательства в российском уголовном процессе [Текст] / С. А. Пашин // Состязательное правосудие: труды научно-практических лабораторий. -М., 1996. - Вып. 1. - Ч. 2. - С. 311-320. 8. Спасович В. Д. Теор1я судебно-уголовныхъ доказательствъ [Текст] // Сочинемя В. Д. Спасовича / В. Д. Спасович. - С.-Пб.: 1890. - Т. III : статьи, диссертащи, лекщи юридическаго содержамя. - 544 с. 9. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса [Текст] / Михаил Соломонович Строгович. - М., 1971. - Т. 1. -470 с. 10. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства [Текст] /Иван Яковлевич Фойницкий /[под общ. ред. А. В. Смирнова]. - [репринт третьего изд., 1910]. - СПб.: АЛЬФА, 1996. - Т. 2. - 1996. - 552 с. 11. ШумилоМ.С. Поняття "докази" у крим1нальному процесуальному кодекс/ Украгни : спроба критичного переосмислення ¡деологп нормативног модел1 [Текст] / М. С. Шумило. - В1сник Верховного Суду Украгни. - 2013. - № 2 (150). - С. 40-48. 12. Якубович Н. А. Понятие доказывания в советском уголовном процессе [Текст] / Н. А. Якубович // Советское государство и право. - 1965. - № 7. - С. 113-120.
