CC BY
406
Ольга Сергп'вна Луньова,
ад'юнкт докторантури та ад'юнктури Харквський нац'юнальний ушверситет внутр'ттх справ, м. Харш
ПРОБЛЕМЫ ПИТАННЯ УДОСКОНАЛЕННЯ ВЗАеМОДМ СЛ1ДЧОГО З 1НШИМИ УЧАСНИКАМИ КРИМ1НАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
У статт1 розглянуто особливост1 взаемодй сл1дчого з тшими учасниками криминального про-вадження, такими як керюник органу досудового розсл1дування, прокурор, слгдчий суддя та т. Здшснено анал1з юридичног лтератури, що вивчае повноваження сл1дчого. У зв'язку з1 змгнами у нацюнальному криминальному процесуальному законодавств1 запропоновано нов1 форми взаемодй слгдчого з тшими учасниками криминального провадження.
Ключовi слова: слдаий, повноваження, взаeмодiя, сторона обвинувачення, учасники кримшального провадження, процесуальна самостшшсть, судовий контроль.
Вивчення та належне правове регулювання д1яльност1 оргашв досудового розслщування, в тому числ1 Тх взаемодй з шшими учасниками кримшального провадження, шсля прийняття чинного КПК УкраТни у 2012 р. е одним 1з важливих питань науки, законодавчоТ та правозастосовноТ д1яльност1. Забезпе-чення гарантш процесуальноТ незалежност слщчого щодо взаемодй з шшими учасниками кримшального провадження потребуе додаткових наукових розв1-док та правового регулювання. Науков1 дослвдження щодо цих питань за перюд дп КПК УкраТни 1960 р. так 1 не вир1шили цю проблему. Нараз1 д1яльшсть сл1д-чого в ход1 проведення досудового розслщування суттево обмежена наглядом та процесуальним кер1вництвом прокурора 1 контролем суду, а взаемод1я слщ-чого з оперативними шдроздшами та експертними службами зазнала суттевих змш, що також залишаеться концептуально не дослвдженим.
Актуальшсть шднятих у статт питань шдтверджуеться тим, що досл1-дження взаемодй слвдчого з шшими учасниками кримшального провадження шд час проведення досудового розслщування до цього проводилось в умо-вах д!Т Кримшально-процесуального кодексу УкраТни 1960 р. На даний час
УДК 343.13 (477)
вщсутш науковi роботи, як б у повному обсязi концептуально дослщжували змши та особливостi взаемодп слщчого з iншими учасниками кримiнального провадження в контекст дп чинного Кримшального процесуального кодексу УкраТни 2012 р. Тому виникла необхщшсть дослiдити це питання з точки зору сучасного нацюнального кримшального процесуального законодавства.
Окремi питання взаемодп слiдчого з шшими учасниками кримiнального провадження пiд час проведення досудового розслвдування розглядались у роботах О. М. Бандурки, Ю. В. Баулина, Л. В. Головка, Ю. М. Грошевого, В. С. Зеленецкого, О. М. Ларина, В. А. Линовского, Л. М. Лобойка, М. А. Пого-рецкого, О. Ю. Татарова, С. А. Шейфера, О. О. Юхна та ш.
Метою статт е дослiдження особливостей взаемодп слщчого з iншими учасниками кримшального провадження у сучасному сташ, зокрема з такими, як керiвник органу досудового розслщування, прокурор, суддя та експерт шд час проведення досудового розслвдування; вивчення наукових поглядiв на це питання; напрацювання пропозицш з удосконалення основних положень КПК УкраТни, нормативно-правових актiв УкраТни щодо взаемодп слiдчого з iншими учасниками кримшального провадження.
У сучаснш УкраТш проводиться подальше реформування державних орга-нiв, у тому числi й оргашв внутрiшнiх справ. Процесуальний стан слвдчого, його процесуальна самостiйнiсть та незалежшсть завжди були дискусiйними, а з прийняттям чинного Кримшального процесуального кодексу УкраТни 2012 р. щ питання набули ще бшьшо'Т гостроти й актуальность Слщчий е одним з основних учаснишв кримiнального провадження з боку обвинува-чення. Саме на нього ст. 40 УПК УкраТни покладено найважливiшi завдання, так як обов'язок починати досудове розслвдування за наявностi пiдстав, передбачених УПК УкраТни; проведення слвдчих (розшукових) дш та неглас-них слiдчих (розшукових) дш; доручення проведення таких дш вiдповiдним оперативним пiдроздiлам; призначення ревiзiй та перевiрок; повiдомлення за погодженням iз прокурором особi про шдозру; за результатами розслiдування складання обвинувального акта тощо [1, с. 2]. Таким чином, саме ввд слщчого залежить якiсне досудове розслiдування та проведення кримшального провадження з тим, щоб суд мав можливкть винести законний, обгрунтований та справедливий вирок по кожному правопорушенню. Законодавець надшив слвдчого широким спектром повноважень, визначивши його як самостiйну та незалежну службову особу, яка всебiчно, повно та неупереджено дослЬ джуе в^ обставини кримiнального провадження, але разом з тим виконання покладених на нього обов'язшв та здшснення прав неможливо без взаемодп слвдчого з iншими учасниками кримiнального провадження. Тому вагоме зна-чення мае не тшьки реалiзацiя слiдчим його безпосередшх повноважень, але й належна взаемодiя з iншими органами та посадовими особами, такими як прокурор, керiвник органу досудового розслвдування, суд, експерт. Звкно, це невичерпний перелш осiб, з якими слiдчий взаемодiе пiд час проведення кримiнального провадження. Саме в такш взаемодГТ проявляеться процесу-
альна самостшшсть i незалежшсть слвдчого, як особи, вщповщально'Т за хщ та результати проведення кримiнального провадження. Видаеться справед-ливим твердження С. I. Шскуна про те, що слiдчий е центральним органом управлшня кримiнальним провадженням. Саме через це дуже важливо, щоб слiдчий володiв управлiнськими навичками, адже вiд правильно! оргашзацп розслiдування залежить його яшсть [4, с. 157].
На стадп досудового розслiдування велику роль вщграе взаемодiя слщ-чого з прокурором, яка реалiзуеться через прокурорський нагляд за прове-денням кримiнального провадження. З прийняттям КПК УкраТни 2012 р. питання взаемодп слщчого з прокурором стало бшьш актуальним, вш значно розширив повноваження прокурора щодо нагляду за додержанням законiв шд час проведення досудового розслiдування. Зпдно з положеннями ст. 36 КПК УкраТни саме прокурор здшснюе процесуальне керiвництво досудовим розслiдуванням та надае доручення i вказiвки слiдчому [1, с. 2]. Майже 100 рошв тому М. В. Криленко так охарактеризував взаемоввдносини слвдчого i прокурора: прокурор та слщчий е, по сут^ двi iпостасi однiеï i иеТ ж особи, i ми перетворюемо слiдчого в помiчника прокурора [5, с. 102]. Не можна не погодитися з таким твердженням, оскшьки закршлення в чинному КПК УкраТни положення прокурора як процесуального керiвника досудовим роз-слвдуванням виключае повну самостiйнiсть слiдчого при прийнятт проце-суальних рiшень чи проведенш слiдчих (розшукових) та негласних слвдчих (розшукових) дiй. Встановлене у ст. 40 КПК УкраТни положення, що слщ-чий при здшсненш сво'Тх повноважень е самостiйним у своТи процесуальнiй дiяльностi, втручання в яку особам, що не мають на те законних повноважень, забороняеться, на нашу думку, необхщно трактувати як незалежшсть слвдчого ввд вимог шших учасникiв кримiнального провадження, крiм прокурора, оскiльки вiн мае законш повноваження втручатися в дiяльнiсть слщ-чого [1, с. 2]. Так, тшьки прокурор може приймати ршення про об'еднання чи видшення матерiалiв досудового розслiдування i таке ршення не може бути оскаржено (ст. 217 КПК УкраТни); виключно в його компетенщю входить прийняття ршення про проведення ексгумацп трупа чи осввдування особи, що проводяться шд час досудового розслiдування незалежно ввд волi слiдчого (ст.ст. 239, 241 КПК УкраТни) [1, с. 8]. За загальним правилом слвдчий само-стшно вирiшуе, якi o^^i дп необхiдно провести пiд час кримшального провадження. Але сучасним законодавством це право слщчого суттево обмежено: слвдчий тшьки за погодженням з прокурором звертаеться до слвдчого суддi з клопотанням про проникнення чи огляд житла чи шшого володшня особи, про проведення обшуку, про тимчасове обмеження у користування спещаль-ним правом, вiдсторонення ввд посади, про арешт майна, про застосування запобiжних заходiв або нав^ь про тимчасовий доступ до речей i докуменив тощо. Виключно ухвала слвдчого суддi е пiдставою для Т'х проведення. На нашу думку, це неприпустиме обмеження процесуально'Т самостшност слщ-чого, яке не лише не сприяе ефективност захисту прав та свобод громадян,
aле й yповiльнюe доcyдове pозcлiдyвaння, негативно впливae нa його яккть тa пpизводить до виконaння оидчим безлiчi зaфоpмaлiзовaних пpоцедyp тa yзгоджень. Hеобхiдно cпpоcтити пpоцедypy, дозволивши мщчому caмоcтiйно звеpтaтиcя до cлiдчого cyддi з клопотaнням пpо пpоведення вищезaзнaчених cлiдчих дiй тa зaходiв зaбезпечення кpимiнaльного пpовaдження, обмежив-шиcь нaдcилaнням пpокypоpy повiдомлення пpо це. Повнктю пiдтpимyeмо думку О. I. Литвинчуга пpо те, що для зaбезпечення pеaльноï пpоцеcyaльноï незaлежноcтi тa caмоcтiйноcтi cлiдчого пpокypоp повинен бути позбaвлений пpaвa: нaдaння cлiдчомy обов'язкових для виконaння вкaзiвок; cкacyвaння його piшень тa визнaння незaконними дiй; нaдaння дозволiв тощо. Ocrap-ження piшення тa дiй cлiдчого мae вiдбyвaтиcя лише до cyдy [8, c. 181183].
Взaeмодiя cлiдчого тa cyдy пiд чac пpоведення доcyдового pозcлiдyвaння пpоявляeтьcя в cyдовомy контpолi зa дiяльнicтю cлiдчого. Слiдчий cyддя пpи-ймae мaйже вci вaжливi piшення пpи доcyдовомy pозcлiдyвaннi. Як зaзнaчено вище, кiлькicть дiй тa piшень cлiдчого, якi вiн пpиймae caмоcтiйно, обмеженa поpiвняно з тими, згоду та якi нaдae cлiдчий cyддя. Тaким чином, cлiдчий з ycix зaходiв зaбезпечення кpимiнaльного пpовaдження мae можливicть caмо-cтiйно лише виклигати оcобy, a iз cлiдчих дш: пpовеcти допит, одночacний допит двох aбо бiльше оciб, впiзнaння, огляд, ашдчий екcпеpимент тa пpизнa-чити екcпеpтизy тощо. Кpiм того, жодта з неглacних cлiдчих (pозшyкових) дш не може бути пpоведенa аидчим caмоcтiйно, без отpимaння згоди пpокypоpa тa cлiдчого cyддi. Ha ташу думку, тaкий пpоцеcyaльний тa cyдовий контpоль зa cлiдчим пpи пpоведеннi доcyдового pозcлiдyвaння e нaдмipним, a пpоведення неглacних cлiдчих (pозшyкових) дш необхiдно зaконодaвчо доpyчити пpо-кypоpовi aбо cкacyвaти пpоцедypy отpимaння м^чим дозволу пpокypоpa тa обмежитиcь поввдомленням пpо пpоведення cлiдчоï (pозшyковоï) дп. Сaнкцiя cyдy в цьому paзi мae зaлишитиcь, бо yci вищепеpеpaховaнi cлiдчi (pозшyковi) дп cyттeво обмежують пpaвa оcоби. Ввaжaeмо, що немae потpеби в cyдовомy контpолi та пpокypоpcькомy нaглядi зa cлiдчим шд чac нaклaдення тимчacо-вого обмеження у коpиcтyвaннi cпецiaльним пpaвом, тимчacового доcтyпy до pечей i докуменив, отpимaння зpaзкiв для екcпеpтизи, тимчacового вилучення мaйнa, apештy мaйнa, зacтоcyвaння тaких зaпобiжних зaходiв, як ошбтсте зобов'язaння тa оcобиcтa поpyкa. Адже у нaдмipномy зaхиcтi пpaв пiдозpювa-них зaконодaвець ycклaднюe положення як ошби, що пpоводить доcyдове мщ-cтво, тaк потеpпiлого, cвiдкa та шших yчacникiв кpимiнaльного пpовaдження. Це можнa pозглянyти нa окpемомy пpиклaдi. Пpоцедypa тимчacового доcтyпy до pечей aбо отpимaння зpaзкiв для екcпеpтизи, pеглaментовaнa гл. 15 КПК Укpaïни, пеpедбaчae винеcення cлiдчим клопотaння пpо тимчacовий доcтyп до pечей i докуменпв, у якому вкaзyeтьcя: коpоткий виклaд обcтaвин ^им^ль-ного пpaвопоpyшення; пpaвовa квaлiфiкaцiя кpимiнaльного пpaвопоpyшення; pечi i документи, тимчacовий доcтyп до яких плaнyeтьcя отpимaти; пiдcтaви ввaжaти, що pечi i документи пеpебyвaють aбо можуть пеpебyвaти у володшш вiдповiдaльноï фiзичноï aбо юpидичноï ошби; знaчення pечей i докyментiв
для встановлення обставин у кримшальному провадженш; можливкть вико-ристання як доказiв ведомостей, що мiстяться в речах i документах, та немож-ливють iншими способами довести обставини, як передбачаеться довести, у разi подання клопотання про тимчасовий доступ до речей i докуменив, як мiстять охоронювану законом таемницю.
Поим слвдчий мае погодити це клопотання iз прокурором, для чого вш готуе матерiали кримiнального провадження, сшлкуеться з прокурором. Якщо прокурор може прийняти слщчого, вiн погоджуе таке клопотання. Шсля цього слiдчий направляе його до суду. Слщчий суддя викликае до суду особу, у воло-дшш яко'Т знаходяться так речi i документи (а зпдно з положенням ст. 135 КПК УкраТни особа мае бути повщомлена про виклик не шзшше шж за три днi до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом). Таким чином, суд розгля-дае клопотання за декшька дшв. Шсля отримання ухвали суду слщчий може здшснювати тимчасове вилучення. Отже, для виконання зазначено'Т процедури слщчий витрачае надто багато часу. Тож, здавалося б, нескладну та досить важ-ливу процедуру слвдчий може виконати лише дшв за п'ять. Це, по-перше, при-зводить до втрати доказiв, адже, якщо речi чи документи, що доводять вину шдозрювано'Т особи знаходяться у не'Т або у iï родичiв, вони Тх просто можуть знищити чи змшити (наприклад, пiдмiнять або змиють слiди на знаряддi вбив-ства). А, по-друге, виникають труднощi навггь для потерпiлих, свiдкiв, тому що 1м необхiдно з'явитися до слвдчого для допиту, в ходi якого мае з'ясуватися, як речi i де саме необхвдно вилучити, поим до суду, а поим ще й на проведення самого вилучення. За КПК УкраТни 1960 р. всi вищезазначеш процедури слщчий проводив приблизно за одну-двi години, при цьому особа, заздале-пдь повiдомлена слiдчим, приносила йому речi для тимчасового вилучення або слщчий сам прибував до тако'Т особи, складав постанову про проведення ви'Тмки, ознайомлював з нею особу та складав у присутносп понятих протокол ви'Тмки. Таким чином, можна зробити висновок, що сучасне кримшальне про-цесуальне законодавство ускладнюе дiяльнiсть слщчого та перевантажуе його необхiднiстю отримання певних, на нашу думку, зайвих погоджень.
Видаеться слушною думка А. Г. Коваленка, який зазначив, що слвдчий повинен бути надшений повною процесуальною самостшшстю, включаючи виршення питання про обрання запобiжного заходу щодо шдозрювано'Т особи. А прокурорський нагляд за слщчим мае зникнути, оскшьки це вступае в кон-флшт з принципом змагальностi процесу [7, с. 98 102].
Завжди залишалось дискусшним питання щодо взаемодп слщчого та опе-ративних пiдроздiлiв, i на сьогодш воно залишаеться не виршеним. Стосовно положень КПК УкраТни 1960 р. К. Семенов зазначав, що закон однозначно визначив головним оперативно-розшуковий, неввдкладний характер дiяльно-сп оргашв дiзнання, пiдкресливши тим самим специфшу участi цих органiв у розслвдуванш злочинiв [9, с. 87-92]. З прийняттям КПК УкраТни 2012 р. це положення повшстю втратило свою сутшсть. Якщо рашше процесуальна самостшшсть та незалежшсть слщчого не виключала незалежносп працiв-
ниыв оперативних шдроздтв i залишала за ними можливкть самостiйного вибору засобiв та методiв застосування власно'1' практики при проведеннi опе-ративно-розшукових заходiв, то на даний час зпдно з положеннями ст. 41 КПК УкраТни за оперативними шдроздшами залишилось лише одне повноваження: брати участь у слщчих (розшукових) дiях та негласних слiдчих (розшукових) дiях у кримiнальному провадженнi за письмовим дорученням слщчого, прокурора [1, с. 2]. Сшвробггники оперативних шдроздтв не мають права здшсню-вати процесуальш дп за власною шщативою або звертатися з клопотаннями до слвдчого суддi чи прокурора. Виключенням з цього е право заводити опера-тивно-розшукову справу стосовно осiб, що ухиляються вiд досудового розслЬ дування та суду, i при забезпеченш захисту осiб у кримшальному судочинствi. Тобто у дискусiйному питанш незалежностi слiдчого вiд працiвникiв оперативних шдроздтв законодавець поставив крапку i однозначно визначив само-стшшсть слiдчого. Наразi iснуе така практика, коли слвдчий складае необхiднi клопотання, отримуе вс необхiднi погодження та ухвали й передае ix для виконання пращвникам оперативних пiдроздiлiв, самостшно не здiйснюючи негласнi слiдчi (розшуков^ дп, внаслiдок вiдсутностi практики та необхвдних навичок (наприклад, практики роботи з конфвдентами). Таким чином, на слщ-чого покладено зайвий обов'язок по отриманню ухвали суду на проведення негласно!" слiдчоï (розшуково']") дй". На нашу думку, дощльно було б надати пращвникам оперативних шдроздШв право виконувати негласш слiдчi (роз-шуковi) дй' у кримiнальному провадженш за власною iнiцiативою або звертатися з клопотаннями до слщчого суддi та прокурора.
У нащональному кримiнальному процесi завжди гостро обговорювалось питання взаемодй' слiдчого та керiвника органу досудового розслiдування, який здшснюе вiдомчий процесуальний контроль за дiяльнiстю слiдчого. Вiн органiзовуе досудове розслщування та мае значний обсяг повноважень, зокрема: визначати слвдчого (слiдчиx), який здшснюватиме досудове роз-слiдування, а в разi здiйснення досудового розслвдування слiдчою групою визначати старшого слщчо1 групи; вiдсторонювати слiдчого вiд проведення досудового розслвдування та призначати шшого слiдчого; ознайомлюватися з матерiалами досудового розслщування, давати слiдчому письмовi вказiвки, якi не можуть суперечити ршенням та вказiвкам прокурора; вживати захо-дiв щодо усунення порушень вимог законодавства; погоджувати проведення слвдчих (розшукових) дш та продовжувати строк ïx проведення; здiйснювати досудове розслiдування, користуючись при цьому повноваженнями слiдчого, тощо (ч. 2 ст. 39 КПК Укра'1'ни). Незважаючи на те, що по вщношенню до наг-лядових повноважень прокурора повноваження керiвника органу досудового розслщування значно звуженi, вони, на нашу думку, можуть ввдчутно обме-жувати процесуальну дiяльнiсть слвдчого. Це проявляеться в правах керiв-ника органу досудового розслiдування надавати слщчому письмовi вказiвки та погоджувати проведення слщчих (розшукових) дiй i продовжувати строк ix проведення. На думку Т. Ю. Попово']", наявшсть процесуально1 та адмшютра-тивно1 залежност вiд керiвника органу досудового розслвдування не дае мож-
ливост слщчому щентифшувати себе як особу процесуально самостшну та адмшютративно незалежну [6, с. 9]. Крiм того, у випадках вiдмови прокурора в погодженш клопотання слiдчий мае право звернутись до керiвника органу досудового розслщування, який пiсля вивчення клопотання за необхщност iнiцiюе розгляд питань, порушених у ньому перед прокурором вищого рiвня. На нашу думку, слвдчому у разi незгоди з вимогами прокурора або ввдмови прокурора в погодженш клопотання необхщно надати право звертатися до прокурора вищого рiвня або до суду самостшно. Разом iз тим КПК УкраТни визначив, що процесуальне керiвництво на досудовому розслвдуванш здiйснюе прокурор, а отже, надання слвдчому вказiвок по сутi проведення кримшаль-ного провадження керiвником органу досудового розслвдування суперечить цьому положенню, тому що, як випливае iз зазначеного, юнують двi особи, якi здiйснюють керiвництво пiд час кримiнального провадження.
З огляду на дослвджуване питання важливо дослвдити взаемодiю слвд-чого з експертом та спещалктом. Згiдно з положеннями ст. 69 КПК УкраТни експертом е особа, яка володiе науковими, техшчними або шшими спещаль-ними знаннями, мае право зпдно iз законом на проведення експертизи i якш доручено провести дослвдження об'ектiв, явищ i процесiв та дати висновок з питань, як виникають шд час кримiнального провадження [1, с. 3]. Вщпо-вщно до положень ст. 71 КПК УкраТни спещалктом е особа, яка володiе спе-цiальними знаннями та навичками застосування техшчних або шших засобiв i може надавати консультацп пiд час досудового розслiдування i судового розгляду з питань, що потребують ввдповвдних спещальних знань i нави-чок [1, с. 3]. Експерт i спещалют залучаються до кримшального провадження та ввдсторонюються виключно за шщативою сторони захисту чи обвинува-чення, або суду. При цьому i експерт i спещалкт надають учасникам кримЬ нального провадження допомогу з питань, що потребують спещальних знань i навичок. Але, порiвнюючи права i обов'язки експерта та спещалюта, випливае Тх суттева вщмшшсть: експерт несе вщповщальшсть за заввдомо неправ-дивий висновок, ввдмову без поважних причин ввд виконання покладених обов'язкiв у суд^ невиконання iнших обов'язкiв, а на спещалкта лише у разi неприбуття до суду без поважних причин або неповвдомлення про причини неприбуття судом покладаються в^ витрати, пов'язаш з оголошенням перерви в судовому засвданш. I хоча, на ввдмшу вщ висновкiв експерта, свщчення, що надае пiд час досудового провадження спещалкт, не вiднесенi однозначно законодавцем до джерел доказiв, на нашу думку, в КПК УкраТни необхвдно передбачити кримшальну вiдповiдальнiсть спещалкта за надання завiдомо неправдивих пояснень та навмисне перешкоджання встановленню ктини по кримшальному провадженню. Адже залучений учасниками кримшального провадження несумлшний спещалкт, який навмисно даватиме невiрнi пояс-нення, може суттево зашкодити проведенню досудового розслвдування чи судовому розгляду кримшального провадження (наприклад, нерацюнальне призначення експертних дослвджень або необережне поводження з речовими доказами, що призведе до втрати слщв кримшального правопорушення).
Таким чином, питання взаемодй слщчого з шшими учасниками кримшального провадження залишаеться актуальним, тому шдлягае подальшому теоретичному дослщженню. Загальною метою правосуддя е протид1я злочинност1, усшх якоТ безпосередньо залежить вщ того, наскшьки швидко, повно та яысно буде розслщувано кожне кримшальне правопорушення та проведено досудове розслвдування, в ход1 якого будуть викрит та передан! суду вс особи, винш в його вчинеш. Правильне виршення вс1х питань у ход1 проведення досудового розслщування покладаеться в основу вироку суду та багато в чому визна-чае його законшсть та справедлив1сть. На нашу думку, досягнення щеТ мети неможливо без яюсноТ, налагодженоТ, законодавчо урегульованоТ взаемодй вс1х учасниыв кримшального провадження та без надання слвдчому справжньоТ процесуальноТ незалежност шд час проведення досудового розслщування.
Список лггератури:
1. Кримiнальний процесуальний кодекс УкраТни [Електронний ресурс] : Закон УкраТни ввд
13.04.2012 р. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
2. Уголовно-процессуальный кодекс Украины: научно-практический комментарий / под общ. ред. В. Т. Маляренко, Ю. П. Аленина. - Х. : Одиссей, 2005. - 968 с.
3. Про оперативно-розшукову дiяльнiсть [Електронний ресурс] : Закон УкраТни ввд
11.08.2013 р. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2135-12.
4. Шскун С. I. Окремi доручення слвдчого / С. I. Шскун // Вксн. Запорiз. юрид. щ-ту МВС УкраТни : наук.-практ. зб. / гол. ред. М. В. Тищенко. - Запорiжжя : Юрид. ш-т МВС УкраТни, 1998. - С. 157.
5. Полянский Н. Н. Советское законодательство о судоустройстве в его основных моментах / Н. Н. Полянський // Право и жизнь. - 1927. - Кн. 8-10. - С. 102.
6. Попова Т. Ю. Уголовно-процессуальный статус руководителя следственного органа : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Т. Ю. Попова ; Южно-Уральский гос. ун-т. - Челябинск, 2012. - 30 с.
7. Коваленко А. Г. От реформирования следствия - к становлению правового государства / А. Г. Коваленко // Органiзацiйно-правовi питання реформування досудового слвдства в Укра-Тш : матерiали всеукр. наук.-практ. конф., Донецьк, 13 груд. 2002 р. - Донецьк : Д1ВС, 2003. -С. 98-102.
8. Литвинчук О. I. Процесуальний статус слвдчого в кримшальному процеа УкраТни : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / О. I. Литвинчук ; КиТв. нац. ун-т iм. Тараса Шевченка. - К., 2007. - С. 181-183.
9. Семенов К. Процессуальные правоотношения следователя, участников процесса и прокурорский надзор / К. Семенов // Юрид. вестн. - 1999. - № 3. - С. 87-92.
Лунева О. С. Проблемные вопросы усовершенствования взаимодействия следователя с другими участниками уголовного производства.
В статье рассмотрены особенности взаимодействия следователя с другими участниками уголовного производства, такими как руководитель органа досудебного расследования, прокурор, следственный судья и другие. Проведен анализ юридической литературы, в которой рассматриваются полномочия следователя. В связи с изменениями в национальном уголовном процессуальном законодательстве предложены новые формы взаимодействия следователя с другими участниками уголовного производства.
Ключевые слова: следователь, полномочия, взаимодействие, сторона обвинения, участники уголовного производства, процессуальная самостоятельность, судебный контроль.
Luneva O. S. Problematic issues of improvement of an interaction between an investigator and other participants of criminal proceedings.
Problem setting. The article considers features of the interaction between an investigator as a representative of the prosecution and other various participants of criminal proceedings including a head of investigation unit, prosecutor, investigative judge and others.
The topicality of raised questions in the current article is confirmed by the fact that previously the interaction between an investigator and other participants of criminal proceedings in pre-trial investigation was conducted in terms of the former Criminal Procedural Code of Ukraine (1960).
Recent research and publications analysis. Some of questions regarding the interaction between an investigator and other participants of criminal proceedings in pre-trial investigation were examined by Linovskii V. A, Bandurka A. M., Groshevii Y. M., Larin O. M., Loboika L. M., Pogoretskii M. A., Tatarov O. Y., Sheiffer S. A., Golovko L. V., Baulin O. V., Zelenetskii V. S., Yukhno A. A. and others.
Paper objective. The main aim of the article is a research of features of the interaction in current circumstances between an investigator and other participants of criminal proceedings including the head of investigation unit. It concerns as well the research of different scientific views regarding the matter and various ideas about improvement of principal norms in the Criminal Procedural Code of Ukraine and other legal acts that regulate the above-mentioned interaction.
Paper main body. During the pre-trial investigation the essential question is the interaction between an investigator and a prosecutor who conducts an oversight in criminal proceedings. The current Criminal Procedural Code of Ukraine greatly expanded the full powers of the prosecutor to oversee the compliance of laws during a pre-trial investigation. Only the prosecutor should conduct a procedural supervision in a pre-trial investigation. We believe this procedural possibility limits an investigation independency.
The interaction between an investigator and court during the pre-trial investigation reflects in judicial control over the investigation activity. An investigative judge takes almost all essential decisions in the pre-trial investigation. We believe such procedural and judicial control during the pre-trial investigation is excessive, and legally, undercover investigative (detective) actions could be controlled by the prosecutor.
It has been always discussed the question of the interaction between an investigator and various detective units. The matter is still unsolved. We believe consideration should be given either to allow detectives to conduct independently undercover investigative (detective) actions or request their conducting to an investigative judge or prosecutor.
Conclusions. Besides that, consideration should also be given to research the interaction between an investigator and an expert (specialist). We believe that the criminal responsibility for providing false statement and an intentional obstruction of identifying the truth in criminal proceedings should also be reflected in the Criminal Procedural Code of Ukraine.
Key words: investigator, full powers, interaction, the prosecution, participants of criminal proceedings procedural independency, court control.
Hadiuwna do pedKomzii 06.05.2015 p.
