CC BY
60Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 27 (66). 2014. № 3. С. 194-203.
УДК 343.13
ПРОБЛЕМИ, ПОВ'ЯЗАШ 13 ЗАЛУЧЕННЯМ СУДОВОГО ЕКСПЕРТА ДО УЧАСТ1 В КРИМ1НАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕНН1
МоИсеев О. М.
Донецький нацюнальний утверситет, м. Донецьк, Украта
Розглянуто проблематику проведення експертизи за чинним Кримшальним процесуальним кодексом Укра!ни. Проанатзовано змют поняття спещальних знань у кримшальному провадженш. Розглянуто позицп науковщв щодо рол1 й м1сця судово! експертизи в змагальному процесс Конкретизовано нау-кове визначення спещальних знань. Сформульовано практичш проблеми залучення судового експерта до участ в кримшальному провадженш.
Ключовi слова: кримшальне провадження, судова експертиза, залучення експерта.
Судова експертиза мае прюритетну роль у застосувант досягнень науки й техшки в кримшальному процеа, шдвищенш культури процесуально! д1яльносп правоохорон-них оргатв. Специфша експертизи як правового явища полягае в отриманш процесу-ального документа, що вщображае результати дослщження, - висновку експерта; в осо-бливостях правового статусу учасниюв ще! дп; у складносп оцшки висновку експерта як доказу [1, с. 3]. За допомогою експертизи, що проводиться на основ1 спещальних знань у галуз1 науки, техшки, мистецтва й ремесла, встановлюються фактичш даш, яю мають доказове значення. Отже, розушння характеру спещальних знань, !хнього обсягу, структури вважаемо важливим як у теоретичному, так { практичному сенс1, а також для визначення предмета певно! експертизи, об'екпв дослщження тощо. Ут1м проблемним залишаеться змют поняття спещальних знань як критерда розв'язання питання щодо залучення до участ у фшсацл доказ1в спещалюта або необхщносп залучення експерта для проведення експертизи [2, с. 102].
Аспекти застосування спещальних знань дослщжено в роботах вщомих уче-них-кримшашспв: Т. В. Авер'яново!, Л. Ю. Ароцкера, Р. С. Белкша Л. М. Головченко, В. Г. Гончаренка, О. О. Ейсмана, О. О. Зайцево!, С. I. Зуева, Л. М. 1саево!, Н. I. Клименко, Ю. Г. Корухова, В. О. Коновалово!, М. В. Костицького, В. К. Лисиченка, В. М. Махова, Н. П. Майлю, О. Р. Росинсько!, М. Я. Сегая, Е. Б. Омаково!-Сфремян, З. М. Соколовсь-кого, В. Ю. Шештька, В. М. Шерстюк, О. Р. Шляхова та шших. Однак попри позитивну роль цих робгт проблема не дослщжена в теоретичному, тим паче практичному, плат. Так, за нашими спостереженнями, пращвники правоохоронних оргашв нерщко стика-ються з труднощами шд час залучення спещалют1в та експерив.
Метою статт1 вважаемо уточнення поняття спещальних знань, а також конкретиза-щю теоретико-практичних проблем залучення судового експерта до участ в кримшальному провадженш.
У розкритп сутност cпецiaльниx знaнь виявляються piзнi термшолопчт вiдтiнки цього юридичного явищa. Зaзвичaй aвтоpи вiдзнaчaють тa aкцентyють m rax чи iншиx оcобливоcтяx cпецiaльниx знaнь зaлежно вiд цiлей тa нaпpямy нayковиx доcлiджень. Але тaкий пiдxiд призводить до однобiчноcтi визшчень, не сприяючи точному й npa-вильному з'яcyвaнню знaчення тa cyттeвиx ознaк cпецiaльниx знaнь у кpимiнaльномy пpоцеci [3, с. 8].
Одним iз пеpшиx визнaчення поняття cпецiaльниx знaнь cфоpмyлювaв О. О. Ейс-мaн. Згiдно з його позицieю cпецiaльнi знaння - це «...знaння не зaгaльнодоcтyпнi, не зaгaльновiдомi, що не мaють мacового поширення, якими володie обмежене коло фaxiв-щв» [4, с. 91]. У шведеному визнaченнi як пpовiднy виокремлено тaкy ознaкy cre^am-ниx знaнь: вони не e зaгaльнодоcтyпними тa зaгaльновiдомими. Особи, якi мaють тaкi зшння, отpимaли cпецiaльнy оcвiтy, пpофеciйнy шдготовку, нaбyли доcвiдy роботи у вщповщнш cфеpi.
3a cyчacними уявленнями, cпецiaльнi знaння, отpимaнi особою в процес нaвчaння й пpaктики, e профеийними. М. В. Сaлтевcький ввaжaв, що для слщчого пpофеciйними e вс юpидичнi знaння, тaкож i в гaлyзi кpимiнaлicтики. Спецiaльними доcлiдник нaзивaв лише тi, що piзнятьcя вщ здобyтиx у пpоцеci пpофеciйноï шдготовки. Нaпpиклaд, зшн-ня iнженеpa в дарит електpотеxнiки для cлiдчого e cпецiaльними [5, с. 134]. Cra^amm знaння В. Ю. Шепiтько визнaчae як систему нayковиx дaниx (вщомостей) aбо нaвичок об'eктивного xapaктеpy, отри^н^ у pезyльтaтi вищо1' пpофеciйноï тдготовки, шуко-во1' дiяльноcтi, доcвiдy ^am^roi' роботи, що вiдповiдaють cyчacномy piвню [6, с. 11]. В. М. Maxов вiдноcить до тaкиx зшння, влacтивi piзним видaм пpофеciйноï дiяльноcтi, зa винятком тиx, що e профеийними для cлiдчого й cyддi тa використовуються в xодi роз-cлiдyвaння й розгляду кpимiнaльниx cпpaв у cyдi з метою сприяння вcтaновленню icтини в cпpaвi у випaдкax i порядку, визнaчениx кpимiнaльно-пpоцеcyaльним зaконодaвcтвом [7, с. 46]. У кришшльному cyдочинcтвi cпецiaльнi знaння В. Г. Гончapенко xapaктеpизye як зшння й нaвички, отpимaнi в результат фaxовоï оcвiти тa/aбо пpaктичноï дiяльноcтi в бyдь-якiй гaлyзi нayки, теxнiки, миcтецтвa aбо pемеcлa, викоpиcтовyвaнi визшчени-ми зaконом yчacникaми процесу в межax нaдaниx кожному з ниx повновaжень для ро-зв'язaння зa певною процедурою пpоцеcyaльниx зaвдaнь [S, с. 24]. Cra^amm знaння Л. В. Лaзapeвa визнaчae як зшння з piзниx гaлyзей нayки (пpaвa, теxнiки, миcтецтвa тa ре-меcлa), отpимaнi в межax пpофеciйноï освгги, що мicтять знaння теори, швички тa вмiння. Ix зacтоcовyють ушсники цивiльного, apбiтpaжного, aдмiнicтpaтивного тa кришшльного cyдочинcтвa з метою вcтaновлення обставин, що пiдлягaють докaзyвaнню в конкретнш cпpaвi, у порядку, пеpедбaченомy вщповщним пpоцеcyaльним зaконодaвcтвом [9, с. 22]. У широкому сена cпецiaльними зшннями в кpимiнaльномy пpовaдженнi Р. Л. Стешнюк ввaжae бyдь-якi пpофеciйнi зшння, необxiднi для pозв'язaння питaнь, що постзють пiд чac здiйcнення досудового pозcлiдyвaння тa судового пpовaдження. Ми пiдтpимyeмо думку нayковця стосовно того, що виpiшaльне знaчення для з'яcyвaння cyтноcтi cпецiaльниx знaнь у кpимiнaльномy пpовaдженнi мae не тшьки ïxнiй обсяг, a й суб^кт, що ïx зacто-cовye. Отже, зa cyб'eктом цi знaння дослщник подiляe нa три piзновиди: a) професшт знaння оciб, котpi здшснюють кpимiнaльне пpовaдження; б) фaxовi зшння mдозpювaниx, обвинyвaчениx, пpофеciйниx зaxиcникiв; в) профеийт знaння оciб, якиx зaлyчaють сто-рони процесу й суд до pозв'язaння зaвдaнь кpимiнaльного пpовaдження [10, с. 42].
Спещальт знання, 3acTOC0ByBaHi в кримшальному судочинств^ характеризуються такими ознаками: щ знання не е зaгaльновiдомими, загальнодоступними й одиничними; от-римують ïx у процесi теоретично1 та практично!' пiдготовки до конкретно!' дiяльностi; вони е неодноразово застосовуваними не в прямiй, а в опосередкованш формi; ïx залучають до процесу у встановленому законом порядку за наявносп в учасниюв процесу потреби в такого роду знаннях; використовують у передбачених кримшальним процесуальним законом формах; ïx застосування пов'язане з певним рiвнем освгти та (або) тдготовки чи iншим досвщом; так! знання сприяють забезпеченню винесення законного й обгрунтованого акту оргашв досудового розслщування й суду як органу судово' влади [11, с. 8-9].
Спробу представити спещальт знання як структурне утворення (уособлюючи ïx зi спецiaльними пiзнaннями й не допускаючи можливостi розмежування цих понять) зро-била в дисертацп I.I. Трапезникова. На думку дослщнищ, спецiaльнi знання утворюють таю взаемопов'язан та взaемодiючi пiдсистеми, де: 1) шдосновою спецiaльниx знань постають: а) гaлузевi знання, б) iншi знання, необхщт для використання в доказуван-нi з метою отримання докaзiв; 2) зовнiшнiм проявом i формою реaлiзaцiï наявних у обiзнaноï особи галузевих та iншиx знань слугують спецiaльнi умiння, якi складаються з: а) спещальних навичок; б) операцш; в) дiй; 3) умовою допустимосп й iндикaтором повноти застосування цих знань та ум№ слугуе досвщ такого застосування [12, с. 9-10]. Розглядаючи цю позицiю, К. П. Гришина зазначае, що в наведеному трактуванш наявне поеднання iнформaцiйного та функщонального, прикладного елементiв у спещальних знаннях, однак тлумачення поняття через «самого себе» або «знання через знання» навряд чи можна визнати коректним. Трактування ж призначення використання спещаль-них знань виключно отриманням докaзiв iстотно звужуе сферу ïx застосування, оскiльки поза увагою залишаеться оперативно-розшукова дiяльнiсть та iншi непроцесуaльнi фор-ми застосування спещальних знань, розроблеш кримiнaлiстичною наукою [13, с. 14].
Цшавою iз цього приводу е позищя О. О. Ексархопуло, який указуе: визначити кри-терiï об'ективного розмежування спецiaльного та неспещального неможливо вже тому, що те, що вчора було спещальним, те, що професшно не опанував через новизну один слiдчий, шший уже використовуе цiлком квaлiфiковaно, особистим прикладом перетво-рюючи знання спещальне на загальнодоступне [14, с. 526].
Варто зауважити, що роз'яснення термша «спецiaльнi знання» aнi чинний Кримшаль-ний процесуальний кодекс Укра'ни (дaлi - КПК Укра'ни), aнi КПК Укра'ни 1960 р. не мютять, що е приводом для дискусш у наукових колах.
Узагальнюючи позищю дослiдникiв щодо змiсту поняття «спещальних знань», шд-сумовуемо, що найбшьш розповсюдженою е точка зору, за якою спещальними слiд вважати знання, що мютяться в основi тих чи шших спещальностей та спецiaлiзaцiй. Таким чином, спецiaльнi знання - це професшш знання та вмшня в гaлузi науки, тех-тки, мистецтва, ремесла тощо, необxiднi для розв'язання питань, якi виникають у xодi досудового розслiдувaння кримiнaльниx проваджень та розгляду ïx мaтерiaлiв у сущ. Спецiaльними вважають знання, що не е загальнопоширеними, зaгaльновiдомими, а лише т^ яких набули спещалюти-професюнали в тiй чи iншiй гaлузi науки, теxнiки, мистецтва, ремесла тощо.
Судова експертиза е квaлiфiковaною формою застосування спещальних знань у кримшальному судочинстга, окремим видом дiяльностi обiзнaниx осiб. Експерт е одним
iз представниюв обiзнаних осiб, чи! спецiальнi знання визначено як найбшьш глибою. Наразi одним iз ключових напрямiв вивчення проблем судово! експертизи стають пи-тання правового регулювання порядку И оргашзацп та провадження. Саме цей аспект науково! дiяльностi привертае до себе увагу вчених i практиюв, яю прагнуть пщвищи-ти ефективнiсть правового регулювання оргашзацп та провадження судово! експертизи шляхом максимально докладно! правово! регламентацп розглядуваного процесу. За сучасних умов судова експертиза становить собою складну багатогранну дiяльнiсть, здшснювану в експертних установах вiдповiдними висококвалiфiкованими фаивцями. Результативне використання можливостей судово! експертизи в боротьбi зi злочинтстю передбачае вирiшення численних теоретико-правових проблем [15, с. 2].
У ст. 1 Закону Укра!ни «Про судову експертизу» вказане поняття визначено як дослщ-ження експертом на основi спецiальних знань матерiальних об'ектiв, явищ i процесiв, що мiстять шформащю про обставили справи, яка перебувае в провадженш органiв до-судового розслщування чи суду [16]. У наведенш дефiнiцi!' визначений взаемозв'язок обох сторш судово! експертизи - гносеолопчно! та процесуально!. Про гносеологiчну сторону йдеться в такому формулюваннi: «судова експертиза - це дослщження <...> на основi спецiальних знань матерiальних об'ектiв, явищ i процесiв». Процесуальний характер мають вказiвки щодо того, що дослiдження виконуе судовий експерт, тобто са-мостiйний суб'ект процесуально! дiяльностi, i що воно здшснюегься у зв'язку з тим, що зазначеш об'екти мiстять шформащю про обставини справи, яка перебувае в провадженш оргашв досудового розслщування чи суду, тобто результати дослщження мають доказове значення [17, с. 5]. Проте варто зауважити, що це поняття судово! експертизи не е досконалим, оскiльки не повнютю вiдображае сутнiсть судово! експертизи як способу отримання доказiв, зокрема в кримiнальному провадженнi.
Бшьш вдалим iз цiе! точки зору вбачаемо визначення судово! експертизи, вмщене у Федеральному законi «Про державну судово-експертну дiяльнiсть в Росiйськiй Федера-цi!». Вiдповiдно до ст. 9 зазначеного закону судова експертиза - це процесуальна дiя, що складаеться з проведення дослiджень i надання висновку експертом iз питань, розв'я-зання яких вимагае спецiальних знань у галузi науки, техлiки, мистептва або ремесла, поставлених перед експертом судом, суддею, органом дiзнання, особою, яка провадить дiзнання, слiдчим, iз метою встановлення обставин, що пщлягають доказуванню в кон-кретнiй справi [18].
КПК Укра!ни не мютить поняття судово! експертизи в кримшальному процесi, на-томiсть ч. 1 ст. 242 визначеш випадки залучення експерта до кримiнального провадження. У сучаснш же лiтературi наукового спрямування вiдсутнiй единий пiдхiд щодо визначення поняття судово! експертизи.
Т. В. Сахнова сформулювала поняття судово! експертизи як спещальне дослщження, призначуване ухвалою суду (суддi) за наявносп загально! (процесуально!) та спещаль-но! пiдстав, яке проводить обiзнана особа-експерт. Зазначене дослiдження мае певну процесуальну форму для отримання судового доказу за справою (висновку експерта) [19, с. 47]. Проведення експертизи, на думку В. Г. Гончаренка, - це слщча дiя, що по-лягае в дослiдженнi експертом за дорученням слiдчого (суду) речових доказiв та iнших матерiалiв iз метою встановлення фактичних даних i обставин, що мають значення для правильного виршення справи [20, с. 53]. Сутнють судово! експертизи О. Р. Россин-
ська вбачае в aнaлiзi за завданням слщчого, дiзнaвaчa, суду експертом наданих у його розпорядження мaтерiaльниx об'ектiв експертизи (речових докaзiв), а також рiзниx до-кументiв iз метою встановлення фактичних даних, що мають значення для правильного виршення справи [21, с. 154].
Пщсумовуючи розглянутi поняття судовоï експертизи, зазначимо, що важливим для визначення цього термша е питання щодо ознак експертизи. На наш погляд, найбшьш повно та змютовно питання ознак судовоï експертизи розглянула Н. I. Клименко. Автор зазначила, що судовi експертизи в^^зняються вiд iншиx i е специфiчним рiзновидом експертиз, як мають особливий статус. Подiбнiсть до експертиз в шших сферах люд-ськоï дiяльностi полягае в тому, що вони е дослщженнями, заснованими на застосуван-нi спецiaльниx знань. Водночас судову експертизу вiдрiзняють вщ iншиx експертиз в iншиx сферах людськоï дiяльностi за певними ознаками [22, с. 64-65]: 1) шдготовка мaтерiaлiв на експертизу, ïï призначення й проведення вiдбувaеться з дотриманням пра-вовоï реглaментaцiï; 2) експертш дослiдження зaсновaнi на зaстосувaннi спещальних знань у рiзниx галузях науки й техшки; 3) висновок експерта мае статус джерела до-кaзiв; 4) зазвичай для дослiдження використовують вiдповiдне обладнання, без якого неможливе його проведення на вiдповiдному науковому рiвнi; 5) здiйснюеться шдго-товка експертних кaдрiв i контроль за яюстю ïxнix дослiджень; 6) проводяться склад-нi комплекснi й комюшш експертизи; 7) наука розробляе новi методики експертних дослiджень. Отже, судова експертиза - це одна з форм використання сучасних науко-во-техтчних досягнень у кримiнaльному процесi, сутшстю якоï е об'ективний aнaлiз експертом, який провадить вiдповiдне дослiдження, наданих йому об'екпв за звернен-ням сторони кримiнaльного провадження або за дорученням слiдчого судд чи суду з метою встановлення фактичних даних, що мають значення для з'ясування обставин у кримшальному провадженш.
Судова експертиза е одним iз ушкальних способiв отримання цiнноï докaзовоï ш-формaцiï, сaмостiйною процесуальною формою отримання нових докaзiв у кримшаль-ному провaдженнi, а також перевiрки та уточнення докaзiв, уже наявних у мaтерiaлax кримiнaльного провадження. Цей вид дослщжень значно розширюе пiзнaвaльнi можли-востi суду, надаючи змогу використовувати шд час досудового розслiдувaння та судового розгляду кримiнaльниx проваджень весь арсенал сучасних можливостей науки. Ро-зроблення теоретичних засад правового шституту судовоï експертизи мае неперешчне практичне значення в умовах сучасного змагального кримiнaльного судочинства. На ос-новi системного aнaлiзу такого складного правового явища, як судова експертиза, мож-на сформулювати пропозицiï щодо практики застосування кримшально-процесуальних норм, якими регульовано прaвовiдносини у зв'язку з проведенням експертизи, у дiяль-носп правоохоронних оргaнiв, розробити вaрiaнти законодавчих новел, спрямованих на вдосконалення функщонування правового iнституту судовоï експертизи в змагальному кримiнaльному процесi [1, с. 6]. О^м зазначеного, враховуючи змши в кримшально-му процесуальному законодавстга Украши, вiдомчiй нормaтивно-прaвовiй бaзi, практи-цi застосування спецiaльниx знань у xодi розслiдувaння кримiнaльниx правопорушень (зокрема, йдеться про залучення експертiв), виникае необxiднiсть наукового aнaлiзу сучасних проблем та перспектив учасп експерив (обiзнaниx осiб) у кримiнaльному провадженш.
Сучасна кримшально-процесуальна политика в Укра!нi здiйснюегься в умовах ре-формування кримiнально-процесуального законодавства. I! усшх залежить не лише вщ якостi законодавства, що трансформуеться, а й вщ ефективностi його застосування. За умови забезпечення законних прав та штереив учасникiв кримiнального судочинства пошук законодавчих засобiв протистояння злочинносп залишаеться основною страте-гiею реалiзацi! кримiнально-процесуально! полiтики. З огляду на це найважлившим результатом судово! реформи в Укра!ш мае бути становлення змагально! судово! системи, властиво! саме для правово! держави з !! розвинутими суспiльними iнстигутами захисту прав людини [23, с. 349]. Чинний КПК Укра!ни докорiнно змiнив систему кримшально-го судочинства Укра!ни. Не становлять винятку й шдходи до використання спецiальних знань обiзнаних осiб як джерела доказу, що надае сторонам кримiнального провадження значно ширших можливостей щодо застосування в доказуванш iнституту судово! експертизи [24]. Статтею 22 КПК Укра!ни закрiплено, що кримiнальне провадження здшснюеться на засадах змагальностi, а це передбачае самоспйне обстоювання стороною обвинувачення й стороною захисту !хлiх правових позицiй, прав, свобод i законних iнтересiв засобами, передбаченими КПК Укра!ни. Сторони кримiнального провадження мають рiвнi права на збирання та подання до суду речей, докуменпв, iнших доказiв, клопотань, скарг, а також на реалiзацiю iнших процесуальних прав, передбачених КПК Укра!ни.
Засада змагальносп набувае прояву в реалiзацi! протилежних за сво!м змiстом функ-цш обвинувачення й захисту. Тому сторона обвинувачення та сторона захисту задля вщстоювання сво!х iнтересiв надiленi правами, яю урiвноважують !хлi процесуальнi можливосп. Рiвноправнiсть сторiн пiд час залучення експерта в кримiнальне провад-ження означае, що кожна з них користуеться однаковим обсягом процесуальних прав для здшснення сво!х функцiй, жодна зi сторiн не мае перед судом переваг у частинi подання висновку експерта.
1снують рiзнi пiдходи до судово! змагальносп. В об'ективному сенс це форма до-слiдницького процесу, що сприяе повному та об'ективному дослщженню обставин справи. Навпаки, за утиштарного розумiння змагальностi суд не розв'язуе питання, яка зi сторш обрала об'ективно iстинну позицiю, а лише визначае, яка з них перемагае у двобо!. Експертиза як зашб застосування наукових знань сприяе об'ективiзацi! судового доказування. За такого трактування !! ролi в доказуванш однозначною е вимога щодо активно! позицп суду та представникiв сторш у застосуванш спецiальних знань у формi експертизи з метою встановлення об'ективно! ютини. Таким чином, принцип змагальносп в судовому процес реалiзуегься, крiм того, i завдяки активнш взаемодi! суб'ектiв кримiнального провадження з експертом. Експертиза в змагальному процес стае ш-струментом досягнення об'ективно! iстини в справi [25, с. 142]. Зрештою, змагальнiсть шд час залучення експертiв у кримшальному провадженнi полягае в можливостi одно-часного призначення та проведення експертиз експертами, залученими протилежними сторонами провадження.
Загалом положення кримiнального процесуального законодавства щодо змагальносп сторш шд час залучення експерпв у колах науковщв та практикiв отримала по-зитивну оцiнку. Утiм, на нашу думку, у цьому випадку юнують i негативнi моменти: чинним КПК Укра!ни, зокрема, не передбачено шформування стороною захисту «про-
тилежно1» сторони провадження щодо залучення нею експерта та щодо змюту завдання для розв'язання експертизою.
До реч^ на пiдстaвi aнaлiзу ст. ст. 243, 244 чинного КПК Украши виникае пщозра, що результата експертизи можуть бути приховаш стороною захисту, якщо вони ïï не влаштовують. I це не вщповщае об'ективному характеру iстини в змагальному судочин-ствi. Якщо висновки експертизи не ввшшли до масиву докaзовоï iнформaцiï, спiльноï для всix суб'екпв кримiнaльного процесу, це звужуе обсяг об'ективних пiдстaв для ух-валення судом вiрного рiшення. Проблеми розбiжностi позицiй сторiн можуть пщляга-ти розв'язанню експертизою на тдст^ результата порiвняльного дослiдження рiзниx альтернатив щодо предмета експертного дослщження [25, с. 145].
До того ж залучення експерта в кримшальний процес е певною формою реaлiзaцiï принципу диспозитивносп, сенс якого в тому, що сторони кримшального провадження отримують право шщшвати кримiнaльне провадження, набувають необхщного для захисту сво1х законних iнтересiв процесуального статусу та можливють на власний розсуд розпоряджатися сво1ми процесуальними правами, зокрема в частит надан-ня докaзiв (висновок експерта як результат його залучення в кримшальний процес). Отже, сторони кримшального провадження мають вибiр щодо залучення експерта в кримшальний процес. Варто констатувати, що сторони все ж часпше обирають перший вaрiaнт [26].
Як слушно зазначив В. Г. Гончаренко, авторитет висновюв експерта е непереачним, оскшьки в них зосереджена провiднa наукова думка й надшний досвiд професiонaлiв. Вiдтaк попри те, що у вгтчизняному кримшальному процес жоден iз докaзiв не мае заздалегщь визнaченоï сили, пщ час оцiнки докaзiв суб'ектами доказування висновок експерта автоматично набувае особливого значення, отримуе особливу довiру. Це явище доволi легко пояснити з позищй псиxологiï, але в теоретико-прикладному сенс непо-xитнiсть принципiв пщ час залучення експертiв повинна бути безумовною [27, с. 2].
Таким чином, ст. 242 КПК Украши визначеш загальш пщстави проведення експертизи: експертизу проводить експерт за зверненням сторони кримiнaльного провадження або за дорученням слiдчого судд чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримшального провадження, необхщш спещальш знання. Зокрема, ст. 243 КПК Украши не лише слщчому, прокурору, а й сторош захисту надано можливiсть са-мостiйно на договiрниx умовах залучати експертiв для проведення експертиз, у тому чист й обов'язкових.
Намагання aктивiзувaти реaлiзaцiю принципу змaгaльностi (передуем на досудовiй стaдiï кримiнaльного провадження) стимулювали законодавця до ухвалення норми, яка би надавала сторонам процесу формально паритетних можливостей щодо застосування спещальних знань у формi судовоï експертизи. Проте, як слушно зазначив В. А. Журавель, прийняття зaзнaченоï норми водночас зумовило появу цiлоï низки процесуаль-них та оргатзацшних проблем [28, с. 16]. Про певш проблеми та недол^ КПК Укра1-ни 2012 р. щодо залучення експерта в кримшальне провадження свщчать також iншi кримшалюти й процесуaлiсти [6, с. 29-34].
У результат aнaлiзу положення законодавства щодо залучення експерта в кримшальний процес, а також коментaрiв науковщв iз цього питання вважаемо за доречне виокре-мити низку проблемних питань:
1) не визначеш конкретш пщстави для залучення судового експерта, а загалом обу-мовлена лише необхщнють використання судових експертиз у кримшальному провад-женнi. Виняток становить передбачення КПК Укра!ни випадюв обов'язкового призна-чення судово! експертизи задля розв'язання певних питань;
2) вщсутня детальна регламентацiя порядку залучення експерта. Зокрема, не названо вид та форму процесуального документа, яким може бути призначено судову експер-тизу; не визначеш права учасниюв процесу, пов'язаних iз призначенням експертного дослщження стдчим самостiйно або за клопотанням iншо! сторони тощо;
3) наявш суперечностi мiж загальною й спещальною нормами КПК Укра!ни. 1деться про ст. 93 КПК Укра!ни «Збирання доказiв» i ст. 243 КПК Укра!ни «Залучення експерта». Справа в т1м, що законодавець не передбачив можливiсть збирання доказiв стороною захисту шляхом проведення окремих слщчих (розшукових) дiй. У ч. 3 ст. 93 КПК Укра!ни йдеться про можливiсть отримання стороною захисту висновюв експертiв. Водночас залучення експерпв для проведення експертних дослiджень (ч. 2 ст. 243 КПК Укра!ни), власне, е нiчим iншим, як проведенням слiдчо! дi! стороною захисту, оскшьки зазначена стаття мiстигься в главi 20 «Слiдчi (розшуковi) ди». Вихщ iз цiе! ситуацi! можливий шляхом змiнення редакпi! ст. 93 КПК Укра!ни або виключення ст. 243 КПК Укра!ни з перел^ слiдчих (розшукових) дiй [28, с. 16-17];
4) вщсутш визначення додатково!, повторно!, комiсiйно! та комплексно! експертиз, хоча в текст статей КПК Укра!ни йдеться про можливiсть залучення експерта (4в) для !х проведення тощо.
Вважаемо, що сучасне законодавство Укра!ни все бiльше наближаеться до мiжларод-них стандартiв, що передбачае в межах змш, якi вщбуваються в реформуваннi системи судочинства, удосконалення всiх сфер законодавства, зокрема законодавчих норм, якими врегульовано питання залучення судового експерта в кримшальне провадження. Сучасне кримшальне процесуальне законодавство Укра!ни спрямоване також на пщвищення ролi й переоцiнку значення шституту судових експертиз, без яких не може бути ефек-тивно проведене розслiдування кримiнального провадження й розкрито кримiнальне правопорушення. Викриття винних вимагае неухильного дотримання вимог закону про всебiчну й повну перевiрку всiх доказiв щодо винуватостi особи в скоенш кримшально-го правопорушення. Вiдтак залучення експерта в кримшальний процес е засобом забез-печення об'ективностi, повноти й всебiчностi кримшального провадження.
Список лiтератури:
1. Зайцева Е. А. Концепция развития института судебной экспертизы в условиях состязательного уголовного судопроизводства : автореф. дисс. ... докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Е. А. Зайцева. - М., 2008. - 52 с.
2. Белкин Р. С. Курс советской криминалистики : [пособие для преподавателей, адъюнктов, соискателей и слушателей учеб. завед. МВД СССР] : в 2-х т. / Р. С. Белкин. - М. : РИО Акад. МВД СССР, 1978. -Т. 2 : Частные криминалистические теории. - 410 с.
3. Ревака В. М. Форми використання спещальних тзнань в досудовому проваджент : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / В. М. Ревака. - Х., 2006. - 21 с.
4. Эйсман А. А. Заключение эксперта (структура и научное обоснование) / А. А. Эйсман. - М. : Юридическая литература, 1967. - 152 с.
5. Салтевский М. В. Проблема соотношения специальных и профессиональных знаний, используемых при производстве следственных действий / М. В. Салтевский // Становление и развитие органов внутренних дел Украинской ССР. - К. : КВШ МВД СССР, 1973. - С. 134-135.
6. Шеттько В. Ю. Проблеми використання спещальних знань кр1зь призму сучасного кримшального судочинства в УкраМ / В. Ю. Шеппько // Судова експертиза. - 2014. - № 1. - С. 11-18.
7. Махов В. Н. Использование знаний сведущих лиц при расследовании преступлений : [монография] / В. Н. Махов. - М. : РУДН, 2000. - 296 с.
8. Гончаренко В. Г. Спещальт знання: генезис, предмет, р1вш, форми використання в доказуванш / В. Г. Гон-чаренко, В. В. Курдюков, К. В. Легких // Вюник Академи адвокатури Укра!ни. - 2007. - № 2(9). - С. 22-34.
9. Лазарева Л. В. Специальные знания и их применение в доказывании по уголовному делу : [монография] / Л. В. Лазарева. - М. : Юрлитинформ, 2009. - 224 с.
10. Степанюк Р. Л. Поняття спещальних знань у кримшальному провадженш / Р. Л. Степанюк // Вксник Лу-ганського державного ушверсигету внутршшх справ !меш Е. О. Дщоренка. - 2014. - Спецвип. № 1. - С. 38-42.
11. Ломакина Е. В. Актуальные вопросы использования специальных знаний в российском уголовном судопроизводстве : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Е. В. Ломакина. - Оренбург, 2006. - 29 с.
12. Трапезникова И. И. Специальные знания в уголовном процессе России (понятие, признаки, структура) : дисс. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / И. И. Трапезникова. - Челябинск, 2004. - 232 с.
13. Гришина Е. П. Сведущие лица в российском уголовном судопроизводстве: теоретические проблемы доказывания и правоприменительная практика : [монография] / Е. П. Гришина ; под ред. Н. А. Духно. - М. : Изд-во Юрид. ин-та МИИТа, 2012. - 280 с.
14. Эксархопуло А. А. Правовые основы использования специальных познаний и технических средств в расследовании уголовных дел / А. А. Эксархопуло // Проблемы раскрытия преступлений в свете современного уголовно-процессуального законодательства : материалы Всероссийск. науч-практич. конференции, посвященной памяти И. Ф. Герасимова (г. Екатеринбург, 6-7 февраля 2003 г). - Екатеринбург, 2003. - С. 525-527.
15. Джавадов Ф. М. Концептуальш основирозвитку судово! експертизив сучаснихумовах : автореф. дис. ... докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Ф. М. Джавадов. - К., 2000. - 30 с.
16. Про судову експертизу : Закон Укра!ни вщ 25 лютого 1994 р. № 4038-ХЛ (у ред. вщ 19 листопада 2012 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4038-12.
17. Експертизи в судовш практищ / за заг. ред. В. Г. Гончаренка. - К. : Юршком 1нтер, 2005. - 405 с.
18. О государственной судебно-экспертной деятельности в Российской Федерации : Федеральный закон от 31 мая 2001 г. № 73-ФЗ (с изменениями от 25 ноября 2013 г.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://base.garant.ru/55070824.
19. Сахнова Т. В. Судебная экспертиза / Т. В. Сахнова. - М. : Городец, 1999. - 368 с.
20. Експертизи в судовш практищ / за заг. ред. В. Г. Гончаренка. - К. : Юршком 1нтер, 2005. - 405 с.
21. Россинская Е. Р. Реалии и перспективы использования специальных знаний по новому УПК / Е. Р. Россинская // Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации: год правоприменения и преподавания : материалы междунар. науч.-практ. конфер. (г Москва, 27-28 октября 2003 г.). - М. : Изд-во МГЮА, 2004. - С. 153-163.
22. Клименко Н. I. Судова експертолопя : [курс лекцш] / Н. I. Клименко. - К. : 1н Юре, 2007. - 528 с.
23. Яновська О. Г. Змтст засади змагальносп та правов1 умови И реал1заци в кримшальному провадженш / О. Г. Яновська // Держава [ право : зб. науков. праць. Сер1я «Юридичш [ полпичш науки». - К. : !н-т держави [ права 1м. В. М. Корецького НАН Укра!ни, 2013. - Вип. 59. - С. 343-349.
24. Пилипенко Г. М. Ситуаци досудового розслщування, що потребують залучення експертгв (об1знаних оаб) / Г. М. Пилипенко // Наше право. - 2013. - № 11. - С. 80-86.
25. Мо!сеев О. М. Прагматична модель взаемоди сторш у змагальному процеа / О. М. Мо!сеев // Правни-чий часопис Донецького ун1верситету. - 2012. - № 2(28). - С. 141-146.
26. Пилипенко Г. М. Принципи залучення експерта сторонами кримшального провадження / Г. М. Пилипенко // Щдприемництво, господарство [ право. - 2013. - № 9. - С. 110-114.
27. Гончаренко В. Г. Оргашзацшш та правов1 проблеми судово! експертизи в УкраМ / В. Г. Гончаренко // Часопис Академи адвокатури Украши. - 2011. - № 1(10). - С. 1-5.
28. Журавель В. А. Залучення експерта: процесуальш та оргашзацшш проблеми / В. А. Журавель // Вюник Луганського державного ун1верситету 1м. Е. О. Дщоренка. - 2014. - Спецвип. № 1. - С. 16-20.
29. Арешонков В. В. Загальш засади судово! експертизи за новим Кримшальним процесуальним кодексом Укра!ни: пор1вняльно-правовий анал1з / В. В. Арешонков // Митна справа. - 2012. - № 6(84). - Ч. 2. -Кн. 1. - С. 162-168.
30. Клименко Н. I. Проблемш питання судово! експертизи в Кримшальному процесуальному кодека Украши / Н. I. Клименко // Актуальш проблеми застосування нового кримшального процесуального зако-
нодавства Украши та тенденци розвитку кримгналютики на сучасному етат : матер1али всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харюв, 5 жовт. 2012 р.) ; Харк. нац. ун-т внутр. справ ; Кримгнолог. асощащя Украши. - Х. : ХНУВС,
2012. - С. 306-307.
31. Курдюков В. В. Деяю питання обов'язкового проведення експертизи в контекст! реформування кримшального судочинства Украши / В. В. Курдюков // Адвокат. - 2012. - № 7(142). - С. 15-18.
32. Лозовий А. I. Проблемы питання призначення та проведення судово! експертизи в проект нового Кримшального процесуального кодексу Украши / А. I. Лозовий, Е. Б. Сiмакова-£фремян // Теорш та практика судово! експертизи i кримшалгстики. - 2011. - Вип. 11. - С. 190-200.
33. Попелюшко В. О. Експертт знання в кримшальному провадженш за новим КПК Укра!ни та допит експерта в суда / В. О. Попелюшко // Криминалистика и судебная экспертиза : мiжвiдом. наук.-метод. зб. -
2013. - Вип. 58. - Ч. 2. - С. 68-74.
34. Омакова-Сфремян Е. Б. Проблемш питання застосування нового Кримшального процесуального кодексу Украши тд час призначення та проведення судово! експертизи / Е. Б. Омакова-Сфремян // Криминалистика и судебная експертиза : мшшдом. наук.-методич. зб. - 2013. - Вип. 58. - Ч. 2. - С. 54-59.
Моисеев А. М. Проблемы, связанные с привлечением судебного эксперта к участию в уголовном производстве / А. М. Моисеев // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2014. - Т. 27 (66). - № 3. - С. 194-203.
Рассмотрена проблематика проведения экспертизы по действующему Уголовному процессуальному кодексу Украины. Проанализировано содержание понятия специальных знаний в уголовном производстве. Сопоставлены позиции авторов относительно роли и места судебной экспертизы в состязательном процессе. Конкретизировано научное определение специальных знаний. Сформулированы практические проблемы привлечения судебного эксперта к участию в уголовном производстве.
Ключевые слова: уголовное производство, судебная экспертиза, привлечение эксперта.
PROBLEMS RELATED TO THE INVOLVEMENT OF FORENSIC EXPERT IN CRIMINAL PROCEEDING
Moisieiev O. M.
Donetsk National University, Donetsk, Ukraine
The attention is focused on a priority role of forensic examination in the application of special knowledge in course of criminal procedure. Understanding of the nature of special knowledge, its scope, and structure remains incomplete. Generalization of modern scientific thought enables to clarify the definition of the specified concepts: special knowledge is professional knowledge and skills in science, technology, arts, crafts, etc., required to resolve issues that arise during the pretrial investigation of criminal proceedings and consideration of these data in court.
We consider the problems of application of forensic examination in adversarial criminal process. The provisions of the legislation of Ukraine allowed identifying deficiencies related to its legal regulation. As a result of comparative analysis of the laws of Ukraine and Russia, as well as scientific provisions of researchers a list of essential attributes of judicial expertise was identified. It includes the following: 1) preparation of materials for examination, its scheduling and conduct occurs in compliance with legal regulations; 2) forensic examinations are based on the use of special knowledge in various fields of science and technology; 3) expert's opinion has the status of source of evidence; 4) special equipment is commonly used for the examination; 5) the training of expert personnel and monitoring of the quality of examination carried out by them is conducted; 6) comprehensive and expert panel's examinations are conducted; 7) science develops new methods of forensic examination.
The article specifies a range of problems of regulatory and practical nature considering the involvement of experts: 1) unidentified reasons for the involvement of a forensic expert, except the cases when the appointment of forensic examination is mandatory; 2) absence of detailed regulation of the procedure of expert involvement; 3) the fact that the legislator has not provided opportunities to collect evidence by the defence through conduct of investigative (detective) operations, while the involvement of experts to conduct forensic examination is actually considered to be the conduct of investigative action by the defence; 4) absence of definitions of supplementary, repeated, comprehensive or expert panel's examinations, even though the content of the Criminal Procedure Code of Ukraine implies the ability to attract the expert(s) for this purpose.
Key words: criminal proceedings, forensic examination, involvement of expert.
