CC BY
12
УДК 351:351.87
О. Б. Ковальчук
заслужений юрист Украши кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри конституцшного та мiжнародного права Навчально-наукового iнституту права, психологи та шновацшно! освiти Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка", kolenaukr@gmail.com
А. В. Редько
студентка I курсу мапстратури Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно! освiти Нацiонального ушверситету "Львiвська полггехшка"
ЗАХИСТ ПРАВА НА ЖИТТЯ: ОКРЕМ1 АСПЕКТИ В КОНТЕКСТ СУЧАСНИХ РИЗИК1В
© Ковальчук О.Б., Редько А.В., 2019
Розглянуто OKpeMi аспекти захисту права на життя в контекст сучасних ризикчв. Зокрема, на пiдставi аналiзу вiтчизняного та зарубiжного досвiду дослiджено питання: використання смертноТ кари, штучного переривання ваптносл, яке е дотичним до питань морали рел^н та медицини; використання еутаназн як способу позбавлення життя; позбавлення життя, що вiдбулось внаслщок виключно необхiдного застосування сили.
Ключовi слова: право на життя; смертна кара; довiчне позбавлення волi; штучне переривання вагiтностi; еутаназiя; необхiднiсть застосування сили.
Е. Б. Ковальчук, А. В. Редько
ЗАЩИТА ПРАВА НА ЖИЗНЬ: ОТДЕЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ В КОНТЕКСТЕ СОВРЕМЕННЫХ РИСКОВ
Рассмотрены отдельные аспекты защиты права на жизнь в контексте современных рисков. В частности, на основании анализа отечественного и зарубежного опыта исследованы вопросы: использования смертной казни, искусственного прерывания беременности, которое является касательным к вопросам морали, религии и медицины; использования эвтаназии как способа лишения жизни; лишения жизни, которое произошло вследствие абсолютно необходимого применения силы.
Ключевые слова: право на жизнь; смертная казнь; пожизненное лишение свободы; искусственное прерывание беременности; эвтаназия; необходимость применения силы.
O. B. Kovalchuk
Associate Professor of the Department of Constitutional and International Law Educational and Scientific Institute of Law, psychology and innovative education
Lviv Polytechnic National University, Candidate of Law, Associate Professor, Honored Lawyer of Ukraine
A. V. Redko
student of the first year of masters course Educational and Scientific Institute of Law, psychology and innovative education
Lviv Polytechnic National University
THE PROTECTION OF THE RIGHT TO LIFE: CERTAIN ASPECTS IN THE CONTEXT OF CONTEMPORARY RISKS
The article deals with certain aspects of the protection of the right to life in the context of contemporary risks. In particular, the use of the death penalty, artificial termination of
pregnancy (abortion), which is relevant to issues of morality, religion and medicine, the use of euthanasia as a deprivation of life, the deprivation of life resulting from the absolutely necessary use of force on the basis were studied of the analysis of domestic and foreign experience.
Key words: right to life; death penalty; life imprisonment; artificial termination of pregnancy (abortion); euthanasia; necessity to use force.
Постановка проблеми. Право на життя е абсолютним, природним та невщ'емним правом кожно! особи. Актуальнють та незаперечнють регламентацп такого права зумовлена насамперед щннютю життя кожно! окремо! людини, саме тому будь-яка правова держава i свiтова спiльнота загалом визнае за необхщшсть не лише його закршлення, а й належне виконання.
Змют права на життя мае таю основш аспекти: обов'язок держави захищати життя людини, можливiсть людини захищати свое життя законним способом, а також заборона свавщьного позбавлення життя. Отже, захист права на життя полягае у дотриманш державою свого обов'язку щодо захисту життя особи та наданш особi можливосп захищати свое життя.
Актуальнiсть питання захисту права на життя полягае у тому, що, незважаючи на щннють цього права i визнання необхщносп вдосконалення механiзмiв його захисту на мiжнародному рiвнi, у рiзних державах дещо вiдмiннi норми, яю регулюють питання, що стосуються захисту права на життя, зокрема питання смертно! кари, еутаназп, штучного переривання ваптносп тощо. Особливе мiсце займае запобтання свавiльному позбавленню життя, яке е наслщком виключно необхiдного застосування сили, на що часто наголошують у ршеннях Свропейського суду з прав людини, а також захист права на життя в умовах военних конфлш^в та масових протеспв, що е актуальним для Укра!ни сьогодш. Саме щ питання потребують детального наукового дослщження та обгрунтування у контекстi захисту права на життя.
Метою статт е дослiдження окремих аспектiв захисту права на життя в контекст сучасних ризиюв на пiдставi правового аналiзу вгтчизняного та зарубiжного досвiду.
Аналiз дослщження проблеми. Окремими питаннями права на життя займалися таю науковщ, як I. В. Гайдайчук, Ю. В. Гоголь, В. В. Заборовський, П. Ф. Мартиненко, Н. М. Ми-хальська, Н. М. Моргун, Я. Т. Новицька, Б. В. Островська, В. В. Подольський, М. В. Рапаева, А. О. Шпачук та шшь Важливу роль у дослщженш цього питання вщграють i правозахисш оргашзацп, зокрема Укра!нська гельсшська стлка з прав людини, "Харювська правозахисна група", "Мирний берег" та шшь
Виклад основного матерiалу. Право на життя в мiжнародних документах та Основних Законах кра!н свiту визначаеться як абсолютне i невiд'емне право кожно! людини.
Стаття 2 Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод 1950 р. проголошуе, що право кожного на життя охороняеться законом [1].
Право на життя закршлене i статтею 3 Загально! декларацi! прав людини: "Кожна людина мае право на життя, на свободу i на особисту недоторканнють" [2]. Ширше поняття права на життя визначене у Мiжнародному пакт про громадянськi та полгтичш права 1966 р. У статп 6 вказано, що право на життя е невщ'емним правом кожно! людини. Це право охороняеться законом. №хто не може бути свавщьно позбавлений життя [3].
В Укра!ш право на життя закршлене статтею 27 Конституци Укра!ни: "Кожна людина мае невщ'емне право на життя. №хто не може бути свавщьно позбавлений життя. Обов'язок держави -захищати життя людини. Кожен мае право захищати свое життя i здоров'я, життя i здоров'я шших людей вщ протиправних посягань" [4].
Дещо в^^зняються способи закршлення права на життя в Основних Законах шших держав. Для прикладу, Конститущя Французько! Республши 1958 р. не мютить звичного для нас перелшу прав i свобод, проте у Преамбулi Конституцi! зазначено, що французький народ урочисто заявляе про вщданють правам людини i принципам нащонального суверенiтету, якi були визначенi (definis)
в Декларацп 1789 р., шдтверджеш й доповнеш у преамбулi Конституцiï 1946 р., а також правам i обов'язкам, визначеним у Харти про довкшля 2004 р. [5, с. 17]. Щодо Конституцiï Федеративноï Республши Нiмеччини, то право на життя закршлене статтею 2, а саме: "Кожен мае право на життя i особисту недоторканють. Свобода особистосп непорушна. Втручання в цi права допустимi лише на пiдставi закону" [6].
Отже, право на життя е основоположним правом особи, незважаючи на те, що вiдрiзняеться закршлення його у мiжнародних документах та у законодавсга рiзних держав.
Одним i3 питань, що стосуються захисту права на життя, е використання смертноï кари. Незважаючи на гумашзащю сучасного суспiльства, в багатьох демократичних крашах свiту смертна кара все ще застосовуеться як найвища мiра покарання.
Вiдповiдно до доповщ Amnesty International, оприлюдненоï 10 квггня 2019 року, кiлькiсть вирокiв у виглядi смертно1' кари, порiвняно iз попереднiм роком, зменшилась на 31 % i досягла найнижчого показника щонайменше за останш десять роюв. Проте в деяких крашах кшьюсть таких вирокiв зросла, зокрема у Республщ Бiлорусь, Японiï, Сiнгапурi та Ивденному Суданi. Як i в попередш роки, найбiльша кiлькiсть людей, яю пiдлягають смертнiй карi, в Кита1' [7].
Доцiльнiсть використання смертно1' кари е дискусiйним питанням серед науковщв та правозахисникiв. Смертна кара як найвища мiра покарання була скасована для держав-учасниць Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод Протоколом № 6, який стосуеться скасування смертно1' кари, 1983 р. [8], а шзшше прийняттям Протоколу № 13, який стосуеться скасування смертно1' кари за вшх обставин, 2002 р.
Цшава окрема думка судщ Свропейського суду Ж. де Мейер щодо справи "Соршг проти Сполученого Королiвства", який наголосив, що "жодна держава - учасниця Конвенцiï, навiть якщо вона ще не ратифшувала Протокол № 6, не мае права видавати будь-яку особу, якщо в результат ще1' екстрадицп ця особа тддаеться ризику бути страченою в запитуванш державi" [9].
Кримiнальним кодексом Украши 1960 р., статтею 24 передбачалося застосування смертно1' кари як винятково1' мiри покарання за особливо тяжю злочини у випадках, спецiально передбачених в Особливш частинi Кримiнального кодексу, за певш вiйськовi злочини, вчинеш у военний час, а також за умисш вбивства, вчиненi за обтяжуючих обставин [10]. Пiсля ратифшацп 22 лютого 2000 року Протоколу № 6 до Конвенцп Законом Украши "Про внесення змш до Кримшального, Кримiнально-процесуального та Виправно-трудового кодекшв Украши" вiд 22 лютого 2000 року було внесено змши до Кримшального кодексу, зокрема в частиш замши такого виду покарання, як смертна кара, довiчним позбавленням волi [11]. У чинному Кримшальному кодекс Украши вiдсутнi положення щодо застосування смертно1' кари.
Важливе значення щодо замши смертно1' кари на довiчне позбавлення волi мае Рiшення Конституцшного Суду Украши вщ 29 грудня 1999 року № 11 рп/99, яким смертну кару як вид покарання визнано таким, що не вщповщае Конституци Укра1'ни (е неконституцшним) [12]. Рiшен-ням вказано, що, як показуе свгговий i вггчизняний досвiд, смертна кара не може бути виправданою i як ефективний зашб у боротьбi зi злочиннютю. Ця мiра покарання не належить до факторiв, що стримують злочиннють. Це пiдтверджують кримiнологiчнi дослiдження: кшьюсть злочинiв проти життя людини не зменшуеться iз збiльшенням кiлькостi судових вироюв про призначення смертно1' кари. З позицп запобiгання злочинностi смертна кара себе не виправдовуе. I навггь бшьше, Конституцiйний Суд Украши вказуе, що смертна кара суперечить статп 27 та 28 Конституци Украши.
В шшому ршенш Конституцшний Суд Укра1'ни також зауважуе, що новий вид кримшального покарання, запроваджений Законом № 1483-III вщ 22 лютого 2000 року (в ред. вщ 22 лютого 2000 року) - довiчне позбавлення волi - е менш суворим видом покарання порiвняно зi смертною карою. Цей висновок Конституцшного Суду Украши грунтуеться на тому, що у разi застосування довiчного позбавлення волi забезпечуеться невщ'емне право на життя людини, яка вчинила особливо тяжкий злочин [13].
На нашу думку, негативними аспектами застосування смертно1' кари е: по-перше, складнють доведення вини особи, що скоша злочин. Водночас бшьшють держав, у яких застосовуеться смерт-
на кара, передбачають складний мехашзм i3 використанням Bcix 3aco6iB захисту, аби таке покарання не було призначено свавщьно чи незаконно. Зокрема, особливютю застосування смертно! кари у США е й те, що вироки з цих справ обов'язково стають предметом розгляду апеляцшних шстанцш не лише на рiвнi штапв, а й на федеральному рiвнi [14, с. 54-57].
По-друге, тривалий перюд, який проходить вщ винесення вироку до його виконання. Зокрема у ршеннях Свропейського суду згадуеться про так званий феномен камери смертниюв - це явище, що складаеться iз комплексу обставин, яю впливають на заявника, якого було засуджено до смертно! кари. Зокрема Суд наголошуе, що наслщком тривалого перюду мiж винесенням та виконанням вироку е те, що засуджена особа повинна протягом багатьох роюв очшувати смерп, коли зростае i стае дедалi важчим напруження вiд життя в умовах постшно! тiнi смерп ("Соршг проти Сполученого Королiвства").
По-трете, чи досягаеться мета покарання у разi застосування смертно! кари, а саме виправ-лення засуджених, а також запобтання вчиненню нових злочишв як засудженими, так i шшими особами. На нашу думку, призначення покарання у виглядi смертно! кари мае превентивний характер, осюльки суворють покарання застерiгае iнших осiб щодо вчинення подiбних злочинiв. Проте причиною високого рiвня злочинностi е насамперед низька ефективнють роботи органiв, що сприяють розкриттю злочинiв, високий рiвень латентно! злочинностi тощо. Щодо виправлення власне засуджено! особи, то тут смертна кара не виправдовуе мети покарання.
Отже, на нашу думку, замша смертно! кари довiчним позбавленням волi е гуманшшим способом виправлення особи. Застосування смертно! кари можна розщнювати як свавщьне позбавлення життя, яке часто завдае нестерпних страждань особ^ якш присуджена така мiра покарання. Демократична, гуманна держава повинна брати до уваги щннють життя кожно! людини, а також давати можливють для ïï виправлення.
Наступним питанням у контекст права на життя е питання штучного переривання ваптносп, яке е дотичним до питань морали рел^и та медицини. Законодавство бщьшосп краш та мiжнародне законодавство загалом неоднозначно визначають момент виникнення права на життя, саме тому часто використовують диспозитивнi норми, яю дають жiнцi право вибору щодо штучного переривання ваптносп. Таю ди можна розцiнювати як свавщьне позбавлення життя, проте виникае питання: чи можна зародок розглядати як людину i чи мае вш право на життя.
Статтею 1 Конвенци про права дитини 1989 р. передбачено, що дитиною е кожна людська ютота до досягнення нею 18^чного вшу, якщо за законом, застосовуваним до цiеï особи, вона не досягла повнолггтя рашше [15]. Тобто Конвенцiя визначае момент заюнчення так званого перiоду дитинства, проте не визначае його початкового моменту.
Конвенщя про права дитини не обмежуе свободу дш держави у справi визначення моменту початку дитинства у своïх нацiональних законодавчих системах. Про це також свщчать застере-ження та пояснення держав стосовно статп 1. Аргентина надала пояснення пщ час ратифшацп, згiдно з яким статтю 1 слiд iнтерпретувати "таким чином, що поняття "дитина" означае будь-яку людську ютоту з моменту зачаття... ". Згiдно з Конвенщю початок дитинства, а отже, i початок самого життя, мае визначатися внутршшм законодавством держав-учасниць. Цi два питання можуть перетинатись одне з другим, але в мiжнародному правi вони вiдокремленi, оскiльки бiльшiсть мiжнародних прав дитини е незастосовними до перюду перебування в утробi матерi [16, с. 516]. Тобто мiжнародне право, вказуючи на iстотнi вщмшносн у нацiональному правi рiзних держав, дае можливють державам визначати момент початку дитинства, а отже, i виникнення права на життя.
Нащональне законодавство, зокрема Цивщьний кодекс Украши, у пункт 2 статп 25 передбачае, що цивщьна правоздатнiсть фiзичноï особи виникае у момент ïï народження [17].
Статтею 50 Закону Украши "Основи законодавства Украши про охорону здоров'я" передбачено, що операщя штучного переривання ваптносп (аборт) може бути проведена за бажанням жшки у закладах охорони здоров'я за ваптносп строком не бщьше шж 12 тижшв. У випадках, встановлених законодавством, штучне переривання ваптносп може бути проведене у разi ваптносп вщ дванадцяти до двадцяти двох тижшв. Перелш обставин, що дозволяють переривання
ваптносп тсля дванадцяти тижнiв BariTHOCTi, встановлюсться законодавством [18]. Цi положення дублюються у пунктi 6 стaттi 281 Цившьного кодексу Украши.
Отже, законодавець не забороняе позбавлення життя зародка, що перебувае в утробi матера проте iз встановленням певних обмежень, а моментом виникнення права на життя визнае момент народження дитини.
У Верховнш Рaдi Украши розглядався законопроект № 6239 вщ 27 березня 2017 року "Про внесення змш до деяких законодавчих актв Украши щодо обмежень по проведенню операцш штучного переривання ваптносп (абортв)", яким пропонували внести змiни до Цивiльного кодексу Украши, зокрема дозволити штучне переривання ваптносп лише у випадках та за наявшстю обставин, встановлених законодавством, у термши, що не перевищують двадцяти двох тижнiв, та до Закону Украши "Основи законодавства Украши про охорону здоров'я", зокрема дозволити штучне переривання ваптносп лише за наявносп таких обставин: якщо ваптнють прямо загрожуе життю ваптно1 жшки; нaявностi медичних показань щодо патологи плоду, несумюно1 з життям дитини тсля народження; зачаття дитини в результат згвалтування [19]. Проте цей проект був знятий з розгляду.
На нашу думку, питання штучного переривання ваптносп повинно розглядатися не лише з правово1 позицп, а й з медично1, в плат того, чи дозволяе збереження життя зародку зберегти здоров'я i життя матера чи пщтверджеш певш патологи плоду, а також чи не настала ваптнють унаслщок згвалтування чи шцесту. Також варто взяти до уваги, що обмеження права жшок на аборти можуть спричинити загрозу для 1'хнього життя, оскшьки таю процедури будуть здшснювати таемно неквaлiфiковaнi лiкaрi, що ще бшьше ставить пiд загрозу життя жшки. Саме тому законодавство повинно бути достатньо гнучким i водночас сприяти забезпеченню закршлених прав.
Отже, питання позбавлення права на життя ненароджено1 дитини не мае чггко1 меж^ адже, по сутi, нащональне законодавство не визнае ненароджену дитину такою, що мае конкретш права, зокрема й право на життя, водночас законодавством закршлено конкретш положення, коли саме можна здшснити штучне переривання ваптносп, тобто позбавляти життя ненароджену дитину.
Ще одним iз аспектв права на життя е використання еутаназп як способу позбавлення життя, який прямо заборонений украшським законодавством. Зокрема, пункт 3 статт 52 "Основ законодавства про охорону здоров'я" передбачае, що медичним пращвникам заборонено здшснення еутаназп - навмисного прискорення смерт або умертвшня невилшовно хворого з метою припи-нення його страждань. Цивiльний кодекс Украши у пункт 4 статп 281 також мютить заборону задоволення прохання фiзичноï особи про припинення ïï життя.
Застосування еутaнaзiï е дискусшним питанням i мае вагоме значення у контекст права особи на життя. Доцшьнють легaлiзaцiï еутаназп обговорюеться у багатьох державах. Еутaнaзiя - умиснi дiï чи бездiяльнiсть медичних прaцiвникiв (або iнших ошб), якi здiйснюються ними за наявносп письмового оформленого клопотання пащента або "заяви на випадок смерт", або ж усного клопотання, якщо фiзичний стан унеможливлюе письмову форму клопотання пащента, який перебувае у сташ, коли усвщомлюе значення сво1'х дш i може керувати ними, з дотриманням законодавчо встановлених умов, з метою припинення його фiзичних, психолопчних i моральних страждань, у результат яких реaлiзуеться право на гщну смерть [20, с. 199].
Видшяють два типи еутаназп: активну та пасивну. Активна еутaнaзiя передбачае, що медичш пращвники повиннi виконати певш дп, спрямовaнi на позбавлення життя особи, яка перебувае у безнадшно хворому сташ. Пасивна ж еутaнaзiя характеризуеться добровшьною вiдмовою хворого вщ лiкувaння. На перший погляд, пасивна еутaнaзiя не пов'язана iз примусовим чи свавшьним позбав-ленням життя. Проте, по-перше, людина, морально i фiзично виснажена вiд тривалого i безнадшного лiкувaння, може помилково вважати, що пщтримувати свое життя за допомогою медикаментозних зaсобiв не е необхщним. По-друге, варто взяти до уваги i можливють зловживань з боку медичних пращвниюв, якi сво1'ми дiями можуть спонукати людину до прийняття такого рiшення.
Прaвознaвцi бшьшосп держав свiту вважають, що активну еутаназда не можна легaлiзувaти в будь-якому випадку. Щодо пасивно1' еутаназп, то необхщно виробити чiтко сформульовану законодавчу норму, згщно з якою пащент мае повне право знати свш дiaгноз, можливi нaслiдки
свое1' хвороби, стутнь ризику в разi вiдмови вiд лiкування i стутнь надiï у випадку згоди на лшування до того, як прийме ршення. В разi вiдмови вщ лiкування вона повинна бути зафшсована. У таких випадках з медиюв повинна знiматися будь-яка вiдповiдальнiсть [21, с. 214].
У Сврот активну еутаназiю дозволено у Нiдерландах з 2001 р., у Бельги з 2002 р., у Люксембурзi з 2009 р. та у швейцарському кантон Цюрих з 2011 р. Пасивна еутаназiя легальна у Швеци, Фiнляндiï й Францiï.
Свропейський суд вказуе про наявнють позитивних зобов'язань з боку держави за статтею 2 Конвенцп про захист прав людини та основоположних свобод щодо обов'язку вжити вшх необхщних заходiв задля збереження життя людини.
Також варто зазначити, що еутаназда як спошб позбавлення життя засуджують також i з релшйного, i з морального поглядiв. О^м цього, узаконення застосування еутаназп може призвес-ти до зловживань iз корисливих мотивiв, зокрема позбавлення життя особи з метою трансплантацп органiв або з метою заволодгти майном особи. На нашу думку, застосування еутаназп суперечить засадам гумашзму, а використання активно1' еутаназп порушуе право особи на життя.
Свавщьне позбавлення життя, яке прямо заборонене Конвенщею про захист прав та основоположних свобод, та позбавлення життя, яке вщбулось внаслщок виключно необхщного застосування сили, що вщповщно до ст. 2 ще1' ж Конвенци розглядаеться як таке, що не порушуе право кожного на життя, е дотичними поняттями. Важливим елементом 1'х розмежування е сшввщношення застосування сили у конкретнш ситуацп i необхiднiсть такого застосування, тобто чи виправдане таке застосування сили, що призвело до втрати життя.
У справi "Гонгадзе проти Украши" Свропейський суд зазначае, що перше речення пункту 1 статп 2 Конвенцп зобов'язуе державу не ильки утримуватися вщ умисного або незаконного позбавлення життя, але й вживати вщповщних заходiв для захисту життя тих, хто перебувае пщ ïï юрисдикщею [22]. Отже, держава мае як позитивш, так i негативш зобов'язання щодо забезпечення життя особи. Саме тому пщ час планування та проведення будь-яких спецоперацш, використання винищувальноï та руйнiвноï збро].', пщ час збройних конфлшпв держава повинна забезпечити вшма доступними для неï' заходами збереження життя ошб.
Показовою е справа "Finogenov та iншi проти Росiï" [23], яка стосуеться проведення спецоперацп з використання газу для знешкодження терориспв, котрi захопили приблизно 900 заручникiв у примщенш московського театру на Дубровщ. Свропейський суд не визнав порушенням статп 2 Конвенцiï рiшення про проведення такоï спецоперацiï та використання газу для ïï проведення, проте порушенням статп 2 Конвенци було визнано те, що рятувальна спецоперащя не була належно пщготовлена i, як наслщок, загинуло понад 125 ошб, вщповщно держава не виконала своï позитивш зобов'язання за статтею 2 Конвенцп.
Отже, щоб визначити, чи було порушене право на життя у випадку виключно необхщного застосування сили, потрiбно взяти до уваги таю елементи: пропорцшнють застосування сили у конкретнш ситуацп та мети, якоï прагнула досягти держава, чи можливо було застосувати безпечнiшi способи для досягнення цiеï мети та чи використала держава вс засоби для того, щоб мiнiмiзувати ризики пщ час використання сили.
Зобов'язання держави щодо захисту права на життя повинш дотримуватись i пщ час збройних конфлшнв, i незважаючи на те, що мiжнароднi договори дозволяють державам робити вщступ вщ дотримання окремих норм пщ час надзвичайних ситуацш, вщступати вщ права на життя не допускаеться.
В умовах вшськового конфлшту, який тривае на Сходi Украши, також важливо розглянути питання захисту права на життя, зокрема цивщьних ошб, та захист права на життя, пщ час проведення акцш протесту, зокрема на Майдаш та в Одеш, а також вщповщальнють держави за таю ди. Зауважимо, що порушенням права на життя вщповщно до ршень Свропейського суду е не лише пряме позбавлення життя особи, а й доведення особи до такого стану, коли вона балансуе на межi життя i смерп.
За дотриманням прав людини, зокрема i за забезпеченням права на життя стежать i мiжна-родш оргашзацп. Зокрема, Управлшня Верховного комюара ООН з прав людини у своïх доповщях
наводить статистику щодо великоï юльюсть жертв серед цившьного населення, якi спричинеш застосуванням зброï як з боку Уряду, так i з боку озброених груп. В однш зi сво1х доповiдей Управлiння Верховного комюара ООН з прав людини зазначае, що продовження застосування сторонами конфлшту зброï неточноï та/або вибуховоï ди залишалося головною проблемою, яка викликае занепокоення, у сферi захисту цившьних осiб [24, с. 6].
У свош доповiдi громадськi органiзацiï "Харювська правозахисна група" та "Мирний берег" задокументували 108 випадюв убивств на Сходi Украши вiд квiтня 2014 р. до серпня 2018 р. З 71 вбивства у 2014 р. 17 стосувалися масових вбивств цившьного населення. Ц оргашзацп також задокументували випадки масового вбивства цившьного населення у м. Горлiвка. Жертвами убивств стали 50 цившьних мешканщв та 68 вшськових. Виконавщ злочину вчиняли 1х саме у контекст збройного конфлшту на Сходi Украши [25, с. 25].
Велика юльюсть жертв збройного конфлшту покладае на державу обов'язок щодо запровадження ефективних механiзмiв розслщування випадкiв свавiльного позбавлення права на життя, адже Свропейський суд у сво1х ршеннях наголошуе, що захист права на життя полягае також i в здшсненш розслщування причин смерп особи. Проте поди, яю сьогодш вщбуваються в Украш, зокрема проведення судовоï реформи та реформи правоохоронних оргашв, невизначенють пiдсудностi та пiдслiдностi справ, колiзiйнi норми законодавства, стають перешкодою для розслщування подш Революцiï Гiдностi, що призвели до масовоï загибелi людей, i притягнення винних до вщповщальносп.
Висновки. Отже, важливо забезпечити реальнють застосування законодавства щодо захисту права людини на життя, осюльки життя людини визнано абсолютним та невщ'емним. Ус випадки позбавлення життя повинш ретельно розслщувати органи державноï влади. Украшське законодавство регулюе особливост штучного переривання вагiтностi, прямо забороняе смертну кару та еутаназда, проте вшськовий конфлiкт, що вiдбуваеться на Сходi Украши, спричиняе масовi порушення права людини на життя, яю залишаються неврегульованими. На нашу думку, органи державноï влади повинш впроваджувати дiевi мехашзми спiвпрацi iз громадськими оргашзащями задля здiйснення ефективного розслщування випадюв порушення права на життя, а також обов'язком держави як перед громадянами Украши, так i перед мiжнародною спшьнотою е притягнення винних у порушенш права на життя, зважаючи на акцп протесту, яю вщбувалися в Украïнi, та збройний конфлшт на Сходi Украши.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конвенщя про захист прав людини i основоположних свобод вщ 04.11.1950 р. Ратифшована Законом Украши № 475/97-ВР вiд 17.07.1997 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua /laws/show/995_004. 2. Загальна декларащя прав людини: прийнята i проголош. Резолющею 217 А (III) Генеральноï Асамблеï ООН вщ 10.12.1948 р. База даних "Законодавство Украши". URL: http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_015. 3. Мiжнародний пакт про громадянськi та полгтичш права вiд 16.12.1966 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043. 4. Конститущя Украши: Закон Украши вщ 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Верховна Рада Украши URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 254к/96-вр. 5. Конститущя Французь^ Республiки. К.: Москаленко О. М., 2018. 56 с. 6. Конституции стран мира на русском языке. Правовая библиотека legalns.com. URL: https:// legalns.com/компетентные-юристы/правовая-библиотека/конституции-стран-мира/ конституция-германии. 7. Доклад Amnesty International: Число смертных казней в 2018 году снизилось до минимума за десять лет. URL: https://eurasia.amnesty.org/2019/04/10/doklad-amnesty-chislo-smertnyh-kaznej-v-2018-godu/. 8. Протокол № 6 до Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод, який стосуеться скасування смертноï кари: Протокол вщ 28.04.1983 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_802. 9. Справа Соршга: Практика Свропейського суду з прав людини. Ршення. Коментарг Видання Украюсь^ Правничоï Фундацп. № 3. 2001 р. URL: http://eurocourt.in.ua/Article.asp?AIdx=407. 10. Кримшальний кодекс Украши: Закон Украши вщ 28.12.1960 р. в редакцп вщ 07.08.1996 р. (втрата чинносп - вщ 01.09.2001 р). URL:
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2002-05/ed19960807. 11. Про внесення змш до Кримшального, Кримшально-процесуального та Виправно-трудового кодекшв Украши: Закон Украши вщ 22.02.2000 р. № 1483-III (в ред. вщ 22.02.2000 р.) URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1483-14/ed20000329. 12. Рiшення Конституцiйного Суду Украши (справа про смертну кару) вщ 29.12.1999 р. № 11-рп/99. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v011p710-99. 13. Ршення Конституцшного Суду Украши (справа про замшу смертно1' кари довiчним позбавленням вол^ вiд 26.01.2011 р. № 1-рп/2011. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-11. 14. Об отношении к смертной казни в США. Борьба с преступностью за рубежом. 1991. № 1. С. 54-57. 15. Конвенщя про права дитини: Конвенщя ООН вщ 20.11.1989 р. Ратифшовано Украшою 27.02.1991 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021. 16. Джеральдша ван Б'юрен. Мiжнaродне право в гaлузi прав дитини. Пер. з англ. Г. С. Краснокутського: наук. ред. М. О. Баймуратов. Одеса: АО БАХВА, 206. С. 515-517. 17. Цившьний кодекс Украши: Закон Украши вщ 16.01.2003 р. № 435-IV. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15. 18. Основи законодавства Украши про охорону здоров'я: Закон Украши вщ 19.11.1992 р. № 2801-Х11. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12. 19. Про внесення змш до деяких законодавчих акпв Украши щодо обмежень по проведенню операцш штучного переривання ваптносп (абортв): Проект Закону № 6239 вщ 27.03.2017 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61424. 20. Ворона В. А. Право на евтаназш як складова права людини на життя. Право Украгни. 2010. № 5. С. 199-202. 21. Паньюв О. М. Право людини на розпорядження життям: деяю аспекти / О. М. Паньюв, Ю. I. Петровський. Медичне право Украши: проблеми становлення та розвитку. Мaтерiaли I Всеукр. наук.-практ. конференци 19-20 квггня 2007 р. Львiв, 2007. С. 210-215. 22. Справа "Гонгадзе проти Украши" Заява № 34056/02 вщ 08.11.2005 р.: Ршення Свропейського Суду з прав людини. URL: http://zakon.rada. gov.ua/laws/show/980_420. 23. Справа "Finogenov та iншi проти Росй"' Скарга № 18299/03 та № 27311/03 вщ 22.12.2011 р. URL: http://www.echr.ru/documents/doc/ 70089494/70089494.htm. 24. Доповщь щодо ситуацп з правами людини в Украш 16 лютого - 15 травня 2018 р. Об'еднаш нацп. Права людини. Управлшня Верховного комюара. 35 с. URL: https://www.ohchr.org/Documents/ Countries/UA/Report UkraineFev-May2018_UKRAINIAN.pdf. 25. Насильницью злочини, скоеш в ходi збройного конфлкту на сходi Украши у 2014-2018 рр. упоряд. С. Ю. Захаров; ГО "Харювська правозахисна група", ГО "Мирний берег". Харюв: ТОВ "Видавництво "Права людини", 2018. -104 с.
REFERENCES
1. Konventsiya pro zakhist prav lyudini i osnovopolozhnikh svobod vid 04.11.1950 r [Convention on the Protected True Person and Fundamental Freedoms of 04.11.1950]. Ratifikovana Zakonom Ukraïni No. 475/97-VR vid 17.07.1997 r. URL: http://zakon.rada.gov.ua /laws/show/995_004. 2. Zagal'na deklaratsiya prav lyudini [Universal Declaration of the True Man: Adopted and proclaimed] : priynyata i progolosh. Rezolyu^yu 217 A (III) General'noï Asambleï OON vid 10.12.1948 r. Baza danikh "Zakonodavstvo Ukraïni" URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015. 3. Mizhnarodniy pakt pro gromadyans'ki tapolitichniprava vid 16.12.1966 r. [International Covenant on Civil and Political Rights of 16.12.1966]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043. 4. Konstitutsiya Ukraïni: Zakon Ukraïni vid 28.06.1996 r. [Constitution of Ukraine: Law of Ukraine of June 28, 1996] No. 254k/96-VR / Verkhovna Rada Ukraïni URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254k/96-vr. 5. Konstitutsiya Frantsuz'koïRespubliki [The Constitution of the French Republic]. K.: Moskalenko O. M., 2018. S. 56. 6. Konstitutsii stran mira na russkom yazyke. Pravovaya biblioteke legalns [The Constitution of the world of the world in Russian. Legalns.com Law Library]. com. URL: https://legalns.com/kompetentnye-yuristy/pravovaya-biblioteka/konstitutsii-stran-mira/ konstitutsiya-germanii. 7. Doklad Amnesty International: Chislo smertnykh kazney v 2018 godu snizilos' do minimuma za desyat' let [Amnesty International Report: The number of executions in 2018 has dropped to a minimum in ten years]. URL: https://eurasia.amnesty.org/2019/04/ 10/doklad-amnesty-chislo-smertnyh-kaznej -v-2018-godu/. 8. Protokol No. 6 do Konventsiïpro zakhist prav lyudini i osnovopolozhnikh svobod, yakiy stosuet'sya skasuvannya smertnoï kari [Protocol No. 6 to the Conventions on the Protection of the Human Right and Fundamental
Freedoms concerning the scanning of the death penalty]: Protokol vid 2S.G4.i9S3 r. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_SG2. 9. Sprava Soringa[The Soring case]: Praktika Cvropeys'kogo sudu z prav lyudini. Rishennya. Komentari. Vidannya Ukraïns'koï Pravnichoï Fundatsiï. No. 3. 2GGi r. URL: http://eurocourt.in.ua/Article.asp?AIdx=4G7. iG. Kriminal'niy Kodeks Ukraïni [Criminal Code of Ukraine]: Zakon Ukraïni vid 2S.i2.i96G r. v redaktsiï vid G7.GS.i996 r. (vtrata chinnosti -vid Gi.G9.2GGi r). URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2GG2-G5/edi996GSG7. ii. Pro vnesennya zmin do Kriminal'nogo, Kriminal'no-protsesual'nogo ta Vipravno-trudovogo kodeksiv Ukraïni [On Amendments to the Criminal, Criminal Procedure and Correctional Labor Code of Ukraine]: Zakon Ukraïni vid 22.G2.2GGG r. No. i4S3-III (v red. vid 22.G2.2GGG r.). URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/i4S3-i4/ed2GGGG329. i2. Rishennya Konstitutsiynogo Sudu Ukraïni (sprava pro smertnu karu) [Judgment of the Constitutional Court of Ukraine] vid 29.i2.i999 r. No. ii-rp/99. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/vGiip7iG-99. i3. Rishennya Konstitutsiynogo Sudu Ukraïni [Judgment of the Constitutional Court of Ukraine] (sprava pro zaminu smertnoï kari dovichnim pozbavlennyam voli) vid 26.Gi.2Gii r. No. i-rp/2Gii. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ vGGip7iG-ii. i4. Ob otnoshenii k smertnoy kazni v SShA. Bor'ba s prestupnost'yu za rubezhom. [Relation to the death penalty in the United States.] i99i. No. i. P. 54-57. i5. Konventsiya pro prava ditini: Konventsiya OON vid 20.11.1989 r. [Convention on the Rights of the Child: UN Convention of 2G.ii.i9S9]. Ratifikovano Ukraïnoyu 27.G2.i99i r. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_G2i. i6. Dzheral'dina van B'yuren Mizhnarodnepravo v galuziprav ditini [Geraldine van Buren International law on the rights of the child]. Per. Z angl. G. С. Krasnokuts'kogo: nauk. red. M. O. Baymuratov. Odesa. AO BAKhVA, 2G6. P. 5i5-5i7. i7. Tsivil'niy kodeks Ukraïni [Civil Code of Ukraine]: Zakon Ukraïni vid i6.Gi.2GG3 r. No. 435-IV. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-i5. iS. Osnovi zakonodavstva Ukraïni pro okhoronu zdorov'ya [Fundamentals of the legislation of Ukraine on health care]: Zakon Ukraïni vid 19.11.1992 r. No. 2SGi-KhII. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2SGi-i2. i9. Pro vnesennya zmin do deyakikh zakonodavchikh aktiv Ukraïni shchodo obmezhen' po provedennyu operatsiy shtuchnogo pererivannya vagitnosti (abortiv) [On amendments to some legislative acts of Ukraine on restrictions on conducting operations of artificial abortion (abortion): Draft Law]: Proekt Zakonu No. 6239 vid 27.G3.2G17 r. URL: http://wl.cl.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_l?pf3511=61424. 2G. Vorona V. A. Pravo na evtanaziyu yak skladova prava lyudini na zhittya. Pravo Ukraïni [The right to euthanasia as a component of the human right to life. Law of Ukraine]. 2GiG. No. 5. P. 199-2G2. 2l. Pan'kiv O. M. Pravo lyudini na rozporyadzhennya zhittyam: deyaki aspekti [The human right to dispose of life: some aspects] / O. M. Pan'kiv, Yu. I. Petrovs'kiy. Medichne pravo Ukraïni: problemi stanovlennya ta rozvitku. Materiali I Vseukraïns'koï naukovo-praktichnoï konferentsiï 19-2G kvitnya 2GG7 r. L'viv, 2GG7. P. 21G-215. 22. Sprava "Gongadzeproti Ukraïni' [Ukraine Case Statement] Zayava No. 34G56/G2 vid GS.ii.2GG5 r.: Rishennya Cvropeys'kogo Sudu z prav lyudini. URL: http://zakon.rada. gov.ua/laws/ show/9SG_42G. 23. Sprava "Finogenov ta inshi proti Rosiï" Skarga No. 18299/03[Case Finogenov and Others v. Russia, Complaint No. 1S299/G3] ta No. 273ii/G3 vid 22.i2.2Gii r. URL: http://www.echr.ru/documents/doc/7GGS9494/7GGS9494.htm. 24. Dopovid' shchodo situatsiï z pravami lyudini v Ukraïni 1б lyutogo - 1S travnya 2018 roku [Report on the Human Rights Situation in Ukraine 16 February - 15 May 2GiS]. Ob'ednani natsiï. Prava lyudini. Upravlinnya Verkhovnogo komisara. 35 p. URL: https://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/ReportUkraineFev-May2GiS_UKRAINIAN.pdf. 25. Nasil'nits'ki zlochini, skoeni v khodi zbroynogo konfliktu na skhodi Ukraïni u 2014-2018 rr. [Violent crimes committed during the armed conflict in eastern Ukraine in 2G14-2G1S] uporyad. C. Yu. Zakharov; GO "Kharkivs'ka pravozakhisna grupa", GO "Mirniy bereg". Kharkiv: TOV "Vidavnitstvo "Prava lyudini", 2GiS. iG4 p.
Дата надходження: 12.11.2019р.
