УМОВНО-ДОСТРОКОВЕ ЗВіЛЬНЕННЯ ВіД ВіДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДі ДОВіЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛі: УКРАїНСЬКі РЕАЛії Текст научной статьи по специальности «Право»

УДК 343.8 doi: 10.21564/2225-6555.2020.17.206472

Ткачова Олена BiKmapisna,

канд. юрид. наук, доц., викладач кафедри кримшологП та кримтально-виконавчого права, Нацюнальний юридичний утверситет ¡мет Ярослава Мудрого, Украгна, м. Харшв e-mail: sunspring0805@gmail.com ORCID 0000-0002-4600-9268

О

Павлов Нкта Сергшович,

студент 5-го курсу маг^тратури, Слiдчо-кримiналiстичний iнститут Нацюнального юридичного утверситету iменi Ярослава Мудрого Украгна, м. Харк1в e-mail: nekitpavlov170498@gmail.com

УМОВНО-ДОСТРОКОВЕ ЗВ1ЛЬНЕННЯ В1Д В1ДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИД1 ДОВ1ЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛ1: УКРАШСЬК! РЕАЛП

Статтю присвячено до^дженню правового регулювання умовно-дострокового звшьнення вiд вiдбування покарання у видi довiчного позбавлення волi в Украш. Проаналiзовано норми мiжнародних актiв, що врегульовують це питання, а також практики Свропейського суду з прав людини i досвiд деяких зарубiжних крат.

Ключов1 слова: кримшальне покарання; умовно-дострокове звшьнення; довiчне позбавлення волц Свропейський суд з прав людини; зарубiжнi краши; кримшально-виконавче право.

Постановка проблеми. Дов1чне позбавлення вол1 е, мабуть, найбшьш неоднозначним покаранням, яке викликае дискусп в широких наукових колах. Це питання надзвичайно актуальне й сьогодш, оскшьки даний вид покарання увшшов до системи покарань вщносно недавно. З огляду на те, що воно полягае в позбавленш людини вол1 до кшця життя, тобто ютотно обмежуе И права, для науки кримшального та кримшально-виконавчого права його вдосконалення набувае актуальност й визнаеться одшею з першочергових проблем. Так, серед багатьох сшрних питань вчеш називають умовно-дострокове звшьнення вщ

Theory and Practice of Jurisprudence. — 2020. - Issue 1 (17) ISSN 2225-6555

його вщбування.

Аналiз останшх джерел i публiкацiй. Питання, пов'язаш з довiчним позбавленням вол^ дослiджували так вiдомi украшсью науковщ, як В. I. Анiсiмов, Ю. В. Бaулiн, В. В. Сташис, А. Х. Степанюк, В. Я. Тацш, В. М. Трубнiков, А. М. Литвиненко, В. В. Лень, В. А. Льовочкш та ш

Мета статт - дослiдити можливiсть i пiдстaви умовно-дострокового звiльнення вщ вiдбувaння покарання у видi довiчного позбавлення волi та його впровадження в украшське законодавство для покращення законодавства в цiй сферi та становища оЫб, засуджених до цього виду покарання, спираючись на aнaлiз мiжнaродно-прaвових aктiв, практики Свропейського суду з прав людини й зaрубiжного досвiду з цього питання.

Виклад основного матерiалу. Оскiльки Укрaïнa взяла евроатлантичний курс розвитку й прагне з часом стати членом СС, особливоï aктуaльностi набувае питання реформування i приведення всього вiтчизняного законодавства у вiдповiднiсть до европейського. Не е винятком кримшальне та кримшально-виконавче, адже вони, як вщомо, вельми далек вiд досконaлостi, a, i про це вже йшлося, шститут умовно-дострокового звiльнення вiд вщбування довiчного позбавлення волi е одним iз проблемних питань.

Передусiм вкажемо, що в Укрaïнi, на жаль, вщсутня статистика звiльнених вiд довiчного позбавлення волi осiб, але за шформащею Укрaïнськоï гельсшсь^' спiлки в нашш держaвi нaрaзi помилувано лише двох осiб [12].

Для початку вважаемо за необхщне зробити огляд законодавства Украши, спираючись на приписи якого врегульовуеться окреслене питання. Сшд зазначити, що в Украш вщсутне поняття «умовно-дострокове звiльнення вiд вщбування покарання», воно замшене iнститутом президентського помилування. Головними нормативно-правовими актами з цього питання е: ст. 87 Кримшального кодексу Украши (дaлi - КК Украши), в якш зазначено, що актом про помилування може бути здшснена замша засудженому призначеного судом покарання у видi довiчного позбавлення волi на позбавлення волi на строк не менше двадцяти п'яти роюв [1]; ст. 151 Кримшально-виконавчого кодексу

Укpaïни ^ani - ^K Укpaïни), де зaфiксовaно, що зaсудженим до довiчного позбaвлення волi може бути подaно клопотaння пpо його помилувaння пiсля вiдбуття ним не менше двaдцяти pокiв пpизнaченого покapaння [2]; Укaз Пpезидентa Укpaïни «^о зaтвеpдження Положення пpо поpядок здшснення помилувaння», який дублюe ноpму KK Укpaïни пpо те, що помилувaння зaсуджених до довiчного позбaвлення волi здiйснюeться шляхом зaмiни цього виду покapaння нa позбaвлення волi m стpок не менше двaдцяти п'яти pокiв, a тaкож ноpми KßK Укpaïни пpо те, що у витадку зaсудження особи до довiчного позбaвлення волi клопотaння пpо ïï помилувaння може бути подaне шсля вiдбуття нею не менше двaдцяти pокiв пpизнaченого покapaння. Kpiм того, Положення мютить ноpму пpо те, що повтоpне подaння довiчником клопотaння пpо помилувaння у paзi вщмови може бути здiйснене лише чеpез п'ять pокiв [3].

Пpи тлумaченнi нaведених ноpм виникae бaгaто зaпитaнь, пеpедусiм щодо почaтку пiдpaхунку стpоку, пiсля якого особa мae пpaво звеpнутися з клопотaнням пpо помилувaння. Пpоблемою e тaкож те, що в деpжaвi вiдсутнiй eдиний шдхщ до pозумiння моменту вiдpaхувaння цього стpоку. Тaким чином, вiдсутнiсть пеpспективи умовно-достpокового звiльнення нiвелюe одну iз склaдових мети покapaння - випpaвлення i pесоцiaлiзaцiю зaсуджених, що e ^ямим поpушенням з боку деpжaви ст. 6 KВK Укpaïни, де зaкpiплено, що випpaвлення зaсудженого - це ^оцес позитивних змiн, як вiдбувaються в його особистостi тa ствоpюють у нього готовнiсть до сaмокеpовaноï пpaвослухняноï поведiнки, a pесоцiaлiзaцiя - свiдоме вiдновлення зaсудженого в соцiaльному стaтусi повнопpaвного членa суспiльствa, повеpнення його до сaмостiйного зaгaльнопpийнятого соцiaльно-ноpмaтивного життя в ньому. Нведене (тобто визнaчення поняття «випpaвлення», a тим мче «pесоцiaлiзaцiя») нaштовхуe та думку: пpо якi позитивнi змши в особистостi зaсудженого можнa вести мову, якщо деpжaвa фaктично позбaвляe його пpaвa нa умовно-достpокове звшьнення. Ha цьому нaголошуe i H. В. Kоломieць, зaзнaчaючи, що, «по-пеpше, метa покapaння - не тшьки кapa, a й випpaвлення. Випpaвляти зaсуджених зaконодaвство зобов'язуe всiх, незaлежно вiд виду пpизнaченого покapaння, a

Theory and Practice of Jurisprudence. — 2020. — Issue 1 (17) ISSN 2225-6555

отже, i тих, яким призначено довiчне позбавлення воль Нагадаемо, що найефектившший засiб виправлення - заохочення, а зпдно з КВК Укра!ни до заохочень належить й умовно-дострокове звiльнення. Отже, як бачимо, законодавець нехтуе метою покарання - виправленням засуджених до довiчного позбавлення волЬ> [4, с. 178].

У контекст сказаного зауважимо, що у сво1й монографи I. Яковець, К. Автухов i О. Таволжанський зазначають, що «кшцевими цiлями процесу виконання кримшальних покарань е не безумовне досягнення виправлення й ресощашзаци засуджених, запоб^ання вчиненню ними нових правопорушень, а виключно запровадження певних сприятливих обставин, чинниюв, якi забезпечують чи полегшують отримання цих результат у майбутньому. Саме на забезпечення ефективного досягнення завдання зi створення умов для досягнення названих цшей покарання й повинен орiентуватися процес виконання кримшальних покарань» [14, с. 158]. 1з цього можемо зробити висновок про те, що безперспектившсть умовно-дострокового звшьнення не дозволяе створити згадаш вище умови для довiчно позбавлених волi.

Принагiдно додати, що В. М. Харченко наводить щкаву статистику, зпдно з якою для засуджених ще! категори, якi перебувають у мiсцях позбавлення волi понад 10 роюв, характернi бiльш високий рiвень емоцшно! напруги, пiдвищена агресившсть, депресивнi стани. Багатьом iз них притаманне таке явище, як артизм (замкнутють у собi, вiдрив вщ реальностi, фантазування), що е своерщною формою психологiчного захисту [13, с. 119-120]

Отже, як можна помггити, вщсутшсть в осiб перспективи звшьнення, нерозумшня ними того, що на них чекае в майбутньому, призводить до вищевказаних наслщюв.

Вбачаеться за доцшьне зауважити, що вiдсутнiсть умовно-дострокового звшьнення вщ вiдбування довiчного позбавлення волi порушуе також низку мiжнародних актiв «м'якого права». На шдтвердження ще! тези проаналiзуемо актiв, приписи яких врегульовують питання умовно-дострокового звшьнення вщ довiчного позбавлення волi.

Пеpедусiм звеpнемося до п. 4 Рекомендaцiï N Rec (2003) 22 Kомiтету мiнiстpiв Рaди Cвpопи деpжaвaм-членaм «Пpо умовно-достpокове звшьнення», в якому йдеться ^о те, що умовно-досфокове звiльнення, щоб зменшити ^^p^rami нaслiдки позбaвлення волi й с^ияти повеpненню зaсудженого в суспiльство m умовaх, якi гapaнтувaли б його безпеку, мae бути зa зaконом доступне кожному ув'язненому, в тому чист особaм, зaсудженим до довiчного позбaвлення волi. Тaкож Рекомендaцiя мютить вкaзiвку нa те, щоб нaцiонaльнi оpгaни влaди зaбезпечили нaявнiсть у зaконодaвствi умовно-достpокового звiльнення тaм, де воно ще вщсут^ [5]. Kpiм того, слiд звеpнутися до п. 12 Резолюци (V6) 2 «^о поводження з особaми, зaсудженими до тpивaлих теpмiнiв ув'язнення» Kомiтету мшю^в Рaди Gвpопи, в якiй зaзнaчено, що Kомiтет мiнiстpiв pекомендуe деpжaвaм-членaм зaбезпечити, щоб пеpегляд, як ^о це йдеться в п. 9, в^оюв до довiчного тюpемного ув'язнення, якщо це не було зpоблено paнiше, пpоводився пiсля S-14 pокiв утpимaння пiд вapтою i по^м повтоpювaвся pегуляpно чеpез певнi iнтеpвaли [6].

У цьому контекст слiд тaкож згaдaти уpивок з п. S1 Доповщ K3K Уpяду Укpaïни зa pезультaтaми вiзиту до Укpaïни з S по 21 фудня 201V p. (CPT/Inf (201S) 41), в якому зaзнaчено: «^м того, Kомiтет повинен нaгaдaти основний ^инцип, що для зменшення шюдливого впливу ув'язнення тa спpияння pеiнтегpaцiï зaсуджених зa умов, якi мaють гapaнтувaти безпеку зовнiшнiй спiльнотi, зaконодaвство мae пpопонувaти pеaлiстичну пеpспективу умовного звшьнення всiм зaсудженим, у тому чист зaсудженим до довiчного позбaвлення волi. Hapaзi це досi не тaк. K3K знову зaкликae оpгaни влaди Укpaïни внести змiни до зaконодaвствa з метою зaбезпечення доступу до умовного ^о^^о^вого) звiльнення для вЫх зaсуджених до довiчного позбaвлення волi пiсля aнaлiзу зaгpози, яку вони стaновлять для суспiльствa, m пiдстaвi iндивiдуaльноï оцiнки pизику» [V].

О^емо вapто pозглянути пpaктику Cвpопейського суду з пpaв людини ^ani - ССПЛ, Суд). Haйбiльш зшковими стосовно умовно-достpокового звiльнення осiб, зaсуджених до довiчного позбaвлення волi, e piшення у спpaвaх

Theory and Practice of Jurisprudence. — 2020. — Issue 1 (17) ISSN 2225-6555

«BiHTep Ta iHmi npoTH Cno.yHeHoro KopomBCTBa», «Mroppeft npoTH Higep.aHgiB» Ta «.na3.ro Marap npoTH yropmHHH», «neTyxoB npoTH yKpaiHH».

TaK, y cnpaBi «Mroppeft npoTH Higep.aHgiB» Cyg me pa3 3ragye bhchobkh, HaBegeHi b pimeHHi no cnpaBi «BiHTep Ta iHmi npoTH Cno.yHeHoro KopomBCTBa», i 3a3HaHae, mo KoHBeH^a He 3a6opoHae 3acTocyBaHHa noKapaHHa y BHgi goBiHHoro no36aB.eHHa Bo.i go oci6, aKHx 6y.o BH3HaHo bhhhhmh y BHHHeHHi oco6.hbo Ta^KHx 3.roHHmB, HanpHK.ag, yMHCHoMy b6hbctbl OgHaK g.a Toro, m,o6 TaKe noKapaHHa BignoBiga.o BHMoraM ct. 3 KoHBeH^i, boho Mae 6yTH de jure Ta de facto TaKHM, aKe Mo^e 6yTH CKopoHeHHM, a цe, y CBoro Hepry, o3HaHae aK HaaBHicTt y 3acyg^eHoro nepcneKTHBH 3Bi.BHeHHa, TaK i Mo^.HBicTt neperaagy. Haro.omyeTtca Ha Ba^.HBoeri pea6imTa^i, ockmbkh caMe Ha ^oMy Hapa3i MaroTt aкцeнтyвaтн KpaiHH GBponH, npoBogaHH nomTHKy mogo o6paHHa noKapaHt, aK цe BigoSpa^eHo y npaKTH^ ^oroBipHHx gep^aB, BignoBigHHx CTaHgapTax, npHHHaTHx Pagoro GBponH, i MmHapogHHx goKyMeHTax. KpiM Toro, Ha 3acyg^eHoro go goBiHHoro no36aB.eHHa Bo.i noBHHeH 3giftcHroBaTHca Bn.HB, 3aBgaKH aKoMy BiH oTpHMae pea.tHy Mo^.HBicTt co^antHo peaSrnnyBaTHca i Hagiro Ha 3Bi.BHeHHa Big BigSyBaHHa noKapaHHa. HeHagaHHa goBiHHo 3acyg^eHoMy TaKoi Mo^nHBoeri Mo^e 3po6HTH noKapaHHa y BHgi no36aB.eHHa Bo.i goBiHHo de facto He3HH^yBaHHM [8].

y pimeHHi y cnpaBi «.Ha3.o Mar'ap npoTH Yroprn,HHH» GCRn, cnuparoHHCt Ha no.o^eHHa BHm,e3ragaHHx pimeHt y cnpaBax «BiHTep Ta iHmi npoTH Cno.yHeHoro KopomBCTBa», «Mroppeft npoTH Higep.aHgiB», $opMy.roe bhchobok npo Te, mo «6y.o 6 gHBHHM BHMaraTH BHnpaB.eHHa (rehabilitation) Big 3acyg^eHoro, He garoHH noMy iH^opMa^i mogo Toro, hh 6yge b Man6yTHboMy (He BH3HaHaroHH gaTH) eraopeHHH MexaHi3M, aKHH go3Bo.HTt po3r.aHyTH nuraHHa npo Mo^nHBe gocTpoKoBe 3BirnHeHHa. goBiHHo yB'a3HeHHH Mae npaBo 3HaTH Ha caMoMy noHaTKy CBoro CTpoKy, mo BiH MycHTt po6HTH g.a Toro, m,o6 ctocobho Htoro 6y.o po3r.aHyTo nHTaHHa npo gocTpoKoBe 3BirnHeHHa, 3a aKHx yMoB TaKHH neperaag Mae 6yTH 3grncHeHHH, BK.roHaroHH, ko.h BiH 6yge hh Mo^e 6yTH 3grncHeHHH...» [9].

^k y^e 6y.o 3ayBa^eHo, ctocobho cmya^i b yKpaiHi c.ig 3BepHyTH yBary

rn piшення у спpaвi «Штухов ^оти Укpaïни», в якому Суд, ^м дублювaння сво1'х позицш, виклaдених у вже згaдувaних piшеннях, звеpнув увaгу нa нaявнiсть тaкоï обстaвини в Положеннi пpо помилувaння: «особи, якi зaсудженi зa тяжк чи особливо тяжкi злочини aбо мaють двi i бiльше судимостей зa вчинення умисних злочинiв, можуть бути помилувaнi у виняткових витад^х зa нaявностi нaдзвичaйних обсгавин». Суд в^шив, що «до цieï кaтегоpiï явно нaлежaть усi зaсудженi до довiчного позбaвлення волi (див. п. V6). Невщомо, що pозумieться шд «винятковими випaдкaми» i «нaдзвичaйними обстaвинaми», i нiщо не вкaзуe m те, що вiдповiдно до нaцiонaльного зaконодaвствa, яке нapaзi дie в Укpaïнi, пенологiчнi пiдстaви для тpимaння особи пiд вapтою мaють зшчення для тлумaчення цих понять. 1ншими словaми, зaсудженi, яким було обpaно покapaння у видi довiчного позбaвлення волi, вiд сaмого почaтку не зшють, що вони повиннi зpобити для того, щоб питaння ^о ix достpокове звiльнення було pозглянуто, i зa яких умов. У цш спpaвi вiдсутнiсть у Пpезидентa Укpaïни й пiдконтpольниx йому оpгaнiв деpжaвноï влaди зобов'язaння обгpунтовувaти сво1' piшення зa клопотaннями пpо помилувaння ще бiльш обтяжуeться вiдсутнiстю будь-якого судового пеpегляду цих piшень. 3a тaкоï ситуaцiï пpaво зaсудженого до довiчного позбaвлення волi нa пеpегляд покapaння у видi довiчного позбaвлення волi чеpез пpезидентське помилувaння не може ввaжaтися зaxищеним достaтнiми пpоцесуaльними гapaнтiями. Отже, у контекстi шведених мipкувaнь Суд ввaжae, що в Укpaïнi пpезидентськi повновaження щодо здшснення помилувaння e сучaсним еквiвaлентом коpолiвськоï пpеpогaтиви помилувaння, якa гpунтуeться m пpинципi гумaнностi, a не поpядку, зaсновaному нa пенологiчниx пiдстaвax, i з нaлежними пpоцесуaльними гapaнтiями, щодо пеpегляду ситуaцiï зaсудженого для можливо1' змiни його покapaння у видi довiчного позбaвлення волi. Отже, Суд не може не дшти висновку, що юнуючий в Укpaïнi pежим для зaсуджениx до довiчного позбaвлення волi несумiсний з метою pеaбiлiтaцiï. Всi нaведенi мipкувaння дозволяють Суд вести мову ^о те, що поpушено ст. 3 Kонвенцiï у зв'язку з тим, що покapaння зaявникa у видi довiчного позбaвлення волi

Theory and Practice of Jurisprudence. — 2020. — Issue 1 (17) ISSN 2225-6555

неможливо скоротити». Як бачимо, ССПЛ наголошуе, що юнуюча в УкраАт система помилування е порушенням ст. 3 Свропейсько! конвенци з прав людини, оскiльки, виходячи з аналiзу вказаних рiшень, для !х узгодження iз зазначеними стандартами ст. 3 Конвенци вони повинш вiдповiдати таким вимогам:

1) засуджеш до довiчного позбавлення волi вщ самого початку покарання повиннi знати, що вони мусять робити, щоб отримати право на умовно-дострокове звшьнення;

2) засудженого не слщ тримати в мюцях позбавлення вол^ якщо зникли пенологiчнi пiдстави для його подальшого тримання;

3) наявнiсть вказаних шдстав повинна перевiрятися протягом певного промiжку часу;

4) механiзм звшьнення повинен мати чггю критери i процесуальнi гаранти;

5) вiдмова у задоволенш клопотання про умовно-дострокове звшьнення мусить бути обгрунтованою.

Надалi вважаемо за необхщне звернутися до зарубiжного досвiду з вирiшення цього питання. Так, О. Свдоюмова виокремлюе три системи умовно-дострокового звшьнення вщ довiчного позбавлення волi:

1) може передбачатися абсолютна заборона на умовно-дострокове звшьнення вщ цього покарання;

2) дострокове звшьнення здшснюеться на пiдставi ршення виконавчо! влади або глави держави;

3) дострокове звшьнення вщбуваеться на пiдставi рiшення суду; комiсil по УДЗ або аналогiчного органу [10, с. 147].

Крiм того, деяю науковцi наполягають на юнуванш таких трьох систем:

1) автоматична (коли засуджеш мають право на дострокове звшьнення при виконанш певних вимог);

2) дискрецшна (за яко! звiльнення не е правом засуджених i залежить вiд розсуду адмшстраци);

3) змiшaнa (коли до певних кaтегоpiй зaсуджениx зa менш тяжк злочини зaстосовуeться aвтомaтичнa системa, a до iншиx кaтегоpiй - дис^е^й^) [9].

У той же чaс e кpaïни, як повнiстю вiдмовилися вiд пеpспективи довiчникiв до умовно-достpокового звiльнення, це - Лaтвiя, Туpеччинa, Hiдеpлaнди. Що стосуeться стpоку, який повиннa вiдбути особa для того, щоб отpимaти пpaво клопотaти пpо умовно-достpокове звiльнення, у тих ^ai'mx, де у зaсуджениx iснуe тaке пpaво, то вш дифеpенцiюeться по-piзному. Haпpиклaд, у Дaнiï зaсуджений може клопотaти пpо умовно-досфокове звiльнення пiсля спливу 12 pокiв, Польщi - 25 pокiв, Англи - 30, 25 aбо 15 pокiв зaлежно вiд злочину, ^тани - 25 pокiв, ФРН, Авс^я, Швейцapiя - 15 pокiв тощо [10].

Стосовно apгументaцiï деяких фaxiвцiв - пpотивникiв умовно-достpокового звшьнення оЫб, зaсуджениx до довiчного позбaвлення волi, що у paзi зaстосувaння тaкоï пpоцедуpи сеpед дaного контингенту буде великий вщсоток pецидиву, зaувaжимо, пpи дослiдженнi, пpоведеному службовцями пенiтенцiapноï служби Фpaнцiï щодо pецидиву оЫб, звiльнениx з 1 сiчня 1995 p. по 1 Ычня 2005 p., виявлено, що лише 1V були знову зaсудженi до позбaвлення вол^ що стaновило 14,5 %. У доповщ Генеpaльного iнспектоpaту служби пpобaцiï тa Генеpaльного iнспектоpaту в'язниць Великоï Бpитaнiï зa 2013 p. вкaзуeться, що тiльки 6 % довiчникiв знову вчиняють злочин пiсля достpокового звiльнення поpiвняно з 46,9 % звичaйниx зaсуджениx. 3гiдно зi стaтистичними дослiдженнями зaсуджениx, звiльнениx досфоково вiд довiчного позбaвлення волi, у США отpимaно тaкi дaнi:

A) вони повеpтaються до в'язницi ^отягом пеpшиx тpьоx pокiв пiсля звшьнення m 1/3 piдше, нiж колишш зaсудженi до iншиx покapaнь;

Б) чот^и iз п'яти довiчникiв не ув'язнюються знову. Haпpиклaд, iз довiчникiв, звiльнениx у 1994 p., 20,6 % були знову ув'язнеш, у той же чaс зaгaльний погазник - 6V, 5 %;

B) довiчникiв, 90 % з яких були ув'язнеш зa нaсильницькi злочини, pi^^ ув'язнювaли знову зa шсильницью злочини (1S %), тодi як зa злочини пpоти влaсностi погазник був 21,9 % [11].

Висновки. Пщсумовуючи, можна констатувати безперспективнiсть можливостей звiльнення осiб вiд кримшально! вщповщальност в УкраАт. 1снуючий iнститут помилування в нашш державi - це лише виняток, вш не може вважатися таким, що надае реальну перспективу звшьнення. Така винятковють прямо визнаеться i Положенням про порядок помилування, вщповщно до якого особи, засуджеш за особливо тяжк злочини можуть бути помилуваш лише у виняткових випадках за наявност надзвичайних обставин. З огляду на те, що украшське законодавство не мютить тлумачення понять «помилування», «дострокове звшьнення оЫб, засуджених до довiчного позбавлення волЬ», виникають додатковi складностi при !х правозастосуваннi. Крiм того, безперспективнiсть умовно-дострокового звiльнення довiчникiв в Укра1ш визнаеться i мiжнародними iнституцiями, такими як Свропейський Комiтет iз запоб^ання катуванням та нелюдському чи принизливому поводженню або покаранню й Свропейський суд з прав людини. Враховуючи все вищевикладене, вважаю що украшське законодавство в цш сферi необхщно доповнити нормами, як надаватимуть реальну можливють особам звшьнитися й досягти основно! мети, яку поставила перед ними держава - виправитися та ресоцiалiзуватися в суспшьство, а завдяки цьому привести вiтчизняне законодавство у вщповщшсть до мiжнародних стандартiв.

Список лггератури

1. Кримшальний кодекс Украши. Вiдомостi Верховног Ради Украгни. 2001. № 25-26. Ст. 131. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 12.04.2020).

2. Кримшально-виконавчий кодекс Укра'х'ни. Вiдомостi Верховног Ради Украгни. 2004. № 3-4. Ст. 21. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 (дата звернення: 12.04.2020).

3. Про затвердження Положення про порядок здшснення помилування : Указ Президента Украши вщ 21.04.2015 p. № 223/2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/223/201 (дата звернення: 12.04.2020).

4. Колом1ець Н. В. Щодо застосування умовно-дострокового звшьнення до ос1б, засуджених до дов1чного позбавлення вол1. Юридичний вiсник. 2018. № 3. С. 178.

5. Про умовно-дострокове звшьнення : Рекомендащя № Rec (2003) 22 Ком1тету мшютр1в Ради Свропи державам-членам 2003 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/994_665 (дата звернення: 12.04.2020).

6. Про поводження з особами, засудженими до тривалих термЫв ув'язнення : Резолюц1я (76) 2 1976 р. URL: http://docs.cntd.ru/document/90199526 (дата звернення: 12.04.2020).

7. Матюшатс та iншi проти Литви. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-173623 (дата звернення: 12.04.2020).

8. Справа «Мюррей проти Нiдерландiв». URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-187626 (дата звернення: 12.04.2020).

9. Засуджеш до довiчного позбавлення волi мають знати, як отримати дострокове звшьнення. Закон i Б1знес. URL: https://zib.com.ua/ua/print/90549-zasudzheni_do_dovichnogo_pozbavlennya_voli_mayut_znati_yak_o.html (дата звернення: 12.04.2020).

10. Свдоюмова О. Умовно-дострокове звшьнення вщ довiчного позбавлення волi у правi зарубiжних кра'н. Шдприемництво, господарство i право. 2019. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2019/10/25.pdf (дата звернення: 12.04.2020).

11. Човган В. Довiчне вiдбування життя, або життя пiсля смертi в Укра'нг 2014. URL: http://khpg.org/index.php?id=1392728858 (дата звернення: 12.04.2020).

12. Правова позищя Украшсько'' Гельсшсько'' спiлки з прав людини щодо конституцiйностi приписiв частини першо'' статтi 81, частини першо'' статтi 82 Кримiнального кодексу Украши. URL: https://helsinki.org.ua/wp-content/uploads/ 2019/01/20190111_KSU.pdf (дата звернення: 12.04.2020).

13. Харченко В. М. Актуальш проблеми правового регулювання й виконання покарання у видi довiчного позбавлення волi. Проблеми законностi. 2008. Вип. 98. С. 112120.

14. Яковець I. С., Автухов К. А., Таволжанський О. В. Виправлення засуджених через застосування кримшальних покарань: реалп та перспективи. Правовий вплив на неnравомiрну поведтку: актуальш грат : монографiя / К. А. Автухов [та ш.] ; ред. : O. B. Козаченко, С. Л. Стрельцов. Микола'в, 2016. С. 126-162.

References

1. Kryminalnyi kodeks Ukrainy. (2001). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 25-26, art. 131. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

2. Kryminalno-vykonavchyi kodeks Ukrainy. (2004). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 3-4, art. 21. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15.

3. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro poriadok zdiisnennia pomyluvannia: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 21.04.2015 r. № 223/2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/223/201.

4. Kolomiiets, N.V. (2018). Shchodo zastosuvannia umovno-dostrokovoho zvilnennia do osib, zasudzhenykh do dovichnoho pozbavlennia voli. Yurydychnyi visnyk, 3, 178 [in Ukrainian].

5. Pro umovno-dostrokove zvilnennia: Rekomendatsiia № Rec (2003) 22 Komitetu ministriv Rady Yevropy derzhavam-chlenam 2003 r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/994_665 [in Ukrainian].

6. Pro povodzhennia z osobamy, zasudzhenymy do tryvalykh terminiv uviaznennia: Rezoliutsiia (76) 2 1976 r. URL: http://docs.cntd.ru/document/90199526 [in Ukrainian].

7. Matioshaitis ta inshi proty Lytvy. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-173623 [in Ukrainian].

8. Sprava «Miurrei proty Niderlandiv». URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-187626 [in Ukrainian].

9. Zasudzheni do dovichnoho pozbavlennia voli maiut znaty, yak otrymaty dostrokove zvilnennia. Zakon i Biznes. URL: https://zib.com.ua/ua/print/90549-zasudzheni_do_dovichnogo_pozbavlennya_voli_mayut_znati_yak_o.html [in Ukrainian].

10. Yevdokimova, O. (2019). Umovno-dostrokove zvilnennia vid dovichnoho pozbavlennia voli u pravi zarubizhnykh krain. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2019/10/25.pdf [in Ukrainian].

11. Chovhan, V. (2014). Dovichne vidbuvannia zhyttia, abo zhyttia pislia smerti v Ukraini. URL: http://khpg.org/index.php?id=1392728858 [in Ukrainian].

12. Pravova pozytsiia Ukrainskoi Helsinskoi spilky z prav liudyny shchodo konstytutsiinosti prypysiv chastyny pershoi statti 81, chastyny pershoi statti 82 Kryminalnoho kodeksu Ukrainy. (2019). URL: https://helsinki.org.ua/wp-content/uploads/2019/ 01/20190111_KSU.pdf [in Ukrainian].

13. Kharchenko, V.M. (2008). Aktualni problemy pravovoho rehuliuvannia y vykonannia pokarannia u vydi dovichnoho pozbavlennia voli. Problemy zakonnosti, issue 98, 112-120 [in Ukrainian].

14. Yakovets. I.S., Avtukhov, K.A., Tavolzhanskyi, O.V. (2016). Vypravlennia zasudzhenykh cherez zastosuvannia kryminalnykh pokaran: realii ta perspektyvy. Pravovyi vplyv na nepravomirnu povedinku: aktualni hrani. O.B. Kozachenko, Ye.L. Streltsov (Eds). Mykolaiv, 126-162 [in Ukrainian].

Ткачева А. В., канд. юрид. наук, доц., преподаватель кафедры криминологии и уголовно-исполнительного права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.

e-mail: sunspring0805@gmail.com ; ORCID 0000-0002-4600-9268;

Павлов Н. С., студент 5 курса магистратуры, Следственно-криминалистический институт Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого.

e-mail: nekitpavlov170498@gmail.com

Условно-досрочное освобождение от исполнения наказания в виде пожизненного лишения свободы: украинские реалии

Статья посвящена исследованию правового регулирования условно-досрочного освобождения от отбывания наказания в виде пожизненного лишения свободы в Украине. Сделан анализ норм международных актов, регулирующих этот вопрос, практики Европейского суда по правам человека и опыта некоторых зарубежных стран.

Ключевые слова: уголовное наказание; условно-досрочное освобождение; пожизненное лишение свободы; Европейский суд по правам человека; зарубежные страны; уголовно-исполнительное право.

Tkacheva A. V. , PhD in Law, Associate Professor, Lecturer of Department of Criminology and Penitentiary Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.

e-mail: sunspring0805@gmail.com ; ORCID 0000-0002-4600-9268;

Pavlov N. S., 5th year student of Master's Degree, Criminal Investigation Institute of the Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.

e-mail: nekitpavlov170498@gmail.com

Parole from life imprisonment: Ukrainian realities

The article is devoted to the study of the legal regulation of parole in the form of life imprisonment in Ukraine. An analysis of the norms of international acts that regulate this issue, the case law of the European Court of Human Rights and the experience of some foreign countries.

Attention is drawn to the fact that the European Court of Human Rights emphasizes that the existing pardon system in Ukraine is a violation of Art. 3 of the European Convention on Human Rights, and for their harmonization and implementation of the standards referred to in Article 3 of the Convention, the following requirements must be met:

1) those sentenced to life imprisonment must know from the very beginning of their sentence what they must do in order to obtain the right to parole;

2) the convict should not be kept in places of imprisonment if the penological grounds for his further detention have disappeared;

3) the presence of these grounds must be checked within a certain period of time;

4) the release mechanism must have clear criteria and procedural guarantees;

5) the refusal to satisfy the request for parole must be justified.

The hopelessness of the possibilities of releasing persons from criminal liability in Ukraine has been proved. It is stated that the existing institution of pardon in our state is only an exception, it cannot be considered as providing a real prospect of release. Such exclusivity is also directly recognized by the Pardon Regulations, according to which persons convicted of particularly serious crimes may be pardoned only in exceptional cases in the presence of extraordinary circumstances. Given that the Ukrainian legislation does not contain an interpretation of the concepts of «pardon», «early release of persons sentenced to life imprisonment», there are additional difficulties in their enforcement. In addition, the futility of parole in Ukraine is recognized by international institutions such as the European Committee for the Prevention of Torture and Inhuman or Degrading Treatment or Punishment and the European Court of Human Rights. Given all the above, I believe that Ukrainian legislation in this area should be supplemented with rules that will provide a real opportunity for individuals to liberate and achieve the main goal set by the state - to recover and resocialize in society, and thus bring domestic legislation in line with international standards.

Keywords: criminal penalty; grant of parole; life imprisonment; European Court of Human Rights; foreign countries; penal law.

Надтшла доредколегп 07.06.2020р.