CC BY
15Лтратура
1. Гритенко О.А. Дисциплшарна практика в жшочих кримшально-виконавчих установах мшмального рiвня безпеки i3 загальними умовами тримання: теоретичнi та соцiально-правовi аспекти: моногр. / О.А. Гритенко, за заг. ред.. д.ю.н., проф. В.О. Меркулове!. - Одеса: ОДУВС, 2015.- 217 с.
2. Кримшально-виконавчий кодекс Укра!ни. - Х.: ТОВ «Одассей», 2009.- С. 83-86.
3. Кримшально-виконавчий кодекс Укра!ни. Правила внутршнього розпорядку устанбов вико-нання покарань: чинне законодавство 3i змшами та
доповн. на 22 серпня 2019 р.: Офiц. тексти. - К.: Алерта, 2019. - 220.
4. Меркулова В.О. Жшка як суб'ект кримша-льно! вiдповiдальностi: монографiя. - Вид. 2-е. -Одеса: НДРВВ ОЮ1 НУВС, 2003. - 281 с.
5. Примаченко А. Права человека: новые тенденции / А. Примаченко // Зеркало недели. - 2011. - № 8 (5 марта). - С. 6.
6. Трубников В. Гендерные аспекты уголовно-исполнительного права Украины / В. Трубников, А. Яровой // Аспект: 1нформацшний бюле-тень. - 2004. - № 2. - С. 22 - 26.
РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛ1З ТЕНДЕНЦ1Й ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ 1НСТИТУТУ ПЕРЕВЕДЕННЯ НА ПОЛ1ПШЕН1 УМОВИ ТРИМАННЯ В КРИМШАЛЬНО-ВИКОНАВЧИХ УСТАНОВАХ ПО ВИКОНАННЮ ПОКАРАННЯ У ВИД1 ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛ1
Гритенко О.
кандидат юридичних наук Одеський державний унгверситет внутрштх справ,
Одеса, Украна
RETROSPECTIVE ANALYSIS OF TENDENCIES OF LEGISLATIVE REGULATION OF THE INSTITUTE OF IMPROVED CONDITIONS OF DETENTION IN PENITENTIARY INSTITUTIONS FOR EXECUTION OF PUNISHMENT IN THE FORM OF DEPRIVATION
Hrytenko O.
candidate of legal sciences Odessa State University of Internal Affairs Odessa, Ukraine
АНОТАЦ1Я
Цшлю роботи e вивчення законодавчих джерел, як регулювали шститут переведения на полiпшенi умови тримання в кримшально-виконавчих установах по виконанню покарання у видi позбавлення вол^ а також доктринальнi джерела, яш висвiтлюють проблемнi аспекти, як1 шддавалися аналiзу та науковому тлумаченню, тенденцп щодо запропонованих напрямк1в реформування кримшально-виконавчого шсти-туту «полшшених умов тримання». Визначено, вщповщш правовi положення, яш ввдтворювали гуманне ставлення законодавця до правового статусу засудженого. Доведено, що позитивним напрямком реформування кримшально-виконавчого законодавства e зокрема реформування виправно-трудового законодав-ства в частинi визначення доцiльного обсягу та характеру додаткових прав до !х скорочення. На сьогодш значним проявом гуманiзацiï утримання засуджених в мiсцях позбавлення волi e розширення за чинним законодавством сощально корисних зв'язк1в засуджених, даний напрям повинен бути позначеним й на ре-формуваннi кримiнально-виконавчого шституту переведення на полiпшенi умови утримання в частиш додаткових прав та врахування законних iнтересiв засуджено! особи.
ABSTRACT
The aim of the paper is to study the legislative sources that regulated the institute of improved conditions of detention in penitentiary institutions for execution of punishment, as well as doctrinal sources that highlight problematic aspects that have been analyzed and scientifically interpreted, tendencies in the proposed areas reforming the penitentiary institute of "improved conditions of detention". Relevant legal provisions were identified, which reproduced the humane attitude of the legislator to the legal status of the convict. It is proved that the positive direction of reforming the criminal-executive legislation is in particular the reform of correctional-labor legislation in terms of determining the appropriate scope and nature of additional rights to reduce them. Today, a significant manifestation of humanization of prison detention is the expansion of socially useful ties of convicts under current legislation, this direction should be marked on the reform of penitentiary institute of improved conditions of detention in terms of additional rights and legitimate interests.
Ключовi слова: засудженш, шституту переведення на полшшеш умови, реформування, тримання в кримшально-виконавчих установах, виконання покарання, позбавлення волi на певний строк.
Keywords: conviction, institution of improved conditions, reform, detention in penitentiary institutes, execution of punishment, imprisonment for a definite term.
Актуальшсть. Реформування кримшально-ви-конавчо! системи та реалiзацiя ново! кримшально-виконавчо! полiтики держави актуалiзують необ-хiднiсть дослiдження iнститутiв кримшально-вико-навчого права в !хньому новому вттлент.
Процедура реформування пештенщарно! системи пов'язана з необхiднiстю постiйного враху-вання всiх демократичних процесiв, що протiкають в суспiльствi: полiтичних, економiчних, сощаль-них, кримiнологiчних, i тому закономiрно, що роз-виток науки кримшально-виконавчого права шдш-шов до такого етапу, коли старi стереотипи в уяв-леннях про вплив покарання на засудженого зазнають значних змш. Формуеться нова система цiнностей, в яшй людина та !! права визнаються ви-значальними в сощальнш структурi. Вiдповiдно всi механiзми кримшально-виконавчо! системи по-виннi бути орiентованi на формування у кожно! лю-дини на повагу до загальновизнаних цiнностей i ро-звиток навичок для життя в правовому i сощаль-ному просторi суспiльства.
Кримiнально-виконавчi установи, виконуючи важливi державнi завдання - виправлення засудже-них i попередження вчинення нових злочинiв як за-судженими, так i шшими особами, в сво!й практич-нш дiяльностi повиннi застосовувати ефективнi за-соби впливу, як1 стимулювали б !х сощально-корисну дiяльнiсть, сприяли формуванню позитив-них якостей i властивостей. одним з таких засобiв впливу на особистiсть е шститут переведения на полiпшенi умови тримання в кримшально-виконав-чих установах по виконанню покарання у видi поз-бавлення волi, як елемент прогресивно! системи вiдбувания покарань, вiн найбшьш всебiчно вщо-бражае гуманну сутшсть кримшально! та кримшально-виконавчо! полггики держави i на сучасному етат набувае особливо! актуальностi. Однак не менш цiкавими на сьогоднi е результати анатзу те-нденцiй законодавчого регулювання iнституту пе-реведення на полшшеш умови тримання в кримша-льно-виконавчих установах по виконанню пока-рання у видi позбавлення волi у ретроспективному аиалiзi починаючи з перших poKie радянськоi влади в Украгт до сьoгoднi. Розглянемо це питання безпо-середньо вщштовхуючись ввд конкретного змiсту виправно-трудових (кримшально-виконавчих) норм, починаючи з Виправно-трудового кодексу УРСР 1925 р. В даному випадку використаемо ко-ментарi до Виправно-трудового кодексу УРСР 1925 р. Н.Н. Паше-Озерского. Комплексний системно-правовий та граматичний аналiз конкретного змюту норм, як1 мiстяться у ст.ст. 41, 43, 44, 49, 55, 72, 82 ВТК доводить, що законодавець оперуе таким по-няттям як прогресивна система вiдбування пока-рання, визначае формальш та матерiальнi пвдстави змши правового стану засуджено! особи в межах одше! установи, як е бiльш пiльговими порiвияно iз чинним законодавством. Принциповим е поло-ження, вiдповiдно до якого режим у виправно-трудових установах мае будуватися вщповвдно до прогресивно! системи вщбування покарання з тим, щоб залежно вiд характеру та властивостей засуджених, термiну ввдбутого ними покарання, - створювати
умови для розвитку особистосп, прояву нею свое! самодiяльностi та шщативи. Саме в так1й досить загальнш редакцй' йдеться про необхщшсть змiни умов утримання в iзоляцi! засуджених за наявносл матерiальних (залежно вiд характеру та властивостей засуджених) та формальних (ввдбуття певного терм^ покарання) пвдстав. Сутнiсть прогресивно! системи полягала у тому, що вс засудженi подшя-лися залежно ввд результатiв виправно-трудового впливу на три розряди: початковий, середнiй та ви-щий. Чiткiсть законодавчого формулювання стосу-валася переважно визначенню формальних шдстав. Формальною пiдставою переведення в середнш ро-зряд була необхщшсть ввдбуття певного строку покарання. Цей термш пов'язувався iз належшстю особи до певно! категорп засуджених. Проте макси-мальний термiн не мае перебшьшувати одно! четве-рто! призначеного строку покарання (за редакщею ВТК - строку заходу сощального захисту). Формальною пiдставою переведення в вищий розряд е не-обхiднiсть ввдбуття засудженими (незалежно вщ категорп) однiе! шосто! призначеного судом пока-рання. Переведення до середнього та вищого роз-ряду надавала засудженим право на щорiчну вщпу-стку (7 дiб для засуджених середнього розряду; 14 дiб - для засуджених вищого розряду); додатковi побачення (1 раз на тиждень - для засуджених сере-днього розряду; 2 рази на тиждень - для засуджених вищого розряду). На увагу заслуговуе те, що полшшення умов утримання зовсiм не стосувалося питання кiлькостi коштiв, яш дозволялося витра-чати засудженим на придбання продуктiв питання та речi першо! необхiдностi, отриманих передач. Ввдповщно до ст.ст. 82, 86 ВТК засуджеш не обме-жувалися в цих питаннях. £дина умова - це наяв-нiсть коштiв на особистому рахунку та рiдних, яш мали змогу передати передачу [7, С. 61, 63, 66, 68, 76-82].
За чинносп Виправно-трудового кодексу, вве-деного в дт Законом УРСР вгд 23 грудня 1970року, взагат не визначалося таке поняття як полшшеш умови утримання засуджених тд час вщбування покарання, i на вiдмiну вiд попереднього кодексу не використовуеться поняття «прогресивна система ввдбування покарання» [ 1, С. 30-33, 37]. На пiдставi анатзу змiсту та сутностi кримшально-виконавчих норм, яш мiстилися у ст.ст. 38, 39, 45 ВТК маемо дшти висновку, що мова йдеться лише про порядок змти умов утримання осгб, засуджених до позбав-лення волг, у разi вщбуття ними половини строку призначеного судом покарання. Ц змши полягали у наданш права засудженш особi витрачати щомь сячно додатковi кошти на придбання продукпв ха-рчування та предмети першо! необхiдностi, а також право на додаткове побачення (тривале, або корот-кострокове при вiдсутностi близьких родичiв). Як на той час побачення для засуджено! особи мало не-абияке значения, оск1льки зазвичай тривалi поба-чення надавалися лише два рази на рш. Тож змши у правовому становищi засуджено! особи наставали за наявносп формальних (ввдбуття половини строку покарання) та матерiальних (хороша поведi-
ига тa сумлшне стaвлення до ^a^) пiдстaв. Порiв-нюючи iз змiстом вище зaзнaчениx стaтей ßTK 1925 р. мaeмо погодитися iз висновкaми, якиx об'eктивно дiйшли вчеш нa пiдстaвi порiвняння циx кодекав: формaльнi пiдстaви змiни умов утри-мaння пщ чaс вiдбyвaння покaрaння у видi позбaв-лення волi сyттeво посyворiшaли. Зaсyдженa особa досить тривaлий термiн (половину признaченого судом терм^) мaлa доводити те, що вога зaслyго-вye нa пом'якшення режимниx вимог. Мaтерiaльнi пiдстaви зaконодaвець порiвняно iз попереднiм зa-конодaвством визнaчив вже бiльш чiтко: змши у прaвовомy стaновищi зaсyдженоï особи пов'язyвa-лися iз xорошою поведшкою тa сyмлiнним стaвлен-ням до ^a^. Проте обсяг додaтковиx ^ab сyттeво знизився: виключено прaво га вiдпyсткy; к1льк1сть додaтковиx побaчень зменшилaся до одного нa рiк; зaконодaвець обмежив можливостi зaсyдженоï особи в ^abi нa придбaння продyктiв xaрчyвaння тa предмети першо1' необxiдностi i збшьшення шль-костi коштiв (не нaбaгaто) пов'язyвaв сaме iз змшою умов yтримaння [6, С. 15, 16].
За чайв незалежностi Украши тенденцИ' ре-формування тституту полтшенихумов вщтворю-ються у згачнт тa ^тенстит змiнax, якиx спочa-тку зaзнaв Bипрaвно-трyдовий кодекс 1970 р., a в подaльшомy - ŒK 2003 р.
Tax у 2001 рощ у випрaвно-трyдове зaконодaв-ство Укрaïни, у стaттi 38, 39, 45 ВТО вносяться пе-внi змiни [2, С. 24-25, 29]. Одним iз нaпрямкiв ре-формyвaння зaконодaвствa було yдосконaлення ш-ституту змiни умов yтримaння оаб, зaсyджениx до позбaвлення волi, тд чaс вiдбyвaння покaрaння. Цi змши стосyвaлися лише мaтерiaльниx пiдстaв тa обсягу додaтковиx прaв зaсyдженоï особи. Формa-льнi пiдстaви зaконодaвець не вщгайшов зa необ-вдие змшити. Зокремa, нa змiни умов yтримaння мaли розрaxовyвaти лише зaсyдженi, як не мaли злiсниx порушень режиму вiдбyвaння покaрaння тa сyмлiнно стaвилися до прaцi. Taкий пiдxiд в докт-ринi кримiнaльно-виконaвчого прaвa розглядaeться як розширення сфери зaстосyвaння шституту пере-ведення нa полiпшенi умови yтримaння. Не виклю-чaeться можливють його зaстосyвaння до осiб, яш вчинили прaвопорyшення шд чaс вiдбyвaння пога-рaння, проте ïx поведшга не e злiсною (прaвопорy-шення вчинене вигадково, в нaслiдок збиу обстa-вин). Bвaжaлося, що це e прaвильним пiдxодом, врaxовyючи досить сyттeвi негaтивнi нaслiдки вщ-бyвaння покaрaння у видi позбaвлення волi для зa-суджено1' особи. Проте в якосп негaтивного aспектy нaзивaлося те, що полiпшення умов yтримaння по-лягaло лише у прaвi додaтково витрaчaти нa мiсяць додaтковy суму коштiв (у випрaвно-трyдовиx коло-нiяx зaгaльного режиму - до 55 % мiнiмaльного ро-змiрy зaробiтноï плaти) [ 6, С. 15, 16].
Haсaмкiнець, ретроспективний aиaлiз передбa-чae визнaчения тенденцiй реформyвaння остaн-нього KBK 2003 р (габув чинностi з 1 ачия 2004 р.). 3a попередньою редaкцieю KBK у вiдповiдниx чaс-rarax ст.ст. 138-140 KBK Глaви 20 «Особливосп вiдбyвaиия покaрaиия в колонiяx рiзниx видiв» ви-знaчaються формальт та матерiальнi пiдстави
переведения га полшшеш умови зaсyджениx осiб, яш перебувэють у дiльницi ресоцiaлiзaцiï, сумлшно поводяться, сyмлiнно стaвляться до ^a^, вщбули певну чaстинy термiнy покaрaния (1I3 - в колонiï мiнiмaльного рiвия безпеки; 1I2 - середнього тa мa-ксимaльного рiвня безпеки) [3. С. 83-86].
Якщо в подaльшомy сyтнiсть тa змiст мaтерia-льниx (вимaгaeться сyмлiннiсть в поводженш тa стaвленнi до прaцi) тa формaльниx (необxiднiсть вщбути зaзнaчений вище термш покaрaиия) пiдстaв - не змiнилaся. То в чaстинi iншиx склaдовиx полш-шенi умови зa чинним зaконодaвство сyттeво вщрь зияються в1д попереднix редaкцiй KBK 2003 року. Для того aби вiдслiдкyвaти тенденцiï змiн зaконо-дaвствa в цш чaстинi доцiльним e згaдaти окремi положения попередньо1' редaкцiï ч. 2 ст.ст. 138, 139, ч. 3 ст. 140 KßK.
3aконодaвець визнaчaв нaстyпнi пiдстaви переведения га полшшеш умови yтримaния тa пози-тивнi нaслiдки тaкого переведения. При сумлшнш поведiнцi i ставлент до прaцi пiсля вiдбyття пев-ного строку покaрaния, зaсyдженi, яш тримaються в дiльницi ресоцiaлiзaцiï випрaвноï колонiï, мaли прaво нa полшшения умов тримaиня, a вiдповiдно прaво додaтково витрaчaти нa мiсяць певну суму грошей: у випрaвниx колонiяx мiнiмaльного рiвия безпеки iз зaгaльними yмовaми тримaния - пiсля ввдбуття не менше однieï третини строку пога-рaиия, зa умови тримaния в дiльницi ресоцiaлiзaцiï, мaли прaво додaтково витрaчaти нa мiсяць грошi у сyмi 50 % мiнiмaльного розмiрy зaробiтноï плaти; у випрaвниx колонiяx середнього рiвия безпеки - ш-сля в1дбуття не менше половини строку покaрaиия, зa умови тримaиия в дiльницi ресоцiaлiзaцiï, мaли прaво додaтково витрaчaти нa мюяць грошi у сyмi 40 % мiнiмaльного розмiрy зaробiтноï плaти; у ви-прaвниx колонiяx мaксимaльного рiвия безпеки -пiсля вiдбyття не менше половини строку ^rea-рaиия, зa умови тримaния в д№нищ ресоцiaлiзaцiï, мaли прaво додaтково витрaчaти нa мiсяць грошi у сyмi 30 % мiнiмaльного розмiрy зaробiтноï плaти [3, С. 83-86].
Тож 3a попередшм змiстом полiпшениx умов поширения прaвового стaтyсy зaсyдженого стосу-вaлося певно1' суми грошей, яку зaсyдженa особa мaлa прaво витрaчaти пiд чaс вiдбyвaния покa-рaиия. До того ж, якщо бaзовий прaвовий стaтyс орieнтye нa можливiсть витрaчaти лише зaробленi грошi, то переведения га полiпшенi умови надавало право додатково витрачати грошi, не залежно вiд того чи заробленi вони, чи отриманш за перека-зами. Цей фaкт сутгево посилювaло згачения ^eï склaдовоï полiпшениx умов. Oскiльки у пщсумку зaсyдженi, переведенi нa полшшеш умови, нaбyвa-ють прaво витрaчaти зaробленi грошi у сyмi - у ви-прaвниx колонiяx мШмального рiвня безпеки iз за-гальними yмовaми тримaиия - 150 % (де 100% - зa-роблеш); у випрaвниx колонiяx середнього рiвня безпеки - 120 % (де 80 % - зaробленi); у випрaвниx колонiяx мaксимaльного рiвня безпеки - 100 % (де 70 % - зaробленi).
Чинний закон набув в цш частиш суттевих змiн, а ввдповщно сввдчить про необхiднiсть перео-цiнки стимулюючих властивостей полiпшених умов утримання в iзоляцi!. Позитивним е те, що за-конодавець вже використовуе поняття «полгпшенг умови тримання». Проте якщо йдеться про ст.ст. 138-140 КВК, то вiдтепер у ввдповщних частинах цих норм лише зазначаеться про право засуджених, як сумлiнно поводяться та сумлiнно ставляться до працi, тримаються в дтнищ ресоцiалiзацi!, ввд-були належну частину строку покарання, - на полш-шенi умови тримання [4, С. 74-77].
Звернення до доктринальних джерел дозволить в1дсл1дкувати т1 проблемнг аспекти, як тд-давалися анализу та науковому тлумаченню, тен-денцИ щодо запропонованих напрямк1в реформу-вання кримгнально-виконавчого Iнституту «полгпшених умов тримання». Висловлювалися рь зш пропозицп щодо дощльносп диференцшного шдходу у виршенш питання щодо формальних ш-дстав переведения на полiпшенi умови утримання. Так на початку 2000 - х тисячних рошв саме на га-датам анатзу практики його застосування в жшо-чих кримшально-виконавчих установах, де об'ективно сфера його застосування завжди була бшьш широкою шж в чоловiчих установах, - В. О. Меркулова доводила необхвдгасть суттевого перегляду формальних умов полшшення становища засуджених жшок. Пiдставою для цього були дат, в яких вiдтворювався стан застосування полшшених умов в цих специфiчних кримiнально-виконавчих установах. Особливiсть динашки та характеру змiн у спецконтингенп ж1ночих установ протягом року, коли практично спецконтингент закладу оновлю-еться на 60 %., а питома вага засуджених жшок, що звшьняються, вщбувши увесь термiн покарання, становить 28 % - 29 % (тодi як у чоловiчих закладах - майже 40 %). Бшьшють засуджених ж1нок зв№-нялася iз установи не вiдбувши половини термшу призначеного судом строку покарання (у зв'язку iз амнiстiею, помилуванням, пом'якшенням покарання, звiльненням ввд вщбування покарання вапт-них ж1нок i ж1нок, як1 мають дiтей вжом до трьох рокiв), або ввдбувши половину строку (умовно-дос-троково). Ц данi справедливо розглядалися як до-волi показовий чинник для визнання формальних подстав надто зависокими. Лише незначна частина засуджених жшок могла скористатися пшьговими умовами в межах закладу. Був зроблений важливий висновок щодо того, що вщсутгасть чинного стиму-люючого впливу, тривалiсть терм^ до можливого застосування пiльг спричиняли байдуже ставлення засуджених ж1нок до факту переведення на полшшеш умови утримання, до поцiнування !хньо! пове-дiнки адмiнiстрацiею. Доводилася необхщгасть скорочення мiнiмального строку, як формально! т-дстави для переведення на полшшеш умови тримання (за умови сумлшно! поведiнки), - до третини призначеного судом строку покарання [5, С. 208 -210].
Дискусшним було i е питання щодо того чи до-цшьно диференцiювати формальнi пiдстави на-
дання полшшених умов тримання залежно ввд осо-бливостей рiзних категорiй засуджених. На думку одних вчених мшмальна частина термiну покарання, яка надае право засудженим бути переведе-ними на полшшеш умови утримання, мае бути ди-ференцшована залежно ввд категорii засуджених (подiбно до умовно-дострокового звiльнення) [ 8, С. 85. ]. Тож мае бути враховано тяжкiсть вчинення злочину, наявнiсть пенiтенцiарного рецидиву, вид та характер вчиненого дiяння (зокрема, належшсть до корупцiйних злочинiв тощо).
Iншi вченi дотримуються протилежноi' точки зору, - формальш пiдстави не слад диференцшвати залежно вiд характеру й тяжкосл вчиненого зло-чину (принаймш щодо засуджених ж1нок), осшльки переведення на полiпшенi умови утримання не е зв№ненням iз закладу. Головне призначення цього iнституту стимулювати правослухняну поведiнку засуджених у мюцях позбавлення волi, стабiлiзу-вати обстановку в установах з виконання покарань, ввдновити сощально кориснi зв'язки засуджених iз зовшшшм свiтом, змiцнити iхне здоров'я, шдготу-вати до розв'язання складних соцiально-економiч-них проблем пiсля звiльнення [6, С. 17].
Ввдповщно до змюту положень, що мiстяться у ч. 6 ст. 94 КВК у дшьницг соц1ально'1 реабштацН тримаються засуджеш, яш направлеш з дiльницi карантину, дiагностики i розподiлу, а також переведет з дтнищ ресоцiалiзацil у порядку, встановле-ному чинним законодавством.
До того ж, вщповщно до змiсту положень, що мютяться у ч. 1 ст.99 КВК у дiльницi соцiальноi ре-абiлiтацii тримаються вперше засудженi до позбавлення волi за злочини, вчинеш з необережностi, злочини невелико! та середньо! тяжкостi.
В ч. 2 ст.99 КВК визначаеться правовий статус (вичерпний перелж прав, законних iнтересiв, обсяг право обмежень) оаб, як1 тримаються в дiльницi сощально!' реабштацп. Зокрема, йдеться про те, що засуджеш тримаються пвд наглядом; у вiльний вiд роботи час ввд пвдйому до вiдбою користуються правом вiльного пересування в межах територи дь льницi; з дозволу адмiнiстрацii колонii можуть пе-ресуватися без нагляду поза територiею дтнищ, але в межах населеного пункту (якщо це необхщно за характером виконуваноi' роботи або у зв'язку iз навчанням; можуть носити цившьний одяг, мати при собi портативш персональнi комп'ютери та ак-сесуари до них, грош^ цiннi реч^ користуватися грiшми без обмеження; мають право вщправляти листи, отримувати бандерол^ посилки, передачi, одержувати короткостроковi побачення без обмеження, а триват побачення - до трьох дiб один раз на мiсяць (отже 12 побачень - на рж). Насамшнець, пiсля вiдбуття шести тсящв покарання в дiльницi (в разi вiдсутностi порушень режиму вiдбування покарання та наявносп житлових умов) з дозволу адмшстрацп колонii засудженi можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована коло-нiя, iз сво!ми сiм'ями, придбавати жилий будинок, заводити особисте господарство [4, С. 46-48].
Отже щодо сутносп змш умов тримання шд час переведення до дшьнищ сощально!' реабштацп.
Лопка висновк1в мае базуватися на комплексному аналiзi змiсту ч. 6 ст. 94 та ст. 99 Глави 15 «Загальш положения виконання покарання у видi позбав-лення волЬ>. Переведення до дiльницi сощально! реабiлiтацi! е напрямом пом'якшення умов та порядку вщбування покарання, про що сввдчить пра-вовий статус засуджено! особи, який суттево вщрь зняеться вiд правового положення засуджених, як1 перебувають в шших дiльницях (ст.99 КВК).
1нша сума нарахування пов'язуеться (крiм iн-шого вище зазначеного) з фактом переведення до дшьнищ сощально! реабштацп - не менше 75 % нарахованого мюячного заробггку змiст (ч. 2 ст. 120 КВК).
Вважаемо, що слад уточнити окремi положення кримiнально-виконавчого законодавства. Спiвставлення змiсту ст. ст. 18, 99 та 101 КВК свад-чить про наявшсть певного неузгодження кримша-льно-виконавчих норм. Зокрема в частиш визна-чення категорiй засуджених, яким по вiдбуттi не менше одше! четверто! строку покарання можуть змiнюватися умови утримання шляхом переведення до дшьнищ соцiально! реабштацп. Не визна-чено категорiю засуджених, яш ввдбувають покарання за злочини невелико! тяжкосл. На перший погляд, такий пiдхiд законодавця можна пояснити тим, що у ч. 1 ст. 99 КВК безпосередньо йдеться про те, що у вадповвдних державних органах е можли-вiсть вiдразу направляти до дтнищ соцiальноi реабштацп вперше засуджених до позбавлення волi за злочини, вчинеш з необережностi, злочини невелико! та середньо! тяжкостi. До того ж, логiчно пе-редбачити те, що застосування за наявносл певних подстав змiни умов до засуджених, як вчинили зло-чин середньо! тяжкосл охоплюе i категорш засуджених за злочини невелико! тяжкосл. Проте як бути в тих випадках, коли засуджених, яш вчинили злочин невелико! тяжкостi, направляють у випра-вну установу мшмального рiвня безпеки iз загаль-ними умовами утримання. Тим бiльш щодо засуджених, як1 засудженi неодноразово за злочин невелико! тяжкосл. Загальновизнаним е той факт, що ефектившсть правозастосовчо! дiяльностi залежить вш чiткостi та визначеностi формулювань кримша-льно-виконавчих iнституцiй. Закон мае мютити конкретнiсть стосовно будь-яко! категорii' засуджених, вадповвдно до тяжкостi вчинених ними злочи-нiв та шлькосл судимостей. За таким принципом побудоваш кримiнально-правовi iнститути умовно-дострокового звшнення, замiни невiдбуто! час-тини покарання бшьш м'яким.
I насамк1нець, дешлька кримшально-виконав-чих положень в частиш проблем переведення засуджених жшок до дшьниц посиленого контролю. Розгляд цього питання на завершення ввдповадае обранiй нами методицi, вiдповiдно до яко! першо-чергове значення мають питання механiзму заохо-чення та стимулювання дострокового досягнення мети виправлення та ре соцiалiзацii' засуджених шд час вiдбування ними доволi суворого виду пока-рання.
Вадповадно до змюту положень, що мiстяться у ч. 4 ст. 94 КВК та ст.97 КВК дальниц посиленого
контролю утворюються лише в виправних колошях мшмального рiвня безпеки iз загальними умовами тримання i виправних колошях середнього та максимального рiвня безпеки для тримання засуджених чоловшв, яш систематично (два та бшьше ра-зiв) вчиняють зтсш порушення установленого порядку вщбування покарання, що загрожують безпецi персоналу, засуджених та шших оаб.
Визначаеться особливкть режиму тримання засуджених у цих дшьницях, залежно ввд рiвня безпеки установи: в виправних колон1ях мiнiмального рiвия безпеки iз загальними умовами тримаиия i виправних колошях середнього рiвня безпеки засу-дженi тримаються в iзольованих жилих примщеннях за умовами та порядком режиму колони максимального рiвня безпеки; в колон1ях максимального рiвня безпеки - засуджеш тримаються у примщеннях камерного типу. Переведення до шшо! дшьнищ (дшьнищ ре соцiалiзацii') е можливим лише у разi виконання спещально! iндивiдуальноi' програми, яка передбачае заходи шдиввдуально-виховного, психотерапевтичного, психокорегуючого характеру [4, С. 46-47].
Зазначене свщчить про те, що переведення до ще! дiльницi е засобом примусу до дотримання порядку та умов вадбування покарання, адже в цiй дь льнищ встановлюеться режим виправно! колонii' максимального рiвня безпеки, а засудженi утриму-ються або в iзольованих жилих примщеннях, або ж у примщеннях камерного типу (в колон1ях максимального рiвня безпеки) (ст. 97 КВК).
Щодо пгдстав таких переведень слад зазна-чити наступне. Конкретносл в чинному законi стосовно цього ми не отримаемо. Орiентуючись на змiст рiзних статей глави ми можемо лише узагаль-нено та лопчно визначитися iз тим чи е це переве-дення заохоченням, чи стягненням (примусовим заходом).
1стор1я доводить, що цей шститут пройшов тривалий шлях. I в перших редакщях, вiдповiдно до ВТК УРСР 1925 р., вiдповiднi правовi положення ввдтворювали доволi гуманне ставления законода-вця до правового статусу засудженого, який мав пе-ребувати на цих умовах: законодавець оперуе таким поняттям як прогресивна система вiдбуваиня покарання; визначаються формальнi та матерiальнi пiдстави змши правового стану засуджено! особи в межах одше! установи, яш е бшш пiльговими по-рiвияно iз чинним законодавством; полiпшения умов утримання зовам не стосувалося питання ш-лькостi коштiв, як1 дозволялося витрачати засудже-ним на придбання продуклв питання та речi першо! необхвдносл, отриманих передач. Вiдповiдно до ст.ст. 82, 86 ВТК засуджеш не обмежувалися в цих питаннях.
Одним iз чиннишв, який мае свщчити про ефектившсть кримшально-виконавчого iнституту по-лiпшених умов тримання е його важливють для життезабезпечення засуджених в умовах позбав-лення волi. Ввдповвдно така оцiнка мае ввдтворюва-тися у спрямуванш засудженого до досягнення певного результату - переведення його на полшшеш
умови утримання; у юлькосп осiб, яш користу-ються пiльговими умовами ввдбування покарання. Практика правозастосування не пвдтверджуе той факт, що цей шститут входить до сфери першочер-гових штересш засуджених. Вважаемо, що чинш змши в правовому статусi засуджено! особи, якi е наслвдком переведення l! на полiпшенi умови, не справляють належного заохочувального впливу, осшльки не суттево змiнюють !! становище.
Ретроспективний анализ формування шсти-туту переведення на полiпшенi умови ввдбування покарання надае пвдстави визнати цей шлях досить складним та суперечливим. Якщо ввдштовхуватися вiд витошв в законодавствi у цiй сфер^ реформування вiдбувалося в напрямку то збiльшения, то зменшення необхвдного для полiпшения умов тер-м^ вiдбутого покарання (з однiе! четверто! до по-ловини, а попм однiе! третини строку вiдбутого покарання). Те що термш, який мае засуджена особа вiдбути для переведення на полшшеш умови утримання, значно скоротився е безумовно позитивним напрямком реформування кримiнально-виконав-чого законодавства.
Аналiз реформування виправно-трудового (кримiнально-виконавчого законодавства) в час-тинi визначення доцiльного обсягу та характеру до-даткових прав, як е наслвдком полiпшення умов утримання в мюцях позбавлення вол^ доводять те, що ва змти в законодавствi мали свош насл1дком ix скорочення. Виключеш можливосп отримати щорiчну ввдпустку, додатковi побачення. Ввдпо-вiдно до змiн, яш внесенi до чинного КВК виклю-чена можливiсть витрачати на мюяць грошi в сумi п'ятдесяти вщсотшв мiнiмального розмiру заробгг-но! плати, що пов'язано iз вiдмiною будь-яких об-межень в цьому питанш. Актуальностi не втрачае питання наповнення полiпшених умов тримання конкретними пшьгами (додатковими правами).
Значне розширення за чинним законодавством соцiально корисних зв'язшв засуджених (збшь-шення кiлькостi побачень), надання права на необ-межену кiлькiсть телефонних розмов, посилок i передач, розширення асортименту продукпв харчу-вання i промислових товарiв (бiлизни, косметики,
теплого одягу) у магазинах, збшьшення суми грошей, що вщраховуеться на особистий рахунок засуджено! особи, зняття обмежень на суму кошпв, яку можна витрачати на придбання продуктiв харчу-вання та предмети першо! необхiдностi, - сввдчать про тенденцп гуманiзацi! утримання засуджених в мюцях позбавлення волг Проте такому ж штенсив-ному реформуванню мае тдлягати i кримшально-виконавчий шститут переведення на полшшеш умови утримання в частиш додаткових прав та вра-хування законних iнтересiв засуджено! особи.
Лггература
1. Исправительно-трудовой кодекс Украинской ССР: Офиц. Текст с изм. и допол. по состоянию на 1 октября 1986 г. - К.: Политиздат Украины, 1987. - 125 с.
2. Исправительно-трудовой кодекс Украины (с изм. и доп. по сост. на 20 января 2002 года). / Сост. Степанюк А.Ф. - Харьков: ООО"Одиссей", 2002. - 200 с.
3. Кримшально-виконавчий кодекс Укра!ни.
- Х.: ТОВ «Одюсей», 2009.- 117 с.
4. Кримшально-виконавчий кодекс Укра!ни. Правила внутршнього розпорядку установ вико-нання покарань: чинне законодавство зi змшами та доповн. на 22 серпня 2019 р.: Офщ. тексти. - К.: Алерта, 2019. - 220 с.
5. Меркулова В.О. Жшка як суб'ект кри-мшально! ввдповщальностг монограф1я. - Вид. 2-е.
- Одеса: НДРВВ ОЮ1 НУВС, 2003. - 281 с.
6. Меркулова В.О. Полшшеш умови тримання в установах по виконанню покарання у видi позбавлення волг тенденцп законодавчого регулю-вання // Швденноукра!нський правничий часопис. -№ 2, 2014. - С. 14-19.
7. Паше-Озерский Н.Н. Комментарий к ИТК УССР. - М., 1927. - 193 с.
8. Якимович Ю.К. Изменение условий содержания осужденных в пределах одного ИТУ. В сб.: Правовые вопросы борьбы с преступностью. Томск: Изд-во ТГУ, 1982. С. 83-89.
